Терещенко Надія Миколаївна



Скачати 292.5 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір292.5 Kb.




Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна



Терещенко Надія Миколаївна

УДК 159.922.1:159.923.2


СТАТЕВОРОЛЬОВА СТРУКТУРА ЖІНОЧОЇ ТІЛЕСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
Спеціальність 19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук


Харків – 2003



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України



Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор

Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

професор кафедри прикладної психології


Офіційні опоненти:

- доктор психологічних наук, член-кореспондент АПН України Бурлачук Леонід Фокович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри психодіагностики та медичної психології

- кандидат психологічних наук, доцент Кузнєцов Марат Амірович, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри практичної психології

Провідна установа:

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, лабораторія вікової фізіології та шкільної гігієни, м. Київ

Захист відбудеться_____________2003 р. о _________годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4; т. 45-71-70.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “______”__________2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крейдун.Н.П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Зміна ролі й місця жінки в сучасному українському суспільстві сполучена з трансформаціями, як загальнокультурного рівня, так і індивідуально-особистісного, що торкає систему цінностей, особистісний досвід (А.Н. Лактионов, 1998), статеворольову ідентичність жінок (І.С. Шлапакова, 1999, В. Бондаровська, 2000 та ін.). Статеворольова ідентичність пов'язана із соматичним, психологічним і соціальним благополуччям жінки (R. J. Stoller, 1968, Д.Н. Исаев, В.Е. Каган 1979, И.С. Кон, 1981, А.С. Кочарян, 1996), визначає особливості сексуально-партнерських відносин (Н. Хамитов, 2001, А.В. Коцар, 2001) і професійної реалізації (G. Hofstede, 1998). Процес трансформування статеворольової ідентичності не може бути повною мірою зрозумілий без аналізу феномена жіночої тілесності, тому що культурні репрезентації жіночого тіла є одним з основних способів самовираження жінки в соціумі (Н. Жеребкина, 2001).

Жіноче тіло в психології (S. Fisher, 1979, R.Knussmann, 1995, А.Ш. Тхостов, 1994, В. Райх, 1999 та ін.) розглядається в декількох контекстах: тіло і соціальна атрибуція, тіло і Я-концепція, тіло як культурний символ та ін. Показано, що прийняття жінкою власного тіла пов'язано із самооцінкою, Я-концепцією, успішністю самореалізації тощо (Е.Т. Соколова, 1989). Однак із розгляду випав важливий статеворольовий контекст, пов'язаний із включенням тіла в семантику гендерних ролей і гендерного функціонування жінки, у якій тіло і його окремі частини здобувають універсальне й індивідуальне статеворольове означення. Цей контекст дозволяє перевести уявлення про тілесну ідентичність із чисто функціонального плану, аналізу її функцій, зв'язку з різними компонентами самосвідомості, у генетичний план (С.Д. Максименко, 1998), у якому тілесна ідентичність виступає як психологічна структура, що формується в процесі психосексуального розвитку жінки. Розробка даної проблеми допоможе розширити уявлення про жіночу статеворольову ідентичність і дозволить зробити більш цілеспрямованими і, відповідно, більш ефективними статеве виховання дітей і підлітків, психокорекційний та психотерапевтичний вплив на статеворольові структури особистості, створити адекватне ставлення до жіночої тілесності тощо.



Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема входить у коло наукових досліджень кафедри, присвячених становленню статеворольової ідентичності особистості, у рамках НДР "Розвиток особистості в нормі та патології: гендерний аспект, програми психотерапії" (№ держреєстрації 0101U002804) і, зокрема, стосується вивчення особливостей структури, функції й формування статеворольової структури тілесної ідентичності.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - на основі психосемантичного підходу виявити статеворольову структуру жіночої тілесної ідентичності, механізми її формування, вікову динаміку та функціональну роль в особистісному симптомокомплексі "маскулінність/фемінінність", і розробити програму тренінгу для дівчаток старшого підліткового віку, орієнтованого на психокорекцію статеворольових утворень особистості й поведінки.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені наступні задачі:

1) розкрити змістовний аспект статеворольової тілесної ідентичності: типологію та структурну організацію;

2) визначити структуру емоційно-оцінного аспекту статеворольової тілесної ідентичності - задоволеності тілом і самооцінки зовнішності в жінок;

3) виявити зв'язок особливостей сімейної соціалізації зі статеворольовою тілесною ідентичністю;

4) розробити й апробувати програму групового статеворольового тренінгу для дівчинок старшого підліткового віку, орієнтованого на психокорекцію статеворольових утворень особистості й поведінки.



Об'єкт дослідження: статеворольова ідентичність у жінок.

Предмет дослідження: жіноча тілесна ідентичність.

Методи дослідження. Методики дослідження сприйняття (задоволеності) власного тіла: методика "градусника"; метод семантичного диференціала; метод семантичного вибору. Статеворольові шкали, чуттєві до різних рівнів симптомокомплексу маскулінності/фемінінності: ACL-шкала A.B. Heilbrun -до рівня статеворольової Я-концепції, психосексуальна пропорція Dur-Moll тесту L.Szondi - до біогенного рівня, п'ята шкала виразності чоловічих і жіночих рис ММРІ, шкала М/Ф ПДО Лічко - до поведінкового рівня. Оцінка особливостей сімейної соціалізації: напівформалізоване інтерв'ю. Наступні статистичні методи: методи перевірки вірогідності розходжень незв'язаних (Up - метод кутового перетворення Фїшера) і зв'язаних (КЗ - критерій знаків) вибірок, а також методи багатомірної статистики - кореляційний і факторний аналізи.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають філософські й загально-психологічні підходи до аналізу феномена тілесності людини (М.Фуко, Ж.Лакан, А.Ш. Тхостов та ін.), положення статеворольової психології й психології статі (В.Є.Каган, І.С. Кон, О.С. Кочарян, R. Stoller та ін.), принципи генетичної психології (С.Д. Максименко).

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:


  • уперше виявлена полісемантичність різних статеворольових контекстів сприйняття і, відповідно, емоційної оцінки (задоволеності) тіла і його частин. Установлено змістовний і емоційно-оцінний аспекти тілесної ідентичності: змістовний - визначається статеворольовою символікою тіла і його частин, а емоційно-оцінний являє собою задоволеність тілом, психологічним конструктом, навантаженим статеворольовою семантикою;

  • подальший розвиток одержало теоретичне уявлення про багатомірну структуру статеворольової ідентичності, що дозволило уточнити й доповнити типологію жіночої статеворольової ідентичності, включивши до неї тілесний рівень;

  • уперше визначена психосемантична структура задоволеності власним тілом у жінок, пов'язана зі статеворольовим функціонуванням, що включає соціальну задоволеність, задоволеність еротичною привабливістю, задоволеність сексуальністю;

  • доповнено й уточнене теоретичне уявлення про зв'язок статеворольових утворень особистості зі сприйняттям і задоволеністю тілом, виявлено нелінійний характер їх взаємозв’зку;

  • уточнено і специфіковано психодіагностичну карту особистісних статеворольових утворень дівчат 18-20 років ;

  • подальшу розробку дістало теоретичне уявлення про різні форми модальної організації статеворольової ідентичності: виявлена роль візуальних репрезентацій «чоловічої» й «жіночої» сторін особистості в статеворольовій ідентичності, виявлені особливості візуальних репрезентацій «чоловічого» і «жіночого» у дівчаток підліткового віку;

  • уточнено теоретичні уявлення про роль дитячо-батьківських відносин у формуванні тілесної ідентичності: виявлено вплив статеворольової структури батьківської сім’ї, проявів невербального вираження прийняття тощо.

Практичне значення. У роботі запропоновано програму статеворольового тренінгу для дівчаток старшого підліткового віку, що мають проблеми в прийнятті жіночої гендерної ролі, задоволеності зовнішністю, спілкуванні з протилежною статтю, самооцінці та т.п. Програма орієнтована на корекцію поведінкового і когнітивного рівня симптомокомплексу «маскулінність/фемінінність» у дівчаток-підлітків. Програма статеворольового тренінгу для дівчаток старшого підліткового віку була впроваджена в навчальний і виховний процес навчально-виховного комплексу № 116 р. Харкова в 2000-2001 рр., а також Дворічанського державного районного ліцею-інтернату (смт Дворічне, Харківської обл.).

Побудовано психодіагностичну карту особистісних статеворольових утворень дівчин 18-20 років, що дозволяє підбирати адекватні методики для діагностики статеворольових властивостей, а також інтерпретувати отримані дані виходячи з багаторівневості організації симптомокомплексу «маскулінність/фемінінність». Карта використовується в психодіагностичній і психокорекційній практиці психологічного центру «Інсайт» м. Харкова.

Матеріали дослідження були використані в практиці психологічного консультування (м. Харків), впроваджені в учбово-педагогічний процес підготовки психологів у Харківському Національному університеті ім. В.Н. Каразіна (у рамках двох спецкурсів: «Основи сексології» і «Основи психотерапії»).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані в співавторстві : 1. Кочарян А.С., Терещенко Н.Н. Особенности картографии личностных полоролевых образований у девушек // Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2000. - №498. – с.93-97. 2. Кочарян О.С., Терещенко Н.М. Статеворольова ідентичность жінок: генезіс та структура // Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2000. - №498. – с.73-77; 3. Кочарян А.С., Терещенко Н.Н., Кочарян И.А. Психосемантическая структура женской телесной идентичности: полоролевой подход // Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2002. - №.550 – с.136-139. Автором самостійно набраний емпіричний матеріал, проведено обговорення результатів, частково інтерпретовані отримані дані.

Кочарян А.С., Жидко М.Е., Терещенко Н.Н. Процессуальная психотерапия: основные положения// Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2002. - №.550 – с.129-136. Автором був проведений огляд робіт, що стосуються статеворольової тілесної ідентичності, а також прийнята участь у розробці ідеї багаторівневості структури жіночої особистості та формулюванні принципів психотерапії.



Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (2001), на науковому семінарі школи клієнт-центрованої психотерапії "Порушення статеворольової сфери і їхня корекція" (Харків, 2001), на науковій конференції молодих учених Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (2001), на першій обласній конференції молодих учених «Тобі, Харківщино, - пошук молодих” (2002), на IV харківських міжнародних психологічних читаннях «Психологія в сучасному вимірі: теорія й практика» (2002), на науково-практичній конференції, присвяченої 15-річчю кафедри сексології і медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти (2002), на II Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України «Психоневрологія XXI століття» (Харків, 2002).

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 183 сторінки друкованого тексту з використанням 181 джерел літератури, із яких 49 на іноземних мовах. 22 таблиці, 4 рисунки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
На основі проведеного дослідження й особистих розробок автора в дисертації захищаються теоретичні і практичні положення, що стосуються структури й функцій статеворольової тілесної ідентичності в жінок.

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначений об'єкт, предмет, мета й задачі дослідження, показані наукова новизна і практичне значення роботи.

У першому розділі «Феномен жіночого тіла в психології та культурі» розглянуті питання формування жіночої тілесної ідентичності і її включенності в статеворольовий контекст. Показано, що специфічна людська тілесність є продуктом соціалізації, у процесі якої тіло і його частини наділяються особливою семантикою, як універсальною, так і індивідуальною. Формування тіла, як психологічного конструкта, пов'язано зі статеворольовим розвитком жінки, який є важливим аспектом психосексуального розвитку.

У психологічному просторі тіло несе таке семантичне навантаження: образ тіла, прийняття тіла, катексіс тіла, тілесна ідентичність. Однак, у більшості психологічних досліджень розглядається тільки один з аспектів феномена тіла - задоволеність зовнішністю - як оцінює жінка власне тіло, у той час як аспект тілесної ідентичності - який індивідуальний зміст має тіло для жінки, як воно представлене в особистісному психосемантичному просторі залишається за рамками аналізу.

Тіло в психології розглядається в таких контекстах як: тіло і соціальна атрибуція (K. Christiansen, R.Knussmann, 1995), тіло і Я-концепція, (S. Fisher, 1978, Е.Т. Соколова, 1989, S. Cullari J.M. Rohrer і ін., 1998), тіло як культурний символ (А.Ш. Тхостов, 1994, Г.А. Арина, 1990, М.В. Колоскова, 1990), тіло як мішень психотерапії (В. Райх, 1999, А. Лоуэн, А., 1996, А. Минделл, 1999 і ін.). Існує важливий і мало розроблений контекст психологічного аналізу жіночого тіла – статеворольовий, що розробляється в психоаналітичній традиції і практично ще не дістав належної експериментальної розробки. Традиції дослідження статеворольового аспекту тіла включають проблему тілесної ідентичності, що є частиною статеворольової ідентичності жінки. Експериментальні дослідження в цій області практично відсутні, а психодинамічні моделі несуть міфологеми, що задаються самою психоаналітичною теорією.

У другому розділі «Матеріали і методи дослідження» представлена розгорнута характеристика досліджуваних і обґрунтовані методи дослідження.У дослідженні взяли участь 190 чоловік: 2 вікові групи, які відносяться відповідно до дебюту і фінішу пубертатного віку.

Склад першої групи – 100 дівчаток-підлітків 12-15 років, учні харківської середньої школи. Саме в цьому віці після травми менархе відбувається прийняття жіночого гендера, що важливо для формування статеворольових структур особистості, у тому числі й тілесної ідентичності. Основною метою дослідження в цій групі було виявлення зв'язку між образом тіла, тілесною ідентичністю й особливостями статеворольового розвитку, а саме сімейною соціалізацією, у якій важливу роль грають як батько, так і мати, тому в цю групу ввійшли дівчатка з повних родин.

Друга група – дівчата 18-20 років (90 чоловік), студентки харківських вузів. Це період становлення зрілої сексуальності і пошуку шлюбного партнера, що припускає активізацію по механізму «повторного удару» травм дитячого і підліткового віку, зв'язаних із статеворольовою проблематикою, І.С. Кон (1980) визначає цей період як пізню юність або початок дорослості. Крім того, це період активного засвоєння жіночих гендерних ролей, обумовлений вступом дівчат у доросле соціальне життя й розширенням діапазону саморепрезентацій у соціумі. Тому основним критерієм добору в дану групу була порівнянність по соціальному статусу (студентки), а також по сімейному статусу (незаміжня), що не мають дітей.

У даній роботі використовувалися методики дослідження сприйняття (задоволеності) власного тіла: модифікований варіант виміру самооцінки “Градусник”; метод семантичного диференціала; метод семантичного вибору. Дослідження самооцінки: методика самооцінки А.Будассі. Статеворольові шкали: ACL-шкала A.B. Heilbrun, психосексуальна пропорція Dur-Moll тесту L.Szondi, п'ята шкала виразності чоловічих і жіночих рис MMPI (варіант Ф.Б. Березина і співавт.]), шкала М/Ф ПДО Лічко. Методики оцінки особливостей сімейної соціалізації: напівформалізоване діагностичне інтерв'ю.



У третьому розділі «Психосемантичні особливості статеворольової тілесної ідентичності» виявлено структуру статеворольової тілесної ідентичності в жінок, а також розглянута її динаміка, механізми формування та роль у симптомокомплексі маскулінності/фемінінності.

Нами були виділені два аспекти (сторони) статеворольової тілесної ідентичності в жінок. Змістовний аспект визначає статеворольове психосемантичне навантаження тіла і його частин, пов'язане з гендерними ролями і гендерним функціонуванням. Емоційно-оцінний аспект представляє собою оцінку задоволеності/незадоволеності тілом як психологічною структурою, що несе статеворольову семантику.

Дослідження змістовного аспекту включало визначення типів тілесної ідентичності й структури статеворольові тілесної ідентичності. Для виявлення типів жіночої тілесної ідентичності була проведена факторизація ознакового простору, в яке ввійшли психосемантичні значення таких конструктів як «я», «моє тіло», «чоловік», «жінка», «дитина», «підліток», «моя мати», «мій батько», «радість», «гнів», «страх», а також різних частин тіла і найбільш розповсюджених жіночих гендерних ролей. Результати факторизації представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Факторна структура організації статеворольового і тілесного простору в дівчат

1.

Жіноче «соціально-нормативне обличчя»



2.

Дитина


3.

Дорослий


4.

Підліток


Я (0,723)

Обличчя (0,826)

Шкіра (0,880)

Груди (0,578)

Живіт (0,560)

Ноги (0,789)

Стегна (0,524)

Сідниці (0,526)

Дитина (0, 706)

Жінка (0,559)

Мати (0,559)

Секс.партнер(0,609)

Ділова жінка (0,812)

Друг (0,556)

Моя мати (0,556)

Гнів (-0,585)

Радість (0,710)

Страх (-0,703)



Дитина (0,438)

Тіло (0,738)

Груди (613)

Живіт (0,615)

Стегна (0,506)

Сідниці(0,647)

Жінка (0,642)

Чоловік (0,837)

Мати (0,740)

Домогосподарка

(0,947)

Моя мати (0,709)



Мій батько (0,824)

Гнів (-0,568)

Страх (-0,501)


Секс.партнер. (0,568)

Друг (0,538)

Я (0,477)

Тіло (0,509)

Живіт (0,508)

Стегна (0,609)

Геніталії (0,874)

Радість (0,494)



Підліток (0,941)

Геніталії (0,431)



Отримані фактори були позначені нами як типи статеворольової тілесної ідентичності. Соціальна ідентичність «Жіноче соціально-нормативне обличчя» являє собою усвідомлення жіночої гендерної ролі і тілесної репрезентації: «я – жінка», «я виглядаю як жінка», «я поводжуся як жінка». Ідентичність «Дитина» групує дитячі уявлення про жінку і її гендерну роль: жінка - це мати й домогосподарка. Жіноче тіло представлене в зв'язку з репродуктивною функцією жіночого організму: груди, живіт, стегна, сідниці. Ідентичність «Підліток» зв'язана з акцентуванням на проблемах статі. По-перше, у віці 11-13 років формується еротичне лібідо. По-друге, у 12-14 років менархе ставить перед дівчинкою необхідність прийняття жіночої статевої ролі. Геніталії, таким чином, є символом жіночності й сексуальності, що розуміється в широкому контексті. Тілесна ідентичність «Дорослий» - включає такі гендерні ролі як жінка-друг і жінка - сексуальний партнер, а також тіло в цілому, живіт, стегна, геніталії. Ця ідентичність включає еротичні, сексуальні й партнерські (дружні) визначення жінки.

Виявлення даної структури організації статеворольового і тілесного простору дозволяє перевести розгляд проблеми жіночої тілесності від аспекту образа тіла, «задоволеності - незадоволеності» до декілька іншого аспекту: із яким саме тілом (дитячим, підлітковим чи дорослим) ідентифікує себе жінка, іншими словами, хто вона в тілесно-психологічному контексті. Статеворольова травма призводить до фіксації на рівні ідентичності «Дитини» чи «Підлітка», що може сприяти невротизації особистості жінки: формуванню уявлень про «золотий період життя з татком», симбіотичному злиттю з батьківською родиною, а також перешкоджати прийняттю дорослої сексуальності і зрілої життєвої позиції.

Для виявлення ролі утворень маскулінності/фемінінності у формуванні статеворольової тілесної ідентичності в жінок нами була проведена факторизація простору статеворольових ознак, жіночих гендерних ролей і задоволеності різними частинами тіла. Був виявлений зв'язок задоволеністю тілом з утвореннями маскулінності/фемінінності й ідентифікацією з гендерними ролями. У літературі (K.A. Braitman, N.V. Ramanaiah, 1999) є дані про те, що задоволеність тілом негативно корелює з фемінінністю. Результати нашого дослідження дозволяють перевести це питання в якісно іншу площину: задоволеність одними частинами тіла пов'язана з фемінінністю, іншими – із маскулінністю. Задоволеність геніталіями виявилася пов'язаною з високої маскулінністю, а прийняття ролі сексуального партнера і задоволеністю грудьми (компонентом жіночої еротичної атракції) – із низькою маскулінністю. Очевидно, можна говорити про різний генезис лібідо: сексуальне лібідо має маскулінну природу, а еротичне й платонічне – фемінінну. Слід зазначити, що біогенна фемінінність не має зв’язку з жодною з жіночих гендерних ролей. Можна сказати, що утворюється «розрив» між глибинною жіночністю і гендерними ролями, які пропонуються соціумом як стандарти жіночої поведінки, що, очевидно, служить одним із факторів внутрішнього напруження, що перешкоджає жіночий реалізації. Про відсутність зв'язку поведінкового рівня симптомокомплексу “маскулінності/фемінінності” з біогенним рівнем і рівнем я-концепції свідчить побудована нами психодіагностична карта утворень маскулінності/фемінінності дівчат 18-20 років.

Одержані дані доповнюють уявлення про зв'язок статеворольових властивостей особистості із задоволеністю тілом у жінок. Отримана факторна структура дозволяє говорити про те, що статеворольові утворення особистості не просто впливають на параметр «задоволеність - незадоволеність тілом», а формують специфічні типи статеворольової тілесної ідентичності. Типи ідентичності засновані на прийнятті-неприйнятті різних аспектів жіночої статевої ролі, яке визначає особливе сприйняття власного тіла, тому що частини тіла здобувають особливу статеворольову семантику. Тіло має різну значимість і конфігурацію в психосемантичному особистісному просторі жінок, що відносяться до різних статеворольових типів. Цінність тіла, що операціонально розуміється як ступінь семантичної близькості конструктів «тіло» і «жінка», однаково висока на різних полюсах параметра «фемінінність»: як для високо, так і для низько фемінінних жінок. Однак структура факторів показує, що у високо фемінінних жінок тіло его-ідентично (невелика семантична дистанція між конструктами «я» і «тіло»), у той час як у низько фемінінних жінок тіло не ідентифіковане з «я».

Було виявлено психосемантичну структуру задоволеності тілом, розглянуту нами як емоційно-оцінна сторона статеворольової тілесної ідентичності (табл.2).

Таблиця 2

Психосемантична структура задоволеності тілом у дівчат

1.

Фактор задоволеності тілом у цілому (асексуальний)



2.

Фактор еротичної атракції.



3.

Фактор сексуальності.



Обличчя (0,797)

Шкіра (0,869)

Ноги (0,577)

Стегна (0,633)

Сідниці (0,728)


Груди (0,802)

Живіт (0, 762)

Ноги (0,525)

Стегна (0,648)



Гениталії (0,935)

Перший фактор – задоволеності тілом у цілому, до якого входять умовно асексуальні частини тіла, що представляють жінку в соціумі: обличчя, шкіра, ноги, стегна, сідниці. У другий фактор - фактор еротичної атракції - увійшли еротично привабливі частини жіночого тіла: груди, живіт, ноги, стегна. Можна сказати, що в цей фактор закладений своєрідний психосемантичний «список краси», сукупність параметрів, по яких чоловіки оцінюють жіночу еротичну привабливість. Здається, що цей тип задоволеності формується «чоловічим оцінюючим поглядом», що формує не тільки ставлення чоловіка до жінки, але і відношення жінки до самої себе. Третій фактор - фактор сексуальності - представлений задоволеністю геніталіями.

Як видно, саме поняття «задоволеність тілом» може мати кілька значень. Жінка може бути вдоволена тілом як деяким функціональним і освоєним «інструментом»: «мені подобається моє тіло, тому, що воно сильне, здорове, слухняне» (соціальна задоволеність), чи власне жіночим тілом: «мені подобається моє тіло, тому, що воно привабливе для чоловіків» (фактор еротичної атракції) чи своєю сексуальністю. Відзначимо, що задоволеність тілом включена в контекст жіночої статеворольової ідентичності, одним з аспектів якої є відносини з протилежною статтю.

Було виявлено, що самооцінка краси має значимі кореляційні зв'язки самооцінкою успішності в чоловіків (r = 0,761); а також з очікуваною оцінкою власної зовнішності чоловіками (r = 0,733) (р<0,01)), також існує значима кореляція між параметром успішності в чоловіків і очікуваною оцінкою власної зовнішності чоловіками (r = 0,737 (р<0,01)).

На основі кореляційного аналізу було визначено, що сприйняття зовнішності (самооцінка зовнішності) у дівчат має цілісну структуру. Найбільш значима є оцінка задоволеності обличчям, що пов'язана з оцінками задоволеності грудьми, стегнами, ногами й шкірою. Обличчя є важливим елементом соціальної перцепції, мабуть тому жінка, що високо оцінює привабливість свого обличчя, вважає привабливою свою зовнішність у цілому. Оцінка обличчя групує оцінки частин тіла, що є найбільш значимими для сприйняття жінкою привабливості власної зовнішності: груди, ноги, стегна. Відзначимо, що ці частини тіла входять в еротичну задоволеність тілом (см табл.2). Жінці подобається власне тіло, якщо вона високо оцінює власну еротичну привабливість.

Вважається, що статеворольові особливості сприйняття власної зовнішності з'являються в підлітковому віці. Так, Rosenblum G.D., Lewis M. (1999) відзначають, що розходження в задоволеності власною зовнішністю в хлопчиків і дівчаток виникають у віці 13-15 років: у хлопчиків задоволеність тілом зростає, у дівчаток знижується. Нами були досліджені дівчатка 12-15 років. Була отримана факторна структура задоволеності зовнішністю дівчаток-підлітків (68 чоловік), що дозволяє говорити про психосемантичну цілісність структури задоволеності зовнішністю в дівчаток-підлітків та уточнити описаний факт зниження задоволеності тілом у дівчаток. З віком зменшується задоволеність такими частинами тіла як шкіра й обличчя, у той час як задоволеність грудьми збільшується. Такі зміни зв'язані з особливостями пубертатного соматичного розвитку: зниження оцінки задоволеності шкірою зв'язано з погіршенням стану шкіри, а підвищення оцінки задоволеності грудьми визначається розвитком грудей, що, по деяким даним, має більше значення для становлення гендерної ідентичності дівчинки-підлітка, ніж менархе. Найбільш значимою в структурі сприйняття жінками власного тіла є оцінка обличчя, тому зменшення задоволеності їм у пубертатний період, очевидно, і визначає загальне зниження задоволеності тілом.

Для виявлення ролі особливостей сімейної соціалізації у формуванні емоційно-оцінного аспекту статеворольової тілесної ідентичності (задоволеності тілом) нами було факторизовано простір ознак, що включають оцінки задоволеності тілом, психосемантичні уявлення про тіло й особливість сімейної соціалізації у жінок. Відзначимо, що в інтерв'ю, спрямованому на виявлення особливостей сімейної соціалізації, акцент був зроблений на дочірньо-материнських дитячих відносинах, що на думку Д.Пайнз, Р. і Ф. Тайсон, К. Хорні й ін. є основою для формування як статеворольової, так і тілесної ідентичності жінки. На основі отриманої факторної структури можна зробити такі висновки.

Відсутність емоційного прийняття (відсутність тілесних пестощів, поцілунків, теплих слів і т.п.) матір'ю в дитинстві приводить до формування негативного коннотативного значення тіла (семантична близькість «тіла» із конструктами «хвороба», «страх», «бруд»), а також до низької задоволеності здоров'ям і сексуальним життям. При холодних дочірньо-материнських відношеннях ставлення до тіла втрачає (чи не здобуває) позитивно емоційно насичене семантичне забарвлення. Батьківська родина, у якій мати займає домінуюче положення, при цьому вона емоційно холодна і далека від дочки, обумовлює формування специфічного ставлення до тіла, що може бути зрозуміле в рамках истероїдного характеру: неприйняття власної жіночності, сприйняття свого тіла як непорочного і цнотливого, й висока очікувана оцінка з боку оточуючих.

Нами було факторизовано простір ознак, що включають особливості сімейної соціалізації й задоволеності зовнішністю в дівчаток підліткового віку. Виявилося, що значимими факторами, що впливають на формування тілесної ідентичності є 1) невербальне вираження прийняття (тілесні пестощі, обійми, поцілунки) із боку батьків. Наявність тілесних пестощів із боку обох батьків значно впливають на оцінку задоволеності зовнішністю. Вербальні позитивні висловлення з приводу зовнішності дочки за нашими даними (на відміну від американських досліджень Schwartz D.J., Phares V. та др., 1999) виявилися не зв'язаними із задоволеністю зовнішністю, що визначається культурними розходженнями. 2) Невербальне вираження прийняття з боку батька. При відсутності тілесних пестощів із боку батька в підлітковому віці (батько не цілує і не обіймає) у дівчинки формується компенсаторно завищена оцінка задоволеності зовнішністю.



У розділі 4 «Програма статеворольового тренінгу для дівчаток старшого підліткового віку» розглянуто теоретичні аспекти психокорекції, спрямованої на статеворольові структури. Сформульовано основні задачі тренінгу: діагностика порушень статеворольової поведінки; психокорекція порушень статеворольової поведінки, що торкаються як рівень спілкування з однолітками своєї і протилежної статі, так і рівень спілкування з дорослими; психокорекція когнітивного рівня: неадаптивні думки, сфера інтересів і ін.; створення впевненості в собі, прийняття себе і т.п.; прийняття власного жіночого тіла; гармонізація чоловічих і жіночих сторін особистості; статеве виховання.

У процесі корекції статеворольових структур використані елементи різних психотерапевтичних підходів і методів: клієнт-центрованої психотерапії, структурної терапії, що навчає, за Гольдштейном, психодрами, когнітивної психотерапії й ін.

У тренінгу використовується методика спрямованої уяви «Візуалізації «чоловічого» і «жіночого»». Була досліджена роль візуальних образів «чоловічого» і «жіночого» в організації симптомокомплексу маскулінності/фемінінності (М/Ф) в дівчаток підліткового віку. Для того, щоб визначити особливості організації М/Ф-симптомокомплексу у дівчаток, була проведена факторизацїя статеворольового простору, в яке ввійшли показники маскулінності/фемінінності за шкалами ПДО і Heilbrun, особливості візуальних репрезентацій «чоловічого» і «жіночого» та психосемантичні особливості понять «чоловік» і «жінка», визначені за допомогою методики семантичного вибору. Виявилося, що візуальні образи «чоловічого» і «жіночого» ввійшли в структуру М/Ф-симптомокомплексу і не є ізольованими утвореннями. Вони відбивають стан статеворольової сфери особистості дівчаток. Значущими параметрами візуальних образів виявилися: ступінь дифференційованності, рівень гармонійності (інегрованності), відповідність статеворольовій культурній символіці й емоційне (коннотативне) значення образу. Саме ці характеристики візуальних образів «чоловічого» і «жіночого» важливі для практики психотерапевтичної корекції статеворольової сфери методом спрямованої уяви.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлені теоретичне узагальнення і нове рішення проблеми структури і формування жіночої статеворольової тілесної ідентичності. Проблема вирішена з погляду психосемантичного підходу, що дозволило виявити статеворольову семантику тілесної ідентичності в жінок, визначити тілесний рівень статеворольової ідентичності та створити програму тренінгу для дівчинок старшого підліткового віку, орієнтованого на рішення проблем статеворольової тілесної ідентичності.



  1. Тілесна ідентичність є елементом жіночої статеворольової ідентичності. Статеворольова тілесна ідентичність містить у собі змістовний і емоційно-оцінний аспекти. Змістовний аспект статеворольвої тілесної ідентичності визначає психосемантичне навантаження тіла і його частин, пов'язане з гендерними ролями і гендерним функціонуванням. Емоційно-оцінний аспект статеворольової тілесної ідентичності представляє собою оцінку задоволеності/незадоволеності тілом як психологічною структурою, що несе статеворольову семантику, та містить в собі самооцінку власної зовнішності, коннотативне значення тіла та його частин тощо.

  2. Статеворольова ідентичність у жінок має складну багаторівневу структуру, що включає в себе хронологічну, функціональну та оцінну підструктури. Хронологічна підструктура пов'язана з хронологічними етапами психосексуального онтогенезу, та включає в себе:

- ідентичність «Дитина», яка групує дитячі уявлення про жінку та її гендерну роль: жінка - це мати і домогосподарка. Жіноче тіло представлене в зв'язку з репродуктивною функцією жіночого організму;

- ідентичність «Підліток», пов'язана з акцентуванням на проблемах статі;

- ідентичність «Дорослий», яка включає еротичні, сексуальні і партнерські (дружні) визначення жінки;

- соціальну ідентичність «Жіноче соціально-нормативне лице» представляє собою усвідомлення жіночої гендерной ролі і тілесної репрезентації: «я – жінка», «я маю вигляд жінки», «я поводжуся як жінка».



Функціональна підструктура відображає гендерне функціонування та представляє собою різні типи задоволеності тілом такі, як:

- соціальна задоволеність, що включає умовно асексуальні частини тіла (обличчя, шкіра, ноги, стегна, сідниці), які представляють жінку в соціумі;

- еротична задоволеність (груди, живіт, ноги, стегна), що репрезентують привабливість жіночого тіла для чоловіків;

- сексуальна задоволеність тілом представлена задоволеністю геніталіями.



Оцінна підструктура, пов'язана із позицією оцінювання статеворольових утворень симптомокомплексу маскулінності/фемінінності: оцінка біогенного, поведінкового і рівня Я-концепції.

3. Статеворольові утворення дівчат 18-20 років мають такі функціональні особливості як:

- фемінінна Я-концепція співвідноситься з прийняттям власного жіночого тіла, а також його материнських функцій;

- фемінінність на поведінковому рівні обумовлює прийняття жінкою ролі домогосподарки і друга;

- фемінінність біогенного рівня пов'язана з прийняттям жіночої репродуктивної функції;

- маскулінність сполучена з прийняттям ролі ділової жінки і прийняттям сексуальності;

- роль сексуального партнера і ділової жінки зв'язані як з високою, так і з низькою маскулінністю.

4. Задоволеність власною зовнішністю має вікові особливості. У дівчаток підліткового віку структура задоволеності власною зовнішністю є недиференційованою – усі частини тіла мають однакове значення для самооцінки зовнішності. В структурі задоволеності власною зовнішністю дівчат 18-20 років найбільш значимими частинами тіла є оцінки обличчя, грудей, ніг, стегон, що свідчить про те, що самооцінка власної зовнішності для цього віку ґрунтується на параметрах еротичної привабливості. Чоловіча позитивна оцінка зовнішності жінки є важливим чинником формування оцінки задоволеності власною зовнішністю в жінок.

5. На формування емоційно-оцінного аспекту статеворольові тілесної ідентичності в жінок значний вплив мають такі особливості сімейної соціалізації, як: невербальне вираження прийняття (тілесні пестощі, обійми, поцілунки) батьками, емоційне спілкування з матір'ю (наявність довірчих, теплих відносин між матір'ю і дочкою), статеворольова структура батьківської родини.

Наявність тілесних пестощів із боку обох батьків позитивно впливають на оцінку задоволеності зовнішністю. Вербальні позитивні висловлення з приводу зовнішності дочки за нашими даними (на відміну від американських досліджень) виявилися не зв'язаними з задоволеністю зовнішністю, що визначається культурними розходженнями. При відсутності тілесних пестощів із боку батька в підлітковому віці (батько не цілує і не обіймає) у дівчинки формується компенсаторно завищена оцінка задоволеності зовнішністю. Відсутність емоційного прийняття матір'ю (відсутність тілесних пестощів, поцілунків, теплих слів і т.п.) в дитинстві приводить до формування негативного коннотативного значення тіла (семантична близькість «тіла» з конструктами «хвороба», «страх», «бруд»), а також до низької задоволеності здоров'ям і сексуальним життям.

При холодних материнсько-дочірніх стосунках ставлення до тіла втрачає (чи не здобуває) позитивно емоційно насичене семантичне забарвлення.

Батьківська родина, у якій мати займає домінуюче положення, при цьому вона емоційно холодна і далека від дочки, обумовлює формування специфічного ставлення до тіла: неприйняття власної жіночності, сприйняття свого тіла як непорочного і цнотливого і висока очікувана оцінка з боку навколишніх.

6. Психодіагностична карта, що відображає структурну модель організації симптомокомплексу маскулінності/фемінінності, потребує спеціфікування за ознаками віку та статі. Для структурної моделі організації симптомокомплексу маскулінності/фемінінності в дівчат 18-20 років характерні такі особливості: зв'язок соціогенних і біогенних аспектів утворень фемінінності; незалежність утворень маскулінності соціогенного і біосоціального (поведінкового) рівнів від біогенної (глибинної) маскулінності; має місце як андрогінна, так і континуально-альтернативна модель статеворольових властивостей у дівчат.

7. Психокорекція девіацій тілесної ідентичності потребує впливу на статеворольові структури особистості в цілому. Запропонована програма групового статеворольового тренінгу для дівчаток старшого підліткового віку орієнтована на психокорекцію поведінкового, тілесного та когнітивного рівнів симптомокомплексу маскулінності/фемінінності. Основними принципами тренінгу є індивідуальний підхід, принцип специфічності та позитивності зворотнього зв’язку, уникання фрустрацій, опора на позитивні моменти. Програма групового статеворольового тренінгу для дівчинок старшого підліткового віку є терапевтично ефективною і може бути рекомендована до використання.



список опублікованих праць за темою дисертації

  1. Терещенко Н.Н. Субъективный образ тела у женщин: структурные особенности восприятия и взаимосвязь со спецификой семейной социализации// Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 1999. - №452. – с. 125-127.

  2. Терещенко Н.Н. Образ собственного тела у женщин// Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 1999. - №460. – с. 122-124.

  3. Кочарян А.С., Терещенко Н.Н. Особенности картографии личностных полоролевых образований у девушек // Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2000. - №493. – с.93-97.

  4. Кочарян А.С., Терещенко Н.Н. Полоролевая идентичность у женщин: генезис и структура // Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2000. - №498. – с.73-77

  5. Терещенко Н.Н. Структура образа тела у девочек-подростков и ее связь с особенностями семейной социализации// Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2001. - №517. – с. 181-184.

  6. Кочарян А.С., Терещенко Н.Н. Симптомокомплекс маскулинности/фемининности у девушек пубертатного возраста: визуальные репрезентации// Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии. – Харьков, 2002. – с.96-100.

  7. Кочарян А.С., Терещенко Н.Н. Кочарян И.А. Психосемантическая структура женской телесной идентичности: полоролевой подход // Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2002. - №.550 – с. 136-139.

  8. Кочарян А.С., Жидко М.Е., Терещенко Н.Н. Процессуальная психотерапия: основные положения // Вісник Харківського університету. Сер. Психологія. – Х.: Вид-во ХНУ, 2002. - №.550. – с. 129-136.

АНОТАЦІЯ

Терещенко Н.М. Статеворольова структура жіночої тілесної ідентичності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Харківський національний університет ім В.Н. Каразіна, Харків, 2003.

У роботі проаналізована структура жіночої тілесної ідентичності, яка розглянута як елемент статеворольової ідентичності. Визначено змістовний та емоційно-оцінний аспекти статеворольової тілесної ідентичності. Вивчено вікову динаміку емоційно-оцінного аспекту статеворольової тілесної ідентичності та його зв’язок із особливостями сімейної соціалізації. Виявлено хронологічну, функціональну та оцінну підструктури статеворольової ідентичності. Запропоновано програму тренінгу, орієнтованого на корекцію проблем статеворольової тілесної ідентичності.

Ключові слова: статеворольова ідентичність, тілесна ідентичність, задоволеність зовнішністю, маскулінність, фемінніність.
АННОТАЦИЯ

Терещенко Н.Н. Полоролевая структура женской телесной идентичности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологии. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003.

В работе проанализирована женская телесная идентичность как элемент полоролевой идентичности. Полоролевая телесная идентичность включает в себя два аспекта: содержательный и эмоционально-оценочный. Содержательный аспект определяет полоролевую психосемантическую нагрузку тела и его частей, связанную с гендерными ролями и гендерным функционированием. Эмоционально-оценочный аспект представляет собой самооценку удовлетворенности / неудовлетворенности собственным телом как психологической структурой, несущей полоролевую семантику.

Выявлена возрастная динамика эмоционально-оценочного аспекта полоролевой телесной идентичности. У девочек подросткового возраста структура удовлетворенности собственной внешностью является недифференцированной – все части тела имеют одинаковое значение для самооценки внешности. В структуре удовлетворенности собственной внешностью девушек 18-20 лет наиболее значимыми частями тела являются оценки лица, груди, ног, бедер, что свидетельствует о том, что самооценка собственной внешности для этого возраста основывается на параметрах эротической привлекательности женской внешности.

Определена хронологическая, функциональная и оценочная подструктуры полоролевой телесной идентичности. Хронологическая подструктура включает в себя детскую, подростковую, взрослую телесные идентичности, формирующиеся в психосексуальном онтогенезе, а также женскую социальную идентичность. Оценочная подструктура связана с позицией оценивания полоролевых структур: оценка биогенного, поведенческого уровней и уровня Я-концепции, и отображает функции полоролевых свойств личности в телесной идентичности. Функциональная подструктура отражает гендерное функционирование женщины и представляет собой разные типы удовлетворенности внешностью такие, как: социальная удовлетворенность, эротическая удовлетворенность, сексуальная удовлетворенность телом.

Выявлено, что полоролевые образования личности не просто влияют на параметр «удовлетворенность - неудовлетворенность телом», а формируют специфические типы полоролевой телесной идентичности, основанные на принятии-непринятии различных аспектов женской половой роли, определяющем особое восприятие собственного тела, т.к. части тела приобретают особую полоролевую семантику. Тело имеет различную значимость и конфигурацию в психосемантическом личностном пространстве женщин, относящихся к разным полоролевым типам. Ценность тела, операционально понимаемая как степень семантической близости конструктов «тело» и «женщина», одинаково высока на разных полюсах параметра «фемининность»: как для высоко, так и для низко фемининных женщин. У высоко фемининных женщин тело эго-идентично , в то время как у низко фемининных женщин тело не идентифицировано с «я».

Построена психодиагностическая карта личностных полоролевых образований девушек 18-20 лет, позволяющая интерпретировать данные полоролевых шкал, исходя из представления о многоуровневой структуре симптомокомплекса маскулинности/фемининности.

Предложена программа тренинга, ориентированного на коррекцию нарушений полоролевой телесной идентичности. Обсуждаются теоретические проблемы психокоррекции поведенческого, когнитивного и телесного уровней полоролевой идентичности. Выявлена роль визуальных репрезентаций «мужской» и «женской» сторон личности в симптомокомплексе маскулинности/фемининности девочек подросткового возраста.

Ключевые слова: полоролевая идентичность, телесная идентичность, удовлетворенность телом, маскулинность, фемининность.


SUMMARY

Tereschenko N. M. Sex role’s structure of body identity – Manuscript.

Thesis for candidate of science degree by speciality 19.00.01 – general psychology, history of psychology. V. N. Karasin Kharkiv National University. Kharkiv, 2003.

The thesis is devoted to analysis of body identity’s structure as component of gender identity. 90 young women and 100 adolescents girls were examined. It shows that gender body identity includes substantial and emotional value’s aspects. The age dynamic of emotional value’s aspects of gender body identity and its relationship with peculiarities of family socialisation were investigated. The study reveals chronological, functional and value’s substructures of gender body identity. It offers the program of gender body identity’s disorders correction for adolescents-girls.



Key words: gender identity, body identity, body satisfaction, masculinity, femininity.
Статеворольова структура жіночої тілесної ідентичності
Терещенко Н.Н. Статеворольова структура жіночої тілесної ідентичності. – Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. — Харків, 2003. — 19 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка