Теоретико-методологічні засади



Сторінка3/25
Дата конвертації16.04.2016
Розмір6.23 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
1.2.  Ретроспективний аналіз впливу

вступу України до СОТ на ринок продукції легкої промисловості та моделювання подальшого розвитку ринку і галузі за наявних умов господарювання
16 травня 2008 року Україна офіційно стала повноправним членом СОТ. Таким чином, наша держава приєдналася до клубу зі 151 країни світу, основними задачами якого є гармонізація законодавства, що регулює торговельно-економічні міжнародні відносини, та вироблення єдиних принципів та правил гри на світовому ринку. Членство в СОТ – суттєвий фактор змін у майже всіх сферах життя країни, починаючи від загальних питань економічного розвитку, закінчуючи потребою докорінного переопрацювання значної частини законодавчої бази. Це – з одного боку, відкриття для національної економіки кордонів і можливість полегшити вихід на світовий ринок вітчизняного виробника зі своєю продукцією, з іншого боку, – це обов’язок безперешкодно допустити на вітчизняний ринок значну кількість іноземних конкурентів, до яких вже неприпустимо застосовувати протекціоністські заходи (допускається використання лише інструментів непрямого економічного впливу).

Для розуміння того, який вплив на економіку України чинить вступ до СОТ, слід провести аналіз основних принципів та засад ведення міжнародної торгівлі, які декларує організація. Слід зазначити, що СОТ ніколи не ставила собі на меті обмеження економічного розвитку своїх членів, тому поряд із вимогами лібералізувати економічні відносини та мінімізувати втручання державних органів влади в економічне життя суб’єктів господарювання, установчі документи СОТ передбачають достатню кількість механізмів захисту національної економіки, особливо в перші роки по вступу країни до організації, коли вона стикається із суттєвим загостренням конкуренції (насамперед на внутрішньому ринку), що становить значну небезпеку для місцевих виробників.

Отже, основними принципами господарювання окремих суб’єктів економіки та національних економік в цілому в умовах членства у СОТ є наступні:

1) максимальне спрощення процедур розмитнення імпортованої продукції, в тому числі, зниження митних тарифів, у перспективі – приведення їх до єдиних стандартизованих розмірів;

2) обмеження застосування кількісних обмежень (квот) на експорт товарів за відсутності форс-мажорних обставин, що можуть загрожувати національній безпеці;

3) посилення боротьби із контрабандою та так званим «сірим імпортом»;

4) обмеження можливостей до об’єднання країн-членів СОТ в регіональні митні союзи, що б могло завдати шкоди економічним інтересам інших країн-учасниць в регіоні;

5) недопущення використання податкових преференцій внутрішнім виробникам, забезпечення єдиного національного режиму оподаткування для резидентів та нерезидентів певної держави;

6) неприпустимість прямої фінансової підтримки суб’єктів господарювання за рахунок державного бюджету;

7) стандартизація процедур оцінки товарів для митних цілей, забезпечення прозорості та використання ринкового підходу до оцінки;

8) здійснення валютного регулювання на засадах стабільності та передбачуваності, узгодження зазначеної політики із рекомендаціями та підходами Міжнародного Валютного Фонду (так як МВФ є міжнародною організацією, що має статус спостерігача в Генеральній Раді СОТ і об’єднує 189 країн світу);

9) активізація антидемпінгових дій на міжнародному ринку;

10) реформування тарифної політики в країнах-учасницях СОТ;

11) забезпечення прозорості у сфері державних закупівель, лібералізація тендерних процедур (створення рівних умов для всіх учасників);

12) гармонізація технічних регламентів, запобігання невиправданих технічних перепон для міжнародної торгівлі;

13) застосування санітарних та фітосанітарних заходів виключно із урахуванням регіональних особливостей та з метою захисту життя та здоров’я населення країн-учасниць СОТ;

14) активізація та посилення дій щодо захисту прав інтелектуальної власності.

Якщо конкретизувати вимоги, які взяла на себе Україна в процесі інтеграції до СОТ, то слід відзначити наступні зобов’язання.

1. У сільському господарстві.

У ході Уругвайського раунду переговорів (1994 р.) в рамках Угоди про субсидії та компенсаційні заходи країни-учасниці СОТ задля формування справедливої та орієнтованої на ринок системи торгівлі сільськогосподарською продукцією домовилися знизити імпортні тарифи та рівень внутрішньої підтримки сільськогосподарських виробників, яка може спотворювати нормальний процес торгівлі, зменшити бюджетні витрати на субсидування експорту та обсяги сільськогосподарських продуктів, на які поширюються експортні субсидії (табл.1.4) [12, с. 6-7]


Таблиця 1.4 – Зниження субсидій у сільському господарстві та рівня протекціонізму на внутрішньому ринку за результатами Уругвайського раунду переговорів СОТ [12, c. 6]





Для розвинутих країн (слід виконувати за 6 років)

Для країн, що розвиваються (слід виконувати 10 років)

Знизити середнє значення імпортних тарифів для всіх с/г продуктів

- 36 %

- 24 %

Зменшення внутрішньої підтримки с/г виробників

- 20 %

- 13 %

Експортні субсидії:

- знизити бюджетні витрати

- знизити обсяги експорту, що субсидується

- 36 %


- 21 %

- 24 %


- 14 %

Як член СОТ, Україна має дотримуватися принципів та рішень цієї міжнародної організації. Так, після отримання Україною статусу члена СОТ відповідно до консолідованої тарифної пропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарську продукцію зменшилася з 13,84 % до 11,16 % [19, с. 19].

Також після вступу до СОТ Україна не має права субсидіювати експорт. З цієї причини можливості України зі збільшення експорту сільськогосподарських продуктів обмежені, але в той же час повне скасування підтримки експорту в країнах-членах СОТ сприяє зростанню світових цін та розширює можливості України з використання конкурентних переваг при експорті товарів сільськогосподарського виробництва. Проте, зобов’язання України стосовно зменшення внутрішньої підтримки та відмови від субсидій для експорту не матиме безпосереднього впливу на сільське господарство, оскільки дозволений ліміт підтримки значно перевищує підтримку, яка зараз фактично надається, а експортні субсидії не надавалися раніше й не надаються сьогодні.

За великим рахунком, найбільшою загрозою для сільського господарства України вважаємо зниження ставок імпортних тарифів – це основний фактор, який може вплинути на ситуацію в галузі сільського господарства у результаті вступу країни до СОТ. Сьогодні, в умовах, суттєвого скорочення обсягів виробництва у сільському господарстві (насамперед, продукції тваринництва) є значна вірогідність інтенсифікації імпорту продукції. Зниження тарифних ставок на імпорт лише сприятиме поглибленню кризи в зазначеній підгалузі. Це спричиняється спробами проведення ринкових інтервенцій, що можуть здійснюватися за рахунок максимально здешевленої імпортованої продукції. Метою таких дій є зниження середньої роздрібної ціни на продукцію тваринництва на споживчому ринку. Внаслідок цього імпортер надійно займає цю «бюджетну» ринкову нішу й остаточно витісняє з неї вітчизняну продукцію.

2. По промисловим товарам.

В рамках СОТ діє низка секторальних Угод та ініціатив, які регулюють умови торгівлі товарами окремих секторів промисловості, в тому числі, визначають єдиний рівень максимальних імпортних тарифів, які встановлюють всі країни-учасники такої секторальної Угоди. На переговорах щодо вступу до СОТ Україна взяла на себе зобов‘язання до 2010 р. приєднатися до наступних секторальних угод та ініціатив в промисловій сфері:

- “Хімічна гармонізація”,

- “Сталь”,

- “Іграшки”,

- “Деревина”,

- “Текстиль та одяг”,

- “Кольорові метали”,

- “Фармацевтичні препарати”,

- “Папір”,

- “Сільськогосподарська техніка”,

- “Меблі”,

- “Інформаційні технології”,

- “Наукове обладнання”,

- “Будівельна техніка”,

- “Медичне обладнання”,

- “Цивільна авіація”.

Зазначені угоди та ініціативи передбачають нульову ставку ввізного мита у кінцевому році виконання зобов’язань, крім секторальної ініціативи «Хімічна гармонізація», де ставки становлять 5,5 % та 6,5 %, і секторальної угоди «Текстиль та одяг», максимальні ставки в якій в окремих видах продукції становлять до 17,5 %. Загалом, після приєднання до СОТ середньоарифметична ставка імпортного митного тарифу на промислові товари повинна становити 4,85 % (до вступу України до СОТ вона становила 8,32 %) [12, c. 21]. По іншим секторальним угодам розмір тарифних ставок, а також розмір тарифних ставок, що діяли до вступу України до СОТ та прийняття цих угод, приведено у таблиці 1.5.

До секторальних угод, які в найбільшій мірі вплинуть на розмір надходжень до бюджету України та можуть суттєво вплинути на вітчизняний внутрішній ринок та позиції місцевих товаровиробників, віднесемо такі: «Іграшки», «Папір», «Сільськогосподарська техніка» (особливо трактори), «Меблі», «Інформаційні технології», «Цивільна авіація» та «Дистильовані спирти». По першій позиції, хоч обсяг тарифних ставок і суттєво знизився, вітчизняні виробники не мали сильних позицій на ринку, але, наприклад, щодо паперу зниження тарифних ставок з 3 % до нульової остаточно може підірвати позиції підприємств целюлозно-паперової промисловості і зазначений імпортований товар може зайняти ще більшу долю на ринку України. Найбільш проблемною секторальною угодою можна вважати «Сільськогосподарська техніка», адже тарифні ставки на імпорт тракторів до її прийняття становив понад 10 %, що також сприятиме можливому збільшенню імпорту такої техніки (єдина конкурентна перевага вітчизняної – значно нижча ціна). Схожа ситуація складається і внаслідок прийняття секторальної угоди «Меблі», до прийняття якої тарифні ставки на імпорт становили 9,6 %. В даному випадку вітчизняна деревообробна промисловість знаходиться під загрозою, це швидше стимулюватиме експорт необробленої деревини, а не подальшу її обробку на території України. Також значно сферою економіки України, яка може постраждати від прийняття секторальних ініціатив, може стати виробництво спирту, на які до вступу України до СОТ було встановлено дуже високі імпортні тарифи.

Частина секторальних угод, які були взяті на себе Україною, не нестимуть суттєвої загрози для вітчизняних виробників, так як за деякими групами товарів вже діяли досить невисокі ліберальні митні, іноді нульові тарифи. Серед таких наступні ініціативи: «Сталь», «Фармацевтичні препарати», «Медичне обладнання».

Таблиця 1.5 – Секторальні угоди СОТ, до яких приєдналася Україна, та відповідні зміни тарифних ставок



Назва угоди та рік приєднання України до неї

Діюча ставка, %,

Групи товарів згідно УКТ ЗЕД

Ставка (%) згідно УКТ ЗЕД, станом на липень 2007

1. “Хімічна гармонізація” (2004)

5,5–6,5

Розділ VI. Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості

Середня арифметична 3,32

Максимальна 15



2. “Сталь” (2004)

0

Група 72. Чорні метали

Середня арифметична 0,91

3. “Іграшки” (2004)

0

Група 95. Іграшки, ігри

Середня арифметична 5,12

4. “Деревина” (2004)

0

Група 44. Деревина і вироби з деревини

Середня арифметична 0,42

5. “Текстиль та одяг” (2004)

0–17,5

Розділ ХI. Текстиль та вироби з текстилю

Середня арифметична пільгова 5,19

Середня арифметична повна 17,20

Максимальна 60


6. “Кольорові метали” (2004)

0

Розділ XV. Недорогоцінні метали та вироби з них. Групи 74 – 81

Середня арифметична пільгова 0,79

Середня арифметична повна 0,80



7. “Фармацевтичні препарати” (2004)

0

Група 30. Фармацевтична продукція

Середня арифметична 0

8. “Папір” (2005)

0

Група 48. Папір та картон

Середня арифметична 3,04

9. “Сільськогосподарська техніка” (2005)

0

Товарна позиція 8701. Трактори

Середня арифметична 10,33

Товарні позиції 8432 – 8436

Середня арифметична 1,42

10. “Меблі” (2005)

0

Група 94. Меблі

Середня арифметична 9,64

11. “Інформаційні технології” (2004)

0

Товарна позиція 8471. Машини для автоматичної обробки інформації

Середня арифметична 1,88

12. ”Наукове обладнання” (2006)

0

-

-

13. “Будівельна техніка” (2006)

0

-

-

14. “Медичне обладнання” (2006)

0

Товарні позиції 9018 – 9022

Середня арифметична 0,26

15. “Цивільна авіація” (2010)

0

Ряд товарів для цивільної авіації з груп 39, 40, 45, 48, 68, 70, 73, 74, 76, 81, 83, 84, 85, 88, 90, 91, 94

Середня арифметична 3,2

16. “Дистильовані спирти” (2011)

0

Товарна позиція 2207. Спирт етиловий неденатурований, з концентрацією алкоголю не менш як 80 об. %; спирт етиловий та інші спирти, денатуровані, будь-якої концентрації

7,5 євро за 1 л 100 % спирту

* за даними Держмитслужби України (Митна статистика зовнішньої торгівлі України: Бюлетень. ДМСУ)

З огляду на тематику даного звіту, особливу увагу приділимо аналізу впливу секторальної угоди «Текстиль та готовий одяг» на розвиток легкої промисловості України та зміни в зовнішньоторговельному балансі за зазначеними товарами (розділ ХІ УКТ ЗЕД). Під дію зазначеної ініціативи підпадають зокрема наступні товари (табл. 1.6).
Таблиця 1.6 – Товари, що підпадають під дію секторальної ініціативи СОТ «Текстиль та одяг»


Розділ XI

Текстильні матеріали та текстильні вироби

Група 50

Шовк

Група 51

Вовна, тонкий та грубий волос тварин; пряжа і тканини з кінського волосу

Група 52

Бавовна

Група 53

Інші рослинні текстильні волокна; пряжа з паперу і тканини з паперової пряжі

Група 54

Нитки синтетичні або штучні

Група 55

Синтетичні або штучні штапельні волокна

Група 56

Вата, повсть і неткані матеріали; спеціальна пряжа; шпагати, мотузки, троси та канати і вироби з них

Група 57

Килими та інші текстильні покриття для підлоги

Група 58

Спеціальні тканини; тафтингові текстильні матеріали; мережива; гобелени; оздоблювальні матеріали; вишивка

Група 59

Текстильні матеріали, просочені, покриті або дубльовані; текстильні вироби технічного призначення

Група 60

Трикотажні полотна

Група 61

Одяг та додаткові речі до одягу, трикотажні

Група 62

Одяг та додаткові речі до одягу, текстильні, крім трикотажних

Група 63

Інші готові текстильні вироби; набори; одяг та текстильні вироби, що використовувалися; ганчір’я

Згідно ініціативи, тарифні ставки, якими обкладається імпорт вказаної вище продукції встановлюються на рівні 0-17,5 %, залежно від товарної групи. До вступу України в СОТ середня арифметична тарифних ставок за цією продукцією (без урахування дій пільгових режимів) становила 17,2 %, доходячи за окремими видами продукції до 60 %. Отже, дану секторальну ініціативу, підписану Україною, в цілому можна вважати значно ліберальнішою, ніж більшість «нульових ініціатив», проте це не означає, що вона не збільшить приток імпортованої продукції в Україну. Проведемо аналіз експорту-імпорту товарів легкої промисловості за 2007-2009 рр. у таблиці 1.7 (розраховано за даними додатку Б), що дасть змогу з’ясувати вплив секторальної угоди на розвиток легкої промисловості України.


Таблиця 1.7 – Аналіз динаміки імпорту та експорту продукції легкої промисловості за період 2007-2009 рр. по Україні




Найменування та код товару

Тарифні ставки імпорту, %

Імпорт, %

Експорт, %

пільгова

повна

2008 до

2007 р.


2009 до 2008 р.

2008 до

2007 р.


2009 до 2008 р.

Відходи шовкові (5003)







-

0,0

-

-

Нитки та пряжа з шовку (5005-5006)







25,9

142,9

-

-

Тканини з шовку (5007)







137,8

107,2

-

217,7

Вовна та відходи вовни (5101-5105)

0

2-10

108,2

36,0

28,6

478,1

Пряжа з вовни (5106-5110)

0-2

5-15

148,9

70,9

21,9

48,3

Тканини вовняні (5111-5113)

0-5

10-20

101,2

77,2

115,7

40,0

Бавовна та відходи бавовни (5201-5203)

0-1

0-10

111,4

71,1

10,9

192,2

Нитки та пряжа бавовняна (5204-5207)

0-4

5-20

99,5

109,7

95,2

58,5

Тканини бавовняні (5208-5212)

0-8

10-20

96,4

73,0

113,5

45,9

Волокно лляне, конопляне, джутове, сизалю (5301-5305)

0-2

2-20

355,6

70,3

38,8

48,3

Пряжа лляна та з інших рослин (5306-5308)

0-2

2-15

196,1

39,9

28,2

77,3

Тканини з льону та інших рослин (5309-5311)

1-5

10-20

90,0

57,8

146,9

33,2

Нитки та пряжа з хімічних ниток та волокон (5401-5406, 5508-5511)

0-4

10-15

111,5

90,6

78,0

23,5

Джути та волокна штапельні (5501-5507)

0-4

10-15

106,0

83,2

98,7

14,2

Тканини з хімічних ниток та волокон (5407-5408, 5512-5516)

0-5

5-20

115,8

67,7

122,0

79,9

Вата (5601)

2-5

20-40

116,3

92,9

95,4

85,4

Фетр і повсть (5602)

0-5

0-20

124,1

48,5

136,4

21,5

Неткані матеріали (5603)

4,3

20

112,9

68,3

214,9

99,1

Килими (5701-5705)

3-8

30-60

132,5

46,8

115,7

50,3

Інші текстильні матеріали (5801-5811, 5911)

0-8

0-40

123,4

78,0

152,6

64,4

Трикотажні полотна (6001-6006)

6,5-8

15-20

109,8

92,5

90,9

80,9

Одяг трикотажний (6101-6114, 6116-6117)

0-12

0-40

209,0

58,1

94,4

78,5

Панчішно-шкарпеткові вироби (6115)

8-12

8-12

195,2

80,7

128,4

114,2

Одяг текстильний (6201-6217)

6,3-12

6,5-40

263,7

49,7

100,7

75,4

Ковдри та пледи дорожні (6301)

6,9-12

20-40

149,9

56,1

111,5

79,5

Білизна постільна, столова, гардини, штори (6302-6303)

6,8-12

6,9-12

216,9

52,2

65,6

101,5

Інші вироби; одяг, що використовувався; ганчір’я (6304-6310)

0-12

0-40

143,6

29,5

111,3

85,5

Одяг, що використовувався (6309)

5,3

5,3

126,3

106,4

239,1

161,8

Всього товарів, що підпадають під дію ініціативи

144,53

67,47

99,49

74,23

Всього товарів, що не підпадають під дію ініціативи

216,42

49,34

98,02

57,97

Всього товарів легкої промисловості

160,42

62,06

98,94

68,21


* за даними Державної Митної Служби України (http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/index)

* курсивом виділені товарні групи, за якими темп росту імпорту вище, ніж експорту (темп падіння імпорту повільніший, ніж експорту) – негативна тенденція;

* звичайним шрифтом виділені товарні групи за якими темп росту імпорту нижче, ніж експорту (темп падіння імпорту швидший, ніж експорту) – позитивна тенденція.З даних таблиці 1.7 можна помітити тенденцію, що динаміка змін обсягу експорту й імпорту загалом по товарам легкої промисловості і по товарам, які підпадають під дію секторальної ініціативи (розділ ХІ УКТ ЗЕД – групи 50-63) неоднакова, хоч напрямок змін в цілому зберігався.

Так, на кінець 2008 р. загалом по товарам легкої промисловості бачимо зростання обсягів імпорту на 60,42 %, проте за товарними групами 50-63, які підпадають під дію секторальної угоди, обсяги імпорту зростали повільнішими темпами – лише на 44,53 %. Обсяги імпорту товарів, що не підпадали під дію секторальних угод зросли за цей же період взагалі на 116,42 %, тобто більше, ніж вдвічі. Щодо експорту продукції, для якої відповідно іноземні країни також знизили митні тарифи, то також бачимо, що протягом 2007-2008 рр. експорт скорочувався, але за товарами, що підпадають під дію угоди, – скоротився на 0,51 %, а загалом по галузі – на 1,06 %. По товарам, що не підпадали під дію ініціатив скорочення обсягів експорту було ще більш відчутним – на 1,98 %. Тобто за даний період, товарообмін в легкій промисловості на більш ліберальних умовах виявився для Україні ефективнішим, ніж на загальних.

Аналізуючи дані таблиці щодо співвідношення показників 2009 р. до 2008 р., спостерігаємо тенденцію до суттєвого скорочення товарообороту в галузі, що було спричинено руйнівною дією світової економічної кризи, та відповідно – падінням купівельної спроможності громадян України (сприяло скороченню імпорту) та нестабільною роботою вітчизняних підприємств легкої промисловості (сприяло скороченню експорту). Тепер, слід відзначити, що імпорт продукції, яка підпадає під дію секторальної угоди «Текстиль та одяг», скорочувався темпами, меншими, ніж імпорт загалом по галузі (зниження імпорту на 32,53 % проти 37,94 %). На половину скоротився імпорт продукції, ввезення якої не регулювалося дією ініціатив. В умовах кризи, як бачимо, лібералізація зовнішньої торгівлі сприяла більшому притоку імпорту, але, з іншого боку, це можна також трактувати і як позитивний фактор: дія секторальної угоди не дозволила впасти вітчизняному ринку товарів легкої промисловості (запобігла можливому виникненню дефіциту товарів, які в Україні не вироблялися, або вироблялися в недостатньому обсязі). За експортом навпаки, ситуація протягом 2009 р. суттєво покращилася. Експорт, хоч і суттєво скоротився, проте за товарами груп 50-63 – на 25,77 %, а загалом за товарами по галузі – на 31,89 %. Експорт товарів, яких не стосувалася секторальна угода «Одяг та текстиль» знизився на 42,03 %.

В цілому слід відзначити, що тенденції змін у товарообороті за галузями є вкрай негативними – до кризи відбувалося значне зростання імпорту при скороченні обсягів експорту продукції, після кризи – спостерігаємо значне падіння товарообороту в обох напрямках, хоч і вдалося досягти менших темпів падіння саме по експорту, а не по імпорту. Тим не менше, не можна не відмітити, дія угоди «Текстиль та одяг» в цілому позитивно відобразилася на товарообороті за групами продукції, на яку поширюється її дія. Зниження тарифних ставок не призвело до суттєвого збільшення імпорту порівняно з іншою продукцією галузі. Поясненням тому можу бути те, що обсяги імпорту в більшій мірі залежать від ємності та попиту на ринку, ніж безпосередньо рівня тарифних зборів. В той же час, зустрічне зниження мит країнами-учасницями СОТ для вітчизняної продукції навіть в незначній мірі покращило ситуацію з експортом вітчизняної продукції легкої промисловості.

Здійснимо більш деталізований аналіз того, по яким товарним групам із вступом України до СОТ було запроваджено найбільш ліберальний режим ввозу/вивозу продукції, та в яких випадках простежуються зміни в товарообороті, пов’язані із цим.

Перше, на що слід звернути увагу, – це зміна тарифних ставок, яка вимагається секторальною угодою. У таблиці 1.7 вказано розмір пільгових та повних ставок. Пільгова тарифна ставка діє у випадку руху товарів з країнами, із якими Україна підписала режим найбільшого сприяння (власне – країни-учасниці СОТ). Вони суттєво нижчі ніж повні тарифні ставки, які діють відповідно для країн, з якими договори про режим найбільшого сприяння не підписані. Проте слід розуміти, що секторальна ініціатива «Одяг та текстиль» є однією із найменш лібералізованих норм СОТ, і не є «нульовою ініціативою». По деяким товарним групам вона допускає достатньо високі тарифні ставки, навіть порівняно з повними (хоч вони у майже всіх випадках нижчі від них).

Так, наприклад, тільки за товарними позиціями 5101-5105 «Вовна та відходи з вовни» за домовленістю було встановлено виключно нульові ставки на імпорт (тоді як повна ставка становить від 2 до 10 %). У випадку з товарооборотом за цією групою абсолютно очевидним став вплив не лише тарифного регулювання, а й світової економічної кризи також. В 2007-2008 рр. зростав імпорт (на 8 %), тоді як і без того у багато разів менші обсяги експорту зменшилися більше, ніж на 70 %. Проте вже за рік, на кінець 2009 р. тенденція змінилася, було ввезено на 64 % менше продукції, а обсяги експорту, хоч і залишилися порівняно з імпортом мізерними, проте виросли в 4,8 рази. За цією статтею ринок, що скорочувався, не постраждав від приросту імпорту, натомість вітчизняним виробникам вдавалося вільніше організовувати експорт аналогічної продукції.

Ще однією товарною групою 5201-5203 «Бавовна та відходи бавовни» також згідно секторальної ініціативи встановлено найменші розміри тарифних ставок – 0-1 % (розміри повних тарифних ставок сягають 10 %). За нею спостерігається схожа тенденція – до настання економічної кризи в Україні протягом 2007-2008 рр. низькі ставки у сполученні з високим попитом на внутрішньому ринку сприяли зростанню обсягів імпорту зазначеної продукції – на 11,5 %, в той же час у 9 разів скоротилися і без того значно менші обсяги експорту. У кризовий період (протягом 2009 р.) спостерігалося падіння обсягів імпорту аналізованої продукції на 30 %, а обсяги експорту зросли в 3 рази.

За групами 5106-5110 «Пряжа з вовни», 5301-5305 «Волокно лляне, конопляне, джутове, сизалю» та 5306-5308 «Пряжа лляна та з інших рослин» лібералізація тарифного регулювання також відчутна – пільгові тарифні ставки 0-2 % проти повних, які за окремими позиціями сягають 15-20 %. За першими двома групами протягом 2007-2009 рр. ситуація у товарообороті принципово не покращувалася – за 2 роки постійно динаміка змін обсягів імпорту перевищувала аналогічний показник по експорту (у 2008 р. – імпорт суттєво зростав, експорт – значно скоротився; у 2009 р. імпорт скорочувався не так швидко, як відбувалося падіння експорту). Таким чином, за цими двома групами можливо констатувати погіршення становища галузі із вступом України до СОТ, коли Україна приєдналася до режиму найбільшого сприяння з країнами-членами СОТ. За третьою із вказаних груп 5306-5308 ситуація схожа на ту, що була характерна для товарних груп 5101-5105 та 5201-5203, з тією лише різницею, що у 2009 р. обсяги експорту продукції не зростали, а знижувалися, але значно меншими темпами, ніж обсяги імпорту.

За товарними групами 5204-5207 «Нитки та пряжа бавовняна», 5401-5406, 5508-5511 «Нитки та пряжа з хімічних ниток», а також 5501-5507 «Джути та волокна штапельні» протягом 2007-2009 рр. ситуація може бути оцінена як негативна і зі вступом до СОТ принципово не покращилася. Величина тарифних ставок пільгових встановлена на рівні 0-4 %, при повних ставках 5-20 % (переважно 10-15 %). До 2009 р. за всіма трьома товарними групами спостерігалося в цілому незначне падіння обсягів імпорту (до кризи – спостерігалося зростання) обсягів імпорту, і на той же період – суттєве значно відчутніше падіння експорту – до 86 % за товарною групою 5501-5507, у 2008 році також відбувалося скорочення обсягів експорту, але у значно меншій мірі – до 22 % за товарною групою 5401-5406, 5508-5511. Такі дані свідчать, що за деякими позиціями прийняття секторальних ініціатив несе серйозну загрозу частині вітчизняних виробників і погіршує їх становище.

За товарними групами 5111-5113 «Тканини вовняні», 5407-5408, 5512-5516 «Тканини з хімічних ниток та волокон», а також 5602 «Фетр і повсть» секторальною ініціативою встановлюється пільгова тарифна ставка в розмірі 0-5 % при повних ставках 0-20 %. Лише за позиціями 5407-5408, 5512-5516 вдалося зберегти позитивні тенденції здійснення товарообороту. У 2007-2008 рр. за ними спостерігалося випередження темпів приросту експорту (22 %) над темпами імпорту (15,8 %), а в 2008-2009 рр. – падіння обсягів експорту відбувалося повільніше (на 20,1 %), ніж падіння обсягів імпорту (на 32,3 %). Вітчизняні виробники зазначених товарних позицій змогли отримати певну вигоду від лібералізації торговельного режиму. Чого не можна сказати про статистику по іншим товарним групам. За групами 5111-5113 та 5602 позитивна динаміка, що спостерігалася у докризовому періоді, за 2009 р. суттєво погіршилася – товарооборот сильно зменшився, обсяги експорту значно швидше зменшувалися, ніж обсяги імпорту (майже вдвічі швидшими темпами).

Протягом аналізованого періоду лібералізація торгівлі та суттєве зниження тарифних ставок вкрай негативно відзначилося на вітчизняних виробниках товарних позицій 5309-5311 «Тканини з льону та інших рослин». Секторальна угода суттєво скоротила можливості тарифного регулювання імпорту зазначеної продукції: пільгову ставку встановлено на рівні 1-5 % проти повних ставок розміром 10-20 %. Протягом 2007-2008 рр. українським виробникам вдалося досягти зростання обсягів експорту продукції на 47 %, тоді як в той самий період обсяги імпорту скоротилися на 10 %. Світова економічна криза у 2009 р. вкрай негативно вплинула на ситуацію на ринку цих товарів: імпорт в Україну скоротився на 41 %, експорт – на 65 %.

За товарною позицією 5601 «Вата» зниження тарифних ставок внаслідок прийняття Україною секторальної ініціативи було одним з найрадикальніших. Пільгову тарифну ставку було встановлено на рівні 2-5 % залежно від різновидів продукції, тоді як повна тарифна ставка складає 20-40 %. Україна є більшою мірою імпортером даного виду продукції (співвідношення імпорт-експорт складає приблизно 2 до 1). Протягом 2007-2009 рр. ситуація з товарооборотом була несприятливою і докорінно не покращилася. Постійно темпи змін імпорту випереджали темпи змін експорту, хоча й слід відзначити, що ці зміни були досить повільними і стрімкого зростання чи падіння товарообороту не відбувалося.

Дещо вищі пільгові ставки діють для таких товарних груп, як 5208-5212 «Тканини бавовняні», а також 5801-5811, 5911 «Інші текстильні матеріали», – від 0 до 8 %. За цими двома групами ситуація по товарообороту однорідна. За першою вплив секторальних угод дещо менший, так як, повна тарифна ставка коливається в межах 10-20 %, проте протягом кризового 2009 р. це додатково сприяло погіршенню тенденцій товарообороту за відповідною продукцією. Якщо до кризи у 2008 р. було зафіксоване падіння обсягів імпорту на 3,6 % на тлі 13-відсткового зростання обсягів експорту, то вже в 2009 р. ситуація погіршилася – ринок скоротився: було імпортовано на 27 % менше продукції, експорт скоротився на 54 %. За другою групою товарів («Інші текстильні матеріали») дія секторальної угоди була більш очевидною, так як повна тарифна ставка для цих товарів складала 0-40 %. Таке суттєве полегшення режиму ввозу продукції позитивно відображалося на експорті продукції у докризовому періоді (зростання експорту у 2007-2008 рр. на 52,5 % проти зростання імпорту – лише 23,4 %). Проте кризове скорочення ринку у 2009 р. змінило ситуацію – імпорт скоротився на 22 %, але експортні досягнення вітчизняних підприємств – на 35,5 %.

Дія секторальних угод виявилася сприятливою (або принаймні ніяким чином не зашкодила) підприємствам, що виробляли продукцію товарної групи 5603 «Неткані матеріали». Для цієї групи товарів діє пільгова тарифна ставка 4,3 % проти 20-відсоткової повної ставки (як бачимо, майже п’ятиразове зниження тарифного тиску на імпорт). Тим не менше, протягом всього аналізованого періоду вітчизняні товаровиробники демонстрували кращу динаміку експорту продукції, ніж імпортери. Так, у 2007-2008 рр. обсяги імпорту зросли на 13 % при нарощенні експорту більше, ніж в 2 рази, і навіть у кризовий період 2008-2009 рр. обсяг експорту знизився лише на 0,9 %, тоді як імпортовано було на 1/3 менше продукції.

Особливу увагу слід приділити такій товарній позиції, як 6309 «Одяг, що використовувався», або так званий «Секонд-хенд». Важливо, що дією секторальної угоди «Одяг та текстиль» не знижується тарифна ставка на імпорт подібної продукції, вона, як пільгова, так і повна, становить 5,3 %. Але навіть за таких ставок обсяги легального імпорту протягом 2007-2009 рр. постійно зростали. З 46,23 млн. дол. США у 2007 р. до 58,4 млн. дол. США у 2008 р. (зростання на 26,3 %), а також з 58,4 млн. дол. США до 62,13 млн. дол. США у 2009 р. (зростання на 6,4 %). Проте, в даному випадку, не доцільно говорити про негативний вплив секторальних угод, які б дозволили спростити ввезення «секонд-хенду» в Україну. По-перше, нам і так вдалося відстояти нині діючу повну тарифну ставку, по-друге, більша частина подібних товарів ввозиться в Україну або під виглядом гуманітарної допомоги (без сплати мита), або взагалі в контрабандний спосіб. Отже, є навпаки припущення, що якби, вся продукція даної товарної групи проходила процедуру розмитнення за вказаною вище тарифною ставкою, то цілком можливо, що у 2009 р. обсяги її імпорту могли б навіть скоротитися, або несуттєво зрости (як і відбулося з легальним імпортом, що проілюстровано у табл. 1.7).

Одним із найрадикальніших полегшень тарифного тиску внаслідок прийняття секторальних ініціатив є зниження митних ставок на продукцію товарної групи 5701-5705 «Килими». Пільгова тарифна ставка складає 3-8 %, тоді як повна сягає 30-60 %. Україна в середньому імпортує в 1,5-2 рази більше такої продукції, ніж експортує, а офіційний товарооборот за аналізований період складав 50-80 млн. дол. США залежно від року. Проте за зазначеною товарною групою можемо спостерігати вже знайому за іншими товарами тенденцію. У докризовий період (2007-2008 рр.) відбувалося зростання імпорту (на 32,5 %) випереджальними темпами відносно зростання експорту (на 15,7 %). З настанням кризи ринок суттєво скоротився, тепер вже скорочення експорту відбувалося повільнішими темпами, ніж скорочення обсягів імпорту килимів (50 % зниження обсягів експорту проти 53 % скорочення імпорту).

Позитивним є той факт, що аналогічна тенденція спостерігається за товарними групами 6101-6114, 6116-6117 «Одяг трикотажний», а також 6304-6308, 6310 «Інші вироби, мішки, брезент, навіси, ганчір’я». Також відбувається суттєве зниження тарифних ставок: пільгові – 0-12 %, тоді як повні – 0-40 %. Річний товарооборот за першою із зазначених товарних груп 257-393 млн. дол. США залежно від року, а за другою – 85-165 млн. дол. США, тобто ці дві позиції складають значну долю у загальному товарообороті за продукцією галузі в цілому. До кризи, у 2007-2008 рр. знижені тарифні ставки сприяли стрімкому зростанню імпорту продукції (одягу – в 2 рази, інших виробів – на 40 %), проте не сприяли здійсненню експорту – відбулося зменшення обсягів експорту одягу на 5 %. В умовах кризи стрімке скорочення імпорту продукції (одягу – на 42 %, інших виробів – на 70 %) за темпами випереджало скорочення експорту продукції (одягу – на 21 %, інших виробів – 15 %). Отже торговельний баланс загалом по товарообороту за продукцією галузі за рахунок цих двох груп товарів у 2009 р. покращився.

Досить високими є тарифні ставки, які дозволені дією секторальної ініціативи, за товарною групою 6001-6006 «Трикотажні полотна», – вони становлять 6,5-8 %, тоді як повна ставка складає – 15-20 %. Позиції вітчизняних виробників за даною продукцією на вітчизняному ринку є досить слабкими (обсяги імпорту перевищують експорт продукції в середньому у 12 разів). Протягом всього аналізованого періоду в товарообороті за даною позицією спостерігалася незмінна негативна тенденція перевищення темпів зміни імпорту над темпами зміни експорту. Експорт продукції лише знижувався прискореними темпами, тоді як обсяги імпорту з 2007 по 2009 рр. не змінилися (зросли до настання кризи і після неї зменшилися назад до того самого обсягу).

Майже незмінними в ході переговорів по прийняттю Україною секторальної ініціативи залишилися тарифні ставки на товарну групу 6302-6303 «Білизна постільна, столова, гардини, штори» – як пільгові ставки, так і повні знаходяться в межах 6,8-12 %. Тим не менше, в товарообороті за цією продукцією відбулися суттєві позитивні для вітчизняних виробників зміни. У докризовий період (2007-2008 рр.) спостерігалося суттєве зростання обсягів імпорту продукції в Україну (більше, ніж в 2 рази), що послаблювало позиції вітчизняних виробників, і вони за рік на 1/3 скоротили експорт продукції. Як і з більшою частиною продукції легкої промисловості, за даною товарною групою у кризовому 2009 р. відбулося відчутне скорочення обсягів імпорту – майже в 2 рази, тоді як експорт даної продукції навіть зріс на 1,5 %. Фактично у 2009 р. майже вдалося вирівняти торговельний баланс за даною групою товарів (у 2007 р. взагалі експорт майже в 1,5 рази перевищував імпорт). Таким чином, аналізуючи товарооборот за даною групою, підтверджуємо, що роль тарифного регулювання в умовах економічної кризи посилюється і може створювати сприятливі умови для внутрішнього виробника.

Вищезазначене твердження значною мірою можна підтвердити і на прикладі аналізу товарообігу за групою 6115 «Панчішно-шкарпеткові вироби», де також тарифні ставки із прийняттям секторальної угоди «Одяг та текстиль» залишилися незмінними – 8-12 %, хоча в даному випадку обсяги імпорту протягом аналізованого періоду завжди були суттєво вищими, ніж обсяги експорту товарів (у 5-8 разів). Протягом 2007-2008 рр. спостерігається вже характерна тенденція – суттєво прискорений імпорт відносно зростання обсягів експорту (95 % проти 28 %). Проте вже в наступному році імпорт у зв’язку зі зниженням купівельної спроможності скоротився на 20 %, а експорт продовжував зростати, хоч і не так швидко (на 14 %). В результаті збереження тарифного регулювання вдалося суттєво скоротити співвідношення імпорт/експорт: у 2007 р. воно становило 5 до 1, у 2008 р. суттєво погіршилося – 7,5 до 1, а в 2009 р. у кризовий період тарифне регулювання знову зіграло свою корисну роль, і співвідношення майже відновилося – 5,5 до 1.

Внаслідок підписання секторальної ініціативи суттєво знижено було тарифні ставки і по таки товарним групам, як 6201-6217 «Одяг текстильний», а також 6301 «Ковдри та пледи дорожні». У першому випадку до 6,3-12 % (повна ставка – 6,5-40 %), у другому – до 6,9-12 % (повна ставка 20-40 %). За даними товарами із приходом в Україну економічної кризи також спостерігається позитивна тенденція: якщо раніше обсяги імпорту зростали стрімкіше, ніж експорту, то в минулому році ринок обвалився, але обсяги імпорту знизилися більше, ніж знизилися обсяги експорту. Це суттєво, враховуючи, що за позиціями 6201-6217 спостерігаємо найбільший товарооборот – 651-1118 млн. дол. США залежно від року, що складає приблизно 25 % загального товарообороту по галузі (з урахуванням товарів, що не підпадають під дію секторальних ініціатив). Детальніше розглянемо ситуацію з товарами цієї групи. У 2008 р. було зафіксовано стрімке зростання імпорту – у 2,6 рази, тоді як обсяги експорту зросли лише на 0,7 %. За рік до того, співвідношення експорту до імпорту за групою становило 3,3 до 1, а на кінець 2008 р. – лише 1,25 до 1. Фактично тільки за 1 рік Україна ледь не перестала бути експортноорієнтованою за даною групою товарів. Протягом 2009 р. ринок суттєво скоротився: обсяги імпорту впали вдвічі, але обсяги експорту – в меншій мірі, лише на чверть, що дозволило досягти співвідношення експорт / імпорт як 1,9 до 1, тобто дещо покращити становище. Але в даному випадку можливості тарифного регулювання були суттєво обмежені.

Таким чином, проаналізувавши товарооборот за основними товарними групами можемо прослідкувати, що вплив секторальної угоди «Одяг та текстиль», до якої приєдналася Україна із вступом до СОТ, на розвиток легкої промисловості України є вкрай неоднозначним, і залежить від конкретної товарної групи, а також з’ясовано, що є неоднаковим за різних фаз розвитку національної економіки, а саме – стадій економічного зростання (2007-2008 рр.) і кризи (2008-2009 рр.).

У докризовому періоді було характерним стрімке зростання імпорту продукції майже за всіма товарними групами (окрім 5005-5006, 5204-5212, 5309-5311), що притаманно періоду економічного зростання, коли спостерігається висока купівельна спроможність громадян, крім того вітчизняні підприємства легкої промисловості закупали більше імпортної сировини для виробництва продукції. В таких умовах зниження тарифних ставок сприяло збільшенню обсягів ввезення продукції в Україну, тоді як вітчизняні експортери суттєвих переваг тоді отримати не змогли, так як ціновий фактор не був найважливішим, натомість вітчизняні товари легкої промисловості не відповідали якісним критеріям та викликам моди.

Згубний вплив лібералізації зовнішньої торгівлі для вітчизняних підприємств легкої промисловості, який мав місце після підписання Україною секторальної угоди «Одяг та текстиль», у значній мірі вдалося подолати із настанням наприкінці 2008 р. світової економічної кризи. Низька купівельна спроможність громадян України, а також відмова багатьох виробників від використання дорожчої імпортної сировини та комплектуючих спричинили стрімке зниження обсягів імпорту продукції легкої промисловості. Зниження обсягів імпорту відбувалося майже за всіма товарними групами (окрім 5004-5007, 5204-5207, 6309), темпи скорочення імпорту – більше, ніж на третину. За 2008-2009 рр. по більшості товарних груп відбувалося також і скорочення обсягів експорту. Але слід відзначити, що темпи такого скорочення були суттєво нижчими, ніж падіння імпорту. Отже, за рік Україні вдалося дещо покращити баланс товарообороту за продукцією легкої промисловості, особливо тією, яка підпадає під дію секторальної ініціативи, що можна пояснити кращою ціновою конкурентоспроможністю вітчизняної продукції, особливо в умовах кризи, коли ціновий фактор стає значно важливішим.

Таким чином, вплив вступу України до СОТ на розвиток легкої промисловості не можна трактувати однозначно. За деякими позиціями знижені тарифні ставки дійсно призвели до суттєвого зростання імпорту (за такою продукцією, як пряжа з вовни; волокно лляне, конопляне, джутове, сизалю; пряжа лляна та з ін. рослин, килими, одяг трикотажний, текстильний; панчішно-шкарпеткові вироби; білизна постільна, столова, гардини, штори тощо). Зростання припинилося лише із настанням кризи в Україні, отже, можливо підсумувати, що вступ до СОТ приносить негативні наслідки в умовах стрімко зростаючого внутрішнього ринку. В таких випадках імпорт суттєво зростає, імпортери активізують свою діяльність, що негативно відображається на стані вітчизняних підприємств. В умовах кризи активність імпортерів та торгових представників суттєво спадає, сфера торгівлі одна з перших традиційно відчуває кризові тенденції в економіці, їх негативний вплив на внутрішнього виробника спадає, і, в деяких випадках їм вдається нормалізувати свою діяльність, зниження тарифних ставок в даному випадку грає на їх користь, що ми змогли побачити з таблиці 1.7. Це у 2008-2009 рр. було характерно для таких товарних позицій, як тканини з шовку; вовна та відходи з вовни; бавовна та відходи з бавовни; неткані матеріали; панчішно-шкарпеткові вироби; білизна постільна, столова, гардини, штори.

Стає очевидним, що враховуючи вищезазначене, не можливо розглядати вступ України до СОТ як беззаперечний фактор розвитку чи джерело небезпек для підприємств легкої промисловості України. Розробка програм з активної регуляторної політики, підтримки розвитку і модернізації галузі в цілому з урахуванням норм Світової організації торгівлі є вкрай актуальною в сучасних умовах господарювання.

Як видно із вищезазначеного, висока цінова конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції в цілому може забезпечити нейтралізацію негативного впливу від лібералізації імпорту. Значно більшими загрозами для металургії та хімічної промисловості є ринкова кон’юнктура, що суттєво погіршилася із настанням світової економічної кризи, а також посилення конкуренції з боку російських підприємств хімічної промисловості, яка визначатиметься доступністю для них основного виробничого та енергетичного ресурсу зазначених виробництв – природного газу, тоді як суттєве підвищення цін на нього для вітчизняних підприємств є прямою загрозою для галузі.

Згідно зазначених вимог у процесі інтеграції до СОТ, за 2005-2008 рр. було прийнято 55 законів України та велику кількість постанов Кабінету Міністрів України із змінами, які приводять окремі їх положення у відповідність з правилами СОТ. Зокрема, виділимо наступне [13, c. 6-8]:

- 28.05.2008 р. Указом Президента України № 481 зупинена дія постанови КМУ № 189 від 12.03.2008 р., якою були обмежені обсяги експорту насіння сояшнику та соняшникової олії в розмірах відповідно 1 тис. тон та 300 тис. тон з метою недопущення зростання цін на внутрішньому ринку України. Така постанова фактично унеможливлювала експорт зазначеної продукції, що за оцінками Світового Банку призвело того, що виробники зазнали збитків у розмірі 660 млрд. дол. США [18];

- 10.04.2008 р. ВРУ приймає Закон України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі № 250-VI», який містить в собі Звіт Робочої групи з питань вступу України до СОТ, що передбачав зобов’язання відмінити обмеження експорту зерна з дати вступу України до СОТ;

- постановою КМУ № 529 від 04.06.2008 р. скасовано ліцензування експорту української металопродукції, на яку були встановлені квоти при постачанні до ЄС;

- Україною взято зобов’язання почати поступове зниження експортного мита на живу худобу та шкіряну сировину, починаючи з 1 січня 2009 року;

- експортне мито на відходи та брухт чорних металів буде зменшуватися відповідно до Законів України № 400-V від 30.11.2006 р. та № 1105-V від 31.05.2007 р. Експортне мито на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням буде зменшуватися відповідно до Законів України № 441-V від 13.12.2006 р. та № 1106-V від 31.05.2007 р.

Вищевказані зміни не можливо трактувати однозначно. З одного боку, прийняті зобов’язання – це поширення світової практики в українське економічне життя та функціонування ринку, з іншого, – більшість із них стимулювали вітчизняних виробників до нарощування експорту, що нерідко спричиняло дефіцит відповідних товарів на внутрішньому ринку (що й сталося у випадку із такими товарами, як соняшникова олія, хліб, а також металоконструкції) і суттєве підвищення внутрішніх цін на них.

Тим не менше, зазначені вище принципи, підходи та вимоги – це набір міжнародних правил, виконання яких вимагається від країн при здійсненні торговельних відносин між собою та реалізації внутрішньої економічної політики. Їх головною метою є сприяння відкритій і ліберальній торговельній політиці, що в кінцевому результаті має створити умови для підвищення рівня життя та зростання реального доходу громадян, забезпечення повної зайнятості, розширення виробництва й торгівлі, оптимального використання світових ресурсів. До задач СОТ, які останніми роками набувають все більшої актуальності, слід віднести сприяння захисту та збереженню навколишнього середовища, а також сприяння країнам, які розвиваються, та особливо найменш розвиненим у забезпеченні для них більшої частки у зростання міжнародної торгівлі.

З урахуванням значної диспропорції в розвитку країн-учасниць ГАТТ/СОТ, яка за свою 60-річну історію стала глобальною організацією, разом із рядом вимог до лібералізації міжнародної торгівлі та внутрішньої економічної політики, установчі документи СОТ передбачають значну кількість перехідних положень та легальних захисних механізмів для найменш розвинутих країн та нових членів організації, що відповідає її основним програмним цілям – створенню рівних можливостей розвитку країн світу та глобальне підвищення рівня життя. Особливо це актуально для країн із перехідною економікою, в тому числі й України, де виникають об’єктивні проблеми використання ринкових механізмів та важелів управління національним господарством та вирішення торговельних суперечок. Проілюструємо зазначене положення у таблиці 1.8, де наведемо ряд проблем, із якими стикнулася промисловість України після вступу до СОТ, з одного боку, та запропоновані СОТ захисні механізми – з іншого [14, c. 75-76].

Як можемо побачити із таблиці 1.8, в рамках СОТ існує достатня кількість легальних захисних механізмів для вітчизняного виробника та суспільства в цілому, проте зазначені в таблиці загрози і проблеми свідчать, що вітчизняні промислові підприємства виявилися в недостатній мірі підготовленими до функціонування в умовах перебування України в СОТ. Переваги відкритих кордонів не були використані вітчизняними суб’єктами господарювання цілком і одразу, натомість зростаюча кількість імпортованої низькоякісної продукції становить загрозу як для споживачів, так і для розвитку вітчизняного виробника.


Таблиця 1.8 – Можливості та загрози, що виникли в легкій промисловості України із вступом до СОТ [складено за 14]


№ п/п

Ризики та загрози

для промисловості, що виникли із вступом до СОТ



Захисні механізми та дії,

що дозволені правилами СОТ (для України до 10 років, крім п. 6)



1.

Приток дешевшої імпортної продукції на внутрішній ринок України

Здійснення процесу антидемпінгових розслідувань

Здійснення заходів з обмеження імпорту виробів (у випадках, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, стандартам України або несуть шкоду навколишньому середовищу)

Право країн на встановлення тарифів (зборів) на експорт та імпорт продукції з урахуванням потреб розвитку найменш розвинених галузей промисловості та таких, які переживають кризовий період

Можливе квотування імпорту. З метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам та тимчасовими проблемами з платіжним балансом країни

2.

Збільшення експорту сировини для промисловості, що шкодить вітчизняному виробнику

Можливе квотування експорту сировини, коли внутрішня ціна на неї утримується на рівні, нижчому за світову ціну в результаті впровадження урядом плану стабілізації

3.

Зниження якості стандартів і вимог до імпортованої продукції промисловості

Правила СОТ не вимагають перегляду норм безпечності продукції в разі, якщо це навмисно не спрямовано на створення перепон у міжнародній торгівлі

4.

Виникнення можливих обмежень в кооперації та торгівлі із країнами, з якими раніше було досягнуто домовленості про особливі умови сприяння та преференції

Обмеження пом’якшуються у випадку наявності так званих «історичних преференцій» (зв’язків країн, що раніше входили до одного державоутворення або за типом «метрополія-колонія», а також за наявності зв’язків в межах регіональних зон вільної торгівлі та митних союзів держав). Ці правила також пом’якшуються для країн, що розвиваються

Продовження табл. 1.8

5.

Технологічне та кадрове відставання підприємств промисловості порівняно з аналогічними в рамках учасників СОТ

Надання технічної допомоги розвинутими країнами на взаємно узгоджених умовах (підготовку персоналу, допомоги в запровадженні різних заходів, надання консультацій стосовно застосування положень СОТ та ін.)

6.

Обмеження субсидування експорту державою

Перші 8 років після вступу до СОТ не діють обмеження субсидіювання експорту, та додатково ще 2 роки, якщо в країні рівень ВВП на душу населення не перевищує 1000 дол. США, а товар, що субсидується, на світовому ринку не зайняв долю продаж вище 3,25 %

Одним із інструментів дослідження реальних наслідків вступу України до СОТ вважаємо аналіз обсягів товарообороту, зокрема експорту та імпорту, динаміки зазначених показників, а також змін у структурі експорту й імпорту.

В цілому, якщо аналізувати дані Держкомстату України, то можна відзначити тенденцію до загальної активізації міжнародної торгівлі. Експорт товарів та послуг у 2008 р. зріс порівняно з попереднім на 34,9 %, тоді як у 2007 р. було зафіксовано зростання у розмірі 27,2 %. Аналогічну ситуацію можна спостерігати з імпортом – у 2008 р. його обсяги склали 140,3 % порівняно із попереднім роком, а в 2007 р. – 134,5 %. Можна навіть констатувати деяке покращення з огляду на те, що скоротилася різниця між приростами обсягів експорту й імпорту. За аналізований період зростання обсягів імпорту товарів та послуг прискорилося на 5,8 %, тоді як приріст обсягів експорту відбувався дещо швидше – на 7,7 %. Але цього виявилося недостатньо, для того щоб подолати іншу негативну тенденцію – до погіршення зовнішньоторговельного балансу України. Протягом першого року України в СОТ він погіршився, і його дефіцит складав 13,3 млрд. дол. США у 2008 р. проти 7,3 млрд. дол. США. Тобто, стає очевидним, що в умовах докризового зростання, коли обсяги споживання товарів населенням України були значними, вітчизняна економіка не могла забезпечити потреби громадян, і суттєво поступалася позиціями іноземним [17].

За той самий період здійснимо аналіз структури імпорту та експорту товарів та послуг за рядом видів продукції, зокрема недорогоцінними металами та виробами з них, продукцією машинобудування, продукцією АПК та харчової промисловості, продукцією хімічної та легкої промисловості. Зведемо результати у таблицю 1.9.

Таблиця 1.9 – Аналіз змін у структурі імпорту та експорту товарів та послуг за видами продукції за період 2006-2009 рр. по Україні (фрагмент) [17]


Частки видів продукції у структурі загального експорту та імпорту України за періодами, %

Недорогоцінні метали та вироби з них

Продукція машино-

будування



Продукція АПК та харчової промисловості

Продукція хімічної промисловості

Продукція легкої промисловості

Січень-листопад 2006 р.
















- експорту

43,0

8,5

12,4

8,8

3,5

- імпорту

7,4

17,4

6,9

8,5

4,0

Січень-листопад 2007 р.
















- експорту

42,4

9,9

12,6

8,2

3,1

- імпорту

7,9

17,4

6,7

8,7

3,2

Січень-листопад 2008 р.
















- експорту

42

9,2

15,7

7,6

2,2

- імпорту

7,6

15,6

7,3

8

3,3

Січень-листопад 2009 р.
















- експорту

32,7

12,5

23,9

6,5

2,6

- імпорту

6

13,6

10,8

11,7

4,2

Проілюструємо інформацію з таблиці 1.9:



Рисунок 1.1 – Частка продукції металургії в структурі експорту/імпорту за період 2006-2009 рр. по Україні, % [17]

Як можемо побачити з рис. 1.1, Україна в набагато більшій мірі є експортером металопродукції, ніж її імпортером (різниця між величинами часток в загальному експорті та в загальному імпорті по цим видам продукції складає більш, ніж 5 разів).

Протягом 2006-2009 рр. слід відзначити тенденцію до зниження частки металопродукції в структурі сукупного експорту, тобто вітчизняна економіка, хоч і повільними темпами, але все менше орієнтується на експорт металопродукції. Особливо стрімко це проявилося в кінці 2008 р. і протягом 2009 р., коли Україна суттєво скоротила обсяги експорту зазначеної продукції. В той же час спостерігається і тенденція поступового зниження частки продукції металургії в структурі імпорту, особливо це почало проявлятися в період саме після вступу України до СОТ. Отже, не можливо говорити про негативний вплив вступу України до СОТ на розвиток виробників недорогоцінних металів та виробів з них, проте слід відзначити, що така нейтральна тенденція змінилася на вкрай негативну із настанням економічної кризи наприкінці 2008 р. Таким чином, умови вільної конкуренції на ринку, що стрімко скорочується і зазнає кризових потрясінь, є вкрай небезпечними для вітчизняних металургів, які виявилися не готовими до здорожчання енергоносіїв та сировини, і пошуку нових ринків збуту металопродукції.


Рисунок 1.2 – Частка продукції машинобудування в структурі експорту/імпорту за період 2006-2009 рр. по Україні, % [17]


З рис. 1.2. очевидно, що протягом зазначеного періоду Україна більшою мірою була споживачем продукції машинобудування (крива експорту постійно розміщується нижче кривої імпорту). Протягом 2006-2007 рр. різниця між частками експорту та імпорту продукції машинобудування в загальному торговельному балансі становила майже 2 рази, що не відповідає засадам інформаційно-інноваційного розвитку та побудови економіки знань в Україні. Слід відзначити, що в цілому, починаючи з 2008 р., коли наша країна стала повноправним членом СОТ, тенденція почала покращуватись. У 2008 р. не вдалося наростити долю зазначеної продукції у структурі експорту, спостерігалося незначне падіння, проте вдалося скоротити й обсяги імпорту даної продукції, причому в більшій мірі, що дещо покращило торговельний баланс. Протягом 2009 р. спостерігалося суттєве скорочення імпорту продукції машинобудування, що є швидше наслідком світової економічної кризи, особливо негативним це явище є у випадку суттєвого скорочення ввезення в Україну новітнього виробничого обладнання. Проте позитивним є те, що протягом кризового 2009 р. вдалося суттєво підвищити долю зазначеного виду продукції в структурі експорту. В умовах кризи висока конкурентоспроможність вітчизняної продукції разом із нижчими в більшості випадків цінами виявилася затребуваною на світових ринках, а лібералізація міжнародної торгівлі, що забезпечується членством України у СОТ, дозволила майже замістити імпорт експортом. Тобто, з високою вірогідністю можна прогнозувати, що виробники більш технологічної продукції у СОТ матимуть більше переваг, ніж виробництва перших декількох технологічних укладів.

Рисунок 1.3 – Частка продукції АПК та сільського господарства в структурі експорту/імпорту за період 2006-2009 рр. по Україні, % [17]

З даних рис. 1.3. очевидно, що Україна є в значно більшій мірі експортером сільськогосподарської продукції, ніж імпортером. Протягом всіх аналізованих періодів частка сільськогосподарської продукції в загальному експорті перевищує частку її в імпорті в середньому в 2 рази. До вступу України в СОТ ця тенденція була незмінною, а структура експорту й імпорту – стабільною. Починаючи з 2008 р., частки даної продукції в структурі товарообороту починають зростати, що досягло свого піку в 2009 р. Дана тенденція пояснюється також у більшій мірі впливом світової економічної кризи. На світових ринках продовольча продукція займає більш важливу роль, ніж дорогі товари довготривалого вжитку. Проте, слід відзначити, що в структурі експорту частка продукції АПК зростала швидшими темпами, ніж частка імпорту, отже, можна зробити висновок, що, по-перше, українським сільгоспвиробникам вступ до СОТ не лише не зашкодив, а й сприяв зростанню експортних можливостей, в той же час, по-друге, вступ до СОТ сприяв і зростанню імпорту сільськогосподарської продукції (особливо з урахуванням впливу економічної кризи і відповідних змін в попиті серед населення).

Рисунок 1.4. Частка продукції хімічної промисловості в структурі експорту/імпорту за період 2006-2009 рр. по Україні, % [17]


З даних рис. 1.4. можна зробити висновок, що протягом 4 років з 2006 по 2009 рр. відбулися суттєві зміни в структурі товарообороту, і Україна досить швидко перетворилася з експортноорієнтованої за продукцією хімічної промисловості в імпортнозалежну. Вже в 2007 р. частка імпорту даного виду продукції перевищувала частку експорту в загальному товарообороті. Частка продукції в експорті щороку знижувалася, причому все швидшими темпами, логічно, що погіршення стану в галузі призвело до того, що все більшим стає проникнення на український ринок імпортованої продукції хімічної промисловості. Найбільш яскраво така негативна тенденція проявилася в 2009 р. Таким чином, вступ України до СОТ суттєво ослабив позиції вітчизняної хімічної промисловості. Лібералізація зовнішньої торгівлі в даному випадку не дозволила виробникам якимось чином компенсувати вплив світової економічної кризи й подорожчання енергоносіїв та сировини (в основному, природного газу).

Рисунок 1.5. Частка продукції легкої промисловості в структурі експорту/імпорту за період 2006-2009 рр. по Україні, % [17]


З даних рис. 1.5. видно що за останні чотири роки Україна була більшою мірою імпортером продукції легкої промисловості, ніж її експортером. До 2008 р. цей ринок в цілому за структурою загального товарообороту скорочувався (більші частки були у високотехнологічної продукції машинобудування, хімічної промисловості). Із вступом України до СОТ в 2008 р. спостерігаємо подальше і прискорене зниження експортних можливостей вітчизняних підприємств, натомість частка продукції легкої промисловості в загальному імпорті дещо зросла. Це – невтішна тенденція. Можна говорити, що відкриття кордонів і торговельних бар’єрів сприяло ввезенню в Україну зазначеної продукції, тоді як українські підприємства не змогли скористатися такими можливостями, і зіткнувшись із посиленням конкуренції на ринку, ще більше втратили свої позиції. Зростання показників у структурі експорту в 2009 р., по-перше, пояснюється впливом економічної кризи, коли товари першої необхідності (одяг і харчування) починають витісняти з товарообороту високотехнологічну продукцію та засоби виробництва, по-друге, це зростання було знівельовано ще суттєвішим зростанням часки продукції легкої промисловості в структурі імпорту. Таким чином, імпортозалежність України за продукцією легкої промисловості із вступом України до СОТ зросла, дана галузь виявилася непідготовленою до нових умов господарювання, державними органами влади було розроблено недостатньо механізмів захисту галузі від ще більшого загострення кризи.

Наслідки вступу України до СОТ для вітчизняних підприємств легкої промисловості розглянуто також в роботі вітчизняних вчених Линика В. М. та Шпирки Ю. В. [15]. Вони представили результати експертного дослідження фахівців галузей української економіки та зокрема легкої промисловості (табл. 1.10).


Таблиця 1.10 – Результати експертних оцінок наслідків приєднання України до СОТ, % [15]


Галузь

Наслідки (% голосів експертів)

дуже позитивні (К= +2)

позитивні (К= +1)

нейтральні (К= 0)

негативні (К= –1)

дуже негативні (К= –2)

Легка промисловість, (Е)

14,7

27,2

29,4

21,9

6,8

Використаємо наступну формулу:



, (1.1)

де: Н – загальний наслідок для легкої промисловості від вступу України до СОТ; Е – значення експертних оцінок, К – коефіцієнт розрахунку економічних наслідків, одержано зведені результати (табл. 1.11).


Таблиця 1.11 – Зведені результати впливу наслідків вступу України до СОТ для легкої промисловості [15]


Галузь




Н

+2

+1

0

–1

–2




Легка промисловість

+29,4

+27,2

0

–21,9

–13,6

+21,1

Отже за результатами проведеного дослідження було з’ясовано, що фахівці в галузі легкої промисловості в своїй більшості позитивно оцінюють вплив вступу України до СОТ на вітчизняну легку промисловість. Але, на нашу думку, нейтральну оцінку слід розглядати як нереалізовані можливості, які слід віднести до негативних (–29,4). З такої точки зору виходимо на загальний наслідок негативний (–8,3). Тому ще необхідно докласти значних зусиль задля отримання позитивного ефекту від вступу України до СОТ, що й було підтверджено вище даними про структуру експорту й імпорту і зокрема, частки товарів легкої промисловості в них [12].

В цілому ж за проаналізованими 5 групами товарів та послуг, можемо визначити наступні тенденції, актуальні для української економіки:

- вступ України до СОТ прийшовся на початок світової економічної кризи, що ускладнює визначення впливу та наслідків вступу України до СОТ;

- членство в СОТ створює значну небезпеку для розвитку традиційних галузей економіки (металургія, хімічна та легка промисловість) в разі неефективного використання ресурсів на цих підприємствах та відсутності комплексних загальнодержавних програм розвитку галузей, не впровадження по галузям сучасних принципів управління (менеджменту);

- умови СОТ максимально сприяють виробникам високотехнологічної продукції, навіть в умовах економічних криз за даними групами товарів можливо покращувати торговельний баланс (проте це не повинно здійснюватись за рахунок скорочення імпорту високотехнологічного виробничого обладнання);

- членство в СОТ найбільш сприятливе для виробників сільськогосподарської продукції, так як відбувається суттєве розширення як внутрішнього, так і зовнішніх ринків. Для вітчизняних виробників – це суттєва перевага, якою вдається скористатися.

Ще одним із важливих об’єктів аналізу тенденцій, які мають місце в економіці України із вступом до СОТ, є дослідження змін інвестиційного клімату в Україні. Важливість показника приросту інвестування та змін структури інвестицій полягає в тому, що це – основа майбутнього розвитку економіки України. І, навіть, якщо вище ми приходимо до невтішних висновків, аналізуючи зміни в товарообороті України, наявність позитивних тенденцій щодо інвестування може бути підтвердженням правильності курсу нашої країни на інтеграцію в СОТ.

Проаналізуємо динаміку наступних показників за період 2006-2009 рр.: обсяги прямих інвестицій та їх динаміка; прямі інвестиції в розрахунку на 1 особу. Результати представимо у табл. 1.12 [17].

Таблиця 1.12 – Аналіз інвестиційної привабливості до і після вступу України до СОТ [17]




Показник

Обсяги прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США

У % до попереднього року

Прямі інвестиції на 1 особу (наростаючим підсумком), дол. США

% приросту за рік

2006

4717,3

60,1

463,6

-

2007

7935,4

168,2

637,7

37,6

2008

6073,7

76,5

773,0

21,2

2009

4410,4

72,6

872,6

12,9

На рис. 1.6. приведемо динаміку надходження в Україну прямих іноземних інвестицій поквартально за 2007-2008 рр.



Рисунок 1.6. Динаміка надходження в Україну прямих іноземних інвестицій поквартально за кварталами за період 2007-2008 рр. [17]


Як можемо побачити з даних у табл. 1.12 та на рис. 1.6, вступ України до СОТ не посприяв притоку прямих іноземних інвестицій в українську економіку. Входження України до зазначеної організації не пом’якшило руйнівного впливу світової економічної кризи на вітчизняні підприємства. Стрімка девальвація гривні, що мала місце наприкінці 2008 р., створила вкрай несприятливі та нестабільні умови ведення бізнесу в Україні, що призвело до згортання інвестиційних програм та навіть відтоку інвестицій з країну в IV кварталі. Навіть з урахуванням того, що кількість населення в Україні щороку скорочується, протягом 2007-2009 рр. прямі іноземні інвестиції в розрахунку на душу населення приростали в наростаючому підсумку все повільнішими темпами. Крім того, слід виділити також і негативний фактор політичної нестабільності, який протягом останніх 6 років суттєво стримував приток прямих іноземних інвестицій. Таким чином, з позиції інвестування, вступ України до СОТ припав на вкрай несприятливий період, і переваги, що могла отримати від цього країна були знівельовані. Адже досвід країн Східної Європи, які незадовго до того вступили до СОТ, свідчить про абсолютно протилежне: так, за даними UNCTAD, у Болгарії в наступний після вступу до СОТ рік іноземні інвестиції зросли у 4,6 рази, а у Словенії через рік після вступу вони зросли в 2,2 рази, в Естонії за 2 роки після вступу до СОТ прямі іноземні інвестиції збільшились на 77,7 % (1999-2001 рр.).

Та, незважаючи на невтішні результати аналізу приведених вище статистичних даних, не слід вважати, що лібералізація торговельно-економічних відносин, якої притримується СОТ, несе для сучасної України погіршення інвестиційного клімату. Активізація процесів захисту інтелектуальної власності, а також захисту прав інвесторів, що є зобов’язаннями будь-якої країни, що вступає до СОТ, є потужною гарантією притоку інвестицій у майбутньому. Більша урегульованість правил гри, яка характерна для країн-членів СОТ, в будь-якому випадку сприятиме покращенню інвестиційного клімату України.

Таким чином, можна зробити висновок, що вплив вступу до СОТ на економіку України є вкрай неоднозначним, значна кількість показників економічного розвитку знизилися за останні 2 роки. Стає очевидною непідготовленість України до вступу в зазначену організацію (як на рівні окремих суб’єктів господарювання, так і на макрорівні), особливо в період світової економічної кризи. Вітчизняним виробникам слід суттєво підвищити ефективність своєї діяльності майже по всім напрямкам. І це ставить об’єктивну задачу адаптації вітчизняного законодавства до нових умов господарювання та міжнародної торгівлі. На думку дослідників, у цьому напрямку була проведена недостатня робота, спрямована здебільшого на формальну адаптацію законодавства вимогам СОТ. Натомість, в українській нормативно-правовій базі бракує реальних захисних механізмів, а також можливостей для суттєвого підвищення ефективності вітчизняних виробників продукції легкої промисловості як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому.

Таким чином, для органів державної влади, так і науково-дослідних установ, громадських організацій, об’єднань промисловців та підприємців перспективним напрямком роботи залишається адаптація нормативно-правової бази, активізація співпраці з інституціями СОТ, прискорення процесу обміну інформацією. У такому випадку членство України в СОТ відкриває перед представниками легкої промисловості перспективи нарощення експортного потенціалу, якісного оновлення продукції. Посилення конкурентного середовища на внутрішньому ринку сприятиме підвищенню якості пропонованої до продажу продукції. Дія Угод СОТ передбачає посилення боротьби із контрабандною та контрафактною продукцією. Можна зробити висновок, що вступ до СОТ при належній підготовці країни позитивно відобразиться на становищі як виробників продукції легкої промисловості, так і її споживачів, тобто громадян України.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка