Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка12/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Перенесення – показник ступеня навченості, при якому учень теоретично осмислює пізнаваний об’єкт, створює його теоретичну модель, виявляє необхідні йому для розв’язання тих чи інших творчих завдань зв’язки цього об’єкта, діючи за власним, самостійно укладеним алгоритмом.

Персоналізм – напрям, який вважає предметом психології особистість як особливу первинну реальність і яка протистоїть соціально-історичним умовам її існування.

Перцептивний – те, що відноситься до сфери сприйняття.

Персоніфікація – цілий комплекс тенденцій до змін і розвитку особистості, який включає в себе процес її духовного збагачення, зростання самосвідомості, розгортання її духовного потенціалу і проявлення в рості її життєвих домагань і активності, спрямованих на їх реалізацію.

Перцепція соціальна – сприйняття, розуміння і оцінка людьми соціальних об’єктів (інших людей, самого себе, груп тощо) і соціальних ситуацій. П.с. має певне значення у регуляції поведінки індивіда і соціальних груп.

Перша сигнальна система – система умовно-рефлекторних зв’язків, що формуються в корі головного мозку людини при дії на рецептори органів відчуття подразників, які йдуть із зовнішнього та внутрішнього середовища. П.с.с. – це те, що ми маємо в собі як враження, відчуття і уявлення від оточуючого зовнішнього середовища, як загальноприродного, так і соціального.

Песиміст – людина, пройнята зневірою, безнадійністю, похмурим поглядом на життя, зневірою в майбутнє.

Підбір кадрів – визначення психологічних і професійних якостей людей з метою визначення їх відповідності виконуваній роботі. При П.к. враховується: бажання чи небажання кандидата займатися даною діяльністю, здібності виконувати ефективно дану діяльність і потреби підприємства (організації) в даних працівниках. При П.к. враховуються також морально-етичні, статево-вікові і психологічні особливості конкретної людини (темперамент, характер, здібності, направленість особистості). В цілому П.к. повинен поєднувати соціальну зрілість, моральні якості, професійну компетентність і спеціальну діагностику психологічних особливостей людини;

Підвищення кваліфікації – будь-яке навчання, спрямоване на вдосконалення і розвиток знань, умінь та навичок якого-небудь конкретного виду діяльності. Потреба в П. к. визначається постійними змінами завдань та умов праці, пов’язаних як з вдосконалення засобів праці, так і з посадовим просуванням.

Підготовка до школи – комплекс педагогічних заходів, спрямованих на загальний розвиток дитини (фізичний, психічний, розумовий, морально-вольовий); створення передумов для формування основ загальнонавчальних умінь та навичок (організаційних, інтелектуальних, комунікативних), які забезпечили б дитині успішну навчальну діяльність не тільки у першому класі, а і на наступних життєвих етапах.

Підручник – книга, що включає основи наукових знань з певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики.

Підсвідомість – сукупність актуально неусвідомлених психічних процесів і станів, здатних робити помітний вплив на поведінку і зміст свідомості.

Підстава – це думка, істинність якої доведена практикою і яка наводиться для обґрунтування істинності іншої думки.

Пізнавальні психічні процеси – спрямовані на пізнання людиною навколишньої дійсності; відчуття окремих властивостей предметів; сприйняття предметів у всій сукупності їх властивостей.

Пізнавально-ілюстративне навчання організовується таким чином: сприймання учнями навчальної інформації у процесі якого проходить її узагальнення, засвоєння понять, законів, теорій; практичні вправи з метою вдосконалення знань, що забезпечить їм діловий характер і одночасно формування практичних умінь і навичок; закріплення знань, умінь і навичок; застосування їх у нових ситуаціях; самоконтроль ефективності засвоєння знань, умінь і навичок; повторення раніше вивченого.

Пілотаж – попереднє, пробне дослідження, метою якого є, я правило, проба і подальше доопрацювання впровадженої методики, яка застосовується.

Пілотажне дослідження – пробно-пошуковий тип дослідження, що проводиться до основного і є його спрощеною формою. В соціальній психології і соціології використовується для встановлення необхідного об’єму вибірки, уточнення змісту і числа питань анкети, часу опитування та ін;

– попереднє дослідження якоїсь проблеми, що передує основному дослідженню і здійснюється з метою перевірки якості його підготовки. Основна функція П.д. – перевірка правильності задуманого дослідження, уточнення його задач і висунутих на основі теоретичного аналізу гіпотез, методики і програми.



Пілотні школи – експериментальні школи, створені, як правило, при науково-дослідних закладах, в яких випробовуються нові методи навчання, нові програми і т.п.

План роботи класного керівника – це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця зокрема. Зміст плану роботи класного керівника визначається змістом його роботи з учнями, їх батьками і громадськістю: формування основ наукового світогляду; виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності, формування умінь і навичок розумової праці; виховання національної свідомості і розвиток громадської активності; формування сумлінного ставлення до праці, підготовка до вибору професії; виховання основ загальнолюдської моралі, свідомої дисципліни і культури поведінки; формування правосвідомості, дотримання вимог законів, норм, правил поведінки; виховання основ естетичної культури, залучення до художньої самодіяльності; фізичне виховання, виховання санітарно-гігієнічних навичок; робота з батьками і громадськістю.

Плани особистості – конкретизований образ майбутнього, коли людина чітко уявляє як бажані цілі, так і засоби їх досягнення. П.о. більш деталізовані й конкретизовані, тісніше пов’язані з певними термінами реалізації.

Планування – попередньо розрахована система дій, що передбачає певний порядок, розподіл у часі та строки реалізації. Скласти план у межах проекту – це створити систему заходів, спрямованих на реалізацію моделі. Якщо програма містить в собі систему завдань, алгоритми їх вирішення і засоби розв’язання, то планування конкретизує їх на рівні безпосередніх дій, часу виконання та окремих виконавців;

- прийняття рішень на основі співставлення результатів педагогічного аналізу з поставленою метою.

Планування і оцінка – визначення політики, основних напрямів розвитку, планів і пріоритетів; виявлення необхідних ресурсів; планування і координація дій з іншими; моніторинг процесу і оцінка результатів; підвищення ефективності організації.

Планування уроку – специфічний акт прийняття рішення щодо конструювання загальної моделі взаємодії вчителя і учнів на уроці. За основу беруться мета, завдання і реальний час, а також принципи, методи і зміст навчально-виховної діяльності вчителя і навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повага – почуття, яке виражає позитивну оцінку людини з точки зору її ефективності, високих ділових якостей, соціальної адаптованості, здатності добиватися успіхів в різних сферах діяльності і викликати захоплення в оточуючих. Люди. Яких поважають, характеризуються перш за все високими здібностями і якостями, які стосуються сфери досягнень: активність, сила, енергійність, цілеспрямованість, компетентність, здатність до ефективного вирішення проблем, сила волі, впевненість у собі, успішність, талант.

Поведінка – активність людини, яка спостерігається ззовні; діяльність, що має природні передумови, але по суті своїй суспільна, орієнтована переважно соціальними потребами, нормами і правилами спільної діяльності людей, системою соціальних і культурних ролей, спільною мовою і протікає в умовах взаємодії з факторами фізичного і соціального середовища. П. прийнято ділити на вербальну (мовну) і невербальну (трудові рухи, жести, пози, оформлення зовнішності та ін.).

Поверхневе розуміння – показник ступеня навченості, при якому учень, мислячи емпірично, виявляє зовнішні, явні зв’язки пізнаваного і відомих йому предметів чи їх символічних зображень. Він наділяє пізнаваний об’єкт певними значеннями, тобто створює йому емпіричне поняття. Розуміння учнем цього об’єкта проявляється в емпіричного характеру судженнях про нього.

Повсякденне знання – формується у процесі повсякденного життя людей, їхньої практичної діяльності. П.з. характеризується емоційністю й часто-густо суперечливістю. Воно не відокремлене від оцінки та ставлення людей до об’єкта знання. На відміну від спеціалізованого знання, повсякденне не вимагає для його досягнення оволодіння спеціальними пізнавальними засобами, які здобуваються у процесі навчання.

Поділ праці – диференціація видів трудової діяльності, яка складається в суспільстві в процесі історичного розвитку.

Подразник – будь-який фактор, що діє на організм і здатний викликати в ньому відповідну реакцію;

Подразник – будь-який фактор, що діє на організм і здатний викликати в ньому відповідну реакцію.

Позакласна робота – різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей; її організовує з учнями в позаурочний час педагогічний колектив школи.

Позанаукові форми знання – багатоманітні різновиди знання, які досягаються відмінними від наукових способами й методами пізнання. До поза наукового належать не тільки повсякденне, художнє та гуманітарне знання, які передбачають емоційність і співпереживання, але й такий раціональний, теоретичний різновид знання, як філософія.

Позашкільна робота – освітньо-вихована діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Позашкільні заклади – широкодоступні заклади, які надають дітям, учнівській та студентській молоді додаткові знання, уміння, навички за інтересами, створюють умови для їх творчої самореалізації та організації змістовного дозвілля, оздоровлення.

Позашкільна освіта та виховання – формування у дітей, учнівської та студентської молоді суспільно-громадського досвіду, їх допрофесійної орієнтації, творчий, інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток особистості у вільний від навчання час, задоволення освітніх потреб шляхом залучення до художньо-естетичної, науково-експериментальної, дослідницької, технічно-конструкторської, еколого-природничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчої діяльності.

Показники – визначають змістове наповнення відповідних параметрів.

Покарання – метод виховання, який забезпечує гальмування небажаної діяльності і поведінки вихованців шляхом обмеження їх окремих прав та моральної оцінки дій і вчинків;

- педагогічне поняття як спосіб виховання особистості чи групи. Психологічно П. дозволяє покараному зрозуміти недопустимість здійсненого ним; страх повторного П., поєднуючись з цим розумінням, стає психологічним бар’єром для повторного здійснення подібних дій. Стягнення – міра П;



- несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому.

Покликання – властивість особистості, в структуру якої входять як інтерес до певної професії, так і обґрунтована самооцінка здібностей до неї. В П. проявляється співвідношення здібностей особистості з її потребами і рівнем домагань.

Поле моторне – та частина робочого місця, на яку працівник в процесі виконання роботи діє своїми трудовими рухами.

Поле сенсорне – частина робочого місця, яка, діючи на аналізатори людини, є джерелом професійно значимої інформації.

Полеміка – гостра суперечка при обговоренні, виясненні якихось проблем, питань.

Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі науки і наукові принципи виробництва й озброєння загально технічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.

Політика в галузі освіти – принципи діяльності органів державної влади і управління в галузі освіти, яка відбиває суспільно-економічну структуру держави і опирається на державну програму розвитку освіти.

Політика соціальна – одна з головних сфер політичної діяльності держави, партій, громадських організацій, направлена на захист усіх елементів структури суспільства, а також окремих особистостей від деструктивних процесів, що мають місце в суспільстві на певних станах його розвитку.

Політико-дипломатична функція управління полягає у правильному розумінні, роз’ясненні та втіленні в життя зовнішньої і внутрішньої політики держави; знанні національної історії, культури, формуванні національної свідомості, сприянні переходу педагогічного та управлінського колективів школи до державної мови; забезпеченні незалежності школи від ідеологічного впливу будь-якої партії, протистоянні фетишизації іноземних мов, рабського поклоніння перед усім зарубіжним; розкритті досягнень національної науки, багатства національних традицій і звичаїв українського народу. Важливою запорукою реалізації цієї функції для керівника школи є впровадження в практику роботи принципів демократизму і гуманізму.

Політична культура – це соціально зумовлений рівень розвитку особистості, що включає політичні інтереси, політичні знання, політичні переконання, політичне мислення, уміння аналізувати і виважувати інформацію, передбачати динаміку розвитку подій, аргументовано і логічно вести полеміку.

Політична психологія – галузь психології, яка вивчає психологічні компоненти (настрої, думки, почуття, ціннісні орієнтації та ін.) політичного життя суспільства, що формуються і проявляються на рівні політичної свідомості націй, класів, соціальних груп, урядів, індивідів і реалізуються в їх конкретних політичних діях.

Політонія – напруга, що викликається необхідністю переключення уваги, часто і в несподіваних напрямках.

Поняття – форма мислення, що відображає суттєві властивості, зв’язки і відношення предметів і явищ;

- основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ. Зміст П. – це сукупність істотних ознак, властивостей і відношень предмета думки, відображених в поняттях. Об’єм П. – це розмаїття предметів, кожному з яких належать ознаки, відображені в змісті поняття.

Порівняння – логічний прийом, шлях, за допомогою якого встановлюється тотожність і відмінність ознак предметів та явищ реальної дійсності;

- виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей.



Посада – первинне структурне утворення апарату управління, що характеризується складом, змістом, об’ємом функцій, необхідних для досягнення мети цілей системи управління.

Посадова ротація – процес переміщення працівників з однієї посади на іншу в межах одного підприємства, організації. Розрізняють горизонтальну (переміщення працівників на одному посадовому рівні), вертикальну (переміщення на більш високий посадовий рівень) і змішану (переміщення на інший посадовий рівень в інший підрозділ) П.р.

Посадові особи – особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Постійна група – характеризується тривалим міжособистісним контактом членів групи.

Постулат – вихідне положення якої-небудь теорії, що лежить в основі доказів інших положень цієї теорії, в межах якої воно приймається без доказів.

Потенціал психічної напруги – рівень і діапазон психічної напруги, якої вимагає від працівника характер його повсякденної діяльності.

Потенційні здібності – здібності, які закладені у людини, але ще не проявились у відповідній діяльності.

Потреби – головний, висхідний імпульс активності людини, усвідомлення нею необхідності у чомусь – чи для життєдіяльності організму, чи для розвитку особистості;

– стан особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність, нужду у чомусь і є рушійною силою їхньої активності.



Потяг – прагнення людини до якого-небудь предмету чи дії, що характеризується відсутністю чітко усвідомленої мети.

Почуття – психічні стани і процеси, в яких відображений бік духовного світу людини, її суб’єктивне переживання подій та емоційне ставлення до навколишньої дійсності;

- одна із основних форм переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності, що характеризується відносною стійкістю;

- це особлива форма ставлення учня до явищ дійсності, що зумовлене їх відповідністю чи невідповідністю потребам особистості;

– суб’єктивне переживання людиною взаємовідношень з позитивними або негативними для неї явищами суспільної дійсності і природи.



Пояснення – акцентування думки на найважливіших моментах (зв’язках) під час вивчення навчального матеріалу;

- словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів і т.п.



Права – надання суб’єкту управління свободи і можливості діяти чи користуватися чим-небудь.

Права людини – єдині норми для всіх людей без будь-яких дискримінацій, що є основним принципом демократичного, громадянського, відкритого суспільства.

Правила – приймаються для забезпечення цілеспрямованості в роботі, вини фіксують певний тип поведінки, який відповідає інтересам справи (правила виконання робіт, правила техніки безпеки). Стандартизуючи діяльність людей, П. мінімізують зусилля організатора конкретних робіт в сфері планування.

Правове виховання - формування правової культури – прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.

Правосвідомість – усвідомлення людьми того, що в їхній взаємодії є прийнятним, тобто таким, що відповідає існуючим правилам і нормам (зокрема, чинним законам), ознакам справедливості в порядку знання громадян про норми суспільного регулювання.

Правоздатність – здатність фізичної чи юридичної особи (громадянина, організації) мати права та обов’язки (майнові чи немайнові), укладати угоди, інші юридичні акти, пов’язані з придбанням та відчуженням майна, здійснювати кредитні або інвестиційні операції, виступати позивачем або відповідачем у суді.

Прагматизм у педагогіці – педагогічний напрям, засновником якого був Дж. Дьюі (1859-1952). Основні риси прагматизму такі: 1) погляд на виховання як на постійну реконструкцію власного досвіду. Навчальний курс, побудований за предметним принципом, був замінений на комплексну освіту, коли заняття тематично концентруються навколо окремих проблем або тем; 2) в основу навчання та виховання покладено спонтанні інтереси і потреби дитини в даний час; 3) метод “навчання шляхом діяльності” (ігрової або трудової), в процесі якої діти також оволодівають знаннями та навичками, які потрібні для кращого виконання поставлених цілей. Діти самі повинні планувати свою діяльність, а вчитель має бути лише консультантом та помічником дітей.

Практикум – форма навчального процесу, при якій учні самостійно виконують практичні і лабораторні роботи, застосовують знання, навички і вміння.

Працездатність – потенційна можливість людини виконувати доцільну діяльність на заданому рівні ефективності протягом визначеного часу. П. залежить від зовнішніх і внутрішніх умов діяльності, психофізіологічних ресурсів людини.

Працездатність людини - властивість людини, яка визначається станом фізіологічних і психологічних функцій та характеризує його здатність виконувати певну діяльність. П. тісно пов’язана з надійністю як здатністю виконувати діяльність з необхідною якістю і протягом необхідного проміжку часу.

Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. П. є необхідною умовою існування людини і суспільства.

Превентивний – запобіжний, попереджувальний.

Предмет дослідження – найбільш важливі з теоретичної чи практичної точки зору властивості, сторони, особливості, характеристики, прояви об’єкта, які підлягають вивченню за допомогою певних методів;

- це зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості і відносини об’єкта, що досліджується з певною метою в даних умовах.



Предмет педагогічної технології – це навчально-виховний процес у сучасній школі, який впливає на розвиток особистості школяра як вільного громадянина суверенної держави.

Предмет праці – те, з чим має справу людина в своїй роботі, об’єкт, на який спрямований вплив;

– предмет або комплекс предметів, на які людина впливає знаряддям праці в процесі діяльності з метою виробництва матеріальних чи духовних благ.



Представницька функція управління полягає в умінні належно репрезентувати школу, педагогічний колектив, групу вчителів чи окремого вчителя, будь-якого працівника школи на всіх рівнях, включаючи й міжнародний; розкривати досягнення в навчанні та вихованні учнів; виступати на конференціях, симпозіумах, педагогічних радах тощо. Базується на добре розвинутих комунікативних, рефлексивних, інтелектуально-евристичних здібностях.

Презентація – публічне представлення твору, підприємства, фірми тощо, їх реклама.

Пресинг – активна опіка окремої людини або групи людей.

Прес-центр – це координаційний центр усіх шкільних інформаційних служб: друку, радіо- та фотовідділів, відділів реклами, тематичних газет та оформлення. Форми роботи П.-ц. : шкільна газета; прес-бюлетень; фотогазета; газета-календар; рекламний вісник; шкільний літопис; шкільна радіогазета.

Престиж – значимість, привабливість, що приписується в суспільстві різним сторонам діяльності людей, їх соціальному становищу і професії, особистісним якостям. П. тісно переплітається з авторитетом, повагою, впливом.

Престиж соціальний – характеристика становища людини в соціальному середовищі. Може ґрунтуватися на формальних (наприклад, престижна чи непрестижна професія) і неформальних характеристиках людини (що в більшій мірі стосується політичних діячів, представників сфери мистецтва і творчих колективів);

– характеристика положення людини в соціальному середовищі.



Прецедент – випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних випадків.

Приватний дитячий соціально-реабілітаційний центр – це інноваційний дитячий освітній заклад приватної форми власності для дітей сиріт та тих, що залишилися без опікунів чи піклувальників, у якому забезпечується комплексна соціальна реабілітація, виховання на національних, народних і демократичних традиціях, надаються навчальні послуги школи 1 та П ступенів.

Привчання – організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки;

- метод, який дозволяє вчителеві через систему відповідних вправ виробити звички позитивної поведінки учнів.


1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка