Труднощі навчання і виховання першокласників та шляхи їх подолання



Скачати 173.42 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір173.42 Kb.
Труднощі навчання і виховання першокласників та шляхи їх подолання.

Труднощі

Можливі причини труднощів

Критерії труднощів

Рекомендації

Неуважність

  • Низький рівень розвитку довільності.

  • Переважає ігрова мотивація навчання.

  • Низький рівень об'єму і концентрації уваги.

У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Звідси у дітей 6 років мимовільна увага переважає довільну. Тому діти у віці 5-7 років можуть зберігати активну увагу протягом всього 10-15 хвилин, не більше.

Шестирічки за своїм психічним розвитком є дошкільники і ведуча діяльність в них - гра, семирічки - молодші школярі і ведуча діяльність в них -навчання.



Формуванню довільної уваги сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо. Утримати увагу може жива, емоційна, виразна мова педагога.

Відомо, що у грі формуються передумови навчальної діяльності. Тому, навчання шестирічок повинно відбуватися через гру!!!

Рекомендовано застосовувати вправи на розвиток уваги на уроці.


Непосидливість

  • Низький рівень розвитку довільності.

  • Індивідуально-психологічні особливості.

  • Інші психологічні причини.

У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Діти з різним темпераментом поводять себе по-різному. Холерики на відміну від флегматиків, наприклад, не можуть довго займатися однією справою. Гіперактивній дитині важко сидіти нерухомо (див. нижче "Гіперактивна дитина").

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Допомога психолога (психодіагностика типу темпераменту, корекційно-розвиваюча програма, вправи на розвиток довільності).

Врахування при навчанні індивідуальних особливостей (тип темпераменту, гіперактивність тощо).


Важко розуміє

пояснення

з першого разу

  • Несформованість прийомів навчальної діяльності.

  • Слабка концентрація уваги.

  • Низький рівень розвитку сприйняття.

  • Низький рівень розвитку загального інтелекту.

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії та дії контролю і оцінки. Для прийняття навчальної задачі дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого і умовного змісту його питань, підкоряння поведінки і дій дитини певним нормам і правилам. Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.

Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять - сюжетно-рольових ігор.

Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами. Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри. Необхідна діагностика інтелекту і пізнавальної сфери.



Постійннй бруд

у зошиті.

  • Слабкий розвиток тонкої моторики пальців рук.

  • Несформованість прийомів навчальної діяльності.

  • Недостатній об'єм уваги.

  • Низький рівень розвитку пам'яті.

Дрібні м’язи пальців і кисті рук ще слабо розвинені, тому швидко настає втома (через 1,5 -2,5 хвилини при безперервному письмі).

Пам'ять як і увага носить переважно мимовільний характер.



Сприяють розвитку тонкої моторики рук уроки праці, малювання (ліплення, аплікаційна діяльність, складання мозаїки, плетіння з бісеру, в'язання, робота з глиною, ксасолею тощо). Продуктивність мимовільного запам'ятовування збільшується, коли завдання вимагає від дитини активну орієнтацію в матеріалі, виконання розумових операцій (придумування слів, встановлення конкретних зв'язків і т.п.).

Запам'ятовування повинно бути мотивованим, в умовах виконання дитиною доручень дорослого в ігровій діяльності!!!



Будь- яке завдання необхідно повторити декілька разів, перш ніж учень почне його виконувати.

  • Низький рівень концентрації і стійкості уваги.

  • Низький рівень довільності.

  • Несформованість уміння виконувати завдання за усною інструкцією дорослого.

  • Несформованість передумов навчальної діяльності.

У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Для успішного навчання необхідна сформованість
компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії та дії контролю і оцінки. Для прийняття навчальної задачі дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого і умовного змісту його питань, підкоряння поведінки і дій дитини певним нормам і правилам. Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять – сюжетно - рольових ігор.

Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять -ігор з правилами.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.



Погано орієнтується у зошиті.

  • Низький рівеньрозвитку сприйняття і орієнтування у просторі.

  • Низький рівень розвитку довільності.

  • Слабкий розвиток дрібної мускулатури кисті рук.

У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Дрібні м'язи пальців і кисті рук у дітей 6-7 років ще слабо розвинені, тому швидко настає втома.

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Сприяють розвитку тонкої моторики руки уроки праці, малювання (ліплення, аплікаційна діяльність, складання мозаїки, плетіння з бісеру, в'язання, робота з глиною, квасолею тощо).



Піднімає руку, а при відповіді мовчить.

  • Несформованість відношення до себе як до школяра.

  • Знижена самооцінка.

  • Низький рівень озвитку довільності.

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе з боку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналізувати і сп і вставляти свої і чужі роботи.

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини!!!

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти їй стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.



На уроках, постійно відволікається, залазить під парту, грається, їсть.

  • Несформованість відношення до себе як до школяра.

  • Переважає ігрова мотивація навчання.

  • Індивідуально-психологічні особливості.

  • Низький рівень розвитку концентрації уваги.

  • Несформованість прийомів навчальної діяльності.

У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше. Гіперактивній дитині важко сидіти нерухомо (див. "Гіперактивна дитина"). Шестирічки за своїм психічним розвитком є дошкільники і ведуча діяльність в них – гра.

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії, контроль і оцінка діяльності учня. Для прийняття навчальної задачі дитині необхідне чітке розуміння вимог дорослого і змісту його питань, підкоряння поведінки і дій дитини певним нормам і правилам.



Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо. Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять -сюжетно-рольових ігор.

Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами.



Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.

Боїться

опитування

вчителем.

  • Знижена самооцінка.

  • Можливі труднощі в сім’ї.

  • Внутрішній стресовий стан.

  • Індивідуально- психологічні особливості учня.

  • Інші психологічні причини.

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе з боку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналізувати і співставляти свої і чужі дії. Тривожна дитина швидко втомлюється, будь-яке завдання викликає в неї зайве занепокоєння (див. нижче 'Тривожна дитина").

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини!!!

Тут можуть допомогти режисерські ігри. Емоційний стан вчителя впливає на емоційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль вчителя викликає стан тривоги в учня. Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться!!! Ставитися до помилок спокійно. Створювати ситуацію успіху на уроці. Враховувати індивідуальні особливості учня.

Під час уроку виходить

і буває відсутнім довгий час.

  • Відсутня навчальна мотивація.

  • Несформованість відношення до себе як до школяра.

  • Знижена самооцінка.

  • Внутрішній стресовий стан.

  • Труднощі із засвоєнням матеріалу пов'язані із ЗПР (затримкою психічного розвитку).

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе з боку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналізувати і спі вставляти свої і чужі роботи. Тривожна дитина швидко втомлюється, будь-яке завдання викликає в неї зайве занепокоєння (див. нижче 'Тривожна дитина").

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини!!! Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти їй стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри Емоційний стан учителя впливає на емоційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль учителя викликає стан тривоги в учня. Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться!!! Ставитися до помилок спокійно. Створювати ситуацію успіху на уроці. Враховувати індивідуальні особливості учня. Необхідна допомога психолога (діагностика інтелекту, пізнавальної сфери, складання корекційно-розвивальної програми).

Індивідуально-психологічні особливості дітей, які слід враховувати в період адаптації до школи.

Труднощі

Можливі причини труднощів

Критерії труднощів

Рекомендації

Гіпер-активна дитина
(дефіцит уваги, рухове

розгальмування, імпульсивність)



  • Генетичні фактори;

  • Особливості побудови і функціонування головного мозку;

  • Пологові травми, інфекційні захворювання, перенесені дитиною в перші місяці життя тощо.

Дефіцит активної уваги

1. Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.

2. Не слухає, коли до неї звертаються.

3. 3 великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.

4. Зазнає труднощів в самоорганізації.

5. Часто втрачає речі.

6. Уникає нудних і потребуючих розумових зусиль завдань.

7. Часто буває забудькуватою.
Рухове розгальмування

1. Постійно крутиться.

2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає, забирається будь-куди).

3. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві.

4. Дуже балакуча.

Імпульсивність

1. Починає відповідати, не дослухавши питання.

2. Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.

3. Погано зосереджує увагу.

4. Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).

5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабокерована.

6. При виконанні завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати.

Постійні окрики, зауваження, погрози покарання, не поліпшують поведінку гіперактивної дитини!
Працюючи з гіперактивною дитиною потрібно:


  1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

  2. Зменшити робоче навантаження дитини.

  3. Поділяти роботу на більш короткі, але більш часті періоди.

  4. Використовувати фізкультхвилинки.

  5. Бути драматичним, експресивним педагогом.

  6. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.

  7. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

  8. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, поглажування).

  9. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

  10. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

  11. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

  12. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

  13. Надавати дитині можливість вибору.

  14. Залишатися спокійним. Немає холоднокровності - немає переваги!

Агресивна

дитина
(поведінка, що

суперечить

суспільним нормам;

невміння адекватно реагувати на події)



  • Деякі соматичні захворювання чи захворювання головного мозку;

  • Виховання в родині: характер покарань, що застосовують батьки у відповідь на прояви гніву (придушують агресивність у своїх дітей).

АГРЕСИВНА ДИТИНА:


  1. Часто втрачає контроль над собою.

  2. Часто сперечається, лається з дорослими.

  3. Часто відмовляється виконувати правила.

  4. Часто навмисно дратує людей.

  5. Часто звинувачує інших у своїх помилках.

  6. Часто сердиться і відмовляється зробити що-небудь.

  7. Часто заздрісна, мстива.

  8. Чуттєва, дуже різко реагує на оточення (дітей і дорослих).

Працюючи з агресивною дитиною потрібно:

  1. Бути уважним до потреб дитини.

  2. Демонструвати приклад не агресивноії поведінки.

  3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

  4. Покарання не повинні принижувати дитину.

  5. Навчати прийнятним способам вираження гніву.

  6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.

  7. Навчати розпізнаванню власного емоційного стану і стану оточуючих людей.

  8. Розвивати здатність до емпатії (співчуття).

  9. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

  10. Учити брати відповідальність на себе.

Тривожна дитина
(стан тривоги повторюється часто й у різних ситуаціях (при відповіді біля дошки, спілкуванні з незнайомними дорослими, і т.п.).

  • Надто суворе виховання в сім’ї;

  • Авторитарний стиль роботи вчителя;

  • Перевантаження організму дитини навчанням;

  • Завищені вимоги до дитини, постійні порівння її з іншими дітьми;

  • Розлучення батьків;

  • Висока тривожність вчителя чи батьків;

  • Невроз чи інші психічні розлади.

ТРИВОЖНА ДИТИНА:


  1. Не може довго працювати, не утомлюючись.



  2. й важко зосередитися на чомусь.

  3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.

  4. Під час виконання завдань дуже напружена, скута.

  5. Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.

  6. Скаржиться, що їй сняться страшні сни.

  7. Не упевнена у собі, у своїх силах.

  8. Боїться братися за нове діло, стикатися з труднощами.

Працюючи з тривожною дитиною:

  1. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

  2. Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.

  3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

  4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

  5. Частіше звертайтеся до дитини по імені.

  6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

  7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

  8. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

  9. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

  10. Не принижуйте дитину, караючи її.

Аутична дитина
(аутизм -крайня форма порушення контактів, відхід від реальностей у світ власних переживань)

  • Порушення внутрішньоутробного розвитку і хвороби раннього дитинства;

  • Мозкові дисфункції і порушення біохімічного обміну.

АУТИЧНА ДИТИНА:


  1. Уникає спілкування.

  2. Від колективної гри відмовляється, віддаючи перевагу грі на самоті.

  3. Любить дотримуватися визначених ритуалів.

  4. Говорить про себе в 2-й чи в 3-й особі, як роблять це оточуючі стосовно неї.

  5. Ні до кого не звертається з прямими запитаннями.

  6. Ухиляється від прямих відповідей на запитання, звернені до неї (часто вона їх
    навіть не чує).

  7. При спілкуванні не використовує міміку та жести.

  8. Пізніше інших дітей навчається вдягатися, роздягатися.

Працюючи з аутичною дитиною потрібно:

  1. Приймати дитину такою, якою вона є.

  2. Виходити з інтересів дитини.

  3. Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.

  4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують безпеку дитини).

  5. Навчатися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.

  6. Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.

  7. Як найчастіше розмовляти з дитиною.

  8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.

  9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти і т.п.),

  10. Уникати перевтоми дитини.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка