Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка4/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Дискомфорт – брак комфорту, необхідних умов для життєдіяльності людини, незручності, неприйнятність ситуацій. Соціально-психологічний Д. стосується насамперед міжособистісного спілкування;

– порушення необхідних умов для життєдіяльності людини, незручність, несприйняття ситуацій.



Дискомфортний стан – стан, який характеризується несприятливими суб’єктивними відчуттями людини, що викликаються впливом протягом визначеного часу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Д.с. пов’язаний зі станом здоров’я, зміною емоційних характеристик (тривалі негативні емоції, тривожність).

Дискримінація – навмисне обмеження або позбавлення прав, переваг яких-небудь осіб, організацій чи держав за расовою, національною, державною належністю, статтю, майновим станом, політичними чи релігійними переконаннями тощо.

Дискурсивне мислення – мислення, що здійснюється шляхом логічних міркувань, суджень і опосередкувань.

Диспут – це метод формування суджень, оцінок, переконань, що базуються на закономірності: знання, одержані в ході зіткнення думок, різних точок зору, завжди відрізняються високою мірою узагальнення, стійкості і гнучкості.

Дистанційне навчання − навчання за допомогою листування, телебачення, радіо, телефону. Публікацій в газеті за обмеженого контакту з викладачем. Друковані, аудіовізуальні та інші спеціально підготовлені матеріали направляються індивідуальним учням або групам. Процес засвоєння матеріалу контролюється за письмовими завданнями, що адресуються викладачу та повертаються назад з виправленнями та рекомендаціями.

Дистанція соціальна – умовна відстань між представниками різних соціальних груп, людьми, що мають різний соціальний статус. Д.с. може змінюватися в процесі спілкування людей. Оптимальний рівень Д.с. дотримується при демократичному стилі керівництва.

Дисципліна трудова – строге дотримання встановленого порядку на виробництві, в установі. Передбачає своєчасний прихід на роботу, дотримання встановленої тривалості робочого дня, раціональне використання робочого часу, точне виконання розпоряджень адміністрації. Вимоги до Д.т. визначаються діючими на підприємствах, в організаціях та установах правилами внутрішнього трудового розпорядку, виконання яких є обов’язковим. Порушники трудової дисципліни несуть відповідальність у встановленому порядку: міри громадського впливу, адміністративні стягнення, матеріальні санкції.

Дисциплінованість – вольове зусилля особистості, що проявляється в діях та поведінці людини у відповідності з законами, нормами і правилами.

Диференціальна психологія – галузь психології, яка вивчає психологічні відмінності як між індивідами, так і між групами людей, причини та наслідки таких відмінностей.

Диференціація навчання – 1) принцип врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів в інтересах розвитку їхніх нахилів і здібностей; 2) педагогічна технологія навчання, що забезпечує реалізацію принципу диференціації.

Диференційоване навчання – вид навчання, що базується на принципі диференціації та педагогічній технології диференційованого навчання, яка передбачає створення різних умов навчання для різних шкіл, класів, груп з метою врахування як індивідуальних особливостей, так і домінуючих особливостей їх контингентів.

Діагноз – аргументоване визначення певного стану на основі всебічного дослідження (рівня розвитку здібностей, професійної придатності, характеру і суті хвороби тощо).

Діагноз психологічний – висновок психолога (групи психологів) про індивідуально-психологічні особливості особистості як в нормі, так і при патології, виявленні в результаті її вивчення методами психодіагностики.

Діагностика – психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

- кількісна оцінка і якісний аналіз педагогічних процесів, явищ і т.п. з допомогою спеціально розроблених наукових методів.



Діагностика соціально-психологічна – теорія і практика виявлення соціально-психологічних характеристик груп людей; використовується для оцінки розвитку конкретних колективів, виявлення структури міжособистісних відносин, для оцінки ефективності соціальних, економічних, виховних впливів. Результати Д.с.-п. використовуються при профвідборі для деяких професій, що ставлять підвищені вимоги до якості спільної діяльності людей, при вдосконаленні виховного процесу, при складанні планів соціального розвитку і т.п.

Діагностичний мінімум – основна діагностична схема пропонованої моделі діяльності. Являє собою сукупність діагностичних прийомів виявлення особливостей і рівня розвитку психолого-педагогічного статусу школярів; схема пристосована до проведення масового психологічного обстеження.

Діалектичне мислення – це уміння бачити в явищах єдність протилежностей, боротьбу цих протилежностей, виявляти тенденції їх розвитку, бачити зародження нових.

Діалогічна модель – конструювання навчальних програм. Діалогічна модель виходить переважно з потреб учнів. Для визначення цих потреб вчителі на першому етапі вступають у діалог з учнями, для яких призначена дана програма. Потім вони прагнуть узгодити наявний навчальний матеріал з виявленими в учнів потребами та інтересами. Модель активно залучає школярів у розробку навчальних програм, причому їх потреби та інтереси одержують пріоритет над соціальними та науково-дисциплінарними аспектами змісту програми.

Дієздатність – здатність людини не тільки виконувати певні дії і діяльність, але й відповідати за це.

Ділова гра моделює процес педагогічної діяльності вчителя і дозволяє оцінити професійний рівень, що проявляється на всіх ділянках такої діяльності, а також діагностувати труднощі, що виникають на різних етапах професійної діяльності;

- метод пошуку управлінських рішень в умовах проблемної ситуації. Д.г. використовується як метод активного навчання працівників управління з метою вироблення в них навичок приймати рішення в нестандартних ситуаціях, а також як засіб тестування певних здібностей в працівників окремих категорій;

– метод імітації ситуацій, моделюючих професійну чи іншу діяльність шляхом гри, в якій беруть участь різні суб’єкти, наділені різною інформацією, різними функціями і діють за заданими правилами.

Ділова етика – (етика підприємства) сукупність певних принципів, правил та норм господарської поведінки підприємців (бізнесменів). Більшість значних компаній у країнах з ринковою економікою розробляють та приймають кодекси ділової етики (честі).

Ділові якості – здатність знаходити найкращий підхід до розв’язання виникаючих ситуацій і найкоротший шлях досягнення мети, самостійно мислити та оперативно приймати обґрунтовані рішення, послідовно й ініціативно забезпечувати їх виконання.

Діловодство кадрової служби – виконання своєрідних операцій, пов’язаних із створенням і використанням документальної кадрової інформації на підприємствах і в організаціях. У функції Д.к.с. входять: реєстрація, попередній розгляд і розподіл документів, формування номенклатури справ, їх облік, організація обробки, встановлення форм і реквізитів, довідково-інформаційне обслуговування та ін.

Діяльність – специфічна форма свідомого, цілеспрямованого активного ставлення до оточуючої дійсності для її доцільної зміни і перетворення. Структура людської діяльності складається з потреб, мотивів, цілей, задач, дій, операцій. Аналіз конкретної діяльності можливий лише за умови визначення потреб, мотивів такої діяльності і умов досягнення мети;

- активність людини, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, пов’язаних із задоволенням її потреб та інтересів, на виконання вимог до неї зі сторони суспільства. Виділяють такі компоненти Д.: постановка мети, планування роботи, виконання роботи, перевірка результатів, підведення підсумків, оцінка роботи;

– специфічно людська, регульована свідомістю як вищою інстанцією, внутрішня і зовнішня активність, що спричиняється потребою. Д. направлена на пізнання, творче відтворення і перебудову зовнішнього світу.

Діяльнісно-особистісна концепція виховання стверджує, що дієвим виховання є лише тоді, коли дитина включається в різноманітні види діяльності і оволодіває суспільним досвідом завдяки ефективному стимулюванню педагогом активності в цій діяльності.

Доброзичливість – позитивне, емоційне ставлення людини до інших людей, груп або соціальних явищ, яке виявляється у внутрішній прихильності, привітності, схильності до спілкування, прояві уваги, готовності до співробітництва, надання допомоги.

Доброта – чуйне, дружнє ставлення до іншої особи; ґрунтується на доброзичливості, привітності у взаєминах. Суть доброти визначається як прагнення людини до досконалості через вчинки, які спрямовані на благо людини та її право бути щасливою. Визначальними ознаками доброти є чуйність, лагідність, делікатність, довірливість, милосердя і благодійність.



Доброчесність – постійна спрямованість волі на те, що з погляду моралі є добро, в свою чергу вона сама є моральним благом і етичною цінністю.

Доведення – логічне розмірковування.

Довільна увага – увага, що виникає внаслідок поставленої мети, свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Д.у. потребує зусиль і тривала її веде до втоми.

Домагання – прагнення особистості досягнути певного статусу, мети, результату діяльності. Завищений рівень домагань з одного боку сприяє розвитку активності особистості.

Домашня навчальна робота учнів (самопідготовка) – форма організації навчання; самостійна, поза уроками робота учнів з виконання письмових завдань. Д.н.р.у. включає: вивчення навчального матеріалу, який пояснювався на уроці; самостійне вивчення нового матеріалу, самостійні спостереження; проведення дослідів; виготовлення наочних посібників; написання творчих робіт (творів, рефератів)тощо.

Домінанта – осередок збудження в центральній нервовій системі, тимчасово визначає характер відповідної реакції організму на зовнішні та внутрішні подразники, надаючи тим самим поведінці визначену спрямованість.

Допитливість – риса характеру особистості, що проявляється у прагненні до широти та глибини знань про навколишній світ і саму себе.

Доручення – метод, який дозволяє вчителеві перевірити якості характеру особистості учня, його ставлення до виконання безплатної і оплачуваної роботи.

Дослідницький метод навчанняметод навчання, що забезпечує вищий рівень пізнавальної самостійності учнів; метод навчання, при якому пізнавальна діяльність учнів за своєю структурою наближається до дослідницької діяльності вченого, який відкриває нові наукові знання; спосіб навчання шляхом самостійного “відкриття” учнями знань. Він включає всі елементи проблемного навчання: 1) виявлення проблеми (переведення її у форму конкретного запитання чи задачі), предмета дослідження; 2) аналіз умов, їх оцінка, відокремлення відомого від невідомого; 3) висунення гіпотези чи припущень; 4) розробка плану розв’язання проблеми; 5) виконання плану; 6) перевірка вірності дій і одержаного результату.

Дослідницько-експериментальна діяльність забезпечує систематичну науково-дослідницьку, експериментальну, конструкторську і винахідницьку діяльність учнівської та студентської молоді з різних галузей науки, техніки, мистецтва і культури, та спрямовується на створення умов для творчого самовдосконалення, виявлення, розвитку та підтримки юних талантів і обдарувань.

Дотепність – здатність людини винятково точно й естетично красиво відображати в своїх судженнях відношення до предметів об’єктивного світу (дотепний жарт, порівняння тощо). Д. є конкретним проявом гнучкої думки, нетрадиційності мислення і спирається на природні задатки гумору, життєвий досвід.

Доступність навчання – дидактичний принцип, який вимагає побудови навчального процесу (завдань, змісту, методів, форм навчання) відповідно до реальних навчальних можливостей учнів, тобто відповідно до рівня їх підготовленості і загального розвитку. Д.н. знаходить свій вияв у правилах: від близького до далекого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого, від простого до складного. Доступне не означає легке. У навчанні обов’язково повинні бути труднощі, але помірні. Навчання лише тоді сприятиме розвитку учнів, якщо воно вимагає від них напруження розумових сил, пізнавальної активності. Тому воно повинно орієнтуватися не на рівень актуального розвитку, а на зону найближчого розвитку, тобто на більш високий рівень, але такий, який учні можуть осилити при цілеспрямованій допомозі вчителя.

Дошкільний виховний заклад є закладом освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку. До Д.в.з. належать: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим та цілорічним перебуванням дітей.

Друга сигнальна система – система способів регуляції психічної активності живих істот в навколишньому світі, властивості якого сприймаються головним мозком у вигляді сигналів, що подаються в знаковій формі, на відміну від першої сигнальної системи.

Егоїзм – риса поведінки людини, що полягає в надмірній зосередженості на своєму “Я”, замкненості у вузькому світі своїх індивідуальних інтересів, прагнення досягти своїх цілей за рахунок інших людей.

Ейфорія – психологічний стан піднесеного настрою людини, не виправданий реальністю, об’єктивними причинами; стан некритичного вдоволення (безпричинна радість, безтурботність).

Екзальтація – збуджений, охоплений, схвильований стан, іноді хвороблива жвавість, викликані сильним позитивним емоційним подразником.

Екологічне виховання дітей та молоді передбачає формування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі;

- це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Завдання екологічного виховання: нагромадження екологічних знань; виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її; формування вмінь і навичок діяльності в природі.



Екологічно-природоохоронна діяльність передбачає оволодіння дітьми, учнівською та студентською молоддю знаннями про навколишнє середовище, формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи, збереження навколишнього середовища.

Економіка праці – наука, що вивчає механізми дії економічних закономірностей у галузі організації праці, ефективності її використання, відтворення та розподілу робочої сили. Вона розробляє теоретичні основи вдосконалення організації та оплати праці, методи найефективнішого і раціонального використання трудових ресурсів.

Економічна культура особистості – активна трудова і громадська діяльність, спрямована на використання у практиці засвоєних економічних знань, переконань, навичок.

Економічна психологія – вивчає психологічні явища, пов’язані з виробничими відносинами людей.

Економічне виховання – це вироблення в учнів чіткої уяви про наукові закономірності розвитку економіки, особливості ринкових відносин, цілеспрямоване. Систематичне формування у підлітків економічних знань, високої організованості та творчої ініціативи, підготовка їх до продуктивної праці, вмілого, бережливого ставлення до природи, вироблення звички практично використовувати економічні знання у реальному житті;

- це організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної свідомості учнів. Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника в активного творчого учасника виробничого процесу. Завдання Е.в.: ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, перебудовою структури виробництва, підвищенням його ефективності, вдосконаленням виробничих відносин, системою управління і методами управління; формування здатності до економічного мислення, творчого пошуку підвищення продуктивності праці, вміння швидко оволодівати новими формами і методами праці; виховання почуття і рис господаря, що працює з віддачею, бережливо ставиться до результатів праці; виховання здорових матеріальних потреб, уміння розпоряджатися зарплатою.



Екскурсія навчальна – форма організації навчання поза межами школи, спрямована на вивчення учнями певних явищ, процесів, предметів шляхом їх “живого споглядання” і безпосереднього сприймання. Види Е.н. : за змістом: загальноосвітні, краєзнавчі; за часом: короткотермінові, тривалі; за місцем у навчальному процесі: вступні, супровідні, заключні. Е.н. – форма навчальної роботи, яка дозволяє організовувати спостереження і вивчення різних предметів та явищ і їх природних, звичних умовах (природа, історичні місця та ін.), або в музеях, на виставках тощо.

Експасивність – психічний стан людини, що проявляється у нестриманості, надмірному неконтрольованому прояві своїх почуттів. Е. Люди важкі у спілкуванні, схильні до конфліктів.

Експеримент – метод наукового пізнання, що полягає в цілеспрямованому вивченні будь-якого явища дійсності в контрольованих і керованих умовах.

Експресія – виразність, сила прояву почуттів, переживань. Експресивна реакція є зовнішнім проявом емоцій і почуттів людини (міміці, пантоміміці, голосі, жестах). Надмірна чи недостатня Е., її неадекватність конкретній ситуації може служити однією з причин конфліктів у взаєминах між людьми.

Екстерн – особа, яка самостійно опановує навчальні програми і якій надається можливість проходження підсумкової та державної підсумкової атестації в навчальних закладах системи загальної середньої освіти.

Екстернал – тип особистості, схильний пояснювати наслідки своїх вчинків, невдач впливом обставин, інших людей, тим самим як би знімаючи з себе моральну відповідальність.

Есктернат в системі загальної середньої освіти є різновидом індивідуальної форми навчання, що забезпечує гарантоване Конституцією України право громадян на здобуття повної загальної середньої освіти. Е. передбачає самостійне засвоєння програм з окремих предметів, класів, курсів початкової, базової та повної загальної середньої освіти з наступною підсумковою та державною підсумковою атестацією в навчальному закладі.

Екстраверсія – характеристика особистості, яка проявляється в спрямованості відчуттів, переживань, інтересів до зовнішнього світу. Типовий екстраверт більше схильний до спілкування з людьми, комунікабельний, має багато друзів, не любить самотності. Прагне до яскравих вражень, діє під враженням моменту, імпульсивний, дотепний в розмові, любить зміни, безтурботливий, оптимістичний. Екстраверт віддає перевагу діяльності, схильний до агресивності, буває нестриманим.

Екстраполяція – розповсюдження висновків, отриманих в результаті вивчення однієї частини явищ на іншу частину цього роду явищ.

Екстремальна ситуація – це несподівана, незапланована, нештатна обстановка, що різко порушує і ускладнює виконання професійних завдань і несе загрозу життю чи успішному виконанню діяльності.

Екстремальні умови – умови, що вимагають від працівника напруги фізіологічних і психічних функцій, що різко виходять за межі норми. Екстремальний режим в загальному розумінні – це режим праці в умовах, що різко виходять за межі звичайних. Відхилення від звичайних умов діяльності вимагають підвищеного вольового зусилля, інакше кажучи, викликають напругу.

Емоції – це психічні стани людини, в яких реалізується безпосереднє ситуативне переживання (задоволення, радості, страху) особистістю значимості діючих на неї явищ і ситуацій. В Е. проявляється позитивне ставлення особистості до певних об’єктів, сфер діяльності, до самого себе, інших людей.

Емоційна депрівація (дефіцит емоцій) – довгочасна відсутність ласки, турботи, людської теплоти, розуміння.

Емоційна збудливість – властивість особистості або тимчасовий психічний стан, що проявляються в легкій появі чітко виражених у відповідь на емоціогенні чинники. Е.з. пов’язана з якимись активними вольовими актами.

Емоційна напруженість – стан людини, що викликається конфліктними умовами, підвищеною ймовірністю виникнення аварійних ситуацій, несподіваним або довготривалим напруженням інших видів і визначає тимчасове пониження стійкості психічних процесів та професійної працездатності.

Емоційно-вольова стійкість – здатність психіки людини зберігати високу функціональну активність і працездатність в умовах впливу стресорів, фрустраторів як в результаті адаптації до них, так і в результаті високого рівня розвитку емоційно-вольової саморегуляції.

Емоційно-вольова сфера – система психічно стійких властивостей людини, які характеризують зміст, якість і динаміку емоцій, почуттів і волю людини.

Емпатія – розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання. Емпатичні здібності зростають разом з віком та досвідом за умов схожості поведінкових та емоційних реакцій учасників спілкування;

– якість особистості, її здатність емоційно відкликатися на переживання, почуття і психічні стани інших людей. Е. передбачає суб’єктивне сприйняття іншої людини, уміння поставити себе на її місце, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, думок, почуттів. Е. зближує людей в спілкуванні, доводить його до довірчого, інтимного рівня.



Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається і спирається на дані спостереження та експеримент. В ході Е.д. встановлюються нові факти, проводиться їх узагальнення.

Ергономіка – наукова дисципліна, що вивчає трудові процеси з метою створення оптимальних умов праці і заснована на даних анатомії, фізіології та психології людини. У галузі освіти це пов’язано з відношенням вчителя або учня до занять, обладнання, навчальних цілей, до умов праці та навчання.

Ерудиція – глибока обізнаність, начитаність, знання проблематики в певній галузі науки, діяльності (наприклад, обізнаність в проблемі зайнятості населення). Здобувається Е. шляхом наполегливої кропіткої праці, систематичним поповненням знань, аналізом набутого досвіду.

Ефективність навчальних занять – ступінь досягнення заданої мети діяльності з врахуванням оптимальності (необхідності і достатності) витрачених зусиль, засобів і часу.

Ефективність уроку – ступінь досягнення запланованої мети діяльності з врахуванням оптимальності (необхідності і достатності) витрачених зусиль, засобів і часу.

Єдині педагогічні вимоги – сукупність єдиних норм, правил щодо поведінки, діяльності і виховання дітей, прийнятих всіма суб’єктами виховання (школа, сім’я, позашкільні заклади, громадськість тощо), які забезпечують узгодженість їх виховних дій.

Єдність процесів викладання та навчання – закономірність процесу навчання, яка виражає спільну діяльність вчителя та учня при якій у процесі навчання розвивається не тільки учень, а й удосконалює свої професійні навички вчитель.

Женевська школа генетичної психології – напрям в дослідженні психічного розвитку дитини, створений Ж.Паже та його послідовниками. Предмет вивчення – походження і розвиток інтелекту в дитини; головна задача – дослідження механізмів пізнавальної діяльності, основний метод – клінічна бесіда, орієнтована не на фіксацію зовнішніх ознак явища, а на процеси, які приводять до їх виникнення.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка