Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації



Сторінка1/5
Дата конвертації26.04.2016
Розмір1.14 Mb.
#17404
ТипАвтореферат
  1   2   3   4   5



Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет фізичного виховання і спорту України



КОЗЛОВА ОЛЕНА КОСТЯНТИНІВНА

УДК: 796.42.071.4+796.015



ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ

СПОРТСМЕНІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ В УМОВАХ

ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ

(НА ПРИКЛАДІ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ)

24. 00.01 – олімпійський і професійний спорт



Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня


доктора наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2013


Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України


Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор

Платонов Володимир Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, радник ректора

Офіційні опоненти:
доктор наук з фізичного виховання і спорту, доцент Шинкарук Оксана Анатоліївна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, директор науково-дослідного інституту;
доктор наук з фізичного виховання і спорту, доцент Костюкевич Віктор Митрофанович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри спортивних ігор;
доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор Козіна Жаннета Леонідівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, завідувач кафедри циклічних видів спорту та спортивних ігор

Захист відбудеться 28 лютого 2013 р. о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).


Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий 26 січня 2013 р.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради





В. І. Воронова


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. У наш час сформувалася цілісна система знань у сфері теорії та методики підготовки спортсменів, яка знайшла своє відображення у фундаментальних працях вітчизняних і зарубіжних фахівців (М.Г. Озолін, 1949–2006; Л.П. Матвеєв, 1965–2001; Д. Харе, 1971; В.М. Платонов, 1984–2011; Ц. Желязков, Д. Дашева, 2002 та ін.). На її формування значно вплинули теоретичні й експериментальні дослідження у суміжних галузях наукового пізнання: анатомія, фізіологія, біомеханіка, біохімія та психологія спорту. Сьогодні досягнення вітчизняної теорії та методики спортивної підготовки визнані у всьому світі.

Велика кількість вітчизняних і зарубіжних дослідників визначили і вирішили цілу низку актуальних питань, що стосуються підготовки спортсменів високої кваліфікації (В.М. Костюкевич, 2009; Ж.Л. Козіна, 2010; О.А. Шинкарук, 2011);


у різних дисциплінах легкої атлетики: біг на короткі дистанції і бар’єрний біг (Т.П. Юшкевич, 1991; Г.М. Максименко, 2007; B.N. Yushko, 1994; С. Hart, 2000; J. Schiffer, 2009); біг на середні та довгі дистанції (В.О. Сіренко, 1990; В.М. Селуянов, 2007; E. Arcelli, R. Canova, 2000; P. Pfitzinger, S. Douglas, 2007; Peter J. L. Thompson, 2009); легкоатлетичні стрибки (А.І. Пьянзін, 2004; Р.Ф. Ахметов, 2006; В.І. Бобровник, 2007; D. Hayes, 2000; G.-P. Brüggemann, 2006; R. Fleischmann, 2004); легкоатлетичні метання (А.П. Бондарчук, 2007; Є.П. Врублевський, 2008; B. Collyer, 2011); багатоборство (В.Д. Поліщук, 2000; В. Вістера, 2006). Водночас без уваги залишається проблема підготовки спортсменів високої кваліфікації з урахуванням тенденції сучасного етапу розвитку легкої атлетики – професіоналізації.

Під впливом професіоналізації і комерціалізації принципи аматорського спорту в його традиційному розумінні, які складали підґрунтя Статуту Міжнародної федерації легкої атлетики (ІAAФ) при її створенні і на яких ґрунтувалося функціонування світової легкої атлетики, прийшли у протиріччя з реаліями її сучасних форм розвитку, що стало основою для проведення якісних організаційних і правових змін. На Конгресі ІААФ у 2001 р. було прийнято одноголосне рішення про перейменування Міжнародної аматорської федерації легкої атлетики у Міжнародну асоціацію легкоатлетичних федерацій (ІААФ).

Визначальною рисою спортивного руху сьогодення стало те, що в умовах професіоналізації та комерціалізації спорту значно розширився спортивний календар (майже 500 змагань з легкої атлетики різного рівня на рік). Комерційна спрямованість сприяла появі змагань за персональними запрошеннями, в яких призові фонди складають великі суми грошей, зміні правил і регламентів, реклами, організації маркетингових заходів, що дозволяють отримувати прибутки. Зацікавленість до них визначається очікуваною високою якістю змагальної діяльності учасників. Тому організатори запрошують для участі у змаганнях обмежене коло найбільш популярних спортсменів, лідерів сезону і створюють умови, що сприяють демонстрації найвищих спортивних результатів. Більшість легкоатлетів, ігноруючи закономірності становлення готовності до вищих досягнень, стали виступати у численних стартах зі значними призовими фондами, високим рівнем мотивації, що часто вступає у протиріччя з цілеспрямованою підготовкою до Ігор Олімпіад і чемпіонатів світу.
За останні десятиріччя принципово змінилася система змагань з легкої атлетики,
її реформація продовжується і сьогодні, що пов'язане з прагненням ІААФ упорядкувати календар і структуру статусів міжнародних комерційних турнірів, сприяти участі «зірок» світової легкої атлетики не лише в європейських, але і в американських та азіатських стартах, привнести до легкої атлетики елемент регулярності, властивий командним видам спорту або біатлону, проте це залишається не вивченим і не враховується при підготовці спортсменів високої кваліфікації, а рекомендації часто будуються на матеріалі 80-років ХХ ст. Важливим є вивчення змагальної діяльності як системоутворювального чинника для побудови підготовки у цілому, тому необхідно узагальнити досвід участі у змаганнях найсильніших спортсменів світу, які спеціалізуються у різних дисциплінах і видах у сучасних умовах з урахуванням всіх змін, які відбуваються у системі змагань з легкої атлетики.

Під впливом процесів професіоналізації та комерціалізації струнка система поглядів на підготовку спортсменів високої кваліфікації, сформована у легкій атлетиці багатьма поколіннями фахівців, перестала задовольняти запити спортивної практики, набула хаотичного характеру і стала підкорятися календарю змагань, який у паузах між змаганнями значною мірою заповнюється на розсуд тренера і спортсмена, не маючи під собою серйозного наукового підґрунтя. Проблема раціональної підготовки спортсменів високої кваліфікації посилюється жорсткою політикою Всесвітнього антидопінгового агентства, впровадженням позазмагального тестування, розширенням програми Ігор Олімпіад і чемпіонатів світу за рахунок введення потрійного стрибка, стрибка з жердиною, метання молота і бігу на 3000 м з перешкодами у жінок. Зросла кількість випадків спортивного травмування легкоатлетів, що обумовлене цілою низкою об’єктивних причин: нераціональною змагальною практикою і побудовою тренувального процесу між змаганнями, застосуванням стимулювальних


препаратів, часто не якісним харчуванням, незадовільним станом спортивних споруд, що потребує подальшого поглибленого вивчення і вирішення складних питань сьогодення.

Спортивна практика останніх років переконливо свідчить про зменшення випадків демонстрації найкращих спортивних результатів у головних змаганнях року. Це, з одного боку, вимагає уточнення структури і змісту річної підготовки, які апробовані багатьма поколіннями легкоатлетів, а з іншого, – потребує розробки компромісних моделей річної підготовки, що дозволяють поєднати успішні виступи у Іграх Олімпіад і чемпіонатах світу з престижними змаганнями за персональними запрошеннями. Ця проблема є дуже актуальною для спортсменів України, тому що успішна участь в змаганнях розглядається як реалізація однієї з найважливіших складових соціальної політики держави, яку вони представляють на найзначніших міжнародних форумах.

Актуальність дисертаційного дослідження полягає у необхідності систематизації наявного масиву знань про систему змагань, змагальну діяльність найсильніших легкоатлетів світу, спортивне тренування, чинники підвищення ефективності тренувальної та змагальної діяльності спортсменів і упорядкування його у цілісну систему з урахуванням професіоналізації спорту.

Актуальність зазначеної проблеми, її соціальна значущість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначили його мету і завдання.



Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2001–2005 рр.». Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 1.4.7. «Удосконалення технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів у процесі багаторічної підготовки», № державної реєстрації 0101U006316 (автор брав безпосередню участь у розробці теми як співвиконавець), «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006–2010 рр.», Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за темою 2.1.4. «Удосконалення спортивного тренування легкоатлетів на етапах багаторічної підготовки», № державної реєстрації 0106U010769 (автор – співкерівник теми), «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2011–2015 рр.». Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за темою 2.2. «Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації (на прикладі легкої атлетики)», № державної реєстрації 0111U001721 (автор – керівник теми).

Мета дослідження – удосконалення підготовки спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації легкої атлетики на підґрунті визначення характерних особливостей сучасної системи змагань і змагальної діяльності найсильніших легкоатлетів світу, виявлення тенденцій у спортивному тренуванні, систематизації чинників підвищення ефективності тренувальної та змагальної діяльності, розробки моделей річної підготовки до головних змагань року.

Завдання дослідження.

1. Вивчити сучасний стан проблеми підготовки спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації легкої атлетики на підставі аналізу науково-методичної літератури й узагальнення передового практичного досвіду.

2. Визначити характерні особливості системи змагань і змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації легкої атлетики.

3. Виявити тенденції побудови тренувального процесу спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у різних дисциплінах легкої атлетики на сучасному етапі.

4. Провести аналіз чинників підвищення ефективності тренувальної та змагальної діяльності легкоатлетів високої кваліфікації.

5. Обґрунтувати теоретико-методичні положення підготовки спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації легкої атлетики.

6. Розробити моделі річної підготовки спортсменів високої кваліфікації до головних змагань року в умовах професіоналізації легкої атлетики.

Об'єкт дослідження – система підготовки і змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації легкої атлетики.

Предмет дослідження – спортивні змагання, змагальна діяльність легкоатлетів високої кваліфікації, спортивне тренування, чинники підвищення ефективності тренувальної і змагальної діяльності, періодизація річної підготовки в умовах професіоналізації.

Методологія дослідження включала три практичних рівня: загальнонауковий (діалектика), конкретно науковий (системний підхід), сукупність методів, що належать до окремої науки і суміжних дисциплін. Базовою методологічною настановою наукового дослідження стало об’єднання у систему накопичених знань про підготовку спортсменів високої кваліфікації з урахуванням професіоналізації спорту.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали основні положення теорії спорту і наукові дані, що отримані при розробці різних складових системи підготовки:



  • система підготовки спортсменів у олімпійському спорті (М.Г. Озолін, 1970, 2006; Л.П. Матвеєв, 1991, 2001; В.М. Платонов, 2004, 2012);

  • підготовка національних команд у країнах, що посідають провідні позиції у світовому спорті (Х. Дігель, 2005; В.М. Платонов, 2009; Ю.О. Павленко, 2011);

  • історичні, соціально-політичні, правові й економічні аспекти олімпійського і професійного спорту (С.І. Гуськов, 1992; 2000; В.М. Платонов, 1997–2009);

  • система змагань і змагальна діяльність у спорті (Ф.П. Суслов, 1999, 2007; А.І. Колесов, 2003; В.М. Платонов, 2004);

  • періодизація спортивної підготовки спортсменів високої кваліфікації протягом року (Л.П. Матвеєв, 1964, 1977–2001; М.Г. Озолін, 1970, 2006; Д. Харре, 1971; В.М. Платонов, 1984, 2004, 2007, 2012; Ф.П. Суслов 1990–2000; К. Жалов, 2005;
    A. Ekkart, 2009);

  • розвиток і вдосконалення рухових якостей (В.М. Заціорський, 1968; 2009; В.В. Кузнєцов, 1970; Л.П. Матвєєв, 1977; Ю. Хартман, Х. Тюннеманн, 1988; В.М. Платонов, М.М. Булатова, 1995; В.М. Платонов, 2004; D. Sandler, 2005;
    A. Tyson, 2005; F. Delavier, 2010);

  • удосконалення технічної майстерності (В.М. Д’ячков, 1972; А. М. Лапутін, 2001; 2007; М.П. Шестаков, 2003; В.І. Бобровник, 2005);

  • психологічна підготовка спортсменів (Р.С. Уєйнберг, Д. Гоулд, 2001; В.М. Платонов, 2004; І.П. Волков, 2005; В.Р. Малкін, 2008; А.В. Родіонов, 2004);

  • підготовка й адаптація спортсменів у різних кліматичних, географічних і погодних умовах (М.М. Булатова, В.М. Платонов, 1996; 2008; Ф.П. Суслов, Є.Б. Гіппенрейтер, Ж.К. Холодов, 1999; А.І. Колесов, М.А. Ленц, Є.О. Разумовський, 2003);

  • допінг і застосування різних ергогенних засобів у системі підготовки і змагальній діяльності спортсменів (М. Уільямс, 1997; В.М. Платонов, 2003; A.J. Schneider, Fan Hong, 2007);

  • спортивні травми (П.А. Ф.Х. Ренстрем, 2003; В. М. Платонов, 2004; В. М. Гладков, 2007; В. М. Левенець, 2008; С. Кроше, 2009; J. Schiffer, 2009; L. Peterson, 2001);

  • харчування спортсменів (О.О. Борисова, 2005; К.А. Розенблюм, 2006;
    L. Burke, R. Maughan, 2007);

  • спортивне тренування у різних дисциплінах легкої атлетики (Л.С. Хоменков, 1987; В.Б. Попов, 1988; Е. Арселлі, Р. Канова, 2000; І.А. Тер-Ованесян, 2000; М.Г. Озолін, 2006; В.М. Селуянов, 2007; Пітер Дж. Л. Томпсон, 2009; G. A. Carr, 1999; W. Killing, 2004; G. Anderson, M. Bates, S. Cova, R. Macdonald, 2008).

Методи дослідження:

  • теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури та інформації світової мережі Internet, законодавчих актів і програмних документів;

  • аналіз і узагальнення календарів, протоколів, рейтингів змагань, змагальної діяльності легкоатлетів високої кваліфікації;

  • аналіз і узагальнення передового практичного досвіду підготовки збірних команд, найсильніших спортсменів світу, які спеціалізуються у різних дисциплінах і видах легкої атлетики (опитування тренерів і спортсменів);

  • історичний метод;

  • моделювання;

  • методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці наукових положень та отриманні нових висновків у сфері спорту вищих досягнень, що в сукупності вирішують важливу наукову проблему підготовки спортсменів високої кваліфікації з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку спорту – професіоналізації – і мають цінність для спортивної практики (підвищують ефективність змагальної та тренувальної діяльності).

У результаті наукових досліджень у дисертації вперше:

– систематизовано легкоатлетичні змагання різних форматів, визначено їхні ієрархічні рівні;

– виявлено тенденції розвитку сучасної системи змагань в умовах професіоналізації легкоатлетичного спорту;

– узагальнено досвід участі у змаганнях найсильніших спортсменів світу (призери Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу, рекордсмени світу – чоловіки і жінки), які спеціалізуються у різних дисциплінах і видах легкої атлетики, з урахуванням сучасного календаря змагань, динаміки спортивних результатів, місць, які вони посіли, показників змагальної практики; виявлено загальні тенденції, що характерні для сучасного етапу розвитку спорту вищих досягнень, та на цьому підґрунті сформовано раціональну систему змагальної діяльності спортсменів;

– обґрунтовано теоретико-методичні положення підготовки спортсменів високої кваліфікації з урахуванням сучасного етапу розвитку легкоатлетичного спорту – професіоналізації, що базуються на специфічних принципах спортивної підготовки, біологічних знаннях і спрямовані на формування специфічного способу життя атлетів при збалансованості усіх складових протягом 24 год. на добу, гармонійному співвідношенні змагальної діяльності, спортивного тренування, позатренувальних чинників при підвищенні ефективності спільної діяльності фахівців різного профілю з орієнтацією легкоатлетів на збереження здоров'я і профілактику травматизму в процесі тренувальної та змагальної діяльності і поза нею;

– розроблено моделі річної підготовки спортсменів високої кваліфікації, що базуються на теорії періодизації, біологічних знаннях у сфері спорту, досвіді підготовки спортсменів різних країн з урахуванням організаційно-керівних змін у системі змагань, тенденцій побудови тренувального процесу, засобів педагогічної дії профілактики травматизму, специфіки змагальної діяльності, що дозволяє комплексно вирішувати завдання планомірної підготовки до головних змагань року і підвищувати ефективність змагальної діяльності у престижних легкоатлетичних турнірах за персональними запрошеннями з орієнтацією на збереження спортивного довголіття;

– для підвищення ефективності тренувальної та змагальної діяльності розроблено різні варіанти побудови мікроциклів, які складаються з кількох змагань протягом тижня, що сприяють забезпеченню оптимальних умов для протікання відновлювальних і адаптаційних процесів в організмі легкоатлетів високої кваліфікації, у тому числі з урахуванням далеких перельотів.

Розширено і доповнено уявлення про змагальну діяльність спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у різних дисциплінах і видах легкої атлетики,
у процесі річної і багаторічної підготовки, і визначено її взаємозв'язок з віком; побудову тренувального процесу на певних етапах розвитку легкоатлетичного спорту в різних дисциплінах; систему чинників підвищення ефективності тренувальної та змагальної діяльності у сучасних соціально-економічних умовах розвитку спорту вищих досягнень; структуру і зміст річної підготовки з урахуванням сучасної системи змагань на підставі раціонального співвідношення засобів різної переважної спрямованості, що включають педагогічні засоби профілактики травматизму, застосування гіпергравітаційних стимуляторів, які дозволяють інтегрально удосконалювати фізичні якості і техніку рухових дій; індивідуалізацію побудови тренувального процесу з урахуванням прояву у змагальній діяльності швидкісного, силового і швидкісно-силового компонентів підготовленості (на прикладі легкоатлетичних стрибків).

Практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що концептуальні положення підготовки спортсменів високої кваліфікації в умовах професіоналізації легкоатлетичного спорту трансформовано у конкретні пропозиції, які стосуються раціонального планування участі спортсменів у змаганнях, побудови тренувального процесу з урахуванням індивідуального вибору тренувальних засобів різної переважної спрямованості, профілактики травматизму, впровадження інноваційних технологій, використання чинників підвищення ефективності змагальної та тренувальної діяльності, моделей річної підготовки до головних змагань року.

Результати дослідження впроваджено у практику підготовки спортсменів національної збірної команди України з легкої атлетики, Державної (м. Київ) і обласної (м. Житомир) шкіл вищої спортивної майстерності, в діяльність федерацій легкої атлетики України і м. Києва. Основні положення дисертаційної роботи стали підґрунтям удосконалення навчальних дисциплін: «Теорія і методика викладання обраного виду спорту», «Легка атлетика», «Теорія і методика спортивної підготовки в легкій атлетиці», − у вигляді монографії і наукових публікацій, навчальної програми для магістрів «Позатренувальні і позазмагальні чинники у системі спортивної підготовки у легкій атлетиці», змісту курсів лекцій, практичних і семінарських занять для студентів Національного університету фізичного виховання і спорту України, про що свідчать акти впровадження.



Результати дослідження можуть бути використані у загальній системі підготовки спортсменів в олімпійському спорті, практичній діяльності державних структур, навчальних закладів, спортивних організацій, у процесі підготовки легкоатлетів – членів національної збірної команди України – для підвищення ефективності тренувальної і змагальної діяльності при виході на пік готовності у головних змаганнях року.

Особистий внесок здобувача в опубліковані зі співавторами наукові праці полягає в аналізі, обговоренні фактичного матеріалу і теоретичному їх узагальненні. Внесок співавторів визначається участю в організації досліджень окремих наукових напрямків, допомогою в обробці матеріалів, їх частковому обговоренні й участю в дискусіях і «круглих столах».

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, методологія, новизна роботи доповідалися на міжнародних конгресах і конференціях: ІХ Міжнародний науковий конгрес «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Київ, 2005); ХІV Міжнародний науковий конгрес «Олімпійський спорт і спорт для всіх» (Київ, 2010), Міжнародна наукова конференція «Track & Field Athletics and Science» (Софія, 2010), Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми методології підготовки кваліфікованих спортсменів» (Кишинів, 2010), Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми підвищення ефективності тренувальної і змагальної діяльності в спорті» (Мінськ, 2008), Міжнародні науково-практичні конференції молодих вчених (Київ, 2008, 2009, 2010), Міжнародна науково-практична конференція «Тренувальні і змагальні навантаження у сучасному спорті» (Київ, 2011), IV Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми фізичного виховання, реабілітації, спорту та туризму» (Запоріжжя, 2012), Міжнародна конференція зі спортивної медицини «Жінка, спорт і здоров’я» (Київ, 2012), науково-практичні семінари для тренерів з легкої атлетики (2007–2012), щорічні науково-методичні конференції Національного університету фізичного виховання і спорту України кафедр теорії і методики спортивної підготовки і резервних можливостей спортсменів, легкої атлетики, велосипедного і зимових видів спорту (2007–2012).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи відображено в 64 наукових публікаціях, з яких – 1 монографія, 35 статей у фахових виданнях України, 23 роботи апробаційного характеру та 5 науково-методичних посібників і праць, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, висновків, списку використаної літератури (всього 636 джерел, з них – 138 зарубіжних) і додатка (окремою книгою); викладена на 400 сторінках основного тексту, ілюстрована 60 таблицями і 105 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі шляхом критичного аналізу і порівняння з відомими рішеннями обґрунтовано актуальність теми і доцільність дисертаційного дослідження у сфері олімпійського спорту (на прикладі легкої атлетики); вказано на зв'язок роботи з науковими планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, а також методологію і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів, окреслено особистий внесок здобувача у опублікованих зі співавторами працях, представлено інформацію про апробацію результатів дослідження, публікації за темою дисертації.

У першому розділі дисертації


Каталог: docs
docs -> Економічний факультет
docs -> Програма фахового випробування для вступників на навчання для здобуття ступеню
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
docs -> Методичні вказівки до вивчення курсів 2954 «Основи психології»
docs -> Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі Соціально-психологічний клімат
docs -> Державний вищий навчальний заклад


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка