Том Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5



Сторінка9/23
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.26 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23

РЕАЛІЗАЦІЯ СКЛАДЕНОГО ПІДМЕТА В ТВОРАХ І.ФРАНКА

Сучасний етап лінгвістичних досліджень характеризується посиленим інтересом до проблем функціонування синтаксичних одиниць, зокрема, одного з головних компонентів граматичного центру речення підмета. У наукових працях І.Вихованця, А.Загнітка, І.Слинька, К.Шульжука та ін. достатньо описано кваліфікаційні й класифікаційні ознаки підмета. Проте основні питання функціонування зазначеного члена речення в художньому мовленні тривалий час залишалися поза належною увагою дослідників. Не винятком у цьому відношенні є творча спадщина І.Франка. Мета пропонованої роботи: дослідження особливостей функціонування складеного підмета в поетичних творах І.Я.Франка. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувався описовий метод в поєднанні з елементами семантико-стилістичного, а також з прийомами класифікації та систематизації.

Складеним називається підмет, виражений словосполученням, утвореним з двох або кількох повнозначних слів [2, с.150]. Є два різновиди складених підметів, що виражаються вільними синтаксичними словосполученнями, – асоціативний і кількісний. Соціативний підмет (лат. “товариш”, “спільник”) у художньому мовленні І.Франка складається з іменника (займенника) у називному відмінку та іменника (займенника) у формі орудного відмінка з прийменником і показує два суб’єкти, що спільно виконують дію, напр.:

Криниця та з чудовими струями

То люду мого дух… [3, с.115].

Ой там за горою та за кремінною

Не по правді жиють чоловік з жоною [3, с.119].

Присудок щодо таких підметів набуває форми множини. Коли присудок має форму однини, то орудний відмінок не входить до складу підмета, він є додатком.

У вірші І.Франка “Каменярі” наявний дистрибутивно-соціативний підмет з родовим суб’єкта, напр.:

І кожний з нас те знав, що слави нам не буде... [3, с.45].

Іншим різновидом складених підметів є кількісний підмет, який означає певну кількість осіб (підметів) як суб'єктів присудкової дії або ознаки. Він складається з кількісного числівника у формі називного відмінка та керованого іменника (рідше займенника), як правило, у родовому відмінку. Якщо за формою чи за ситуацією мовлення, за текстом сприймається множинність категорії числа підмета, як “кожен із багатьох”, присудок набуває форми однини, напр.:

/ тисяч молотів о землю загуло ... [3, с.53].

У художніх творах І.Франка трапляється найпростіша структура складених підметів субстантивовані словосполучення опорного іменника у формі називного відмінка та іменника-детермінанта у формі родового відмінка (можливі поєднання форм Н.в. одн. + Р.в. мн.; Н.в. мн. + Р.в. мн.; Р.в. одн. + Н.в. одн.), наприклад:



Голос духа чути скрізь... [3, с.23].

А як мільйонів куплений сльозами

День світла, щастя й волі засвітає,

То чень, в новім, великім, людськім храмі

Хтось добрим словом і мене згадає. [3, с.ЗЗ].

Таким чином, досліджений матеріал доводить структурно-стилістичне розмаїття складеного підмета та його широкі можливості в поетичних творах І.Франка. Розгляданий структурний різновид підмета виражається нерозкладним словосполученням, структура якого, як мінімум, двочленна й характеризується не тільки формою називного відмінка опорного іменного члена, а й іменними формами та граматичними ознаками його залежних компонентів.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь 1993. – 322 с.

  2. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови.
    Синтаксис. К.: Вища школа, 1994. – 245 с.

  3. Франко І. Поезія та драматичні твори. Вибране. – Л.: Каменяр, 1977. 200 с.


Катерина Оленіченко,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викл. Е.В.Олійник
БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ У ФУНКЦІЇ ЗАГОЛОВКІВ ГАЗЕТНИХ СТАТЕЙ
Нові тенденції у вживанні безсполучникових складних речень, свідчать про те, що вони функціонують як газетні заголовки.

На думку дослідників, будь-який газетний заголовок містить різні мовленнєві функції: комунікативну, оскільки він служить для передачі повідомлення про предмет інформації; апелятивну (тобто впливову), адже він “не тільки інформує читача про зміст предмета мовлення, але і впливає певним чином на читача, викликаючи в нього відповідне соціальне ставлення до змісту повідомлення”, експресивну і графічно-виділювальну [1, с.84].

Функції заголовків успішно виконують безсполучникові складні речення різних видів і підвидів. Тому мета нашої розвідки – більш детально зупинитися на переліку різнобудовних структур безсполучникових складних речень з огляду на те, що в наукових джерелах не відзначені випадки винесення їх у заголовок газетної статті. Основним методом дослідження обрано описовий.

Автори досліджень, присвячених аналізові нових тенденцій у розвитку синтаксичної системиукраїнської і російської мов, констатують загальний напрям у розвитку заголовків, але обмежуються аналізом лише простих речень [1-3]. Проте до заголовків залучаються й речення безсполучникового типу.

Дохідливість, зрозумілість, конкретність – найважливіші чинники газетних статей, до чого прагнуть кореспонденти. Особливо цінні вони в заголовках. Доказом цього є заголовок, який становить безсполучникове складне речення з відношенням наслідку: “Віз ламається – чумак розуму набирається” (Запорізька правда); “Корова в плузі – порожньо в дійниці” (Рідний край). Лаконізм чітко сформульованої думки надає таким виразам афористичності. Саме такі речення викликають інтерес у читача.

Доволі часто використовуються як заголовки безсполучникові складні речення з компонентом умови, в яких поєднана інформативність та експресивність: “Сади деревину – будеш їсти садовину” (Запорізька правда); “Скрутилась гайка – чвалай у район за надцять кілометрів” (Рідний край).

Розглянуті приклади свідчать про те, що речення безсполучникового типу в ролі заголовків відповідають вимогам публіцистичного стилю виражати максимум змісту мінімумом мовного матеріалу.

Серед заголовків, оформлених як безсполучникові складні речення, чи не найчастіше трапляються структури з уточнювальним відношенням. У таких будовах відбите прагнення передати передусім інформативність матеріалу. Вимога стислості в оформленні висловлень змушує газетярів користуватися еліптичними структурами: “Дівчина з цигаркою в зубах уже не божество: святі не курять” (Запорізька правда); “Я знаю: мова мамина свята…” (Рідний край). У наведених прикладах поєднанні еліптична й двочленна предикативні частини. Двокрапка в заголовках виконує подвійну функцію: вона передбачає граматичний зв’язок предикативних частин, які сприймаються як єдине ціле, і є показником семантичних відношень.

Двокрапка використовується переважно в будовах з пояснювальним значенням. Це і відношення уточнення, як щойно показано, це й будови з розгортувальною предикативною частиною. Особливу виразність створюють конструкції, в яких перша частина виражена формою наказового способу, а друга – виконує функцію розгортання, пор.: “Не заздри багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові” (Запорізька правда).

Високу частотність мають заголовки, в яких перший компонент становить синтаксичну структуру номінативного типу – назва країни, міста або прізвище діяча, а друга – те, що становить сутність подій, ідей, думок, пов’язаних з поіменованим субстантивом. Зразки таких будов такі: Микола Литвин: “Ми були і будемо відкриті для людей" (Урядовий кур’єр).

Винесення безсполучникових складних речень в заголовки газетних статей – нове явище в публіцистиці. Самостійне функціонування безсполучникових складних речень у ролі заголовків, по-перше свідчить про те, що складні утворення безсполучникового типу не можна визнати елементом тексту, оскільки вони вжиті самостійно як реченнєві одиниці, по-друге, вказує на збагачення стилістичних можливостей української мови.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка