Управлінська діяльність щодо організації системи роботи з обдарованими учнями



Сторінка3/10
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ - ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІВ


Кредо творчих учителів школи

Я маю творчий потенціал.

Я хочу реалізувати його.

Я певен, що мені все вдасться.

Я схильний ризикувати.

Я вмію бачити проблему і

можливості її розв'язання.

Я маю критичне і гнучке мислення.

Я в пошуку!

Я виховаю творчу особистість!!!

Кожна обдарована (талановита) дитина — індиві­дуальність, яка потребує особливого підходу. Виявити талант — таке завдання ставить перед собою соціально-психологічна служба Вендичанської ЗСШ І—ІІІ ст., гімназії. А створити умови для виявлення обдарованості — суто педагогічне завдання, яким переймається адмі­ністрація закладу, класні керівники, керівники гуртків, секцій, студій, бібліотекар.

Важливим критерієм визначення обдарованої (та­лановитої) дитини, як вважають педагоги школи, є чи­сельні тести, рекомендовані психолого-педагогічною літературою. Проте практика їх використання вияви­ла, що вони не є універсальним методом визначення обдарованості, оскільки навіть у найточніших із них імовірність не перевищує 70—80 %, а тому тестуван­ня доповнюємо спостереженням за дітьми. Розібратися в деяких підходах до виявлення ознак обдарованості в процесі безпосереднього спостереження за дитиною допомагає створена творчою групою педагогів школи матриця для виявлення ознак обдарованості у дітей.



Матриця для виявлення ознак обдарованості у дітей

Позитивні якості:

1. Дитина має чудову пам'ять.

2. Для вихованця характерна багата уява.

3. Дитина вміє створити в уяві альтернативні системи.

4. Має розвинену оперативну пам'ять і логічне мис­лення.

5. Прагне до активного дослідження навколишнього світу.

6. Вихованець успішний у багатьох починаннях.

7. Має позитивну установку на творче виконання за­вдань.

8. Дитина наполеглива у своїх діях, нерідко набли­жена до самовпевненості.

9. Характеризується величезною допитливістю.



Негативні якості:

1. Чітко виражений егоцентризм.

2. Прагнення до товариства старших дітей та дорос­лих.

3. Гостра реакція на несправедливість,

4. Нестримність почуттів та емоцій,

5. Нечіткість у розмежуванні реальності та фантазії.

Останні п'ять ознак свідчать самі про себе: виховання дитини — справа дуже складна і серйозна. Критичний аналіз наукових праць та практичного досвіду дає змогу зробити висновок, що рутинне виховання, побудоване та традиційних прийомах, згубно впливає на обдаровану натуру, яка зазвичай сама заявляє про себе, ускладнюючи життя консервативних дорослих і змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи. Тому, опрацювавши літературу і врахувавши поради фахівців-психологів, використавши досвід роботи з цього питання, накопичений в інших навчальних закладах області та України, творча група педагогів Вендичанської школи-гімназії створила пам'ятки «Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину?» та «Модель компетентності педагога Вендичанської школи-гімназії, який працює з обдарованою дитиною», на основі яких будує свою роботу з обдарованими дітьми вся творча громада педагогів школи.

Модель компетентності педагога, який працює з обдарованою дитиною


Мислити за шаблоном—найкращий засіб

занапастити справу.

Д.Енрайг


1. Учитель не повинен постійно розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.
Пам'ятка

«Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину?»

• У талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.

• Немотивований тиск та примус, нав'язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів.

• Занадто рання спеціалізація та «професіоналізація» збіднюють особистість. Необхідно гармо­нійно розвивати сукупність тілесних, душевних і розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.

• Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у ' певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності й дії.

• Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною ді­яльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість.

Цікавий матеріал, який можна використати як доповнення до наведених вище порад учителям і батькам, містять сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Баркан із питань виховання обдарованої дитини:

1. Важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте й не висловлювати надмірних за­хоплень її обдарованістю, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.

2. Природна допитливість обдарованих дітей е причиною безлічі запитань, якими вони «заму­чують» дорослих. Особливо складно з такими дітьми в школі. Їх намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт звичайного, слухняного учня. Ось чому так часто ті, кого в дитинстві називають «вундеркіндами», з віком стають звичайними прагматичними людьми, які нічого оригінального, нового не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.

3. Необхідно створювати всі умови для розвитку таланту, але не нав'язувати дитині своїх за­хоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання цікавитися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.

4. Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала само­оцінки і водночас не виставляла на показ свою обдарованість.

5. Допомагати їй налагоджувати нормальні стосунки з дорослими і дітьми.

6. Якомога більше приділяти уваги її фізичній активності.

2. Учителю не слід надмірно вдаватися до навчання та виховання з елементами змагання. Обдарована дити­на частіше буде переможцем, що може викликати не­приязне ставлення інших дітей.

3. Не можна підкреслювати винятковість обдарова­ної дитини чи, навпаки, навмисно її принижувати, за­стосовувати сарказм.

4. Учителю варто пам'ятати, що обдаровані діти за­звичай негативно ставляться до чітко регламентованих повторюваних занять.

5. Методи, що сприяють ефективній роботі з обда­рованими дітьми:

• повага до прагнення учнів працювати самостійно;

• надання дитині свободи вибору щодо сфери реалі­зації своїх здібностей;

• індивідуальне застосування навчальної програми;

• заохочення учнів до роботи над власними проек­тами;

• жодного тиску на дітей, створення атмосфери роз­кутості;

• схвалення результатів діяльності в певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;

• підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;

• надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших;

• найефективніше використання хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

• поблажливість до можливого безладу;

• заохочення максимальної захопленості в спільній діяльності;

• постійне підтвердження того, що вчитель є одно­думцем учнів, а не супротивником. (Див. схему І)

6. Риси, якими має володіти вчитель, котрий працює з обдарованими дітьми:

• доброзичливість і чуйність;

• цілеспрямованість і наполегливість;

• розуміння психології здібних та обдарованих ді­тей;

високий інтелектуальний рівень;

• широке коло інтересів;

• готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей;

• жвавість, активність, почуття гумору;

• гнучкість і завжди постійна готовність перегляну­ти свої погляди;

• здатність до постійного самооновлення, сприйнят­тя нетрадиційних думок і поглядів, емоційна стабіль­ність і вміння переконувати.

Професійному вдосконаленню і творчій діяльності педагога сприяють такі чинники:

1. Інтерес до змісту діяльності.

2. Суб'єктивна привабливість спілкування з дітьми.

3. Високий рейтинг професіоналізму в структурі цінностей особистості.

4. Достатньо високий рівень самооцінювання й рі­вень домагань.

5. Можливості для самореалізації.

6. Престиж педагогічної діяльності.

7. Гідні умови праці.

8. Перспектива професійного зростання.

9. Позитивне стимулювання діяльності.



Поради вихователям обдарованих дітей

1. Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих — вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

2. Допомагайте здібним дітям виробити адекватну «Я» - концепцію й самооцінку, розвивайте в них емпатію.

3. Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду, взаємодіючи з людьми.

4. Дотримуйтесь порядку й дисципліни: обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу до­пустимої поведінки.

5. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їхня праця була корисною.

6. У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод — це активізує їхню роботу.

7. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного здобування знань.

8. Привчайте обдарованих дітей працювати разом — це допоможе їм адаптуватися до со­ціальних умов.

9. Заохочуйте дітей — це стимулює їх.

10. Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка