Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка14/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Професійний добір – система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретної професії, найбільш придатної для оволодіння конкретною особою.

Професійний інтерес – вибіркова спрямованість особистості на професійну діяльність як на певних комплекс трудових функцій. П.і. є специфічною формою ставлення особистості до праці і пізнавальної спрямованості на її зміст, засобом вираження її соціально-психологічних якостей (нахилів, здібностей і соціальних якостей). Слід відрізняти інтерес до професії як вибіркову спрямованість на професію, абстраговану від подробиць змісту самого процесу праці, від П.і. як вибіркової спрямованості на сам процес праці. П.і. виступає як прагнення особистості до оволодіння професійними знання, уміннями, навичками, до реалізації своїх нахилів, здібностей. При цьому професія виступає для особистості як цінність, як перша життєва потреба. Активна пізнавальна спрямованість особистості на професійну діяльність, її зміст і сутність є умовою формування П.і.

Професійні здібності – це визначена структура досить стійких, але змінюваних під впливом виховання якостей особистості, що визначають успішність навчання і конкретної трудової діяльності. П.з. визначаються тими вимогами, які професія пред’являє до особи спеціаліста.

Професійні і морально важливі якості особистості управлінця – якості, які складають сутність його професійної діяльності і забезпечують її успіх; визначаються на основі аналізу структури реальної управлінської діяльності і функцій управління, які виконує керівник.

Професійно важливі якості – якості суб’єкта, що включені в процес діяльності і впливають на ефективність її використання за основними параметрами (продуктивності, якості, надійності). В ролі П.в.я. можуть виступати індивідуально-психологічні якості і відношення особистості;

– комплекс найважливіших індивідуально-психологічних особливостей людини, які визначають успішність освоєння професії та виконання професійної діяльності.



Професіограма – різносторонній системний опис особливостей спеціальності, професії (соціально-економічних, виробничо-технічних, медико-гігієнічних, педагогічних, психологічних), вимог, що ставляться до людини тією чи іншою спеціальністю, професією чи їх групою;

– документ, в якому подано комплексно систематизований і всебічний опис об’єктивних характеристик професії і сутність її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Найважливішою частиною П. є психограма, що являє собою характеристику вимог, які пред’являє професія до психіки людини. Зміст та обсяг П. залежить від мети, з якою проводиться вивчення професії. Такими можуть виступати: профорієнтація і консультація, профвідбір, професійне навчання, раціоналізація режиму і умов праці.



Професіографія – описання (складання професіограм) і класифікація існуючих професій за різними критеріями (технічними, економічними, педагогічними, медичними, психологічними);

- психологічне вивчення і опис конкретних видів трудової діяльності; розглядається в розділі психології праці під назвою “психологія професії” і включає в себе: 1) характеристики професій і вимог професії до людини; 2) класифікацію професій;

– розділ психології праці, предметом вивчення якого є професії та їх класифікація. Результатом професіографічного вивчення є професіограма.

Професіоналізм – професійна майстерність з одержаної професії, коли випускник є конкурентоспроможним на ринку праці, а професійна освіта носить випереджаючий характер, враховує перспективи розвитку галузі і забезпечує професійну мобільність – здатність швидко засвоювати нововведення та адаптуватися до змін умов професійної діяльності, коли випускник постійно вчиться, підтримує ріст своєї кваліфікації, забезпечує готовність до виконання нових функцій. Головне в цьому процесі – не в об’ємі засвоєної інформації, а в умінні творчо використовувати її, знаходити її, засвоювати і користуватися для неперервного поповнення знань.

Професіоналізм педагогічний – здатність розраховувати перебіг педагогічних процесів, передбачати їх наслідки, враховуючи при цьому спільний вплив багатьох обставин, умов та конкретних чинників. Професіоналізм – це вміння мислити і діяти професійно.

Професія – типова, що історично склалася форма діяльності, для виконання якої працівник повинен володіти певною сумою знань, умінь. навичок, а також мати відповідні здібності і особливості особистості;

- рід трудової діяльності, що є джерелом існування і вимагає наявності певних знань, умінь і навичок, які забезпечуються навчанням у відповідності до профілю навчальних закладів чи безпосередньо на виробництві;

- сукупність теоретичних знань і трудових навичок, отриманих шляхом навчання і практичної діяльності, необхідних для успішного виконання того чи іншого виду праці;

– це визначений вид трудової діяльності, що виник в результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. П. відрізняється від посади. П. характеризує вид трудової діяльності, що вимагає визначених професійних знань і навичок, які набуваються в процесі спеціального навчання чи досвіду роботи. Посада ж визначає коло обов’язків, прав і відповідальність працівника.



Профілактика – створення попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо.

Процедура – послідовність правил, орієнтири для дій, які вказують як потрібно виконувати певну діяльність.

Процес – сукупність послідовних дій для досягнення яких-небудь результатів; послідовність дій, які логічно пов’язуються одна з одною для того, щоб забезпечити досягнення поставленої мети.

Процес виховання – це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Процес моделювання передового педагогічного досвіду – цілеспрямована творча науково-методична діяльність вчених-педагогів, працівників управління освітою, керівників шкіл і методичних служб, активу внутрішньошкільної методичної роботи, які з урахуванням таких факторів, як соціальна спрямованість, морально-психологічні, науково-теоретичні та правові фактори забезпечують науково обґрунтовану розробку відповідної моделі передового педагогічного досвіду.

Процес професійного самовизначення – самостійний вибір професії, здійснений під впливом аналізу власних внутрішніх можливостей, в тому числі і своїх здібностей, і співставлення їх з вимогами професії, яка обирається.

Психіка – властивість високоорганізованої матерії, яка полягає в активному відображенні суб’єктом об’єктивного світу і саморегуляції на цій основі своєї поведінки та діяльності;

– властивість високоорганізованої матерії відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Органом П. у людини є вищий відділ центральної нервової системи – головний мозок, особливо кора великих півкуль.



Психічна властивість – найбільш істотні і стійкі особливості людини, які формуються в процесі її розвитку, виховання і характеризують відмінності даної людини від інших людей. До таких властивостей особистості відносяться здібності, темперамент, характер тощо.

Психічна депривація – відсутність необхідного мінімуму спілкування дорослого з дитиною.

Психічна саморегуляція – система свідомих актів, дій, спрямованих на підтримку, досягнення необхідного психічного стану, керування своєю психікою. П.с. може досягатися самопереконанням, самонаказом, самонавіюванням, а також шляхом систематичного аутогенного тренування тощо.

Психічна стійкість – цілісна, інтегративна якість особистості, що проявляється в здатності оптимально відображати дійсність в складних, в тому числі і стресових ситуаціях.

Психічна сумісність – відповідність особистісних якостей, психічних особливостей людей найбільш ефективному досягненню мети їх спільної діяльності.

Психічне здоров’я особистості – таке функціонування психіки індивіда, яке забезпечує йому гармонійну взаємодію з навколишнім світом.

Психічний захист – несвідомий, спонтанний регулятивний механізм усунення занепокоєння, неприємних психотравмуючих переживань, емоцій, будь-якого психічного дискомфорту, пов’язаного з усвідомленням конфлікту. Функцією П.з. є “захист” сфери свідомості від негативних, травмуючих особистість переживань.

Психічний стан – визначений тимчасовий рівень цілісного функціонування психіки, що безпосередньо впливає на характер і ефективність діяльності особистості і, як стійкий прояв психіки індивіда, закріплюється і повторюється в її структурі.

Психічні властивості особистості – найбільш суттєві і стійкі психічні особливості людини (її потреби, інтереси, здібності, темперамент, характер та ін.); якості розуму, емоційної та вольової сфери, які закріплені в характері, темпераменті, здібностях, поведінці особистості.

Психічні процеси – окремі форми чи види психічної діяльності;

– найголовніші прояви психіки людини у відображенні об’єктивної дійсності за допомогою центральної нервової системи. До П.п. відносяться відчуття, сприймання, уявлення, пам’ять, уява, мислення, почуття, воля, мовлення, увага.



Психічні стани – характеристика психічної діяльності людини за певний період часу; викликаються зовнішньою ситуацією, самопочуттям, індивідуальними особливостями людини та впливають на її поведінку протягом даного періоду (наприклад, стан втоми, роздратування, активності та ін.).

Психічні явища – відповідь мозку на зовнішні (оточуюче середовище) та внутрішні (стан організму) впливи. При цьому психіка людини проявляється, формується і розвивається в її діяльності (єдність психіки і діяльності людини).

Психоаналіз – вчення, що досліджує несвідоме і його взаємозв’язки з свідомим в психіці людини.

Психобіографія – психологічний аналіз особистості конкретних осіб, перш за все, політичних діячів. Першою роботою в галузі психобіографії було психоаналітичне описання особистості американського президента В.Вільсона, виконане З.Фрейдом.

Психогенність середовища – здатність зовнішнього і внутрішнього середовища актуалізувати психічні дії та стани людини, викликати їх до життя.

Психогігієна – комплекс заходів із збереження і зміцнення психічного здоров’я, що забезпечує найкращі умови для психічної діяльності людини.

Психограма – документ (або розділ професіограми), в якому відображена система вимог професії (спеціальності, посади) до психологічних і психофізіологічних якостей людини і рівня їх розвитку;

– опис власне психологічних характеристик професійної діяльності, сукупності психофізіологічних і особистісних якостей, які є для неї професійно важливими.



Психодіагностика – сукупність методів, прийомів і процедур вивчення рівня розвитку і особливостей психолого-педагогічного статусу школяра. П. передбачає збір інформації про дитину, її обробку та інтерпретацію.

Психодрама – вид групової психотерапії, в якій досліджувані поперемінно виступають в ролі акторів і глядачів в умовах моделювання життєвих ситуацій.

Психози – розлади психічної діяльності, що проявляються в порушеннях реальної дійсності, зміни звичайної, типової для більшості людей поведінки і ставлення до того, що відбувається.

Психокорекційна робота – різноманітні види і форми роботи психолога з дитиною чи дитячою групою, об’єднані спільною метою: вирішення проблем навчання, спілкування і психологічного самопочуття, які виявлені у школярів. П.р. – один з видів діяльності, в процесі якої психолог вирішує проблеми дитини. Під час такої діяльності психолог безпосередньо впливає на дитину, її психічні процеси, прагне формувати ті якості психолого-педагогічного статуту, які необхідні для успішного навчання і розвитку.

Психологічна адаптація – процес виникнення у відповідь на значну новизну в навколишньому середовищі мотивації адаптивної поведінки людини, формування мети і програми її реалізації.

Психологічна готовність керівників освіти до управління – система мотивів, знань, умінь та навичок, особистих якостей, які забезпечують ефективність управління освітніми закладами. За своєю структурою психологічна готовність є складним, багатоаспектним особистісним утворенням з такими функціонально пов’язаними між собою та взаємозумовленими компонентами: а) мотиваційний – сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управлінської діяльності; б) когнітивний – сукупність знань з управлінської діяльності; в) операційний – сукупність умінь та навичок практичного вирішення управлінських завдань; г) особистісний – сукупність важливих для управлінської діяльності особистісних якостей.

Психологічна діагностика – галузь досліджень, пов’язаних з кількісною оцінкою і точним якісним аналізом психологічних властивостей і станів людини за допомогою науково перевірених методів, що дають достовірну інформацію про них.

Психологічна допомога – вид допомоги, яку надає кваліфікований психолог-консультант особистості або групі, що опинилися в складній ситуації, пов’язаній з втратою або зміною місця роботи, професії.

Психологічна експертиза – визначення психічних якостей, здібностей та перспектив розвитку окремої особистості, структури та змісту спілкування в колективі для різних органів управління освітою, оцінка психолого-педагогічної ефективності нових технологій навчання й виховання дітей, підлітків, молоді, оцінка суб’єктивної вартості навчання.

Психологічна корекціяметод комплексного цілеспрямованого психологічного впливу на мету, мотиви та структуру поведінки особистості, а також на розвиток певних психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення тощо) з метою зміни, закріплення чи формування необхідних для неї психологічних станів, якостей. Головними засобами П.к. є навчання та тренінги, засвоєння нових навичок поведінки, спілкування тощо.

Психологічна мобілізація – тимчасова активізація якостей людини (насамперед, інтелектуальних, вольових, моральних) та спрямування їх на ефективне виконання певного виду діяльності.

Психологічна підтримка – система соціально-психологічних способів і методів, що сприяють соціально-психологічному самовизначенню особистості в процесі формування її здібностей, ціннісних орієнтацій і самосвідомості, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці і адаптованості до умов реалізації власної професійної кар’єри. П.п. здійснюється шляхом оптимізації психологічного стану людини як наслідок повного вирішення чи зниження гостроти психологічних проблем, що перешкоджають трудовій, професійній і соціальній самореалізації. Основними методами П.п. є: психологічна, психотерапевтична консультація, психологічна діагностика, психологічний тренінґ, психологічна корекція, інші індивідуальні чи групові методи психологічної роботи.

Психологічна прогностика – розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах життєдіяльності, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації в регіоні, участь у планування освітньої політики.

Психологічна просвіта – підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз’яснення змісту роботи і завдань психологічної служби, викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах.

Психологічна реабілітація – система заходів психологічного, педагогічного та соціального планів, направлена на відновлення, корекцію чи компенсацію порушених психічних функцій, станів особистісного і соціального статусу.

Психологічна служба – елемент загальнодержавної системи захисту психічного здоров’я та підтримки індивідуального розвитку громадян України. П.с. середніх закладів освіти діє заради охорони психічного здоров’я учнів, підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактики відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці. П.с. в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.

Психологічна сумісність людей – здатність людей знаходити взаєморозуміння, налагоджувати ділові і особистісні контакти, співпрацювати один з одним;

– це максимальне поєднання психічних параметрів двох чи кількох людей, що характеризується високою задоволеністю їх один одним.



Психологічне консультування – допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання, виховання й розвитку учнів, допомога органам державного управління освітою в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів;

- один з найбільш важливих напрямів діяльності шкільного психолога. Мета П.к. – створення ситуації успішної співпраці з педагогами, що дозволяє вирішувати проблеми навчання, поведінки і психологічного стану дітей педагогічними засобами і в процесі навчання.

Психологічний вік – якісно визначений період розвитку людини як індивіда та особистості: період життя до року, раннє дитинство, дошкільний, шкільний, молодший шкільний вік, молодший підлітковий та старший підлітковий, юнацький вік тощо.

Психологічний захист особистості – це особлива регулятивна система стабілізації особистості, яка використовується нею для усунення або зведення до мінімуму психологічного дискомфорту, що загрожує “Я-образу” і збереження його на рівні, бажаному і можливому для даних конкретних обставин. Механізмами П.з.о. є: проекція, інтроекція, заміщення, сублімація, ритуал тощо.

Психологічні властивості – стабільні особливості особистості, що суттєво визначають якісний рівень діяльності та поведінки людини. До П.в. відносяться темперамент, характер.

Психологічні протипоказання – обґрунтовані ті чи інші психічні показники (рівень розвитку якостей особистості, її психофізіологічних функцій тощо), які є перешкодою для успішної професійної чи іншої (учбової, спортивної тощо) діяльності. В П.п. особливо враховуються якості, властивості, функції особистості, які погано компенсуються іншими якостями і психологічними функціями.

Психологія – наука про психіку та закономірності її прояву і розвитку;

- наука, яка вивчає явища, закономірності та механізми психіки як особливої форми життєдіяльності;

– наука про закономірності виникнення, розвитку, діяльності психіки людини і тварин, про психічні процеси. Сучасна П. – розгалужена система знань, що налічує близько 40 дисциплін (праці, космічна, педагогічна, загальна, соціальна, юридична, політична, управління, спорту тощо).



Психологія менеджменту – міждисциплінарний науково-практичний напрямок, метою якого є дослідження і психологічне забезпечення вирішення проблем організації та функціонування підприємства, організації, закладу.

Психологія праці – вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності і ставлення людини до праці. Об’єкт П.п. – діяльність індивіда у виробничих умовах та умовах відтворення його робочої сили.

Психологія управління – вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності. Завдання П.у. – аналіз психологічних умов та особливостей управлінської діяльності з метою підвищення ефективності і якості праці в системі управління.

Психолого-педагогічна карта школяра – сукупність даних про розвиток і особливості психолого-педагогічного статусу школяра, що виявляється в результаті проведення психологічної діагностики.

Психолого-педагогічна корекція – здійснення психолого-педагогічної роботи щодо усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособових та міжгрупових взаєминах, формування адекватної соціально корисної життєвої перспективи, попередження різних форм девіантної поведінки, алкоголізму і наркоманії.

Психолого-педагогічна характеристика школяра – діагностичний інструментарій, що представляє собою схему структурованого спостереження різних проявів поведінки школяра. Спостереження здійснюється і фіксується педагогами-предметниками. Прояви поведінки згруповані у відповідності з параметрами психолого-педагогічного статусу, які вони емпірично відтворюють.

Психолого-педагогічне супроводження школяра – основний метод шкільної психологічної роботи і організаційної моделі діяльності шкільного психолога. Його мета – створення в шкільному середовищі системи соціально-психологічних умов, які сприяють успішному навчанню і повноцінному психологічному розвитку кожного школяра. П.-п.с.ш. як організаційна модель – сукупність взаємопов’язаних напрямів, етапів і технологій діяльності, що реалізують мету і завдання професійної діяльності шкільного психолога.

Психолого-педагогічний статус школяра – система психологічних характеристик дитини чи підлітка, що оцінюються з точки зору психолого-педагогічних вимог шкільного середовища. В дану систему включені параметри його психічного життя, знання яких необхідні для створення сприятливих соціально-психологічних умов навчання і розвитку. Психолого-педагогічні вимоги до його змісту виступають своєрідними “шкільними нормативами” оцінки реального стану і перспектив навчання школяра.

Психомоторика – сукупність характерних для людини особливостей рухових реакцій (сила, координація, амплітуда, інтенсивність, швидкість і т. ін.);

– зв’язок психічних процесів з рухами і діяльністю людини; сукупність характерних для людини особливостей рухових реакцій (сила, координація, швидкість, точність).



Психопатії – група психічних аномалій, що проявляються в дисгармонійному складі особистості, її характері, який перешкоджає їй адекватно адаптуватись в середовищі. П. стабільні і властиві людині взагалі протягом всього її життя, що в значній мірі пояснюється обумовленістю їх спадковими факторами, внутрішньоутробним ураженням плоду чи захворюваннями. Для П. властива тріада ознака: стабільність прояву даних властивостей характеру в часі, їх тотальність прояву у всіх ситуаціях і соціальна дезадаптація. Виділяють такі типи П.: циклоїди, шизоїди, епілептоїди, астеніки, психастеніки тощо. При П. працездатність обмежена під час виконання таких робіт, де необхідна стійка концентрація уваги (водії, оператори, авіадиспетчери). Небажаними для таких людей є також роботи, пов’язані з постійним міжособистісним спілкуванням (вихователь, педагог, психолог, майстер ПТУ тощо). Рекомендуються професії: архіваріус, кресляр, садівник, пасічник тощо.

Психопрофілактика - превентивна діяльність щодо запобігання небажаних проявів в психіці людини;

– систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, запобігання конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі.



Психостенік – психопатичний тип особистості, для якого характерні тривожність, невпевненість в собі, схильність до постійних роздумів, патологічних сумнівів тощо.

Психотерапія – метод лікування людини психологічними засобами, наприклад, гіпнозом, навіюванням.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка