Трансформація інститутів соціалізації в сучасному українському суспільстві



Скачати 148.45 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір148.45 Kb.
УДК 316.614.5.000.141 (477) (045)

Литовченко Ірина Василівна,

кандидат філософських наук,

доцент,


Національний авіаційний університет

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНСТИТУТІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Статтю присвячено проблемам трансформації інститутів соціалізації в сучасному українському суспільстві. Розглянуто причини й особливості змін сім`ї, системи освіти та виховання, засобів масової інформації, як найважливіших інститутів соціалізації особистості. Серед основних причин трансформаційних змін соціальних інститутів можна виокремити наступні: постійне зростання потреб індивідів, прогрес у науці й техніці, розвиток виробництва, поширення інформаційних технологій, трансформація системи цінностей та соціальної структури суспільства тощо.

Трансформаційні процеси в системі соціальних інститутів українського суспільства характеризуються переорганізацією самих соціальних інститутів на основі нових норм та правил, цінностей, символів, що потребує формування нових традицій, стандартів та моделей поведінки, як всередині соціального інституту, так і на рівні міжінституціональних взаємодій всередині соціальної системи.

Ключові слова: трансформація, інституційні зміни, соціальний інститут, соціалізація, сім`я, система освіти і виховання, засоби масової інформації, глобальна мережа Інтернет.



И.В. Литовченко. Трансформация институтов социалзации в современном украинском обществе

Статья посвящена проблемам трансформации институтов социализации в современном украинском обществе. Рассмотрены причины и особенности изменения семьи, системы образования и воспитания, средств массовой информации, как наиболее важных институтов социализации личности. Среди основных причин трансформационных изменений социальный институтов можно выделить следующие: постоянное возростание потребностей индивидов, прогресс в науке и технике, развитие производства, распространение информационных технологий, трансформация системы ценностей и социальной структуры общества и т.д.

Трансформационные процессы в системе социальных институтов украинского общества характеризуются переорганизацией самих социальных институтов на основе новых норм и правил, ценностей, символов, что требует формирования новых традиций, стандартов и моделей поведения, как внутри социального института, так и на уровне межинституциональных взаимодействий в социальной системе.

Ключевые слова: трансформация, институциональные изменения, социальный институт, социализация, семья, система образования и воспитания, средства массовой информации, глобальная сеть Интернет.



I. Lytovchenko. The transformation of the institutions of socialization in modern Ukrainian society

The article deals with the transformation of the institutions of socialization in modern Ukrainian society. There are considered the causes and features of changes in the family, system of education and upbringing and the media as major institutions of socialization. The main causes of transformational changes in social institutions are: a constant increase of individ's needed, a progress in science and technology, the development of production, dissemination of information technologies, transformation of system of values and social structure of society and etc.

Transformation processes in the system of social institutions in Ukrainian society characterized by reorganizing properly social institutions on the basis of new rules and regulations, values, symbols , which requires the formation of new traditions , standards and behaviors within a social institution , and at the level of inter-institutional interactions in the social system .

Keywords: transformation, institutional changes, social institution, socialization, family, the system of education and upbringing, the media, the Internet.



Постановка проблеми

У сучасному суспільстві практично всі соціальні інститути перебувають у процесі трансформації та постійної модернізації. В Україні даний процес поширюється практично на всі сфери суспільного життя. Економічні, політичні, соціокультурні зміни, що відбуваються в суспільстві впливають на характер функціонування всієї системи соціальних інститутів, що покликані бути стабілізаторами суспільних процесів. Будучи стійкою формою організації та регулювання суспільства, соціальні інститути, разом із тим, зазнають серйозних трансформацій в сучасному українському суспільстві.

Аналіз і виявлення загальних принципів, властивостей трансформації інститутів соціалізації дозволяє більш адекватно дослідити процеси становлення і розвитку соціальних інститутів, уточнюючи співвідношення планомірного та стихійного, суб’єктивного та об’єктивного, оптимізувати процес змін тощо.

Аналіз досліджень і публікацій

Питання соціокультурного розвитку стосовно умов перехідних систем, трансформації і модернізації суспільства можна простежити в роботах П. Бергера, П. Бурдьє, М. Кастельса, К. Ясперса та ін. Проблеми соціальних трансформацій піднімаються в дослідженнях Н. Мілявської, О. Шестака тощо. Вивченню різноманітних інституційних процесів присвячено роботи Т. Веблена, С. Войтовича, Є. Головахи, Н. Коржевської, К. Маркса, Т. Лукмана, Р. Мертона, С. Новікової, Д. Норта, А. Носкової, Н.Паніної, Л. Сєдова, М. Тура та ін.

Дослідження проблем інституційних трансформацій, механізмів інституційних змін знаходяться на даний час у стані серйозних методологічних пошуків, що особливо відчувається у науковій думці пострадянських країн, де ці процеси протікають особливо гостро та неоднозначно. В Україні вивченню інституційних процесів присвячено наукові роботи вітчизняних соціологів Є. Головахи та Н. Паніної [1, с. 5-22]. Для опису реальної інституційної ситуації дослідники вживають термін «подвійна інституціалізація», наполягаючи на необхідності розгляду низки векторів генезису нових інституційних форм, які діють одночасно і не перебувають в логічному узгодженні один з одним. Це, по-перше, введені згори, законодавчим шляхом нові інституційні заклади (організаційні складові нових інститутів), а по-друге – застарілі радянські інститути, що продовжують функціонувати на рівні традиційної легітимності (самоорганізаційний рівень), а також «тіньові» інститути, що перейшли з радянських часів та продовжують своє функціонування як у легальному, так і у нелегальному вигляді. Часте неспівпадіння легальності та легітимності призводить до того, що «більшість» громадян України перебуває у стані амбівалентності стосовно інституційних утворень» [1, с.16], що порушує нормальний процесс функціонування суспільства.

Загалом історію інституційних змін можна простежити в дослідженнях прихильників структурного функціоналізму: Г. Спенсера, Е. Дюркгейма, Т. Парсонса тощо. У працях науковців відзначається, що перетворення соціальних інститутів здійснюється поступово, планомірно і майже завжди непомітно для конкретного історичного періоду. Еволюційні зміни викликані необхідністю пристосування суспільства до об’єктивних економічних, соціокультурних, політичних та інших умов.

Проведений аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел дозволяє зробити висновок, що проблема трансформації інститутів соціалізації в сучасному українському суспільстві є порівняно новою темою в арсеналі соціогуманітарних наук.

Мета дослідження

Метою наукової статті є дослідження сутності та чинників трансформації інститутів соціалізації, а саме - сім`ї, системи освіти та виховання, засобів масової інформації, в сучасному українському суспільстві.



Виклад основного матеріалу

Щоб зрозуміти сутність трансформації інститутів соціалізації, в контексті нашого дослідження розглянемо поняття соціальної трансформації взагалі.

Соціальна трансформація – це задана і виконувана міра належних змін, у межах якої йде відбір найбільш суттєвого та перспективного, відбувається адаптація суспільства до змін оточуючого середовища через формування програм, проектів, цілей, технологій, вирішення протиріч і т. ін. Трансформаційний процес розпадається на послідовні трансформаційні стани, кожен із яких являє собою реально досягнуті зміни в конкретний період часу [2, с.1-2].

Відомий вчений О. Шестак розглядає проблему соціальних трансформацій як один із аспектів розвитку суспільства, формування в ньому нових форм, структур, інститутів і типів взаємодії між його членами. На думку вченого, сьогодні категорія «соціальний розвиток» включає в себе конструювання та проектування соціальної реальності, формування соціальної нормативності та соціальних очікувань, структурну організацію та низку інших сторін життя суспільства в контексті економічних, політичних, соціокультурних процесів. У центрі уваги наукової концепції соціальних трансформацій знаходиться інституційний зріз, а основний акцент робиться на функціонуванні формалізованих соціальних інститутів – економічних, політичних, соціокультурних та інших. За такого розуміння завдання трансформаційного аналізу – виявити, якою мірою і в яких формах зміна моделей соціальної дії і соціальних очікувань впливає на характер функціонування соціальних інститутів. Рівень трансформаційних змін оцінюють залежно від ступеня його проблематизації основними соціальними групами, від того яких зусиль він потребує від них у процесі адаптації до умов, що постійно змінюються [3, с.5].

У сучасному суспільстві причинами трансформаційних змін соціальних інститутів є низка чинників, які можуть виникати безпосередньо, а інколи й стимулювати виникнення інших тощо. Серед основних причини трансформації соціальних інститутів можна виокремити: постійне зростання потреб індивідів, прогрес у науці й техніці, розвиток виробництва, поширення інформаційних технологій, трансформація соціальної структури суспільства та ін.

Трансформаційні процеси, що відбуваються сьогодні в суспільстві спричинили суттєві зміни в структурі та функціональності інститутів соціалізації. Відомий науковець Є. Андрієнко визначає інститути соціалізації як соціальні групи, що утворюють найближче оточення індивіда й виступають у якості носіїв різноманітних норм та цінностей, що задаються системою зовнішньої регуляції поведінки індивіда [4]. Інститути соціалізації – це конкретні групи, в яких особистість залучається до системи норм, правил та цінностей і є транслятором соціального досвіду, культури тощо. До найважливіших інститутів соціалізації в сучасному суспільстві належать сім`я, система освіти та виховання, засоби масової інформації.

У складних і суперечливих умовах сьогодення особливої уваги потребує дослідження процесу трансформації сім`ї як найважливішого інституту соціалізації, що обумовлює неминучі соціальні трансформації в індустріальних та постіндустріальних країнах. Так, наприклад, зниження рівня шлюбності та підвищення рівня розлучень, громадянських шлюбів, неповних сімей, соціального сирітства призвело до негативної динаміки демографічної структури суспільства, трансформації його найважливіших сфер: соціальної, економічної, політичної, культурної тощо.

Демографічна криза, яку переживає суспільство, позначилася і на функціонуванні сім`ї. Дисфункціональність інституту сім`ї проявляється у порушенні виконання репродуктивної, виховної, соціалізуючої, рекреативної функцій, а також трансформації сімейних цінностей, традицій, норм тощо. Так, наприклад, з кінця ХХ століття в Україні спостерігається негативний природний приріст населення; значного поширення набувають явища дитячої та підліткової безпритульності, алкоголізму, наркоманії, асоціальних субкультур, злочинності; зменшується рівень довіри та нормативно-ціннісної єдності між поколіннями, що є вагомим показником порушення виховної та соціалізуючої функції інституту сім`ї. У своїх наукових дослідженнях А. Носкова слушно зазначає, що «соціально незахищені», «неблагополучні», «дисфункціональні» сім`ї стають звичним явищем у нашому суспільстві. Сім`я як первинний інститут соціалізації поступово втрачає провідну роль у формуванні основ громадянської культури та соціальної відповідальності молоді [5, с. 1]. Основними факторами порушення сімейних функцій є: соціально-економічні, соціокультурні, психофізіологічні.

Наслідками трансформації сім`ї як соціального інституту можна назвати, наприклад, виникнення нових форм сім`ї - материнські сім`ї, одностатеві сім`ї (у деяких країнах світу: Нідерланди, Бельгія, Іспанія, Канада та ін.), а також зміну цінностей, норм, статусів і ролей.

Політичні, економічні, соціокультурні зміни, які відбуваються в сучасному суспільстві торкнулися й системи освіти та виховання, зокрема, таких її елементів як: методи й форми навчання, зміст освіти, система оцінювання, фінансування тощо. Такі зміни передбачають задоволення потреб індивідів у сфері освітніх послуг відповідно до вимог сучасного суспільства (трансформація і поява нових соціальних інститутів, розвиток інформаційних технологій, перехід до ринкової економіки та ін.). До кінця ХХ століття інститут освіти зайняв провідне місце в загальній стратегії розвитку сучасної цивілізації. Є. Астахова зазначає, що сьогодні освіта виступає в якості: провідного механізму соціокультурної спадкоємності в розвитку суспільства; основи відтворення духовного потенціалу держави і розвитку індивіда; пересічної потреби, форми життя людини в суспільстві, що змінюється; бази збереження історичної і національно-етичної самоідентифікації народу; базису сучасної економіки – інтелектуально-, науково- та освітомісткою; основи національної безпеки; головного механізму відтворення і розвитку суспільного інтелекту [6, с.11]. В сучасному суспільстві система освіти і виховання як соціальний інститут забезпечує систематичну багатоаспектну взаємодію індивіда та суспільства, сприяє успішній соціалізації, формуванню гуманістичної спрямованості соціальних процесів.

В добу інформаційного суспільства освіта впливає на статус особистості, сприяє соціальній мобільності та створенню рівних умов навчання; особистісні досягнення визначаються незалежно від класової, расової, релігійної, статевої приналежності. Відсутність будь-яких обмежень породжує зростання попиту на освітні послуги за рахунок збільшення кількості вузів та розширення сфери їх діяльності. В результаті таких перетворень знижується вартість навчання у вузах, що робить його максимально доступним.

Інформаційно-технологічний розвиток сучасного суспільства зумовлює потребу в постійному оновленні знань та підвищенні кваліфікації, що перетворює освіту в неперервний процес протягом усього життя індивіда.

Розглядаючи функціональність інституту освіти, доречно зауважити, що визначальним фактором суспільного життя в цілому є наукове знання. Воно витісняє фізичну та механізовану працю в її ролі фактору вартості товарів та послуг. Економічні й соціальні функції капіталу поступово переходять до інформації, результатом чого ядром соціальної організації, провідним соціальним інститутом стає університет як центр виробництва, переробки та накопичення знань.

Розширення сфери діяльності, усунення бар`єрів, впровадження новітніх технологій навчання, форм і методів підготовки студентів є характерними ознаками трансформації інституту освіти в Україні. Трансформаційні процеси в сфері освіти та виховання відбуваються під впливом низки актуальних, багатоаспектних проблем: низький рівень фінансування; застаріла, слабка матеріально-технічна база; швидкі темпи приросту знань; проблеми інформатизації суспільного життя; відсутність прямого зв’язку між освітою та ринком праці, незадовільний рівень підготовки фахівців, зміна ціннісних орієнтацій, ідеалів тощо. Швидкі соціальні зміни, що торкнулися практично всіх сфер суспільного життя (висока конкуренція на ринку освітніх послуг, безробіття, масовізація культури, послуг і товарів, глобалізація економіки [7] тощо), обумовлюють виникнення нових суперечливих проблем у сфері освіти та виховання, що потребують цілеспрямованого дослідження та вирішення.

Сфера освіти перебуває в постійній динаміці, реагуючи на зміни, що відбуваються в суспільстві та адаптуючись до тих потреб, що ними обумовлюються. Досліджуючи трансформаційні процеси інституту освіти на світовому рівні, М.Філіпов відзначає, що їх головними результатами є: децентралізація та демократизація управління; розширення автономії вищих навчальних закладів; орієнтація на ринкові моделі організації, управління та фінансування освіти з урахуванням вимог сучасного суспільства [8]. Освіта є важливою сферою життєдіяльності людей, що нерозривно взаємопов’язана з іншими важливими підсистемами суспільства (економічною, політичною тощо); від неї залежить рівень життя суспільства, культурні надбання та цінності, розвиток і досягнення держави.

Успішній соціалізації індивіда сприяють не лише традиційні інститути соціалізації (сім`я, система освіти та виховання, а й інші інститути, рівень впливу яких в умовах розвитку інформаційного суспільства швидко зростає. Так, сьогодні засоби масової інформацій (ЗМІ) та Інтернет можна справедливо розглядати на рівні провідних інститутів соціалізації, що справляють величезний вплив на формування й розвиток особистості.

Трансформаційні зміни ЗМІ як соціального інституту обумовлені, головним чином, науково-технічним прогресом в сучасному суспільстві: комп’ютеризація та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери життєдіяльності; поява нових медіа (супутникове телебачення, кабельні мережі, мобільний зв'язок, Інтернет, технології Wi-Fi, Wi-Max, «цифровізація» змісту мас-медіа тощо). Розширення системи масового інформування, зростання кількості комунікативних потоків, прискорення інформативного обміну призвело до зміни уявлень суспільства про саму реальність.

Кількість інформації, що виробляють ЗМІ, стає надзвичайно великою і різноплановою, а людина – все менше поінформованою, адже виникає складність виділення з цілого потоку потрібних сигналів. Розумова діяльність людини знаходиться під впливом інформації, яка навіть ще не є знанням, що може призвести до певних змін у людській свідомості, наприклад, некритичного сприйняття реальності, неадекватного розуміння ситуації, байдужого ставлення до подій, виникнення девіантної поведінки, порушення та розладів психо-емоційних реакцій [9, с.362-363]. Таким чином, збільшення кількості інформаційних потоків та суттєве зниження рівня їх якості залишає свій відбиток на процесах формування та розвитку особистості в сучасному суспільстві.

Інтернет, як засіб масової комунікації, утворює особливий соціальний інститут в системі інститутів соціалізації та структурі суспільства загалом. Як соціальний інститут, Інтернет, має власну структуру, внутрішню організацію, ролі, норми, правила, цінності, а також виконує важливі функції щодо процесу соціалізації особистості та розвитку і функціонування суспільства. Він є відносно стійкою формою організації суспільного життя, забезпечує інтеграцію взаємодії індивідів, сприяє обміну та накопиченню інформації тощо, а також певною мірою забезпечує відносний контроль за соціальними процесами. Інтернет не є традиційним соціальними інститутом, адже процес інституціоналізації (поява норм, цінностей, правил, приписів, специфічної мови та ін., що регулюють взаємодію користувачів) глобальної мережі розпочався порівняно нещодавно. Поява нового інформаційного соціального інституту сприяла певним трансформаціям у суспільному житті. Важливо зауважити, що історично поява і розвиток у суспільстві нових соціальних інститутів може призвести до певних перетворень у його підсистемах та їх функціональності. Так, наприклад, розвиток інформаційно-комунікаційної сфери сучасного суспільства значною мірою сприяє формуванню такого явища, як електронна культура, стрімка еволюція якої перетворила її в буденну реальність нашої життєдіяльності і зумовила певні зміни в структурі та функціях певних соціальних інститутів (освіти, культури тощо).

Новітні інформаційні технології в системі засобів масової інформації створюють особливе комунікативне середовище, в межах якого відбувається трансформація традиційної системи цінностей і формування нових форм взаємодій, зв’язків, норм та правил поведінки в суспільстві. Як слушно зазначає А.Розлуцька, витворено нове суспільство споживання, що поєднує в собі культуру й індустрію. Суспільство опинилось у процесі невизначеності. Разом із розвитком суспільства радикально змінюється глибина і якість знань, а також рівень культури суспільства загалом [9, с.362-363]. Отже, збільшення кількості інформаційних потоків та суттєве зниження рівня їх якості залишає свій відбиток і на процесах формування та розвитку особистості в сучасному суспільстві.



Висновки

В умовах трансформації сучасного суспільства відчуваються певні зміни в структурі та функціональності соціальних інститутів, основним призначенням яких є структурування повсякденного життя та задоволення найважливіших потреб членів суспільства. Інституційні зміни є досить складним процесом, що зумовлений, перш за все, появою нових потреб у суспільства та його соціальних елементах.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні з 90-х років ХХ століття, зумовили серйозні зміни в процесі соціалізації, системі ідеалів, норм, правил, цінностей, світоглядних орієнтацій молодого покоління. До найважливіших особливостей, що спричинили зміни процесу соціалізації в сучасних умовах, можна віднести трансформацію інститутів соціалізації. В умовах перманентної модернізації українського суспільства становлення та розвиток особистості в межах інститутів соціалізації характеризується певною невизначеністю, суперечливістю процесу соціалізації, що проявляється в трансформації традиційної системи норм та цінностей, культури, плюралізмі, впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери життєдіяльності, розширенні системи масового інформування, зростанні кількості комунікативних потоків, виникненні нових форм інтеракції тощо.

Cписок використаних джерел

1. Головаха Е., Панина Н. Постсоветская деинституционализация и становление новых социальных институтов в украинском обществе // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2001. — № 4. — С. 16.

2. Милявская Н.Б. Социальная трансформация: содержание и субъектная детерминация : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия» / Н.Б. Милявская. Волгоград, 2004. 23 с.

3. Шестак О. Социальные трансформации на российском Дальнем Востоке // Ойкумена. 2012. № 4 (23). С. 148.

4. Андриенко Е.В. Социальная психология : учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / Е.В. Андриенко. –– М. : Издательский центр «Академия», 2000. 264 с.

5. Носкова А.В. Социальные изменения института семьи в доиндустриальной России : историко-социологический анализ : автореф. дис. на соиск. науч. степени. докт. социол. наук : спец. 22.00.04 «Социальная структура, социальные институты и процессы» / А.В. Носкова. Москва, 2005. 47 с.

6. Астахова Е.В. Трансформация социальных функций высшего образования в современных условиях / Е.В. Астахова. – Х. : ХГИ «НУА», 1999. – 74 с.

7. Лукичева Л.Ю. Трансформация современного российского образования // Гуманитарные, социально-экономические и общественные науки. 2011. №1. – Режим доступу : URL : http://www.online-science.ru/m/products/social_sciense/gid40/pg0/

8. В.А.Мясников В.А. Образование в глобальном измерении : [монография] / В.А.Мясников, Н.Н.Найденова, И.А.Тагунов. – М. : ИТИПРАО, 2009. – 512 с. – Режим доступу : URL : http://window.edu.ru/resource/956/70956/files/005.pdf

9. Розлуцька А. До питання про світоглядний аспект інформаційного суспільства та маніпулятивність інформаційного середовища / Розлуцька А. // Політологічний вісник. – К.: «ІНТАС», 2009. – Вип. 44. – С. 361–374.








База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка