Українська криза І нові підходи до політики безпеки



Сторінка1/7
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.55 Mb.
#6976
  1   2   3   4   5   6   7


УКРАЇНСЬКА КРИЗА

І НОВІ ПІДХОДИ ДО ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ

(ГЛОБАЛЬНИЙ, РЕГІОНАЛЬНИЙ

ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІРИ)

Київ

березень 2015

Цей матеріал базується на двох меморандумах Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна»:

- “Український конфлікт і майбутнє світової та європейської безпеки” (Лютий 2015);

- “Уроки української кризи: Нові підходи до політики безпеки (глобальний, національний, регіональний рівні) ” (Травень 2014).

ЗМІСТ




1. УКРАЇНСЬКА КРИЗА ЯК ГЛОБАЛЬНИЙ ВИКЛИК 4

2. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КРИЗИ. ПРОБЛЕМА «СЛАБКИХ ЛАНОК» 8

2.1. Зміна логіки глобального «переходу»: від колективних антикризових стратегій до державного егоїзму 10

2.2. Український конфлікт та криза проекту «Великої Європи» 13

3. УКРАЇНСЬКИЙ КОНФЛІКТ У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ КРИЗИ БЕЗПЕКИ 18

3.1. «Майдан» та причини конфлікту 18

3.2. Російська Федерація як сторона конфлікту та «enfant terrible» глобальної безпеки. 21

3.3 «Українське питання в контексті глобальної безпеки 26



4. ЕВОЛЮЦІЯ ПАРАДИГМИ ГЛОБАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. ВІД «БЕЗПЕКИ ІСНУВАННЯ» ДО «БЕЗПЕКИ РОЗВИТКУ» 28

4.1. Післявоєнне мирне врегулювання світу:безпека існуючого порядку («безпека існування») 28

4.2. Спроби формування нової парадигми безпеки. «Нове мислення» 31

4.3 Кінець післявоєнного світоустрою та запит на нову архітектуру безпеки 34



5. НОВІ ПІДХОДИ ДО ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ. 40

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ 40


1. УКРАЇНСЬКА КРИЗА ЯК ГЛОБАЛЬНИЙ ВИКЛИК


Громадянсько-політичний конфлікт в Україні, що за активної участі та прямого втручання Російської Федерації вилився у збройне протистояння, засвідчив застарілість системи забезпечення міжнародної та національної безпеки.

Безпосередніми наслідками неоголошеної війни нового типу («гібридна війна» з використанням технології спонукання до внутрішніх «молекулярних конфліктів») вже стали:



  • анексія АР Крим (окупація та незаконне включення до складу РФ);

  • дестабілізація Східних та Південних областей України та спонукання до відокремлення від України (збройні конфлікти за участі спецслужб та військових найманців іноземного походження, переважно – з РФ, проголошення нових держав та спроби нелегітимної зміни конституційного устрою України);

  • ігнорування і фактичний зрив виконання усієї нормативно-договірної бази двосторонніх україно-російських стосунків в односторонньому поряду з боку РФ (в першу чергу, Договору про дружбу та співробітництво між Україною та РФ);

  • розв’язання безпрецедентної за масштабами фальсифікацій та інсинуацій інформаційної війни проти України;

  • дискредитація діючої міжнародно-договірної бази, що мала гарантувати безпеку та цілісність Української держави (кордони, невтручання у внутрішні справи, економічна безпека, тощо). Фактично анульовано дію Будапештського меморандуму 1994 року, яким гарантована безпека України з боку ядерних держав; підрив режиму нерозповсюдження;

  • поява реальної загрози транс-регіоналізації конфліктів, розповсюдження воєнних дій на території інших країн (в першу чергу, сусідів України), дестабілізації прикордонних територій, посилення сепаратисьских процесів, та у підсумку – виникнення реальної загрози безпеці для країн Центральної Європи, Балтійського та Чорноморського регіонів.

АР Крим стала своєрідним «полігоном» для застосування нових підходів до ведення війни. Російська федерація продемонструвала широкий асортимент новітніх пост-індустріальних тактик. Російська Федерація розгорнула цілісну інформаційно-пропагандистську систему впливу як на український інформаційний простір, так і в глобальному інформаційному середовищі. Фактично відбулась своєрідна культурно-психологічна агресія, що розрахована на руйнацію національної ідентичності, формування локальних ідентичностей за рахунок маніпуляції історичними, культурними та політико-ідеологічними стереотипами. Територія України була технічно захоплена «рейдерським» методом, регулярними військами без розпізнавальних ознак, під прикриттям парамілітарних формувань, за сприяння компрадорського керівництва Криму та пов’язаних з ним кримінальних угруповань. Громадяни України, без урахування їх волі та прав, за рахунок маніпулятивного псевдо-референдуму, перетворені на «закріпачених громадян», чиє громадянство визначається ззовні, насильницьким методом. Порушені права людини, права власності, проігноровано основи самоврядності, брутально порушено суверенітет і цілісність Української держави. В цілому, кампанія проти України мала військово- психологічний характер, а стратегія трансформації української державності ззовні має не геополітичний, а геокультурний характер.

Спроби застосування цих методів очевидні і у Південних та Східних областях України.

Для України головна загроза продовження «гібридної війни» з Росією полягає в можливій руйнації національної спільноти як консолідованого суспільства, створення фантомних ідентичностей, що ворогують одна з одною (внутрішні «молекулярні» конфлікти) з можливим розпадом держави на кілька штучних, конфліктних між собою державних новоутворень.

Унаслідок реакції світового співтовариства та введення санкцій по відношенню до РФ Російська Федерація постала перед загрозою міжнародної ізоляції.

У свою чергу, світова спільнота вимушена шукати відповіді на нові виклики - розгортання другої «холодної війни», нової «гонитви озброєнь», неконтрольованого розширення кола країн, що беруть на озброєння ядерну зброю, розгортання нових локальних та регіональних збройних конфліктів.

Збройні конфлікти в Україні та неоголошена військова та інформаційно-психологічна агресія РФ по відношенню до України, її населення та території, дестабілізують європейський безпековий простір та світовий порядок в цілому, що створює потенційну загрозу «гарячої» світової війни.

Ситуація, що виникла в самій Україні і навколо неї, стала наявним свідченням глибокої кризи міжнародних інститутів, покликаних запобігти агресії, та слабкість і вразливість всієї системи глобальної безпеки.

Міжнародна правова база – від Статуту ООН до двосторонніх договорів були порушені, без будь-яких відчутних наслідків для сторони-порушника. Неефективність Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, НАТО у спробах врегулювати ситуацію, обмеженість інструментів впливу на державу-агресора засвідчили безпорадність чинних сьогодні інститутів забезпечення міжнародної безпеки.



«Право сили» знову стало більш дієвим чинником, ніж принципи та норми міжнародного права, гуманістичної основи розвитку міжнародних відносин. Стало очевидним, що незалежно від задекларованих та колективно схвалених норм і правил забезпечення міжнародної і національної безпеки, суверенітет, соціальна та територіальна цілісність держави, яка не захищена «ядерними аргументами», залишаються вразливими і не забезпечуються жодними міжнародно-правовими гарантіями.

Слід зазначити, що ознаки неефективності існуючої світової системи безпеки виявляли себе починаючи з кризи і розпаду колишньої Югославії, війни в Іраку та Афганістані, конфліктів в Лівії, Сирії та інш. Тривожним сигналом стала млява реакція світової спільноти на інтервенцію Росії у Грузію 2008 року, де широко застосовувались нові засоби ведення війни – масована дезінформація, спецоперації, провокації, використання сепаратистів та найманців для досягнення політичних цілей війни.

Але вперше в новітній історії неефективність міжнародної системи безпеки може призвести до збройних конфліктів глобального масштабу, між високотехнологічними державами.

Промова В.Путіна з нагоди приєднання Криму до РФ 18 березня 2014 року символізувала фактичне завершення існування старого світоустрою, що перебував у стані стагнації майже чверть століття.

По суті, починається процес створення нових міжнародних правил гри. І анексія українського Криму та подальші події на Сході України є його каталізатором.

Україна мусить віднайти шлях ефективного завершення збройних конфліктів , що розгорнулися у Східних областях (в першу чергу, Донецькій та Луганській областях). Водночас, великою мірою розвиток подій залежатиме від позиції Російської Федерації та консолідованої політики світової спільноти. Чим повільнішою і слабшою буде реакція, тим активніше і агресивніше РФ буде намагатися переформатувати український (а отже – і весь центральноєвропейський) простір під свої інтереси.

Ситуація, що склалась навколо України, вимагає по-перше, термінового врегулювання задля недопущення руйнації української держави та, по-друге, невідкладного перегляду підходів до формування політики безпеки на глобальному, регіональному та національному рівнях, посилення вимог до ефективності функціонування міжнародних безпекових інститутів з метою недопущення подальшого розвитку кризи на європейському континенті.


Каталог: media -> news -> 513 -> file
media -> План: Вступ Взаємодія "лікар-пацієнт"
media -> Пояснювальна записка Необхідність запровадження курсу «Етикет та етика»
news -> Визначальні чинники та можливі сценарії розвитку постконфліктної ситуації на сході україни зміст
news -> Ризики техногенних катастроф, спричинені зростанням терористичної загрози Єрмолаєв А. В., директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна»
news -> Харківського державного академічного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка на листопад
news -> Позиційний Меморандум Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» щодо тимчасового та обмеженого формату ухваленої Угоди про асоціацію між Україною та єс


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка