Удк лаврут Ольга Олександрівна, (Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, доцент) деякі аспекти функціонування сучасної сім'ї анотація



Скачати 87.14 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір87.14 Kb.
УДК Лаврут Ольга Олександрівна,

(Донецький обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти, доцент)

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОЇ СІМ'Ї

Анотація

Автор вивчила основні функції сучасної сім'ї та їх вплив на дитячий соціум. Сім'я залишається важливим середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює її спосіб життя та соціальне існування.



Ключові слова: дитина, сім'я, соціум, виховання, суспільство.

Аннотация

Автор изучила основне функции современной семьи и их влияние на детский социум. Семья остается важной средой жизни и развития ребенка, которая обуславливает его способ жизни и социальное существование.



Ключевые слова: ребенок, семья, социум, воспитание, общество.

Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні наголошує на посиленні ролі сім'ї у вихованні дітей, зміцненні її взаємодію з навчальними закладами, забезпеченні науково обґрунтованої допомоги сім'ї у розв'язанні виховних проблем, психолого-педагогічній просвіті батьків. Сім'я є моделлю суспільства на конкретному історичному етапі розвитку, відображає його моральні та духовні особливості. Провідне місце у формуванні особистості дитини належить сім'ї. Саме тут дитина отримує первинні навички сприйняття дійсності, привчається усвідомлюватися повноправним представником суспільства.

У сім'ї дитина отримує перші уявлення про себе та інших людей, розвиває необхідні для життя соціальні почуття, навички спілкування і спільної діяльності. Сім’я створює передумови для взаємопроникнення світу дітей і світу дорослих, що є важливим чинником соціалізації особистості. Тому, вивчення проблеми становища сучасної сім'ї в Україні є актуальним.

Проблеми, присвячені різним аспектам родинного виховання дітей розглядались в контексті етнопедагогіки [1], культури та побуту українського населення тощо [2]. Портрет різних сімей, їх функції, основні етапи становлення та розвитку представлені у соціологічних дослідженнях [3], у роботах, присвячені діяльності соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді [4].

Метою нашого дослідження є з’ясування становища сім'ї в сучасній Україні. Досягти її можливо за допомогою виконання наступних завдань:


  • вивчення основних функцій цього соціального інституту,

  • характеристика особливостей його діяльності,

  • з’ясування причин зміни статусу сім'ї в сучасних умовах,

  • врахування виховних можливостей родинного виховання,

  • окреслення перспектив подальших досліджень.

За виховання дітей і їх розвиток несуть відповідальність батьки, інші інститути виховання та освіти мають цьому сприяти. Це важливі інститути соціалізації дитини. Вони сприяють інтеграції дитини в соціум, а сім’я забезпечує індивідуалізацію розвитку дитини [5].

Сім'я — невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям.

  Сім'я функціонує на основі спільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної відповідальності. Вона забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості, захист від проблем, сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою. Життєдіяльність сім'ї реалізується через основні її функції: матеріально-економічну (бюджет сім'ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, набуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил); житлово-побутову (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту); репродуктивну (продовження людського роду); комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрісімейне спілкування, взаємостосунки сім'ї з мікро- і макросередовищем, контакт із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом); виховну (формування особистості дитини, передача їй соціального досвіду); релактивну (організація вільного часу та відпочинку)[6].

Сім'я є також персональним середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює спосіб життя та її соціальне існування. Особливості цього характеризують параметри:
соціально-культурний. Стосується освітнього рівня батьків, їх участі у суспільному житті. Рівень культури сім'ї визначається повагою до особистості дитини, усвідомленням впливу сімейної атмосфери на її формування, урахуванням цього при спілкуванні;
соціально-економічний. Означає матеріальну забезпеченість сім'ї, завантаженість батьків на роботі;
техніко-гігієнічний. Характеризує умови проживання, забезпеченість житлом, особливості способу життя;
демографічний. Виражається в структурі та чисельності сім'ї.
   Сім'я є різновіковим колективом. Структура її багато в чому залежить від звичаїв, культурних і національних традицій, моральних та правових норм. У межах її формується система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, можливості самореалізації особистості, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово в неї формується досвід сімейного життя, ставлення до родини [7, c.21].

Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Розуміння та врахування особливостей сучасної сім'ї педагогами і батьками сприяють реалізації її виховних можливостей. До найважливіших особливостей сучасності належать:


   1. Зміна ціннісних орієнтацій дітей і їх батьків. Багато представників сучасної молоді здебільшого не вірить в істинні цінності й доброчинність, почуваються обманутими. Як результат — збільшується кількість малолітніх злочинців. У системі життєвих цінностей в багатьох батьків переважають прагнення до збагачення, намагання виховати в дітей прагматичність, раціоналізм, волю до успіху. Благородство, доброта, вміння співчувати і допомагати іншим часто недооцінюються.
   2. Відокремлення молодої сім'ї від родини. У сучасних умовах — це об'єктивний фактор, зумовлений соціально-економічним розвитком суспільства, його продуктивних сил, рівня культури. Комплекс цих чинників забезпечує зміцнення й розвиток сім'ї як самостійного соціального інституту, який самостверджується без нехтування життєвого досвіду старших. В окремих сім'ях, які є мобільною соціально-економічною інституцією суспільства, створюється і сприятливий психологічний клімат для виховання дітей. Однак частіше молода сім'я, як правило, зазнає труднощів через побутову невлаштованість, матеріальні труднощі, професійно-виробничі негаразди, що впливає на виховання дітей.
   3. Зменшення чисельності сім'ї. Зменшення народжуваності дітей спричинене загостренням конкуренції на ринку робочої сили, зайнятістю подружжя, зростанням матеріальних витрат на виховання, надмірним навантаженням на жінку-матір вдома і на виробництві, несприятливими житловими, побутовими умовами, егоїстичним прагненням батьків “пожити для себе”. Збільшення кількості однодітних сімей зумовлює відчуженість між дітьми, егоїзм, оскільки вони не мають зразка виявлення турботи, поваги до інших.
   4. Специфічність соціального укладу в міських та сільських сім'ях. Відмінності в культурі сімейного життя відбиваються на розвитку дітей. Особливості домашнього господарства сприяють залученню дітей до справ у сім'ї, формують у них працелюбність, вболівання за сімейні справи, відповідальне ставлення до життя. Діти виростають у специфічній морально-етичній атмосфері села, яка стримує антисоціальну поведінку, але нерідко вона пригнічує особистість, гальмує розвиток якостей, які потрібні людині в іншому середовищі. У місті такий контроль обмежений.
   5. Залежність виховання від рівня освіти батьків. Існує пряма залежність освіченості батьків та успішності їх дітей. Проте з посиленням зайнятості батьків, дезінтеграцією сім'ї така залежність знижується.
   6. Вплив соціально-педагогічних умов на самореалізацію. За теорією Абрахама Маслоу, якщо не задовольняти біологічні потреби дитини, не гарантувати їй безпеку, не формувати її впевненість у тому, що і в майбутньому ці потреби будуть задоволені, то проблематично очікувати від неї діяльності, яка сприятиме самореалізації. Потреби кожної людини структуруються за ієрархічним принципом у різній послідовності. Загалом — це біологічні потреби, безпека і впевненість у майбутньому, любов та належність до конкретної соціальної групи, самооцінка, самореалізація тощо. У 90-х роках XX ст. у зв'язку з трансформацією соціально-економічної системи в Україні виникли серйозні проблеми щодо задоволення біологічних потреб як конкретних людей, так і великих соціальних груп. Це разом з іншими чинниками (екологічна ситуація, соціально-медичні проблеми, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи) значно погіршили демографічне становище в Україні, що дало підстави стверджувати про тривожний процес депопуляції її населення в останні роки XX — на початку XXI ст. Зміна соціальних, етичних пріоритетів, прорив у вітчизняний інформаційний простір далеко не найкращих зразків масової культури спричинили, попри деякі позитивні впливи, нівеляцію змісту людського життя.
   7. Обмеження позитивного впливу соціального оточення дитини. Урбанізація населення, лібералізація інформаційного простору, прагматизація життя, дефіцит спілкування в сім'ї та з ровесниками, недостатня окресленість морального ідеалу на рівні державної гуманітарної політики спричиняють маніпулювання свідомістю дитини, деформують систему життєвих пріоритетів і цінностей.
   8. Нерозуміння батьками механізмів формування гуманних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або особистісної позиції. Кожна з цих крайнощів має негативні наслідки: відчуження дітей від батьків, обмеження їх стосунків побутовою сферою (“зроби, принеси, подай”). Нерідко батьки недооцінюють впливу на виховання гуманних рис дитини морально-психологічних стосунків, взаємної любові, поваги, турботливості в сім'ї. Гармонійність сімейного виховання залежить від щирості й чесності любові до дітей. Діти не можуть нормально розвиватися за рахунок авансованих почуттів, прагнуть, щоб їх сприймали і любили такими, які вони є. У цьому мудрість батьківської любові. В основі виховної діяльності у сім'ї має бути формула здорового батьківства, яку виводять з любові та вимогливості. Зосередження на любові за рахунок вимогливості призводить до неповаги авторитету батьків, і навпаки — авторитарна, гнітюча атмосфера в сім'ї навіює дитині думки, що її не люблять і вона нікому не потрібна. Стратегія батьків у вихованні дитини має полягати в досягненні рівноваги між милосердям і справедливістю, між ніжністю й вимогливістю, між любов'ю і суворістю та у формуванні в неї рис характеру, які є основою здорового родинного життя. Ширшим за сім'ю виховним середовищем є родина (подружжя та інші близькі родичі, які живуть разом) [8].

Родинне виховання — це виховання дітей в родині батьками, родичами, опікунами або особами, які замінюють батьків. Таке виконання не належить до окремих педагогічних явищ, а відбувається в контексті життя родини, на основі внутріродинних стосунків, трудових і опікунських обов'язків, родинно-побутової культури. Рівень його зумовлений станом родини [9, с.18].

Родинне виховання в Україні ґрунтується на: народному родинознавстві (фамілістиці) та національному дитинознавстві з урахуванням їх історичного розвитку; родинних виховних традиціях українського народу, їх позитивних виявах; нових тенденціях традиційного українського родинного виховання; зіставленні теорії та практики українського родинного виховання з родинними виховними системами високорозвинутих зарубіжних країн і використанні усього позитивного в них.

Перспективним для новітнього родинного виховання є відродження традиційного високого статусу української родини, її авторитету, подружньої вірності, любові до дітей і обов'язку щодо їх виховання, поваги до батьків, піднесення ролі подружжя у створенні, зміцненні, збереженні й розквіті сім'ї, забезпечення на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Унікальні виховні можливості сім'ї впливають на людину протягом усього її життя.

Ми окреслили загальні риси функціонування сучасної сім'ї. Перспективами нашого дослідження можуть стати вивчення питання взаємовідносин різних вікових категорій дітей та батьків, старшого покоління, організація діяльності соціальних служб, благодійних, громадських організацій щодо підтримки та розвитку цього соціального інституту.




  

Література

  1. Культура і побут населення України / Під ред. В. І. Наулко. – К.: Либідь. – 1993. – С.150 – 201.

  2. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: «Радянська школа», 1978. – 322 с.

  3. Піча В.М. Соціологія сім'ї. — Львів: «Смолоскип», 1995 – 242 с.

  4. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Київ, 2000. – 259 с.

  5. Олександра Войналович. Виховання – це батьківський обов’язок http://familytimes.com.ua/content/view/666/2/

6. Сім'я як соціально-педагогічне середовище http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/volkova_pedagogika/zmist.htm

7. Пономарёв А.П. Развитие семьи и брачно-семейных отношений на Украине. – К. – 1998. – 182 c.



8. Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/volkova_pedagogika/part2/2902.htm

9. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. – К: «Родинний дім», 1996. – 264 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка