Теоретико-методологічні засади



Сторінка14/25
Дата конвертації16.04.2016
Розмір6.23 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25
4.2. Сучасний стан розвитку трудового потенціалу

на підприємствах легкої промисловості України
Значення трудового потенціалу як важливого чинника соціально-економічного розвитку України витікає з багатогранності його функцій, які він відіграє, та стратегічних завдань держави щодо підвищення добробуту громадян України на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу.

Забезпечення широкого спектра потреб населення, зростання його добробуту є основною засадою розвитку вітчизняної легкої промисловості. Зорієнтована безпосередньо на споживача, вона є провідною у виробництві товарів народного споживання, серед яких – тканини всіх видів, швейний і трикотажний одяг, взуття, шкіргалантерея і шкір товари, фурнітура, фарфоровий посуд та іграшки.

Вітчизняна легка промисловість історично має значний потенціал. Сьогодні вона налічує понад 4 тис. підприємств, де зосереджено більше 120 тис. робочих місць.

Ринкові перетворення докорінно змінили економіку України. Однак на фоні інших видів господарської діяльності підприємства легкої промисловості значно повільніше та болючіше адаптуються до нових умов господарювання.

До початку 90-х років минулого сторіччя легка промисловість України являла собою багатогалузевий комплекс, куди входило 25 підгалузей, 500 підприємств із більше ніж 500 тис. робочих місць. Так, один працівник, зайнятий в легкій промисловості, маючи втричі менше технічного оснащення, ніж в цілому по країні, приносив вдвічі більше користі у вигляді платежів до бюджету [41].

Ця галузь забезпечувала роботою 5 % працездатного населення України. Висока рентабельність виробництва товарів текстильної галузі, що становила від 20 до 50 %, дозволяла здійснювати дотацію інших галузей народного господарства, а в багатьох районах і областях це було основним джерелом для формування місцевих бюджетів і утримання соціальної сфери.

Ситуація, в якій опинилися підприємства легкої промисловості у процесі становлення нових ринкових методів господарювання, була характерною для більшості промислових підприємств України.

Крім високої професійної підготовки робітники легкої промисловості відрізняються своєю гнучкістю стосовно робочого часу. Так, текстильні підприємства традиційно завжди працювали в три зміни (у тому числі, нічні і вечірні) і багато хто – за графіком (по суботах і неділях).

Легка промисловість забезпечує потреби населення та промисловості у тканинах, шкіряних виробах, нитках тощо. За період 2003-2008 рр. по окремим видам продукції спостерігається позитивна динаміка зростання обсягу виробництва (додаток Е). У цілому підприємства цієї сфери бізнесу можна віднести до трудодомінаційних, але в окремих випадках зі значним впливом машин та устаткування на ефективність їхньої діяльності. Динамічність ринкового попиту на продукцію легкої промисловості (у частині товарів для населення) робить необхідною оцінку конкурентоспроможності потенціалу підприємств цієї галузі.

Аналіз трудового потенціалу легкої промисловості дозволяє виокремити певні особливості його кількісно-якісного стану і структури. По-перше, у легкій промисловості відбувається скорочення зайнятості при її збільшенні в інших окремих галузях промисловості.

Як видно з табл. 4.5., в Україні відбувається перерозподіл зайнятості між різними галузями промисловості. При цьому у промисловості спостерігається зменшення частки зайнятих в переробній промисловості, що погіршує структуру зайнятості. Динаміка середньорічної чисельності працівників за всіма видами промислової діяльності показує, що чисельність працівників зросла лише у целлюзно-паперовій промисловості, у виробництві гумових та пластмасових виробів. В усіх інших видах діяльності чисельність працівників скорочувалася. Найбільшою мірою це спостерігалося якраз в легкій, текстильній та шкіряній промисловості.

Так, у 2008 р. порівняно з 2000 р. загальна середньорічна кількість працівників легкої промисловості скоротилася на 58,8 %, у тому числі в текстильному виробництві та пошитті одягу відбулося зменшення чисельності на 59,7 %, у виробництві шкіри та шкірного взуття – зменшення на 53,6 %. Скорочення зайнятості у легкій промисловості не відповідає загальносвітовим тенденціям, адже в умовах зменшення обсягів промислового виробництва зниження чисельності зайнятих не може свідчити про підвищення ефективності праці завдяки інноваційним процесам.

В легкій промисловості України скорочення чисельності зайнятих обумовлено не стільки вдосконаленням техніко-технологічних параметрів виробництва, скільки поступовим вивільненням надлишку робочої сили. Про це свідчить чисельність працівників, які працюють в умовах неповної зайнятості. Значна кількість працівників працює в режимі неповного робочого дня (тижня) та перебуває в адміністративних відпустках, їх частка протягом 2008 р. суттєво збільшилася (табл. 4.6). Ці негативні тенденції мають місце і нині у 2009-2010 рр. Явище прихованого безробіття слід розцінювати як недовикористання трудового потенціалу офіційно зайнятих працівників, адже вони працевлаштовані на роботу з повним робочим часом, а фактично недопрацьовують, не забезпечують планово-нормативної продуктивності праці, не одержують повної оплати праці через незалежні від них причини – адміністративні, технологічні, економічні або соціальні.Таблиця 4.5 – Динаміка та структура середньорічної кількості штатних працівників за видами промислової діяльності по Україні за період 2000-2008 рр.





2000 р.

2005 р.

2008 р.

Зміна середньорічної чисельності 2008 р. до 2000 р.

тис.

осіб


%

тис.

осіб


%

тис.

осіб


%

тис.

осіб


%

у структурі, %

Промисловість – усього

4061

100

3416

100

3188

100

-873

-21,5

-

Добувна промисловість

615

15,2

518

15,2

480

15,1

-135

-22,0

-0,1

Переробна промисловість

2917

71,8

2370

69,4

2192

68,7

-725

-24,8

-3,1

У тому числі:




























харчова промисловість та перероблення
сільськогосподарських продуктів

518

12,7

465

13,6

436

13,7

-82

-15,8

+1,0

легка промисловість

262

6,4

147

4,3

108

3,4

-154

-58,8

-3,0

текстильна промисловість та пошиття одягу

221

5,4

126

3,7

89

2,8

-132

-59,7

-2,6

виробництво шкіри та шкірного взуття

41

1,0

21

0,6

19

0,6

-22

-53,6

-0,4

виробництво деревини та виробів з деревини

41

1,0

37

1,1

40

1,2

-1

-2,4

+0,2

целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа

60

1,5

66

1,9

72

2,3

12

+20,0

+0,8

виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення

54

1,3

59

1,7

50

1,6

-4

-7,4

+0,3

хімічна та нафтохімічна промисловість

201

4,9

182

5,3

174

5,5

-27

-13,4

+0,6

хімічне виробництво

159

3,9

134

3,9

119

3,7

-40

-25,2

-0,2

виробництво гумових та пластмасових виробів

42

1,0

48

1,4

55

1,7

13

+30,9

+0,7

виробництво інших неметалевих мінеральної продукції

203

5,0

154

4,5

149

4,7

-54

-26,6

-0,3

металургія та обробка металу

434

10,7

425

12,4

407

12,8

-27

-6,2

+2,1

машинобудування

1061

26,1

773

22,6

687

21,5

-374

-35,2

-4,6

виробництво машин та устаткування

497

12,2

352

10,3

293

9,2

-204

-41,0

-3,0

виробництво електричного та електронного
устаткування

281

6,9

174

5,1

165

5,2

-116

-41,3

-1,7

виробництво транспортних засобів

283

7,0

247

7,2

229

7,2

-54

-19,1

+0,2

інші галузі промисловості

83

2,0

63

1,8

69

2,2

-14

-16,9

+0,2

Виробництво та розподілення електроенергії, газу і води

529

13,0

527

15,4

516

16,2

-13

-2,5

+3,2

Неповна зайнятість – серйозна економічна проблема для ринкового суспільства. Боротьба з нею завжди є одним із найголовніших завдань у сфері макроекономіки. До причин неповної зайнятості слід також віднести структурні зрушення в економіці під впливом науково-технічного прогресу, циклічність економічного розвитку, нерівномірне розміщення продуктивних сил, прагнення працівників знайти кращу роботу, яка б відповідала їх можливостям і вище оплачувалась.
Таблиця 4.6 – Приховане безробіття у легкій промисловості України, (%)

Наймані працівники

Промисловість в цілому

Текстильне виробництво, виробництво одягу, хутра та виробів з хутра

Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів

2006 р.




знаходилися в адміністративних відпустках

2,8

7,6

6,9

працювали в режимі неповного робочого дня

9,8

15,2

24,9

2007 р.




знаходилися в адміністративних відпустках

2,7

8,1

4,6

працювали в режимі неповного робочого дня

8,4

13,7

20,7

2008 р.




знаходилися в адміністративних відпустках

3,2

8,0

4,7

працювали в режимі неповного робочого дня

20,6

22,0

32,0

*Джерело: складено автором за даними [22, c. 112]
Робота в режимі неповного робочого часу або відпустки з ініціативи адміністрації стала найбільш розповсюдженим явищем у легкій промисловості (порівняно з іншими галузями). В умовах вимушеної неповної зайнятості працівники використовуються нижче своїх можливостей, здібностей, знань, квалiфiкацiї, наслідком чого є низька продуктивнiсть праці. Крім працiвникiв, які зайняті неповний робочий час i отримують вiдповiдну заробітну плату, зайвих працiвникiв, які одержують повну заробітну плату, осіб, якi перебувають у відпустках зі збереженням або з частковим збереженням заробітної плати, до прихованих безробітних відносять також тих, хто формально не має роботи, але не зареєстрований офiцiйно службою зайнятості. Останнє виникає за умов низького рівня розмiрiв допомоги по безробіттю, невисоких шансів отримати роботу через державні служби зайнятостi, існування можливості одержання доходів вiд «нерегламентованої» (незареєстрованої) зайнятості населення.

Зменшення середньорічної чисельності працівників легкої промисловості має випереджаючий характер порівняно з іншими галузями. Це, в свою чергу, відбивається на частці працівників легкої промисловості у загальній чисельності працівників промисловості України. Так, якщо у 2000 р. питома вага працівників легкої промисловості складала 6,4 %, то вже у 2007 р. вона зменшилась до 3,65 %. Як видно з рис. 4.3, характер зміни набув чітко вираженої негативної тенденції.



Рисунок 4.3 – Динаміка частки середньорічної кількості працівників легкої промисловості у загальній кількості працівників промисловості України, %
Інноваційні можливості працівників традиційно обмежуються віковими межами, тому важливим є аналіз вікової структури зайнятих у легкій промисловості. Молодь більш схильна до різноманітних нововведень, що обумовлено як соціально-психологічними рисами поведінки цієї групи працівників, так і більш високим рівнем освіти. Працівники передпенсійного та пенсійного віку більш консервативні, мають нижчий рівень інноваційної активності, психологічні стереотипи звичних методів роботи, що спричиняє в цієї групи працівників небажання провадити новаторську діяльність.

У 2007 р. у легкій промисловості працювало 22,1 тис. осіб віком від 15-28 років (18,4 % від облікової чисельності зайнятих) [34]. Порівняно з 2005 р. кількість молоді, зайнятої на підприємствах промисловості, скоротилась на 15 %, однак частка їх дещо зросла (на 0,7 %) в умовах скорочення зайнятості (табл. 4.7).

До того ж спостерігається суттєве зростання кількості працівників передпенсійного (на 7,9 %) та питома вага працівників пенсійного віку (на 0,4 %), що погіршує структуру трудового потенціалу промисловості, обумовлює старіння кадрів та знижує їх інноваційний потенціал. Тим не менше, незважаючи на неоптимальну вікову структуру, працівники легкої промисловості мають досить високий освітній потенціал, що створює сприятливі умови для інноваційної діяльності. Зростає освітній рівень працівників легкої промисловості: у 2007 р. порівняно з 2005 р. частка працівників, які закінчили ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, зросла на 8 %, ІІІ-ІV рівнів акредитації – на 6 %.
Таблиця 4.7 – Частка молоді та осіб передпенсійного та пенсійного віку в структурі штатних працівників легкої промисловості України


Категорія працівників

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2007 р. у % до 2005 р.

Молодь у віці 15–28 років, тис. осіб

26,0

23,8

22,1

85,0

У відсотках до облікової кількості штатних працівників

17,7

17,9

18,4

104,9

Працівники передпенсійного віку (жінки у віці 50–54 роки, чоловіки у віці 55–59 років), тис. осіб

15,1

15,6

16,3

107,9

У відсотках до облікової кількості штатних працівників

10,3

11,7

13,6

132,0

Кількість працюючих пенсіонерів, тис. осіб

24,8

22,6

20,8

83,4

У відсотках до облікової кількості штатних працівників

16,9

17

17,3

102,4

Ступінь відповідності кваліфікації роботі визначається за результатами вибіркового обстеження Держкомстату України «Базова захищеність населення України». У ході цього опитування респонденти оцінювали ступінь використання отри­маних знань у своїй роботі та відповідність свого рівня кваліфікації до неї (табл. 4.8).

Як свідчать дані табл. 4.8, 9,7 % працівників легкої промисловості мають рівень кваліфікації вищий, ніж необхідно для виконання своїх трудових функцій, у 2,4 % він недостатній, а у 10,9 % – не відповідає виконуваній роботі. Значна частка працівників легкої промисловості (59,4 %) не використовують повністю здобуті професійні знання у своїй роботі. Ці дані свідчать, що у легкій промисловості, як і в економіці України в цілому, існує невідповідність структури підготовки робочої сили потребам виробничої діяльності.

Порівняльний аналіз структури попиту за професійними групами та структури підготовки кадрів дозволяє зробити висновок про їх незбалансованість. На 01.01.2007 р. потреба підприємств, облікована центрами зайнятості, мала таку структуру [22, с. 123]:

- керівники, професіонали, фахівці – 25,7 %;

- робітничі професії, які потребують кваліфікованої підготовки, в усіх сферах економічної діяльності – 65,5 %;

- найпростіші професії – 7,2 %.

Отримали диплом з вищою освітою 48,7 % підготовлених кадрів. При цьому підготовка фахівців вищої кваліфікації динамічно зростає. Можна зробити висновок, що на сучасному етапі підготовка висококваліфікованих фахівців навіть перевищує потреби економіки. Однак вона створює необхідну освітню базу та сприятливі умови для інноваційного розвитку. Для цього необхідно забезпечити ефективне використання висококваліфікованих кадрів.


Таблиця 4.8 – Оцінка працівниками легкої промисловості України ступеня відповідності отриманої кваліфікації роботі та рівня використання знань, % [40]


Вид промисловості

Працівники видів промислової діяльності

електро­енергетика

палив­на

чорна

мета­лургія



машинобудівна та металообробна

харчова

легка

хімічна і нафтохімічна

Використовують здобуті знання в роботі

Повністю

27,1

35,1

27,8

28,9

30,7

40,6

27,9

Значною мірою

37,6

39,5

39,9

42

33

33,3

40,7

Наполовину

17,7

11,7

15,6

15,6

16,6

7,9

10,7

Незначно

8,8

9,9

10,5

9,2

11,2

10,3

9,3

Не використовують

8,8

3,8

6,2

4,3

8,6

7,9

11,4

Відповідність рівня кваліфікації роботі

Не відповідає

7,7

5,3

13

9,2

12,6

10,9

10,7

Вищий за необхідний

8,8

8,8

10,2

10,8

8

9,7

9,3

Відповідає

69,1

75,1

65,7

70,2

69,3

68,5

65

Недостатній

6,6

2,9

4,2

3,1

2,9

2,4

3,6

Важко відповісти

7,7

7,9

6,8

6,7

7,2

8,5

11,4

Охоплення працівників легкої промисловості різними формами підвищення кваліфікації є поки що недостатнім для створення сприятливих умов для інноваційної діяльності. Протягом останніх кількох років із восьми працівників підвищував кваліфікацію один, тобто за цих умов працівник має змогу організовано оновити та поповнити свої професійні знання лише через сім років [35; 36].

Наступним кроком аналізу використання трудового потенціалу в легкій промисловості зазначимо, що залишається проблемою адекватна оплата праці робітників легкої галузі.

Середньомісячна заробітна плата штатних працівників легкої промисловості, хоча й зростає, проте залишається найнижчою у промисловості. Так, протягом 2008 р. заробітна плата у текстильній промисловості, виробництві одягу, хутра та виробів з хутра зросла на 26,2 % і склала 1011 грн., а у виробництві шкіри та взуття – зросла на 21,0 % і склала 1033 грн. (що відповідно становить 50,1 % та 51,2 % до середнього рівня заробітної плати в промисловості в цілому). Аналізуючи темпи зростання заробітної плати в легкій промисловості, можна зробити висновок, що вони значно повільніші за аналогічні темпи для всієї промисловості (рис. 4.4).


Рисунок 4.4 – Динаміка середньомісячної заробітної плати в легкій промисловості по Україні за період 2000-2008 рр., грн./міс.


Специфічною особливістю трудового потенціалу підприємств легкої промисловості є його статева структура. Цю галузь можна по праву назвати “жіночою”. Якщо в середньому по промисловості питома вага жінок в загальній чисельності працівників спискового складу становить 47-48 %, то в цій галузі вона складає 65-82 %. Найвищою є частка жінок в складі середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємствах текстильної промисловості (до 82 %). Статева структура накладає свій відбиток на кадрову ситуацію та політику на підприємствах галузі. Велика мобільність кадрів значною мірою зумовлена тимчасовим або повним вивільненням працівниць через декретні відпустки або відпустки по догляду за дітьми. Основними проблемами залишаються відсутність соціальної інфраструктури (зокрема, дитсадків, будинків відпочинку, літніх дитячих таборів) та обмежене використання гнучких і ковзаючих графіків роботи, надомної праці. Їх вирішення сприяло б стриманню відтоку працівниць з підприємств, скороченню періоду відпусток з сімейних обставин, збільшенню рівня використання трудового потенціалу.

Для кожного підприємства легкої промисловості трудовий потенціал – це головний ресурс, адже тільки завдяки людському розуму може бути створена нова, конкурентоспроможна продукція. Тому ефективне функціонування легкої промисловості, поряд з її технічною модернізацію, можливо тільки в результаті узгодженої взаємодії різних професійних груп працюючих. Як демонструє досвід зарубіжних країн, в умовах жорсткої конкуренції виробництво конкурентоспроможної продукції вимагає не тільки її сертифікацію у відповідності з нормами міжнародних стандартів, але й сертифікацію персоналу підприємства. Без такої сертифікації продукція не має вільного доступу на офіційний світовий ринок.

Таким чином, у структурі та стані трудового потенціалу легкої промисловості спостерігаються суперечливі явища. З одного боку, скорочення працівників при зростанні обсягів промислової діяльності свідчить про зростання продуктивності праці. У той же час поширені вимушена неповна зайнятість, втрати робочого часу, робота не за спеціальністю, тобто є значні резерви підвищення рівня продуктивності зайнятості у промисловості.

Наявний резерв робочої сили на виробництві не сприяє активізації інноваційного розвитку, оскільки не стимулює адміністрацію підприємств до механізації, автоматизації. Отже, потреби оновлення не є актуальними для більшості промислових підприємств за умови високого рівня безробіття та дешевої робочої сили.

Негативною з точки зору забезпечення інноваційного розвитку є структура підготовки кадрів у вищих навчальних закладах: на фоні зростання обсягів підготовки з економіки та підприємництва, менеджменту. У цілому аналіз якості трудового потенціалу промисловості демонструє його недостатній рівень для реалізації визначених державою орієнтирів на конкурентоспроможність національної економіки, але певні позитивні зрушення дають підстави сподіватись на прогресивні зміни за умови активної ролі промислових підприємств.

В умовах зростання ролі творчої праці, підвищення частки творчих і особистісних елементів у трудових процесах коло здібностей, знань і навичок, які працівники використовують у процесі праці, постійно розширяється. При всіх перевагах освіти і кваліфікації ключове значення набуває формування ефективних соціальних і соціально-трудових відносин, які розвивають здатність до взаємонавчання, роботи в команді, полегшують передачу інформації в масштабах економіки і тим самим збільшують обсяг трудового капіталу та сприяють його більш ефективній реалізації. Таким чином, формування між суб’єктами господарювання соціального капіталу стає більш могутнім чинником інноваційного процесу, ніж ринкова конкуренція.



4.3. Методичні основи оцінювання

трудового потенціалу в розрізі

підприємства та галузі легкої промисловості
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка