Троян с. С. Росія та світ у форматі цивілізаційної футурології: М’який ситуаційний аналіз І уроки для україни



Дата конвертації01.05.2016
Розмір70.5 Kb.
ТРОЯН С.С.
РОСІЯ ТА СВІТ У ФОРМАТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ФУТУРОЛОГІЇ: М’ЯКИЙ СИТУАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ І УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

(Рецензія на: Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить / Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А.Караганов. –

М.: АСТ: Русь-Олимп, 2008. – 444 с.)
Контури, обриси нового, які відкривалися або хоча б трохи маячіли за близьким чи далеким горизонтом, завжди привертали увагу дослідників. Та й власне першими історично відомими інструментами довгострокового прогнозування були літературні твори – Т.Кампанелли, Ж.Верна, Г.Уелса, Дж.Оруелла, І.Єфремова, С.Лема тощо. А от у галузі політичного й економічного прогнозування вповні резонно згадати К.Маркса. На сьогодні візьмемо як приклад хоча б знакові праці З.Бжезинського, С.Хантінгтона, Ф.Фукуями, Е.Тофлера. Їх спроби аналізу перспектив майбутнього, визначення нових координат і тенденцій світового цивілізаційно-культурного, історичного і міжнародного розвитку стали хрестоматійними.

Захоплююча наукова цивілізаційно-політична футурологія останнім часом притаманна і для російських дослідників. Зрушення системно-формаційного характеру на просторі Східної Європи, розпад соціалістичного блоку і Радянського Союзу з наступним послабленням ролі Росії в світовій політиці, а потім її швидким відродженням на початку ХХІ століття, спонукають їх замислитися над перспективами еволюції Росії та світу в нову епоху. З’явилася низка оціночно-перспективних праць Н.Арбатової, С.Караганова, А.Богатурова й інших відомих російських учених. У цьому плані привертає увагу наукова збірка «Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить» [1], яка розвиває, продовжує і навіть корегує книгу «Мир вокруг России: 2017. Контуры недалекого будущего» [2].

Нова книга-прогноз, на основі рецензії якої ми побудуємо аналіз цивілізаційно-футурологічних перспектив Росії та світу, підготовлена колективом авторів і консультантів Ради по зовнішній і оборонній політиці Російської Федерації, Державного університету – Вища школа економіки. Інших університетів, академічних інститутів, відомств. Відповідальним редактором і керівником авторського колективу виступив відомий учений, доктор історичних наук, декан факультету світової економіки і світової політики Державного університету – Вища школа економіки. Інших університетів, голова редакційної ради журналу «Россия в глобальной политике Сергій Олександрович Караганов. Предмет дослідження він вбачає в тому, щоб «дати прогноз зовнішніх умов, тобто якою мірою хід розвитку в тому або іншому регіоні чи еволюція ключових проблем вплинуть на Росію в найближчій перспективі, і підготувати рекомендації по адекватному реагуванню на виклики зовнішнього оточення» [3]. При цьому методику дослідження актуальних міжнародних проблем сучасності загальноцивілізаційного значення найдоречніше визначити як м’який ситуаційний аналіз, який широко використовується в консалтінговому бізнесі.

Книга «Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить» включає, окрім передмови відповідального редактора, три змістовно-структурних блоки. Перший присвячений загальним підходам до визначення й аналізу нової епохи та нової політики. У другому розглядаються головні фінансово-економічні, військово-політичні, інноваційно-технологічні, демографічні й екологічні проблеми сучасного світу. Третій – це свого роду цивілізаційний країнознавчо-регіональний зріз викликів і сценаріїв міжнародного розвитку.

Ми зупинимося тільки на першому з них, який має концептуально-методологічне значення з огляду на задекларовану нами проблематику. До нього входить дві статті. Першу з них з викладом можливостей довгострокового прогнозу написали заступник гендиректора Інституту стратегічних оцінок і аналізу О.Денисов і провідний експерт Російського наукового центру «Курчатовський інститут» М.Ютанов. Другу – про особливості нової епохи і політики Росії – підготував С.Караганов.

О.Денисов і М.Ютанов стисло проаналізували основні наукові методики прогнозування міжнародно-цивілізаційного розвитку. Насамперед мова йде про дві методики – «сценаріїв» і «форсайт». Методику сценаріїв запропонував і апробував на глобальних прогнозах Г.Кан у книзі «Рік 2000». Вона полягає у виділенні базових кількісних і якісних тенденцій розвитку та відслідковуванні змін у суспільстві під їх впливом [4]. Поширена в сучасній практиці методика «форсайт» є своєрідним «круглим столом», учасники якого обмінюються своїм баченням перспектив розвитку в тих чи інших сферах [5].

Автори статті зосередилися на доповіді Національної ради з розвідки (США) «Карта глобального майбутнього – 2020» [6]. Згідно неї підготовлено і розглядаються як найвірогідніші чотири головних сценарії розвитку. I – Світ Давосу – економічне зростання Індії і Китаю як нових цивілізаційних центрів за 15 років надасть процесу глобалізації «незахідне обличчя». II – Pax Americana – США стануть на чолі нового світового порядку і захистять світ від глобальних потрясінь. Питання, чи прагнуть такого повороту подій самі США? Так, відомий американський політолог, головний редактор тижневика «Newsweek International» Фарід Закарія вважає, що ми вступили в постамериканський світ, «який визначається і управляється з багатьох центрів і багатьма людьми… Його можна було б назвати «піднесенням інших» [7]. III – Новий Халіфат – зростання викликів Заходу з боку нехристиянської релігійної ідентичності. IV – Коло страху – питання безпеки стають абсолютною домінантою подальшого розвитку людства. Водночас у статті приділяється серйозна увага розвитку прогнозування Росії і становленню інституту російського форсайту.

Під кутом аналізу вповні реального досвіду і доробку наших сусідів вбачається урок для України. На часі не тільки потреба в серйозному аналізі коротко-, середньо- і довготермінових перспектив розвитку нашої держави, розроблення комплексу наукових сценаріїв її «вписування» в регіональний і глобальний контексти, але й ґенезисі інституту українського форсайту. Тим паче, що стартові умови вже задані, прикладом чого можуть слугувати й фундаментальні наукові доробки [8].

Стосовно статті С.Караганова, то автор аналізує новий стан міжнародних відносин, який він називає «новою епохою», і політику Росії в цих умовах. Одразу зауважимо, що тональність оцінок російського науковця загалом песимістична, хоча він і декларує небажання називати той порядок, що формується на світовій арені «новою холодною війною» [9]. Слід погодитися, що у форматі російської політики початку ХХІ століття найочевидніша причина такої ситуації – «зростання здатності і готовності Росії захищати і відстоювати свої інтереси» [10]. Для Росії це особливо важливо, бо історія виштовхнула її у центр нової конкурентної боротьби між двома моделями розвитку: ліберально-демократичним капіталізмом традиційного Заходу і «авторитарним капіталізмом». А тим часом, як справедливо зауважує С.Караганов, «країна і так уже розташована на трьох більш ранніх розломах – між радикальним ісламом і християнською цивілізацією, між багатими і бідними, між Європою і Азією» [11].

За таких обставин учений прогнозує п’ять векторів політики Росії [12]. Перший – покінчити з шапкозакиданням у плані оцінки російських світових економічних перспектив. Другий – перехід до заснованої на знаннях економіки при здійсненні постійної модернізації політичної системи. Третій – недопущення ремілітаризації й інституалізації нового змагання на міжнародній арені. Четвертий – співробітництво з усіма відповідними силами в недопущенні нових масштабних конфліктів, особливо ядерних. П’ятий – не йти на поступки Заходу, але й уникати невиправданої демонстрації жорсткості і не витрачати наявний запас сили.

На наш погляд, урок для України один, але надзвичайно принциповий: допоки ми перебуваємо в ситуації внутрішньої слабкості та розрізненості й зовнішньополітичної невизначеності між різними геополітичними полюсами, неможливе відстоювання національних інтересів і збереження реального державного суверенітету. Така ситуація неминуче веде до подальшого закріплення за Україною статусу «держави, що не відбулася», втрати хоча б формальних видимих ознак міжнародного актора або «дієвця», за термінологічним перекладом тексту монографії американської професорки з Університету Північної Кароліни (Чепел Гіл) Мілади Анни Вахудової [13].

На загал Україна повинна зважити на в цілому сприятливий для нашої держави прогноз розвитку і навіть скористатися певного роду підказками авторського колективу книги «Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить». Російські учені вважають, що Україні не тільки не загрожує територіальний розпад, але й на кінець другого десятиліття ХХІ століття вона може стати членом НАТО і опинитися в групі «порогових» держав, потенційно готових до володіння ядерною зброєю [14]. З нашої точки зору, і це підтверджують й останні президентські вибори 2010 року, справа за внутрішньополітичною консолідацією еліт і суспільства, досягненням консенсусу в стратегії і тактиці зміцнення устоїв державності на засадах виконструювання власної української ідентичності, інноваційного поступального економічного розвитку, ефективного реагування на виклики глобального світу. Такі засади стануть надійним фундаментом унезалежнення зовнішньої політики України і посилення її міжнародних позицій на регіональному і глобальному рівнях.


Cписок використаної літератури

  1. Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить / Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А.Караганов. – М.: АСТ: Русь-Олимп, 2008. – 444 с.

  2. Мир вокруг России: 2017. Контуры недалекого будущего / Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А.Караганов. – М.: АСТ: РИО-Центр, 2007. – 244 с.

  3. Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить. – С. 4.

  4. Там само. – С. 16.

  5. Там само. – С. 18.

  6. Там само. – С. 26 – 29.

  7. Закария Ф. Постамериканский мир / Фарид Закария. – М.: Европа, 2009. – С. 26, 28.

  8. Глобальні трансформації й стратегії розвитку. Колективна монографія. – К.: НАН, 2000. – 568 с.; Глобалізація і безпека розвитку. Монографія / Керівник авт. кол. і наук. ред. О.Г.Білорус. – К.: НАН, МоіН, КНЕУ, 2001. – 733 с.; Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. Монографія / За ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.; Губерський Л.В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Л.В.Губерський, В.П.Андрущенко, М.І.Михальченко. – К: Знання України, 2002. – 580 с.; Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє / А.В.Толстоухов. – К.: ПАРАПАН, 2003. – 308 с.; Цивилизационная структура современного мира: В 3 т. / Под ред. Ю.Н.Пахомова и Ю.В.Павленко. – К.: Наукова думка, 2006; Сирота М.Д. Україна в геополітичному просторі третього тисячоліття / М.Д.Сирота. – К.: ПУЛЬСАРИ, 2007. – 216 с.; Україна в постбіполярній системі міжнародних відносин / В.А.Манжола, В.Ю.Константинов, С.В.Андрущенко та ін. / Керівник авт. кол. В.А.Манжола / За ред. Л.В.Губерського. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 512 с.; Камінський Є. Світ переможців і переможених. Міжнародні відносини і українська перспектива на початку ХХІ століття. – К.: Центр вільної преси, 2008. – 336 с.; Глобалізація і сучасний міжнародний процес / За заг. ред проф. Б.Гуменюка і проф. С.Шергіна. – К.: Університет «Україна, 2009. – 508 с.

  9. Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить. – С. 42.

  10. Там само. – С. 47 – 48.

  11. Там само. – С. 57.

  12. Там само. – С. 63 – 64.

  13. Вахудова Анна Мілада. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу та інтеграція після комунізму / Анна Мілада Вахудова / Пер. з англ. Тараса Цимбала. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. – 379 с.

  14. Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить. – С. 402 – 403.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка