Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка17/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Учіння – цілеспрямоване засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою їх наступного використання у практичному житті;

- цілеспрямована діяльність учнів щодо засвоєння системи знань, набуття вмінь і навичок;

- це система пізнавальних дій учня, спрямованих на вирішення навчально-виховних завдань.

Учнівський моніторинг – сукупність контролюючих та діагностичних дій, спрямованих на постійне спостереження учнем за якістю засвоєння знань та умінь у навчальному процесі з подальшим їх коригуванням. Основним об’єктом У.м. є навчальна діяльність учнів на основі суб’єктно-орієнтованого, інформаційно-психологічного та синергетичного підходів. Особливістю У.м. є те, що всі дії з відстеження, контролю та коригування перекладені на учня. Завдання У.м.: виявити труднощі і проблеми на різних етапах засвоєння знань (початковому, проміжному, заключному) та умови переходу учнів на більш високий рівень засвоєння знань; визначити ступінь впливу індивідуальних особливостей учня на процес навчання; виявити особливості діяльності учня, що впливають на ефективне засвоєння знань.

Уява – форма опосередкованого, узагальненого пізнання, прояв творчості як домінуючого компоненту мислення, створення на основі попереднього сприйняття і пам’яті нових, раніше невідомих образів, уявлень і понять. У. Буває мимовільна і довільна, репродуктивна і творча;

– психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, ідей тощо на основі попереднього досвіду.



Уявлення – наочний образ предметів чи явищ (подій), що виникає на основі минулого досвіду людини шляхом його відтворення в пам’яті або уяві.

Фактор – умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу.

Факультативний курс – необов’язковий предмет, який вивчається учнями вищих і загальноосвітніх закладів для розширення загальнокультурного і науково-теоретичного світогляду.

Фанатизм – безрозсудна одержимість якимись ідеями, поєднана з нетерпимістю до будь-яких інших поглядів. Релігійний Ф. – сліпа відданість певним релігійним віруванням і нетерпимість до інакомислячих.

Фантазія – процес створення людиною нових образів та ідей на основі переробки минулих вражень, досвіду.

Феномен – незвичайне, виняткове, єдине в своєму роді явище, взяте в цілісності з його сутністю.

Фенотип – сукупність всіх ознак і властивостей організму, що сформувалися в процесі його індивідуального розвитку.

Фізичне вихованняутвердження здорового способу життя як невід’ємного елемента загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонія тіла і духа, людини і природи – основа фізичного виховання.

Фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча діяльність у навчально-виховній сфері – закладення основ фізичного та духовного здоров’я учнівської та студентської молоді; визнання фізичного виховання обов’язковою дисципліною у професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах; забезпечення органічного поєднання процесу фізичного виховання з інтелектуальним, духовним та естетичним вихованням.

Фізкультурно-спортивна діяльність забезпечує гармонійний розвиток особистості, формування навичок здорового способу життя та уміння керувати власним організмом, сприяє формуванню фізичних здібностей, зміцненню здоров’я, гармонії духу і тіла.

Філософія освіти – науковий погляд на розвиток педагогічних явищ як породження умов матеріального життя суспільства. Ф.о. дає глибокий і всебічний аналіз освітніх процесів у тісному зв’язку з розвитком суспільства, продуктивних сил і виробничих відносин, що знаходять своє відображення в практиці освіти, навчанні і вихованні підростаючих поколінь, у меті та завданнях школи, в педагогічних теоріях і системах. Ф.о. виходить із того, що навчання і виховання – процеси соціальні, історично зумовлені, в яких відображаються інтереси відповідних класів суспільства та їх політичних партій, а також педагогічні теорії, що залежать від матеріальних умов життя суспільства (соціально-біологічні теорії, теорії громадянського виховання і трудової школи, теорія вільного виховання, відмирання школи, нового виховання і нових шкіл, прагматична, неотоміська та педагогіка екзистенціалізму, ідеалістична філософія цінностей, феноменологічна школа, теорія інтуіціоналізму, позитивізму, неореалізму та ін.). Ф.о. надає важливого значення всебічному розвиткові людини: поєднанню розумової і фізичної праці, моральному, естетичному, фізичному вихованню та політехнічній освіті, проблемам демократизації, гуманізації та гуманітаризації освіти.

Флегматик – тип темпераменту. Люди цього типу характеризуються низьким рівнем активності поведінки, нові форми якої виробляються повільно, але є стійкими. Ф. Характерні повільність і спокій в діях, міміці, мові; рівність і постійність почуттів, настрою. Наполегливий і завзятий “трудівник життя”, він рідко виходить з себе, не схильний до афектів, розрахувавши свої сили, доводить справу до кінця, рівний у стосунках, в міру комунікабельний, не любить даремно базікати. В залежності від умов Ф. В одних випадках може характеризуватись позитивними рисами: витримка, глибина думок, постійність, обґрунтованість тощо; в інших – в’ялість, бідність і слабкість емоцій, схильність до виконання одних лише звичних дій.

Формалізм у навчанні – прагнення фетишизувати механічне, бездумне запам’ятовування правил, законів, визначень на шкоду їх розумінню і усвідомленому виконанню на практиці.

Формальна група – організаційно оформлені об’єднання людей;

– це об’єднання осіб, система взаємовідносин між якими зафіксована в посадових інструкціях, положеннях, розпорядженнях, документах і передбачає додержання затверджених норм поведінки і взаємодії членів в рамках колективу.



Формальна освіта – теорія, що виходить з кантіанських концепцій про “чисті форми розуму”, що передують досвіду. Прихильники Ф.о. наполягають на пріоритеті задач розвитку абстрактно-логічного мислення.

Форми організації навчання – забезпечують свідоме оволодіння навчальним матеріалом, відповідними уміннями та навичками. Основною формою навчання у школі є урок, у вузі – лекція. Додаткові форми навчання: факультативні заняття, гурткова, секційна робота з учнями, різноманітні конкурси, олімпіади, спортивні змагання;

- це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.



Форми управління дорадчо-адміністративні – колегіальні (рішення ради школи, педагогічної ради, зборів трудового колективу, наради при директорові, методичної ради, профспілкових зборів, ради засновників); колективні (резолюції чи рішення штабів порадників, консультантів, ради старійшин, учнівської, батьківської рад, зборів творчих учителів); індивідуальні (висновки, поради під час бесіди, спостереження, анкетування, інтерв’ювання).

Формування команди – забезпечення співпраці, комунікації і консенсусу в групі.

Формування особистості – це становлення людини як соціальної істоти, яке проходить у результаті впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Формування реакції – перебільшення якогось одного емоційного аспекту ситуації для того, щоб з його допомогою подавити протилежну емоцію.

Фрикційне безробіття – безробіття, що стосується працівників, які шукають роботу або чекають її отримання в найближчому майбутньому. Ф.б. вважається неминучим і до певної міри бажаним, тому що працівники, які добровільно опинились без роботи, переходять з низькооплачуваної малопродуктивної роботи на вищеоплачувану і продуктивну роботу. Це обумовлює раціональний розподіл трудових ресурсів. Ф.б. носить короткочасний характер.

Фрустрація – психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності;

– психічний стан людини, що виникає при зіткненні з непереборними перешкодами (наявними чи вигаданими) на шляху досягнення значимої мети. Ф. Може виражатися в агресивності, грубості, заздрісності, самобичування, байдужості до оточуючих або “зганянні зла” на інших.



Функції сім’ї – спосіб прояву активності, життєдіяльності сім’ї та її членів.

Функціональна компетентність – система знань і вмінь керівника школи, адекватних структурі та змісту управлінської діяльності.

Функціональна система – нейродинамічне прижиттєве новоутворення, що являє собою матеріальний субстрат вищих психічних функцій і здібностей людини.

Функціональний стан людини – сукупність наявних характеристик тих її функцій і якостей, які безпосередньо або опосередковано обумовлюють виконання робочих операцій з приймання, переробки і видачі інформації;

– це інтегральний комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо або опосередковано обумовлюють виконання діяльності.



Функція управління – такі дії, які система управління, її суб’єкти повинні, покликані, зобов’язані виконати стосовно до свого об’єкта управління;

- вид діяльності, що ґрунтується на розподілі і кооперації управлінської праці і характеризується певною однорідністю, складністю і стабільністю впливу на об’єкт і суб’єкт управління;

- конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами і способами.

Характер – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе;

- сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і проявляються в діяльності та спілкуванні і обумовлюють типові для індивіда способи поведінки;

– сукупність стійких стрижневих психологічних властивостей людини, що накладають відбиток на всі її дії та поведінку і виражають індивідуальну характеристику особистості.

Хвилювання – психічний стан людини, зумовлений підвищеним збудженням нервової системи, перевантаженням її позитивними або негативними переживаннями.

Холерик – тип темпераменту. Люди цього типу характеризуються підвищеною збудливістю, активністю, їх дії переривчаті. Їм властиві різкість і невтримність рухів, сила, імпульсивність, яскравий вияв емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись ділом, схильний діяти з усіх сил, виснажуватися більше, ніж належить. Даний тип темпераменту проявляється в ініціативності, енергійності, принциповості. Для Х. характерні дратівливість, афективність, нестриманість, запальність, нездатність до самоконтролю при емоційному навантаженні.

Художньо-естетична діяльність забезпечує оволодіння дітьми, учнівською та студентською молоддю знаннями в галузі вітчизняного та світового мистецтва, виховання художньо-естетичної культури, розвиток здібностей у різних видах мистецтв, літератури.

Циклічне безробіття – безробіття, викликане недостатністю загальних видатків. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Цілісна система – це сукупність закономірно побудованих, динамічно пов’язаних компонентів, взаємодія яких породжує нову (системну) діяльність.

Ціль – стан, рівень або конкретні результати, яких передбачається досягти. Це ключова категорія управління. За рівнями цілі поділяються: цілі школи, цілі окремих рівнів навчання, цілі окремих виконавців (особисті цілі);

- ідеальний образ (модель) бажаного майбутнього конкретного результату, заради досягнення якого суб’єкт здійснює свою діяльність;

– ідеальне уявлення результату, який має бути досягнутий в ході людської діяльності.

Ціннісні орієнтації – система установок особистості на соціально-політичні, економічні та моральні норми суспільства. Система Ц.о. є однією з найбільш стабільних характеристик особистості і багатоступінчасту структуру. Ц.о. “програмують” всю діяльність людини на тривалий термін, визначають генеральну лінію поведінки;

– вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості;

- суб’єктивне, індивідуальне відображення в психіці і свідомості людини соціальних цінностей суспільства і природи на даному історичному етапі. Ц.о. визначають вибірковість ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей, що втілюються в її поведінці, і характеризують життєву позицію особистості, направленість її спрямувань, її активності. Вони представлені в свідомості людини у формі ідеалів, цілей і норм її життєдіяльності і втілюються в її вчинках;

- найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом людини, всією сукупністю її переживань і такі, що відокремлюють значуще, істотне для даної людини від незначущого, неістотного.



Ціннісні орієнтації особистості – ті соціальні цінності, які виступають для людини в якості стратегічних цілей її діяльності. Ц.о.о. посідають найвищий, визначальний щабель у мотиваційно-регулятивній системі; виконують функцію довгострокового визначення поведінки, діяльності й життя людини взагалі (або значних етапів її життєвого шляху), роблячи життя людини осмисленим і послідовним, визначаючи зміст і спрямованість більш конкретних регуляторів – потреб, мотивів, інтересів.

Цінності – найбільш суттєвий рівень культури. Вони включають в себе не завжди чітко усвідомлені, але стійкі уявлення про добро і зло, гарне і спотворене, істинне чи облудне, справедливе чи несправедливе;

– продукти матеріальної і духовної діяльності людей, які можуть стати предметом потреби. Ц. – це суспільно значимі елементи середовища. Вони складають органічну частину культури.



Час реагування – втрата здатності людини до переживання, хвилювання, неспроможність зрозуміти, розділити радощі чи болі інших. Черстві люди некомунікабельні, потенційно здатні на жорстокі дії та вчинки.

Швидкість мислення – уміння приймати правильне рішення у короткий строк у непередбачених ситуаціях.

Шкала – впорядкований набір станів об’єктів з приписаними їм числами або значеннями.

Шкала оцінок – числова система, яка дозволяє розподіляти сукупність об’єктів, що вивчаються за рівнем прояву загальної для них властивості. Такий розподіл ґрунтується на суб’єктивних оцінках даної властивості.

Шкільна дисципліна – це дотримання учнями правил поведінки в школі і за її межами, чітке і організоване виконання ними своїх обов’язків, підкорення громадському обов’язку.

Шкільна педагогічна виставка – показ досягнень педагогічного колективу школи в справі пропаганди нових зразків навчально-виховної роботи та методичної діяльності педагогів, поширення передового педагогічного досвіду.

Шкільна прикладна психодіагностика – система спеціалізованих діагностичних методів і процедур, що дозволяють виявити рівень розвитку і особливості психолого-педагогічного статусу учнів.

Шкільне соціологічне агентство – створюється з метою вивчення соціального і психологічного клімату в учнівському колективі; створення умов для коригування поведінки учнів, груп, класів; надання допомоги учням щодо самовиховання та самовдосконалення. Ш.с.а. об’єднує школярів, які бажають ознайомитися з основами психології, соціоніки, набути навичок анкетування, тестування, обробки результатів опитувань тощо. Ш.с.а. працює під керівництвом шкільного психолога, отримує від нього необхідні знання, вміння, методики та ін.; входить до складу шкільної комісії з профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Шкільний семінар – форма методичної роботи, завданням якої є методична підготовка педагогічних кадрів; інформування з питань педагогічної теорії, досягнень сучасної науки, техніки та культури; знайомство з подальшими перспективами розвитку науки та її практичного застосування; розширення і поглиблення знань слухачів з педагогіки та психології, методики викладання предмета за фахом.

Школознавство – галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації її роботи.

Щирість виявляється у співпереживанні, доброзичливому ставленні до особистості. Основними проявами є розуміння внутрішнього стану людини; почуття приязні, товариськості, взаєморозуміння, прояв тактовності у стосунках один з одним, здатність прямо, безкорисливо виражати свої почуття, думки. Щ. – це вміння сердечно, прихильно поставитись до проблем своїх однолітків, товаришів. Щира людина сповнена життєвої правди, привітна і приязна у спілкуванні, відверта в оцінюванні тих чи інших подій.

Я” – поняття, що використовується в багатьох психологічних теоріях як позначення особистості, її свідомої оцінки при взаємодії з зовнішньою реальністю.

Я” ідеальне – сукупність уявлень, що відображають те, ким людина хотіла б бути, або те, ким на її погляд, вона може бути, зважаючи на притаманні їй якості.

Я”- концепція – це сукупність всіх уявлень людини про себе, пов’язана з їх оцінкою. Установки, спрямовані на самого себе, і які складають: а) уявлення індивіда про самого себе; б) емоційно-забарвлену самооцінку цього уявлення; в) конкретні дії, які можуть бути викликані уявленнями і самооцінкою про себе.

Я” реальне – уявлення, яке складається у людини про саму себе на основі особистого досвіду.

Якість освіти – ступінь задоволення очікувань різних учасників процесу освіти від наданих освітнім закладом послуг або ступінь досягнення поставлених в освіті мети і завдань.

Якість життя – інтегральна характеристика специфіки певного способу життя, що відбиває зміст, соціальну спрямованість, основні форми життєдіяльності суспільства й особистості, а також ті умови, які створюються суспільством для розвитку особистості, її творчої самореалізації.

Література




  1. Арцишевська М. Суспільствознавча картина світу як теоретична основа інтеграції змісту шкільної освіти // Шлях освіти. – 2000. - № 3.

  2. Братанич О. Проблема дефініцій базових понять у теорії диференційованого навчання//Рідна школа. – 2000. - № 7.

  3. Будник О. Виховання господарської культури школярів // Шлях освіти. – 1999. - № 1.

  4. Виштеюнас Г.В. Соціальні групи // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - № 2.

  5. Грабовська Т., Снісаренко О., Формування оптимального педагогічного клімату у шкільному колективі // Науково-методичні проблеми формування оптимального педагогічного клімату в шкільному колективі. – К., 2000.

  6. Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності керівника школи // Освіта і управління. – 1998. - № 1.

  7. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні // Інформаційний збірник МО України. – 1996. - № 9.

  8. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга вихователя. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 31.

  9. Довбищенко В. Правове забезпечення інноваційного освітнього процесу // Директор школи. – 1998.

  10. Домнич Т.М. Що треба знати про психологічний захист // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - № 1.

  11. Єрмола А. Експертиза освітньої діяльності шкіл // Освіта і управління. – 1999. - № 1.

  12. Жерносєк І.П. Організація методичної роботи в школі. – К., 1995.

  13. Закон України “Про державну підтримку позашкільної освіти та виховання” // Інформаційний збірник МО України. – 1998. - № 8.

  14. Закон України “Про загальну середню освіту” // Інформаційний збірник МО України. – 1999. - № 15.

  15. Інструкція про організацію та діяльність гімназії // Інформаційний збірник МО України. – 1996. - № 1-2.

  16. Інструкція про організацію та діяльність ліцею // Інформаційний збірник МО України. – 1996. - № 1-2.

  17. Карамушка Л. Формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до управлінської діяльності // Освіта і управління – 1998. - № 1.

  18. Кларін М. Інновації в навчанні // Завуч. – 2000. - № 23-24.

  19. Коберник О.М. Проектування навчально-виховного процесу: управлінський аспект // Освіта і управління. – 1997. - № 4.

  20. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. – 2000. - № 3.

  21. Концепція Державного стандарту професійно-технічної освіти України // Інформаційно-методичний збірник Міністерства освіти України. – 1998.

  22. Концепція створення засобів навчання нового покоління для середніх закладів освіти України // Інформаційний збірник МО України. – 1998. - № 1.

  23. Короткий енциклопедичний словник зарубіжних педагогічних термінів. – К., 1995.

  24. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. – К., 1998.

  25. Кузнецов О. Заочна педагогічна конференція “Сучасний урок. Яким він має бути?” //Завуч. – 2000. - № 23-24.

  26. Максименко С.Д., Пелех О.М. Фахівця потрібно моделювати // Рідна школа. – 1994. - № 3-4.

  27. Мельников С. Підготовка учнів до підприємницької діяльності // Рідна школа. – 1997. - № 9.

  28. Методичні служби України / Г.С.Данилова. – К., 1997.

  29. Науменко Г. Інформаційні ресурси та інформатизація загальної середньої освіти // Директор школи. – 1998. - № 35.

  30. Організація методичної роботи в школі / автор-упорядник І.П.Жерносєк. – К.: ІСДО, 1995.

  31. Орлов В.І. Активність і самостійність учнів // Педагогіка. – 1998. - № 3.

  32. Пастушенко Н.М., Пастушенко Р.Я. Діагностування навченості. Гуманітарні дисципліни. Львів: ВНТЛ, 2000. – 130 с.

  33. Педагогічні технології: Навчальний посібник. – К., 1995. – 252 с.

  34. Підкурганна Г.О. Педагогічний менеджмент у діяльності викладача вищої школи // Освіта і управління. – 1998. - № 2.

  35. Пічуркіна-Шумейко Л. Громадянське виховання підлітків як соціально-педагогічна проблема // Рідна школа. – 2000. № 7.

  36. Положення про вечірню (змінну) загальноосвітню школу // Інформаційний збірник МО України. – 1997. - № 11.

  37. Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу // Інформаційний збірник МО України. – 1999. - № 12.

  38. Положення про вище професійне училище // Інформаційний збірник МО України. – 2000. - № 10.

  39. Положення про державний вищий заклад освіти // Інформаційний збірник МО України. – 1997. - № 1.

  40. Положення про куточок живої природи загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів // Інформаційний збірник МО України. – 1999. - № 23.

  41. Положення про навчально-реабілітаційний центр // Інформаційний збірник МО України. – 1998. - № 5.

  42. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) // Інформаційно-методичний збірник МО України. – 1998. - № 10.

  43. Положення про приватний дитячий соціально-реабілітаційний центр // директор школи. – 2000. - № 35.

  44. Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається // Інформаційний збірник МО України. – 1995. - № 15.

  45. Положення про психологічну службу системи освіти України // Інформаційний збірник МО України. – 2000. - № 6.

  46. Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Тендем, 1998. – 272 с.

  47. Професіографічні картки основних професій. – К., 1992.

  48. Психологія і педагогіка життєтворчості. – К., 1996.

  49. Сергєєв В.О., Богданов І.Т. Дистанційне навчання – висока освітня технологія / Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 9. – Херсон: ХДПУ, 1999.

  50. Сидоренко О.Л. Зміст та організація науково-методичної роботи в школах нового типу // Освіта і управління. – 1998. - № 4.

  51. Сидоренко В. Наукові основи професійного самовизначення школярів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. - № 1.

  52. Сидоренко В., Тхоржевська Т. Графічна культура школярів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1998. - № 2.

  53. Соціальна психологія. – К.,1997.

  54. Соціологія: Навчальний посібник / Упорядник Марчук П.П. – Тернопіль: Астон, 1998.

  55. Степашко В. Проблема формування державної кадрової політики в системі вищої освіти // Рідна школа. – 2000, - № 7.

  56. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – Тернопіль: «Навчальна книга – Богдан», 1997. – 192 с.

  57. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М., 1998.

  58. Гершунский Б.С. Философия образования. – М., 1998.

  59. Моисеев А.М., Моисеева О.М. Заместитель директора школы по научной работе. – М., 1996.

  60. Основы социологических знаний: Учебное пособие / Авт.-сост. Г.В. Щекин. – К.: МЗУУП, 1994. – 112 с.

  61. Сергеева В.П., Грицаева С.В. Основы управления педагогическими системами. Программно-методическое пособие. – М., 1999.

  62. Симонов В.П. Диагностика личности и профессионального мастерства преподавателя. – М., 1995.

  63. Словарь педагогических терминов // Школа. – 1998. - № 3.

  64. Социальная психология: Курс лекций / Н.М. Ануфриева, Т.Н. Зелинская, Н.Е. Зелинский. – К.: МАУП, 1995. – 88 с.

  65. Социологический справочник. – К., 1990.

  66. Уланов В.В. Логика организации школы. – М., 1998.

  67. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М., 1991.

  68. Шишов С.Е., Кальней В.А., Мониторинг качества образования в школе. – М., 1999.


1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка