Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка9/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

Мислення дивергентне – мислення, що спрямоване на пошук багатьох варіантів вирішення проблеми.

Міжгрупові відносини – суб’єктивне відображення (сприйняття) різноманітних зв’язків, що виникають між соціальними групами, а також обумовлений ними спосіб взаємодії груп. Найбільш типовим ефектом М.в. є завищена оцінка переваг своєї групи і недооцінка та дискримінація членів “чужих” груп. Рідше зустрічається зворотний ефект – встановлення відмінностей на користь якої-небудь іншої групи, якій віддається перевага перед власною. В своїх крайніх виявах перший ефект може призводити до виникнення напруженості і ворожості в М.в., другий – до послаблення міжгрупових зв’язків і дестабілізації групи.

Міжособистісні відносини – переживання суб’єктивного зв’язку між людьми. Розрізняють ділові і особисті, приятельські і товариські, сімейні М.в. Оцінка М.в. виникає на роботі, в процесі навчання, в побуті;

- такі, що переживаються суб’єктивно, взаємозв’язки між людьми; об’єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, які здійснюють люди один на одного в процесі спільної діяльності і спілкування.



Міжособистісний зворотний зв’язок – отримання людиною від оточуючих інформації про себе і свою поведінку, про те, як вона сприйнята в діяльності і спілкуванні.

Міжпредметні зв’язки – це зв’язки між основами наук навчальних предметів, а точніше – між структурними елементами змісту, вираженими в поняттях, наукових фактах, теоріях. Враховуючи, що наукові факти, закони, теорії формуються через поняття або виражають зв’язок між ними, то можна вважати, що М.з. – це зв’язки між поняттями в різних предметах;

- це узгодженість між навчальними предметами, що дозволяє розглядати факти і явища реальної дійсності з різних сторін, з позицій різних навчальних предметів.



Мікросередовищесфера безпосереднього існування та життєдіяльності людини, включена в середовище її життєвого досвіду, вражень, сприйнять і відношень.

Місія школи – обґрунтоване, добровільно прийняте колективом і узгоджене з органами управління освітою рішення про призначення школи, пріоритетні освітні потреби, на задоволення яких вона працює, характер контингенту учнів, рівні і спектр пропонованих освітніх послуг.

Міцність засвоєння знань – дидактичний принцип, який вимагає, щоб знання, що повідомляються учням, вміння і навички, які формуються в процесі навчання, добре закріплювались, склали певну систему, придатну до використання в різних ситуаціях: при розв’язанні навчальних завдань, в практичній діяльності чи в житті. М.з.з забезпечується такою організацією процесу навчання, при якій учні виконують повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання, усвідомлення, розуміння, запам’ятовування, практичне застосування, наступне повторення.

Міцність знань – це збереження в пам’яті вивченого матеріалу, який характеризується повнотою і тривалістю, легкістю і безпомилковістю відтворення.

Модель – логічний чи математичний опис компонентів і функцій, що відображають суттєві властивості модельованого об’єкта, процесу чи явища;

- така розумово реалізована система, яка, відбиваючи та відтворюючи об’єкт дослідження, здатна змінити його так, що вивчення її дає нову інформацію про цей об’єкт.



Модель об’єкта відтворює динамічні чи функціональні його характеристики та дає змогу досліджувати ці зміни під впливом передбачуваних активних дій.

Моделювання – метод дослідження об’єктів пізнання на їх моделях;

- метод вивчення об’єкту з допомогою побудови і аналізу відповідних моделей. Включає: 1) попередній аналіз досліджуваного об’єкта; 2) побудову моделі; 3) вивчення моделі; 4) “перенесення” одержаної інформації на модельований об’єкт; 5) аналіз її достовірності; 6) корекція моделі;

- створення словесних або понятійних аналогів тих об’єктів, стосовно яких здійснюються активні дії;

- це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель – це смислово представлена і матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна заміняти його так, що вивчення моделі дозволяє отримати нову інформацію про цей об’єкт.



Модель спеціаліста – динамічна система властивостей і якостей, необхідних кваліфікованому працівнику для оптимального виконання професійних функцій в ринкових умовах господарювання.

Модуль − 1) Розділ навчальної програми: частина курсу навчання /звичайно у формі самонавчання/, що орієнтована на досягнення ряду пов’язаних між собою цілей і має тривалість від кількох годин до кількох тижнів навчання, може бути названа мінікурсом, якщо завершується заліком; 2) поєднання кількох автономних частин за їх загальним призначенням, що розглядається як самостійна функціональна одиниця. 3) Модульна група – група студентів, що проходять один і той самий курс навчання за системою гнучкого розкладу занять. 4) Академічна година – одиниця часу у гнучкій системі розкладу що, як правило, відрізняється за тривалістю (у межах від 15 хвилин до 1 години).

Мозковий штурм – короткотермінове разове об’єднання групи педагогів з метою або оволодіння конкретно методичною ідеєю, прийомом або з метою знайти нове розв’язання складної навчально-методичної проблеми. Особливостями М. ш. є максимальна концентрація уваги учасників на обраній проблемі, якомога короткий термін її розв’язування, активна участь усіх педагогів-учасників.

Молоді спеціалісти – особи, які закінчили вищі і середні спеціальні учбові заклади і направлені на роботу відповідно до плану розподілу.

Молодший спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, які передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.

Молодь – соціально-демографічна група, виділена на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення, обумовлених тими чи іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, виховання даного суспільства. Сучасні вікові межі молоді від 14 до 30 років.

Моніторинг – 1) сукупність систематичних спостережень за певними соціальними об’єктами в просторі й часі їхньої еволюції за наперед визначеними показниками (індикаторами);2) систематичне відстежування, вивчення стану соціальних явищ і процесів, навколишнього середовища, співставлення результатів постійних спостережень для отримання обґрунтованих уявлень про їх дійсне становище, тенденції розвитку. М. проводиться з метою одержання необхідної інформації для прогнозування ситуації, розробки програм та прийняття рішень.

Моніторинг соціальний – науково обґрунтована система періодичного збирання, узагальнення і аналізу соціальної інформації і представлення одержаних даних для прийняття стратегічних і тактичних рішень на державному, регіональному і місцевому рівнях управління. М.с. виступає як важлива складова частина і інформаційна база соціального менеджменту.

Моніторинг якості освіти – систематична і регулярна процедура збору даних з важливих освітніх аспектів на національному, регіональному і місцевому (включаючи школи) рівнях. Частиною системи моніторингу є наступні елементи: 1) встановлення стандартів і операціоналізація: визначення стандартів; операціоналізація стандартів в індикаторах (вимірювані величини); встановлення критеріїв, за якими можна судити про досягнення стандартів; 2) даних і оцінка результатів; 3) прийняття відповідних заходів, оцінка результатів прийнятих заходів у відповідності із стандартами.

Монотонія – психічний стан, що викликається одноманітним, як правило, слабким, довгочасним подразником і проявляється в зниженні дієздатності, падінні психічної активності, притупленні волі, зниженні уваги, в появі стійкої втоми. М. – небезпечний синдром в діяльності операторів, один з показників під час професійного відбору на професії, діяльність за якими пов’язана з прийняттям інформації, довготривалим спостереженням за показниками приладів в умовах дії одноманітних подразників.

Монтессорі школа – тип альтернативного навчально-виховного закладу, педагогічну концепцію якого розробила італійський педагог Марія Монтессорі /1870-1952/. Першу школу Монтессорі було відкрито в 1907 році в Римі для дітей бідняків. Школи Монтессорі виховують та навчають дітей з 2-3 до 6, іноді 12 років. Основна форма навчання – самостійне заняття, або індивідуальний урок, іноді допускаються колективні заняття під керівництвом учителя \музичні або гімнастичні/. Ці школи будують роботу на положенні концепції М.Монтессорі про те, що діти у своєму розвитку проходять серію сензитивних періодів, під час яких вони найбільш сприйнятливі до набуття певних навичок. Вважаючи, що інтелектуальний розвиток підсилюється формуванням почуттів, Монтессорі наголошувала, що дітей необхідно заохочувати до активного використання зору, слуху, нюху, дотику, смаку. З метою сенсорного розвитку дітей у школах Монтессорі використовується дидактичний матеріал, розроблений італійським педагогом. Дидактичний матеріал для самоперевірки: в кожному випадку можливе лише одне рішення. Для розвитку концентрації мислення на передньому плані перебуває лише одна ознака. У школі Монтессорі учитель виступає як консультант, не нав’язує своїх знань, а допомагає дитині засвоювати оточуючий світ. Велика увага приділяється моральному вихованню, яке базується на розвитку та вихованні почуттів, на взаємозв’язку сенсорного виховання з розумовим, на єдності виховання звичок та волі, виховання та навчання з самовихованням та самонавчанням.

Моральне вихованняприщеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зв’язків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей;

- це вихована діяльність школи і сім’ї, що має метою формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.



Моральні стимули – вид суспільного визнання і заохочення за досягнуті результати у виробничій і громадській діяльності. М.с. є нагородження державними нагородами, вручення пам’ятних знаків і медалей, оголошення подяки, присвоєння почесних звань тощо.

Морально-етичні якості – група соціально-психологічних якостей, що характеризують індивідуальні особливості особистості працівника, пов’язані з іншими морально-психологічними якостями. До числа М.-е. я. відносять: загальний рівень культури, чесність і справедливість, обов’язковість, вміння дотримуватись слова та ін.

Мотив – внутрішнє спонукання до діяльності з метою задоволення потреб; спонукальна причина дій і вчинків людини;

– спонукальна причина дій та вчинків людини, зумовлених об’єктивними потребами. Основою М. діяльності і поведінки людини виступають потреби, інтереси, емоції, установки.



Мотиваційна напруженість – це боротьба мотивів, вибір оптимальних критеріїв для прийняття рішення.

Мотиваційна сфера особистості – система всіх спонукань особистості, її мотивів, потреб, установок, інтересів.

Мотивація – сукупність психологічних явищ, в яких відображається наявність в людській психіці певної готовності, що спрямовує до досягнення мети. М. тісно пов’язана з потребами людини і супроводжується переживаннями, позитивними або негативними емоціями;

- процес спонукання себе та інших до діяльності з метою досягнення особистих цілей та цілей організації;



  • сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які побуджують людину до діяльності, визначають границі і форми діяльності і надають цій діяльності цілеспрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей;

– сукупність стійких мотивів, спонукань, що визначають зміст, спрямованість і характер діяльності людини, її поведінку;

- пробудження, яке викликає активність особистості і визначає її направленість.



Мотивування – процес впливу на людину з метою побудження її до певних дій шляхом пробудження в неї певних мотивів. М. складає основу управління людиною. Ефективність управління в значній мірі залежить від того, наскільки успішно здійснюється процес М.

Мрія – продукт уяви, в якій виражаються потаємні, нерідко нереальні, нездійсненні бажання. Активна мрія відіграє позитивну роль у підготовці до діяльності, створює своєрідний творчий “тонус”, служить могутнім стимулом до діяльності, коли ґрунтується на програмі дій, яку можна втілити в життя.

Мужність – особистісна якість, яка проявляється в здатності діяти рішуче і цілеспрямовано в складній небезпечній ситуації, долати почуття страху та невпевненості, в умінні мобілізувати всі сили на досягнення мети.

Навичка – дія, що характеризується високою мірою засвоєння;

– психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію, раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної і нервово-психічної енергії;

– дія, сформована шляхом повторення, характеризується високим рівнем засвоєння і відсутністю поелеметної свідомої регуляції та контролю. Розрізняють Н. перцептивні (автоматизоване відображення властивостей і характеристик добре знайомого предмета), інтелектуальні (автоматизований спосіб розв’язку раніше відомих задач) і рухові (автоматизований вплив на зовнішній об’єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, що неодноразово здійснювалося раніше);

- це певна система вправ, що дозволяє виконувати фізичну або теоретичну працю на основі певних знань.



Навички міжособистісних відносин –розуміння і відповідне реагування на потреби, почуття, здібності та інтереси інших, забезпечення зворотного зв’язку і неупереджена оцінка людей.

Навіювання – будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконання), що має на меті актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій чи вчинків людини, яка виступає об’єктом навіювання.

Навіюваність (суґестивність) – властивість особистості піддаватися навіюванню. Ступінь Н. залежить як від якостей, властивостей особистості, так і від умов, в яких проводиться навіювання.

Навчальна проблема – це суб’єктивна модель об’єктивно існуючої навчальної проблемної задачі.

Навчальна програма – це державний (приватний) документ, який визначає обсяг знань, умінь і навичок для школярів та критерії оцінювання знань учнів для вчителя;

- документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєнню, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.



Навчальне обладнання – це такі матеріальні засоби, які дозволяють організувати діяльність учнів у процесі навчання, вивільнити вчителя від виконання деяких функцій і створити найбільш сприятливі умови для виконання їхньої діяльності. Н.о. складається із засобів навчання, технічних засобів, пристроїв, меблів.

Навчальний план – документ, що реґламентує організацію навчального процесу; визначає комплекс навчальних предметів і практичних занять, час, відведений для опанування ними за ступенями і роками (семестрами, чвертями), а також систему контрольних заходів. Н.п., затверджені в установленому порядку, обов’язкові для виконання;

– це державний приватний документ, який визначає кількість навчальних предметів та годин, які відводяться на їх вивчення;

- це документ, що визначає склад навчальних предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, і, в зв’язку з цим, структуру навчального року.

Навчальний посібник – книга, в якій матеріал розширює границі підручника, містить додаткові, найновіші і довідкові відомості.

Навчальний предмет являє собою педагогічно обґрунтовану систему наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втулюють основний зміст і методи певної науки.

Навчально-реабілітаційний центр – це заклад освіти, який забезпечує умови для відновлення здоров’я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем або вади психофізичного розвитку.

Навчання – це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок;

– це система організації способів передачі індивідууму суспільно-історичного досвіду, виробленого в процесі соціальної практики: знань, умінь, навичок, видів і способів діяльності в нормативних показниках для конкретно-історичних умов. Метою цієї діяльності є планомірний і цілеспрямований психічний розвиток індивіда. Навчання відбувається в формі співробітництва, спільної діяльності вчителя і учнів. Розрізняють такі види навчання: звикання; первинне запам’ятовування; умовні реакції; умовні дії (інструментальна обумовленість); навчання шляхом спостереження та імітації; навчання шляхом пізнання;

- діяльність людини, спрямована на освоєння знань, умінь і навичок різних форм суспільно-історичного досвіду і їх використання в розв’язанні нових (теоретичних і практичних) задач;

- це спільна цілеспрямована діяльність вчителя та учнів, за якої школярі здобувають знання, уміння, навички, формується світогляд, розвиваються пізнавальні та творчі сили;

– цілеспрямовано організований процес планомірного і систематичного засвоєння знань, формування та вдосконалення умінь, оволодіння різними видами діяльності.

Навчання – підтримування” – процес і результат такої навчальної (а відтак – освітньої) діяльності, яка спрямована на підтримку, відтворення існуючої культури, соціального досвіду, соціальної системи. Такий тип навчання (і освіти) забезпечує спадкоємність соціокультурного досвіду.



Навченість – сукупність інтелектуальних властивостей людини, від яких – при наявності та відносній рівності інших вихідних умов (вихідного мінімуму знань, позитивного ставлення до навчання тощо) – залежить продуктивність навчальної діяльності. Такими властивостями є: 1) узагальнена розумова діяльність – її спрямованість на абстрагування та узагальнення істотного в навчальному матеріалі; 2) усвідомлене мислення, обумовлене співвідношенням його практичної і словесно-логічної сторін; 3) гнучкість розумової діяльності; 4) усталеність розумової діяльності; 5) самостійність мислення, позитивне ставлення до допомоги. Характер сполучення зазначених властивостей визначає індивідуальні відмінності в навченості, є її якісним показником. Рівень розвитку цих властивостей мислення є показником, який визначає наскільки легким та коротким шляхом було досягнуто високого рівня засвоєння знань; він називається “економічність мислення” і є кількісним показником навченості. Загалом Н. – це здібності до знань і засобів навчальної діяльності. Вона є відносно стійкою властивість особистості. Це поняття за своїм змістом значно вужче, ніж поняття “здібність”, яке передбачає високу навченість певним видам діяльності. Слід розрізняти Н. загальну і спеціальну. Остання можлива лише під час вивчення певного навчального предмета.

Нав’язливість – внутрішнє прагнення людини, яке не піддається свідомому контролю, якщо навіть його марність чи шкідливість усвідомлена (наприклад, весь день кілька разів підряд миття рук).

Нав’язливі стани – хворобливі порушення психіки, що виявляються у виникненні постійно повторюваний думок, спогадів, сумнівів, уявлень, страхів, потягів або дій незалежно від волі і бажань людини.



Надійність методики – фундаментальна характеристика методики, яка показує, наскільки стабільні результати дослідження при неодноразовому обстеженні одних і тих же досліджуваних. Н.м. може визначатися шляхом повторного дослідження (через точно визначений відрізок часу) і вирахування коефіцієнту кореляції між результатами першого та повторного дослідження. Н.м. може визначатися і шляхом дослідження за допомогою декількох варіантів однієї і тієї ж методики, розподілу її на дві половини тощо. Надійність результатів дослідження залежить не тільки від якості самої методики, але й від процедури проведення дослідження (вона повинна бути абсолютно ідентичною в першому та другому випадках), соціально-психологічної однорідності вибірки.

Надійність тесту – ступінь відносної стабільності оцінок, що забезпечується даним тестом при повторних тестуваннях одних і тих самих досліджуваних. Визначається шляхом обчислення коефіцієнта кореляції між оцінками, одержаними при повторних тестуваннях;

– постійність, стійкість результатів, отриманих з його допомогою. Н.т. визначається шляхом установлення кореляцій між результатами першого та повторного використання тесту чи співставлення даних, отриманих при проведенні тесту, з результатами застосування еквівалентного тесту.



Намір – свідоме прагнення завершити дію у відповідності з наміченою програмою, направленою на досягнення бажаного результату.

Наочно-дійове мислення – відображення в свідомості людини зв’язків і відношень предметів та явищ, які безпосередньо включені в практичні дії.

Наочно-образна пам’ять – це збереження та відтворення раніше сприйнятих предметів чи явищ дійсності, звуків, запахів, смаків тощо.

Наслідування – свідома чи несвідома поведінка людини, направлена на відтворення вчинків та дій інших людей.

Наміри особистості – такі уявлення про майбутнє, в яких втілюються сформульовані людиною цілі, але не визначені засоби їх досягнення.

Наполегливість – вольова риса людини, що полягає у здатності тривало, не знижуючи активності, незважаючи на труднощі та перешкоди, домагатись свідомо поставленої мети.

Направленість особистості – сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості і відносно незалежних від наявних ситуацій. Н.о. характеризує її інтереси, нахили, переконання, ідеали, в яких відображається світогляд людини.

Напруженість – психічний стан, що викликається складними, екстремальними для даної особистості умовами. Н. може бути ситуативною або обумовленою індивідуальними властивостями, якостями особистості. В психологічному плані Н. проявляється у звуженні поля уваги, інертності, стереотипності мислення. Одним із засобів зняття Н. є релаксація, розслаблення, самонавіювання.

Напруженість психічна – психічний стан підвищеної активності, неадаптивності, викликаний екстремальними для даної особистості факторами і очікуванням, пов’язаних з ними несприятливих для неї ситуацій.

Народна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що проявляється у домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання.

Народний календар – це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року.

Наслідування – свідома чи несвідома поведінка людини, направлена на відтворення вчинків та дій інших людей.

Наставництво – специфічна неформальна педагогічна діяльність, спрямована на формування в молоді активної життєвої позиції, створення умов для повної соціально-психологічної адаптації в трудовому колективі. Основними формами Н. є : індивідуальна (робота наставника з одним підшефним); бригадна (групою молодих працівників керує бригадир-наставник); колективна (колектив працівників навчає і виховує новачків); шефство підприємства над учнями шкіл і ПТУ.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка