Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка3/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Готовність психологічна – суттєва передумова цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості та ефективності. Г.п. допомагає людині успішно виконувати свої обов’язки, правильно використовувати знання, досвід, особистісні якості, зберігати самоконтроль і перебудувати свій спосіб дій при появі непередбачених перешкод.

Гра – один з видів діяльності людини; один із способів фізичного, розумового і морального виховання дітей. Гра рольова (сюжетно-рольова) – метод формування свідомості і досвіду дитини шляхом моделювання (відтворення) певних суспільних відносин. Зміст Г. Рольової реалізується дитиною у взятій на себе ролі, згідно з певними правилами поведінки, що регулюють її виконання. Всяка Г. Рольова – це школа довільної поведінки і діяльності, властивої поведінці і діяльності дорослих.

Графічна культура – рівень сформованості графічних знань і вмінь, які можуть виступати засобом пізнання довкілля. У широкому розумінні – здатність людини прогнозувати, планувати і коригувати свої дії, будувати діяльність в образі і лише потім втілювати його в реальні дії чи процеси.

Громадська думка – це специфічний стан свідомості, який включає в себе потайне чи явне ставлення різних соціальних спільнот до подій, фактів або процесів соціальної дійсності. Г.д. фіксує сприйняття дійсності через призму масової свідомості. Формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності. Вона створюється під впливом буденної свідомості, емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки, мистецтва, політики і всіх джерел масової комунікації;

– висловлена у формі певних суджень, ідей і уявлень ставлення соціальних груп до явищ чи проблем соціального життя, що зачіпають загальні інтереси. Г.д. формується під впливом всіх засобів масового впливу (радіо, преса, телебачення), хоч може виникати й стихійно, під впливом тих чи інших життєвих обставин і ситуацій.

– думка учнів колективу класу, яка впливає на формування позитивних або негативних рис особистості

– спільні для соціальної групи (колективу) уявлення, судження, розуміння важливості для неї предметів, явищ, подій. Г.д. як спільність оціночних суджень членів групи виникає в процесі їх спільної діяльності, спілкуванні і відображає її позицію.



Громадська думка колективу – наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.

Громадянин – людина, яка ідентифікує себе з певною країною, де вона наділена відповідним юридичним статусом, що є основою для користування певними правами та для додержання обов’язків.

Громадянство – юридичний статус особистості, який надається їй після досягнення відповідного віку або шляхом натуралізації і засвідчується врученням їй відповідного документа. Громадянський статус пов’язаний з одержанням людиною певних юридичних, політичних, економічних та інших прав і покладання відповідальності за додержання встановлених у державі порядків.

Громадянська культура – ставлення індивідів до інституцій держави та настанов влади, їхня законослухняність та критична вимогливість. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до сфери взаємодії населення, з одного боку, та влади – з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств одна з одною. Вона характеризується сприйманням влади не як предмета боротьби й завоювання, а як об’єкта впливу щодо захисту інтересів і прав громадян. Виражається у ставленні населення до існуючого порядку. У знанні й визнанні ним суспільних норм, готовності їх додержувати. До громадянської культури належать знання людей про їхні права й обов’язки, про устрій держави, про політичні системи, процедури політичного, зокрема виборчого процесу.

Громадянська освіта – діяльність, спрямована на формування знань і навичок, необхідних громадянину в демократичній правовій державі для реалізації громадянських прав і свобод, користування інститутами сучасної правової демократичної держави. Завданням громадянської освіти є культивування основоположних принципів і цінностей вільного демократичного суспільства і конституційного порядку. Вивчення прав та вміння реалізувати ці права формують ядро громадянської освіти.

– це навчання людей, як жити в умовах сучасної держави, як додержувати її закони, і водночас не дозволяти владі порушувати їхні права, добиватися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства.



Громадянська позиція – система ціннісних і соціальних орієнтацій та настанов, що характеризують людину як громадянина країни та суспільства.

Громадянське виховання - формування громадянськості як інтегративної якості особистості, що дає можливість людині відчути себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною та захищеною.

Громадянське суспільство – поняття, що вживається для означення сукупності існуючих у суспільстві відносин, які є державно-політичними, сфери життєдіяльності громадян й окремих індивідів, що є цивільною, приватною, перебуває поза впливом держави, її директивного регулювання й регламентації. Його існування втілюється у приватному житті громадян, у функціонуванні вільного ринку, у безперешкодному поширенні духовних, релігійних, моральних і національних цінностей, у добровільно сформованих асоціаціях та організаціях громадян, в усій різноманітності вільно здійснюваних між ними міжособистісних зв’язків (сімейні, общинні, економічні, культурні, релігійні тощо).

Громадянськість це морально-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням і повноваженням прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовністю і вмінням дотримування власних прав, вимагати від держави виконання її функцій, лояльним відповідальним ставленням до своїх обов’язків перед державою, патріотизмом;

– духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика людини, зумовлена її державною самоідентифікацією, усвідомленням належності до конкретної країни. З цим пов’язані лояльне ставлення до встановлених у державі порядків, законів, інституцій влади, почуття патріотизму, власної гідності, моральність знання і повага до прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовність та вміння додержувати власних прав та обов’язків.



Група – будь-яке об’єднання людей незалежно від того, якого характеру зв’язки виявляються між її членами.

Група мала – група з двох або більше людей (оптимальне число 7+/− 2 чол.), об’єднаних єдиною метою, подібними інтересами і потребами в спілкуванні та спільній діяльності, які перебувають в безпосередньому контакті один з одним. Г.м. класифікуються за ознакою провідної спільної діяльності: виробничі, навчальні, військові, спортивні, сімейні та інші; за ознакою тривалості існування: тимчасові і постійні; за ознакою рівня розвитку. Взаємовідносини учасників Г.м. носять переважно емоційний характер і підпорядковуються закономірностям психологічної сумісності та конфліктності, можуть бути вивчені методами спостереження, взаємної оцінки, соціометрії та ін.

Групова динаміка - напрям соціально-психологічних досліджень, ініціатором розробки якого був К.Левін (США). Головний об’єкт – малі групи. В якості базового методу використовувалось створення штучних лабораторних ситуацій з наперед заданими характеристиками.

Групова дискусія – колективне обговорення якого-небудь питання. Широко використовується як метод вироблення і прийняття управлінських рішень, є найбільш поширеним методом активного навчання. Може бути використана у двох формах: у формі методу аналізу конкретних ситуацій і у формі колективного самоаналізу, під час якого учасники обговорюють події, що відбулися в групі під час навчання.

Групова оцінка особистості – соціально-психологічний метод, що ґрунтується на оцінці різноманітних особистісних якостей і поведінки конкретних людей, яка здійснюється особами, достатньо близько з ними знайомими (експертами). Г.о.о. переважно використовується при атестації і підборі керівних кадрів. Процедура Г.о.о включає: вибір осіб, яких оцінюють у відповідності з поставленими завданнями; вибір експертів; розробку переліку особистісних і ділових якостей, що оцінюється; складання словника до переліку відібраних якостей, в якому вони чітко і однозначно трактуються; розробку шкали для оцінки якостей; чітке оформлення опитувального листа, що пропонується експертам; апробація розробленої методики, перевірка її надійності; опитування респондентів; кількісна і графічна обробка даних; інтерпретація оцінок, складання спеціальних характеристик піддослідних; ознайомлення піддослідних з їх оцінками; висновки і рекомендації за результатами оцінки.

Групова свідомість – цілісна рівнодіюча, яка складається з діалектичної суми індивідуальних свідомостей членів певної соціальної групи. Відомості щодо групової свідомості необхідні для з’ясування інтересів і потреб групи, для оптимального керування діяльністю соціальної групи.

Групова сумісність – соціально-психологічне явище, що відображає ступінь ефективності спільної діяльності людей, можливість їх адаптації один до одного.

Гуманізація – впровадження у взаємодію людей принципів гуманізму, формування і розвиток у стосунках між людьми гуманістичних почуттів.

Гуманізація освіти – це впровадження в навчально-виховному процесі ідей гуманізму, запропонованих великими просвітителями і педагогами минулого, це спрямування навчального закладу до піднесення особистості учня, забезпечення максимально сприятливих умов його розвитку, врахування його особистих цілей і запитів;

- принцип реформування системи освіти, суть якого полягає в утвердженні людини як найвищої цінності шляхом олюднення обставин педагогічного процесу. Г.о. – побудова педагогічного процесу на засадах гуманізму як визначального принципу загальнолюдської моралі, що включає: 1) визнання права всіх учасників педагогічного процесу (учителя і учня) бути самим собою, що передбачає взаємне розуміння інтересів, запитів, взаємне довір’я; 2) визнання права всіх учасників педагогічного процесу на свій шлях самовдосконалення і творчості в процесі співробітництва у навчально-виховній діяльності; 3) створення суспільством умов для радісного творчого життя всім учасниками педагогічного процесу. Шляхи гуманізації освіти : 1) формування відносин співробітництва між усіма учасниками педагогічного процесу; 2) виховання в учасників педагогічного процесу морально-емоційної культури взаємовідносин; 3) формування в учнів емоційно-ціннісного досвіду розуміння людини; 4) створення матеріально-технічних умов для нормального функціонування педагогічного процесу, що виховує гуманну особистість: щиру, людяну, доброзичливу, милосердну, із розвинутим почуттям власної гідності і поваги гідності іншої людини.



Гуманізм – світогляд, в центрі якого як найвища цінність і мірило всього перебуває людина. Почуття любові до людей і окремої особи, глибока повага до людської гідності, позитивне сприйняття індивідуальних особливостей іншої людини, визнання її прав і свобод, бажання співчувати і допомагати іншому, намагання роботи добро і піклуватися про благо людей є основними засадами гуманізму.

Гуманістична освіта – освіта, основана на принципах пріоритету загальнолюдських цінностей, життя і здоров’я людини, вільного розвитку особистості.

Гуманістична психологія – напрям психології (переважно американської), який визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, здатну до само актуалізації.

Гуманітарна освіта – пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті освіти, встановлення зв’язків між предметами через загальнолюдську складову шкільних дисциплін, формування особистої зрілості учнів.

Гуманітаризація освіти – посилення уваги до людини, виховання в учнів ставлення до людини як до найбільшої цінності, спрямування освіти на формування в учнів високої духовності, почуття власної гідності, всебічної культури, планетарного мислення; формування в свідомості учнів цілісної картини світу, усвідомлення єдності людини й навколишнього середовища. Г.о. передбачає: підвищення статусу гуманітарних наук у навчанні і виховання; гуманітарно орієнтоване вивчення всіх без винятку навчальних предметів.

Гуманітарне знання – досягається за допомоги специфічних методів, використовуваних у літературознавстві, мистецтвознавстві й почасти у лінгвістиці. Розуміння й витлумачення “художньої реальності”, у результаті яких утворюється Г.з., означає розкриття того смислу, який закладено у досліджувану реальність автором твору. У витлумаченні останнього велике значення мають позиція дослідника, його суб’єктивність.

Дальтон-план – система індивідуального навчання, розроблена в м. Дальтон /штат Массачусетс, США/ в 20-х роках. Згідно Дальтон-плану весь обсяг навчального матеріалу з того чи іншого предмета розподілявся на місячні курси, складалися місячні програми, підбиралася література. На початку місяця учень разом з учителем планував свою роботу, а потім вивчав самостійно з будь-якою швидкістю вибрані теми. Він міг відвідувати лабораторії, консультації, де чергували вчителі. Раз на тиждень проводився загальний семінар, конференція, дискусія. Дальтон-план мав на меті дозволити учням навчатися на різних рівнях і з різною швидкістю. Це була спроба пристосувати систему навчання до особистості дитини.

Девіантна поведінка – поведінка з відхиленням від прийнятих в суспільстві правових або моральних норм. Основні види Д.п. – злочинність і аморальна поведінка, що кримінально не карається.

Деградація особистості – поступова втрата особистістю позитивних якостей, що наступає внаслідок деяких психічних розладів. Виражається у постійному зниженні активності і працездатності особистості, у звуженні кола її інтересів, підвищеній стомлюваності, дратливості, розладах пам’яті, уваги.

Дедуктивне мислення – це рух думки від загального до конкретного, одиничного.

Дедуктивний метод навчання: спочатку повідомляють загальне положення, формулу, закон, а потім поступово починають виводити часткові випадки, більш конкретні завдання.

Дедуктивний спосіб пізнання – характеризується рухом думки від загального до одиничного (наприклад, від правила до прикладу). Широко використовується у навчальному процесі з метою викладу навчального матеріалу і його застосування учнями. Д.с.п. відіграє велику роль у становленні логічного мислення, сприяє розвитку вміння використовувати наявні знання при засвоєнні нових, логічно обґрунтовувати конкретні положення, доводити вірність своїх думок; виховує підхід до кожного факту чи явища як до ланки єдиного ланцюга взаємопов’язаних і взаємообумовлених явищ. Це сприяє розвитку активності і продуктивності мислення.

Дедукція – форма мислення, що дозволяє на основі логічних правил з окремих загальних даних висловлювати нові менш загальні припущення.

- один з видів умовиводів, що представляє собою застосування загального положення до певного окремого, одиничного випадку.



Дезадаптація психологічна - відносно короткочасний ситуативний стан, що є наслідком дії нових, незвичайних подразників середовища, що змінилося і сигналізує про порушення рівноваги між психічною діяльністю і вимогами середовища, а також спонукає до переадаптації; досить стійкий. Складний психічний стан, що виражається в неадекватному реагуванні й поведінці особистості, обумовленими функціонуванням психіки на межі її регуляторних і компенсуючих можливостей або в позаграничному режимі.

Делікатність – тонке розуміння внутрішнього світу і психіки людей. Д. є свідченням високої внутрішньої культури людини і професійно важливою якістю працівників служби зайнятості, соціальних служб тощо.

Демографічна політика – це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того чи іншого суспільства свідомої демографічної політики, яка полягає в тому, як держава може впливати на рішення про народжуваність, що приймаються на рівні сім’ї, з тим, щоб їх кінцевий результат відповідав економічним і соціальним потребам суспільства.

Демократизація - впровадження демократичних засад, розвиток спільностей людей на демократичній основі.

Демократизація освіти – один з основних принципів державної політики в сфері освіти, що пронизує всі сторони шкільного життя. Це ліквідація монополії держави на освіту і перехід до громадсько-державної системи, в якій особистість, суспільство і держава є повноправними партнерами, чітке розмежування повноважень між центральними, регіональними і місцевими органами управління, з максимальною передачею на місця управлінських функцій; участь місцевої влади і місцевої громадськості як в управлінні освітою через відповідні місцеві органи, так і безпосередньо в діяльності освітніх закладів; самостійність освітніх установ у виборі стратегії свого розвитку, цілей, змісту, організації і методів роботи, в тому числі їх юридична, фінансова і економічна самостійність; право педагогів на творчість, га свободу вибору педагогічних концепцій і технологій, підручників і навчальних посібників, методів оцінки діяльності учнів і т.ін., на участь в управлінні навчальним закладом; право учнів на вибір школи і профілю освіти, на домашню освіту і навчання в недержавних навчальних закладах, на прискорене навчання за індивідуальним навчальним планом, на участь в управлінні освітнім закладом.

- принцип реформування освіти в Україні на демократичних засадах, який передбачає: децентралізацію, регіоналізацію в управлінні, автономізацію навчально-виховних закладів у вирішенні основних питань діяльності, поширення альтернативних (приватних) навчально-виховних закладів, перехід до державно-громадської системи управління освітою (участь батьків, громадськості), співробітництво учитель – учень, викладач – студент у навчально-виховному процесі. Д.о. означає: утвердження в системі освіти норм демократичної етики – толерантності, чесної співпраці та змагальності.



Деморалізація – морально-психічний компонент дезорганізації, що проявляється в моральному розладі, втраті моральних критеріїв, падінні дисципліни, морально-психічного стану.

Деперсоніфікація особистості – процес гальмування, згортання і нівелювання активності, особливостей особистості як неповторної індивідуальності. В своїх крайніх формах – це процес десоціалізації і індивідуалізації, здатний привести до повної деформації та зруйнування особистості.

Депресія – стан душевного розладу людини, відчуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. Виникає внаслідок психічних і загальних захворювань, або як реакція на важкі життєві ситуації (наприклад, втрата роботи).

Державна кадрова політика в системі вищої освіти – це комплекс заходів і принципів державних органів управління освітою в організації трудових ресурсів на основі формування. Підтримки і розвитку освітніх цінностей, ідеалів, норм, правил і процедур. Її метою є оптимізація балансу трудових ресурсів відповідно до намічених завдань і запитів суспільства на основі чинного законодавстві.

Державна підсумкова атестація учнів (вихованців) – це форма контролю за відповідністю освітнього рівня випускників загальноосвітніх навчальних закладів 1, П, Ш ступенів навчальним програмам.

Державний стандарт загальної середньої освіти – зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні.

Державний стандарт професійно-технічної освіти – це сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника професійно-технічного навчального закладу, основних обов’язкових засобів навчання та освітнього рівня вступника.

Детермінізм – причинна обумовленість, загальний закономірний зв’язок природи, суспільства, мислення, закономірна і необхідна залежність психічних явищ від факторів, що їх викликають.

Деформація особистості професійна – зміна якостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки), які наступають під впливом виконання професійної діяльності. Внаслідок нерозривної єдності свідомості і діяльності формується професійний тип особистості. Значний вплив здійснює професія на особливості особистості представників тих професій, робота яких пов’язана з людьми (керівники, педагоги тощо). Д.о.п. може носити епізодичний чи стійкий характер; проявлятися в мові, в манерах поведінки, навіть у фізичній зовнішності. Крайня форма Д.о.п. проявляється у формальному, суто функціональному ставленні до людей.

Дефініція – коротке визначення (тлумачення) якого-небудь поняття, що відображає істотні ознаки предмета чи явища. Однією з особливостей Д. в психології є їх недостатньо точна верифікація.

Децентралізація управління – процес передачі делегування управлінських функцій місцевим органам управління.

Диверсифікація освітніх закладів – одночасний розвиток різних типів навчальних закладів.

Дидактика – це розділ педагогічної технології, який вивчає, досліджує, узагальнює принципи, закономірності, форми, методи та прийоми навчального процесу, їх вплив на формування в особистості учня знань, умінь та навичок, розвиток його світогляду та громадянської позиції;

- галузь педагогіки, яка досліджує закономірності процесу навчання. Предметом Д. є загальна теорія навчання усіх предметів.

– галузь педагогічної науки, що розкриває теоретичні засади освіти і навчання в їх найбільш загальному вигляді. Д. виявляє закономірності, принципи навчання, задачі, зміст освіти, форми і методи, викладання і учіння, стимулювання і контролю в навчальному процесі для усіх предметів і на усіх вікових етапах навчання.

Дидактика спеціальна – галузь дефектології, яка вивчає теорію освіти і навчання дітей з відхиленнями в розвитку (цілі, задачі, зміст, принципи, методи і організація педагогічного процесу в спеціальних школах.

Дидактична гра – метод стимулювання інтересу до навчання, в основі якого лежить створення у навчальному процесі ігрової ситуації;

- форма гри з правилами, в яку включається виконання певних операцій, дій, необхідних для виконання ігрової задачі. Різноманітні дидактичні, інтелектуальні (анаграми, загадки, кросворди, ребуси), ігри-подорожі, вікторини, рухливі ігри сприяють точному сприйманню окремих якостей речей, предметів, розвитку спостережливості, формуванню вмінь аналізу, порівняння, узагальнення та інших операцій мислення, вдосконаленню спортивних вмінь і навичок.



Динамічний стереотип – порівняно стійка цілісна система умовно-рефлекторних зв’язків у корі головного мозку, що забезпечує стійкий і доцільний зв’язок організму з зовнішнім середовищем. Д.с. утворюється в процесі життєдіяльності людини при багаторазовому повторенні одних і тих же впливів зовнішнього середовища. Д.с. відіграє значну роль у саморегуляції людського організму, його психологічній адаптації і соціалізації, тому що на фізіологічній основі Д.с. формується система умінь, навичок, звичок людини, стійкі характеристики її поведінки.

Дисгармонія особистості – особистісне відхилення, що супроводжує кризові ситуації, які виникають на різних етапах життєвого шляху з достатньо вираженою визначеністю (відхилення розвитку від гармонійного, оптимального, що виявляється у дедалі ширших поведінкових збоченнях, комунікативних проблемах, невротичних симптомах). Дисгармонійна особистість, неадекватно відображаючи власні статево-вікові, індивідуально-психологічні, комунікативні та інші властивості, сприймає й довколишню дійсність крізь фільтри внутрішньоособистісних викривлень, що породжує нові невідповідності і вдруге ускладнює подальшу гармонізацію.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка