Університет імені івана франка issn 2312-8437 проблеми гуманiтарних наук



Сторінка8/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір3.12 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18


Висновки. Отже, здійснивши аналіз особливостей взаємозв’язку між показниками осмисленості життя та локалізацією контролю у студентів-майбутніх психологів, можна констатувати, що, як на початку оволодіння майбутньою професією, так і на момент завершення навчання, студентам притаманний середній рівень інтернальності, який виявляється в невпевненості у власних силах, небажанні виявляти ініціативу і брати на себе відповідаль-ність. Помітних змін зазнає смислова система майбутніх психологів. Так, порівнюючи показники осмисленості життя у досліджуваних різних курсів, спостерігаємо їх значне зниження у другокурсників, що пов’язано з зануреністю у навчання, а також низькі показники осмисленості життя у студентів-п’ятикурсників, які вказують на їх дезорієнтованість у майбутньому. Аналіз кореляційних взаємо-зв’язків між показниками осмисленості життя та локалізацією контролю вказує на те, що причиною недостатнього рівня розвитку інтернальності у майбутніх психологів є неспроможність взяти нас себе відповідальність за події, що відбуваються, переживання студентами відчуття непідвладності власного життя.

Відтак перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо в обґрунтуванні відповідних психолого-педагогічних умов та розробці системи спеціальної розвивально-корекційної роботи з майбутніми психологами, які б сприяли розвитку інтернальності, відпові-дальності, гармонізації їх прагнень, бажань і сенсу власного життя.


Література

  1. Бажин Е.Ф. Метод исследования уровня субъективного контроля / Е.Ф. Бажин, С.А. Голынкина, А.М. Эткинд // Психологический журнал. – 1984. – № 3. – С. 152 – 162.

  2. Вачков И.В. Введение в профессию “психолог” : учебное пособ. / И.В. Вачков, И.Б. Гриншпун, Н.С. Пряжников ; под ред. И.Б. Гриншпуна. – М. : Изд-во Москов. психолого-социального ин-та ; Воронеж : НПО “МОДЭК”, 2002. – 464 с.

  3. Ксенофонтова Е.Г. Исследование локализации контроля личности – новая версия методики “Уровень субъективного контроля” / Е.Г. Ксенофонтова // Психологический журнал. – 1999. – Т. 20. – № 2. – С. 103 – 114.

  4. Леонтьев А.Н. Современные проблемы обучения и психического развития / А.Н. Леонтьев // Психология в вузе. – 2003. – № 1 – 2. – С. 232 – 241.

  5. Леонтьев Д.А. Тест смысложизненных ориентаций : методическое руководство / Д.А. Леонтьев. – М. : Смысл, 1992. – 94 с.

  6. Общая психодиагностика / [под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина]. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1987. – 307 с.

  7. Павліченко А. Фахове становлення студента-психолога у контексті системної дії ціннісних орієнтацій (контури дослідницького проекту) / А. Павліченко // Психологія і суспільство. – 2006. – № 2. – С. 123 – 132.

  8. Серый А.В. Система личностных смыслов: структура, функции, динамика / А.В. Серый ; [науч. ред. М.С. Яницкий]. – Кемерово : Кузбассвузиздат, 2004. – 272 с.


Адамская Зоряна. Особенности взаимосвязи между показателями осмысленности жизни и локализацией контроля у студентов – будущих психологов. В статье освещается проблема становления личности будущего психолога. Осуществлен анализ результатов эмпирического исследования уровня развития интернальности и осмысленности жизни будущих психологов. Обоснованы особенности взаимосвязи между показателями осмысленности жизни и локализацией контроля у студентов-психологов.

Ключевые слова: локус контроля, интернальность, смысло-жизненные ориентации, осмысленность жизни, будущие психологи.
Adamska Zoryana. Features interrelation between meaningfulness of life and localized control of students, future psychologists. The article deals with the problem of the formation of a future psychologist. The analysis of the results of empirical research of the level development of internality and meaningfulness of the life of future psychologists has been done. Features of interrelation between meaningfulness of life and localization of control in students-psychologists have been grounded.

Key words: locus of control, internality, sense-life orientations, understanding of life, future psychologists.






УДК 159.923

А 65
Іванна АНДРІЙЧУК
ОСОБЛИВОСТІ ДОМІНУЮЧИХ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ

В ЦІЛІСНІЙ СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ПСИХОЛОГІЇ
У статті проаналізовано особливості механізмів психологічного захисту особистості. Доведено, що самоусвідомлення психолога, самоаналіз, подолання внутрішніх конфліктів є основним завданням ще на етапі фахової підготовки. Представлено результати емпіричного дослідження, які характеризують специфіку домінуючих механізмів психологічного захисту в цілісній структурі особистості майбутнього фахівця з психології.

Ключові слова: психологічний захист, механізми психоло-гічного захисту, особистість, Я-концепція, професійна діяльність психолога.
Постановка проблеми. Психологічний захист – невід’ємне явище психічного життя кожної людини. Особистість використовує механізми захисту для розв’язання внутрішніх чи зовнішніх конфліктів, уникнення тривожності, негативних переживань, шляхом усунення зі свідомості певної інформації. Здавалося б, це явище є позитивним для самої особистості, але воно має і негативний вплив. Людина, не приймаючи певні зовнішні уявлення, тим самим спотворює у своїй свідомості образ об’єктивної дійсності.

Будучи одним із компонентів цілісної структури Я-концепції особистості, психологічний захист не може вивчатись відділено від неї. Теоретичний аналіз та емпіричне дослідження механізмів психологічного захисту в комплексі з іншими структурними компонентами Я-концепції (самооцінкою, самосвідомістю) є вельми важливим напрямом наукового пошуку. Розуміння внутрішніх

© Андрійчук Іванна, 2014

механізмів становлення особистості неможливе без аналізу як особистісних характеристик загалом, так і взаємозв’язку між окремих елементами її цілісної структури.

Цікавість до дослідження психологічного захисту пов’язана з сучасними поглядами на його роль в особистісному розвиткові. Водночас особливої актуальності питання використання механізмів психозахисту набувають в окремих видах професійних груп. Зокрема, у представників соціонічних типів професій, до яких належить і психологічна практика. Уміння психолога усвідомити власні захисти, їх вплив на взаємодію з клієнтами та сприяти гармонійному особистісному розвиткові необхідно формувати ще на етапі навчання у ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На важливість вивчення психологічного захисту звернули увагу іноземні та вітчизняні вчені (Ф.В. Бассін, Р. Бернс, Г. Блюм, Р.Д. Ленг, М. Ліф, В. Менінджер, А.А. Налчаджан, Г. Тарт, А. Фройд [2], З. Фройд, Е. Фромм, Т. Яценко та ін.). Є. Романова і Л. Гребенніков наголошують на актуальності проблеми розробки системної концепції психологічного захисту, як засобу соціально-психологічної адаптації. На їх думку, важливо попри ідентифікацію механізмів захисту, визначити низку конкретних моментів інтерперсональної сфери життєдіяльності індивіда, пов’язаних з ними [4].

Психологічний захист широко аналізується у межах психоло-гічних досліджень. (В. Бойко, Л. Вассерман, Р. Лазарус, Р. Плутчик, С. Фолкманом, Л. Черишова та ін.). Завдяки цьому розроблена методична база діагностичного інструментарію, яку використовують для вивчення механізмів психологічного захисту.

Виходячи з аналізу літератури [1; 4; 5], психологічний захист діє, як щит свідомості, і що міцнішим він є, то щільніше закриває очі на реальний стан речей. Про необхідність відмови особистості від психологічного захисту для “щасливого життя” вказував К. Роджерс у своїй теорії клієнт-центрованої психо-терапії [3].

Учені звертають увагу на функціональне значення механізмів психологічного захисту в цілісній структурі Я-концепції майбут-ніх психологів. Часто при психологічному консультуванні спеціаліст є зразком конструктивних моделей поведінки чи спілкування для клієнта, здатним зрозуміти його внутрішній світ у зв’язку з обставинами його життя, абстрагуватись від власних проблем та переживань. До розгляду цього питання зверталися М. Балінт, Р. Мей, А. Налчаджян, К. Роджерс [3], З. Фройд. На думку психологів, лише людина, яка прийняла себе, розв’язала власні внутрішні конфлікти, здатна допомогти іншим у розв’язанні складних життєвих ситуацій. Часто психологам, котрі мають намір працювати в контексті консультування чи терапії рекомендують пройти курс в руслі обраного напряму, з метою відпрацювання власних особистісних негараздів, інколи не усвідомлених. З. Фройд висловлював думку про те, що жоден психоаналітик не просунеться у своїй роботі з клієнтом далі, ніж йому дають змогу власні комплекси та внутрішній опір [5].

Самоусвідомлення психолога, самоаналіз, подолання внутрішніх конфліктів є основним завданням ще на етапі фахової підготовки. Оволодіння практичною психологією, як зазначає В. Панок, не може бути зведене до засвоєння інформації та вироблення навичок, а має водночас змінювати внутрішні психо-логічні структури суб’єкта навчання [2]. Недостатньо розглянутим залишається питання про вплив процесу професійної підготовки на структуру психологічного захисту майбутніх психологів.

Виходячи з означеного, метою публікації став аналіз особливостей механізмів психологічного захисту особистості, на основі якого розроблено та апробовано комплексну діагностичну процедуру для визначення домінуючих механізмів психологічного захисту в цілісній структурі особистості майбутнього практичного психолога.

Дослідження механізмів психологічного захисту вийшли за межі суто теоретичних. Ця проблема активно розробляється представниками різних наукових течій. Важливість питання психологічного захисту визнана психологами багатьох напрямів, незважаючи на їх ставлення до психоаналітичної теорії. Психоло-гічний захист особистості допомагає уникнути внутрішніх конфлік-тів, позбавитися негативних впливів зовнішнього середовища, покликаний на зниження внутрішньої тривоги та напруженості свідомості.

Як зазначалося вище, професійна діяльність практикуючого психолога вимагає від нього не тільки неабиякої професійної підготовки, а й низки особистісних даних. Перенесення власних особистісних проблем, ситуативних переживань чи несвідомих блоків та захистів може викликати не лише труднощі в досягненні позитивного результату, а й погіршити стан клієнта. Певні приховані бажання, страхи, прагнення терапевта мимовільно виявляються в професійній діяльності психолога, він може проектувати свої проблемні сфери на ситуацію клієнта, яка має зовсім іншу специфіку. Для уникнення таких негативних впливів для практикуючого психолога важливим етапом становлення його як професіонала є усвідомлення себе як особистості, власних особливостей і психологічного захисту.

Р. Грановська вказує на те, що конструктивний підхід до подолання людиною труднощів передбачає передовсім оцінку рівня їх складності відповідно до шкали головних життєвих цінностей людини. Хоча варто враховувати те, що подібна оцінка буде утруднена через активацію механізмів психологіч-ного захисту. Якщо людина виявляє, що проблема не стосується пріоритетних цінностей, захист втрачає актуальність та вимикається. І лише тоді людина здатна адекватно подивитися на себе, на ситуацію та оцінити її наслідки. У цей момент зникає необхідність підмінних дій, реальні мотиви стають визначальними, людина починає функціонувати незалежно від травмувальних факторів. І лише подолавши неадекватні захисні реакції, особистість здатна до самоусвідомлення, прийняття себе та інших, що є необхідною умовою професійної діяльності психолога [1, 288].

Важливо у нашому дослідження звернути увагу, що ціле-спрямовано можна вплинути тільки на те, що залишається у полі свідомості, а автоматизовані дії керуються несвідомо і перебувають поза сферою вольових рішень. Тому ключове завдання само-контролю – усвідомити причини підсвідомо визначеної поведінки. Критичне ставлення можливе лише до усвідомлюваної інформації, оскільки тільки усвідомлення створює можливість вибору вчинків і переживань.

Ефективність професійної діяльності психолога, на нашу думку, залежить не лише від якості підготовки у ВНЗ, умов та спрямованості діяльності. Значну роль відіграють особистісні якості, гуманістична спрямованість особистості, специфічна професійна спрямованість і гнучка Я-концепція. Як важливий елемент структури Я-концепції особистості, механізми захисту є запобіжниками, які оберігають цілісність та гармонійність внутріш-нього світу людини. Але в певних ситуаціях вони можуть набирати значної інтенсивності та перетворюватись із захисту на перешкоду, яка ускладнює розвиток особистості. Людина не може адекватно сприймати зовнішні обставини та реагувати на них, оскільки саме психологічний захист приховує або викривляє певну інфор-мацію, що надходить ззовні. Під впливом психологічного захисту людина може виявляти безглузду поведінку, робити нелогічні припущення та прогнози. Подібне явище варто контролювати та попереджувати для успішної професійної діяльності практикуючих психологів. Конструктивна реакція на клієнта і його проблему неможлива, якщо в процес сприймання буде втручатися особистий баласт проблем та блоків консультанта.

З метою вивчення динаміки механізмів психологічного захисту психологів у процесі професійної підготовки було проведено дослідження серед студентів II та V курсів спеціальності “Психологія” та “Практична психологія”. Загальна кількість досліджуваних – 102 студенти. Підібраний нами комплекс діагностичних методик дає змогу оцінити домінуючі механізми психологічного захисту та змістовні компоненти актуальної Я-концепції: копінг-тест, розроблений Р. Лазарусом та С. Фолкманом для виявлення захисних стратегій поведінки в стресових ситуаціях; методика діагностики домінуючих механізмів психологічного захисту Р. Плутчика; методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні за В. Бойком; проективна методика Дж. Бука тест “Дім – Дерево – Людина” спрямована на виявлення змістового наповнення компонентів актуальної Я-концепції; шкала оцінки самосвідомості за А. Фенігштейном, М. Шейєром і А. Бассом; шкала визначення самооцінки за М. Розен-бергом.

Як показав аналіз дослідження за методикою “Індекс життє-вого стилю” Р. Плутчика, існують відмінності між показниками використання механізмів психологічного захисту студентами на різних етапах фахової підготовки (див. рис. 1). На V курсі студенти-психологи рідше вдаються до використання механізмів психологічного захисту. Це вказує на вищий рівень адапто-ваності особистості до сприйняття стресових або ж травматичних факторів. У процесі фахової підготовки студенти усвідомлюють власні захисні стратегії, що призводить до зменшення їх ви-користання.

Результати за двома вибірками вказують на домінування одного механізму психологічного захисту – заперечення. Інтен-сивне використання заперечення дає змогу особистості позбутися травматичного фактора, не допускаючи певну інформацію до свідомості. Такий механізм застосовується достатньо часто, він передбачає заперечення особистістю певних фактів чи явищ, які здійснюють негативний вплив на самосвідомість особистості.

Варто зазначити, що крива розподілу результатів за шкалами для двох вибірок має подібну форму, тобто частіше використо-вуються одні і ті самі механізми психологічного захисту.

Для студентів II курсу характерний такий розподіл показників: найчастіше серед досліджуваних використовуються механізм заперечення (84%), регресії (80%), компенсації (78%), гіпер-активних утворень (76%). Дещо рідше трапляються використання заміщення (65%) та проекції (64%). Низькі показники отримали шкали “раціоналізація” (42%), “витіснення” (42%). Тоді як серед студентів V курсу найчастіше використовується заперечення (79%), компенсація (63%), заміщення (65%) та гіперактивні утворення (61%). Найбільш низькими є показники за шкалами “раціоналізація” (28%), “витіснення” (42%), “проекція” (36%). Для студентів II курсу загалом характерні вищі показники використання механізмів психологічного захисту, ніж для студентів V курсу.

Порівняльний аналіз показників виявив значущі статистичні відмінності за t-критерієм Стьюдента (р=0,05; 0,01) між досліджуваними вибірками студентів II та V курсів за такими видами захисних механізмів: регресія (0,01; tем=4,75), компенсація (0,01; tем=3,86), проекція (0,01; tем=2,72), інтелектуалізація (0,05; tем=2,38), реактивні утворення (0,05; tем=2,69). Це вказує на те, що студенти V курсу рідше вдаються до повернення на попередні етапи розвитку у способах поведінки. Не так часто проектують власні небажані якості, властивості на навколишніх, об’єкти чи ситуацію.

Порівняльний аналіз результатів діагностики виявив значущі статистичні відмінності між досліджуваними вибірками студентів II та V курсів за такими видами копінг-стратегій поведінки: конфрон-тація (0,01; tем=5,4), дистанціювання (0,01; tем=1,8), само-контроль (0,01; tем=4,3), втеча (0,05; tем=2,7). Показники за іншими шкалами свідчать про відсутність статистично значущих відмін-ностей у студентів II та V курсів.



Рис. 1. Результати дослідження механізмів психологічного захисту у студентів II та V курсів за методикою

Індекс життєвого стилю” Р. Плутчика


На нашу думку, для професійного становлення психолога-практика, важливою умовою є гармонійний розвиток Я-концепції особистості, подолання власних внутрішніх конфліктів, усвідомлення психологічних бар’єрів. У процесі фахової підготовки студенти набувають досвіду та знання, які сприяють гармонізації їх Я-концепції, що є невід’ємною умовою ефективної професійної діяльності. Формуються навички самодопомоги, конструктивного подолання проблемних і конфліктних ситуацій, управління стресом, ефективної комунікації та інші вміння необхідні психологу.

Висновки. Отже, психологічний захист розглядається як одна з внутрішніх детермінант психічної активності особистості. Залежно від концептуальної основи, психологічні школи вкладають різний зміст у тлумачення сутності та впливу механізмів психо-захисту на становлення особистості. Однак беззаперечним є усвідомлення необхідності його дослідження у межах цілісної структури особистості.

Особливо важливим стає розгляд дії механізмів психоло-гічного захисту на етапі професійного становлення майбутніх психологів. Виходячи з особливого предмету їх майбутньої діяльності (внутрішній світ Іншого), ми розуміємо необхідність забезпечення самопізнання студенів та роботи з власними захистами, які можуть негативно позначатися на взаємодії з клієнтами.



У результаті проведеного емпіричного дослідження нам вдалося виявити основні особливості домінуючих механізмів психологічного захисту в цілісній структурі особистості май-бутнього фахівця з психології (на прикладі студентів других та п’ятих курсах). Тенденція до зниження використання психоло-гічних захистів серед студентів психологів має позитивний характер.

Перспективи подальших розвідок полягають у реалізації програми соціально-психологічного тренінгу для студентів з метою активізації процесів самоусвідомлення, самоаналізу та самоприйняття. Важливим елементом є робота в студентській групі, що дасть змогу налагодити спілкування, подолати приховані та відкриті міжособистісні конфлікти.

Література

  1. Грановская Р.М. Защита личности: психологические меха-низмы / Р.М. Грановская, И.М. Никольская. – СПб. : Знание, 1999. – 352 с.

  2. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практичного психолога / В.Г. Панок // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 4, 5. – С. 5 – 7, 4 – 6.

  3. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К.Р. Роджерс. – М. : Издательская группа “Прогресс”, “Универс”, 1994. – 480 с.

  4. Романова Е.С. Механизм психологической защиты : генезис, функционирование, диагностика : [монография] / Е.С. Романова, Л.Р. Гребенников. – Мытищи : Издательство “Талант”, 1996. – 244 с.

  5. Фрейд А. Психология “Я” и защитные механизмы / А. Фрейд. – М. : Педагогика – Пресс, 1993. – 144 с.


Андрийчук Иванна. Особенности доминирующих механизмов психологической защиты в целостной структуре личности будущего специалиста по психологии. В статье проанализированы особенности механизмов психологической защиты личности. Доказано, что самосознание психолога, само-анализ, разрешение внутренних конфликтов является основной задачей еще на этапе профессиональной подготовки. Представлены результаты эмпирического исследования, которые характеризуют специфику доминирующих механизмов психологической защиты в целостной структуре личности будущего специалиста по психо-логии.

Ключевые слова: психологическая защита, механизмы психологической защиты, личность, Я-концепция, профессиональная деятельность психолога.
Andriychuk Ivanna. Features of dominant mechanisms of psychological defense in a coherent structure of a personality of a future specialist in psychology. This paper analyzes the features of mechanisms of psychological defense of an individual. It has been proved that consciousness of a psychologist, self-analysis, resolving of internal conflicts is the main task even at the stage of professional training. The results of empirical studies that characterize the specificity of dominant mechanisms of psychological defense in a coherent structure of a personality of a future specialist in psychology have been provided.

Key words: psychological defense, psychological defense mechanisms, personality, self-concept, the professional activities of psychologists.




УДК 159.99



Б 82
Зоряна БОРИСЕНКО
ПРОФЕСІЙНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ

ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ:

ЧИННИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ
Стаття містить аналіз проблеми професійної дезадаптації. У ній обґрунтовуються підходи до трактування змісту та чинників її виникнення. Емпірично досліджено психологічні прояви професійної дезадаптації практичних психологів. Явище професійної дезадаптації досліджено залежно від стажу професійної діяльності психологів-практиків.

Ключові слова: агресивність, професійна дезадаптація, професійна адаптивність, практичний психолог, ригідність, стаж професійної діяльності, фрустрація.
Постановка проблеми. У ХХІ ст. діяльністю психолога охоплено багато сфер суспільного виробництва, сфери послуг, освіти. Соціально-економічні перетворення, що відбуваються у суспільстві, висувають підвищені вимоги до професійних якостей сучасного практичного психолога. У зв’язку з цим актуальною проблемою сьогодення є розвиток й активізація професійного адаптивного потенціалу особистості працівника психологічної служби. В останній час вчені все більше уваги приділяють причинам, формуванню та негативним наслідкам професійної дезадаптації у різних галузях діяльності. Проводиться багато досліджень на виявлення психічних факторів виникнення професійної дезадаптації. Проблема визначення феноменології професійної дезадаптації практичних психологів набирає все більшої актуальності і потребує детального вивчення та аналізу.
© Борисенко Зоряна, 2014

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Е. Клімов, П. Кузнєцов, Г. Сельє пов’язують професійну дезадаптацію з відсутністю культури самоаналізу та особистісної рефлексії, невід-працьованістю власних емоцій і змістовних проблем, відсутністю навичок самоспостереження й самоусвідомлення, наявністю власних особистісних та екзистенційних конфліктів, відсутністю навичок саморегуляції емоційного стану, а відтак перебуванням психолога у стані постійної підвищеної емоційної та фізичної напруги, яка може спричинити імпульсивні дії, пригнічений настрій, пасивність, стрес і навіть призвести до професійного вигорання [2; 3; 6].

А. Федоренко [7] стверджує, що професійна дезадаптація виступає наслідком порушення розвитку професійної адаптивності особистості та професійної адаптованості і впливає на порушення у функціонуванні професійного адаптивного потенціалу особистості та регулює розвиток адаптивного потенціалу, зокрема, психологів. На її думку, професійна дезадаптація фахівців, і, як наслідок, неефективність і неуспішність професійної діяльності, викликана активізацією деструктивно спрямованих чинників особистісного та соціального характеру, які здійснюють вплив на формування особистості, її психологічну готовність до професійної діяльності, спричиняють її труднощі, проектуючи як очікувані, так і неочікувані проблемні ситуації [7].

Професійна дезадаптація розвивається внаслідок поруше-ння адаптивних механізмів на рівні організму (сенсорна адапта-ція), суб’єкта (психологічна адаптація) і особистості (соціальна адаптація) [4].

Як зазначає П. Кузнєцов, на рівні організму професійну дезадаптацію можуть викликати емоційні стани різної інтенсивності, фізіологічний дискомфорт, порушення у психосоматичній системі, зміни у чуттєвості аналізаторів та фізіологічні зміни, які впли-вають на периферичні та центральні ланки аналізаторів. На рівні суб’єкта причиною професійної дезадаптації є порушення у процесі інтеграції індивіда до професійного середовища у контексті зас-воєння ним норм, критеріїв та цінностей професійного середо-вища і, як наслідок, порушення у системі психологічних механізмів розв’язку професійних завдань. На особистісному рівні причиною дезадаптації є порушення процесу та результату інтеграції суб’єкта, результатом якої є рольова поведінка, здатність до самоконтролю та встановлення адекватного зв’язку з професійним оточенням [3]. Тобто успішність й ефективність професійної діяльності особистості безпосередньо залежить від професійної адаптації/дезадаптації фахівця, і психолога зокрема.

Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми показує, що питання, пов’язані з розкриттям змісту поняття “професійна дезадаптація” психологів, а також її впливом на продуктивність діяльності – одне із найменш вивчених явищ, хоча становить значний інтерес у теоретичному і прикладному плані.

Метою статті є розкриття психологічних чинників та особливостей прояву професійної дезадаптації у діяльності практич-них психологів.

Явище професійної дезадаптації досліджується нами залежно від стажу професійної діяльності психологів. Оскільки дослідження проблеми професійного пристосовування показують, що перші два роки роботи людина виявляє підвищену готовність до активного включення у діяльність. Це пояснюється тим, що з якими б установками вона не приходила на роботу, спрацьовує ефект психологічної мобілізації – прагнення продемонструвати свої кращі якості. На момент досягнення працівником дворічного стажу констатується виникнення часової професійної дезадаптації, яка викликана можливою невідповідністю особистісних особли-востей людини з реальними вимогами професії. Приблизно на 3 – 5-ому роках роботи відбувається переосмислення попередніх та формування нових норм і ставлення особистості до праці.

Професійна дезадаптація досліджувалася нами за допомогою комплексу психодіагностичних методик: “Діагностика адаптив-ності” (Багаторівневий особистісний опитувальник “Адаптивність” А. Маклакова та С. Черняніна), “Самооцінка психічних станів у симптоматиці професійної дезадаптації” (адаптований варіант методики Г. Айзенка).

Досліджувану вибірку складали респонденти віком від 20 до 51 року. Вони були розподілені на три групи: група № 1 – практичні психологи, стаж роботи яких становить від 0,5 до 2 років; група № 2 – практичні психологи, які працюють від 3 до 7 років, група № 3 – практичні психологи, зі стажем роботи від 8 до 15 років. У дослідженні брали участь лише особи жіночої статі.

З метою дослідження структурної організації психологічних властивостей адаптивного потенціалу практичних психологів за допомогою методики “Діагностика адаптивності”, нами було встановлено, що зі збільшенням терміну роботи у досліджу-ваних підвищується рівень особистісної адаптивності (в межах професійної адаптації), оскільки за отриманими показниками методики спостерігається підвищення середніх результатів впродовж усіх років роботи. Отримані емпіричні результати фіксують незначні розбіжності у середніх показниках між групою 1 і групою 3, 2 і 3, 1 і 3 практичних психологів (див. табл. 1).
Таблиця 1

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка