Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка29/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

Євген Федько,

студент 3 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: І. С. Расторгуєва,

асистент (БДПУ)

ВПЛИВ 3D ТЕХНОЛОГІЇ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ


Актуальність. Сучасні технології розвиваються досить швидко, а тому сьогодні вже нікого не дивують мультики та дитячі фільми, які показують в кінотеатрах, використовуючи технологію 3-D. Безперечно, постає закономірне питання, чи не шкодять такі фільми дітям, особливо тим, які захоплено відвідують сеанси по декілька разів. 3D-технологія для нас зовсім нова і поки що невідомо, як вона впливає на зір і загальний стан дитини.

Рівень досліджуваності даної проблеми.Дослідження щодо впливу 3D технології на людський організм показали,що результати дослідів вчених розбігаються. Наприклад американські вчені провели ряд дослідів, які виявили закономірність впливу 3D кінофільмів на очі людини. Виявилось, що вони є абсолютно безпечними та не псують зір як дорослих, так й дітей. Вчені доволі ретельно прослідкували вплив новітніх технологій на дитячий організм та зробили висновок, що екрани комп’ютерів, звичайні телевізори та мобільні телефони набагато більше шкодять здоров’ю дитини, ніж періодичні перегляди мультфільмів чи кінострічок в 3-D форматі. Таким чином, міф про негативний вплив 3-D фільмів на дитячі очі був розвіяний. Звичайно, побоювання залишаються, тому що ми зазвичай боїмося того, чого не вивчили ретельно та не перевірили на собі,а от британські вчені провели опитування 1000 глядачів, що використали ці спеціальні окуляри для перегляду фільмів у режимі 3D, в результаті лише 20% глядачів знаходилися в стані спокою під час кіносеансу, а інші 80% відчували ті чи інші нездужання. Багато хто з них стверджували, що окуляри псують їм зір. Вчені встановили, що 3D-ефекти чинять тиск на очні нервові м'язи. [2, c. 1],[3, c.1].

Мета дослідження.Проаналізувати вплив 3D технологій на організм людини,а саме на її зір,з’ясувати стан дослідження впливу вище згаданої технолгії на здоров’я людини,визначити оптимальну кількість часу при перегляді 3D фідьмів.

Сутність дослідження. Спеціальні окуляри в 3D-кінотеатрах — це звичайні кольорові фільтри в картонній оправі з різними фільтрами для кожного ока. Така технологія дозволяє лівому оку сприймати свою частину спектра, а правому — свою. Крім того, частіше змінюються кадри: замість звичних 24 кадрів в секунду частота становить 72 кадра в секунду! При цьому кадри для обох очей чергуються.[3, c. 1].

Треба сказати, що така зарядка для очей протягом перших 15 хвилин навіть корисна. Фахівці кажуть, що за ці 15 хвилин м'язи, що відповідають за налаштування кришталика, повністю розслабляються і очі як би розвантажуються. Але далі відбувається зниження чуттєвості кольорів і виникають відчуття дискомфорту, запаморочення. Добре було б, якби 3D-перегляд тривав якраз 15 хвилин. Є категорії людей, які важко переносять перегляд фільмів в 3D-окулярах. Це ті, хто страждає морською хворобою, кого часто закачує у транспорті. Хоча медики кажуть, що саме зір від перегляду тривимірного кіно не страждає, а от різні інфекції можуть передаватися через багаторазові очки. Зір дитини до 5 років не сприймає зображення правильно і 3D-навантаження можуть бути фатальні. Тож до 5 років до 3D-кінотеатру – зась! [2, c. 1],[3, c.1].



Офтальмологи радять дивитися тривимірні картини як можна рідше, не більше 2–3 разів на тиждень, щоб кожен сеанс не перевищував 2 годин, а краще ще менше. А деяким особливо чутливим людям перегляд 3D-фільмів і зовсім заборонений.[3.c. 2].

Висновок. Отже, розвиток новітніх технологій – це великий крок людства вперед.Проте, такий бурхливий технологічний прорив має свої негативи щодо нашого здоров’я.Хоча дослідження вчених носять суперечливий характер щодо позитиву чи негативу цих технологій,про те все частіше лунає з вуст вчених негативна інформація впливу 3D,а саме впливу на зір,що тягне за собою порушення і інших функцій організму.
ЛІТЕРАТУРА

  1. http://zhivchik.ua/articles/view/name/chi-nebezpechni-novitni-tehnologiy i-dlya-ditei

  2. http://lady.tochka.net/ua/12105-vredny-li-detyam-3d-filmy/

  3. http://www.centrmed.com/news/detail.php?ID=10603#.UrQiMNJdU3s



Катерина Халак,

студентка 5 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: П.В.Шмигов,

ст. викладач (БДПУ)
СУЧАСНІ МЕТОДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ



Актуальність. Проблема професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП) студентів завжди була в центрі уваги науковців. Аналізуючи праці багатьох вчених за останні роки, ми звернули увагу на недостатність відомостей з методики виховання окремих професійно важливих якостей в вузах педагогічного профілю. При чому, визнання важливості і необхідності професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП ) у системі спец­іальної освіти накладає значну відповідальність на теоретиків та практиків фізичного виховання за якість досліджень, що проводяться у сфері багатог­ранних проблем ППФП [2, 3].

Ступінь досліджуваності проблеми. Сучасний етап розвитку освіти, пов'язаний з його демократизацією та гуманізацією, з введен­ням нових спеціальностей і варіативних навчальних планів, потребує наукового обґрунтування та експе­риментальної перевірки підготовки майбутніх спец­іалістів [2, 3].

Загальні основи підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності привертали ува­гу багатьох фахівців, зокрема:


О.О. Абдуліної, Г.О. Артюнової, М.Д. Хміль, В.М. Гриньової, В.О. Сластьоніна, Г.В. Троцко, Л.B. Нечаєвої, В.В. Сагарди та ін. [1]. У своїх працях вони визначають мету, зміст, форми і методи професійно-педагогіч­ної та загально-гуманітарної підготовки майбутнь­ого вчителя.

Мета і методи дослідження. Метою даного дослідження є аналіз та виз­начення організаційних форм, засобів та методів професійно-прикладної фізичної підготовки сту­дентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Методи дослідження:

1. Розкрити сутність та зміст професійно-приклад­ної фізичної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

2. Виявити ефективні організаційні форми, засоби та методи навчальних завдань професійної спрямо­ваності для студентів вищих педагогічних навчаль­них закладів.


Сутність дослідження. Завдяки нашим спостереженням та дослі­дженням програма ППФП майбутніх спеціалістів у процесі педагогічної освіти буде продуктивною, якщо:

- мотиви абітурієнтів будуть враховані при вступі у педагогічний ВНЗ у навчальному процесі;

- програмний матеріал буде розроблений на основі системного підходу з використан­ням специфічних та не специфічних засобів;

- формування професійно значущих якостей буде адекватно відображати специфіку май­бутньої діяльності випускників;

– нормативи з фізичної підготовки студентів будуть орієнтовані на нормативні критерії підготовки майбутніх фахівців.

Основні висновки.

Тому виходячи з сучасних вимог професій­ної освіти вдосконалення ППФП студентів вищих педагогічних навчальних закладів можливе тільки при вирішенні таких завдань:

1. Розробити зміст та структуру ППФП у рам­ках програми з фізичної підготовки.

2. Розробити критерії оцінки і тести контро­лю психофізичного стану студентів.

3. Створити систему професійного психо­фізичного відбору абітурієнтів, розробити програмно-нормативні основи відбору.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Гончаров В.Д. и др. Профессионально-прикладная фи­зическая подготовка вузов: реальность и перспективы// Теория и практика физической культуры. – 1993. – № 7. -С. 12-13.

2. Данилко М.Т. Формування готовності до професійної діяльності майбутніх вчителів фізичної культури: Авто- реф. дис... канд наук з фіз. виховання та спорту: 24.00.02/ Волинський державний університет ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2000. – 19 с.

3. Ильинич В.И. О некоторых проблемных вопросах профес­сионально-прикладной физической подготовки (вопросы теории) //Теория и практика физической культуры. – 1990. -№3.-С. 13-15.

Юлія Хоменко,

студентка 3 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: С.М. Хатунцева,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВНД СПОРТСМЕНІВ
Актуальність.Ефективність діяльності спортсменів залежить від злагодженої взаємодії всіх систем організму людини, від фізіологічних резервів та психічних можливостей. Високі результатиспортсмена залежать і від індивідуальних властивостей нервової системи, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Ступінь досліджуваної проблеми. Особливості типу вищої нервової діяльності і властивостей темпераменту давно привертають увагудослідників.Проблеми типологічних особливостей вищої нервової діяльності людини досліджено в працях П. Анохіна, Л. Вороніна, І. Павлова та інших учених. Дослідники наголошують, що тип вищої нервової діяльності єсукупністюне тільки вроджених, а й набутих властивостей нервової системи, що визначає характер взаємодії організму з оточуючим середовищем. Типологічні особливості ВНД спортсменів висвітлено в роботах О. Дмітрієва, О. Соколової, В. Філімонова та інших вчених.

Метою дослідженняєвивчення типологічних особливостей вищої нервової діяльності спортсменів.

Сутність дослідження.Основою індивідуальнихвідмінностей у нервовійдіяльностієпрояв і співвідношення властивостей двохосновних нервових процесів – збудження і гальмування.Комбінації властивостей нервових процесів збудження і гальмування були покладені в основу визначення типу вищої нервової діяльності. Залежно від поєднання сили, рухливості і урівноваженості процесів збудження і гальмування розрізняють чотири основні типи вищої нервової діяльності.Сильний неврівноважений тип характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів – переважанням процесів збудження над процесами гальмування.Сильний урівноважений рухливий тип характеризується тим, щопроцеси гальмування і збудження сильні і врівноважені, але швидкість, рухливість,мобільна змінюваність нервових процесів ведуть до відносної нестійкості нервових зв'язків.Сильний урівноважений інертний тип відрізняється низькою рухливістю нервових процесів. Представники цього типу зовні завжди спокійні, мало збудливі.Індивіди зі слабким типом нервової системи не можуть витримувати сильні, тривалі і концентровані подразники. Слабкими є процеси і гальмування і збудження,а при дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів[1].

Ми досліджували тип ВНД студентів БДПУ, факультету фізичного виховання. Серед опитаних45 % виявилисястуденти з сильним врівноваженим рухливим типом,(з них 50 % займаються футболом, 30 % волейболом, 15% баскетболом і 5 % бойовими мистецтвами). Представники сильного врівноваженого рухливого типуобирають такі видиспорту: бойові мистецтва, командні ігри, фехтування.30 % студентів притаманний неврівноважений тип, (з них 50 % обирають зайняття волейболом і баскетболом, 25 % футболом, 15 % бойовими мистецтвами і 10 % легкою атлетикою). Оскільки представники цього типу легко збуджуються, активні, спорт для них в першу чергу – засіб "випустити пару". Тому найкращими для сильного неврівноваженого типу є види спорту, де відбувається короткий, але дуже сильний енергетичний викид: біг на короткі дистанції, футбол, екстремальні види спорту. Окрім цього,вони тяжіють до таких видів спорту як: хокей, бокс і бойові мистецтва. У командних видах спорту представники цього типу, як правило, обирають позицію нападника.20 % виявилися сильним врівноваженим інертним типом, (з них 20 % обирають футбол, 20% – баскетбол, 35 % – східні єдиноборства, 20 % віддають перевагу легкій атлетиці і 5 % водним заняттям). Такі студенти досить витривалі, тому їм підходять види спорту, пов'язані саме з цією характеристикою: біг на довгі дистанції, лижі, підняття штанги, велосипедний марафон. Слабкий тип притаманний5 % досліджених. З них 55 % займаються волейболом і 45 %- баскетболом. Представникам цього типупритаманна урівноваженість і тверезий розрахунок, тому вони здатні займатися такими видами спорту, як: спортивна стрільба, метання диска або списа.



Висновки. Студентам з сильним врівноваженим рухливим типом ВНД подобаються такі види спорту, в яких можна подолати перешкоди: альпінізм, гірські лижі. Також ці студенти є командними гравцями. Студенти з сильним, неврівноваженим типом віддають перевагу енергійнимвидам спорту. Представники сильного, врівноваженого, інертного типу стійкі до зовнішніх подразників, тому віддаютьперевагу спокійним, одноманітним вправам, схильнідо тривалогоі ретельного відпрацювання техніки окремих вправ, тяжіють до тренерської діяльності.У представників слабкоготипу ВНД змагальні результатинестабільні, тому що їм властива висока тривожність, що породжуєстан "стартової апатії". Але таким студентам притаманна урівноваженість і тверезий розрахунок під час спортивних змагань.
ЛІТЕРАТУРА

1. Батуев А.С. Высшаянервнаядеятельность/ Батуев А.С.: Учебник для вузов. 2-е изд. Испр. и доп. – СПб.: Лань, 2002. 416 с.



Роман Хорунжий,

студент 4 курсу факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: Н.М. Самсутіна,

к.п.н., доцент (БДПУ)
ПРОФЕСІЙНІ ВМІННЯ УЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Актуальність. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України визначено принципово нові завдання для вищих навчальних закладів щодо підготовки фахівців нової генерації. Одночасно зростають вимоги суспільства до якості підготовки майбутніх учителів фізичної культури, здатних виконувати багатофункціональну професійну діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах.

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз літератури з фізичної культури свідчить про те, що науковці виокремлюють різні функції учителя фізичної культури. Так, Б.М. Шиян поділяє педагогічні функції учителя фізичної культури на дві групи. Автор вважає, що “до першої групи входять орієнтаційна, розвиваюча, мобілізуюча та інформаційна функції. До другої групи (організаційно-структурних) функцій входять такі педагогічні функції: конструктивна, організаторська, комунікативна і гностична (дослідницька)” [3].

Мета дослідження. Визначити спектр професійних умінь учителя фізичної культури, необхідних для виконання основних професійних функцій.

Методи дослідження. Аналіз науково-методичної літератури щодо визначення професійних умінь учителя фізичної культури.

Сутність дослідження. Спираючись на теоретичний аналіз літератури з фізичної культури (Т.Ю. Круцевич [1], Ж.К. Холодов [2], Б.М. Шиян [3]), нами визначено, що специфіка професійної діяльності учителя фізичної культури виявляється у застосуванні знань, вмінь та навичок, необхідних для виконання таких основних професійних функцій, як навчальної, виховної та організаційної.

Навчальна функція вчителя фізичної культури характеризується професійними уміннями формувати спеціальні знання про значення і вплив фізкультурних занять на організм людини та її особистість; формувати систему знань про значення фізичної культури; формувати мотивацію до навчальної діяльності; викладати теоретичний матеріал; забезпечувати органічне поєднання теоретичного матеріалу з практичним; визначати порядок побудови процесу навчання конкретній руховій дії; розподіляти процес навчання руховій дії на етапи; добирати і застосовувати ефективні методи навчання руховій дії у відповідності до етапу навчання; використовувати різні способи дозування та регулювання навантаження в процесі навчання руховій дії; володіти технікою виконання та методикою навчання гімнастичних вправ; володіти методикою проведення уроку фізичної культури; попереджувати помилки в процесі навчання руховій дії, виявляти помилки в процесі виконання її, визначати причини появи помилок та виправляти їх; оцінювати ступінь володіння руховою дією.

Виховна функція вчителя фізичної культури характеризується професійними уміннями застосовувати загальнопедагогічні методи впливу на формування особистості; сприяти взаємозв’язку розвитку фізичних і розумових здібностей учнів; формувати елементарні трудові вміння і навички; розвивати пізнавальні здібності; здійснювати різнобічний розвиток морально-вольових, естетичних та особистісних якостей учнів.

Організаційна функція вчителя фізичної культури характеризується наявністю знань про різноманітні форми занять з фізичного виховання та вміннями використовувати їх; володінням способами організації діяльності учнів на уроках фізичної культури; застосовуванням різних способів проведення гімнастичних вправ; вмінням користуватись демократичним стилем керівництва навчально-виховним процесом на уроках з фізичної культури; контролювати власну діяльність і керувати своїми емоціями; вміти використовувати стандартне і нестандартне обладнання, тренажерні пристрої, технічні засоби навчання при проведенні занять фізичними вправами; визначати справність спортивного інвентарю та приладдя, що застосовуються в занятті; володіти навичками страхування і застосовувати їх під час виконання фізичних вправ; надавати першу медичну допомогу при різних видах травм; організовувати заняття секцій з різних видів спорту, груп загальної фізичної підготовки; організовувати змагання; організовувати фізкультурно-оздоровчі та фізкультурно-спортивні заходи.



Висновки. Таким чином, з’ясовано зміст професійних умінь учителя фізичної культури, необхідних для виконання основних професійних функцій.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Теория и методика физического воспитания : учебник [для студентов вузов физического воспитания и спорта] : в 2-х т. / под ред.
    Т. Ю. Круцевич. – К., 2003. – Т. 1. – 2003. – 424 с.

  2. Холодов Ж. К. Теория и методика физического воспитания и спорта : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Ж. К. Холодов,
    В.С. Кузнецов. – М. : Академия, 2004. – 480 с.

  3. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів /
    Б. М. Шиян. – Тернопіль : Богдан, 2002. – Ч. 2– 248 с.



Анастасія Хохлова,

студентка 5 курсу Інституту

психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: С. І. Жульова,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КЕРІВНИМ ПЕРСОНАЛОМ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ
Актуальність проблеми. Задіяний в питаннях забезпечення захисту населення і територій від надзвичайних подій техногенного і природного характеру керівний персонал забезпечує виконання завдань, функцій і повноважень органів державної влади. Саме тому у сфері цивільного захисту питанням вироблення і реалізації методів управління надається важливе значення.

Аналіз останніх досягнень та публікацій. Проблему методів управління персоналом досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Т. Ю. Базаров, Б.А. Єрьомін, А.П. Єгоршин, Н. Р. Нижник, Ю. Г. Одєгов, О. Ю. Оболенський, О.І. Турчинов, Г. В. Щокін та інші [1, с. 76].

Мета. Проаналізувати методи управління керівним персоналом служби цивільного захисту України. Що стосується методів роботи з керівним персоналом служби цивільного захисту України, то, на наш погляд, у цій сфері може бути використано велику кількість різноманітних, вироблених наукою управління персоналом методів, користуючись якими керівники у сфері цивільного захисту покликані успішно й ефективно виконувати покладені на них функціональні обов'язки, створювати у своїх колективах ділову, творчу обстановку і добрий морально – психологічний клімат, які б дозволяли вирішувати поставлені перед тим чи іншим органом або підрозділом завдання.

Сутність дослідження. До методів управління персоналом у науковій літературі [3, с. 20-21; с. 38-40] найчастіше відносять наступні п'ять методів: адміністративні, правові, економічні, соціально-психологічні і морально-етичні.

Деякі автори виділяють соціологічні, ідеологічні методи управління персоналом [2, с. 297].

Г. В. Щокін методи управління кадрами підрозділяє на три основні групи: економічні, організаційно-розпорядчі і соціально-психологічні [1, с. 18].

На наш погляд, методи управління персоналом служби цивільного захисту можна класифікувати таким чином (Рис. 1).





Рис. 1 − Методи управління керівним персоналом

служби цивільного захисту
Крім того, в роботі з керівним персоналом можуть бути використані такі методи: метод інтерв'ювання, співбесіди, з метою отримання інформації, необхідної для аналізу управлінської діяльності; метод використання анкет, тестування; метод активного (прямого) спостереження; графологічні методи визначення здібностей керівника (за почерком) та інші [ 4, с. 313-315].

Залежно від характеру впливу на людину взагалі виділяють: методи стимулювання, методи інформування, методи переконання і методи (адміністративного) примусового впливу. Вказані методи можуть бути використані і у процесі управління керівним персоналом служби цивільного захисту.



Оснеовні висновки. Таким чином, принципи і методи управління виступають як важливі чинники підвищення ефективності роботи керівного персоналу служби цивільного захисту, спираючись на які високопрофесійні, талановиті і досвідчені керівні кадри у змозі досягти успіхів у процесі управлінській діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аверин А. Н. Управление персоналом, кадровая и социальная политика в организации: Учебное пособие. – М.: Изд – во РАГС, 2004. – 224 с.

2. Оболенський О. Ю. Державна служба: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 344 с.

3. Одегов Ю. Г. Управление персоналом в структурно – логических схемах: Учебник. – М.: Академический Проект, 2005. – 1088 с.

4. Управление персоналом: Учебник для вузов / Под ред. Т. Ю. Базарова, Б. Л. Еремина. – 2-е изд., пере раб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2002. – 560 с.


Артем Чайка,

студент І курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: О.П. Мягченко,

к.хім.н.,доцент (БДПУ)
ВПЛИВ АНАБОЛІЧНИХ СТЕРОЇДІВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
Актуальність теми полягає у тому, що результати дії анаболічних стероїдів вивчена недостатньо не з’ясовані індивідуальні дії.

Даною проблемою займалися працівники медицини і науки, і то лише в середині 80-х років, болгарські вчені, досліджуючи анаболітичні стероїди багато років у Хіміко-фармацевтичному дослідницькому центрі Софії, повідали всьому світу про їх властивість.


1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка