Теоретико-методологічні засади



Сторінка7/25
Дата конвертації16.04.2016
Розмір6.23 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   25
2.2. управління виставково-ярмарковою діяльністю

підприємств легкої промисловості
У національній економіці України легка промисловість займає значне місце завдяки потужному виробничому потенціалу та життєво важливому значенню. У 17 підгалузях легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, які забезпечують суспільство товарами широкого вжитку і промислового призначення, сприяють підвищенню якості життя людей. За період реформування економіки практично всі підприємства легкої промисловості трансформувались у недержавну форму власності (у державній формі знаходиться менше 1 %). Зміни в сучасній економіці обумовлюють появу нових проблем у сфері управління підприємствами легкої промисловості України.

Одним із ефективних інструментів впливу підприємств легкої промисловості на споживача, на розмір власного прибутку, формування іміджу в умовах жорсткої конкуренції є виставки та ярмарки. На сучасному етапі виставково-ярмаркова діяльність підприємств легкої промисловості України виступає як окрема складова їх господарської діяльності. Аналіз наукової літератури з питань управління виставками та ярмарками свідчить про недостатнє дослідження цієї проблеми. В цих умовах зростає роль комплексного підходу до управління таким видом посередництва, як виставково-ярмаркова діяльність, що зумовлює актуальність її оцінки та напрямів вдосконалення. Різні історичні, теоретичні та практичні аспекти функціонування виставок та ярмарків знайшли відображення у працях зарубіжних та українських вчених.

Слід зазначити, що тлумачення термінів і понять таких як «виставка», «ярмарок», «стендист», «експонент», «експозиція», «виставково-ярмаркова діяльність», «виставковий бізнес», «торгова виставка» відрізняються при вживанні у практичній діяльності, навчальній та науковій літературі, законодавчій базі. Із усього різноманіття існуючих основних визначень, ми будемо використовувати такі, які на нашу думку, більш точно і всебічно трактують її сутність.

Слово «виставка» – означає виставляти на показ, що-небудь, демонструвати. Це спосіб публічного інформування про інновації, а також встановлення людських контактів з певними цілями. Під інноваціями ми розуміємо новостворені або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного характеру, які поліпшують якість виробництва та соціальної сфери.

Виставка – це публічний, багатофункціональний захід, який характеризується демонстрацією нових науково-технічних і технологічних досягнень в різних галузях економіки з метою обміну інноваціями, ідеями, знаннями, технологіями. У сучасному ринковому середовищі проведення в рамках виставки конгресів, конференцій, конкурсів розширює можливості встановлення людських контактів для досягнення певних цілей.

Найбільш древнім прикладом виставлення чого-небудь на показ (експонування) можна вважати церемонії вручення дарунків і подарунків. Мистецтвом експонування (вмінням розташовувати та прикрашати предмети) користувалися уже при натуральному обміні, ще задовго до появи грошей і виникнення торгівлі, не кажучи вже про ринок.

Коли використовувані засоби, форми і способи показу товарів стали поширеними, виникли певні традиції, писані й неписані правила цієї діяльності, а відповідно і ремесло, яке поєднувало в собі творчість і повторюваність. З’явились люди, які результативно займалися цим видом діяльності. Постійний розвиток і вдосконалення людських стосунків сприяли спадковості та нерозривності цього процесу [10]. З масовим виробництвом товарів та послуг виставки розвивалися. Морські купці та інших торговці, які керувалися особистою вигодою й збагаченням та життєвими потребами населення, стали постійно проявляти ініціативу при пошуку нових сприятливих можливостей для обміну [13]. Однією із форм інформування були виставки, які сприяли розвитку торгівлі.

Виставкова діяльність вимагає зміни відношення до неї з боку держави в напрямі синергізму, особливо враховуючи, глобалізаційні та інноваційні аспекти.

Ярмарки, як великі святкові торги, також відомі із незапам’ятних часів. Вони зародились як дійство, з метою продажу товарів і почали з’явилятися у великих населених пунктах. Історики-дослідники повідомляють про першу появу діяльності ярмарок у древньому Китаї, Індії, Туреччині та ін. країнах. На ярмарках і базарах, окрім привертання уваги покупців, встановлення контактів і спілкування, переслідується комерційна мета – отримати економічну вигоду, продати товар.

Ярмарок – це комерційна виставка, захід ринкового характеру, який доступний для покупців, посередників. Він проводиться в одному і тому ж місці з певною періодичністю. Як правило, вони влаштовуються святково і красиво оформляються.

Теорія і практика здійснення виставково-ярмаркової діяльності свідчать про змішування понять «виставка» та «ярмарок». Тому зазначимо три основних відмінності між ними.

1. Виставки за своєю суттю носять некомерційний характер. Наприклад, просвітницька, пропагандистка, рекламно-іміджева, благочинна виставки, на яких торгівельні операції відсутні, їх не можна назвати ярмарками, оскільки ярмарок завжди має чітко визначений торговий характер.

2. Виставка може проводитися в будь-який час і будь-якому місці. Ярмарок проводиться на постійному місці, в певний час і має періодичний характер проведення.

3. Зазвичай виставка демонструє нові товари, послуги, технології, новації і т. ін. На ярмарку пропонується до продажу, як правило, відома або масова продукцію.

Разом з тим, крім характеристик, які відрізняють поняття «виставка» та «ярмарок» один від одного, є те, що їх об’єднує в один вид діяльності – «виставково-ярмаркова діяльність».

Основою всіх заходів на виставках та ярмарках є експозиція. Експозиція – це розміщення в певному порядку товарів для демонстрації глядачам.

Історичний аспект зародження виставково-ярмаркової діяльності в Україні своїми коренями йде від досвіду і традицій європейських країн.

Понятійний апарат сучасної виставково-ярмаркової діяльності поки що продовжує формуватися. Як і в інших сферах діяльності в українській термінології часто застосовуються іноземні слова, оскільки відсутні чітко визначені офіційно та науково вивірені поняття. Існує багато міжнародних, національних класифікацій та класифікацій науковців виставково-ярмаркових заходів.

Класична та сучасна теорія управління підприємництвом характеризується наявністю різних підходів і концепцій до виставкової діяльності. Вивчені та наведені трактування термінів «ярмарок» та «виставка» свідчать, що вони є багатогранними поняттями і специфіка та зміст їх постійно змінюються з розвитком економічних відносин.

Практика проведення виставок та ярмарків підприємств легкої промисловості в Україні функціонально забезпечує вирішення головного завдання – залучити на ці заходи якомога більшу кількість відвідувачів, забезпечити максимальну кількість корисних комерційних та некомерційних контактів. В останні роки цілі виставок та ярмарків товарів народного споживання практично поєднуються. Некомерційні функції – інформаційні, просвітницькі та пропагандистські, одночасно здійснюються із торговими (отриманням прибутку). Виставково-ярмаркова діяльність різноманітна і ще мало досліджена, але має дуже великі можливості, завдяки широким комунікативним можливостям.

Ринок виставково-ярмаркових послуг, виставково-ярмаркова діяльність, виставково-ярмаркові заходи, виставкові комплекси з повним комплектом господарсько-виробничих функцій, підприємства, які беруть участь у виставках та ярмарках мають певний організаційний механізм, який потребує чіткого та ефективного управління. Перед нашими підприємствами зараз постають якісно нові організаційні і управлінські питання.

Знаний класик менеджменту Д. Аакер звертає увагу на те, що ключовим елементом будь-якої організації є структура, системи, люди і культура [1]. Підприємства мають бути зорієнтованими на зовнішнє середовище – покупців, конкурентів та ринок. Організаційна структура визначає пріоритети комунікаційних каналів. Сьогодні дуже важливим стратегічним напрямом для підприємств легкої промисловості є виставково-ярмаркова діяльність як інструмент маркетингової політики господарюючих структур на ринку товарів та послуг.

Чітке виконання управлінських функцій є запорукою успіху підприємства. Хоча саме управління старе як світ, але ідея управління як наукової категорії, дисципліни, професії, сфери досліджень є відносно новою. Управління було визнано самостійною сферою діяльності тільки в XX ст. [8].

В наукових дослідженнях, в теорії управління ще з часів її становлення як науки, вчені намагалась визначити сутність, принципи, закономірності функціонування та розвитку управлінської діяльності.

Під сутністю будь-якого феномену розуміють ті його основні, визначальні характеристики, властивості, риси та ознаки, від яких залежать всі інші характеристики, властивості, риси та ознаки цього явища. Суть – відповідає на запитання «що?» – що там відбувається, що робиться, на яких принципових умовах, засадах. Тобто сутність феномену проявляється в принципах.

Науковий підхід до управління закладений родоначальником класичної (адміністративної) школи Анрі Файолем (1841-1925) – видатним французьким менеджером-практиком, якого вважають батьком менеджменту. Файоль був першим дослідником, який в своїй роботі “Загальне та промислове управління” (1916 р.) сформулював чотирнадцять принципів управління, що зіграли особливу роль у становленні сучасного менеджменту взагалі і є актуальними для управління виставково-ярмарковою діяльністю підприємств легкої промисловості. Це: поділ праці, влада, дисципліна, єдність розпорядництва, єдність керівництва, підпорядкування індивідуальних інтересів загальним, винагорода, централізація, скалярний ланцюг (владна вертикаль), порядок, справедливість, стабільність складу персоналу, ініціатива, корпоративний дух (єднання персоналу) [15].

Як відомо, Файоль виділяв п'ять основних елементів управління: планування, організацію, распорядництво, координацію і контроль. Слід наголосити, що підходи до управління, які мали успіх в одних умовах, на конкретному етапі, є не завжди успішними в інших, або сьогоднішніх. Це стосується і управління виставково-ярмарковою діяльнісию.

Проте, в сучасних умовах для підвищення економічної ефективності роботи підприємств важливого значення набуває системний підхід до управління виставками та ярмарками. Термін «підхід» ми розглядаємо як спосіб мислення менеджера, його бачення стратегії і тактики здійснення виставково-ярмаркової діяльності. Сутність системного підходу дослідження полягає у комплексному підході до виставково-ярмаркової діяльності як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх її частин, підситем, компонентів та елементів. Орієнтація на ситемний підхід до управління у дослідженні включає аналіз і синтез структури, взаємозв’язки елементів та явищ, їх ієрархія, функціонування, взаємозалежність, динаміку розвитку, особливості, чинники.

Саме ж поняття системи відноситься до фундаментальної загальнонаукової методології, а сутність системного підходу полягає у комплексному дослідженні великих і складних об'єктів як єдиного цілого. Важливою властивістю системи є її цілісність [4].

Деякі дослідники визначають системний підхід як сукупність елементів, які взаємодіють між собою та мають спільну мету; оскільки, на їх думку, саме мета виступає основою функціонування системи будь-якого рівня складності та ієрархії, і є основою для вибору нею напрямів подальшої діяльності [20]. Разом із тим, виділяються принципи системного підходу, які носять загальний характер – це кінцева мета, єдність, зв'язок, модульна побудова, функціональність, розвиток, децентралізація, невизначеність.

Однак, наведені принципи системного підходу не в повній мірі відображають їх науковий та практичний характер. До методологічних принципів слід віднести також цілісність, структурність, функціональність, взаємозв’язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, цілеспрямованість, самоорганізацію. З іншого погляду, системний підхід до управління являє собою загальний спосіб мислення щодо організації та управління її діяльністю. Сутність системного підходу полягає у пошуку простого у складному, розподілі проблеми на складові елементи.

Необхідно відмітити, що загальні принципи системного підходу залежать від реальних проблем і можуть змінюватися для досягнення бажаного результату. В основі системного підходу до управління і проблем, які виникають у ході його здійснення, лежить таке поняття як «система». Щодо визначення сутності поняття «система», яке застосовується до великої кількості інших термінів і понять, складний об'єкт необхідно розглядати з таких позицій: як одне ціле; як складове з різних частин; як частину цілого. Отже, з цього випливає, що система складається з багатьох елементів, кожен з яких працює у взаємодії з іншими для створення цілого, котрому притаманні якості, яких немає у її складових елементах. При цьому, складові елементи системи є взаємозалежними, і при відсутності одного з них система не буде повноцінною, втратить закономірність розвитку.

Системний аналіз не тільки дає змогу виявити доцільність існуючих в організації управлінсько-організаційних зв'язків як єдиної цілої системи, а й поділяє цілісну систему на окремі взаємопов'язані підсистеми. Великі складні системи складаються з підсистем, які можна розглядати теж як системи. Отже, поняття підсистем має надзвичайно велике значення для управління, оскільки дає змогу створювати всередині системи необхідні структурні підрозділи для потреб управління. При цьому підсистеми можуть складатися з менших підсистем. Оскільки вони взаємозалежні, неправильне функціонування навіть найменшої з підсистем може вплинути на систему в цілому. Тому слід зазначити, що домінуючою властивістю системи є її цілісність. З огляду на виставкову діяльність, кінцевою метою такого дослідження є розробка і впровадження вибраної моделі системного управління діяльністю підприємства та його розвитком. Підходи дослідників в основному зводяться до визначення цілей, функцій, завдань, принципів і методів управління виставково-ярмарковою діяльністю підприємств та обмежуються обґрунтуванням окремих характеристик, які визначають процес управління ними [3, 4, 5, 9, 10, 11, 19].

Отже, вдосконалення управління виставково-ярмарковою діяльністю підприємств легкої промисловості значною мірою залежить від комплексного розгляду мети такого управління, завдань, вирішення яких дозволить досягти поставленої мети, принципів, на яких має базуватися управління ними, функцій, що виконуватимуться при цьому, методів, які доцільно застосовувати.

У процесі дослідження цієї проблеми було поставлено завдання сформулювати методичні засади управління виставково-ярмарковою діяльністю, конкретизувати принципи, на яких вона базується, визначити фактори впливу на її економічну ефективність, а також виділити етапи такого управління, які б давали можливість його реалізовувати в практичних умовах.

Однією із функцій [7] управління виставково-ярмарковою діяльністю підприємства є планування, яке передбачає:

- визначення цілей;

- складання програми дій, з визначенням коротко- і середньострокових завдань, від виконання яких буде залежати досягнення цілей;

- формування методики здійснення поставлених завдань;

- розробку процедури, що підлягає виконанню (для організаторів виставково-ярмаркових заходів це організація заходу, а для учасників – участь у ньому).

До того ж, планування має не тільки передбачати складання конкретного плану дій, а й одночасно відображати довгострокові прогнози, які мають відповідати тенденціям ринку, та прогнози потенційних непередбачуваних ситуацій, які підприємство може вміло використати за допомогою альтернативних, стратегічних і тактичних методів.

Системний підхід до управління дає змогу досліджувати як усю виставку-ярмарку в цілому, так і окремі її підсистеми, використовуючи принцип декомпозиції [6]. Тимчасова декомпозиція має використовуватись практично на всіх етапах виставкового проекту-задуму, його формування та обговорення до заключного етапу. Однак, такого спрощеного підходу до розгляду виставково-ярмаркового заходу недостатньо, оскільки виставка чи ярмарок є великою та складною системою і може розглядатися з різних позицій – організаторів, експонентів, відвідувачів.

Крім декомпозиції, особливу увагу необхідно приділяти питанням формування цілей, стратегічного планування, розподілу повноважень та контролю. На думку Л. Е. Стровського, системний підхід до управління слід розглядати в трьох аспектах: як науку і мистецтво управління; як вид діяльності і процес прийняття управлінських рішень; як апарат управління діяльністю організацій [11]. В даному випадку процес прийняття управлінських рішень має стосуватися виставкової сфери – виставкових організаторів та підприємств, що беруть участь у виставкових заходах. Управління виставковою діяльністю можна розглядати як систему управління виставковими комунікаціями та виставковим комплексом в цілому – власне, як системою комунікації. Крім того, управління виставковою діяльністю, що базується на принципах соціального управління, являє собою управління за допомогою організації оптимальної взаємодії (комунікаційного процесу) між експонентом та відвідувачем виставки. Управління виставково-ярмарковою діяльністю підприємств легкої промисловості деякими авторами розглядається із врахуванням соціального аспекту, який характеризується такими принципами [14]:

- наукової обґрунтованості;

- демократизму та централізму;

- суспільної доцільності;

- об'єктивності;

- комплексності та системності;

- соціальної орієнтації управління;

- ефективності;

- саморегулювання;

- конкуренції;

- стимулювання.

Процес прийняття управлінських рішень у сфері виставково-ярмаркової діяльності є видом управлінської діяльності, який спрямований на забезпечення максимальної ефективності підприємства.

У здійсненні ефективної виставково-ярмаркової діяльності великого значення набуває комплексний підхід до управління підприємством стосовно реалізації її бізнес-стратегії. Вона також передбачає системне вивчення, вимір та узагальнення впливу факторів на виставково-ярмаркову діяльність підприємств легкої промисловості. При цьому важливим є:

- уточнення цілей, завдань виставково-ярмаркової діяльності;

- факторний аналіз;

- розробка системи показників, що характеризують виставково-ярмаркову діяльність;

- порівняння фактичних результатів з фактичними даними минулих років;

- виявлення шляхів підвищення ефективності виставково-ярмаркової діяльності;

- планування виставкових проектів та управління інвестиціями в них;

- оцінка результатів виставково-ярмаркової діяльності з урахуванням впливу різних факторів;

- розроблення заходів, спрямованих на підвищення результативності виставково-ярмаркової діяльності підприємств легкої промисловості.

Таким чином, застосування системного підходу дозволяє найефективніше організувати процес прийняття рішень на всіх рівнях системи управління виставково-ярмарковою діяльністю.

На сучасному етапі економічного розвитку країни виставкові комплекси трансформувалися у великі підприємства з відповідними господарсько-виробничими функціями, такими як: планування, проектування, виробництво, постачання, збут, фінанси, діловодство.

У суспільстві та суспільному виробництві функції виставок і ярмарків є різноманітними та потребують подальших наукових досліджень. Необхідно відмітити, що виставково-ярмаркові заходи відображають досягнутий суспільним виробництвом рівень. У відображенні ними досягнень науково-технічного і соціального прогресу, стану ринку прослідковується їх прямий зв'язок із суспільним виробництвом, результатом якого має бути прискорення розвитку суспільства в цілому. Втім, функції комерційних та некомерційних виставково-ярмаркових заходів відповідно є різними.

На виставково-ярмаркову діяльність організаторів та експонентів впливають різні фактори, що потребує врахування. Це макро- та мікрофактори. Основними макрофакторами впливу як на організаторів виставкових заходів, так і на учасників є нормативно-правовий, законодавчий та податковий, які формують ринкове макросередовище, та їх моніторинг.

Однак, на відміну від макрофакторів, вплив факторів мікросередовища на виставково-ярмаркову діяльність організаторів і учасників здійснюється по-різному. Для організаторів мікросередовище складається із сил, ситуації і діючих осіб на виставковому полі, тобто суб'єктів виставково-ярмаркової діяльності: органів виконавчої влади, виставкових центрів, конкурентів, постачальників, посередників, учасників виставково-ярмаркових заходів, відвідувачів, контактних аудиторій.

До мікрофакторів впливу на учасників виставково-ярмаркових заходів за критеріями, яким відповідає конкретний захід, доцільно віднести: його організатори, органи виконавчої влади, контактні аудиторії та моніторинг цих мікрофакторів.

До нормативно-правового фактору необхідно віднести:

- недосконалість нормативної бази, яка регулює відносини в сфері виставково-ярмаркової діяльності в Україні;

- протекціоністську політику щодо вітчизняного виробника виставково-ярмаркових послуг;

- відсутність системи сертифікації та аудиту статистичних даних про виставки-ярмарки;

- програми та заходи Уряду та органів державної влади, щодополіпшення виставково-ярмаркової діяльності в Україні.

Однією із проблем розвитку виставково-ярмаркової діяльності в Україні є відсутність системи сертифікації та аудиту статистичних даних про виставки-ярмарки, на зразок існуючої у країнах Європи. За відсутності незалежного аудиту статистичні дані, які надають організатори виставок, можуть бути недостовірними. Це призводить до недобросовісної конкуренції, унеможливлює свідомий вибір виставок їх учасниками та відвідувачами.

Розвиток міжнародного співробітництва у виставковій сфері також вимагає прозорості виставкової діяльності, яка може бути забезпечена лише незалежним аудитом. Аудит статистичних даних для організаторів заходів є дуже важливим. Головні принципи аудиту: єдність стандартів, можливість порівняння і незалежність. Це означає, що аудиту мають підлягати завжди ті ж самі дані, які зібрані і перевіряються у кожному випадку за тією ж самою методикою. Даними, що піддаються перевірці, є виставкова площа, кількість учасників виставки та кількість її відвідувачів. Звичайно, може існувати безліч методик підрахунку цих показників. Очевидним є доцільність визнання Україною стандартів, які прийняті Міжнародною спілкою виставок (UFI), тому що ці стандарти є загальновизнаними, однозначними та відкривають нові можливості міжнародного співробітництва, зокрема, можливості вступу до UFI. Правила контролю статистичних даних, які затверджені UFI, стосуються, у першу чергу виставок-ярмарків, які мають міжнародний статус. Далеко не всі виставки, які проводяться в нашій країні, претендують, або могли б претендувати на роль міжнародних. Вимоги UFI є достатньо жорсткими. Такий статус можуть отримати виставки, в яких беруть участь не менше 20 % закордонних експонентів, або які займають не менше 20 % виставкових площ, або, що найбільш проблематично для наших виставок, їх повинно відвідати не менше 4 % закордонних відвідувачів [22].

Незважаючи на створену нормативно-правову базу щодо виставкової діяльності в Україні, досі не прийнятий закон про виставкову діяльність. Вплив законодавчого фактору на діяльність підприємців легкої промисловості в Україні має не дуже сприятливий характер. Багато іноземних компаній, що могли б бути потенційними учасниками виставок, не хочуть заходити на український ринок через великі ризики. Правове середовище в Україні знаходиться в процесі формування законодавчої бази. Причиною нестабільності законодавчої бази, що регламентує підприємницьку діяльність легкої промисловості, є постійне прийняття безлічі змін, доповнень до існуючих законодавчих актів все нових законів, а також зміни уряду.

На сучасному етапі законодавчого вдосконалення, щодо розвитку виставкової діяльності, потребують змін проведення митних процедур як для іноземних учасників виставок, так і для вітчизняних учасників виставкових заходів за кордоном. В українській митниці наразі процедури, пов'язані із обробкою митних вантажів, є надто ускладненими. Крім прикордонників, у пунктах пропуску перевіряють різні контрольні підрозділи: фітосанітарний, ветеринарний, екологічний, радіологічний, санітарно-епідеміологічний, авіаційної безпеки, за культурними цінностями. Щодо підтримки державою виставкового ринку як експонентів, так і виставківців, необхідно враховувати, що організатори виставок виступають посередниками між закордонними інвесторами та нашою державою. Для подальшого розвитку виставкової діяльності необхідне приєднання України до митної конвенції «Carnet ATA», що дозволить ввозити та вивозити виставкові експонати за спрощеною процедурою, оскільки на даному етапі на митниці не існує різниці між виставковим експонатом та товаром для продажу. Серед інших проблем – впровадження спрощеного режиму ярмаркової торгівлі, врегулювання системи «державної підтримки» виставок міністерствами і відомствами, вдосконалення державного статистичного спостереження, боротьба з недобросовісною конкуренцією.

Складне і недосконале податкове законодавство України гальмує розвиток підприємництва, встановлюючи досить великі податки (на прибуток, ПДВ, акцизний збір, податок на рекламу і т.ін.). Відсутність податкових пільг для підприємництва, в основному для малого і середнього бізнесу, стримує їх ефективний розвиток. Незважаючи на активізацію інвесторів, пов'язану з розвитком приватизаційних процесів, значна кількість підприємств віддає перевагу накопиченню коштів за кордоном, продовжується процес відтоку капіталу з країни. Така ситуація спричиняє негативний вплив на діяльність підприємств легкої промисловості України та їх виставкову діяльність через зниження платоспроможності населення, інфляційні процеси, девальвацію національної валюти, жорсткість податкового законодавства. Як свідчать проведені нами дослідження, усі ці чинники спричиняють нестачу обігових коштів, при цьому особливо негативного впливу зазнають середні і малі підприємства, серед яких є потенційні клієнти як організаторів, так і учасників виставково-ярмаркової діяльності.

Важливим макрофактором, що здійснює значний вплив на діяльність виставківців та експонентів, є моніторинг макрофакторів, що здійснюється завдяки постійному спостереженню за інституціями ринку та аналізу змін правового поля виставково-ярмаркової діяльності з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Для здійснення моніторингу макрофакторів впливу з метою оперативного управління виставково-ярмарковою діяльністю широко використовуються засоби мобільного зв'язку; застосувуються найсучасніше обладнання для організації презентацій та семінарів; використовуються найсучасніші матеріали для зовнішньої реклами; виготовляється сучасна сувенірна та поліграфічна продукція; застосувється сучасна копіювальна техніка, комп’ютери, електронні комунікації для обробки і поширення інформації; активно використовується Інтернет тощо.

Виставки-ярмарки є тим місцем, де новинки перевіряються на актуальність та сприйняття нових інженерних ідей і рішень, на відповідність їх суспільним потребам та попиту ринку. Водночас, виставки сприяють розвитку науки, техніки і виробництва, виступаючи каталізатором наукової і технічної думки. З іншого боку, науковий та технічний рівень впливає на ідеологію та організацію виставкових заходів.

Для здійснення ефективної виставково-ярмаркової діяльності підприємствам легкої промисловості та організаторам виставково-ярмаркових заходів необхідно постійно проводити моніторинг макрофакторів впливу на виставкову діяльність. Необхідно враховувати той факт, що виставково-ярмаркова діяльність має значну кількість зв'язків з різними галузями економіки – туристичною, готельною, ресторанною, транспортною та інші галузями. В цьому проявляється багатофункціональний ефект впливу виставково-ярмаркової діяльності на інші сфери людської діяльності, оскільки учасники та відвідувачі виставково-ярмаркових заходів витрачають кошти на необхідні послуги різних галузей. Організатори виставково-ярмаркових заходів є постійними клієнтами рекламно-поліграфічних, транспортних компаній, підприємств громадського харчування, галузі безпеки тощо. Суттєвий зв'язок виставково-ярмаркова діяльність має із будівельною галуззю, оскільки новітні будівельні технології дозволяють будувати більш масштабні виставкові центри, які відповідають міжнародним стандартам, а побудовані сучасні виставкові центри прискорюють розвиток міста, регіону та країни за рахунок надходження коштів у місцеві бюджети та залучення інвестицій у регіон – мультиплікативний ефект.

В умовах сучасного ринку розробка та виготовлення якісної продукції легкої промисловості, розробка ефективної маркетингової цінової політики та політики розподілу не завжди є запорукою успіху. Необхідні добре продумані та послідовні стратегія і тактика просування товару на ринок, особливо якщо це товар-новинка. Саме виставки-ярмарки є ефективним засобом для вирішення цих питань, оскільки виставково-ярмаркові заходи спроможні в усій повноті позиціонувати підприємство та його продукцію, одночасно надаючи можливість особистого контакту з потенційними клієнтами та вивчення конкурентів. Крім того, виставково-ярмаркові заходи являють собою нейтральну територію, де малі, середні та великі підприємства виступають на рівних засадах. Тому суб'єкти господарювання розглядають участь у виставково-ярмаркових заходах як невід'ємну частину своєї маркетингової політики. Власне, виставково-ярмаркова діяльність – це бізнес із властивими йому традиціями та культурою, попитом та пропозицією.

Безпосередній вплив на діяльність організаторів виставок-ярмарків здійснюють фактори ринкового мікросередовища. Такий мікрофактор, як споживачі виставково-ярмаркових послуг, поділяються на дві різні групи: це, з одного боку, учасники, а з іншого – відвідувачі. Відповідно до товару потенційними споживачами виставково-ярмаркових послуг є підприємства промислового сектору, що використовують виставки-ярмарки як ефективний засіб продажів і для просування своєї продукції на ринки України та за кордоном. До них можна віднести підприємства як комерційні, так і державні, що займаються виробництвом, торгівлею, а також наданням послуг. Потенційних споживачів виставково-ярмаркових послуг досить багато, однак ціла низка економічних проблем призводить до неплатоспроможності деяких з них, а особливо це стосується державних підприємств. Участь у виставках та ярмарках, як правило, є необхідною для певних груп споживачів. Для інших груп виставково-ярмаркова діяльність є занадто дорогою чи непотрібною на даний момент, тому організатори виставково-ярмаркових заходів мають використовувати методи сегментування ринку, щоб врахувати в своїй діяльності передбачувані сегменти ринку в пошуку цільових. Посередники – це фірми й окремі фізичні та юридичні особи, які на основі договору з організатором здійснюють весь спектр зазначених у договорі робіт та послуг по підготовці, організації та проведенню заходу.

До контактних аудиторій відносяться групи осіб (фізичних, юридичних), які проявляють реальну чи потенційну зацікавленість до фірми та можуть впливати на її діяльність. Контактні аудиторії засобів масової інформації є одним із найефективніших елементів комунікацій у системі просування виставок-ярмарків. Засоби масової інформації формують імідж та статус заходу, і тому організатори мають використовувати такі аспекти аналізу ЗМІ, як тираж, охоплення ринку, спосіб розповсюдження повідомлення, цільова аудиторія, статус видання. Особлива увага приділяється публікації іміджевих статей, присвячених як самій компанії, так і її діяльності. Втім, для більш ефективної співпраці організаторам доцільно налагоджувати контакти з компетентними журналістами, що спеціалізуються на висвітленні питань тематики виставково-ярмаркового заходу.

Для транспортування різноманітного виставково-ярмаркового обладнання організатори співпрацюють з транспортними компаніями, які здійснюють вантажні перевезення. Вибір транспортних компаній має відбувається за такими критеріями:

- виконання робіт у необхідні терміни;

- технічні характеристики вантажного транспорту (габарити, маса вантажу);

- відносно невисока вартість.

Враховуючи те, що для реалізації виставково-ярмаркового проекту організаторам необхідне виготовлення каталогів, плакатів, запрошень для учасників та відвідувачів та іншої поліграфічної продукції, вони користуються послугами поліграфічних компаній і мають здійснювати аналіз якості послуг та розцінок поліграфічних компаній за такими критеріями:

- виконання робіт у необхідні терміни;

- якість поліграфічного виробу;

- співвідношення ціна-якість.

Однак, проведений аналіз мікрофакторів показує, що більшість дослідників не враховують такі фактори впливу, як життєвий цикл галузі, за тематикою якої організовується виставково-ярмарковий захід, знання ринку виставковою командою, наявність механізмів професійної та державної підтримки, професіоналізм співробітників, слабке конкурентне середовище, прийнятне місце та час проведення заходу, позитивна репутація виставкової компанії.

На учасників виставок-ярмарків також впливають фактори мікросередовища. До них слід віднести такі: відповідність виставкового заходу цілям підприємства, рівень популярності заходу, задовільні організаційно-технічні умови, оптимальний набір послуг, що пропонуються організатором, достатній рівень висвітлення виставкового заходу у ЗМІ, зручне географічне розташування виставкового павільйону, зручна транспортна розв'язка, можливість отримання офіційних матеріалів від виставкової компанії, успішність проведення даного заходу в минулі роки [2]. Крім того, деякі науковці пропонують системи інтегральних показників для аналізу впливу мікрофакторів на виставково-ярмаркову діяльність учасників [11]. Проте такий підхід є дуже узагальненим. Інші дослідники виокремлюють кількісні та якісні ознаки, які необхідно застосовувати при аналізі впливу мікрофакторів [5].

При цьому до кількісних критеріїв відносять розмір експозиційної площі, кількість учасників заходу у минулі періоди, кількість відвідувачів, ціну одного квадратного метра виставкової площі і т.ін., до якісних чинників – якісний рівень послуг виставкового сервісу, готельне обслуговування, якісний склад учасників (провідні підприємства галузі), якісний склад відвідувачів (частка професіоналів серед всієї кількості відвідувачів заходу), частку зарубіжних відвідувачів та учасників тощо.

Детально проведений аналіз факторів впливу ринкового маркетингового середовища як на організаторів виставково-ярмаркових заходів, так і на учасників має стати запорукою успіху в досягненні поставлених цілей та в виставково-ярмарковій діяльності в цілому.

Легка промисловість є однією з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих товарів, бо всі її структурні підрозділи спрямовані на задоволення споживчих потреб населення. Присутність товарів легкої промисловості вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку є не значною. За такої ситуації, що склалася на ринку товарів легкої промисловості, необхідне втручання держави у питання регулювання доступу на внутрішній ринок неякісних товарів легкої промисловості вітчизняного та іноземного виробництва.

Так, на ринку готового одягу для вітчизняних виробників погіршення ситуації пов'язане із зростанням імпорту згаданих товарів, зокрема й завезених нелегально, та нерівними умовами конкуренції з імпортерами у сфері оподаткування. Близько 80 % усієї продукції швейного сектору виробляється для реалізації на зовнішніх ринках, і лише 20 % іде на внутрішній ринок [23]. Продукція, виготовлена з давальницької сировини, постачається переважно до країн Європи і відрізняється від продукції на вітчизняному ринку більш технічним та технологічним виробництвом та асортиментом, що визначається замовниками. Обсяги експорту та імпорту швейної продукції за 2010 р. у % показано на рис. 2.6 [23].




1 – Франція; 2 – Велика Британія; 3 – Словаччина; 4 – Угорщина; 5 – Індонезія; 6 – В'єтнам; 7 – Білорусь; 8 – Росія; 9 – Італія; 10 – Туреччина; 11 – Китай; 12 – Бельгія; 13 – Данія; 14 – Швеція; 15 – Нідерланди; 16 – Польща; 17 – Німеччина; 18 – інші.
Рисунок 2.6 – Частки експорту та імпорту швейної продукції у 2010 р., %
Наймасштабніші поставки експорту здійснювалися у Німеччину – 40 %, Францію – 9 %, Польщу та Італії – 7 %, Нідерланди та Угорщину – 5 %. У
2010 р. найбільше було експортовано костюмів і спідниць жіночих, костюмів і штанів чоловічих, пальт і курток жіночих. Всього за 2010 р. швейної продукції було експортовано на суму 561,8 млн. дол. США [23]. На внутрішньому ринку швейного сектору легкої промисловості 80 % продукції належить легальному та нелегальному імпорту. Більша частина потреб українських споживачів в одязі задовольняється завдяки імпорту. Майже половина поставок швейної продукції в Україну надходить з Китаю – 47 %, Туреччини – 9 %, Італії – 8 %, Росії – 6 %, Білорусі – 4 %.

Зважаючи на те, що майже 80 % швейної продукції виробляється для експорту на давальницьких умовах, спостерігається незацікавленість вітчизняних виробників у переорієнтації свого виробництва на внутрішній ринок та формуванні ефективного управління, що базується на системних дослідженнях, самостійній закупівлі сировини, розробці дизайну товарів, постійному оновленню продукції, організації збутової політики тощо. При виробництві продукції на давальницьких умовах підприємці не займаються зазначеними проблемами. Ситуація, що склалася, зумовлена впливом майже неконтрольованих підприємцями факторів (зокрема недосконале законодавство). Отже, для підприємств, діяльність яких зорієнтована на внутрішній ринок, необхідно використовувати всі шляхи просування своєї продукції.

Тому дуже актуальною є участь підприємств легкої промисловості у виставках та ярмарках з метою підвищення ефективності їх діяльності та забезпечення споживачів товарами і послугами. Важливим показником ефективної участі підприємств у виставково-ярмаркових заходах є залучення інвестицій у вітчизняне виробництво, як власних, так і іноземних. В цьому сенсі виставково-ярмаркова діяльність являє собою систему професійних інформаційних, рекламних, технічних, господарських, економічних, технологічних та управлінських дій зацікавлених у цій діяльності юридичних і фізичних осіб – представників галузі легкої промисловості, що мотивуються потребами виробництва, розподілу, обміну чи споживання та в основі яких лежить підготовка, проведення і завершення виставок, ярмарків, салонів, презентацій та супутніх їм заходів, таких як прес-конференції, семінари, симпозіуми, конгреси. Виставки та ярмарки є складними заходами в сучасній маркетинговій стратегії підприємств легкої промисловості, перш за все тому, що вимагають від учасників відповідальної та тривалої підготовки, конкретних знань, які стосуються забезпечення результативності в виставковій діяльності.

У разі участі підприємства у виставково-ярмарковому заході вперше процес прийняття такого рішення ускладнюється, оскільки не має власного досвіду виставкової діяльності – найбільш достовірного джерела інформації. Інша ситуація складається при повторній участі у заході. Прийняття рішення щодо участі підприємства у майбутньому виставково-ярмарковому заході зазвичай залежить від результатів аналізу участі у минулому заході (рис. 2.7).

Процес участі підприємства у заході умовно можна поділити на три етапи: передвиставковий, виставковий та післявиставковий. Після прийняття керівництвом підприємства рішення щодо участі у виставково-ярмарковому заході необхідно розробити план участі – перший етап. Правильно спланована участь у виставці чи ярмарку є запорукою успіху виставково-ярмаркової діяльності підприємства. Безпосередня участь у виставці чи ярмарку є відповідальним заходом, оскільки в даній ситуації підприємство демонструє себе перед конкурентами та клієнтами. Тому другий етап вимагає напруженої, ретельно спланованої та скоординованої роботи виставкової команди підприємства. На третьому етапі здійснюється підведення підсумків участі у заході.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   25


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка