Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка2/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Взаємозалежність процесів навчання, освіти, виховання, розвитку особистості – закономірність навчання, яка виражає вміння будувати навчальний процес на засадах гуманізації (доброти, людяності) з врахуванням свідомої дисципліни учня, впливати на формування позитивних рис школяра словом і власним прикладом; підходити до кожного учня індивідуально і на основі його інтересу, зацікавленості щодо отримання знань, розвивати творчі здібності.

Взаємозв’язок навчальних і реальних пізнавальних можливостей учня – закономірність навчання, яка виражає той аспект, що центральною ланкою в навчальному процесі є учень, який має альтернативні можливості для власного вдосконалення своїх задатків на одержання високоякісної освіти.

Взаємоповага ґрунтується на визнанні цінності людини, її життя, гуманних стосунків між людьми, глибокого осмислення і дотримання гуманістичних норм і вимог. Основними ознаками взаємоповаги є визнання цінності особистості іншою, уважне ставлення до її переконань і прагнень; готовність проявити розуміння і підтримку у складних життєвих ситуаціях, прийти на допомогу один одному.

Вибір професії – свідоме формування людиною власних професійних планів з метою оптимальної реалізації своїх фізичних і духовних сил у певній галузі професійної діяльності. Вибір професії буде правильним і свідомим, коли він зроблений з урахуванням людиною своїх індивідуально-психологічних особливостей, інтересів, здібностей і потреб ринку праці в кадрах.

Вибіркова сукупність – та частина генеральної сукупності, на підставі обстеження якої роблять висновок про сукупність генеральну.

Викладання – термін, що характеризує роль учителя в навчальному процесі. В. включає: 1) діяльність учителя з безпосередньої передачі і викладу знань учням; 2) діяльність з організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею.

Викладач – педагогічний працівник, в задачі якого входить: навчання учнів і студентів на високому науковому і методичному рівні, індивідуальні заняття з учнями, організація і контроль їх самостійної роботи.

Вимір – це приписування чисел речам у відповідності з певними правилами.

Вимірники – засоби і способи виявлення за наперед заданими параметрами якісних і кількісних характеристик досягнення учнями рівня навчальної підготовки, який відповідає вимогам державного освітнього стандарту, за допомогою яких оцінюється готовність учнів до певних видів діяльності, що формується в процесі засвоєння ними загальноосвітніх програм початкової, базової, середньої (повної) загальної освіти.

Вимірювання – процес визначення значення; пізнавальний процес, у якому визначається відношення однієї – вимірюваної величини до іншої однорідної величині, яку прийнято за одиницю вимірювання.

Вирішення проблем – виявлення і формулювання проблем, аналіз відповідної інформації, пошук альтернатив і планування заходів щодо вирішення проблем.

Виробнича операція – частина трудового процесу, що виконується одним чи групою робітників на одному робочому місці, над одним предметом праці.

Витіснення – активне виштовхування зі свідомості хворобливих почуттів, імпульсів, згадок, які несумісні з установками особистості. В результаті В. Людина не усвідомлює власних тривожних імпульсів або не пам’ятає хворобливих подій минулого. Людина, що пережила принизливу ситуацію, може забути й саму ситуацію, фактори, що її супроводжують.

Вихованість школярів – показник ефективності і якості навчального процесу. Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираз єдності зовнішніх і внутрішніх факторів виховання і розвитку.

Виховання – в широкому розумінні: система спеціально організованої передачі від покоління до покоління соціального досвіду і принципів соціального формування людини; у вузькому розумінні: цілеспрямована діяльність щодо формування в дітей певних якостей особистості, поглядів, переконань;

- процес свідомого, цілеспрямованого і систематичного формування особистості, що здійснюється в рамках і під впливом соціальних інститутів (сім’ї, виховних і навчальних закладів, громадських організацій, засобів масової комунікації, трудових колективів та ін.) з метою її підготовки до виконання соціальних функцій і ролей, до життєдіяльності в різних сферах соціальної практики (професійно-трудової, громадянсько-політичної, сімейно-побутової та ін.);



- процес цілеспрямованого формування особистості. Головна мета виховання в умовах розбудови Української держави – освоєння молодим поколінням соціального досвіду, духовних надбань українського народу, високої культури міжнаціональних відносин, формування особистісних рис громадянина Української держави незалежно від національної приналежності. В широкому розумінні В. представляє процес формування (становлення) особистості під впливом всієї сукупності впливів, факторів, обставин, умов: організаційних і стихійних, соціально спрямованих і асоціальних, В такому розумінні В. охоплює і виховну роботу навчально-виховних закладів, дитячих і молодіжних організацій, сім’ї, громадськості; вплив всього способу життя суспільства (його ідеологічних, економічних, політичних, міжнаціональних, екологічних відносин); вплив літератури і засобів масової інформації: преси, радіо, телебачення. В широкому розуміння В. включає також освіту і навчання. У вузькому розумінні В. означає цілеспрямований спеціально організований процес формування особистості: її світогляду, морального обличчя, естетичних смаків, фізичного розвитку та ін. Він здійснюється сім’єю, навчально-виховним закладом, громадськими організаціями. У вузькому розумінні В. знаходиться у тісній взаємодії з навчанням, в процесі якого не лише засвоюються знання, а й формуються погляди, переконання, моральні якості, риси характеру та ін., проте не включає в себе ні навчання, ні освіту;

- процес впливу вихователя на учня з метою формування в нього совісті, честі, людяності, правдивості та інших рис характеру, які визначатимуть особистість школяра як майбутнього свідомого громадянина незалежної України.



Вихователь – педагогічний працівник, в посадові обов’язки якого входить планування і організація діяльності учнів, створення умов для їх соціально-психологічної реабілітації, соціальної і трудової адаптації, проведення корекційно-розвивальної роботи на основі вивчення індивідуальних особливостей учнів.

Виховна функція сім’ї – це здійснення соціалізації дитини і виховання дітей аж до досягнення ними соціальної зрілості.

Вище професійне училище – це навчальний заклад професійно-технічної освіти третього атестаційного рівня, головним завданням якого є підготовка робітника високої кваліфікації з інтегрованих та технологічно складних робітничих професій або професій зі складною організацією праці, випускнику ВПУ, який закінчив повний курс навчання за ступеневою професійно-технічною освітою, може присвоюватись кваліфікація “молодший спеціаліст”.

Відбір психологічний – прийняття рішення про зарахування кандидатів, які за результатами психологічних випробувань мають більше шансів для придатності до наступної діяльності (професійної, навчальної, спортивної і т.д.). В.п. передбачає попереднє виділення психологічних вимог до кандидата і підбір методик випробувань на основі аналізу майбутньої діяльності.

Відвідування й аналіз уроківважлива ланка педагогічного контролю, складний і відповідальний процес, протягом якого директор чи його заступник з навчально-виховної роботи одночасно вивчає і перевіряє роботу вчителя і учня.

Відповідальність – необхідність давати звіт у своїх діях, вчинках і т.п. і відповідати за їхні можливі наслідки, за результати роботи;

- якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або школи для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними у суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.



Відчуття – найпростіший психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі матеріальних подразників на аналізатори (органи чуттів). Розрізняють відчуття зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, кінестатичні (відчуття руху і розміщення окремих частин тіла в просторі), органічні (почуття голоду, спраги та ін.), статичні. Індивідуальні відмінності у відчуттях визначаються чутливістю органів відчуття людини, особливостями їхньої будови.

Візуальна психодіагностика – галузь психології, завданням якої є вивчення зовнішніх характеристик поведінки і зовнішнього вигляду людини з метою проникнення у внутрішній психологічний зміст особистості та оптимізації використання її індивідуальних можливостей.

Військово-патріотична діяльність забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів та громадянської відповідальності, підготовку молодого покоління до військової служби.

Вік (в психології) – конкретна, відносно обмежена в часі ступінь психічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю фізіологічних і психологічних змін, не пов’язаних із відмінність індивідуальних особливостей.

Вікова психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає вікову динаміку психіки людини.

Вікторина – пізнавальна гра, метод розумового виховання. В. Спрямована на розвиток пізнавальних інтересів і творчої видумки учнів, на вияв знань учнів у тій чи іншій галузі; у ній органічно поєднуються вплив на інтелектуальні сили та емоційні почуття і переживання учнів, що забезпечує краще засвоєння змісту. В. Широко використовується в роботі з учнями різних вікових груп.

Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю на діяльність, поведінку людей за допомогою будь-якого засобу, авторитету, права, насилля (економічна, політична, державна та ін.).

Властивості нервової системи – стійкі особливості нервової системи, які впливають на індивідуальні психологічні особливості людини.

Вміння – свідома, самостійна дія, спрямована на теоретичне чи практичне застосування знань. В. – це знання в дії. Навчальні вміння:

Загальнонавчальні – відносяться до всіх навчальних предметів. Спеціальні – характерні для конкретного предмета. Вміння вчитися включають в себе:

1. Навчально-організаційні вміння – вміння формулювати мету і визначати завдання діяльності; вміння раціонально планувати діяльність; вміння створювати сприятливі умови для власної діяльності: режим, гігієна, порядок на робочому місці, загартування та ін. 2. Навчально-інформаційні – вміння здійснювати бібліографічний пошук; вміння працювати з технічними джерелами інформації; вміння здійснювати спостереження. 3. Навчально-інтелектуальні – вміння мотивувати свою діяльність; вміння уважно сприймати інформацію; вміння логічно осмислювати навчальний матеріал, виділяючи в ньому головне; вміння раціонально запам’ятовувати; вміння розв’язувати проблемні пізнавальні задачі; вміння самостійно виконувати вправи; вміння здійснювати самоконтроль;

- це система набутих навичок та основі виконання дій, які виконуються незалежно від свідомості особистості.

Внутрішнім трудовим розпорядком нази­вається система регульованих трудовим пра­вом відносин, що складаються в процесі праці між роботодавцем і працівниками всередині підприємства, установи, організації, яка за­безпечує здійснення особистих прав і вико­нання обов'язків всіма учасниками цього про­цесу.

Внутрішньошкільна методична робота – цілісна, основана на досягненнях науки і передового педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємопов’язаних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагога, а в кінцевому рахунку – на розвиток і досягнення позитивних наслідків навчально-виховної роботи.

Внутрішньопредметні зв’язки – це вибір таких аспектів проблем, які є наскрізними для тієї чи іншої навчальної дисципліни і застосовуються при аналізі більшості явищ, що вивчаються даною наукою.

Внутрішня готовність до діяльності – високий рівень розвитку мотивації, пізнавальних, емоційних та вольових процесів особистості, колективу, що забезпечує успіх.

Внутрішня диференціація – різне навчання дітей в гетерогенних класах; індивідуальне навчання, яке передбачає варіативність темпу вивчення матеріалу, диференціацію навчальних завдань, визначення характеру і ступеня допомоги з боку вчителя; передбачає можливість поділу учнів на групи за інтересами, рівнем розвитку розумових здібностей, навченості та научуваності.

Воля – свідома регуляція індивідом своєї діяльності і поведінки, що забезпечує подолання труднощів при досягненні мети; створенні індивідом додаткові побудження до зовнішніх чи внутрішніх дій, які мають недостатню мотивацію;

– свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності і поведінки, що спрямовані на подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод у досягненні поставленої мети. В. проявляється у вольовому зусиллі, в тому, щоб направити свою активність у визначеному напрямку, чи загальмувати цю активність, коли цього вимагають обставини, мета.



Волюнтаризм – ідеалістичне вчення в психології та філософії, яке визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки та буття в цілому. Прихильниками волюнтаризму (засновники – релігійний мислитель Августин, німецькі філософи А.Шопенгауер та Е.Гартман) були німецький філософ і психолог В.Вундт, американський філософ і психолог У.Джемс, німецький психолог Г.Мюнстерберг та ін.

Вправа - практичний метод навчання; багаторазове свідоме виконання певної дії із застосування навчального матеріалу, внаслідок чого забезпечується поглиблення знань, формуються відповідні вміння і навички, розвиваються творчі здібності. Види вправ: усні, письмові, практичні. Логіка застосування методу вправ: 1) показ учителем зразка виконання дії; 2) відтворююча дія учнів; 3) виконання дії в простих умовах; 4) виконання учнями дії у складніших умовах;

- метод автоматизованого виконання учнями дій, які він здійснює незалежно від поведінки і волі;

- багаторазове повторення певних дій або видів діяльності для їх засвоєння, яке опирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і корегуванням.

Впровадження передового педагогічного досвіду – упорядкована система діяльності методичних центрів, яка передбачає попереднє навчання методики роботи даного конкретного педагога-майстра, вчителя-новатора на спеціальних семінарах-практикумах, в школах передового педагогічного досвіду; здійснення в базових і опорних школах дослідної роботи щодо впровадження, практичну діяльність педагогів щодо використання передового досвіду на уроках; контроль адміністрації школи, методичних центрів і відділів народної освіти за впровадженням досвіду, підбиття підсумків впровадження та їх обговорення на педагогічних читаннях та науково-практичних конференціях.



Вразливість – якість особистості, що характеризується підвищуванням частки образного, емоційного, некритичного у відображенні дійсності.

Врівноваженість – уміння володіти проявом своїх почуттів, рівність в поведінці.

Врівноваженість нервових процесів – властивість, яка характеризує баланс, співвідношення збудження і гальмування. Нервова система врівноважена, коли процес збудження дорівнює за силою процесу гальмування, неврівноважена – коли один з них переважає.

Всебічний розвиток особистості – розвиток різних сторін особистості, які забезпечують її готовність до розумової і фізичної праці як носія високих моральних і розумових якостей, естетичних і культурних цінностей, з різнобічними духовними і моральними потребами, з досконалим фізичним розвитком. В.р.о. – не універсалізм, не розвиток всіх властивостей людини до однакового рівня, а певна цілісність при якій кожна посідає в особистості те чи інше місце у зв’язку з її роллю в життєдіяльності. Причому, якась властивість особистості посідає центральне місце і відіграє роль стрижня, навколо якого органічно об’єднуються інші властивості.

Втома – тимчасове зниження працездатності під впливом тривалої дії навантаження;

– функціональний стан, природна захисна реакція організму, що виникає внаслідок виконання певної роботи довготривалого навантаження, і призводить до тимчасового зниження працездатності. В. зникає після відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил.



Вчинок – дія людини, що призводить до істотної зміни ситуативних відношень і спричиняється певним мотивом. Від простої дії В. відрізняється емоційним напруженням, вольовою зосередженістю, інтелектуальною проникливістю, внаслідок чого виступає значним соціальним актом. У В. найповніше виявляється психологія особистості, її характер, спрямованість, потреби.

Вчитель – педагогічний працівник, в задачі якого входить навчання і виховання учнів з врахуванням специфіки предмета, формування загальної культури особистості, соціалізації, усвідомленого вибору і засвоєння соціальних програм.

Гармонійний розвиток особистості – цілісність особистості, яка характеризується рівновагою, рівномірним розвитком її інтелектуальної, емоційної, вольової та фізичної сфер.



Генеральна сукупність – така сукупність об’єктів, на яку поширюються висновки, отримані у результаті дослідження.

Геніальність – вищий рівень розвитку здібностей – як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність Г. Можна судити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, які складають епоху в житті суспільства, в розвитку культури.

Гештальтпсихологія – напрям психології, що виник в Німеччині в першій третині ХХ ст.. і запропонував програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур (гештальтів), первинних стосовно до своїх компонентів. Головні представники – німецькі психологи М.Вертхаймер, В.Келер, К.Коффка.

Гігієна праці – галузь медицини, що вивчає вплив на здоров’я людини трудових процесів і зовнішніх факторів виробничого середовища і розробляє шляхи профілактики професійних захворювань. Разом з психологією та фізіологією праці визначає критерії важкості, напруженості і шкідливості професій. Основна мета Г.п. – створення максимально сприятливих санітарних умов на виробництві, що досягається регламентацією режимів праці і відпочинку.

Гімназія – це середній навчально-виховний заклад, який починає працювати з учнями після закінчення школи 1 ступеня та діяльність якого спрямована на забезпечення науково-теоретичної, класної гуманітарної (з певним профілем або без нього), загальнокультурної підготовки учнів. “Інструкція про організацію та діяльність гімназії” (1996 р.) визначає структуру, зміст і основні форми навчально-виховного процесу, його кадрове забезпечення, а також правовий статус, фінансову і матеріально-технічну базу;

- загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням дисциплін, що забезпечує варіативність освіти в залежності від його конкретного профілю, а також засвоєння загальноосвітніх дисциплін і курсів основ наук з профілю (гуманітарного, природничо-наукового, естетичного та ін.), вибраного учнями;

– середній загальноосвітній навчально-виховний заклад другого-третього ступеня, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей.

Гіпертимна акцентуація – акцентуація особистості, для якої характерні постійно піднесений настрій, підвищена психічна активність з прагненням діяльності і тенденцією розкидатися, не доводячи справу до кінця. Свої здібності і можливості, як правило, переоцінюють. Людям, яким притаманна Г.а. підійде професія, пов’язана з організацією різноманітних заходів, де треба проявити активність, уміння швидко орієнтуватися, де можна задовольнити прагнення до лідерства, нових вражень. Це може бути робота менеджера, підприємницька діяльність. Для них головне – різноманітна діяльність, зіткнення з новими завданнями.

Гіпотеза – наукове передбачення результатів дослідження;

– наукове передбачення, що висувається для пояснення будь-якого явища;

- наукове передбачення, що висувається для пояснення досліджуваного явища, його суті, структури, зв’язків, рушійних сил і таке інше;

- у перекладі з грецької “припущення”, істинність якого слід довести. Будь-яка Г. тією чи іншою мірою обґрунтована за допомогою звертання до однієї чи кількох теорій. Г. перевіряється різними способами й зокрема шляхом звертання до фактів, отриманих у ході дослідження;

– припущення, що вимагає наукового доказу. Для того, щоб Г. перетворилась в істину, вона повинна бути підтверджена дослідженнями, достовірними фактами, перевірена практичним досвідом.

Глибина знань характеризується числом усвідомлених учнями істотних зв’язків і відношень у знаннях.

Глибина мислення – уміння проникати у суть явищ, предметів, з’ясовувати їх виникнення, передбачати їх подальший розвиток.

Глобальне навчання - сучасна концепція, основними моментами якої є пріоритети загальнолюдських цінностей, необхідність виховання комунікативних навичок та умінь, формування планетарного мислення, сприймання розмаїття культур, розуміння та відчуття особистості як невід’ємної частини єдиного та взаємозалежного світу. Одним із авторів цієї концепції є американський вчений Р. Хенві.

Гностичні емоції – емоції, що виникають на основі потреби в пізнавальній гармонії: прагнення щось зрозуміти, проникнути в сутність явища; почуття, здивування і нерозуміння, ясності і невиразності думки, нестримне прагнення подолати протиріччя у власних міркуваннях, привести все в систему; почуття здогаду, близькості рішення; радість відкриття істини.

Гностичні здібності – це такі особистісні якості, що забезпечують людині, з одного боку, швидке і точне розпізнання предметів, явищ, а, з іншого, - успішне оперування відображеними образами дійсності (знаками, поняттями, ідеями).

Гнучкий розклад – організація навчання, за якої допускається варіювання кількісного складу, частоти та тривалості занять.

Гнучкість розуму – пластичність, здатність змінити плани, способи вирішення задач у відповідності з об’єктивними обставинами, які змінюються.

Головна дидактична мета уроку характеризує його кінцевий результат, тобто що і на якому рівні повинно змінитися в сфері знань і умінь учнів, а також у вдосконаленні, розвитку і закріплення в них певних навичок, як підсумку даного уроку в цілому.

Господарська культура – система властивих людині цінностей, що зумовлюють її ставлення до природних багатств, предметів, засобів і продуктів людської праці, психологічну готовність і здатність оберігати, раціонально використовувати та примножувати їх.

Готовність – стан особистості, який дозволяє їй успішно увійти в професійне середовище і швидко розвиватися в професійному відношенні.

Готовність до трудової діяльності – інтегральне особистісне утворення, що включає стійке прагнення до праці в цій галузі, наявність адекватних знань, умінь, навичок, а також комплекс індивідуально-типологічних, соціально-психологічних особливостей, що обумовлюють високу ефективність їх професійного функціонування саме в цій галузі.

- цілеспрямоване вираження особистості, що включає її переконання, погляди, відношення, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння, установки.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка