Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка27/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   34

ЛІТЕРАТУРА

1. Курортология и физиотерапия (руков.) под ред. В.М.Боголюбова: в 2 томах. Т.1 – М.: Медицина, 1985. – 560с.

2. Цафрис П.Г., Кисилев В.Б. Лечебные грязи и другие природные теплоносители. М., «Высшая школа», 1990. -127с.

Юлія Кравченко,

студентка 4 курса факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: Анастасова О.Ю.,

викл. (БДПУ)
ФІЗКУЛЬТУРНО – ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ
Актуальність. Стан здоров'я школярів – найважливіший показник благополуччя суспільства і держави, він не тільки відображає справжню ситуацію, а й дає прогноз на майбутнє. Сьогодні майже 90% дітей, учнів і студентів мають порушення у стані здоров’я, понад 50% – незадовільну фізичну підготовку. Констатується негативні показники, як фізичного здоров’я школярів, так і психічного та духовного здоров’я [1, с. 166]. Одним з вирішення цих проблем є добір найбільш ефективних фізкультурно-оздоровчих технологій для дітей.

Ступінь досліджуваності проблеми. Поява інноваційних видів оздоровчої фізичної культури в Україні пов’язана з інтенсивним розвитком фізкультурно-оздоровчої роботи, зростанням оздоровчої індустрії, де створюються нові фізкультурно-оздоровчі технологіях, на що вказують у своїх працях багато вчених, а саме: В.Е. Боришкевич, Е.Г. Савин, Л.П. Сущенко, В.І. Угнівенко та інші.

Мета і методи дослідження. Виокремити та проаналізувати використання фізкультурно-оздоровчих технологій в галузі фізичного виховання в умовах сучасної школи.

Сутність дослідження. Розглянемо та проаналізуємо категоріально-понятійне поле та сутність поняття фізкультурно-оздоровчі технології. На думку українського науковця В.І. Угнівенко фізкультурно-оздоровча технологія – це спосіб реалізації діяльності, спрямованої на досягнення і підтримку фізичного благополуччя і на зниження ризику розвитку захворювань засобами фізичної культури і оздоровлення [3, с. 5].

Важливе значення має формування пізнавального інтересу, зацікавленості в уроках фізичної культурою, що є важливою умовою успішного здійснення фізичного виховання. Саме тоді можна досягти успіху в різнобічному розвитку учнів, підтримати на високому рівні їх фізичні та психічні сили та можливості. За допомогою сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій:

1) забезпечується поява інтересу до усвідомленого засвоєння знань, умінь, навичок;

2) створюються умови для виховання інтересу і задовольняється потреба в заняттях фізичною культурою;

3) стимулюється постійність виховання інтересу і здійснюється сприяння самовихованню засобами фізичної культури;

4) активізується психологічна готовність до реалізації притаманних особистості творчих здібностей та опанування фізичних вправ у процесі самостійного їх виконанні [2, с. 4].

Фізкультурно-оздоровчі технології можуть здійснюватися за такими напрямами: шейпінг, аеробіка, фітнес, бодібілдинг, калланетика, ізотон, пілатес та інші види, які використовуються в дозвільної діяльності.

У свою чергу, фізкультурно-оздоровчі програми, що базуються на одному виді рухової активності, можуть бути поділені на програми, в основу яких покладені:

1) види рухової активності аеробної спрямованості (степ-аеробіка, фанкі-аеробіка, латина, хіп-хоп, сальса-аеробика,танцювальна аеробіка та інші види); 2) оздоровчі види гімнастики (тай-бо, кі-бо, естетична гімнастика, шейпінг, калланетика, пілатес, стретчинг);

3) види рухової активності силової спрямованості (бодібілдинг, фітнес, памп-аеробіка); 4) види рухової активності у воді (аквааеробіка); 5) рекреативні види рухової активності (йога, тай-чі, цигун); 6) засоби психоемоційної регуляції (аутогенне тренування) [2, с. 5].



Основні висновки. Аналіз психолого-педагогічної показав, що використання фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні сприяє забезпеченню учнями можливостями збереження здоров'я за період навчання в школі, формування в них необхідних знань, умінь, навичок здорового способу життя, використання отриманих знань у повсякденному житті.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 15. “Науково-педагогічні проблеми фізичної культури / фізичні культура і спорт / ” 36 наукових праць / За редакцією Г.М. Арзютова. – К.: Видавництво НПУ імені М.П Драгоманова, 2013. – Випуск 5 (30)13. – 596 с. – С.166

  2. Пономаренко М.В.Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології в системі фізичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів / М.В. Пономаренко // http: // archive.nbuv.gov.ua / portal / Soc_Gum / Pfto / 2012_24.

3. Угнівенко В.І. Фізкультурно-оздоровчі технології. Здоров’я та здоровий спосіб життя / http:// vugnivenko.narod.ru / FOT_lec1.htm

Юлія Кравченко,

студентка 4 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: С.Н.Данило,

ст. викладач (БДПУ)
ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ 8-9 РОКІВ
Актуальність. Останнім часом,в країні, разом з погіршенням стану здоров'я, спостерігається і зниження рівня фізичної підготовленості школярів. Внаслідок цього ведуться пошуки нових шляхів для поліпшення здоров'я і фізичної підготовленості дітей через уроки фізичної культури в школі. Все це зумовлює актуальність і доцільність організації фізичної підготовки з молодшими школярами.

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз науково-методичної літератури. показав,що означеною проблемою займалися багато авторів, зокрема Ареф’єв В. Г, Ашмарин Б.А., Круцевич Т.Ю., Мосійчук Л.В. та інші, однак проблема комплексного розвитку фізичної підготовленості та фізичного розвитку є актуальною і потребує подальшого вдосконалення [1, 2, 3].

Мета дослідження. Розробити науково обґрунтовану методику комплексного фізичного розвитку і фізичної підготовки у процесі фізичного виховання дітей 8-9 років загальноосвітньої середньої школи.

Методи дослідження. Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, вивчення документальних матеріалів і педагогічне спостереження, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Сутність дослідження. Дослідження проводилося на базі загальноосвітньої школи №11 міста Бердянська. У ньому взяло участь 20 учнів третіх класів, які буди поділені на експериментальну і контрольну групи. Експериментальну групи склали 10 учнів третіх класів – 5 хлопців і 5 дівчат. Уроки фізичної культури проводились за розробленою нами методикою. Контрольну групи скали 10 учнів третіх класів – 6 хлопців і 4 дівчини. З учнями КГ заняття проводилися і відповідності із загальноприйнятою традиційною методикою програмування навчально-тренувальних занять. Педагогічний експеримент складався з трьох етапів: констатуючого, формуючого та контрольного. При визначенні ефективних методів виконання фізичних вправ ми скористалися роботою Л.В. Мосійчука.

Після проведення педагогічного експерименту було встановлено позитивний вплив використання методики комплексного розвитку фізичних якостей у дітей 8-9 років. Аналіз даних, одержаних в процес експерименту засвідчив таке: дівчатка,суттєву позитивну виявили у таких показниках ЖЕЛ, приріст якої 21,2%, ЧСС у спокої (12,7), після фізичного навантаження (8,7). У КГ використання традиційного змісту сприяло покращенню ЖЕЛ (приріст 14,6%), ЧСС у спокої (9,9%), (р<0,001), та зниженню систолічного АТ на 3,5 % (р<0,01). Хлопчики. Суттєвим покращенням відзначилися : ЖЄЛ, приріст якої склав 24,6 %, ЧСС у спокої 15,6 % (р<0,001) , після фізичного навантаження 6,1 % (р<0,05), систолічний АТ 5,9 % (р<0,01) та індекси. У КГ хлопчиків покращенням відзначилися ЖЕЛ приріст 18,8 %, ЧСС у спокої 16% (р<0,001), (р<0,001) та систолічний АТ 6,8 % (р<0,01) . Що до змін у фізичній підготовці то після експерименту позитивні зрушення можна було побачити в тестах: «Човниковий біг 4х9», хлопці : приріст становив 1,6 % у контрольних класах і 5,6% в експериментальних, дівчата: 5,4% контрольні та 5,9 %експериментальні класи; «Біг 30 м» хлопці: 4,3 % КГ, ЕГ – 8,95%, дівчата :1,4% КГ, та 5,5% ЕГ; «Стрибок у довжину з місця», хлопці : 3,2% КГ та 9,8 – ЕГ; дівчата :6,6% КГ, в експериментальних 8,07%; «Згинання розгинання рук в упорі лежачі», хлопці: 31,3% експериментальні класи проти 1,42 % контрольних, дівчата : 34,6% ЕГ та 3,94 % КГ; «підтягування з вису» хлопці: 31,4 % ЕГ та 8,3 % КГ, дівчата: ЕГ 69,9; та КГ 9,83%; «Біг 1000 м» хлопці: покращення в ЕГ відбулися на 15,1 %, в КГ 4,97 %, дівчата : ЕГ 8,31 % та на 2,74 % КГ; «нахил тулуба стоячи» дівчата :0,57 % у КГ та на 19,67% у ЕГ. Середній відносний приріст у загальній фізичній підготовленості у хлопчиків експериментальних класів становив 24%, контрольних – 5,7 %. У дівчаток 26 % та 6,73 % відповідно.



Основні висновки. Враховуючи результати, отримані в ході основного дослідження, ми зробили висновки, що запропонована нами методика формування програми комплексного фізичного розвитку і рівня фізичної підготовки в процесі фізичного виховання дітей 8-9 років є більш ефективною ніж традиційна система, та сприяє всебічному фізичному розвитку, вдосконаленню чутливих для розвитку у цей вік фізичних якостей.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Ареф’єв В. Г. Фізичне виховання в школі / В. Г. Ареф’єв,
    В.В. Столітенко. – К.: ІЗМН, 1997. – 152 с.

  2. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании / Б.А. Ашмарин. – М.: Физкультура та спорт, 2010 – 223 с.

  3. Теория и методика физического воспитания : учебник [для студентов вузов физического воспитания и спорта] : в 2-х т. / под ред. Т. Ю. Круцевич. – К., 2003. – Т. 1. – 2003. – 424 с.



Олександр Кошик,

студент 1 курсу соціально-

гуманітарного факультету

Наук. керівник: А. В. Хатько,

к. пед. н.
ЗНАЧЕННЯ СУДДІВСТВА В ХОРТИНГУ
Актуальність. Останнім часом змішані єдиноборства, одним з напрямів яких є хортинг, набувають досить великої популярності в Україні та в світі. Тому наявність кваліфікованих суддів з цього виду спорту є нагальною необхідністю сьогодення, адже без якісного та грамотного суддівства неможливо провести змагання на високому рівні.

Ступінь досліджуваності проблеми. Існує ряд наукових публікацій, присвячених методиці навчально-виховної та тренувальної роботи з дітьми (Е. Єрьоменко, З. Діхтяренко), ролі хортингу в системі фізичного виховання молоді (Е. Єрьоменко, О. Семигал), психологічній підготовці спортсменів (М. Куцкір), історичним передумовам виникнення хортингу (М. Зубалій, В. Івашковський) тощо. Але питанням суддівства та ролі суддівства в хортингу присвячено недостатньо уваги.

Мета дослідження. Проаналізувати значення суддівства та роль судді в хортингу.

Сутність дослідження. Сучасний український хортинг – універсальна система змішаного єдиноборства, яка втілює в собі найбільш ефективні та дієві прийоми спортивних і прикладних єдиноборств та бойових мистецтв [1]. Виховна і філософська основа хортингу – здоровий спортивний дух людини та славні традиції козаків Запорозької Січі. Розвиток хортингу має на меті спортивне виховання сильного й здорового суспільства на основі традиційних духовних цінностей українського народу. За короткий час існування хортинг охопив фізкультурно-оздоровчою та навчально-виховною діяльністю багато населених пунктів України, спортивні клуби хортингу працюють в усіх областях України, Автономній Республіці Крим тощо. До Всесвітньої Федерації Хортингу (World Horting Federation) входять 26 країн світу.

Нормативним документом, який регламентує роботу суддів з хортингу в Україні та визначає умови і порядок присвоєння звання судді є Положення про суддівську колегію Української Федерації Хортингу [4].

Спортивний суддя – це фізична особа, уповноважена організатором спортивного змагання забезпечити дотримання правил виду спорту та положення (регламенту) про спортивне змагання, що пройшла спеціальну підготовку та отримала відповідну кваліфікаційну категорію [2].

Почесне спортивне звання «Суддя з хортингу» засновано з метою визнання особистих заслуг в хортингу людей, які мають відповідну підготовку у виявленні висококваліфікованих спортсменів України на змаганнях різного рівня. Суддями хортингу можуть бути громадяни України, які мають відповідну кваліфікаційну підготовку, виявили бажання брати участь у проведенні та суддівстві змагань. Суддівство змагань з хортингу є почесною і відповідальною громадською роботою, що виконується на добровільних засадах [4].

Згідно довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників [3], завданнями та обов'язками судді з виду спорту є суддівство змагань, проведення семінарів та інструктажів за дорученням відповідних колегій суддів. Суддя має володіти правилами змагань з відповідного виду спорту, суворо і об'єктивно застосовувати їх в процесі суддівства. Також суддя сприяє проведенню змагань на високому організаційному рівні, підвищує свою суддівську кваліфікацію, рівень фізичної підготовленості, передає знання і досвід молодим суддям, бере участь у роботі колегій суддів і пропаганді спорту, в роботі семінарів з підготовки і підвищення кваліфікації суддів тощо [3]. Суддя з хортингу повинен бути чесним і неупередженим під час суддівства змагань, бути прикладом для спортсменів і тренерів, дотримуватись правил змагань, постійно сприяти вихованню спортсменів, вести боротьбу з усіма випадками недисциплінованості і грубості, нетактовності, порушенням Правил змагань, активно сприяти пропаганді хортингу в Україні [4].

Серед спортсменів та глядачів існує декілька точок зору стосовно діяльності спортивних суддів. Деякі вважають, що суддя карає спортсмена за помилки. Таку думку ми вважаємо некоректною та дещо упередженою. Ми визначаємо роль судді як педагогічну, тобто виховну, та підтримуємо думку, що суддя вказує на помилки, щоб потім спортсмен їх виправляв. Це інший рівень взаємодії суддів та спортсменів. Суддя – це партнер, який допомагає оцінити сили, можливості та вміння спортсмена і дає зрозуміти, на що варто звернути особливу увагу. Дійсно, робота судді багато в чому схожа з роботою тренера, тільки тренер знаходиться пліч-о-пліч зі спортсменом кожен день, а суддя виносить свій вердикт у найвідповідальніші моменти спортивного життя. При такому підході спортсмени враховують зауваження суддів та намагаються виступати так, щоб одержувати більш високі оцінки.

Одним із головних заходів, які є кваліфікаційними для видання суддівської ліцензії, є Національній суддівський семінар [4]. Тому протягом 2013 року Суддівською колегією Української Федерації Хортингу було проведено ряд тренерсько-суддівських атестаційних семінарів з хортингу, участь в яких прийняли близько 80 представників всіх регіонів України. Захід організовано з метою поглиблення знань теорії та методики викладання хортингу, розуміння єдиних базових засад техніки хортингу, єдиного тлумачення правил спортивного поєдинку в хортингу, підвищення кваліфікації та напрацювання навичок практичного суддівства тощо.

Для проходження суддівської атестації проведено базовий суддівський семінар, на якому суддів ознайомили з правилами та принципами суддівства. Розглянуті умови присвоєння суддівських категорій з хортингу, права та обов’язки суддів, основні критерії суддівства дитячих та юнацьких змагань, принципи суддівства змагань в різних розділах хортингу, критерії суддівських оцінок, принцип підрахунку результативних атак арбітром хорту, особливості жестикуляції та сигналізації суддів, традиції та зміст суддівського етикету, вивчено зміни до суддівської документації тощо.

Важливе місце в програмі суддівських семінарів займає безпосередньо практичне суддівство. Для того, щоб проаналізувати теоретичну складову, показати на практиці й відразу роз'яснити виниклі питання, було переглянуто та обговорено ряд поєдинків, які провели запрошені бійці. Протягом обговорення були проаналізовані питання, які накопичилися у суддів за час попередньої роботи, прийнято ряд коригувань і зауважень до суддівської роботи, розглянуті спірні моменти поєдинків, суддям було пояснено, як їх оцінювати та як на них реагувати.

Значення таких семінарів не слід недооцінювати, адже хортингу потрібні судді, які не сліпо виконують правила, а засвоїли їх фундаментальні положення, вміють оперативно і глибоко аналізувати найскладніші ситуації, що створюються на хорті.



Основні висновки. Підводячи підсумки, зазначимо, що професійні дії суддів з хортингу мають сприяти тому, щоб змагання були видовищними і проходили в істинно спортивному дусі. Суддівство – це продовження виховного процесу, спрямованого насамперед на підвищення майстерності та збереження здоров'я спортсменів. Як бачимо, суддівство, наряду зі спортивною діяльністю та тренерською роботою, відіграє одну з визначних ролей у залученні молоді до занять спортом, а також розвитку та популяризації хортингу в Україні й у світі.
ЛІТЕРАТУРА

1. Витоки і подальший розвиток хортингу [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://horting.org.ua/node/40238

2. Гусов К.Н., Шевченко О.А. Спортивное право. Правовой статус спортсменов, тренеров, спортивных судей и иных специалистов в области физической культуры и спорта / Гусов К.Н. – М. : Проспект, 2011. – 95 с.

3. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 85: спортивна діяльність [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.uazakon.com/document/spart05/inx05653.htm

4. Положення про суддівську колегію української федерації хортингу [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.horting.org.ua/node/40710

Інна Кузьменко,

студентка 1 курсу Інституту

соціально-педагогічної та корекційної освіти

Науковий керівник: Р.І. Літус,

ст. викладач.(БДПУ)
ОЗДОРОВЧИЙ ФІТНЕС У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТІВ
Актуальність. Раціональне застосування доступних та ефективних засобів фітнесу, які мають вибірковий характер впливу на організм багато у чому забезпечує досягнення мети фізичного виховання студентської молоді – сприяння підготовці гармонійно розвинених висококваліфікованих фахівців з урахуванням конкретних вимог щодо їх професійної психофізичної компетентності.

Ступінь досліджуваності проблеми. Зараз, як ніколи раніше, стали актуальними питання дослідження впливу фітнесу на організм студентів. Тому ця тема дослідження є досить актуальною.

Мета і методи дослідження. Узагальнити відомості про зміст самостійних занять вибіркової спрямованості з використанням практичного матеріалу сучасних фітнес-технологій для розвитку основних фізичних якостей і рухових навичок студентів.

Сутність дослідження. Для розуміння суті фітнесу доцільно використовувати признак пріоритетної задачі, яка вирішується у процесі занять фізичними вправами. Саме цей признак застосовується у сучасному визначені видів фізичного виховання студентів. Признано вважати, що основними задачами цього процесу є: забезпечення базового та професіонального рівня фізичної дієздатності; відпочинок та відновлення оптимального функціонального стану; відновлення тимчасово втрачених фізичних можливостей; досягнення максимального результату рухової діяльності; формування, зміцнення та збереження здоров'я. Практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні є різні фітнес-програми як форми рухової активності, спеціально організованої в рамках групових або індивідуальних (персональних) занять. Вони можуть мати оздоровчо-кондиційну спрямованість (зниження ризику розвитку захворювань, досягнення й підтримка певного рівня фізичного стану), а також переслідувати цілі, пов'язані з розвитком здібностей до рішення рухових і спортивних завдань на достатньо високому рівні. Індивідуально орієнтовані фітнес-програми для студентів мають відповідати наступним вимогам: доступність тренувальних та підтримуючих оздоровчий ефект засобів, урахування індивідуальних можливостей та інтересів юнаків та дівчат, можливість проведення індивідуальних занять, теоретична і методична підготовленість, навички самодіагностики фізичного стану, знання щодо попередження травматизму при виконанні самостійних занять.

Оптимальна інтенсивність навантаження є категорією індивідуальною, вона обумовлена рівнем підготовленості, досвідом та стажем занять аеробікою, самопочуттям, станом здоров’я та іншими чинниками. Таким чином, фізичне навантаження повинне бути оптимальним для кожного студента. Якщо навантаження занадто мале, воно не дає бажаного ефекту. Надмірне стомлення може призвести до травм.

Початковий рівень тренованості важливий для розроблення індивідуальної програми вправ. Для початківців частота пульсу повинна бути 110–120 ударів за 1 хвилину.

Через 10 хвилин після початку тренування потрібно виміряти пульс. Це так званий «пульс навантаження» або «стресовий пульс». Під час перших занять частота пульсу повинна становити близько 65 – 70 % від максимального вікового пульсу.

Максимальний віковий пульс (МВП) можна розрахувати за формулою: 220 мінус ваш вік. При гарній фізичній підготовці частота пульсу може становити до 80 % від МВП [1, 52 с.].

Основні висновки: Доступні та ефективні форми рухової активності, які спеціально організовані в рамках програм занять оздоровчим фітнесом особливо потрібні з урахуванням негативних тенденцій у стані здоров'я молоді. У зв'язку з цим, перспективним напрямком подальших досліджень є обґрунтування і розробка раціональних фізичних навантажень в оздоровчому фітнесі з метою покращення функцій різних систем організму, підвищення його адаптації до несприятливих факторів зовнішньої середи. [2, 152 с.]

ЛІТЕРАТУРА

1. Білецька В. В. Фізичне виховання. Оздоровчий фітнес: практикум В. В. Білецька, І. Б. Бондаренко. – К. : НАУ, 2013. – 52 с.

2. Зінченко В. Б. Фітнес-технології у фізичному вихованні : навчальний посібник / В. Б. Зінчеко, Ю. О. Усачов. – К. : НАУ, 2011. – 152 с.

Оксана Кулибка,

студентка 1 курсу факультету

соціально-педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Р.І. Літус, ст.викл. (БДПУ)


ОЗДОРОВЧИЙ БІГ ТА ХОДЬБА, ЯК ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
Актуальність досліджуваної проблеми. Завдяки збільшенню популярності в оздоровчому бігу та ходьби серед молоді і дорослого населення, цим видом спорту починає займатися все більше людей.

Оздоровчий біг є найбільш простим і доступним (у технічному відношенні) видом циклічних вправ, а тому й самим масовим. Популярність пояснюється простотою, доступністю цього виду спорту, благотворним впливом на здоров’я спортсмена та профілактики різних захворювань. І у зв'язку з цим виникає проблема перед новаками – з чого почати? І яка методика тренувань найбільш ефективна? Як правильно розприділити час займання оздоровчим бігом.

Ознайомившись з системою тренувань з оздоровчого бігу, ми вибрали одну з відомих вітчизняних методик тренування.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблематика вибору правильної методики тренувань для новаків пов’язана з їх великою кількістю різних методів [2, с. 12].

Мета дослідження. Проаналізувати значення бігу та ходьби як оздоровчого засобу.

Сутність дослідження. Не слід перетворювати оздоровчий біг у спортивний, різко збільшуючи швидкість і дистанцію, включаючи в біг прискорення тощо. Спортсмен завжди повинен пам'ятати, що оздоровчий біг повинен також контролюватися як тренером так і лікарем [1, с. 130]. Заняття бігом і ходьбою в літньому віці сповільнюють процес старіння, підтримують творче довголіття.

Основні висновки. Отже, оздоровчий біг є найбільш простим і доступним (у технічному відношенні) видом циклічних вправ, а тому й самим масовим. По підрахунках, біг як оздоровчий засіб використовують більше 100 млн. людей середнього й літнього віку нашої планети.

Оздоровчий біг має корисні властивості, які важко відтворити якими-небудь іншими видами фізичного навантаження. У першу чергу, це сприятливий вплив на серцево-судинну систему, особливо на рівні дрібних судин – артеріол, венул, капілярів.

У лікувальній практиці біг не є основною лікувальною методикою, скоріше це додатковий метод. Звичайно рекомендується додавати біг до інших методик не раніше ніж через місяць після початку занять, а при серйозних захворюваннях через рік і більше.

Для розвитку витривалості застосовуються різноманітні методи тренування, що розділяються на безперервні та інтервальні методи тренування.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Сестринська справа / Під ред. А.Ф. Краснова. – Самара, ГП "Перспектива", 1998. –С. 128–131.

  2. Коробов А.Н. О беге почти все./ А.Н.Коробов– М.: 1986г. – с.12.



Олександр Морозіков,

студент 2 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: В.В. Орловська,

ст. викладач

ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАСОБИ ЛІКУВАННЯ РАХІТИЗМУ У НЕМОВЛЯТ
Актуальність. Рахіт – соціально-детермінована патологія і його поширеність залежить від рівня життя, культурного рівня, кліматичних умов. У розвинених країнах класичний вітамін D залежний рахіт практично не зустрічає. Проте "класичний" рахіт залишається вельми поширеним захворюванням. Він вражає немовлят у період швидкого зростання у віці 2 міс – 2 роки з частотою 10-35 %. Однак рахіт легкий та середньої важкості теж актуальна проблема тому що може призводити до частих респіраторних захворювань, інфекційної патології, порушень психомоторного розвитку. Рахіт відомий з давніх часів. Вперше клінічні та морфологічні зміни описані F.Glisson (1650). С.Ф.Хотовіцкій у своєму керівництві "Педіатріка" (1847) докладно описав загальні симптоми рахіту.

Ступінь досліджуваності проблеми. Рахіт – досить часте захворювання дітей першого року життя. Більшість літературних джерел вказує на його частоту у дітей 1-го року життя від 20 до 65 %, залежно від кліматично-географічних умов їх проживання. За даними російських авторів (Н.А. Коровіна з співавт., 1998) частота рахіту в Росії в останні роки знаходиться в межах 54-66 %. У ті ж часи в розвинених країнах (США, Японія), в яких широко здійснюється вітамінізація продуктів харчування, вважають, що проблема рахіту вже вирішена. [3]

Мета і методи дослідження. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність рахітизму у немовлят та причини їх появи і прояву. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел,синтез,узагальнення,порівняння.

Сутність дослідження. Факторами, крім низької маси тіла, є: несприятливі умови внутрішньоутробного розвитку, що призводять до дефіциту маси тіла, недостатня мінералізація кісткової тканини на момент народження. Ознаки: краніотабес, розм'якшення кісток черепа і його деформації, помірно виражені рахітичні «чотки», переломи ребер. Головну роль грає ретельно зібраний анамнез і уважний огляд дитини.

При рахіті є характерні зміни на рентгенограмі кісток. Діагноз рахіту легкого ступеня (I) ставлять на підставі наявності змін, характерних для початкового періоду рахіту. Рахіт середнього ступеня тяжкості (II) обумовлюється середньовиражених змінами кісткової системи та внутрішніх органів. Рахіт III ступеня (важкий) виявляють при виявленні у дитини виражених порушень кісткової структури, важких патологій нервової системи та внутрішніх органів, важкої анемії, які гальмують фізичний і психомоторний розвиток. Перші ознаки рахіту у дітей з'являються найчастіше на 2-3 місяці життя, такі як: занепокоєння, лякливість, дратівливість, капризи, знижується апетит, порушується сон (стає поверхневим), відзначається здригання при гучному звуці, раптової спалаху світла.

Характерними для рахіту є також м'язова гіпотонія і слабкість зв'язкового апарату. Хворі діти в положенні на спині легко притягують ногу до голови, навіть кладуть стопу на плече (симптом « складаного ножа»). [2]

Профілактика рахіту повинна проводитися ще до народження дитини (антенатальна профілактика). Неспецифічна профілактика в цей період складається в проходженні режиму дня з достатнім перебуванням на свіжому повітрі і руховою активністю, збалансованої дієти , попередженні та лікуванні захворювань. Їжа вагітної жінки повинна бути повноцінною відносно кількості кілокалорій, білків, жирів і вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів.

Основні висновки. Аналіз літературних джерел свідчить, що рахіт раннього віку може розвинутися вже в перші дні життя. Основні прояви захворювання пов'язані з розм'якшенням кісток: краї великого джерельця стають м'якими, кістки черепа стають більш щільними, до 6 міс в нижній частині грудної клітини з'являється борозна . Ближче до року , коли дитина починає вставати, часто розвивається О-подібне викривлення ніг. Без необхідного лікування на ребрах (на передній поверхні грудної клітки) можлива поява потовщень (так званих «чоток»), також можуть збільшуватися лобові і тім'яні горби на черепі («квадратна голова»). Часто знижується тонус м'язів, відзначаються підвищена пітливість , збудливість, дратівливість. [1]

Дитині з проявами рахіту з метою зменшення ацидозу призначають дієту з переважанням лужних валентностей: переважно овочі, фрукти. Прикорм у вигляді овочевого пюре вводять в 5 міс, каші готують на овочевому відварі.



ЛІТЕРАТУРА

  1. В.В. Фадєєва. «Детские болезни от рождения до трех лет» / В.В. Фадєєва.//,М.2009.С.60-90

  2. Л. К. Віілма «Детские болезни», / Л. К. Віілма // М.2012 .С.34-55

  3. Г.Н. Ужегов «Детские болезни», / Г.Н. Ужегов // М. 2004.С.114 – 155



Альона Олійник,

студентка 1 курсу Інституту

психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: В. В. Гнатюк,

к. біол. н., ст. викладач (БДПУ)
ПОБУТОВІ ВІДХОДИ, РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ
Актуальність. Перед людством сьогодні постають чимало екологічних проблем, накопичення побутових відходів одна з них. Вирізняють кілька видів побутових відходів: тверді побутові відходи (ТПВ) – непридатні для подальшого використання харчові продукти і предмети побуту; рідкі побутові відходи (РПВ) – стічні води, фекалії. РПВ швидко поглинаються природним середовищем, а от ТПВ асимілюються десятки і сотні років. Так, залежно від умов навколишнього середовища, в середньому час розкладання пластику від 300 до 500 років, поліетилену до 100 років, паперу до 3 місяців, газети до 1 року, сигаретного фільтру до 2 років, жувальної гумки до 5 років, консервної банки від 10 до 100 років, підгузків до 500 років, пластикових карток (телефонних, банківських) до 1 000 років, скла до 4000 років. Також під час розкладання ТПВ утворюється ряд отруйних канцерогенних речовин, що призводить до забруднення навколишнього середовища та подальшого впливу на людський організм [1, 2].

Мета дослідження. Проаналізувати основні проблеми поводження з побутовими відходами у світі та Україні.

Сутність дослідження. Загальний обсяг ТПВ у світі сягає понад 300 млрд тон. У загальному обсязі побутових відходів міститься 10,3 — 26,4% паперу, 20 — 40%  харчових відходів, 0,75 — 3,7%  деревини, 0,2 — 8%  текстилю, 1 — 5,8%  металів, 1,1 — 9%  скла, 0,6 — 6%  полімерних відходів та інших речовин [2].

В Україні щороку утворюється до 1,5 млрд. тон ТПВ. Звалища відходів займають більше 150 тис. га. Об’єм утворення твердих відходів в Україні в 6,5 разів більший, ніж в США і в 3,2 рази більший, ніж в країнах ЄЕС. Загалом в Україні накопичилось до 30 млрд. тон ТПВ.

Найбільші площі під полігони ТПВ зайняті в Дніпропетровській – 140 га, Донецькій – 330 га, Одеській – 195 га, Запорізькій – 153 га, Луганській області – 129 гектарів [2].

Приблизний склад твердих побутових відходів в Україні на 2005 рік становить: папір – 37%, скло – 3%, метали – 3%, пластик – 6%, текстиль – 2%, гума і шкіра – 2%, деревина – 2%, харчові відходи та овочеві очистки – 25%, будівельні матеріали – 10%, інші – 10%.

Окрім проблеми накопичення ТПВ існує проблема з їх обробокою. У населених пунктах України проблема у сфері утилізації твердих побутових відходів полягає у подальшому зростанні їхнього негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини через погіршення стану санітарного очищення населених пунктів, зростаючу кількість офіційних сміттєзвалищ та полігонів для захоронення ТПВ, значні обсяги несанкціонованого складу ТПВ майже на всій території України.

Кількість сміттєзвалищ, які перевантажені, становить 314 (7%), а 897 сміттєзвалищ (20%) не відповідають нормам екологічної безпеки.

Неналежним чином проводиться робота з паспортизації, рекультивації та санації сміттєзвалищ. З 2700 сміттєзвалищ, які потребують паспортизації, у 2010 році фактично паспортизовано 13% сміттєзвалищ, 21% сміттєзвалищ рекультивовано, 16% сановано. Потреба у будівництві нових полігонів складає майже 670 одиниць.

На виконання вимог Закону України «Про відходи», Програми поводження з твердими побутовими відходами, затвердженої урядом, у 53 населених пунктах впроваджено роздільне збирання побутових відходів, у 8 містах працюють сміттєсортувальні лінії, в Києві, Дніпропетровську та Люботині Харківської області працюють сміттєспалювальні заводи, що надало можливість переробити та утилізувати близько 7% побутових відходів; частина твердих побутових відходів потрапила на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи. Так, у 2010 році на заготівельні пункти потрапило 67 тис. тон макулатури, 20 тис. тон полімерів, 13 тис. тон скла [3].



Основні висновки. Отже, екологічні проблеми щодо ТПВ, як у світі, так і в Україні, повністю не вирішені. Щороку левова частка ТПВ серед інших видів відходів зростає. Шляхи подолання цієї екологічної кризи слід вирішувати згідно зі світовим досвідом, який базується на таких шляхах обробки ТПВ як збір або захоронення їх з мінімальним впливом на навколишнє середовище, знищення ТПВ шляхом спалювання, очищення ТПВ від шкідливих компонентів та їх утилізація з метою добування ресурсоцінних компонентів, що на сьогодні у ЄС становить до 40%.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Закон України «Про відходи» / режим доступу – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80.

  2. Олійник Я. Б. Основи екології : підручник / Я. Б. Олійник, П. Г. Шищенко, О. П. Гавриленко. – К. : Знання, 2012. – 558 с. 

  3. Системи поводження з твердими побутовими відходами в українських містах, роль міського населення в роздільному збиранні сміття та рекомендації для органів місцевого самоврядування — Київ : ПРООН / МПВСР, 2011. – 47 с.



Ганна Омеляненко,

студентка 1 курсу Інституту

психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Р.І. Літус, ст. викл. (БДПУ)


ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ОЗДОРОІЧОЮ ХОДЬБОЮ ТА БІГОМ
Актуальність досліджувальної проблеми посилює факт того, що високі показники поширеності травматизму супроводжуються відсутністю сучасних підходів до профілактики травм. 

Ступінь досліджуваності проблеми. Придбання елементарних знань і навичок, які запобігають отриманню травм, важких пошкоджень.

Мета і методи досліджуванності. Дослідження вивчення форм і методів попередження та профілактики травматизму під час занять оздоровчою ходьбою та бігом.

Сутність дослідження. Для досягнення цієї мети потрібно правильно проводити заняття, тренування і змагання, створювати необхідні умови для забезпечення належного рівня фізичної досконалості.

В результаті тривалої гіподинамії опорно-руховий апарат у більшості початківців шанувальників оздоровчого бігу значно ослаблений, у зв'язку з чим м'язи, зв'язки і суглоби легко схильні до травм. Походження хронічних травм велике значення мають якість ґрунту, взуття і техніка бігу, тому на цих питаннях зупинюся більш докладно.

Чим твердіший грунт, тим більше ймовірність травми, небезпека якої зростає зі збільшенням маси (ваги) тіла. По ступені твердості траси з різним покриттям розташовані в наступному порядку: бетонні плити, асфальт, ґрунтова дорога, бігова доріжка, доріжка з синтетичним покриттям, трава. Новачкам рекомендується бігати по лісових стежках або алеях парку, а якщо такої можливості немає, то по доріжці стадіону. Асфальту у перші місяці занять краще уникати. Взимку завдання спрощується: спресований сніг є чудовим ґрунтом для бігу, який захищає суглоби і зв'язки від перевантажень.

Чимале значення в профілактиці травм має і правильно підібране взуття, покликана амортизувати удари стопи об грунт. Взимку це можуть бути звичайні кеди на розмір більше, з подвійною устілкою і вовняним носком, які в даному разі мають перевагу перед кросівками внаслідок більшої площі опори (не ковзають по льоду і снігу). Не слід тільки зашнуровувати їх до самого верху, щоб не блокувати гомілковостопний суглоб. Влітку для бігу в лісі, парку чи на доріжці стадіону відмінно підійдуть легкі кросівки на тонкій підошві будь-якої марки. А ось для тривалого бігу по шосе варто підібрати взуття на товстій литий підошві [1,с. 23].

Додатковим фактором при отриманні травм рухового апарату можуть бути різні помилки в техніці бігу, звичайні для початківців.

1. Розворот стоп в сторони

2. Постановка стопи на грунт з носка. В оздоровчому бігу стопу потрібно приземляти на п'яту, а не на носок.

3. Зайве вистрибування вгору – "вершники" біг. Поштовх повинен бути спрямований не вгору, а вперед .

4. Поперечна робота рук. Вона викликає бічні коливання і розгойдування корпусу, що знижує швидкість бігу і може призвести до травми колінних суглобів. Руки повинні рухатися вперед-назад майже паралельно один одному, не перетинаючи центральну вісь тіла.

Не слід забувати, що техніка оздоровчого бігу значно відрізняється від техніки спортивного бігу. На першому етапі тренування, коли фізична підготовленість ще вкрай низька і м'язи і зв'язки не зміцніли, це повинен бути біг підтюпцем, тобто біг в полегшених умовах: повне розслаблення, руки ,ноги майже прямі; м'який, легкий поштовх. У процесі багаторічної тренування природно і поступово виробиться раціональна й економічна техніка бігу, найбільш відповідна індивідуальним особливостям [2, с. 34].



Основні висновки. Основні напрямки профілактики травматизму в легкій атлетиці:

  • зміцнення м'язів верхніх і нижніх кінцівок;

  • зміцнення капсульно-зв'язкового апарату;

  • правильна методика та організація навчально-тренувальних занять і змагань;

  • виконання правил гігієни .


ЛІТЕРАТУРА

  1. Міронова З.О., Хефец Л.С. Профілактика травм в спорті і лікарська допомога / 1. Міронова З.О., Хефец Л.С. – М: Фізкультура і спорт, 1989. – 23 с.

  2. Лечебная физкультура и врачебный контроль: учебник. Под ред. В.А.Епифанова, Г.Л. Апанасенко. – М. :Медицина,1990. – 34 с.

Роксолана Перегудова,

студентка 1 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: В.В. Орловська,



ст. викладач (БДПУ)

ПРОБЛЕМИ ВІЛ / СНІДу В УКРАЇНІ
Актуальність теми. ВІЛ-інфекція та її кінцева стадія СНІД стали в останні роки однією з найважливіших проблем сучасності За більш ніж 20-річну історію хвороби ВІЛ вразив понад 55 млн. осіб, з них майже 22 млн. дорослих та 4,5 млн. дітей вже померли. За статистичними даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України станом на 1 серпня 2013 року в Україні зареєстровано 236 047 випадків інфікування ВІЛ. Високі темпи росту інфікованості населення без будь-яких ознак стабілізації епідемічного процесу, швидкий перехід безманіфестних форм ВІЛ-інфекції в СНІД за рахунок розвитку опортуністичних інфекцій обґрунтовують необхідність вивчення особливостей, які впливають на епідемічний процес, з наданням характеристики взаємозв’язку між поширенням ВІЛ-інфекції. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – особливо небезпечна інфекційна хвороба, одне з найрозповсюджених захворювань і серед населення України. [3]

Рівень досліджуваності даної проблеми серед науковців та медичних працівників значно зріс за останнє десятиліття. Загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України, згідно з оцінками експертів, в 2014 році досягне 479-820 тис. Розповсюдження ВІЛ-СНІД загострить і без того несприятливу демографічну ситуацію в Україні. Без СНІД низькі рівні народжування призвели б до скорочення населення країни в 2014 році до 44,2 млн людей, зі СНІДом буде втрачено ще 300-500 тис., із-за чого загальна кількість населення в 2014 році ймовірно може скоротитися до 43,9- 43,7 млн чоловік.

Мета дослідження полягає у розгляді етіології ВІЛ-СНІДу, основних діагностичних критерій хвороби, визначення шляхів зараження, профілактика. Також важливими питаннями з даної теми є летальні випадки серед ВІЛ- інфікованих осіб незалежно від причин смерті.

СНІД або Синдром набутого імунодефіциту людини –тяжке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини( ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму до різних захворювань що можуть призвести до загибелі. ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), що призводить до захворювання на СНІД, передається через прямий контакт слизових оболонок або крові з рідиною тілесного походження, яка містить ВІЛ (кровспермапіхвові виділення, передсемінна рідина і грудне молоко). Ген вірусу складається з двох копій молекули РНК — ВІЛ є ретровірусом. Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛ.

ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. [3]

Зараження можливе у таких випадках:1) при статевому контакті незалежно від орієнтації; 2)при кровообміні з інфікованим (ін’єкційне вживання наркотиків, пересадці органів інфікованої людини); 3) при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір’ю дитини, проходження плода родовими шляхами.

Діагностика СНІДу: оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. [1]

Профілактика хвороби – оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин. [2]

Структура причин летальних випадків серед ВІЛ-позитивних осіб на 2013 рік за 6 місяців була наступною:

65% смертей (2 131 осіб) безпосередньо пов’язані з ВІЛ-інфекцією, з них 55% (1 802 особи) – смерть у ІV клінічній стадії ВІЛ-інфекції (СНІД). Питома вага померлих від СНІДу складала 55% від загальної кількості померлих ВІЛ-позитивних осіб та 84% від загальної кількості осіб, які померлі безпосередньо від ВІЛ-інфекції, 34% смертей (1 115 осіб) не пов’язано з ВІЛ-інфекцією;



Висновки: Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу поширюється в Україні без будь-яких ознак до стабілізації. Кожна людина повинна знати шляхи зараження СНІДом, знати основні методи профілактики. Захистити себе та своє оточення від цієї жахливої хвороби.
ЛІТЕРАТУРА

1.Стандартизовані підходи до проблеми діагностики TORCH-інфекцій: посібник / О.К. Глушок, І.Й. Когут, Тернопіль: Джура, 2003. - С. 81-83.

2 Профілактика «ВІЛ-СНІДу, наркоманії та алкоголізму: методичний посібник для викладачів та студентів вузів» / Л.В.Потапова, Запоріжжя:ЗДУ, 2001. - 86с.

3. Строение генома и экспрессия генов вируса иммунодефицита человека (обзор иностранной литературы). Вопросы вирусологии / Букринский М.И. 1987, т.32, 6, с. 649-656.



Роман Петров,

студент 1 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник О.П. Мягченко,

к.хім.н., доцент (БДПУ)

1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка