Українські народні танці



Дата конвертації26.04.2016
Розмір57.5 Kb.


Українські народні танці

Український народний танець, як і всі види народної творчості, розвивався впродовж всієї історії українського народу, збагачуючись новим змістом й своєрідними виразними засобами. Широка популярність українського танцю пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором. Розвиток українських народних танців по трьох основних напрямках: танці хороводного плану, побутові танці, сюжетні танці.



Хороводи – один з найдавніших видів народного танцювального мистецтва, виконання яких пов’язувалося колись з обрядовими діями, різноманітними іграми. Більшість з них пов’язані з порами року: «веснянки», «купальські хороводи», осінні ігри, «метелиці».

«Веснянки» - м’які, ліричні, переважно дівочі ігри. Виконувались «Веснянки» в період весни й початку літа, від масляної до Івана Купала. В піснях, що супроводжували цю гру, оспівувалось сонце, весна, пробудження природи, початок польових робіт. Поступово «веснянки» втратили своє обрядове значення й злилися з іншими народними забавами.

«Веснянки» як танець-гра складаються з трьох частин. Вони починаються зазивними піснями, з якими дівчата йдуть від хати до хати, збираючи подруг. Потім молодь направляються на сільську площу, розгортаються ігри, хороводи з піснями та танцями. Закінчуються «веснянки» «розхідною» піснею, під яку дівчата розходяться по домівках.

Центральний момент «веснянок» - хоровод, зазвичай побудований на повільних, плавних рухах, простих та перемінних кроках. Малюнки хороводів дуже різноманітні: коло, «змійка», лінія, «равлик». Часто в хороводах використовуються квіти та вінки.



Побутові танці є невід’ємною частиною життя українського народу. Їх виконують на весіллях, різноманітних святах та гуляннях. На основі спільних стилістичних особливостей хореографії та музики їх можна розділити на три групи:

1) гопаки, козачки, метелиці;

2) коломийки, гуцулки, верховини;

3) польки та кадрилі.

Найпопулярніший танець «Гопак» має козацьке походження. В давнину «Гопак» виконувався тільки чоловіками, які змагалися в силі, спритності, мужності та завзятості. В танці виконавці намагаються перетанцювати один одного, виконуючи складні рухи (трюки): розніжку, «щупак», «повзунець», підсічку, закладку, «кільце», «млинок» та інші. Мелодія «Гопака» часто змінює свій характер: від широкого та рочистого до радісного та запального.

В сценічній обробці «Гопак» має композиційну структуру, яка складається з окремих танцювальних фігур. Зазвичай «Гопак» будується як парно-масовий танець. Починається «Гопак» загальним виходом усіх пар, які стрімко рухаються по колу «бігунцем». Інколи дівчата, відокремившись, танцюють ліричну частину, сповнену гідності та скромності. Деякі з них демонструють свою майстерність, виконуючи різноманітні оберти в швидкому темпі («обертас», тури по V позиції). Дівочий вихід змінює бурхливий чоловічий танець, повний присядок, стрибків та обертів. Закінчується «Гопак» загальним танцем, побудованим на веселих, завзятих та технічно складних рухах.

Інший, розповсюджений на Україні танець, - «Козачок» - можна характеризувати як танець юнака-підлітка, спритного, легкого та швидкого в рухах. Танець може виконуватися одним або двома юнаками, а також юнаками з дівчиною. Масовий «Козачок» відрізняється від «Гопака» швидким темпом та дрібною технікою рухів. Як і «Гопаку», йому притаманні елементи змагання між виконавцями або парами танцюристів. «Козачок» будується на «бігунцях», «вірьовочках», «вихилясниках», «тинках», «голубцях», «припаданнях», «присядках», які виконуються в стрімкому темпі з дрібним ритмічним малюнком.

«Метелиця» - динамічний танець зі швидкою зміною фігур (різноманітні кружляння й візерунки, які нагадують зимову хуртовину). Танець масовий, будується на дрібних швидких рухах (повороти і оберти).

Танцювальні рухи, характерні для «Гопака», «Козачка» та «Метелиці», становлять основу танців «Центральної України», визначають головні риси української народної хореографії. Проте в різних регіонах хореографічне мистецтво має свої специфічні особливості. Та, танці Буковини, Галичини та Закарпаття відрізняються від танців Центральної та Східної України. Ті ж самі рухи, що й в центральних областях України (присядки, дрібушки, танцювальні кроки та біги), виконуються тут по-іншому: дрібніше й швидше, як правило, в колі та на місці, з іншим положенням рук, ніг, корпуса і голови. Так, присядки виконуються по VI позиції, а не по І, як в інших регіонах України.

Характерними для Західної України є різноманітні коломийки, гуцулки та верховини.

Коломийка – масовий танець, що супроводжується піснею куплетної форми та музикою. Танець відрізняється жвавим темпом виконання, бадьорим настроєм,яскравістю орнаментального хореографічного малюнка. Основним композиційним елементом є коло, яке поступово розпадається на менші кола і навіть на окремі пари. Значне місце в коломийці займає «хрещик», під час виконання якого дівчата і хлопці міняються місцями. Танець будується на зірочках, присядках, мережках,тропаках, ножичках. Мелодії коломийок відзначаються широким діапазоном, подрібненою ритмікою, широким застосуванням синкопованих ритмів.



Гуцулка і верховина в музичному відношенні є варіантами коломийки. У хореографічному плані гуцулка відрізняється від коломийки тим, що друга її частина називається козачком. Тут використовуються дрібушки, кружляння, присядки, але виконують їх в іншому характері, ніж у козачках центральних областей України.

Багато танців інших народів, які давно побутують на Україні, зазнають значних змін як в хореографічному так і в музичному відношеннях. Зберігши попередню назву і загальні ознаки форми, вони поступово набувають рис національного українського танцювального мистецтва. В художньому житті українського народу такими танцями є чеська, польська та французька кадриль.

Культура українського народу мала великий вплив на розвиток польки та кадрилі. Вона підпорядкувала їх своїй національній манері, стилю та характеру виконання. Широко розповсюджена в Україні полька має багато варіантів як в музичному, так і в хореографічному плані. Мелодії польок емоційно виразні та різноманітні за змістом. Деякі з них мають конкретну назву: «Тетяна», «Попадя», «Соловейко» та інші. Основними рухами цього танцю є крок польки, крок з підстрибуванням, підскоками, перескоками, притупи.

Кадриль, яка широко побутує в Україні, з часом нівелювалась. За музичним та хореографічним матеріалом – це український народний танець, який зберіг лише загальну форму виконання французької кадрилі. Прикладом цього може бути кадриль «Шалантух», що побутує на Поліссі. Хлопець - шалантух – провідний танцюрист в колективі. Він, хвацько танцюючи з великим березовим ціпком в руках, оголошує про зміну танцювальної фігури. Кожен його вихід – майстерно виконаний хореографічний епізод. Решта учасників, зберігаючи загальну форму кадрилі, будують її фігури на основі українських народних танцювальних рухів. Зважаючи на це, полька та кадриль віднесені до українських народних побутових танців.

В сюжетних танцях різноманітними засобами народної хореографії відображаються явища життя та природи. Для розкриття змісту сюжетних танців широко застосовують усі хореографічні малюнки, композиційні елементи і танцювальні рухи, що сформувались в хороводах і побутових танцях. Тематика сюжетних танців дуже різноманітна. В них відображені трудова діяльність («Шевчики», «Лісоруби», «Льон» та ін.), народна героїка («Опришки», «Аркан» та ін.), народний побут («Катерина», «Волинянка»,»Горлиця»), явища природи («Гонивітер», «Зіронька», «Дощик»), повадки звірів та птахів («Гусак», «Козлик», «Бичок»).



Одним з найяскравіших сюжетних танців є «Аркан» - популярний чоловічий масовий танець, що відображає мужність, силу та завзяття виконавців. Танцюристи кладуть руки один одному на плечі, утворюючи коло, й починають основним боковим кроком (великі кроки чергуються з підскоками, під час яких вільна нога виноситься навхрест опорній). Основний крок чергується з іншими танцювальними рухами: підбивками, притупами, присядками. Своєрідна в цьому танці зміна відтінків виконання: на вигук ведучого: «Батько спить!» виконавці, нахиливши корпус вперед, тихо і стримано на півпальцях рухаються основним кроком; на вигук: «Батько встав!» танцівники випрямляються й продовжують танець бадьоро та темпераментно, поступово прискорюючи темп та динаміку.

Українським народним танцям характерна велика кількість ходів та рухів: «бігунець, перемінний крок, полька, «тинок», припадання, «обертас», «доріжка плетена», «вірьовочка», «вихилясник», «голубці», різноманітні присядки та технічно складні чоловічі рухи.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка