Традиційні свята і обряди



Скачати 176.35 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір176.35 Kb.
Сценарій народознавчого свята "Андріївські вечорниці"

Дата проведення: 10. 12. 15

Час проведення: 15.00

Місце проведення: актовий зал

Форма проведення: театралізоване дійство

Тема: Традиційні свята і обряди

Мета: Виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого, повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні. Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.

Розвивати творчі та акторські здібності учнів.. Вдосконалювати мовну культуру учнів.

Розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України. Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці, обрядом ворожіння й кусанням калити. Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу. Залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації.

Обладнання, оформлення залу: піч, лавки, стіл, скриня вишивки, стародавні обладунки.

Ведуча: Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Україна, рідний край! Золота пшениця і безкрає небо... Чарівна сторона, Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена... Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до рідного краю, до землі, де народились

З давніх-давен наша Україна славиться традиційними святами і

обрядами. Традиції бувають культурні, духовні, моральні, сімейні, сімейно-побутові. Кожен хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а

ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.



1-ша сцена
Сцена закрита, виходить господиня, одягнена по-зимовому. В руках

тримає кошика. У кошику хліб, сало, яблук, мед. Її перестріває молодиця.

Молодиця:

Одарко! Зачекай!Скажи мені , то що цю зиму вечорниці перебралися

до твоєї хати?

Одарка:

Та дівчата ж так просили. А що тут такого? Нехай молодь

повеселиться. От на Андрія зберуться погадають...

Молодиця:

А я так думаю, що будуть у тебе не вечорниці, а одне

сороміцтво.

Одарка:

І звідки така ж думка мудра у твою дурну голову влізла? Чи не

через вухо?

Молодиця:

А хоч би й так! Вісі жінки на селі говорять.



Одарка:

Чим же я вашим бабським язикам не догодила, що голову за вітром розносять? Чи не тим, що молодиць на вечорниці не закликала? А хіба ж можна мужніх жінок з пуття збивати?



Молодиця:

Можна чи не можна ми б тобі хати не пересиділи. Тай й молодим би дали лад. Бо то все молоде дурне. Хіба ж воно знає до пуття, що то таке вечорниці? А гадання чи ж вони втямлять? Кажу тобі, що будуть не

вечорниці, а сороміцтво!

Одарка:

А нині ваші чоловіки хати не перевернуть за ваші посиденьки?



Молодиця:

Віком ти така млива стала? Ми з своїми чоловіками самі раду

дамо, не бійся! Як не будуть роззявляки, то самі за нами на вечорниці

прибіжать.



Одарка:

Авжеж? Та воно всім молодість кортить згадати.

Ех, скинути нам би років по 10...

Молодиця:

Та ми ще зараз ні в року! Ще й дівчат можемо навчати, як голову крутити!



Одарка:

Я побіжу , бо роботи ще маю багато. А ви приходьте раненько, щось допомогти.



Молодиця:

Не бійся, нас двічі просити не треба


(Молодиці розходяться в різні сторони. Коли розсувається занавіс)

На сцені сільська хата, посеред хати велика скриня, на скрині стрічки , намисто. На сцені дівчина Оксана чепуриться перед дзеркалом . Біля неї крутиться менша сестра Ганнуся.
2-га сцена

Оксана. Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, коли мама не пустять. Як ти думаєш, Ганнусю, пустять мене мама й тато на вечорниці?

Ганнуся: Я думаю пустять, адже ти сьогодні вже такою хорошою була: і курей нагодувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась.

Оксана: Ох, як би то так! Та боюсь тато буде проти.

Ганнуся: А ти до нього ладичком –ладичком. Поцілуй його –то він і розчулиться. Тато же тебе так люблять.

Оксана: Ой, Ганусю, якби твої слова Та Богу у вуха. Ну скажи , чи добре я виглядаю?

Ганнуся: Ти в мене така красива!. Я коли виросту ,теж хочу мати таку сукню, спідниці і чобітки.

(Заходить мати)

Мати. Оксаночко! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?

Оксана. З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть гадати, калиту гуляти. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцялись, мамо!

Ганнуся: Мамо, пустіть Оксану на вечорниці , бо дівчата всіх гарних хлопців розберуть , а їй зостануться всі руді та конопаті.

(Мати сміється)

Мати. Ну, та я що? Я ніби й пустила б, та батько наш...

Оксана (перебиваючи). Ну хіба ж він не найбільше мене любить?! То ви пускаєте, мамо?

Оксана співає «Черешні-черешеньки»

Мати. Хіба ж я не була молодою?!(Витирає сльози)

(Заходить батько).

Батько. Мати! Злий-но мені на руки. Ото худоба, мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Оксана наче писанка вирядилась? Наче з скрині вилізла.

Оксана (улесливо). Таточку, а ви знаєте, який день сьогодні?

Батько. А чому ж не знаю - хороший! Правда, змерз я трохи.

Оксана. От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибиралася, і їсти наварила, і чоботи ваші...

Батько. І куди це ти, облеснице, хилиш? Мене старого не проведеш. Кажи вже, що там надумала.

Оксана. Таточку, пустіть Андрія справляти. Калиту гуляти!

Батько. Тож ти ще мала.

Оксана. Як до роботи - то не мала, а як погуляти - то мала!

(Підходить до батька ,обіймає його. На фоні пісні )
Батько. Коли ж ти встигла вирости, доню?.(Батько ніжно пригортаючи до себе Оксану співає пісню «Розчесали кучері дівчата»)

Голоси дівчат (за дверима). Оксано! Оксано! Ми за тобою!
(Оксана сіпнулась було до дверей).

Мати. Як на вулицю, то метка, як віник.

(Оксана зупинилась).

Оксана. Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!

Мати. А може, нехай іде ?

Батько. Нехай! То й нехай!А ти, мати, ходімо допоможеш мені в хліві.
(Оксана цілує батьків та вибігає на вулицю).
3-тя сцена

(Зміна декорацій) на сцені стіл, на покутті, лава, рушники, ослін, миски, горщики.
У хаті сидять молодиці: хто в’яже, хто пряде кужіль, хто вишиває, хто так сидить. Молодиці співають пісню «Чом ти не прийшов». Чути сміх і шум під дверима, заходять дівчата, кланяються.

1-а дівчина:

Добрий вечір у вашій хаті!



2-а дівчина:

З першими вечорницями будьте здорові!



3-я дівчина:

А чи ми не зарано тітонько?!



Господиня:

Якраз вчасно, бо ще робота є. Калиту треба місити. Калита- головний символ сьогоднішнього свята. За стародавнім обрядом -кожна дівчина повинна брати участь у готуванні калити, починаючи від старшої і закінчуючи наймолодшою. Тісто мусить бути солодким і міцно запеченим, щоб нелегко було вкусити. Замішування тіста має обрядове значення підтримання єдності в родинних зв’язках. А виконання цього обряду дівчатами – майбутніми матерями – є тим дійством, яке на духовному рівні об’єднуватиме їх дітей у великий єдиний рід – тобто народ.



Господиня несе миску з «тістом».

Д і в ч а т а по черзі місять калиту, потім ліплять коржа, старанно прикрашають його. Підчас роботи ведуть веселу розмову.

3-тя дівчина. Ой, дівчата, що я вам розповім! Сьогодні моя старша сестра, Олена, ворожити ходила. Як стемніло, пішла з подружками селом слухати під вікнами, що люди кажуть.

1-ша дівчина. Навіщо?

3-тя дівчина. Бо кажуть, що на Андрія під чужим вікном почуєш — те й справдиться.

2-га дівчина. І що ж Олена?

3-тя дівчина. Та й весела ж прийшла! Каже, чула, як у хаті дядька Опанаса тітка Уляна дочку за водою на двір послала.

4-та дівчина. Що ж це означає?

3-тя дівчина. Значить, наступного року Олені сватів чекати — заміж піде.

5-та дівчина. А моя сестра, щоб про свою долю дізнатись, набрала в сараї полін для печі, занесла їх в хату і перекладала на два боки, тихенько промовляючи: «вдівець», «молодець». Мама кажуть, що так дівчина може визначити, за кого заміж піде.

1-ша дівчина. І що ж випало?

5-та дівчина. Звичайно, «молодець».

6-та дівчина. Давайте, дівчата, і ми з вами наступного року підемо ворожити.

в с і д і в ч а т а (хором) . Давайте!

Господиня:

-Ось дивіться дівчатка:

Дрова у печі складають навхрест, що символізує Сонце. Розпалювання дров – то священна обрядова дія, адже вогонь здавна був найкращим другом і помічником людини, без нього вони не мали ні тепла, ні їжі, ні захисту від небажаних гостей. Тому приказували, розводячи вогонь:
- Гори, гори ясно

спечи нам Калиту красну!

Щоб ми її кусали

та й горя не знали!

-Давайте всі разом:

-Гори, гори ясно

спечи нам Калиту красну!

Щоб ми її кусали

та й горя не знали!

(Дівчата разом повторюють за господинею)

Д і в ч а т а саджають калиту в піч.

1-а дівчина:

А що, Марійки не було?



Господиня:

Не приходила. Давайте переставимо стіл на середину хати, щоб було зручно для гадання. А там і Марійка прибіжить.



(Вбігає ще одна дівчина, гарна, бойова)

Марійка:

Добрий вечір вам, вибачте, що забарилася.



Господиня:

От і вам ваша отаманша. А дівчата вже паніку підняли.



Марійка:

Ледь вирвалася. Мати кажуть: «Ото за ворота і назад». Й нічого слухати не хочуть.



1-а дівчина:

Що то за гуляння, що з-за воріт завертання?



2-а дівчина:

Як гуляти то гуляти три дні в дома не бувати.



3-а дівчина:

Залишайся, бо без тебе і гуляння не гуляння.



1-а молодиця: Ти спитай свою мамцю, коли вона з вечорниці додому

поверталася.



2-а молодиця: Та її так мати лупцювала, що на весь куток було чути

1-а молодиця:

Але все одно ні одні вечорниці не обходились без твоєї

матері. Усі хлопці мліли, бо що то за голос був, що то за статура. Я ще

підлітком була пам’ятаю.



(Марійка роздягається і рішуче каже:

«А-а! Про мене! Нехай і мене б’ють та лають, а я не залишу вечорниць)



Господиня:

Ото видно, що то хорошої матері дочка.



Господиня:

Марійко, а що це у тебе в руках?



Марійка : Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).

2-а дівчина:

Може вже почнемо ворожити? Вже зовсім темно.



Господиня :Е-е, ні! Зачекаймо, бо ще робота є. треба ще квасолю перебрати,

вареники поліпити. Та заспівайте якої, бо не веселі вечорниці, а якісь сумні,

хлопці не будуть знати куди йти.

Пісня „Ой не світи місяченьку, та на той перелаз”

Пісня другого заспіву в хату заходять не сміливо дівчата -підлітки. В

руках у них миски та глечики. Нове вбрання, нові хустинки на головах.

Кланяються. Виходить на перед Марійка і суворо дивиться на дівчат.

Поліна:

_Дівчаточка, прийміть і нас на вечорниці!



Марійка:

Як ми можем вас прийняти, коли ви не вмієте серпа в руках тримати?



Даша:

Уміємо, Їй Боже вміємо. Цього літа вже таки жали.



Молодиця:

(захищає) Жали, жали, хоч і не дуже спритно ще, а все ж матерям поміч.

Марійка:

Як вже прийняти, ви ж не вмієте голки в руках тримати?



Оксана:

Та ж ми оці сорочки самі шили, вишивали



Марійка:

А льон брати, полотно ткати, хліб пекти, співати?



Дівчатка:

Та трохи вміємо, ще навчимось.



Марійка:

Ач яка смілива! Що з ними будемо робити (до дівчат)



Марина:

А ми вам вступне принесли. Ось сир, масло, хліб.



Дівчата:

Ну, як вступне то приймати.



Оксана:

Е-е зачекайте! Саме головне не запитали, а танцювати вмієте?



Катерина:

Трохи вміємо!



Оксана:

От ми подивимось .(5 клас танець)



1-а молодиця:

А тепер дівчата, підемо на вулицю. І не забудьте запитати у першого зустрічного його ім’я. Так буде називатися вони чоловік. І ложки захватіть, будемо долю гукать. Запам’ятайте: підемо на перехрестя доріг, постукаємо ложкою об ложку і спитаємо: Доле де ти? Як почуєте сміх чи пісню, то добра доля буде.



(Дівчата накидають на голови хустки одягаються і вибігають з хати)

(чути голосну пісню «Розпрягайте хлопці коней» в зал заходять хлопці)

Хлопці:

Ось тут зачекаємо. Ще не всі зібралися.



Хлопець:

А хто в дівчат за отамана цього року?



Хлопці:

Марійка


Хлопець:

Слухай Миколо! Ти отаман, вона отаман. То ви може б того... Ну може обкрутимо вас. І вам добре, і нам легше!



Отаман:

Я й без тебе знаю, що мені робити. А чим ми то для тебе такі тяжкі?



Хлопець:

Та ти ще нічого, а от Марійка крута дуже. Не дівчина, а генерал



Хлопець:

А йому б таку, щоб і слова проти не сказала



Отаман:

Марійка порядок любить, як кілок у горлі. Слухай якщо знову

осоромиш нас перед усім селом, як минулий раз, то дивись, у мене рука

тяжка.


Хлопець:

Через тебе вечорниці мало з хати не вигнали, ледь вблагали.



Хлопець:

Отже, що вгадали! Та ж тоді мені було підсипано.



Хлопець:

Тихо, тихо ви.



(Вбігають на край сцени дві дівчини. Одна роззувається і кидає чобіт через

голову)

Дівчина:

Он дивись: куди носок показує туди й заміж вийду. Ой лишенько,

прямо на вдовину хату! Але ж той вдовиченко занадто гордий, ні на одну

дівчину не дивиться.



Дівчина:

А на тебе виходить подивиться. А тепер я кидаю!



(Чобіт падає на край сцени. Один із хлопців швиденько хватає його. Дівчина

озирається)

Дівчина:

Лихо, де ж мій чобіт (шукають)

-Темно то й не видно.

-Господи, мене батько вб’є.

(Заходять дівчата сміючись. Хваляться)

-А мій чоловік буде Якимом зватися

-Тю, а з нас всього два Якими на ціле село: одному два роки, а другому

сімдесят. Хоча від цього року овдовів, чи не жених?

-А до мене доля відзивалася

(Так потихенько, як панна «Тут я» каже)



(Хлопці тоненько «Тут, тут». Спішу до тебе моє серденько! )

Марійка:

Голодній кумі хліб на умі.



Отаман:

Ну хліб не хліб, але викуп дайте!



марійка:

За що ж?


Хлопець:

А що то за генерал, яку нього один солдат босий? (показують чобіт)



Дівчина:

Ой мій чобіт (хоче вирвати, хлопці ховають за спину)



Хлопець:

Е-е, не. Викуп!



Дівчина:

Ну хлопці-голубчики! А ми вам вареники та сало з часником, та

каші пшоняної, та квасу!

(Коли говорять наближається до хлопців і вириває у них із рук чобіт)

Хлопець:

Ех, все пропало . Ну добре, давайте хоч ваші вареники.


( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»

Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Максим.

В’язанка бубликів у нього на шиї )

Хлопець (Максим) : От і вередлива ця Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Дівчина: Не сумуй, Максимчику!
Максим : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Дівчина: Ой , Максимко, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

Максим : Що? Вареники! Милий Боже, як я їх люблю!

(Співає «Варенички мої»)

Дівчина: Дівчата, а чи не пора нашу калиту з печі діставати?
Всі: Пора, пора!

Дівчина: 1. (дістає калиту з печі)

Д в і д і в ч и н и несуть на стрічці калиту.

І н ш і д і в ч а т а (промовляють) . Сонце заходить, а калита

сходить.


Назустріч калиті йде го с п о д и н я, несе на вишитомурушникові горщик каші.

У с і д і в ч а т а (звертаються до калити) . Калито наша, он тобі

каша, а нам дай краси й сили, щоб ми на світі довго жили.



Г о с п о д и н я. Оце так калита! Славна та красна, на весь світ

прекрасна.



У с і д і в ч а т а (співають хором)

Ой, калита, калита,

Із чого ж ти вилита?

1 - ш а д і в ч и н а (співає)

Ой, я з жита сповита,

Ой, я сонцем полита.

Для красного цвіту

По білому світу.

5-й хлопець. Дівчата є, калита також є. Давайте ж її прив’яжемо та будемо кусати.

Д в о є х л о п ц і в підвішують на стрічці калиту. Потім кладуть посеред хати хрест-навхрест коцюбу та рогач.

Дівчина: 6. Давайте ж виберемо пана Калитинського!

Всі: Дмитро, Дмитро хай буде!

Дмитро: Дякую вам, дівчатонька за честь! Давайте ж калиту прикрашати!

Калито, калито! Мажу тебе медом, щоб життя із милою було солодке як мед! (маже медом)



Олена: 6. Калито, калито! Сиплю тебе маком, щоб і кіп у полі, і худоби в оборах у мене було стільки , як макового зерня!
(Дмитро прив’язує калиту до стрічки)
Катруся: 3. У небо, наша калито. У небо!

А ти, сонечко, підіймись,

Та на нас подивись!

Ми калиту чіпляємо

Свою радість-долю закликаємо!
Максим: А зараз кусаємо калиту, а де наші інструменти?

(Куми приносять квача, горшок із сажею і дають п-ну Калитин)


Артем Танцюємо від порога.
Максим.: Прошу пане Коцюбинський

(Хлопець бере коцюбу між ноги і під’їжає промовляє):

Добрий вечір пане Калитинський.)


Пан Калит.: Доброго здоров’я пане Коцюбинський. Куди йдете?
Хлопець: Їду калиту кусати .
Пан Калит.: А я буду по писку писати.
Хлопець: А я вкушу!

Пан Калит.: А я впишу!

(Під’їжджають всі хлопці по черзі. Решта калити ділиться між усіма, примовляючи)
Господиня: Калитники-житники!

Добре дбайте, калиту прославляйте,

Щоб нам, з вами до кінця віку було.
Господиня: Ану, дівчатонька, і ви хлопці заспівайте, щоб вдарили лихом об землю!

(Тут всі разом заспівали пісню: «Хлопці кучеряві»)

(Заходить дядько)

Дядько:

Ой як у вас весело! А чи не бачили моєї жінки? (Молодиця ховається за спинами)



Господиня:

Не бачили.



Дівчина:

Не було її тут.



Хлопець:

Ми її не знаємо. А яка ваша жінка?



Дядько:

(по п’яному притупує і співає)

Моя жінка смаковита, задрипана ззаду свита, і на ногу налягає, і плечах

горбик має.

А на носі така булька, як за 10 грошей кулька, а із-заду свита з реп’яхами, ото

жінка моя сама!

Молодиця:

Щоб тебе Бог любив, п’яниця, щоб тобі язик відсох! Таке на мене наговорюєш! Чи ти сватав мене в ночі? Чи вилізли тобі очі? Наші люди не татари, усе б тобі розказали: Де у мене горбик, де у мене булька.



Дядько:

Але ж і зла! Але ж і зла!

Чужа, чужа! Аж трясеться.

Молодиця:

А щоб тебе трясло, та ще й твою маму! Він живцем мене загонить прямо в яму! А щоб тебе трясло, як і твого тата. Що ти мене так позориш, отут серед хати.



Дядько:

Бабо не казися бо вдарю!



Молодиця:

Бабо! За доброго мужа –жінка як ружа! За тихого драба –за рік, за два баба.



Дядько:

Не казись! Сідай та й мене запроси (Обнімає жінку співає)

Де ж я тебе посаджу моя кукурузко! Бо на печі гаряче, на припічку вузько!

Хлопець:

От же чортів дядько: жодної вечорниці не пропустить.



Дядько:

Та хіба це вечорниці? От колись були вечорниці: по всьому селі пісні було чути та музики.



Хлопці:

Дядьку, а правда ,що пісня торішніх вечорниць, вам чомусь переляк зливали.



Дядько:

Та то мені баба поробила.



Хлопець:

Розкажіть.



Дядько:

Та прийшов додому з вечорниць, та й на перину. А там щось таке волохате, та гарчить. Я з ліжка на стріху! В солому зарився, там до ранку і пересидів. Простудився трохи.



Молодиця:

Простудився! Та я кожух зняла, а потім тиждень переляк йому викачувала! Хай знає, як без жінки на вечорниці ходити!



Дядько:

Ой, жіночко, моя голубонько.

Йдемо потанцюємо, моя щебетушко!

Молодиця:

Які танці! Ти б людей посоромився!

Вони сидять, а ти старий танцювати будеш (показує на зал)

Дядько:

Хто там ще сидить (придивляється в зал). Лишенько яка громада! Та

їм тут і місця буде мало. І давно ви тут сидите? Напевно геть чисто

зголодніли? Ану господині - страви на стіл. Та й гостей не забудьте. Нехай попробують і варенички, і каші гречаної, бо без каші на Андрія, не буде куті на Різдво.



(Всі учасники свята пригощають присутніх у залі варениками)

Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, доки жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті! .( На фоні вступу фінальної пісні)
От поволі затихають наші вечорниці.

Не забудьте ви дороги до нашої світлиці.

Хай любов і щире слово Душу гріє ту,

Що вечорниці пам’ятає в ніч на Калиту.( На фоні програшу фінальної пісні)



Фінальна пісня «Де на світі є така земля»


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка