Толерантність І спілкування



Скачати 48.95 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір48.95 Kb.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ І СПІЛКУВАННЯ
Під час спілкування між людьми відбувається досить складний процес порозуміння. Серед цих факторів невміння слухати часто стає основною причиною неефективного спілкування, нерозуміння і навіть конфлікту. А хіба це складно — слухати? Здається, для цього досить просто помовчати, поки говорить співрозмовник.

Справа в тому, що рівень нашої уваги нестабільний, він коливається. Побічні думки спотворюють зміст повідомлення. Наш емоційний стан теж відволікає увагу від того, про що говорить співрозмовник, і ми «відключаємося» або подумки вже готуємо гідну відповідь, пропускаючи багато важливої інформації. Уміння слухати є найважливішою умовою ефективного спілкування.

Активне слухання –це не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передують бажання почути. Інтерес до співрозмовника, те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності та культури. Щоб довідатися, чи користується людина прийомами активного слухання, необхідно звернути увагу на те, чи ставить вона уточнюючі запитання, чи є з нею зворотний зв'язок за допомогою парафрази («Чи правильно я вас зрозумів, що?..).

Застосування таких простих, на перший погляд, прийомів дає можливість:



  • забезпечити адекватний зворотний зв'язок, внаслідок якого у співрозмовника з'являється впевненість, що передану ним інформацію правильно зрозуміли;

  • паралельно інформувати співрозмовника про те, що перед ним не дитина, якій можна вказувати, і не диктофон, на який можна надиктовувати свої думки і міркування, а рівноправний партнер. Партнерська позиція означає, що обоє співрозмовників несуть відповідальність за свої слова. Останнє особливо важливо, якщо ви маєте справу з авторитарною, «твердою» людиною. Застосування навичок активного слухання дуже допоможе, якщо ви — людина невпевнена, вам властиво займати позиції «жертви».

Існує кілька рівнів активного слухання:

1-й рівень — найпростіший. Він передбачає, що слухач вставляє в монолог свого співрозмовника слова «ага», «так» або повторно проговорює те, що почув, — свого роду «відлуння», що свідчить про увагу до співрозмовника.

2-й рівень -у процесі спілкування партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що також дає змогу уникнути непорозуміння. Найвідоміші прийоми цього рівня - перефразування, підсумовування.

Прийом перефразування полягає в тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане співрозмовником. Наприклад: «Якщо я правильно вас зрозумів, то...».

Пояснення дає можливість здобути більше інформації, полегшити співрозмовнику розуміння іншої точки зору. Сам прийом полягає в тому, щоб якомога більше перепитувати, використовуючи різні питання.

3-й рівень — пов'язаний з розвитком ідей, які ви почули від співрозмовника. Але перш ніж розвивати ідеї співрозмовника, ви маєте дати належну оцінку почутому.

Прийом належної оцінки допомагає показати співрозмовнику, що його думка є важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад: «Я ціную твоє бажання вирішити проблему»; «Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи»; «Дякую за твої зусилля».

Типовою помилкою, якої припускаються під час оволодіння активним слуханням, є формальний підхід. Людина діє начебто за правилами, але без ретельного віддзеркалювання змісту розмови. У таких випадках вона ставить «потрібне» питання: «Чи правильно я вас зрозумів, що...». Але, не дочекавшись відповіді, продовжує розвивати аргументацію на користь своєї точки зору, фактично ігноруючи точку зору співрозмовника, А потім ця людина дивується, що техніка активного слухання не спрацювала.

Як і будь-яка техніка, прийоми активного слухання не універсальні. Вони працюють тільки тоді, коли враховуються ситуація, зміст розмови й емоційний стан співрозмовника. Однак іноді доводиться слухати людину, яка перебуває в стані афекту, сильного емоційного зрушення. У цьому випадку прийоми активного слухання не спрацюють. Адже в такому стані співрозмовник не є співрозмовником. Він лише людина, що не контролює своїх емоцій, не здатна вловити зміст розмови. Людині треба заспокоїтися, приборкати свої емоції, тільки тоді з нею можна буде спілкуватися «на рівних» і вона зможе почути те, що ви їй кажете. У таких ситуаціях ефективно спрацьовує так зване пасивне слухання.

Тут не допоможуть і слова-блоки: «заспокойся», «не плач», «не треба нервувати». Важливо просто слухати людину, дати ї зрозуміти, що вона не одна, що ви її чуєте, розумієте і готові підтримати. Краще в цьому випадку діють так звані ага-реакції «так, ага, ну, звичайно» тощо.

Емоційний стан людини схожий на маятник: дійшовши до найвищої точки емоційної напруги, людина починає заспокоюватися .і приходити в себе. Якщо не намагатися зупинити маятник, то, виговорившись, людина заспокоїться. Відчувши це, ви зможете з нею нормально поговорити. Не мовчіть, адже глухе мовчання викликає роздратування, а в збудженій людині це роздратування тільки посилиться.

Отже, ця техніка потребує від вас одного: щоб розмова не переривалася, доки співрозмовник не «охолоне». Тому в моменти, коли співрозмовник замовкає, природним тоном ставте уточнюючі питання: «І що він тобі сказав?», або «А ви йому що відповіли?», або «А де була вона в цей час? Головна задача — не заразитися від співрозмовника його емоціями, не впасти в такий самий емоційний стан. А це не просто.


Поняття толерантності вперше почали вживати у XVIII сторіччі. У своєму «Трактаті про віротерпимість» видатний французький письменник і філософ Вольтер писав: «Безумством є переконання, що всі люди повинні однаково думати про певні речі».

Розуміння толерантності не однакове в різних культурах і залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів — як свободу думок людини, її поведінки, політичних і релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає великодушно і щиросердно ставитися до інших. В арабському світі толерантність — це вміння вибачати, терпимість, співчутливість, а в персидському — ще й здатність до примирення.

У наш час толерантність розуміють як повагу у визнані рівності, відмову від домінування та примусу, визнання права інших на власні думки і погляди. Отже, толерантність, насамперед, має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Розподіл людей на толерантних та інтолерантних є досить умовним. Кожна людина у своєму житті здійснює як толерантні так і інтолерантні вчинки. Але здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших. Толерантна людина не поділяє світ на два кольори - чорний і білий. Вона не акцентує на розбіжностях між «своїми» і «чужими», а тому готова вислухати і зрозуміти інші точки зору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами - особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати і зверхньо ставитися до інших.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе, її добре ставлення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до інших.


Підготувала Маслюк В.І.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка