Теоретико-методологічні засади

Проте не лише економічна ефективність і прозорість пільг, що надаються, є предметом даного дослідження. Кожна із пропозицій, що пропонується для підтримки вітчизняного товаровиробника, в даних умовах господарювання повинна узгоджуватися із вимогами Угод СОТ.

Сьогодні більшість підприємств легкої промисловості України – до 80 % – працюють на експорт, хоч і за давальницькими схемами. Тим не менше, в найближчій перспективі навіть вивільнення від роботи за толінгом не змінить їх експортної орієнтованості, так як розмір вітчизняного ринку та купівельна спроможність наших громадян не дозволяє отримати таких високих прибутків, як у випадку здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Отже, дана законотворча пропозиція може цілком обґрунтовано трактуватися як пряма підтримка експортера. Що в разі виявлення ознак демпінгу може стати причиною численних антидемпінгових розслідувань проти України з боку інших країн-учасниць СОТ, виключення України із режиму найбільшого сприяння багатьма країнами, що потягне за собою суттєве підвищення ставок мита на експорт вітчизняної продукції.

Пропозиція щодо встановлення пільгової нульової ставки податку на прибуток для підприємств легкої промисловості на 10 років потребуватиме посиленого контролю за цінами на продукцію з метою уникнення перевищення внутрішніх цін на неї над експортною ціною (тобто зародження демпінгу). Проте такий контроль теж не є нормальним для функціонування ринку і може створити додаткові ризики підвищення і без того катастрофічного рівня корумпованості й тінізації української економіки.

На сьогодні значно більш актуальною є задача зниження податкового навантаження на більш ранніх етапах формування фінансового результату підприємств легкої промисловості, де закладається рівень собівартості вітчизняної продукції, а саме:

- податкове навантаження на заробітну плату працівників, що суттєво збільшує витрати на оплату праці, але при цьому не відображується на підвищенні їх добробуту;

- зниження або взагалі скасування податку на додану вартість, який також суттєво відбивається на конкурентоспроможності вітчизняної продукції насамперед на внутрішньому ринку;

- оптимізація комунальних податків і тарифів.

Наступним кроком з підтримки легкої промисловості України, що пропонувалися на проектних стадіях розробки Податкового Кодексу України, окремо відзначимо заборону на імпорт товарів групи 6309 УКТ ЗЕД «Одяг, що використовувався», або так званого «second-hand». Надамо обґрунтування зазначеній пропозиції у додатку В.

З даних додатку В, стає очевидно, що імпорт вживаного одягу «second-hand» є сьогодні важливим фактором розвитку ринку продукції легкої промисловості в Україні. Проте однозначно стверджувати про загрози для розвитку вітчизняного виробника з боку імпортерів вживаного одягу не доводиться. Аналіз економічної доцільності таких дій з боку держави показує неефективність та недоцільність жорстких адміністративних заборон на здійснення даного виду діяльності.

По-перше, нова вітчизняна продукція та «second-hand» не є прямими конкурентами за ціною.

По-друге, заяви про численні порушення митного законодавства імпортерами цієї продукції, не знайшли підтвердження навіть у Державній митній службі України, такі факти є, але не носять системного характеру, натомість повна заборона такої діяльності як раз і несе загрозу повної тінізації ринку, втрати навіть наявних податкових надходжень.

По-третє, нині суттєве зниження обсягів виробництва продукції легкої промисловості фактично означає повну неспроможність вітчизняної промисловості задовольняти попит населення, і тому ринок забезпечується імпортом на 70 %.

Нарешті, низька потреба в кадрах по промисловості України не дозволить працевлаштувати навіть половину тих громадян, які нині працюють в сфері торгівлі продукцією «second-hand».

Таким чином, в ринкових умовах господарювання та жорстких вимогах лібералізації зовнішньоторговельних відносин, продиктованих буквою Угод СОТ (які напряму забороняють обмеження та вимагають скорочення квотування імпорту), така поставка питання не є прийнятною. Продукція товарної групи 6309 «Одяг, що використовувався» є такою ж товарною групою, як й інші. Більше того, Секторальна ініціатива СОТ «Одяг та текстиль», прийняття якої Україною було умовою вступу до СОТ, в цьому питанні є досить ліберальною, ставка мита на імпорт в розмірі 5,3 % залишилася такою ж, якою була і до прийняття ініціативи, тому обмеження на імпорт з позицій Угод СОТ неприйнятні, крім випадків, коли доведено реальну шкідливість партії продукції для здоров’я споживача.

В умовах інтеграції України до СОТ державне регулювання з питань зовнішньої торгівлі та сприяння розвитку вітчизняного виробника має спиратися виключно на економічні ринкові механізми та важелі непрямого впливу, зокрема таких:

1. Здійснення активної соціальної політики, уникнення «заморожування» соціальних виплат. Слід розуміти, що високий попит на вживаний одяг в Україні продиктований вкрай низьким рівнем життя населення. В умовах затяжної економічної кризи жорстка монетарна політика виявляється неефективною, тому уряди можуть використовувати додаткову емісію грошової маси. Це призводить до зростання інфляції, проте дає поштовх до зростання попиту на товари народного споживання (слід застерегти, що ефективним захід є лише в разі готовності вітчизняного виробника задовольняти попит, що зростатиме).

2. Можливо вимагати підвищення тарифної митної ставки на імпорт продукції «second-hand», закладаючи в розмір її підвищення вартість обов’язкової додаткової санітарної обробки партій продукції на мобільних дезінфекційних пунктах, які необхідно розмістити на митних пропускних пунктах на кордоні (лише в разі ретельної перевірки продукції та доведення систематичних порушень санітарних норм, які в свою чергу, також не повинні бути дискримінаційними, а гармонізованими з іншими країнами-учасниками СОТ).

3. Як найдієвіший спосіб нейтралізації шкідливого впливу «second-hand» на конкуренцію на ринку, максимально активізувати діяльність Державної митної служби України, насамперед по виявленню так званого «сірого імпорту» (провезення під виглядом вживаної нової або стокової продукції, підробки сертифікатів, що визначають країну походження).

4. Потребують доопрацювання законодавчі акти, які регулюють діяльність міжнародних громадських організацій, особливо у сфері ввезення й розподілу гуманітарної допомоги. До 80 % «second-hand», що ввозиться абсолютно легально необхідно прибрати з ринку і безкоштовно розподілити серед представників найменш захищених верств населення.

5. Максимальне законодавче сприяння підприємцям-власникам комісійних магазинів, які могли б налагодити збирання вживаного одягу в Україні і таким чином, створити конкуренцію імпортному «second-hand», зменшити імпортозалежність України. Разом з тим, це полегшило б контроль за дотриманням санітарних норм.

6. У вітчизняному законодавстві сьогодні присутнє регулювання продажів товарів, натомість відсутнє таке поняття як «розпродаж». За наявності значних залишків продукції продавці готові її збувати за значно нижчими цінами (знижки до 50-70 %). В багатьох випадках – це крок, направлений на мінімізацію збитків та виправлення фінансового стану суб’єкта господарювання. Вважаємо доцільним виділення у вітчизняному законодавстві так званого режиму роботи «Розпродаж» для тих продавців, що не є «спрощенцями». Користування таким режимом могло б передбачати зниження цін на товари та наявність певного визначеного законодавчо порогового відсотка нерозпроданої продукції, натомість запроваджувати ряд пільг, які б стимулювали «сейли» на вітчизняному ринку легкої промисловості, наприклад, пільгові ставки комунального податку, зниження ставок нарахувань на заробітну плату до фондів соціального страхування та ін., мораторій на перевірки, пом’якшення вимог щодо забезпечення прав споживачів (наприклад, звуження можливості повернути або обміняти товар) на період розпродажів.

7. Є необхідність зменшення податкового навантаження на заробітну плату працівників промисловості, актуальною залишається й пенсійна реформа з розвиненою сучасною системою накопичення грошових коштів на банківських рахунках на добровільній основі, натомість розміри обов’язкових нарахувань на заробітну плату необхідно суттєво знижувати та стимулювати таким чином підприємців-«спрощенців» та їх найманих працівників, які, як правило, взагалі працюють нелегально (особливо молодь), до роботи на промислових підприємствах, а не в торгівлі вживаним одягом на ринках.

8. Як один із заходів, що вже реалізується, не можливо не виділити автоматизацію процесу відшкодування ПДВ підприємствам-експортерам продукції. На нашу думку, це потужний інструмент підтримки промислового виробництва, який дозволить вирішити хронічну й застарілу проблему всіх підприємств, а особливо швейних, – нестачу оборотних коштів. Таке нововведення безперечно є корисним на шляху реструктуризації тих суб’єктів господарювання, які більшу частину продукції виготовляють й реалізують за толінговими схемами. Автоматизоване повернення ПДВ дозволить суттєво прискорити рух грошових потоків, вивільнити кошти на закупівлю сировини і матеріалів, нестача яких сьогодні і є основною причиною роботи із давальницькою сировиною. Це сприятиме зростанню виробництва та здешевленню вітчизняної продукції. В той же час таке нововведення – це яскравий приклад того, як можна стимулювати розвиток економіки неадміністративними методами, які ніяким чином не спотворюють ринок.

Вважаємо, що у підсумку подібні заходи стимулюватимуть розвиток торгівлі новою продукцією легкої промисловості, в тому числі вітчизняною, сприятимуть зниженню цін на неї; ліберальним шляхом стримуватимуть зростання імпорту «second-hand», знижуючи ринковий попит на нього та скорочуючи число бажаючих займатися даним бізнесом, максимально знівелюють шкоду, якої завдають державному бюджету порушення митного законодавства, пов’язані з імпортом «second-hand».

Виходячи із вищезазначеного, можемо зробити висновок, що проблема адаптації вітчизняного законодавства до вимог та стандартів СОТ залишається актуальною. Значна частина нормативних актів на даний час приведена до вимог організації, відповідає її базовим принципам. В той же час, під адаптацією законодавства слід розуміти не лише його уніфікацію з міжнародними угодами, а завдання захисту вітчизняного товаровиробника, активізації зовнішньоекономічної діяльності, створення додаткових стимулів для інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості. Це означає доопрацювання не лише норм, що регулюють здійснення зовнішньоторговельних операцій. Підготовка суб’єктів господарювання, органів державної влади в Україні до роботи в умовах СОТ передбачає докорінні зміни ледь не в усьому правовому полі. Саме тому в цій монографії і було розглянуто детально в тому числі й Податковий кодекс України та його робочі проекти. Запропоновані положення сприятимуть тому, щоб економіка України дійсно отримала поштовх до інтенсивного розвитку із вступом до СОТ.

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості» від 18.12.2008 р.

3. Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати у 2010 році» від 09.10.2009 р.

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 03.04.1997 р.

5. Закон України «Про податок на додану вартість» від 28.12.1994 р.

6. Міжнародний стандарт ISO 14000 «Системи управління навколишнім середовищем» (1992).

7. Положення про Національну комісію з питань регулювання зв’язку України від 25.07.2007 р.

8. Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України від 21.04.1998 р.

9. Порядок застосовування митних режимів переробки на митній території України та за межами митної території України від 13.09.2003 р.

10. Постанова Правління Національного Банку України «Про затвердження положення про механізм рефінансування комерційних банків» від 15.12.2000 р.

11. Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про ввезення на митну територію України обладнання та комплектуючих виробів до нього товарних груп 84, 85 та 90 УКТ ЗЕД, які не виробляються в Україні та ввозяться промисловими підприємствами без сплати ввізного мита» (нині пропозиція включена до проекту Закону України «Про митно-тарифне регулювання», 2010 р.).

12. Наслідки вступу до СОТ для української економіки: оцінка цінової конкурентоспроможності. Алі Баяр, І. Кобута, Є. Шкарбан, В. Жигадло, О. Шевцов – К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2007. – 39 с.

13. Один рік України у СОТ. І. Кобута, В. Жигадло, А. Заїка – К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2009. – 46 с.

14. Осика С.Г., Пятницький В.Т. Світова організація торгівлі / 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: "К.І.С.", 2004. – 516 с.

15. Експертна оцінка загальних наслідків приєднання України до СОТ для галузей промисловості / Линник В.М., Шпирка Ю.В. / Економічний простір №23/1, 2009.

16. Дані UNCTAD //

www.unctad.org/Templates/Page.asp?intItemID=3199&lang=1.

17. Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua.

18. Документ Світового Банку, травень 2008 р. «Конкурентоспроможне сільське господарство і державний контроль: реагування України на світову продовольчу кризу», с. 15 // siteresources.worldbank.org/INTUKRAINE/Resources/WorldFoodCrisisandRoleofUkraine.pdf.

19. Інформаційно-аналітичні матеріали з питань вступу України до СОТ. Міністерство економіки України, 2006 р. – 19 с.

20. Китайський інформаційний Інтернет-центр. – Режим доступу: // www.russian.china/org/cn.

Додаток А

Таблиця А.1 – Виробництво основних видів промислової продукції за період 2004–2009 рр. по Україні

Таблиця Б.1 – Аналіз обсягів імпорту та експорту продукції легкої промисловості за період 2007-2009 рр. по Україні