Термінів І понять (на допомогу працівнику сільської школи)



Сторінка11/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17

Організація – певний вид соціальної системи, що характеризується складною багаторівневою будовою, здатністю розвиватися, відкритістю, тобто зв’язком з більш широкими структурами суспільства, коли носіями ознаки організації виступає свідомо координована діяльність двох і більше осіб;

- об’єднання людей, які працюють для досягнення визначених, соціально важливих цілей. Ознаками О. є наявність цілей існування, організаційної структури й культури, постійна взаємодія з зовнішнім середовищем, використання ресурсів.



Організація праці – впорядкована та узгоджена взаємодія працівників із засобами виробництва та один з одним, спрямована на забезпечення успішного досягнення мети виробництва;

- комплекс заходів, спрямованих на економію робочого часу, краще використання засобів виробництва, оздоровлення праці і т.п.;



- певний порядок побудови і здійснення трудового процесу, який складається із раціонального розподілу праці між працівниками і з системи виробничих взаємозв’язків і взаємодій. Передбачає раціональне обладнання робочих місць для високопродуктивної праці, систему їх обслуговування, а також встановлення раціональних форм, методів і прийомів праці та забезпечується створенням сприятливих умов праці, відповідним підбором, підготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів, ефективною системою планування, обліку, оплати і стимулювання праці, дотриманням дисципліни праці, розвитком трудової активності і творчої ініціативи працівників.

Організація робочого місця – система його обладнання та планування, підпорядкована меті виробництва.

Організованість – здатність особистості підкорити себе необхідному режиму, планувати свою діяльність, проявляти послідовність, зібраність у діяльності і поведінці.

Організувати – розділити роботу на частини чи операції у відповідності з кількістю працівників і доручити виконання кожної ділянки роботи тому, хто найкращим чином виконає дану справу.

Орієнтація – це ціла система установок, у світлі якої індивід (група) сприймає ситуацію і обирає відповідний спосіб дії. Орієнтації спрямовані на якісь соціальні цінності, називаються ціннісними орієнтаціями.

Освіта – цілеспрямований процес навчання і виховання людини в інтересах особистості, суспільства, держави, який супроводжується констатацією досягнень громадянином визначених державою освітніх рівнів.

Освіта в галузі прав людини – метою освіти в галузі прав людини є надання учням загальноосвітніх шкіл відповідних знань про їх права в різних життєвих ситуаціях, усвідомлення факту правового захисту від різного роду свавілля дорослих. З цією метою в школах різних країн використовуються матеріали загальної декларації прав людини, Конвенції про охорону прав людини та основних свобод, Конвенції про права дитини та ін. У процесі вивчення зазначених документів учні мають зрозуміти та запам’ятати основні права людини, мати чітке уявлення про їх зміст, навчитись використовувати їх у повсякденному житті, уміти дати оцінку, коли права дитини дотримуються, а коли порушуються. В процесі вивчення матеріалів використовуються різноманітні форми і методи роботи6 лекції, бесіди, екскурсії, практичні заняття з використанням текстів документів, різноманітні види ігор, написання творів, складання своєї концепції тощо. Практичні заняття, як правило, проводяться групами учнів по 6-8 дітей. Здійснюються вони як у позакласній, так і у позашкільній роботі. Учні на основі Конвенції про права дитини пишуть свої Конвенції, обговорюють їх, дискутують, малюють плакати, пишуть гасла, що пропагують права дитини, виступають у класах чи інших приміщеннях.

Освіта дорослих – галузь народної освіти, завдання якої полягає у забезпеченні різних груп дорослих можливостями здобути освіту. згідно з Четвертою Міжнародною конференцією з освіти дорослих (Париж, ЮНЕСКО, 1985) метою в галузі освіти дорослих є забезпечення активної участі жінок у заходах в галузі освіти дорослих, наближення її до щоденних і конкретних потреб населення; створення умов, що сприяють безпосередньому підвищенню кваліфікації і рівня освіти дорослих; залучення до участі у духовному, соціальному і культурному розвитку своїх країн; зміцнення принципів свободи, справедливості, взаєморозуміння і миру в усьому світі; розвиток різноманітних форм і рівнів освіти, що повною мірою відповідає сучасним потребам виробництва, структурі зайнятості, всебічному розвитку особистості. Освіта дорослих за рубежем здійснюється шляхом організації індивідуальних, групових та семінарських занять за місцем проживання або на відстані (дистанційно).

Освітні програми – програми, які визначають зміст освіти певного рівня і спрямованості; включають загальноосвітні (основні, додаткові) та професійні (основні і додаткові) програми.

Освітній процес – цілеспрямований і організований процес одержання знань, умінь, навичок у відповідності з цілями і задачами освіти, розвитку особистості.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів – це державні документи, які визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач.

Освітня галузь – набір відповідних навчальних дисциплін і інтегративних курсів, які включені в навчальний план загальноосвітньої школи.

Основні напрями роботи з персоналом – 1) вдосконалення планування і організації кадрової роботи, створення комплексної системи управління кадрами на основі використання електронно-обчислювальної техніки; 2) вдосконалення систем комплектування, підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, покращення їх соціально-демографічної і професійно-кваліфікаційної структур; 3) зміцнення дисципліни праці і стабілізація виробничих колективів на основі скорочення втрат робочого часу, плинності кадрів і покращення умов праці, побуту і дозвілля працівників; 4) підвищення творчої ініціативи і суспільної активності працівників, їх культурного рівня, розвиток демократичних основ управління.

Основні сторони культури особистості – сукупність компонентів пізнавальної, комунікативної, моральної, естетичної, трудової і фізичної культури особистості, на яку зорієнтовано зміст освіти.

Особистий приклад керівника – один із соціально-психологічних факторів і методів впливу суб’єкта управління (керівника) на його об’єкт (колектив або особистість). Відноситься до числа опосередкованих методів керівництва, при використанні яких керівник не дає прямих вказівок, і в окремій ситуації діє сам у повній відповідності з тими нормами поведінки, які він вважає за необхідне виховати в підлеглих.

Особисті зобов’язання – перелік добровільних завдань учня самому собі на певний період часу (обіцянка).

Особистісна адаптованість – порівняно усталена тенденція функціонування внутрішнього світу школяра, яка у своєму сутнісному вияві характеризується наявністю гармонійності, відповідності або злагодженості між цілями індивіда та результатами, що досягаються ним у процесі життєдіяльності.

Особистість – стійка система соціально значимих рис, що характеризують індивіда, продукт індивідуального і суспільного розвитку, залучення індивідів в систему соціальних відносин засобом активної предметної діяльності і спілкування. Формування О. Здійснюється в процесах цілеспрямованого виховання і соціалізації індивідів. О. характеризується: активністю; направленістю (стійкою системою мотивів – інтересів, переконань і т.п.); глибинними смисловими утвореннями, що формуються в спільній діяльності; рівнем усвідомленості своїх відносин до дійсності;

- людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально-неповторного. О. виявляється у ставленні людини до дійсності, у спілкуванні з іншими людьми, у її вчинках та поведінці.

- це індивід, наділений розумовими задатками, які розвиваються в процесі життя, навчання і діяльності, дають можливість сформувати певний світогляд школяра і виробити вміння відстоювати його у різних ситуаціях;

- людина як суспільна істота, системна характеристика, яка набувається індивідом в предметній діяльності та спілкуванні і характеризує його зі сторони включеності в суспільні відносини;

– індивід, який належить до людського роду і є продуктом суспільного розвитку, суб’єктом праці, спілкування і пізнання, детермінованим конкретно-історичними умовами існування суспільства.

Охорона праці – одне з важливих соціальних завдань управління виробництвом; система правових, технічних і санітарних заходів, спрямованих на забезпечення безпечних для життя і здоров’я працівників умов праці.

Очікування соціальні вимоги, що ставляться оточуючими до індивіда стосовно його дій, думок і почуттів, необхідних чи доцільних в тій чи іншій ситуації. О.с. виступають як неформальні санкції, які впорядковують взаємодії людей, відносно неписаних правил, міжособистісних ролей, прийнятих норм і способів спілкування.

Паблік-рілейшнз – престижна реклама, встановлення зв’язків з громадськістю; спеціальна система управління соціальною інформацією, що включає весь процес виробництва й руху інформації, метою якої є позитивне ставлення до фірми тих кіл громадськості, в яких вона зацікавлена. Система паблік-рілейшнз прагне до постійного зворотного зв’язку, щоб якнайшвидше протидіяти виникненню та загостренню суперечностей між організаціями, установами, фірмами і громадськістю або уникнути їх.

Пам’ять – запам’ятовування, збереження і наступне відтворення індивідом його досвіду. В П. розрізняють такі основні процеси: запам’ятовування, збереження, відтворення і забування. Крім процесів П. виділяють види П.: словесно-логічна, образна, рухова, емоційна. Індивідуальні відмінності в П. полягають у швидкості запам’ятовування, міцності збереження, точності відтворення, готовності П. Продуктивність П. може визначатися також й тим, який матеріал необхідно запам’ятати. Одні люди більш успішно запам’ятовують образний матеріал (предмети, зображення, звуки), інші – словесний (думки, поняття, формули), в третіх не виявляється особливої переваги в запам’ятовуванні певного виду матеріалу. У зв’язку з цим розрізняють образний, словесно-логічний і проміжний типи пам’яті;

психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні й відтворенні в мозку того, що відбулося в минулому досвіді людини. Залежно від змісту того, що ми запам’ятовуємо або відтворюємо, розрізняють П. рухову, емоційну, образну, словесну.



Пам’ять довготривала – пам’ять, в яку відкладається інформація після її аналізу і організації. Така інформація зберігається в пам’яті дуже довго.

Пам’ять короткочасна – нетривале збереження інформації після о дно-дворазового відтворення.

Паніка – почуття страху, розгубленості, невпевненості індивіда або соціальної групи. Соціально-психологічні механізми П. полягають у наслідуванні, навіюванні тощо.

Парадигма – панівна теорія, покладена в основу вирішення теоретичних і практичних проблем;

– теорія; теоретична модель, що прийнята в якості зразка постановки, обґрунтування, вирішення проблеми в межах того чи іншого дослідження.



Парадокс – своєрідна думка, міркування, що різко розходиться зі звичним, загальноприйнятим і суперечить здоровому глузду; несподіване, неймовірне явище, що не відповідає звичайним уявленням.

Параметри характеризують суттєві ознаки, певні властивості педагогічного явища або процесу.

Патріотичне вихованняформування патріотичних почуттів означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.

Педагог-організатор – педагогічний працівник, в задачі якого входить: сприяння розвитку особистості, її талантів, розумових і фізичних здібностей, формування загальної культури учнів в закладах освіти і за місцем проживання.

Педагог додаткового навчання – педагогічний працівник, в задачі якого входить: проведення різноманітної творчої діяльності учнів у галузі додаткової освіти, комплектування складу гуртків, секцій, студій, клубних об’єднань та інших форм позаурочної роботи з школярами.

Педагог-психолог – педагогічний працівник, в задачі якого входить: забезпечення психічного здоров’я і розвитку особистості дітей і підлітків, виявлення умов, що перешкоджають становленню особистості дитини, психопрофілактика, психодіагностика, психокорекція, консультування і реабілітація школярів.

Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвиток особистості людини.

Педагогіка народознавства – напрям у сучасній педагогіці, шкільній практиці, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

Педагогічна вимога – конкретне завдання для учня з метою виявлення його ставлення до реальної дійсності, вміння знайти нестандартне рішення у процесі виконання завдання.

Педагогічна деонтологія – наука про професійну поведінку педагогічного працівника, про його обов’язок. Змістовим ядром П.д. є система морально-етичних норм і принципів, необхідних (і притаманних) педагогові для виконання професійних обов’язків.

Педагогічна діагностика – розділ педагогіки, що визначає шляхи аналізу наслідків та умов, що розкривають причини даного стану навчально-виховного процесу і визначають шляхи щодо його поліпшення. П.д. використовує засоби прямого педагогічного спостереження учнів, аналіз письмових та усних робіт, діяльності учнів та її наслідків, збір інформації від інших осіб.

Педагогічна етика – це педагогічна мораль або сукупність певних норм і вимог до поведінки і діяльності вчителя чи викладача, вихователя чи керівника закладу освіти, які історично склалися і стали чи мають стати справою їхньої честі і совісті.

Педагогічна запущеність – відхилення від норми у поведінці чи навчальній діяльності дитини, спричинене недоліками педагогічного впливу.

Педагогічна інновація – це новий підхід до організації народної освіти, пов’язаний з вимогами економічного, соціального, політичного та культурного життя народу, і реформування на цій основі її теоретико-методологічних засад, концептуальних підходів, структури, створення оригінальних технологій навчання і виховання, методів управління, впровадження у практику наукових досягнень і поширення передового досвіду.

Педагогічна новація – це процес об’єктивного чи суб’єктивного оновлення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.

Педагогічна освіта – освіта, спрямована на підготовку кадрів для роботи в освітніх закладах.

Педагогічна психологія – галузь психології, яка вивчає психологічні проблеми навчання та виховання.

Педагогічна система – це таке об’єднання компонентів (частин), яке залишається незмінним при будь-яких значних перетвореннях.

- соціально обумовлена цілісність активно взаємодіючих учасників педагогічного процесу, духовних і матеріальних факторів, спрямованих на формування особистості;

- множина взаємопов’язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям освіти, виховання і навчання підростаючого покоління та дорослих людей.

Педагогічна техніка – сукупність умінь і особливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію вибраних ним методів і форм навчально-виховної роботи з окремими учнями чи колективом згідно з метою виховання і особливостями об’єктивних чи суб’єктивних умов.

Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний добір і комплектування форм, методів, засобів, способів навчання, виховних засобів, вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу;

- це категорія, що дає змогу розв’язувати проблеми на високому методичному рівні. Вона означає технологізовану діяльність суб’єктів процесу навчання, що передбачає розкриття конкретних механізмів її організації, а також впровадження цих механізмів для успішного розв’язання поставлених завдань. В основі технології лежить педагогічна система, що охоплює чітко визначені цілі навчання, засоби для їх досягнення, правила та механізми застосування даних засобів. До того ж система має бути впроваджена в навчальний процес і повинна на практиці забезпечувати очікуваний результат;

- це діяльність, побудована на принципах та закономірностях педагогічної науки й покликана розв’язувати суперечності між окремими елементами навчального процесу шляхом їх узгодження;

- комплекс дій, засобів діяльності учителя, складовими яких є речово-предметні, алгоритмічні, психологічні компоненти, що гарантують активацію і розвиток свідомості, високу психічну й фізичну працездатність учнів, їх інтенсивнішу, тривалішу і результативнішу діяльність;

- це наука про розвиток, освіту, навчання і виховання особистості школяра на основі позитивних загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки, а також основ інформатики;

- напрям у зарубіжній педагогіці, який ставить за мету підвищити ефективність освітнього процесу, гарантувати досягнення учнями запланованих результатів навчання.



Педагогічне керівництво професійним самовизначенням – організація і здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів з метою підготовки їх до свідомого та самостійного вибору професії.

Педагогічний аналіз уроку – це професійний вид діяльності керівника, який вимагає спеціальної методичної підготовки, відмінного знання теорії уроку, розуміння принципів навчання у побудові уроку, розуміння конкретних вимог, що витікають із цих принципів: розпізнавання специфічного в складному процесі навчання і виховання.

Педагогічний діагноз – визначення характеру і об’єму труднощів у навчанні, а також здібностей учнів на основі даних про засвоєння шкільних програм.

Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Педагогічний експеримент – метод дослідження, при якому проходить активний вплив на педагогічні явища шляхом створення нових умов, що відповідають меті дослідження;

- це науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно визначених умовах.



Педагогічний колектив – це відносно стійка група людей, об’єднаних професійними, суспільно значимими цілями діяльності, яка має органи управління.

Педагогічний консиліум – нарада, консультація вчителів з метою більш глибокого вивчення успішності і поведінки школярів і вироблення правильного шляху подальшої роботи з ними щодо усунення виявлених недоліків в їх навчанні, розвитку і вихованні.

Педагогічний менеджмент – діяльність вчителя (викладача), спрямована на оволодіння теорією, методикою і технологією викладання своєї навчальної дисципліни.

Педагогічні вимоги до змісту освіти – 1) зміст повинен бути спрямований на досягнення основної мети – формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості; 2) зміст повинен будуватися на науковій основі: відповідати сучасному стану науки; повинні включатися лише перевірені, усталені в науці факти і теоретичні положення; повинен мати світоглядну і морально-естетичну спрямованість; 3) зміст освіти з кожного навчального предмета повинен відповідати логіці, системі відповідної науки; зміст повинен включати способи його передачі і засвоєння та пов’язані з ними практичні дії; 5) зміст освіти повинен органічно поєднувати надбання світової і національної культури та історії; 6) зміст повинен забезпечувати інтегральний характер засвоюваних учнями знань, формувати в учнів цілісне розуміння та пізнання світу; 7) у змісті повинно бути забезпечене оптимальне поєднання теоретичних і практичних компонентів; 8) зміст повинен відповідати віковим особливостям учнів; 9) сприяти фізичному та психічному здоров’ю учнів; 10) забезпечувати загальну освіту в поєднанні з політехнічним і трудовим навчанням та професійною орієнтацією.

Педагогічні категорії – головні використовувані педагогікою поняття, які утворюють “мову” педагогіки, її категоріальний апарат. Зміст категорій визначається не тільки властивостями досліджуваної реальності, але й змістом педагогічних теорій та методологічних стратегій, у рамках яких категорії використовуються.

Педагогічні принципи – основи нормативного характеру, або загальні вимоги до діяльності, що розповсюджуються на всі явища даної сфери освіти.

Педагогічні читання – важлива форма методичної роботи колективного вивчення і обговорення актуальних науково-методичних проблем; своєрідне підведення підсумків роботи колективу школи над науково-методичною проблемою; виступає як форма виявлення й узагальнення перспективного педагогічного досвіду.

Педант – людина, що характеризується надмірною акуратністю, точністю, формалізмом.

Педантизм – сліпе додержання встановлених норм, дріб’язкова точність.

Первинна група – зв’язок між членами групи базується не лише на особистісних контактах, але й на високому емоційному залученні членів групи в загальну справу, характеризується високим рівнем ототожнення кожного члена зі своєю групою (сім’я, група однолітків).

Перевиховання – це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Передовий педагогічний досвід – 1) процес і результат практичної діяльності педагога чи педагогічного колективу, спрямованої на створення об’єктивно нових педагогічних цінностей; 2) це така навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, в процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів і засобів; 3) результат творчого пошуку, що веде до виявлення нових педагогічних фактів, явищ, ідей, нових педагогічних цінностей для підвищення ефективності навчання та виховання; 4) це творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практику роботи засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.

Переживання – суб’єктивне відчуття людини, що супроводжується емоціями.

Переключення уваги проявляється в свідомому і довільному переключенні від однієї діяльності до іншої, або від одного об’єкта діяльності до іншого, або, накінець, від однієї операції до іншої, об’єктивно обумовленим наявністю мети діяльності. Головними ознаками П.у. є свідомість, довільність, цілеспрямованість зміни, направленості психічної діяльності;

– здатність людини свідомо переносити увагу з одного об’єкту на інший.



Переконання – це тверді погляди на що-небудь, які базуються на певних положеннях, думках, котрі в свідомості учня зв’язані з глибоким і щирим визнанням і переживанням їх істинності, беззаперечної переконаності. П. формуються досвідом учня під впливом оточуючої дійсності в процесі навчально-виховної роботи та повсякденного життя;

- система мотивів особистості, що спонукають її поступати у відповідності зі своїми поглядами, принципами, світоглядом;



– система існуючих поглядів, які людина не просто поділяє, але й активно проводить в життя, бореться за них, відповідно впливаючи на інших людей. Переконана людина – борець за свої погляди.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка