Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка16/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
Тема дослідження відображає основний зміст (проблему і питання) наукової роботи і визначається її кінцевим результатом.

Тематичний цільовий проект – це сукупність теоретичного забезпечення розв’язання конкретної проблеми та детального плану дій конкретного виконавця, спрямованого на переведення даного об’єкта з одного стану до іншого з якнайповнішим врахуванням соціально-педагогічних умов та можливостей.

Темперамент – індивідуально-психологічна характеристика людини, що проявляється у силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебіг психічних процесів. Розрізняють встановлені ще Гіппократом чотири основних типи Т.: сангвінік, флегматик, холерик та меланхолік. Визначити Т. не так легко, так як “чисті” типи Т. зустрічаються рідко. Немає хороших і поганих Т. Кожен з них має позитивні і негативні риси.

Тенденція – напрям розвитку якогось явища, що відзначається переважанням одних моментів над іншими; прагнення, схильність, властиві кому-небудь або чому-небудь.

Теоретичне дослідження пов’язане з вдосконаленням та розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на всебічне пізнання об’єктивної реальності в її суттєвих зв’язках та закономірностях.

Теоретичне мислення – це здатність до засвоєння знань високого рівня узагальнення, розуміння наукових основ та принципів розвитку тих чи інших галузей знань; уміння передбачити залежність і закономірність існування суттєвих зв’язків між явищами.

Теорія – комплекс поглядів та ідей, які дають можливість витлумачувати та пояснювати факти. Т. Вважають найвищою формою організації знання. Вона відіграє важливу роль у формуванні проблеми та гіпотези, а також при аналізі первинної наукової інформації;

- система знань, яка описує і пояснює сукупність явищ окремої галузі дійсності і зводить відкриті в ній закони до загальної основи.



Тест – завдання стандартної форми, за яким проводяться випробування для визначення розумового розвитку, здібностей, вольових якостей та інших психофізіологічних характеристик людини;

- запитальник, що розповсюджується як матеріал, що використовується для конкретних соціологічних досліджень;

– особливий вид експериментального дослідження, що представляє собою спеціальне завдання чи систему завдань. Використовується під час вивчення здібностей, рівня розумового розвитку, навичок, рівня засвоєння знань, а також для вивчення індивідуальних особливостей перебігу психічних процесів;

– стандартизоване коротке і обмежене в часі випробування, призначене для встановлення рівня розвитку тієї чи іншої психологічної якості, властивості особистості. Тести можна розділити: за призначенням – на загальнодіагностичні, професійної придатності, спеціальні; за комплектністю – на ізольовані і тестові батареї; за галуззю охоплення психічного – на інтелектуальні і особистісні; за характером розумових дій – на вербальні і невербальні; за формою відповіді – на усні і письмові; за кількістю обстежених осіб – на індивідуальні і групові тощо.



Тест для перевірки підготовленості – перевірка засвоєння матеріалу на початковому або на наступному етапі для оцінювання знань, умінь та навичок.

Тест з багатоваріантним вибором відповіді – тип навчання, що використовується в тестах з вибірковими відповідями і в розгалужених програмах навчання. Як правило, на таке питання пропонується 4-5 можливих відповідей, у тому числі і відволікаючі варіанти відповіді, тобто неправильні, але можливі варіанти.

Тест з об’єктивними відповідями – тест, спрямований на те, щоб по можливості виключити суб’єктивний елемент; він містить ряд питань, на які треба відповісти одним словом або контрольною позначкою.

Тести креативності – тести для діагностики творчих здібностей особистості;

- сукупність методик для вивчення та оцінювання творчих здібностей особистості. Вивчення факторів творчих досягнень ведеться у двох напрямах: аналіз життєвого досвіду та індивідуальних особливостей особистості (особистісні фактори); аналіз творчого мислення та його результатів (фактори креативності – швидкість, чіткість, гнучкість мислення, чутливість до проблем, оригінальність та конструктивність при їх вирішенні та ін.).



Тести мінімальної компетентності – тести, що включають: перевірочні вправи з основних предметів, в основному на уміння читати, писати та лічити. Проводяться у більшості шкіл США тричі протягом усього шкільного навчання: в 3(4), 8(9) та 11(12) класах.

Тест на досягнення – перевірка знань, навичок, розуміння, досягнутих індивідуумом у певній галузі. Виявляє те, що засвоєно, а не узагальнені уміння, досягнуті в результаті життєвого досвіду. Існує три види тестів на досягнення – дії, усні й письмові. Тести дії призначені для виявлення умінь виконувати дії з механізмами, матеріалами, інструментами. Письмові тести на досягнення даються на спеціальних бланках з питаннями. Усні тести – заздалегідь підготовлена система питань.

Тест на завершення – тест, що вимагає завершити щось ціле (речення або малюнок);

- спосіб перевірки здібностей до питання або розуміння, заснований на відновленні пропущених у контрольному тексті слів.



Тест на здібності – тест, призначений для вимірювання здібностей особистості у певній галузі.

Тест на знання – тест, призначений для вимірювання рівня навченості у певній галузі знання.

Тест на інтелектуальність – метод групового або індивідуального оцінювання здібностей особистості до навчання, розв’язання задач та поведінки у нових ситуаціях. Результати тестування часто виражаються в числових коефіцієнтах.

Тест на уміння – тест на здатність до досягнення бажаних результатів.

Тест невербальний – тест, зміст якого виражено символами, фігурами, цифрами або малюнками, але не словами.

Тест нормативний – тест для виявлення підготовленості у даній галузі у відповідності з певними нормативами.

Тест підсумковий – робота (залік), що проводиться по завершенні навчальної програми з метою визначити ступінь засвоєння матеріалу.

Тест прогностичний – тест, що використовується для передбачення майбутніх успіхів у певній предметній галузі.

Тести психологічні – система прийомів для виявлення і оцінювання окремих психічних рис і властивостей людини.

Тести соціально-психологічні – система прийомів для випробування та оцінювання окремих соціально-психологічних рис і властивостей людини, групи людей.

Тестування – процес і результати застосування тестів та інших психологічних методик для вивчення, оцінки психології і поведінки людини.

Технікум (училище) – вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

Технічна компетентність – демонстрування технічного уміння і розуміння його значення в сферах відповідності.

Технологічне безробіття – безробіття, обумовлене невідповідністю професійних можливостей працівників вимогам виробництва, спричинених науково-технічним прогресом. В умовах високотехнологічного виробництва надмірною, в першу чергу, стає праця низької кваліфікації.

Технічне мислення – процес розумової діяльності, зв’язаний з інженерно-технічною працею. Воно передбачає розуміння наукових основ та загальних принципів виробничих процесів, психологічну готовність людини до роботи з технікою;

– розумова діяльність, спрямована на розв’язання різноманітних технічних завдань.



Технологічні нововведення – зміна форм навчальних занять; вибір оновлених методів навчання; застосування сучасних засобів навчання.

Технологічність – внутрішня якість системи, що визначає її можливості і організаційну (управлінську) логіку.

Технологія – вид продуктивної діяльності, завдяки якій успішно досягається поставлена мета щодо задоволення певних потреб.

Технологія методичної роботи – 1) певний порядок, логічність і послідовність здійснення методичної роботи (заходу) відповідно до поставленої мети, це певною мірою алгоритмізація спільної діяльності методиста і педагогічних працівників, узгодженість їхніх дій і взаємовідносин; 2) сукупність методичних засобів, свідомо використовуваних для досягнення цілей і реалізації функцій методичної роботи.

Технологія навчання – певний порядок, логічність і послідовність викладу змісту навчання відповідно до поставленої мети; певною мірою алгоритмізація спільної діяльності вчителя та учнів у процесі навчання, узгодженість їхніх дій та взаємовідносин.

Технологія педагогічного процесу – сукупність необхідної і відтворюваної послідовності педагогічних дій вчителя і учнів їхніми засобами, що “запускає” механізм засвоєння змісту освіти і веде до запланованої мети і успішності навчання учнів.

Технологія розробки освітньої програми освітнього закладу – спеціально організовані способи і процедури оптимізації діяльності освітнього закладу в умовах зростання взаємозалежності, динаміки та оновлення суспільних процесів; спосіб розробки освітньої програми на основі її раціонального поділу на процедури і операції з їх наступною координацією і синхронізацією, а також вибір оптимальних засобів і методів їх виконання.

Тимчасова група – контакт членів групи обмежений в часі.

Типи вищої нервової діяльності – комплекс особливостей вищої нервової діяльності, що характеризується співвідношенням сили, рухливості і рівноваги процесів збудження і гальмування. Виділяють чотири основних Т.в.н.д.: сильний рухливий; сильний неврівноважений; сильний врівноважений інертний; слабкий. Т.в.н.д. надають певних рис поведінці і діяльності людини.

Типологічні особливості нервової системи – це властивості основних нервових процесів, що характеризують тип вищої нервової діяльності, а саме: сила нервової системи, рухливість нервових процесів, їх врівноваженість. Сила нервової системи визначається рівнем виносливості (працездатності) нервових клітин. Рухливість нервової системи характеризується швидкістю протікання нервових процесів (збудження, гальмування). Врівноваженість нервової системи залежить від рівня переважання одного нервового процесу над іншими або їх збалансованість. Різні типологічні особливості нервової системи, характерні для конкретної особистості (наприклад, сила або слабкість нервової системи, рухливість чи інертність нервових процесів), являють собою не різні рівні досконалості її нервової системи, а лише певні способи врівноваження (пристосування) організму до середовища. Найбільш тісно типологічні особливості нервової системи пов’язані з темпераментом і входять в склад природних основ розвитку здібностей.

Толерантність – витримане, помірковане ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неодмінною умовою демократичного, правового, стабільного, суспільно-політичного устрою;

- виражається у прагненні досягти взаєморозуміння й узгодженості різних позицій та інтересів, не застосовуючи відповідного тиску на особистість. Головні ознаки: визнання права будь-кого на власні переконання; гуманне ставлення до людей різних світоглядів, політичних орієнтацій, моральних звичок; творча співпраця з представниками різних політичних систем, плюралізм думок, поступливість і великодушність. Т. сприяє самореалізації особистості; це здатність діяти зважено, розсудливо, без застосування сили;

– терпимість до різних поглядів, зовнішніх впливів, витривалість стосовно до несприятливих емоційних факторів, психічна стійкість при наявності фрустраторів і стресорів.

Тонус – рівень активності і характеристика емоційної сторони психічного стану людини.

Точність психодіагностичної методики – здатність даної методики досить точно оцінювати рівень розвитку у людини тих психологічних якостей і властивостей, для діагностики яких вона призначена. Чим більше різних градацій рівня розвитку даних якостей дозволяє отримувати методика, тим вона точніша.

Тренажер – пристрій, який моделює реальні умови трудової діяльності і призначений для формування умінь та навичок на основі зворотного зв’язку.

Тренінґ соціально-психологічний – сукупність групових методів формування умінь і навичок самопізнання, спілкування і взаємодії людей в групі.

Тривога – емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій.

Трудова активність – стійке особистісне утворення динамічного характеру, що являє собою не окрему рису особистості, а її інтегральну якість, яка складається з комплексу емоційних, інтелектуальних, характерологічних властивостей і якостей, що проявляються у вільній, свідомій, ініціативній, внутрішньо необхідній предметно-перетворюючій діяльності.

Трудове вихованняформування творчої, працелюбної особистості, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти.

Трудове право визначає правовий аспект соціально-трудових та функціональних відносин між працівниками та колективами, регламентує порядок прийому на роботу, переведення та звільнення з роботи, тривалість робочого часу, розміри і форми оплати праці, заходи стягнень за порушення трудової дисципліни, правил охорони праці та інше.

Трудові ресурси – сукупність населення в працездатному віці, а також тих людей, які перебувають за межами працездатного віку, але працюють.

Туризм і краєзнавство забезпечує залучення дітей, учнівської та студентської молоді до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва, вивчення географічних, історичних об’єктів і явищ соціального життя, а також формування фізично здорової і духовно розвиненої особистості.

Увага – певна форма організації психічної діяльності людини, що проявляється в направленості і зосередженості психічної діяльності на значимих для особистості об’єктах;

- зосередженість діяльності суб’єкта в даний момент часу на якому-небудь реальному чи ідеальному об’єкті (предметі, події, образі, судженні та ін.);

– форма психічної діяльності, яка виявляється в переважній спрямованості свідомості людини на визначений об’єкт чи явище, при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші. До числа характеристик У. відносять ряд властивостей і якостей: концентрація, розподіл, стійкість, переключення. Розрізняють мимовільну і довільну У. Мимовільна У. пов’язана з проявом орієнтувального рефлексу. Вона проявляється без зусиль волі, несвідомо. Довільна У. пов’язана з свідомим наміром сконцентруватись на якомусь явищі, об’єкті. Вона потребує вольового зусилля і передбачає досягнення поставленої мети.

Узагальнене мислення – це уміння знаходити загальні принципи чи способи дій, які поширені на певну групу явищ, при цьому рівень узагальнення залежить від того, на більшу чи меншу групу цей загальний підхід поширюється.

Узагальнення – поширення в думці загальних істотних ознак класу (множини) предметів, виділених у процесі абстракції, на кожний предмет цієї множини;

- виділення ознак, властивостей, суттєвих для кількох понять.



Уміння – використання суб’єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення прийомів дій відповідно до поставленої мети.

Умови життя сім’ї – це сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови) і мікро середовища (найближче соціальне оточення).

Умови праці – сукупність факторів зовнішнього середовища, які здійснюють вплив на працездатність та здоров’я людини в процесі праці.

Умовивід – найбільш складна форма мислення, в якій з одного чи декількох вихідних суджень – посилок виводиться нове судження. У. може бути індуктивним, коли з часткових суджень – посилок виводиться загальний висновок і дедуктивним, коли із одного загального судження виводяться часткові висновки.

Умовна група – до складу цих груп входять люди, які не мають між особистісних зв’язків, але володіють деякими типовими особливостями (класовими, віковими, професійними тощо).

Умовний рефлекс – індивідуально набута складна пристосувальна реакція організму, що виникає при певних умовах на основі утворення тимчасових зв’язків. У.р. утворюється в результаті багаторазового поєднання зв’язків між умовним (сигнальним) подразником і безумовно-рефлекторним актом, що підкріплює цей подразник. Якщо сигнальний подразник не буде час від часу супроводжуватися дією безумовного подразника, тобто “підкріплюватися”, то інтенсивність дії рефлекторної реакції почне поступово зменшуватися і незабаром У.р. перестане функціонувати. У.р. є основою набуття індивідом життєвого досвіду і дає змогу досягти неперервного урівноваження з навколишнім середовищем. У.р. є важливим елементом багатьох новоутворень, які є продуктом навчання і виховання людини.

Уникнення – механізм невротичного розвитку особистості (пов’язаний з порушенням межі між особистістю та навколишнім середовищем), який проявляється у відході від прямого контакту з іншою людиною, недостатньому розумінні мотивів поведінки інших людей, що викликає надмірну запальність.

Універсальна картина світу – вища форма інтеграції не тільки наукових знань, а й усіх форм пізнавального досвіду, яка є пізнавальною основою світогляду.

Університет (класичний університет) багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих,

гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.



Упевненість – почуття відсутності сумнівів, побудоване на досвіді і передусім на набутих раніше знаннях.

Управління – діяльність, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на об’єкт управління;

– процес впливу на систему з метою переведення її в новий стан чи підтримання її в певному встановленому режимі; цілеспрямована діяльність всіх суб’єктів, спрямована на забезпечення становлення, стабілізації, оптимального функціонування і розвитку школи; цілеспрямована і чітко скоординована робота вчителів і колегіальних органів школи та інших навчальних закладів, підприємств, організацій і громадськості, що являє собою керуючу систему з комплексного створення всіх умов, необхідних для досягнення кінцевої мети виховання і навчання школярів; процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб створювати і досягнути цілей організації; це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу;



- свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності. Соціально-психологічне У. передбачає вивчення керівником ціннісних орієнтацій, мотивів та інших відмінностей членів групи і створення умов для гармонійного поєднання суспільних й особистих цілей діяльності.

Управління кадрами – процес планування, підбору, підготовки, оцінки і неперервної освіти, спрямований на раціональне їх використання, підвищення ефективності праці, задоволення працею. Комплексний підхід до управління кадрами передбачає врахування організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових, технічних, педагогічних та інших аспектів у їх сукупності і взаємозв’язку при домінуючій ролі соціально-економічних факторів. Системний підхід відображає врахування взаємозв’язків між окремими аспектами управління кадрами і виражається в розробці кінцевих цілей, визначенні шляхів їх досягнення, створенні відповідного механізму управління, що забезпечує комплексне планування, організацію і стимулювання системи роботи з кадрами на виробництві чи в організації.

Управління кар’єрою – дії працівника з оцінки своїх ділових якостей, співставлення їх з вимогами до його роботи в організації, постановка мети трудової кар’єри, визначення перспектив службового просування і підвищення кваліфікації.

Управління конфліктами – вміння керівника попереджувати чи вирішувати конфліктні ситуації, суперечки в конструктивній манері.

Управління людськими ресурсами – забезпечення ефективного прийому, відбору, навчання, оцінки персоналу; заохочення і дисциплінарно-корегуючі дії; створення умов для хороших трудових відносин і нормального самопочуття працівників.

Управління нововведеннями – необхідна функція сучасної організації, яка спрямована на її постійне пристосування до змін зовнішнього середовища; планування, організація, регулювання і контроль процесу впровадження в організації (закладі) будь-яких нововведень.

Управління освітнім процесом – специфічний вид інтелектуальної діяльності, що реалізується через вміння суб’єкта управління (керівника навчального закладу, викладача) впливати на керовані суб’єкти шляхом науково обґрунтованого планування, організації і контролю їх діяльності і досягати на цій основі реальних та соціально значимих освітніх цілей.

Управління педагогічними системами – цілеспрямована, свідома взаємодія учасників цілісного педагогічного процесу на основі пізнання його об'єктивних закономірностей.

Управління робочою силою – визнання важливості культурних, ціннісних, етнічних, статевих та інших індивідуальних відмінностей, сприяння зайнятості і розвиток можливостей для такої робочої сили.

Управлінська еліта – краща частина управлінців не лише найвищої професійної компетентності і ефективності управлінської діяльності, але й високої моральності.

Управлінська інформація – сукупність вірогідних відомостей, фактів, даних, які відображають стан керованої системи і зміни, що в ній відбуваються;

- інформація, необхідна для оптимального функціонування керованої системи.



Управлінське рішення (плани, накази) – це процес знаходження зв’язків між існуючим станом управління і тим, який передбачається досягти відповідно до мети управління.

Урок – це основна дидактична форма навчання, при якій поєднуються індивідуальні та фронтальні шляхи навчально-пізнавальної діяльності з учнями однакового віку обох статей з однаковим приблизно інтелектуальним розвитком на протязі 30 або 45 хвилин;

- така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.



Усні комунікації – вміння слухати інших, робити зрозумілі і ефективні усні повідомлення для окремих осіб і груп.

Установка – внутрішній стан людини як певним чином організованої системи, визначає стійкість і спрямованість діяльності в умовах, що змінюються;

- неусвідомлений людиною стан готовності, схильності до діяльності, за допомогою якого може бути задоволена та чи інша потреба;

– суб’єктивна готовність до виконання певної діяльності, спрямованої на задоволення конкретних потреб в умовах конкретного, оточуючого людину середовища.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка