Труднощі
|
Можливі причини труднощів
|
Критерії труднощів
|
Рекомендації
|
Неуважність
| -
Низький рівень розвитку довільності.
-
Переважає ігрова мотивація навчання.
-
Низький рівень об'єму і концентрації уваги.
|
У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Звідси у дітей 6 років мимовільна увага переважає довільну. Тому діти у віці 5-7 років можуть зберігати активну увагу протягом всього 10-15 хвилин, не більше.
Шестирічки за своїм психічним розвитком є дошкільники і ведуча діяльність в них - гра, семирічки - молодші школярі і ведуча діяльність в них -навчання.
|
Формуванню довільної уваги сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо. Утримати увагу може жива, емоційна, виразна мова педагога.
Відомо, що у грі формуються передумови навчальної діяльності. Тому, навчання шестирічок повинно відбуватися через гру!!!
Рекомендовано застосовувати вправи на розвиток уваги на уроці.
|
Непосидливість
| -
Низький рівень розвитку довільності.
-
Індивідуально-психологічні особливості.
-
Інші психологічні причини.
|
У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Діти з різним темпераментом поводять себе по-різному. Холерики на відміну від флегматиків, наприклад, не можуть довго займатися однією справою. Гіперактивній дитині важко сидіти нерухомо (див. нижче "Гіперактивна дитина").
|
Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.
Допомога психолога (психодіагностика типу темпераменту, корекційно-розвиваюча програма, вправи на розвиток довільності).
Врахування при навчанні індивідуальних особливостей (тип темпераменту, гіперактивність тощо).
|
Важко розуміє
пояснення
з першого разу
| -
Несформованість прийомів навчальної діяльності.
-
Слабка концентрація уваги.
-
Низький рівень розвитку сприйняття.
-
Низький рівень розвитку загального інтелекту.
|
Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії та дії контролю і оцінки. Для прийняття навчальної задачі дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого і умовного змісту його питань, підкоряння поведінки і дій дитини певним нормам і правилам. Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.
|
Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять - сюжетно-рольових ігор.
Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами. Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри. Необхідна діагностика інтелекту і пізнавальної сфери.
|
Постійннй бруд
у зошиті.
| -
Слабкий розвиток тонкої моторики пальців рук.
-
Несформованість прийомів навчальної діяльності.
-
Недостатній об'єм уваги.
-
Низький рівень розвитку пам'яті.
|
Дрібні м’язи пальців і кисті рук ще слабо розвинені, тому швидко настає втома (через 1,5 -2,5 хвилини при безперервному письмі).
Пам'ять як і увага носить переважно мимовільний характер.
|
Сприяють розвитку тонкої моторики рук уроки праці, малювання (ліплення, аплікаційна діяльність, складання мозаїки, плетіння з бісеру, в'язання, робота з глиною, ксасолею тощо). Продуктивність мимовільного запам'ятовування збільшується, коли завдання вимагає від дитини активну орієнтацію в матеріалі, виконання розумових операцій (придумування слів, встановлення конкретних зв'язків і т.п.).
Запам'ятовування повинно бути мотивованим, в умовах виконання дитиною доручень дорослого в ігровій діяльності!!!
|
Будь- яке завдання необхідно повторити декілька разів, перш ніж учень почне його виконувати.
| -
Низький рівень концентрації і стійкості уваги.
-
Низький рівень довільності.
-
Несформованість уміння виконувати завдання за усною інструкцією дорослого.
-
Несформованість передумов навчальної діяльності.
|
У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Для успішного навчання необхідна сформованість
компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії та дії контролю і оцінки. Для прийняття навчальної задачі дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого і умовного змісту його питань, підкоряння поведінки і дій дитини певним нормам і правилам. Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.
|
Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.
Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять – сюжетно - рольових ігор.
Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять -ігор з правилами.
Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.
|
Погано орієнтується у зошиті.
| -
Низький рівеньрозвитку сприйняття і орієнтування у просторі.
-
Низький рівень розвитку довільності.
-
Слабкий розвиток дрібної мускулатури кисті рук.
|
У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Дрібні м'язи пальців і кисті рук у дітей 6-7 років ще слабо розвинені, тому швидко настає втома.
|
Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.
Сприяють розвитку тонкої моторики руки уроки праці, малювання (ліплення, аплікаційна діяльність, складання мозаїки, плетіння з бісеру, в'язання, робота з глиною, квасолею тощо).
|
Піднімає руку, а при відповіді мовчить.
| -
Несформованість відношення до себе як до школяра.
-
Знижена самооцінка.
-
Низький рівень озвитку довільності.
|
Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе з боку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналізувати і сп і вставляти свої і чужі роботи.
|
Не треба штучно знижувати самооцінку дитини!!!
Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти їй стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.
|
На уроках, постійно відволікається, залазить під парту, грається, їсть.
| -
Несформованість відношення до себе як до школяра.
-
Переважає ігрова мотивація навчання.
-
Індивідуально-психологічні особливості.
-
Низький рівень розвитку концентрації уваги.
-
Несформованість прийомів навчальної діяльності.
|
У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Гіперактивній дитині важко сидіти нерухомо (див. "Гіперактивна дитина"). Шестирічки за своїм психічним розвитком є дошкільники і ведуча діяльність в них – гра.
Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії, контроль і оцінка діяльності учня. Для прийняття навчальної задачі дитині необхідне чітке розуміння вимог дорослого і змісту його питань, підкоряння поведінки і дій дитини певним нормам і правилам.
|
Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо. Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять -сюжетно-рольових ігор.
Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами.
Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.
|
Боїться
опитування
вчителем.
| -
Знижена самооцінка.
-
Можливі труднощі в сім’ї.
-
Внутрішній стресовий стан.
-
Індивідуально- психологічні особливості учня.
-
Інші психологічні причини.
|
Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе з боку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналізувати і співставляти свої і чужі дії. Тривожна дитина швидко втомлюється, будь-яке завдання викликає в неї зайве занепокоєння (див. нижче 'Тривожна дитина").
|
Не треба штучно знижувати самооцінку дитини!!!
Тут можуть допомогти режисерські ігри. Емоційний стан вчителя впливає на емоційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль вчителя викликає стан тривоги в учня. Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться!!! Ставитися до помилок спокійно. Створювати ситуацію успіху на уроці. Враховувати індивідуальні особливості учня.
|
Під час уроку виходить
і буває відсутнім довгий час.
| -
Відсутня навчальна мотивація.
-
Несформованість відношення до себе як до школяра.
-
Знижена самооцінка.
-
Внутрішній стресовий стан.
-
Труднощі із засвоєнням матеріалу пов'язані із ЗПР (затримкою психічного розвитку).
|
Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе з боку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналізувати і спі вставляти свої і чужі роботи. Тривожна дитина швидко втомлюється, будь-яке завдання викликає в неї зайве занепокоєння (див. нижче 'Тривожна дитина").
|
Не треба штучно знижувати самооцінку дитини!!! Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти їй стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри Емоційний стан учителя впливає на емоційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль учителя викликає стан тривоги в учня. Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться!!! Ставитися до помилок спокійно. Створювати ситуацію успіху на уроці. Враховувати індивідуальні особливості учня. Необхідна допомога психолога (діагностика інтелекту, пізнавальної сфери, складання корекційно-розвивальної програми).
|
Індивідуально-психологічні особливості дітей, які слід враховувати в період адаптації до школи.
|
Труднощі
|
Можливі причини труднощів
|
Критерії труднощів
|
Рекомендації
|
Гіпер-активна дитина
(дефіцит уваги, рухове
розгальмування, імпульсивність)
| -
Генетичні фактори;
-
Особливості побудови і функціонування головного мозку;
-
Пологові травми, інфекційні захворювання, перенесені дитиною в перші місяці життя тощо.
|
Дефіцит активної уваги
1. Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.
2. Не слухає, коли до неї звертаються.
3. 3 великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.
4. Зазнає труднощів в самоорганізації.
5. Часто втрачає речі.
6. Уникає нудних і потребуючих розумових зусиль завдань.
7. Часто буває забудькуватою.
Рухове розгальмування
1. Постійно крутиться.
2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає, забирається будь-куди).
3. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві.
4. Дуже балакуча.
Імпульсивність
1. Починає відповідати, не дослухавши питання.
2. Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.
3. Погано зосереджує увагу.
4. Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).
5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабокерована.
6. При виконанні завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати.
|
Постійні окрики, зауваження, погрози покарання, не поліпшують поведінку гіперактивної дитини!
Працюючи з гіперактивною дитиною потрібно:
-
Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
-
Зменшити робоче навантаження дитини.
-
Поділяти роботу на більш короткі, але більш часті періоди.
-
Використовувати фізкультхвилинки.
-
Бути драматичним, експресивним педагогом.
-
Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
-
Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.
-
Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, поглажування).
-
Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.
-
Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
-
Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
-
Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
-
Надавати дитині можливість вибору.
-
Залишатися спокійним. Немає холоднокровності - немає переваги!
|
Агресивна
дитина
(поведінка, що
суперечить
суспільним нормам;
невміння адекватно реагувати на події)
| -
Деякі соматичні захворювання чи захворювання головного мозку;
-
Виховання в родині: характер покарань, що застосовують батьки у відповідь на прояви гніву (придушують агресивність у своїх дітей).
|
АГРЕСИВНА ДИТИНА:
-
Часто втрачає контроль над собою.
-
Часто сперечається, лається з дорослими.
-
Часто відмовляється виконувати правила.
-
Часто навмисно дратує людей.
-
Часто звинувачує інших у своїх помилках.
-
Часто сердиться і відмовляється зробити що-небудь.
-
Часто заздрісна, мстива.
-
Чуттєва, дуже різко реагує на оточення (дітей і дорослих).
|
Працюючи з агресивною дитиною потрібно:
-
Бути уважним до потреб дитини.
-
Демонструвати приклад не агресивноії поведінки.
-
Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
-
Покарання не повинні принижувати дитину.
-
Навчати прийнятним способам вираження гніву.
-
Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.
-
Навчати розпізнаванню власного емоційного стану і стану оточуючих людей.
-
Розвивати здатність до емпатії (співчуття).
-
Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
-
Учити брати відповідальність на себе.
|
Тривожна дитина
(стан тривоги повторюється часто й у різних ситуаціях (при відповіді біля дошки, спілкуванні з незнайомними дорослими, і т.п.).
| -
Надто суворе виховання в сім’ї;
-
Авторитарний стиль роботи вчителя;
-
Перевантаження організму дитини навчанням;
-
Завищені вимоги до дитини, постійні порівння її з іншими дітьми;
-
Розлучення батьків;
-
Висока тривожність вчителя чи батьків;
-
Невроз чи інші психічні розлади.
|
ТРИВОЖНА ДИТИНА:
-
Не може довго працювати, не утомлюючись.
-
-
й важко зосередитися на чомусь.
-
Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.
-
Під час виконання завдань дуже напружена, скута.
-
Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.
-
Скаржиться, що їй сняться страшні сни.
-
Не упевнена у собі, у своїх силах.
-
Боїться братися за нове діло, стикатися з труднощами.
|
Працюючи з тривожною дитиною:
-
Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
-
Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.
-
Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
-
Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
-
Частіше звертайтеся до дитини по імені.
-
Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.
-
Не пред'являйте до дитини завищених вимог.
-
Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.
-
Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
-
Не принижуйте дитину, караючи її.
|
Аутична дитина
(аутизм -крайня форма порушення контактів, відхід від реальностей у світ власних переживань)
| -
Порушення внутрішньоутробного розвитку і хвороби раннього дитинства;
-
Мозкові дисфункції і порушення біохімічного обміну.
|
АУТИЧНА ДИТИНА:
-
Уникає спілкування.
-
Від колективної гри відмовляється, віддаючи перевагу грі на самоті.
-
Любить дотримуватися визначених ритуалів.
-
Говорить про себе в 2-й чи в 3-й особі, як роблять це оточуючі стосовно неї.
-
Ні до кого не звертається з прямими запитаннями.
-
Ухиляється від прямих відповідей на запитання, звернені до неї (часто вона їх
навіть не чує).
-
При спілкуванні не використовує міміку та жести.
-
Пізніше інших дітей навчається вдягатися, роздягатися.
|
Працюючи з аутичною дитиною потрібно:
-
Приймати дитину такою, якою вона є.
-
Виходити з інтересів дитини.
-
Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.
-
Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують безпеку дитини).
-
Навчатися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.
-
Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.
-
Як найчастіше розмовляти з дитиною.
-
Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.
-
Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти і т.п.),
-
Уникати перевтоми дитини.
|