Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка7/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Клубні об’єднання – це організаційно оформлені та стабільно працюючі в навчальному закладі групи, що займаються соціально корисною та культурною діяльністю та існують на базі самоврядування.

Кмітливість – властивість особистості, яка поєднує критичність мислення й готовність пам’яті. К. – це насамперед риса пізнавальної діяльності, здатність швидко і добре розуміти і вирішувати завдання.

Когнітивна психологія – напрям психології, що з’явився в 50-60рр. ХХ ст.. в США як реакція на кризу біхевіоризму та гештальтпсихології. Найпершим головним завданням було вивчення перетворень сенсорної інформації від моменту подання стимулів на рецепторні поверхні до отримання відповіді. Були виділені численні структурні блоки пізнавальних та виконавських процесів, в тому числі короткотермінова і довготермінова пам’ять. Пізніше завданням К.п. як напряму було обґрунтування вирішальної ролі знання в поведінці суб’єкту. Інтенсивно розроблялися також когнітивні теорії емоцій та ін.

Когнітивний дисонанс – стан психічного дискомфорту, викликаний одночасною наявністю, одночасною актуалізацією в психіці суб’єкта суперечливих взаємовиключаючих потреб, мотивів діяльності, що іноді призводять до внутрішнього конфлікту, вихід з якого особистість знаходить шляхом раціоналізації, співіснування суперечливих, логічно несумісних висновків, підключенням захисних механізмів або зміною початкового (первісного) мотиву.

Кодування інформації – сукупність операцій щодо підготовки емпіричних даних до формалізованої обробки та аналізу (зміст цих операцій полягає в перетворенні даних в числову форму).

Коефіцієнт інтелектуальності – показник розумового розвитку, отриманий за допомогою різних тестових методик.

Колегіальність в управлінні – процес вироблення колективного рішення на основі думок керівників різного рівня, виконавців конкретних рішень.

Колегіум – середній заклад освіти, що забезпечує здобуття освіти понад державний освітній мінімум і гуманітарну, суспільно-гуманітарну, гуманітарно-природничу підготовку талановитої учнівської молоді певного регіону або України. До колегіуму зараховуються учні, як правило, після закінчення школи П ступеня. Діяльність цього навчального-виховного закладу базується на основі “Положення про середній навчально-виховний заклад” (1993 р.).

Коледж – повний триступеневий середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, який забезпечує досягнення кожним учнем соціально необхідного рівня загальноосвітньої підготовки не нижче державного стандарту;

– вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.



Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. Ознаки К. – це ті характерні риси, які властиві колективу: наявність суспільно значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу;

вищий рівень розвитку і функціонування соціальної групи. Значущими функціями колективу є: 1) утворення матеріальних і духовних цінностей відповідно до суспільного поділу трудової діяльності; 2) соціалізація членів трудового колективу;

- вища стадія розвитку організованої спільності людей, спрямована на досягнення соціально-значимих цілей і об’єднує своїх членів як самим процесом спільної діяльності, так і її організацією та системою стимулювання. Вирізняють К. трудові, навчальні, дитячі, військові, спортивні, колективи громадських організацій;

- група людей, включених у спільну діяльність і об’єднаних єдиними цілями, підпорядкованими цілям суспільства.



Колізія – зіткнення протилежних сил, поглядів, прагнень чи інтересів. К. є різновидністю психічного конфлікту.

Команда вчителів – група спеціалістів, об’єднаних єдиною ідеєю, єдиною метою, для досягнення якої їм абсолютно необхідно постійно узгоджувати свої дії. Мета створення К.в. – різке посилення ефективності саме колективної діяльності в порівняння з тим, чого можна досягнути за рахунок простого розподілу праці.

Компедіт – короткий переказ ідеї якого-небудь документа, доповіді, стисле викладення суті тієї чи іншої теорії, проблеми.

Компенсація психічна – психічний ефект компенсування недостатньо розвинутих якостей особистості, детермінуючих дану діяльність, іншими, більш розвинутими. К.п. сприяє формуванню індивідуального стилю діяльності, досягненню високих результатів при різному рівні розвитку професійно важливих якостей особистості. К.п. повинна враховуватись при професійному відборі.

Компенсуюче навчання – навчання, що має на меті компенсувати тих, хто частково або повністю був позбавлений освіти, яку б він мав одержати під час обов’язкового навчання. Розглядається також як новий напрям диференціації, що є наслідком зростання неуспішності, незадовільної підготовки випускників школи. Передбачає співробітництво сім’ї і школи, залучення спеціалістів з дитячої психології і медицини, індивідуальний підхід, створення тимчасових класів адаптації для “важких” учнів, додаткові заняття, зменшення кількості учнів у класі. Додаткові педагогічні зусилля розглядаються як засіб, що компенсує навчання.

Компетентність – поінформованість, обізнаність, авторитетність, професійні знання і вміння.

Компетенція – коло повноважень якоїсь певної структури чи посадової особи; коло питань, в яких дана особа досконало володіє знаннями та досвідом для досягнення намічених цілей;

– сукупність повноважень, прав і обов’язків, якими наділена посадова особа. К. залежить від статусу в управлінській взаємодії.



Комплекс неповноцінності – стійка упевненість людини у власній малоцінності як особистості, в своїх реальних і уявних недоліках, нездатності вирішувати життєві проблеми. К.н. гальмує і паралізує дії людини, призводить до невротичних відхилень.

Комплексно-цільовий метод плануваннярозроблення комплексних цільових програм, які містять систему заходів для досягнення генеральної мети.

Компроміс – погодження між протилежними, відмінними думками, досягнуте шляхом взаємних поступок.

Комп’ютерна грамотність – наявність початкових знань, що забезпечують уміння користуватися комп’ютерною технікою, включає такі елементи, як знання термінології, основних принципів дій, операцій, можливостей застосування.

Комунікабельність – потреба і здатність особистості до спілкування з іншими людьми, товариськість. Для К. людини характерно легкість, контактність, здатність і уміння не розгубитись в ситуаціях спілкування, прагнення до ініціативи, лідерства в групі.

Комунікативні емоції – емоції, що виникають на основі потреби у спілкуванні. Це бажання спілкуватися, ділитися думками і переживаннями, знайти їм відгук; почуття прихильності, симпатії, поваги до кого-небудь тощо.

Комунікація – духовно-психологічна сторона процесу людського спілкування, що характеризується як сутністю (обмін інформацією, сприймання і розуміння людьми одне одного), так і формами психологічного контакту і впливу (вербальне-невербальне, безпосереднє-опосередковане тощо).

Комунікативна компетентність – здатність особистості установлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. До складу К.к. входить сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективне протікання комунікативного процесу.

Комунікативність – відкритість особистості для інших, готовність спілкуватися, потреба мати контакти з людьми.

Комунікація – фундаментальна ознака людської культури, яка полягає в інтенсивному взаємному спілкуванні людей на основі обміну різного роду інформацією.

Конвергентне мислення – мислення, що спрямоване на пошук єдиного найкращого вирішення проблеми.

Конгруентність – відповідність, адекватність емоційних, експресивних, повендінкових та інших засобів діяльності психотерапевта в ситуаціях надання психологічної допомоги.

Конкретизація – застосування знань в практичних ситуаціях, пов’язаних з переходом від абстрактного до конкретного.

Конкретно-наукова картина світу – вища форма систематизації знань у якійсь конкретній науці (фізична, хімічна, біологічна, історична картина світу).

Консенсунс – загальна згода зі спірних питань, до якої приходять учасники конференцій, переговорів, засідань без формального голосування при відсутності формально заявлених заперечень.

Консультація психологічна – одна з послуг психологічної служби, яка спрямована на надання її психологом-консультантом особам, що мають потребу в оптимізації своєї психологічної активності, в переборенні неприємних психічних станів, утруднень, почуттів безвихідності, в організації спрямування тощо.

Контент-аналіз – метод соціальної психології і соціології, за допомогою якого через кількісні характеристики тексту (наприклад, аналіз частоти використання певних термінів і їх поєднання) розкриваються закономірності змісту. Кількісний аналіз смислових одиниць в тексті дає можливість виявити тенденції зміни неявно виражених установок, оцінок, мотивувань різних типів поведінки окремої особистості і досліджуваної групи в цілому.

Контроль – перевірка виконання чого-небудь, облік, спостереження за чим-небудь, ким-небудь. Розрізняють К. Поточний, коли перевіряється й оцінюється певний стан роботи, і контроль завершуючий, заключний, коли діяльність оцінюють за кінцевими результатами.

- процес порівняння (співставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими;

- це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів.



Контроль роботи школи – вид управлінської діяльності, покликаний виконувати роль (функцію) зворотного зв’язку між системами управління школою і елементами школи як об’єкта управління.

Контроль соціальний – форми і способи впливу, що використовуються соціальними групами для регулювання поведінки їх членів. К.с. використовується, в першу чергу, до тих індивідів, чия поведінка в позитивну чи негативну сторону відхиляється від групових форм.

Конфлікт – процес різкого загострення суперечностей і боротьби двох чи більше сторін – учасників у вирішенні проблеми, що має особистісну значимість для кожного з його учасників;

- зіткнення протилежних, несумісних одна з одною тенденцій в свідомості однієї людини, в між особистісних відносинах індивіда чи груп людей, пов’язане з гострими негативними емоційними переживаннями;

– крайнє загострення суперечностей; зіткнення осіб, їхніх інтересів, потреб, оцінок рівня прагнень, домагань тощо при способах їх розв’язання на фоні емоційних станів.

Конфліктна ситуація – це така ситуація, що складається з об’єкту та учасників конфлікту різної спрямованості і у якої один або декілька опонентів, наближаючись до своєї мети, віддаляють інших від своїх цілей, ускладнюються або роблять просто неможливим їх досягнення.

Конформізм – соціально-психологічна позиція особистості, що виявляється у свідомому прийнятті індивідом поглядів, цінностей та норм поведінки певної соціальної групи під тиском зовнішніх умов та обставин всупереч власним переконанням;

- поведінка людини, яка характеризується зовнішньою відповідністю цілям колективу при внутрішньому розходженні з ними;

– пристосовництво, пасивне прийняття існуючого порядку, пануючих думок тощо; відсутність власних позицій, безпринципне і некритичне спілкування будь-якому взірцю, що володіє найбільшою силою тиску, безумовне схилення перед авторитетами.

Концентрація уваги полягає в більшому чи меншому заглибленні в діяльність, що виконується людиною в даний момент.

– це інтенсивність її зосередження на визначеному об’єктові і відволікання від всього другорядного. Здатність до концентрації уваги тісно пов’язана з силою нервової системи.



Концепція – це загальний погляд на якесь явище, певний спосіб його розуміння, ідея, задум якоїсь справи, формування принципів її здійснення;

– система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, подій; основна ідея будь-якої теорії.



Корекційно-розвиваюча робота з школярами – система різноманітних професійних видів діяльності шкільного психолога, спрямована на вирішення психолого-педагогічних проблем навчання, поведінки і психологічного стану, які притаманні конкретним учням, і створення спеціальних умов для повноцінного розвитку і ефективного навчання дітей, які не мають яскраво виявлених психологічних проблем і особливостей.

Корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи.

Креативні здібності – це такі особистісні якості, що дозволяють людині по-новому поглянути на відомі предмети, явища, побачити в них нові закономірності, зв’язки, по-новому уявити бачене, придумати дещо нове, раніше невідоме.

Критерії оцінки передового педагогічного досвіду – актуальність; оригінальність, новизна; висока ефективність; стабільність результатів; збалансованість і комплексність результатів; раціональність витрат часу, зусиль, засобів; можливість відтворення даного досвіду іншими вчителями.

Критерій – мірило оцінювання визнаних параметрів, які описуються певними показниками;

– мірило для визначення, оцінки предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.



Критичність мислення – прагнення все аналізувати, піддавати оцінці, не приймати все на віру, уміння правильно оцінювати свої дії, здібності, виявляти і визначати свої помилки.

Культура – специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної та духовної праці, в системі норм і закладів, у духовних цінностях, сукупностях ставлень людей до природи, між собою і до самих себе;

- творча діяльність людини в усіх сферах буття і свідомості, як минула, уречевлена в тих чи інших культурних цінностях, так і сьогоднішня, і майбутня, яка базується на засвоєнні культурної спадщини, спрямовується на перетворення багатства людської історії у внутрішнє надбання особи, на всебічний розвиток сутнісних сил людини;

- міра і спосіб реалізації сутнісних сил людини як соціального суб’єкта в її діяльності і в створених у результаті цієї діяльності продуктах матеріального і духовного виробництва.

Культура виробництва – сукупність нормативних вимог до техніко-економічного, організаційного і естетичного рівня виробництва. Досягнення сучасної К.в. передбачає впровадження прогресивної техніки і технології, наукової організації праці, систематичне покращення умов праці, забезпечення персоналу належними побутовими умовами, підвищення професійної майстерності працівників та ін;

- система якостей, що зумовлюють характер поведінки людини в процесі виробничо-трудової діяльності, спрямованої на створення матеріальних цінностей.



Культура міжетнічних відносин – це реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального й духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.

Культура управління – теорія ефективного застосування управлінської системи, структури (наприклад, як організувати систему управління освітою, щоб за її допомогою впливати на хід розвитку освіти в потрібному напрямі);

- теорія раціональної організації роботи апарату управління, виховання в нього найбільш ефективних засобів, форм і методів праці, розкриття ролі культурного елемента в цьому процесі;

- теорія власне управління як важливої соціальної функції і свідомого і владного впливу як на окремих людей, так і на всю людську спільноту для досягнення конкретної мети;

- сукупність теоретичних і практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і відносяться тією чи іншою мірою до різних аспектів людської діяльності;

- система знань про управлінську практику як культурний феномен, сукупність науки і мистецтва управління, рекомендацій, узагальнень об’єкта управління, які мають науково-практичну цінність і органічно, системно пов’язані між собою;

- важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їхні помисли і бажання і водночас – один із вирішальних факторів успіху в управлінні організацією.



Курс дій – загальні положення і поняття, якими керуються, коли приймають рішення чи які обмежують альтернативи під час прийняття рішень.

Куточок живої природи є невід’ємною складовою частиною кабінету (відділу, лабораторії, класу) біології загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. К.ж.п. створюється для проведення навчальних і практичних занять, передбачених програмами з предметів природничого циклу, здобуття поглиблених знань, формування практичних умінь та навичок, організації позакласної дослідницької і природоохоронної роботи учнів.

Лабільність – одна з основних властивостей нервової системи, що характеризує швидкість виникнення і припинення процесу збудження. Л. психічних процесів означає їх швидку зміну. Л. психіки дає можливість швидкого і порівняно легкого переключення психічних функцій людини з одного виду діяльності на інші. Поняття Л. використовується для позначення швидкості, з якою фізіологічна система реагує на подразнення і повертається у вихідний стан.

Лабораторна робота – вивчення в шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.

Лабораторний експеримент – різновидність експерименту, що проводиться в умовах спеціально обладнаних приміщень, що забезпечує особливо строгий контроль незалежних і залежних змінних.

Лаконізм – стисле, чітке викладення думок, ідей, задуму.

Латентний період – прихований період в психічному і фізіологічному відображенні, час від моменту дії на організм подразника до моменту появи відповідної реакції.

Лекція – 1) усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логікою побудови; 2) виклад матеріалу шляхом дослівного читання завчасно написаного тексту, конспекту; монологічний метод навчання, при якому вчитель (викладач) впродовж значного відрізку часу усно викладає значний за обсягом навчальний матеріал, використовуючи прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів. Ефективність Л. підвищується завдяки її конспектуванню, тобто письмовому запису матеріалу, який сприймається (запису цитат, висновків, законів та інших узагальнень); 3) це розгорнутий і організований в доступну форму системний виклад тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального, ідейно-естетичного змісту. Логічним центром Л. є якесь теоретичне узагальнення, а конкретні факти служать ілюстрацією.

Лідер – член педагогічного колективу, який завдяки своїм особистим якостям має переважний вплив на весь колектив чи його частину;

- людина, яка завдяки своїм якостям має переважний вплив на членів соціальної групи;



- авторитетний член організованої чи малої групи, особистісний вплив якого дозволяє йому відігравати головну роль в соціальних ситуаціях і процесах. Авторитет і повсякденний вплив Л. мають неформальний характер, складаються стихійно і підтримуються неофіційними засобами групового контролю. В цьому лідерство відрізняється від керівництва, що розуміється як юридично регламентований соціально-організаційний процес.

Лідерство – демонстрація і заохочення високих стандартів поведінки, адаптація стилю управління до ситуації і людей, вміння мотивувати і керувати ними.

Лінійне, функціональне і лінійно-функціональне управління – основні види організації управлінської діяльності в умовах розподілу праці. Лінійне управління передбачає спрямовуючий і координуючий вплив на господарський чи інший об’єкт лише керівника (дирекції). Переваги Л.у. в чіткості, високій мірі узгодженості і комплексності керівництва, однак чим вище рівень управління, чим складніші і загальніші взаємозв’язки на виробництві (в установі, системі), тим важче керівнику виконувати свої функції. Виникає потреба розподілу не лише праці, але й обов’язків та прав, у зв’язку з чим функціональні підрозділи одержують повноваження встановлювати прямі зв’язки з підпорядкованими їм ланками, тобто виникає функціональний вид управління Ф.у. має переваги в гнучкості, оперативності, комплексності, однак при цьому кожний функціональний підрозділ ставить “свої” питання на перше місце, що веде до дублювання і розлагодженості вказівок “зверху”. Лінійно-функціональне управління використовує переваги і долає недоліки, присутні окремо Л. і Ф. управлінню.

Лінійно-експертна модель – модель конструювання навчальних програм. Л.-е.м. базується на властивому людині прагненні до контролю. Процес створення програм за цією моделлю відбувається під керівництвом вчених, які прагнуть, щоб їх зміст максимально відповідав вимогам певної наукової дисципліни або контролювався нею. Тому в ході конструювання програми керуються, перш за все, конкретними цілями навчання і саме вчені приймають початкове та остаточне рішення відносно обґрунтованості її змісту та побудови.

Ліцей – середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, підпорядкований нормам адміністративного права; ліцей є юридичною особою і має фінансову самостійність. В Л. навчаються учні, які вже закінчили 7(8) клас загальноосвітньої школи або мають неповну середню освіту. Діяльність Л. спрямована на отримання учнями освіти понад державний мінімум та здійснення науково-практичної їх підготовки. Л. повинні мати також чітко визначений профіль і умови для залучення учнів до науково-дослідної, експериментальної діяльності з обраного профілю. Діяльність Л. спрямовується “Положенням про середній навчально-виховний заклад”, “Інструкцією про організацію та діяльність ліцею” (1996 р.);

- вид державного середнього загальноосвітнього навчального закладу, зорієнтованого на навчання і виховання високоморальної і інтелектуальної особистості і забезпечення неперервної середньої та вищої освіти. Надає підвищену підготовку з окремих предметів різних циклів, здійснює ранню професіоналізацію, забезпечує максимально сприятливі умови для розвитку і постійного нарощування творчого потенціалу, сприяє оволодінню навичками самостійної і наукової роботи;

– середній загальноосвітній навчально-виховний заклад освіти, що забезпечує здобуття освіти понад державний освітній мінімум, здійснює науково-практичну підготовку талановитої учнівської молоді.

Ліцензія – дозвіл держави на здійснення певного виду діяльності. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначає держава. До нього включають всі види освітніх послуг, у тому числі професійна підготовка населення. Необхідність уведення інституту ліцензування пояснюється принципово новими засадами функціонування освітньої системи України в сучасних соціально-економічних умовах, запровадженням єдиних принципів освітньої політики держави, подолання монополії останньої на освіту, запровадженням її багатоукладності та варіативності.

Логічне мислення передбачає оволодіння людиною прийомів логічної обробки знань, тобто встановлення узагальнених зв’язків між новими знаннями і раніше одержаними, приведення їх в певну впорядковану систему. Воно характеризується вмінням робити визначення понять, а також оволодівати прийомами порівняння, спростування, доказовості, виведення правил, гіпотез, закономірностей.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка