Труднощі навчання і виховання першокласників та шляхи їх подолання

• 
  Низький рівень розвитку довільності.
  
• 
  Переважає ігрова мотивація навчання.
  
• 
  Низький рівень об'єму і концентрації уваги.
  

Шестирічки за своїм психічним розвитком є дошкільники і ведуча діяльність в них - гра, семирічки - молодші школярі і ведуча діяльність в них -навчання.

Відомо, що у грі формуються передумови навчальної діяльності. Тому, навчання шестирічок повинно відбуватися через гру!!!

Рекомендовано застосовувати вправи на розвиток уваги на уроці.

• 
  Низький рівень розвитку довільності.
  
• 
  Індивідуально-психологічні особливості.
  
• 
  Інші психологічні причини.
  

Допомога психолога (психодіагностика типу темпераменту, корекційно-розвиваюча програма, вправи на розвиток довільності).

Врахування при навчанні індивідуальних особливостей (тип темпераменту, гіперактивність тощо).

• 
  Несформованість прийомів навчальної діяльності.
  
• 
  Слабка концентрація уваги.
  
• 
  Низький рівень розвитку сприйняття.
  
• 
  Низький рівень розвитку загального інтелекту.
  

Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами. Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри. Необхідна діагностика інтелекту і пізнавальної сфери.

• 
  Слабкий розвиток тонкої моторики пальців рук.
  
• 
  Несформованість прийомів навчальної діяльності.
  
• 
  Недостатній об'єм уваги.
  
• 
  Низький рівень розвитку пам'яті.
  

Пам'ять як і увага носить переважно мимовільний характер.

Запам'ятовування повинно бути мотивованим, в умовах виконання дитиною доручень дорослого в ігровій діяльності!!!

• 
  Низький рівень концентрації і стійкості уваги.
  
• 
  Низький рівень довільності.
  
• 
  Несформованість уміння виконувати завдання за усною інструкцією дорослого.
  
• 
  Несформованість передумов навчальної діяльності.
  

Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять – сюжетно - рольових ігор.

Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять -ігор з правилами.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.

• 
  Низький рівеньрозвитку сприйняття і орієнтування у просторі.
  
• 
  Низький рівень розвитку довільності.
  
• 
  Слабкий розвиток дрібної мускулатури кисті рук.
  

Сприяють розвитку тонкої моторики руки уроки праці, малювання (ліплення, аплікаційна діяльність, складання мозаїки, плетіння з бісеру, в'язання, робота з глиною, квасолею тощо).

• 
  Несформованість відношення до себе як до школяра.
  
• 
  Знижена самооцінка.
  
• 
  Низький рівень озвитку довільності.
  

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти їй стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.

• 
  Несформованість відношення до себе як до школяра.
  
• 
  Переважає ігрова мотивація навчання.
  
• 
  Індивідуально-психологічні особливості.
  
• 
  Низький рівень розвитку концентрації уваги.
  
• 
  Несформованість прийомів навчальної діяльності.
  

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії, контроль і оцінка діяльності учня. Для прийняття навчальної задачі дитині необхідне чітке розуміння вимог дорослого і змісту його питань, підкоряння поведінки і дій дитини певним нормам і правилам.

Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами.

• 
  Знижена самооцінка.
  
• 
  Можливі труднощі в сім’ї.
  
• 
  Внутрішній стресовий стан.
  
• 
  Індивідуально- психологічні особливості учня.
  
• 
  Інші психологічні причини.
  

• 
  Відсутня навчальна мотивація.
  
• 
  Несформованість відношення до себе як до школяра.
  
• 
  Знижена самооцінка.
  
• 
  Внутрішній стресовий стан.
  
• 
  Труднощі із засвоєнням матеріалу пов'язані із ЗПР (затримкою психічного розвитку).
  

розгальмування, імпульсивність)

• 
  Генетичні фактори;
  
• 
  Особливості побудови і функціонування головного мозку;
  
• 
  Пологові травми, інфекційні захворювання, перенесені дитиною в перші місяці життя тощо.
  

1. 
   Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
   
2. 
   Зменшити робоче навантаження дитини.
   
3. 
   Поділяти роботу на більш короткі, але більш часті періоди.
   
4. 
   Використовувати фізкультхвилинки.
   
5. 
   Бути драматичним, експресивним педагогом.
   
6. 
   Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
   
7. 
   Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.
   
8. 
   Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, поглажування).
   
9. 
   Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.
   
10. 
    Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
    
11. 
    Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
    
12. 
    Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
    
13. 
    Надавати дитині можливість вибору.
    
14. 
    Залишатися спокійним. Немає холоднокровності - немає переваги!
    

суперечить

суспільним нормам;

невміння адекватно реагувати на події)

• 
  Деякі соматичні захворювання чи захворювання головного мозку;
  
• 
  Виховання в родині: характер покарань, що застосовують батьки у відповідь на прояви гніву (придушують агресивність у своїх дітей).
  

1. 
   Часто втрачає контроль над собою.
   
2. 
   Часто сперечається, лається з дорослими.
   
3. 
   Часто відмовляється виконувати правила.
   
4. 
   Часто навмисно дратує людей.
   
5. 
   Часто звинувачує інших у своїх помилках.
   
6. 
   Часто сердиться і відмовляється зробити що-небудь.
   
7. 
   Часто заздрісна, мстива.
   
8. 
   Чуттєва, дуже різко реагує на оточення (дітей і дорослих).
   

1. 
   Бути уважним до потреб дитини.
   
2. 
   Демонструвати приклад не агресивноії поведінки.
   
3. 
   Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
   
4. 
   Покарання не повинні принижувати дитину.
   
5. 
   Навчати прийнятним способам вираження гніву.
   
6. 
   Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.
   
7. 
   Навчати розпізнаванню власного емоційного стану і стану оточуючих людей.
   
8. 
   Розвивати здатність до емпатії (співчуття).
   
9. 
   Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
   
10. 
    Учити брати відповідальність на себе.
    

• 
  Надто суворе виховання в сім’ї;
  
• 
  Авторитарний стиль роботи вчителя;
  
• 
  Перевантаження організму дитини навчанням;
  
• 
  Завищені вимоги до дитини, постійні порівння її з іншими дітьми;
  
• 
  Розлучення батьків;
  
• 
  Висока тривожність вчителя чи батьків;
  
• 
  Невроз чи інші психічні розлади.
  

1. 
   Не може довго працювати, не утомлюючись.
   
2. 
   
   
3. 
   й важко зосередитися на чомусь.
   
4. 
   Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.
   
5. 
   Під час виконання завдань дуже напружена, скута.
   
6. 
   Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.
   
7. 
   Скаржиться, що їй сняться страшні сни.
   
8. 
   Не упевнена у собі, у своїх силах.
   
9. 
   Боїться братися за нове діло, стикатися з труднощами.
   

1. 
   Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
   
2. 
   Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.
   
3. 
   Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
   
4. 
   Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
   
5. 
   Частіше звертайтеся до дитини по імені.
   
6. 
   Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.
   
7. 
   Не пред'являйте до дитини завищених вимог.
   
8. 
   Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.
   
9. 
   Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
   
10. 
    Не принижуйте дитину, караючи її.
    

• 
  Порушення внутрішньоутробного розвитку і хвороби раннього дитинства;
  
• 
  Мозкові дисфункції і порушення біохімічного обміну.
  

1. 
   Уникає спілкування.
   
2. 
   Від колективної гри відмовляється, віддаючи перевагу грі на самоті.
   
3. 
   Любить дотримуватися визначених ритуалів.
   
4. 
   Говорить про себе в 2-й чи в 3-й особі, як роблять це оточуючі стосовно неї.
   
5. 
   Ні до кого не звертається з прямими запитаннями.
   
6. 
   Ухиляється від прямих відповідей на запитання, звернені до неї (часто вона їх
   навіть не чує).
   
7. 
   При спілкуванні не використовує міміку та жести.
   
8. 
   Пізніше інших дітей навчається вдягатися, роздягатися.
   

1. 
   Приймати дитину такою, якою вона є.
   
2. 
   Виходити з інтересів дитини.
   
3. 
   Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.
   
4. 
   Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують безпеку дитини).
   
5. 
   Навчатися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.
   
6. 
   Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.
   
7. 
   Як найчастіше розмовляти з дитиною.
   
8. 
   Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.
   
9. 
   Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти і т.п.),
   
10. 
    Уникати перевтоми дитини.