Університет імені івана франка проблеми гуманiтарних наук



Сторінка11/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.18 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Яковенко Анатолий. Трансцендентный интеллигибельно-сенсибельный Бог – Святая Троица. В статье показано, что абсолютная сакральная добродетель решает главную задачу христианской гносеологической проблематики, которая представляется как экспликация взаимоотношений трансцендентного интеллигибельно-сенсибельного Бога – Святой Троицы как объекта познания и человека как субъекта познавательной деятельности.

Ключевые слова: догматика, экклезиология, религия, философия, Святое Письмо, аксиология, трансцендентный интеллигибельно-сенсибельный Бог – Святая Троица, вера, разум.
Yakovenko Anatolii. Transcendent intelligibilis-sensibilis God is the Holy Trinity. In the article it is proved that absolute sacral virtue decides the main task of a Christian gnosiological problem, which appears as explication of mutual relations of transcendent intelligibilis-sensibilis God – the Holy Trinity as an object of cognition and the man as a subject of cognitive activity.

Key words: dogmatic theory, ecclesiology, religion, philosophy, Sacred Scripture, axiology, transcendent intelligibilis-sensibilis God – Holy Trinity, faith, mind.






Марія КАШУБА
СВІТОГЛЯДНО-ГУМАНІТАРНІ АСПЕКТИ

ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ
Рецензія наукового видання:

Черепанова С.О. Філософія освіти. Світоглядно-гуманітарний вимір:

людина – наука – культура – мистецтво – стиль мислення: монографія

/С.О.Черепанова. – Львів : Світ, 2011. – 408 с.


Відсутність гуманітарної програми і брак якісної освіти в нашому суспільстві нині вже відчувають і влада, і громадяни. Про те, що від дитячого садка, школи усіх рівнів аж до вищого навчального закладу треба не лише навчати, а й виховувати Людину, написано багато, навіть були спроби створити Інститут Людини – і неодноразові. Працюють над цією проблемою й учені Академії педагогічних наук.

Все більше фахівців схиляються до думки, що освіта в наш час повинна бути академічною. До неї треба залучати не випадкових людей, а кращі педагогічні кадри – це ті, хто любить дітей, має необхідний талант й знання. За належної оплати праці таких висококваліфікованих фахівців можна знайти, і за їхньою допомогою досить скоро можливо поліпшити ситуацію у такій делікатній і відповідальній справі як виховання Людини.

Відсутність раціональної, практичної національної політики в державі, яка б стосувалася усіх сфер життєдіяльності, передусім гуманітарної сфери, хвилює і філософів. З-поміж численних праць на тему трансформації освіти, формування національної політики, виділяється зазначена книга Світлани Черепанової.

Авторка має чималий педагогічний досвід, який доповнює фахову філософську підготовку, і це сприяє глибокому

© Кашуба Марія, 2012

осмисленню проблеми освіти на сучасному етапі, зокрема щодо інтеграції України у міжнародний освітній простір. Особливу цінність її дослідження зумовлює національний контекст подолання кризових явищ, розвиток ринкової економіки, необхідність створення конкурентної національної системи освіти.

Високий науковий рівень дослідження засвідчує ґрунтовний аналіз проблем філософії освіти – від їх ґенези, через розмаїття поглядів й концепцій до перспектив розвитку. Привертає увагу зосередженість на мета- і поліпарадигмальному підході до освітньої модернізації в Україні, що і є новітнім словом в філософії освіти. Можна погодитись з авторкою, що саме поліпарадигмальність (особливо методологія синергетики, філософський гуманізм, полікультурність) дає змогу простежити світоглядні, соціокультурні, аксіологічні, загалом гуманітарні компоненти людського буття в філософії освіти (с. 39 – 43, 49 – 50). Вона арґументовано обстоює стратегію сучасної філософії освіти як “гуманітарно-культуротворчу” (с. 64), у її базисних поняттях (людина – наука – культура – мистецтво – стиль мислення) й основоположних принципах (принципи людиномірності, культуровідповідності, коеволюції, фундаменталізації освіти, міждисциплінарності наукового пізнання, інтеграції науки й освіти), покликаних розвивати якісний потенціал української освіти. Пріоритетну ціль даної стратегії визначає “становлення особистості як суб’єкта культури” (с. 91). Універсальність творчого самовиявлення такої особистості простежено через систему принципів (зокрема такі принципи як антропність, пасіонарність, взаємодія раціонального й ірраціонального, трансцендентування, культуротворчість).

Пропоноване видання вирізняє детальне розкриття гуманітарного виміру філософії освіти. Згідно з авторським трактуванням, “в онтологічному сенсі філософія освіти конституюється як філософія людини і спосіб її буття в універсумі культури” (с. 141). Висвітлено онтологічно-ціннісний смисл відносин “людина – влада”, причому сутність влади має визначати саме “людський, буттєво-ціннісний вимір” (с. 154). Сама ж культура розглядається простором формотворення людського духу в усьому багатстві міжкультурної комунікації й діалогічності (полілогу). Акцентовано на пріоритетах національної політики в галузі освіти, поглибленню довіри до власної культурної традиції. Безперечно, тут вагоме “родове смомопізнання” (здійснювані авторкою впродовж 20-ти років родознавчі дослідження становлять актуальний досвід національного виховання молоді). Цьому сприятиме – тут можна цілком підтримати авторську позицію – не лише знання власного родоводу, а й доцільність “започаткувати в Україні День Повноліття як традицію державного, суспільного й родинного значення”; із цим пов’язується “реальне упорядкування соціальної, у тому числі молодіжної політики” (с. 257).

У книзі висвітлена знаково-символічна специфіка художнього пізнання, мистецтво як спосіб гармонізації буття й духовно-практичне освоєння світу. Наголошено на питаннях світоглядно-гуманітарної експлікації стилю мислення, трактованого “узагальнюючим концептом філософії освіти” (с. 303). У координатах культури простежено особливості західного (європейська раціональність) й східного (східна традиційність, конфуціанство, не-діяння) мислення. До речі, в Японії, де освіта й виховання є справжніми пріоритетами держави, учителі законодавчо належать до 25% найвище оплачуваних категорій працівників (с. 329). Йдеться про формування нового стилю мислення сучасної людини, де гуманітарна сфера є пріоритетною. До такої думки авторка підводить через аналіз суперечностей філософії освіти із позицій культуротворчості. Розглянуто суперечності між науковою картиною світу і буденною свідомістю, цілісністю культурного буття людства і специфікою національної культуро-відповідності, й особливо вагомою суперечністю – між пріоритетною загальносвітовою тенденцією становлення особистості (педагога) як суб’єкта культури і готовністю освітньої системи України (навіть суспільства) до сприйняття таких фахівців, не кажучи вже про можливості їхньої підготовки й належної оплати праці. Актуальною суперечністю виокремлено суперечність між гуманітарним і сцієнтично-технократичним мисленням (с. 355).

Привертають увагу практичні питання оновлення педагогічної діяльності в Україні на засадах гуманітарії (культивування людяності в людині), вивчення досвіду концептуального реформування системи освіти. Наприклад, функціонування Міднародного філософського коледжу (Франція. Париж) (с. 101 – 102). І, безумовно, створення в педагогічних закладах освіти “факультету філософії людини”, прецедент якого засвідчує Російський державний педагогічний університет ім. О.І.Герцена (Росія. Санкт-Петербург) (с. 364 – 365). Саме такий факультет міг би слугувати удосконаленню власне української системи виховання й навчання нового покоління педагогів як “суб’єктів культури” (с.354). Відтак теоретично й методологічно значущою є необхідність “системного впровадження філософії освіти в педагогічних навчальних закладах” за принципом наступності: коледж–університет– післядипломна освіта (с. 364). Варто зазначити, що авторські підходи щодо гуманітарно-культуротворчої стратегії філософії освіти знайшли відображення у відповідних навчальних посібниках та наукових виданнях.

Рецензована монографія містить значний доробок наукових джерел (бібліографія охоплює понад 620 позицій, іменний покажчик – 830 прізвищ). Науковий, академічний характер видання підкреслює предметний покажчик, що значно орієнтує в проблемному полі авторських пошуків. Книга С.Черепанової пропонує науковцям, владі й суспільству цікаві актуальні підходи осмислення стратегії філософії освіти в Україні на засадах поєднання національних інтересів й кращих світових (європейських) здобутків, – і в цьому її незаперечна цінність.
М.В.Кашуба

Доктор філософських наук, професор,

завідувач кафедри гуманітарних дисциплін

Львівської національної музичної академії



імені М.Лисенка







НАШІ АВТОРИ
Артюх В’ячеслав, доцент кафедри філософії Сумського державного університету, кандидат філософських наук, доцент
Баранівський Василь, головний науковий співробітник інституту ВО НА ПНУ, заслужений працівник освіти України, академік Української академії політичних наук АН ВО України
Жмундуляк Дмитро, директор Державного архіву
Чернівецької області, кандидат філологічних наук
Кашуба Марія, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка,
доктор філософських наук, професор
Костюк Лариса, доцент кафедри культурології та українознавства ДДПУ ім. Івана Франка, кандидат філософських наук, доцент
Крутій Юлія, аспірантка кафедри філософії імені професора Валерія Григоровича Скотного ДДПУ ім. Івана Франка
Марчук Михайло, завідувач кафедри філософії ЧНУ ім. Юрія Федьковича, доктор філософських наук, професор.
Рупташ Ольга, докторант кафедри філософії Чернівецького національного університету, канд. філос. наук, доцент.

Севастьянова Олена, завідувач відділу навчальної
роботи Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії,
аспірантка кафедри філософії НПУ ім. М.П.Драгоманова
Стець Валентина, доцент кафедри практичної філософії ДДПУ ім. Івана Франка, кандидат філософських наук, доцент
Уваркіна Олена, професор кафедри соціальної психології та філософії освіти Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, кандидат педагогічних наук, доцент
Яковенко Анатолій, доцент кафедри світової філософії та естетики Східно-Українського університету ім. В. Даля,
кандидат філософських наук, доцент




OUR AUTHORS
Artyukh Vyachesval, docent of the Philosophy department, Sumy State University, candidate of sciences (Philosophy), docent.
Baranivskyi Vasyl, the main scientific researcher of the Academy of Sciences of the Higher Education of Precarpatian National University, Honoured Educational Worker of Ukraine, academician of the Ukrainian Academy of Political Sciences of Academy of Sciences of the Higher Education of Ukraine.
Kashuba Maria, the head of the Humanitarian Subjects department, L’viv National Mykola Lysynko Music Academy, doctor of sciences (Philosophy), professor.
Kostyuk Larysa, docent of the Culture and Ukrainian Studies department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, candidate of sciences (Philosophy), docent.
Krutii Yuliya, a post-graduate student of the Philosophy department named after Valerii Skotnyi, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University.
Marchuk Mykhailo, the head of the Philosophy department, Chernivtsi Yurii Fedkovych National University, doctor of sciences (Philosophy), professor.
Ruptash Olha, doctorate of the Chernivtsi Yurii Fedkovych National University, candidate of sciences (Philosophy), docent.

Sevastyanova Olena, the head of the Educational department, Khmelnytsk Humanitarian Pedagogical Academy, a post-graduate student of the National M.P. Drahomanov University.
Stets’ Valentyna, docent of the Practical Philosophy department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, candidate of sciences (Philosophy), docent.
Uvarkina Olena, docent of the Theory of Education department, National M.P. Drahomanov University, candidate of sciences (Theory of Education), docent.
Yakovenko Anatolii, docent of the World Philosophy and Aesthetics department, Eastern-Ukrainian V. Dal’ University, candidate of sciences (Philosophy), docent.
Zhmundulyak Dmytro, director of the State Archive of the Chernivtsi region, candidate of sciences (Philosophy).



ЗМІСТ
Марчук Михайло. Психологічна парадигма

як об’єкт гуманітарно-наукової

методологічної рефлексії…………………………………4

Рупташ Ольга. Історична наука

і пошук парадигмальних підвалин

гуманітарного знання……………………………………18

Стець Валентина. Особливості формування

гуманістичного аспекту

сучасної філософії освіти………………………………..38

Уваркіна Олена. Педагогічна матриця

української освіти……………………………..………….50



Костюк Лариса. Етнічна історія

як чинник функціонування

української ментальності………………………………..61

Севастьянова Олена. Проблема

формування цінностей у сучасному

українському суспільстві………………………..………74

Баранівський Василь. Національно-патріотичне

виховання молоді

як проблема вищої школи України…………………..…90

Жмундуляк Дмитро. Проблема

філософського дослідження

політико-юридичної культури

як складової “Чернівецького міфу”………………….104



Артюх Вячеслав. Історіософія

Пантелеймона Куліша:

від романтизму до позитивізму……………..…………117

Крутій Юлія. Спадщина Іоанна Ліствичника

і духовні пошуки сучасника………………………….134



Яковенко Анатолій. Трансцендентний

інтелігібельно-сенсибельний Бог – Свята Трійця……147



Кашуба Марія. Світоглядно-гуманітарні аспекти

філософії освіти…………………………………………..162



НАШІ АВТОРИ……….………………………….…………..166



CONTENTS
Marchuk Myhaylo. Pshycological Paradigm as an Object of

Humanitarian Scientific Methodological Reflection………4



Ruptash Olha. History and the Seek

for Paradigmatic Basis

of Humanitarian Knowledge………………………………18

Stec Valentine. Features of formation

of the humanistic aspects

of contemporary philosophy of education…………………..38

Uvarkin Elena. Ukrainian

Pedagogical matrix formation…………………………..50



Kostyuk Larysa. Ethnic history as a factor

of operation the ukrainian mentality……………………..61



Sevast’yanova Olena. The Problem

of Values Formation

in the Modern Ukrainian Society………………………74

Baranivsky Vasil. National patriotic EducatioN

as a problem of the Higher School of Ukraine……………90




Zhmundulyak Dmytro. Problem

of philosophical research

of politycal and legal culture as part

of chernivtsi myth…………………………………………..104



Artyukh Vyacheslav. Panteleimon Kulish’s

Historiosophy: from Romanticism to Positivism…………..114




Krutii Yuliya. Сontemporary’s spiritual search

in the context of Iaon Listvychnyk’s heritage……..134

Yakovenko Anatoly. Transcendent

inteligybelious-sensibelious God is the Sainted Trinity…147



Koshuba Maria. Worldview humanitarian aspects

of Philosophy of education………………………………162



OUR AUTHORS……………………………………………….166





В И М О Г И

до матеріалів фахового наукового видання ДДПУ

“ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК:

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ”

(філософія, психологія, філологія, історія)


Президія Вищої Атестаційної Комісії НАН України
Постановою від 15.01.2003 року ухвалила (серед іншого):
“3. Редакційним колегіям організувати належне рецензування та ретельний відбір статей до друку. Зобов’язати їх
приймати до друку у виданнях, що виходитимуть у 2003 році та у подальші роки, лише наукові статті, які мають такі
необхідні елементи: постановка проблеми у загальному
вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної
проблеми, котрим присвячується означена стаття;
формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного
дослідження і перспективи подальших розвідок у даному
напрямку”.

Статті збірника повинні відповідати цій ухвалі.


1. Приймаються одноосібні статті (без співавторів). Текст обсягом від 0,5 авторського аркуша (20000 символів з пробілами) до повного авторського аркуша (40000 символів з пробілами) подавати у комп’ютерному наборі (диск і роздрук – два примірники): редактор Mikrosoft Word 95 і наступні версії, шрифт Times New Roman 14, інтервал 1,5. У разі надсилання статті електронною поштою (zbirnyky@drohobych.net) паперовий роздрук (усі береги по 2,5 см) треба долучити до інших
документів. У тексті заборонити переноси. Ретельно вивірені цитати треба засвідчити підписом на берегах біля кожного
посилання. Подати УДК та ключові слова.

2. Статті друкуються українською мовою, резюме до


кожної – трьома мовами: українською, російською, англійською (кожне – до 500 символів з пробілами; два останні обов’язково повинні мати переклад імені, прізвища автора і назви статті).

3. Список літератури – за абеткою (спочатку кирилиця, потім – латинка); у тексті у квадратних дужках позначається позиція та сторінка – [5, 100].

4. Бібліографія оформляється відповідно до вимог ВАК України (Бюлетень ВАК України, № 3, 2008).

Архівні джерела подаються окремим блоком з римською нумерацією (за абеткою назв архівів) перед списком літератури.

5. До статей додається рекомендація кафедри (відділу)
установи, де автор працює, і рецензія доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензії не потрібні.

6. Авторська картка: прізвище, ім’я, по батькові, посада, місце праці, вчений ступінь, звання, адреса (службова, домашня, поштова, електронна), телефони.



Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог.

Збірник виходить за серійним принципом: у червні –


філософія і психологія (статті приймаються до 1 квітня), у грудні – історія та філологія (статті приймаються до 1 жовтня).

7. Видання здійснюється із залученням коштів авторів (10 гривень за 1000 символів з пробілами). Гроші за статті з


філософії надсилати поштовим переказом Янко Жанні
Василівні, з психології – Базілевській Людмилі Семенівні, з історії – Медвідь Оксані Василівні, з філології – Котович Вірі Василівні на адресу: вул. Івана Франка, 24; ДДПУ імені Івана Франка, Дрогобич, 82100.

Адреса редколегії збірника наукових праць

“Проблеми гуманітарних наук”:

каб. 18, вул. Івана Франка, 24

Державний педагогічний університет імені Івана Франка

м. Дрогобич, 82100 Україна,

тел./факс: (03244) 38376

Координатор Олена Швед. E mail: zbirnyky@drohobych.net

Головний редактор Тетяна Біленко. E mail: bilenko1@ukr.net

НАУКОВЕ ВИДАННЯ




ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ
ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
ФІЛОСОФІЯ

Головний редактор Тетяна Біленко


Редактор розділу Віктор Здоровенко
Редактори Мар’яна Маркова, Ольга Чайковська

Технічний редактор Богдан Шмігельський

Коректори Наталя Намачинська, Надія Кушина,

Роман Вишнівський

Здано до набору 15.06.2012 р. Підписано до друку 20.06.2012 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура. Times. Наклад 300 прим. Ум. друк. арк. 11. Зам. 234.

Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 2155 від 12.04.2005 р.). 82100 Дрогобич, вул. І.Франка, 24, к.42, тел. 2 – 23 – 78.


1 Політичну культуру розуміють ще й у вузькому сенсі слова – як систему політичного змагання, що фіксує кодекси та стереотипи політичної поведінки. Ми використовуємо поняття політичної культури лише в широкому значенні слова.

2 Існує цілком вірогідна версія, що люди з Межиріччя тікали на Північ, рятуючись від тієї велетенської повені, яка сталася після танення останнього льодовика – в результаті цієї катастрофи Чорне море з’єдналося з Середземним (це стало основою передання про Всесвітній потоп).

3 Хоча потрібно відразу зазначити, що романтичні та позитивістські інтенції в світоглядній еволюції П. Куліша становили лише один із прошарків інтелектуальних впливів. Крім цього неповторний візерунок його стилю мислення формували також раціоналістично-просвітницькі впливи (Ж.-Ж. Руссо), творчість Вальтера Скотта, елементи традиції неоплатонізму (на цьому наполягав Д. Чижевський), етика Б. Спінози.

4 Одним із перших, хто вказав на залежність еволюції світогляду П. Куліша від ідей інтелектуальної любові до Бога та євангельського принципу любові, викладених в “Етиці” Б. Спінози, був західноукраїнський вчений Василь Щурат (1871 – 1948) (див.: [16]).

5 Підсилила, на думку відомого українського вченого Віктора Петрова, неприйняття міста мандрівка П. Куліша до Західної Європи в 1858 році [13, с. 71 – 79].

6 Хоча в ненадрукованій за життя статті “Украинофилам” (написана у 1862 році) П. Куліш показав, що може дивитися на феномен міста зовсім і не “романтичними” очима. Тут він пише: “Я вже натякнув, як шкідливо для успіхів української ідеї відчуження наших громадян від освіченого неукраїнського і навіть антиукраїнського суспільства в містах, – шкідливо вже хоча б тому, що вони, будучи передовими людьми свого загнаного і зануреного в невігластво племені, добровільно позбавляють себе випадку вчитися багато чому не з книжок” [11, 435 – 436].

І далі, відкинувши ідеалізацію хутірського способу життя, він пише про знетямлюючу роль сільськогосподарської праці для інтелектуальної діяльності: “Хто відчув на собі, яку заколисливу дію мають на розумову здатність людини дрібні господарські турботи разом з фізичною втомою, той легко зрозуміє, що вийде через десяток років з самої розвиненої людини, яка прирекла себе на просте хліборобське життя. Якби навіть у них під рукою були всілякі книги й освічені сусіди, то і тоді вони не були б у силах стояти нарівні зі століттям в освіченості, а стояти нарівні зі століттям є необхідним для керівника простого народу” [11, 436].



7 До речі, ця єдність поколінь у трьох часових модусах, як ознака органічної єдності народу відчувається й у назві вірша Тараса Шевченка – “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє” (1845).

8

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка