Університет імені івана франка issn 2312-8437 проблеми гуманiтарних наук



Сторінка17/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір3.12 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Використання маркеру “насилля” найчастіше трапляється серед блогерів (0,27%) та журналістів і авторів “моментів” Інтер-нет-ЗМІ (0,27%). Значний відсоток згадувань про насилля і серед учасників веб-форумів (0,2%). Також доволі часто ця категорія використовується у приватних сайтах (0,13%), особливо зі “спеціа-лізованою” політичною чи кримінальною тематикою. Найменший відсоток згадувань про насилля серед учасників он-лайнових соціальних мереж (0,05%), проте і він є доволі значним.



Високий кількісний показник використання слова-маркеру “ворожість” був виявлений серед дописувачів веб-форумів (0,14%), а також у віртуальній медіа-сфері – Інтернет-ЗМІ (0,11%). У блого-сфері його використання є менш частим – всього 0,026%, також було помічено і серед коментарів, залишених відвідувачами чатів 0,014%. Найменше використовують це слово автори та відвідувачі приват-них сайтів (0,007%). Попри незначну популярність слова-маркеру “ворожість” серед усіх користувачів Інтернету стверджувати, що його простори позбавлені вороже налаштованих людей, було б некоректно. Радше відвідувачі використовують інші види синонімів до слова ворожість.

Таблиця 2
Відсоткові показники категорій контент-аналізу

за типами Інтернет-ресурсів

Категорії

Типи Інтернет-ресурсів




Приватні сайти

(n=32

млн чол.)

Веб-форуми

(n=6 млн чол.)

Чати

(n=2,2 млн чол.)

Блоги

(n=27 млн чол.)

Інтернет-ЗМІ

(n=85

млн чол.)

Соціальні мережі

(n=78

млн чол.)

Всього

(%)

Насилля

0,13

0,2

0,05

0,27

0,27

0,05

0,97

Агресія

0,26

0,63

0,19

0,46

0,4

0,2

2,14

Ворожість

0,007

0,14

0,014

0,026

0,11

0,065

0,36

Всього (%)

0,4

0,97

0,25

0,75

0,78

0,32

3,47

Провівши аналіз запропонованих категорій у площині окремих типів Інтернет-ресурсів, було виявлено, що на приватних сайтах серед запропонованих категорій домінує слово “агресія”. Слід зазначити, що приватні сайти бувають різного змісту, спрямованості і переважно виконують різні завдання – від реклами і продажу конкретних товарів та послуг до презентації приватних думок, ідей, висунення пропозицій і навіть претензій.

Аналіз отриманих нами результатів на веб-форумах, також, вказує на переважання категорії “агресія” у порівнянні з іншими словами-маркерами 0,63%; статистично значущим є і показник використання слова “насилля” (0,2%). Сумарний показник по веб-форумах за усіма досліджуваними категоріями налічує 0,97%, що є найвищим показником серед представлених Інтернет-ресурсів. Відповідно використання досліджуваних нами категорій є найчастішим саме серед учасників різноманітних веб-форумів.

Слід враховувати, що на веб-форумах, так само, як і в режимі чату, більшість коментарів, вражень, думок виникають і подаються спонтанно, іноді як певний вид реакції, не завжди обдуманий, іноді спонтанний, провокативний чи спровокований; однак, з іншого боку, доволі щирий, відвертий і такий, що істинно відображає думки та настрої суспільства.

Протилежні результати були нами виявлені при дослідженні використання означених категорій відвідувачами чатів: тут відсоток вживання слів “насилля”, “ворожість” і “агресія” найменший (0,25%) у порівнянні з іншими Інтернет-ресурсами. Найчастіше учасники чатових обговорень використовують слово “агресія” і похідні від нього (0,19%). Інші досліджувані нами категорії використо-вуються не так часто – “насилля” 0,05%, “ворожість” 0,014%. Було помічено, що учасники спілкування у чатах використовують видозмінені слова, слова-замінники, завуальовані погрози і натяки, часто сленг, тому більшість слів, що містили прямі агресивні натяки, погрози, вороже ставлення неможливо було передбачити як категорії контент-аналізу. Окрім цього, учасники спілкування у чаті переважно молодші, ніж відвідувачі інших Інтернет-ресурсів.

Результати контент-аналізу категорій “насилля”, “агресія”, “ворожість” серед авторів та учасників блогів засвідчили високу частоту застосування досліджуваних слів-маркерів (0,75% відносно загальної кількості використання слів та термінів у блогах). Відзначимо також, що теми статей і рубрик, присвячених агресії і насиллю, у блогосфері займають більше як піввідсотка, що, на нашу думку, є статистично значущим показником. Водночас від-значаємо низький відсоток (0,026%) використання у блогах категорії “ворожість”, це, ймовірно, спричинено давньою особливістю блогерів використовувати крайні оцінки, так звана “журналіс-тика на межі”, гонитва за “гарячими фактами”, суб’єктивність та емоційність у текстових повідомленнях, для яких ворожість, на відміну від агресії чи насилля, не є достатньо топовим повідом-ленням.

Показовими також є результати контент-аналізу досліджуваних категорій в Інтернет-ЗМІ. Так, загальна частота застосування слів-маркерів становила 0,78% від загальної кількості використання слів та термінів у віртуальному медіа просторі. Це доволі високий показник, оскільки, враховуючи велику кількість відвідувачів і дописувачів цих сайтів (85 млн осіб), майже відсоток тем і проблем, які обговорювалися, стосувалися агресії, ворожості чи насилля. Окремо за нашими категоріями можна виокремити агресію, яка становить 0,4%. Очевидно, що індекс агресії, агресив-ності в соціокультурному просторі колишнього Радянського Союзу надзвичайно високий і навіть “вибухонебезпечний”. Важко стверджу-вати, чи готові люди, які так часто говорять про насилля, здійснювати його, однак загальне лояльне ставлення до нього і прийняття насилля як способу розв’язання проблем суспільства, багатьма приймається як допустиме. Власне, і наш показник у 0,27% використання цієї категорії, може бути частковим під-твердженням цьому.

Частота застосування серед журналістів та відвідувачів Інтернет-ЗМІ категорії “ворожість” становить 0,11%, що теж є наслідком озлобленості (буденне – “люди стали злими…”), ворожості, вкоріненої у пострадянських суспільствах. Також варто було б наголосити і на тенденційність самої віртуальної медіасфери, яка часто схильна нагнітати і перебільшувати “гостроту” соціальних та політичних подій, а висвітлення деяких кримінальних злочинів подавати як топ-новину.

Он-лайнові соціальні мережі, за якими здійснювався контент-аналіз обраних нами категорій є, мабуть, одними з найбільш контро-льованих (власними адміністраторами) типів Інтернет-ресурсів. Саме тому більшість некоректних, образливих, агресивних комен-тарів чи заяв зареєстрованих власників сторінок у соціальних мережах блокуються або видаляються адміністраторами. Вважаємо, що саме ця обставина є причиною таких низьких сумарних показників за досліджуваними категоріями (0,32%). Як видно з таблиці 2, слово-маркер “агресія” (0,2%) також домінує серед обраних для аналізу категорій; за ним у порядку частоти викорис-тання розміщуються слова “ворожість” (0,065%) та “насилля” (0,05%). Варто зазначити, що он-лайнові соціальні мережі сьогодні переважно використовуються для спілкування з тими людьми, з якими абоненти мають чи мали стосунки у реальному житті; це здебільшого кола близьких людей та знайомих. Звісно, в таких умовах вияв ворожості, агресивності, насильницькі думки та наміри контролюються самими учасниками соціальних мереж.

Здійснивши контент-аналіз зазначених деструктивних категорій у віртуальному комунікативному просторі, можна зробити висновки, що значна кількість обговорюваних на просторах Інтернету тем присвячена проблемам агресії, ворожості і насилля. Спостерігається зацікавленість користувачів Інтернету, особливо учасників веб-форумів, блогосфери, Інтернет-ЗМІ, темами насильницького, воро-жого і агресивного характеру. Серед досліджуваних категорій найбільшою “популярністю” у віртуальному комунікативному просторі користується слово “агресія” та його похідні, вказуючи на певну радикалізацію суспільних процесів і взаємостосунків. Найбільш активно деструктивні категорії використовуються учасни-ками веб-форумів, журналістами та відвідувачами Інтернет-ЗМІ, що, з одного боку, вказує на актуальність досліджуваної пробле-матики для референтної частини населення, з іншого, на адекватну реакцію віртуальних медіа щодо стану і запитів суспільства.



Перспективним напрямом роботи є розширення базових категорій контент-аналізу, врахування показників інших (не представ-лених у цій роботі) типів Інтернет-ресурсів; передбачено повторне проведення контент-аналізу через рік, що дасть змогу відстежити загальні тенденції віртуального простору за показниками агресив-ності, ворожості і насилля.
Література

  1. Бандура А. Подростковая агрессия : [монография] / А. Бандура, Р. Уолтере. – М.; Мн. : Аст : Харвест, 2000. – 512 с.

  2. Бэрон Р. Агрессия : [монография] / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб. : Питер. – 2001. – 352 с.

  3. Внебрачных Р.А. Троллинг как форма социальной агрессии в виртуальных сообществах / Р.А. Внебрачных // Вестник Удмуртского университета. Философия. Социология. Психология. Педагогика. – Ижевск : Удмур.ГУ, 2012. – В. 1. – С. 48 – 51.

  4. Ениколопов С.Н. Понятие агрессии в современной психологии / С.Н. Ениколопов // Прикладная психология. – 2001. – № 1. – С. 60 – 72.

  5. Изард К.Э. Эмоции человека : [монография] / К.Э. Изард. – М. : Издательство МГУ, 1980. – 439 с.

  6. Карпенко З.С. Соціальні неврози особистості перехідного періоду суспільства / З.С. Карпенко, В.М. Мицько // Психологія і суспільство. – 2001. – № 1 (3). – С. 124 – 132.

  7. Лоренц К. Агрессия (так называемое “зло”) : [монография] / К. Лоренц ; пер. с нем. – М. : Изд. “Прогресс”, “Универс”, 1994. – 272 с.

  8. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных : учебное пособие / А.Д. Наследов. – СПб. : Речь, 2004. – 392 с.

  9. Ураева Г.Е. Опыт переживания онлайн-агрессии у молодых взрослых: современное состояние и перспективы исследования проблемы / Г.Е. Ураева, О.Н. Боголюбова // Психологические исследования. – 2013. – № 6 (27), 12. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://psystudy.ru.

  10. Фрейд З. Я и ОНО : труды разных лет : [монография] ׃ в 2-х т. / З. Фрейд. – Тбилиси : Мерани, 1991. – Т. 2. – 425 с.

  11. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности : [моно-графия] / Э. Фромм. – М. : Республика, 1994. – 447 с.

  12. Alexy E.M. Perceptions of cyberstalking among college students / E.M. Alexy, A.W. Burgess, T. Baker, S.A. Smoyak // Brief Treatment and Crisis Intervention. – 2005 – Vol. 5 (3). – Р. 279 – 289.

  13. Anderson C.A. Video Games and Aggressive Thoughts, Feelings, and Behavior in the Laboratory and in Life / C.A. Anderson, K.E. Dill // Journal of Personality and Social Psychology. – 2000. – Vol. 78. – Р. 772 – 790.

  14. Bandura A. Aggression : a social learning аnalysis / A. Bandura. – Englewood Cliffs, NJ : Prentice-Hall, 1973. – 390 p.

  15. Berkowitz L. Aggression : A social psychological analysis / L. Berkowitz. – NY : Mac Graw-Hill, 1962. – 361 p.

  16. Buss A.H. The psychology of aggression / A.H. Buss. – NY : Willy, 1961. – 235 p.

  17. Finn J. A survey of online harassment at a university campus / J. Finn // Journal of Interpersonal Violence. – 2004. – Vol. 19 (4). – Р. 468 – 483.

  18. Goebert D. The Impact of cyberbullying on substance use and mental health in a multiethnic sample / D. Goebert, I. Else, C. Matsu, J. Chung-Do, J.Y. Chang // Matern Child Health. – 2011. – Vol. 15 (8). – Р. 1282 – 1286.

  19. MacDonald C., Roberts-Pittman B. Cyberbullying among college students: prevalence and demographic differences. Procedia – Social and Behavioral Sciences. – 2010. – Vol. 9. – Р. 2003 – 2009.

  20. Patchin J.W. Cyberbullying and self-esteem / J. Patchin, S. Hinduja // Journal of School Health. – 2010. – Vol. 80 (12). – Р. 614 – 621.

  21. Turan N. The new violence type of the era : Cyber bullying among university students. Violence among university students / N. Turan, O. Polat, M. Karapirli, C. Uysal, S. Turan // Neurology, Psychiatry and Brain Research. – 2011. – Vol. 17 (1). – Р. 21 – 26.

  22. Wang J. Cyber and traditional bullying: differential association with depression / J. Wang, T.R. Nansel, R.J. Ianotti // Journal of Adolescent Health. – 2011. – Vol. 48 (4). – Р. 415 – 417.

  23. Ybarra M.L. Linkages between depressive symptomatology and internet harassment among young regular internet users / M. Ybarra // Cyber Psychology and Behavior. – 2004. – Vol. 7 (2). – Р. 247 – 257.


Мыцько Владимир. Исследование частоты использования некоторых деструктивных категорий пользователями веб-сайтов. В статье представлены результаты контент-анализа деструктивных категорий − агрессии, враждебности, насилия в виртуальном коммуникативном пространстве по частоте их использо-вания в некоторых типах Интернет-ресурсов и в плоскости когортного преобладания по отдельным веб-сайтам.

Ключевые слова: агрессия, вражда, насилие, виртуальное коммуникативное пространство, контент-анализ, Интернет-ресурсы.
Mytsko Volodymyr. Study of frequency of some destructive strategies application by web-site users. The article presents the results of the content-analysis of destructive categories such as aggression, enmity, violence in the virtual communicative space in accordance with their application in some types of Internet-resources and cohort predominance in some web-sites.

Key words: aggression, enmity, violence, virtual communicative space, content-analysis, Internet-resources.






УДК 159.9:34.01

Б 22
Наталія БАМБУРАК
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ
Обґрунтування індивідуально-психологічних, соціально-психо-логічних особливостей особистості засудженого сприяє створенню справжнього гуманізованого середовища, що допомагає здійснювати комплексну соціально-психологічну роботу щодо ресоціалізації особистості злочинця як повноцінного громадянина суспільства.

Ключові слова: особистість злочинця, індивідуально-психологічні та соціально-психологічні особливості особистості злочинця, психічні аномалії.
Постановка проблеми. Кожна особистість наповнена своє-рідним відбитком тих соціальних умов, в яких вона здійснює свою життєдіяльність як свідома та суспільна істота, адже особистість – це система соціально-значущих рис індивіда, оволо-діння ним соціальними цінностями та уміння їх повноцінно зреалізо-вувати у найближчому оточенні [4]. За таких умов, суб’єктивною стороною будь-якого злочину є психічні якості особистості делінквента: характер, здібності, інтереси, настанови, відносини, які розвиваються та виявляються в діяльності людини.

Злочинна діяльність зумовлена низкою соціально-психоло-гічних особливостей особистості самого правопорушника. Кримі-нально-процесуальний закон вимагає пояснення обставин, які впливають на характер та ступінь відповідальності обвинуваченого і на самого індивіда. Тому виокремлення ознак особистості злочинця є важливим завданням у соціально-психологічній роботі з ним.



Аналіз останніх досліджень та публікацій. У фундамен-тальних наукових розробках структурних підсистем особистості

© Бамбурак Наталія, 2014

правопорушника виокремлюють дві взаємопов’язані лінії – соціально-демографічну та соціально-психологічну (Ю. Антонян, М. Єнікеєв, В. Емінов [3] М. Андрєєв [2], С. Бородін, В. Гульдан, О. Колб, В. Наливайко, К. Платонов, О. Ратінов [16], В. Романов, Б. Телефанко [14], В. Трубніков та ін.). Окрім того, теоретико-методологічні засади пенітенціарного вивчення особистості засудже-ного висвітлені у працях В. Бехтерева, А. Ковальова, О. Лазур-ського, С. Познишева тощо. Особливо значну увагу вони приділяли проблемі особистості засудженого як об’єкта та суб’єкта процесу виправлення і ресоціалізації [15].

Сам термін “особистість злочинця” містить комплекс соціально-демографічних, соціально-рольових, соціально-психологічних ознак, які певним чином пов’язані з кримінальним світом, характери-зуючи його суспільну небезпеку та пояснюючи причини скоєння злочину [9; 15]. Відтак потрібне більш глибоке дослідження характе-ристик особистості злочинця, звертаючи увагу не тільки на його моральні якості, звички, навички, знання, темперамент, але й фізичні особливості (вік, стать тощо), а також деякі функціонально-рольові ознаки (соціальний статус, особливі обов’язки та інше) та комплексну психологічну характеристику особистості право-порушника (інтелектуальні, емоційні, вольові та інші його риси).



Мета статті – обґрунтування індивідуально-психологічних та соціально-психологічних особливостей злочинця.

Особистість засудженого як явище типологічного ґатунку зреалізовується носієм найбільш загальних стійких соціально-психологічних рис та властивостей. Зокрема, його специфіка характеризується в особливостях ендогенних психологічних причинах злочинної поведінки, яка спричинена розвитком соціальних, моральних і соціально-психологічних якостей індивіда, а також життєвим досвідом.

Аналізуючи ціннісно-нормативну систему особистості, запропо-новану А. Ратіновим [16], можна виокремити суттєві розбіжності між засудженим та законослухняним громадянином щодо рівня розвитку правоусвідомлення в суспільстві. Як зазначає автор, ступінь засвоєння правових цінностей та норм у злочинців значно нижчий у порівнянні із законослухняними особис-тостями. За таких умов Ю. Антонян окреслює соціально-психо-логічний портрет злочинця. Йдеться про низьку соціальну адапто-ваність, загальну незадоволеність власним статусом у суспільстві, деформацію нормативного контролю (індивід оцінює соціальну ситуацію не з позиції морально-правових вимог, а з актуальних особистісних переживань, образ та бажань), невміння встанов-лювати позитивні взаємини з навколишніми, негативну соціальну зорієнтованість, афективно насичені цілі, що пов’язані з уявленнями про ворожість з боку найближчого оточення та соціуму в цілому [1; 6].

На основі теоретичного аналізу особистості злочинця В. Романовим запропоновано інтегративний підхід до вивчення двох найбільш вагомих структурних підсистем особистості право-порушника: соціально-демографічної і соціально-психологічної. Розглянемо їх змістові характеристики.



Соціально-демографічна підсистема особистості засудженого (злочинця) об’єднує: стать, вік, сімейне становище, освіту, професійну приналежність, соціальний та матеріальний статус, наявність судимостей, а також інших зв’язків з кримінальним світом, комплекс відповідних функціонально-рольових обов’язків, що характеризують особистість злочинця. Тому виділені ознаки як окремі структурні одиниці, за винятком судимості, не можуть характеризувати конкретного суб’єкта обов’язково схильного до скоєння злочину. Проте у поєднанні з іншими особливостями вони дають змогу сформувати цілісну картину про конкретного індивіда [4; 6].

Соціально-рольова характеристика зреалізовує такі ролі суб’єкта як члена сім’ї: дружини (чоловіка), батька (матері), сусіда тощо. Для особистості правопорушника характерна низька від-повідальність відносно власних соціальних ролей, тяжіння до неформальних груп з антисоціальною спрямованістю.

Морально-психологічна характеристика особистості задіює ставлення девіанта до суспільства загалом та його актуальних цінностей. За даними досліджень [4], у 60% осіб, які скоїли злочин, відсутні моральні, естетичні, наукові та інші духовні потреби.

Отже, зазначені соціально-демографічні ознаки, безумовно, залежать від конкретних соціально-психологічних рис особистості. Так, низький освітній рівень пов’язаний з недостатнім інтелектом людини, а труднощі соціальної адаптації – з низьким рівнем її емоційної стійкості, підвищеною імпульсивністю, агресивністю тощо. Тому аналіз соціально-демографічних аспектів допомагає краще зрозуміти процес соціалізації особистості, становлення різних психологічних особливостей як своєрідних індикаторів у створенні програм ресоціалізації осіб, які звільнилися із пенітен-ціарних закладів.



Соціально-психологічна підсистема особистості засудженого. Її контекст розглянемо відповідно до загально-психологічної концепції структури особистості К. Платонова, враховуючи, що йдеться про особистість правопорушника.

Підструктура спрямованості. Відображає сукупність найбільш стійких, соціально-значущих якостей особистості (ціннісні орієнтації, соціальні настанови, світобачення, провідні мотиви тощо), які пов’язані з усвідомленням права людиною. Виокрем-люють чотири типи спрямованості: аморальна, не призводить до кримінальної та іншої відповідальності, але здійснюється поруше-ння моральних норм суспільства; асоціальна, притаманна особам з поведінкою, яка суперечить інтересам суспільства, але не спричиняє суттєвих негативних наслідків (проституція, жебрацтво, спекуляція тощо); антисоціальна (незначні крадіжки, хуліганські дії, зловживання алкоголем, наркотиками тощо); злочинна, суспільно-небезпечна (вбивства, державні та військові злочини тощо). Серед засуджених за мотиваційними критеріями виокрем-люють: корисливий, престижний, насильницький та сексуальний типи.

Підструктура досвіду. Містить сукупність знань, навичок, звичок та інших якостей, які необхідні при виборі провідних форм діяльності.

Підструктуру психічних форм відображення створює система пізнавальних процесів, психічних, емоційних станів людини.

Підструктура темпераменту та інших біологічних, спадково зумовлених властивостей у поєднанні з соціальними чинниками впливає на формування характеру й здібностей індивіда.

Ці компоненти особистості мають місце у структурі особис-тості злочинця. Вони характеризують її з негативного боку, розвиваючи сприйнятливість до дії криміногенних чинників через сформовану асоціальну ціннісно-нормативну систему.

Розгляд соціально-психологічних особливості особистості осіб, які скоїли злочин, був би не повним без аналізу вияву біопсихологічних, психофізіологічних чинників в злочинному середовищі. Адже відомо, що сучасна кримінологія нівелює наявність у людини певних генетично запрограмованих задатків щодо порушення закону та здійснення злочину. Проте науковці Ю. Антонян і С. Бородін зазначають, що визнання соціального характеру причин злочинної поведінки не означає повного ігнору-вання біологічних особливостей індивіда, його психічної сфери та її патології [цит. за: 7]. Зокрема, певні індивідуально-психо-логічні особливості, достатньо типові для деяких груп правопоруш-ників та мають назву психічних аномалій (відхилення від середньої психічної норми, яка пов’язана з типом та властивостям нервової системи, які визначаються спадковими чинниками).

Психічні аномалії об’єднують відповідну сукупність психіч-них явищ, які існують між акцентуаціями характеру особистості та психічними захворюваннями. Окрім того, сюди відносять ті розлади психіки, що пов’язані з алкоголізмом, наркоманією (токсикоманією). За таких умов, у несприятливих та екстре-мальних ситуаціях психічні аномалії знижують рівень опірності до конфліктних ситуацій; створюють перепони для розвитку соціально-позитивних рис особистості, які потрібні для її адаптації в умовах середовища; знижують механізми внутрішнього контролю; звужують можливості вибору варіантів поведінки; полегшують реалізацію імпульсивних, випадкових, протиправних вчинків [10; 12].

Отже, психічні аномалії – це розлади психічної діяльності, які не досягли хворобливого, психотичного рівня, але можуть зреалізувати асоціальні форми поведінки. Психічні аномалії часто провокують протиправну діяльність, оскільки є перепоною для засвоєння соціальних норм, які регулюють поведінку людини, перешкоджають в отримані високої кваліфікації та освіти, викона-нні окремих соціальних ролей. Відтак особи з такими аномаліями психіки відчужені від суспільства, малих соціальних груп, мають труднощі у спілкуванні з протилежною статтю. На думку Ю. Антоняна і В. Гульдана, психічні аномалії загострюють реакції на конфліктні ситуації. Мотивація поведінки у таких осіб є несвідомою, що може поєднуватися з низьким рівнем інтелектуального розвитку. Незадово-лені потреби постійно спричиняють стан фрустрації у поєднанні з агресивністю, резистенцією емоційно-вольових процесів, зниженням самоконтролю [13].

Мотиваційний потенціал осіб з різноманітними психічними аномаліями характеризується спрямованістю на задоволення миттєвих потреб, серед яких домінантою є мотиви психопатичної самоактуалізації. Згідно з прийнятою Міжнародною класифікацією психопатій, виокремлюють три основні групи осіб, які мають психопатичні розлади за збудливим, істероїдним, гальмівним типом.

Розглянемо детальніше цю класифікацію.

Збудливі (афективні) форми психопатичних розладів характери-зуються роздратованістю, агресивністю, афективно забарвленими формами реагування на незначні негативні ситуації, перепадами настрою, підвищеною образливістю, жорстокістю, схильністю до накопичення негативних переживань. При епілептоїдній формі (супроводжується приступами гніву, люті, періодичними розладами настрою, страхом, а також певними моральними дефектами: пограничні егоїсти, цинізм, помста, насилля в діях) у збудливих психопатів думки будуються на в’язкості мислення, застряганні на афективних переживаннях.

Особи, які виявляють ознаки нестійкої форми збудливої психопатії, характеризуються неорганізованістю, відсутністю волі, нетерпимістю до будь-якої регламентації, зниженим рівнем критич-ності, підвищеною навіюваністю, жагою до нових розваг тощо.

Паранойна форма збудливого типу супроводжується пере-оцінкою “Я” (підвищена самооцінка), підозрілістю, впевненістю, ригідністю мислення, завищеним рівнем домагань, підозрілістю, образливістю тощо.

Наступна форма психопатичного розладу особистості, яка впливає на її асоціальну поведінку та призводить до порушення норм кримінального права – це істероїдна психопатія. Особи цього типу відрізняються своїм егоцентризмом, демонстративними формами поведінки, театральністю, емоційною нестійкістю, жагою до визнання, підвищеною образливістю. У спілкуванні з іншими вони часто обманюють, схильні до фантазування, їхні інтелектуальні можливості обмежені, судження не зрілі та поверхневі.



Гальмівний тип об’єднує астенічних, психоастенічних і аутистичних (шизоїдних) психопатів. У індивідів, які відрізняються психопатичними розладами астенічного характеру, переважають: підвищена втомлюваність, навіюваність, чутливість, сором’язливість, невпевненість у собі та відчуття власної неповноцінності. Зокрема, схожими до цього типу є риси психоастенічної психопатії.

Аутистичні (шизоїдні) психопатичні розлади, які супроводжу-ються замкнутістю, гіперчутливістю поряд із емоційною холод-ністю та відчуженням, що спонукає до розв’язання конфліктних ситуацій з агресивними, насильницькими формами протиправної поведінки [7; 9].

На думку М. Андреєва [2], в структурі особистості потрібно акцентувати увагу на трьох взаємопов’язаних системах уявлень, які існують у становленні “суб’єктивного Я”, “дзеркального Я” та “рольового Я” засудженого.

Система “суб’єктивного Я” засудженого – це комплекс уявлень про своє внутрішнє справжнє наповнення, яке визначається середо-вищем і протиставляється іншим “Я”, структурам не-Я загалом. Кінцева мета якого – це автономізація людини, розвиток її життєвих настанов і орієнтирів, системи особистісних смислів та індивідуалізації. При цьому важливо виявити механізми, які спричиняють специфічну кримінальну самоідентифікацію особистості засудженого і вибір крайньої форми девіантної поведінки, а також способи своєрідного соціально-психологічного самозахисту.

Система “дзеркального Я” реалізується як посередник між індивідуальною замкненістю та зовнішнім самовираженням (оцінка себе з позиції взаємооцінок інших та власних реакцій).

Система “рольового Я” відповідає за реальне самоствердження засудженого, яке пов’язане з реальними діями особистості щодо виконання певних соціальних функцій. Це Я забезпечує можливість досягнення конкретних зовнішніх результатів, реалізацію власного потенціалу через розвиток рис і властивостей, яких очікують від нього інші. Дефекти в розвитку цієї системи викликає труднощі в процесі адаптації до найближчого оточення та суспільства загалом [2].

Особистість засудженого зреалізовується як об’єкт та суб’єкт процесу виправлення і ресоціалізації. Як зазначає А. Ковальов, ця категорія осіб має різну приналежність до кримінальності, а тому може виявлятися у глобальній, парціальній злочинності, а також передкримінальній злочинності, яка містить і нонкримінальну злочинність.

Для того, щоб здійснити ресоціалізацію особистості злочинця як цілісну соціально-психологічну роботу, також потрібно детально проаналізувати кримінальні класифікації особи правопорушника. Так, у своїх наукових доробках ще В. Бехтерев запропонував класифікацію злочинців за такими психологічним ознаками: а) злочинці за пристрастю (імпульсивні); б) злочинці з низьким рівнем моральної сфери, емоційною холодністю (здійснюють злочини передбачливо, заплановано та з особливою жорстокістю); в) злочинці з низьким рівнем IQ; г) злочинці з низьким рівнем вольових процесів (лінь, алкоголізм, наркоманія тощо) [1; 6; 7].

Провідний психолог О. Лазурський стверджував, що спотворений розвиток особистості відбувається не через відсутність тих чи інших психічних якостей (волі, емоцій, мислення), а у зв’язку з невідповідністю між особливостями психіки та відповід-ними зовнішніми умовами, в яких перебуває людина. Відтак ним була запропоновано чотири типи особистості злочинця: а) пасивний: апатичний і боязкий; б) егоїстичний; 3) афективно-збочений; 4) кримінальний: активно-збочений кримінальний тип насилля; невпорядкований; зосереджено-жорстокий [цит. за: 5; 6].

Зі свого боку, С. Познишев запропонував два види злочинців: екзогенний та ендогенний. А. Платонов дослідив п’ять особливостей особистості засудженого: 1) складний тип з внутрішнім потягом до скоєння повторних злочинів; 2) особи здійснюють злочини під впливом обставин; 3) випадкові злочини; 4) рівень правоусвідом-лення високий, але притаманне пасивне ставлення до правопорушень інших; 5) рівень правоусвідомлення високий з протидією правопору-шень іншими.

Серед сучасних поглядів науковців щодо особистості злочинця звернемо увагу на типологію М. Єнікеєва [3], який об’ємно обґрунтовує психологічні характеристики різних категорій злочинців, що відповідають подіям реальної життєдіяльності. Автор вирізняє три градації особистості засудженого: а) загальний тип злочинця; б) особистість злочинця відповідної категорії; в) особистість злочинця відповідного виду.

За змістом ціннісно-зорієнтованої спрямованості злочинців розрізняють такі категорії:



  1. Корислива – категорія осіб з корисливою спрямованістю, які зазіхають на базове надбання суспільства. У цьому контексті виокремлюють: а) корисливо-господарських злочинців (фальсифікація товарів, ігнорування податкової системи, ліцензування, незаконне ведення бізнесу тощо); б) корисливо-службових злочинців (зловжи-вання своїм службовим становищем, порушення правил торгівлі, маніпулювання клієнтами, хабарництво та інше); в) злодіїв (крадіжки); г) шахраїв (підробка документів, цінних паперів, грошових знаків тощо); д) вимагачів без насилля.

  2. Корисливо-насильницька – категорія злочинців з агресивною, насильницькою, антигуманною спрямованістю з нехтуванням життям, здоров’ям інших людей. Ця група поділяється на: а) хуліганів; б) осіб, які завдають морального знущання особистості шляхом наклепу та образ; в) осіб, які актуалізують агресивно-насильни-цькі дії щодо інших індивідів (вбивства, зґвалтування, нанесення важких тілесних ушкоджень тощо).

Отже, ці класифікації дають можливість учинення конкретних дій щодо попередження та профілактики злочинності, загального й індивідуального прогнозування у боротьбі з означеним явищем. Зокрема, вивчення індивідуально-психологічних особливостей засуджених та інших рис характеру, вказують на те, що вони практично не відрізняються від законослухняних громадян. Відмінності відображаються в особливостях ціннісних орієнтацій, психічних станах, статусно-групової злочинної приналежності. Відтак ці параметри визначають та обґрунтовують “тюремний синдром поведінки засудженого”. Адже сам факт скоєння злочину, арешт, процес розслідування та судових моментів, відбування покарання в пенітенціарних закладах суттєво видозмінює психіку та поведінково-вчинкові патерни особистості [13].

Висновки. Отже, обґрунтування індивідуально-психологічних, соціально-психологічних особливостей, видів, типів особистості засудженого спричиняє створення справжнього гуманізованого середовища як у пенітенціарних закладах, так і поза їх межами, а саме: не тільки забезпечення санітарно-побутових, економічних норм, а й сприяння позитивній трансформації взаємовідносин та здійснення комплексної соціально-психологічної роботи щодо ресоціалізації особистості злочинця як повноцінного громадянина суспільства.

Перспективою наукових розвідок стане розробка й апробація комплексної системи психологічного супроводу засуджених на основі використання знань про їх особистісні особливості.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка