Теоретичні основи практики соціальної роботи



Сторінка27/27
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

Робота в громаді — процес розвитку як колективного та індиві­дуального досвіду, який відбувається у територіальних громадах і гро­мадах за інтересами. Головна мета його полягає у роботі з громада­ми, які перебувають у невигідному становищі, задля колективного з'ясування ними своїх потреб і прав, визначення і досягнення цілей демократичним шляхом, за поваги потреб і прав інших.

Робочий альянс — сукупність свідомих і несвідомих очікувань, ідей, бажань і почуттів клієнта і консультанта.

Розвиток громади — впровадження позитивних змін у громаді за рахунок активної участі у внутрігромадських справах її членів. Пе­редбачає планування діяльності, залучення виконавців і членів гро­мади, зокрема волонтерів, інформування громадськості про реаліза­цію запланованого та її наслідки, оцінювання проміжних і кінцевих результатів.

Роль соціального працівника — модель поведінки, детерміно­вана фаховою культурою; виробнича функція, що передбачає вико­ристання певного підходу; завдання, виконання яких очікують від працівників.

Рольова дистанція — розмежування соціальними працівниками особистісних ставлень і поведінки та ставлень і поведінки, обумовле­них їхньою професійною роллю.

Самість — цілісна сутність особистості; реальне, організмічне Я.

Самоактуалізація — прагнення людини до найповнішого прояву та розвитку особистісних можливостей.

Самопідкріплення — фактор розвитку особистості, який полягає у схваленні своєї нової поведінки, в емоційній самовинагороді.



Самопредставництво — процес, в якому особа або група людей діють у власних інтересах, задовольняючи власні потреби.

Самореалізація — реалізація активності, яка задовольняє люди­ну у значущих для неї сферах життєдіяльності і (або) взаємовідносин.

Саморефлексія — усвідомлений процес розуміння та оцінки лю­диною свого психічного стану і поведінки.

Саморозкриття і катарсис (очищення) вивільнення певних емоцій і почуттів, внаслідок чого настає відчуття полегшення.

Сексизм — дискримінація за статтю.

Символічна економіка система оперантного навчання, яка використовує з певними інтервалами заохочення бажаної поведінки.

Символічний інтеракціонізм (англ, іпїегасііоп взаємодія) теоретико-методологічний напрям у соціології та соціальній психоло­гії, що бере за основу аналізу соціокультурної реальності соціальні взаємодії, наголошуючи на їх міжіндивідуальному аспекті, та фокусу­ється на їх вираженні, насамперед мовному.

Синергія (грец. зупег£оз — той, що діє разом) — здатність ство­рювати нову енергію для підтримання свого існування і розвитку че­рез поєднання окремих частин, елементів, факторів в єдину систему за рахунок т. зв. системного ефекту.

Система (грец. вузіета утворення) — сукупність елементів (предметів, явищ, поглядів, принципів), між якими існують зв'язок і взаємодія.

Системна модель соціальної роботи — модель соціальної робо­ти, яка ґрунтується на ідеї, що задовільне життя людини залежить від систем, які її оточують, а сім'я є системою, всередині якої існують від­носини між подружжям, дітьми і родичами і яка включена у взаємодію з різноманітними соціальними інститутами — державою, системою освіти і виховання, економічними та іншими організаціями.

Сімейна терапія — підхід, заснований на переконанні, що пояс­нення і розв'язання проблем людини залежать від розуміння її взає­мовідносин зі значущими іншими у її минулому і сьогоденні.

Сканування проблеми — етап зосередженої на завданні моделі соціальної роботи, який передбачає визначення загальної картини труднощів клієнта без уточнення подробиць і висування пропозицій щодо розв'язання проблеми.

Служба пробації — соціальний заклад, співробітники якого за рі­шенням суду здійснюють нагляд за особами, що скоїли правопору­шення, але не були засуджені до першого ув'язнення.

Соціалізація (лат. зосіаііз суспільний) процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда, утвердження її як особистос­ті, включення у суспільне життя як активної і дієвої сили; засвоєння ін­дивідом соціального досвіду (цінностей, норм, зразків поведінки) сус­пільства й активного відтворення і збагачення системи соціальних зв'язків і відносин, у яких він розвивається.

Соціальна депривація — відсутність або дефіцит економічних і психологічних умов розвитку людини (забезпеченість житлом, гроши­ма, турбота близьких людей тощо).

Соціальна діагностика — вивчення причинно-наслідкових зв'яз­ків, ставлення до соціальних цінностей суспільства, сутності соціаль­них проблем, котрі утворюють складну життєву ситуацію індивіда, ро­дини, групи.

Соціальна корекція — подолання або послаблення вад психічно­го, фізичного розвитку в дітей, порушення функції у дорослих.

Соціальна педагогіка — розділ педагогіки, що вивчає особли­вості організації соціального виховання, виховні можливості соціаль­ного середовища й оптимальні умови соціалізації особистості.

Соціальна профілактика — попередження аморальної, проти­правної поведінки, іншої асоціальної поведінки, виявлення негатив­ного впливу на життя і здоров'я людей та запобігання такому впливу.

Соціальна реабілітація — відновлення порушених або втрачених суспільних зв'язків, соціальних функцій, приведення індивідуальної, колективної поведінки у відповідність із суспільними нормами і пра­вилами.

Соціальна робота — галузь наукових знань і професійна діяль­ність, спрямована на підтримку і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей чи громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації гро­мадянських прав, запобігає соціальному виключенню.

_ Соціальна система — особливий тип системи, сформованої з лю­дей, груп людей, котрі взаємодіють і взаємно впливають на поведінку одне одного. Системи бувають неформальними, або природними (ро­дина, друзі, колеги); формальними (групи в співтоваристві, профспіл­ки); суспільними (лікарні, школи) тощо.

Соціальна справедливість — соціоекономічна цінність суспільс­тва, реалізація якої супроводжується утвердженням рівності соціаль­них прав кожної особистості.

Соціальна сфера — сфера життєдіяльності людського суспільс­тва, що охоплює широку палітру соціального простору (умови праці, побуту, здоров'я, етнонаціональні, сімейно-шлюбні відносини тощо).

Соціальна терапія — допомога на емоційному, когнітивному чи поведінковому рівнях у визнанні й розв'язанні клієнтом власних по­точних труднощів.

Соціальне виключення — реальне або уявне, повне або частко­ве вигнання суспільством зі своїх лав людини чи групи людей, позбав­лення їх доступу до суспільних благ.

Соціальне научіння — соціально-когнітивна модель поведінки, яка перебуває на межі поведінкового і когнітивного підходів, згідно з якою поведінку розглядають за формулою 5 — О — К, де 5 — стимул, О — опосередковані організмом когнітивні реакції, К — реакція. Це означає, що люди мають соціально-когнітивні здібності (до символіза­ції, передбачування, опосередкування, саморегуляції і самоаналізу), які дають їм змогу навчатися поведінці і модифікувати її.

Соціальне середовище — сукупність умов життєдіяльності люди­ни (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), що впливають на її свідомість і поведінку.

Соціальний капітал — сукупність недержавних, некомерційних суб'єктів соціального життя, їх взаємозв'язки, цінності і норми, а також діяльність^ здійснювана ними з власної ініціативи у межах сформованої мережі зв'язків і з дотриманням усталеної системи цінностей і норм.

Соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соці­альної опіки, допомоги, патронажу соціальне незахищених категорій дітей і молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

Соціальні послуги — правові, економічні, психологічні, освітні, медичні, реабілітаційні та інші заходи, спрямовані на окремі соціаль­ні групи, індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворен­ня їх життєдіяльності, соціальної адаптації, повернення до повноцін­ного життя.

Соціальні служби — підприємства, установи та організації неза­лежно від форм власності і відомчої належності, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

Соціальні технології — сукупність наукових знань, засобів, при­йомів, методів та організаційних процедур, спрямованих на оптиміза-цію процесу впливу.

Соціально-педагогічна модель соціальної роботи — модель, яка фокусується на ідеї допомоги шляхом виховного впливу на процес соціалізації індивіда, соціальної групи, який здійснюється через сис­тему соціальних інститутів (сім'ю, школу, позашкільні заклади), покли­каних коригувати формування соціальних якостей особистості відпо­відно до суспільне значущих цінностей, обмежувати або активізувати виховний вплив конкретних соціальних факторів.

Соціально-психологічна консультація (каунселінг) — процес на­дання спеціалістом клієнтові рекомендацій з розв'язання його соці­альних і психологічних проблем, внаслідок якого він набуває або відновлює здатність приймати життєво важливі рішення, діяти на власний розсуд, опановує нові моделі поведінки, розвивається як особистість.

Соціально-психологічне консультування — вид професійної до­помоги клієнтам, який охоплює базові цінності, принципи, цілі, зав­дання та методичний інструментарій як психологічного консультуван­ня, так і практичної соціальної роботи (ведення випадку).

Соціально-психологічний тренінг — різновид психологічного тренінгу, орієнтований на використання активних методів групової роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи — модель со­ціальної роботи, яка, спираючись на марксизм і радикальний фемі­нізм, заперечує психологічні пояснення проблем клієнтів і закликає до розгляду балансу влади, використання структурних засобів розв'язання проблем, колективних дій.

Спілкування — спричинений потребами у спільній діяльності складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що включає обмін інформацією, вироблення єдиної стра­тегії взаємодії та розуміння іншої людини.

Справедливість — основний принцип рівноправного і недискри-мінаційного ставлення, який передбачає однакове ставлення до в^сіх людей, крім випадків, які потребують застосування диференційовано­го підходу.

Стигма (грец. 5Іі£та тавро) — дискредитація індивіда через приписування йому соціально негативних рис, характеристик, які сприймаються в певному середовищі як принизливі, спричиняють не­гативні суб'єктивні переживання.

Стратегія (грец. вІгаІе£іа від вігаіов військо, і а§б — веду) — взаємопов'язані заходи, що мають спільну мету або спільний підхід.



Стратегія втручання — загальні підходи до процесу надання до­помоги. Мають на меті допомогти індивідам змінити своє життя, поліп­шити середовище, в якому вони функціонують. Структурне представництво — діяльність певних об'єднань (груп, спільнот) на політичному рівні щодо відстоювання найактуальні­ших питань свого життя.

Сублімація (лаг. зиЬІітагє підносити) — каналізація психічної енергії у творче або професійне русло, спосіб знаходити символічне задоволення заборонених бажань у діяльності; писати про це книги, картини, знімати кіно або реалізовувати агресивні дії через виконан­ня певних професійних ролей.

Супервізія (англ. зирегуізіоп нагляд, наставництво) — система організації професійної підтримки працівників соціальної служби, за якої їм надається можливість працювати зі своїми більш досвідчени­ми колегами або запрошеними консультантами. Метою її є допомога супервізованим якнайефективніше виконувати свої завдання.

Т-група — група, діяльність якої спрямована на вдосконалення навичок міжособистісного спілкування як одного з важливих чинни­ків поліпшення соціального самопочуття, розвитку особистості, реалі­зації її потенціалу (у таких групах усі навчаються в усіх, кожне питання обговорюється «тут і тепер»).

Телефон довіри — форма соціально-терапевтичної допомоги, ад­ресованої особам, які перебувають у кризових станах і звертаються по допомогу через телефонний зв'язок.

Теорія активізації — теорія, яка спрямована на підвищення впевне­ності і компетентності самооцінки клієнтів у відстоюванні власних прав.

Теорія соціальної роботи — сукупність сформованих у процесі пі­знавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відоб­ражають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соці­альної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання.

Територіальна громада — громада, що об'єднує людей, які меш­кають в одній географічній місцевості.

Термінація — завершення індивідуальної або групової соціаль­ної роботи з клієнтом.

Технологія адаптації — навчання новим професіям, можливос­тям забезпечення власного існування і життя своєї сім'ї за допомо­гою засобів, адекватних умовам, що змінилися, завдяки проведенню шкіл лідерів, виборців, молодих бізнесменів тощо.

Тренінг (англ. Ігаіпіпе) вид групової роботи, яка ґрунтується на використанні активних методів формування нових навичок, самопі­знання і саморозвитку.

Тривожність — постійний, болісний, нескінченний стан, який су­проводжується неприємними фізичними відчуттями.

Упаковка програми — словесне й образне формулювання, яке привертає увагу, завойовує довіру цільової групи, на яку спрямована інформаційна робота щодо популяризації певної програми в громаді.

Фандрейзинг (англ. й/пс( — кошти, гаізіп§ — пошук) — пошук ор­ганізацією ресурсів, необхідних для реалізації її програм та досягнен­ня цілей.

Фасилітатор — соціальний працівник, який допомагає індивідам або групам виразити свої потреби, ідентифікувати (з'ясувати) свої проблеми, розробити і використати стратегії їх розв'язання.

Фемінізм (лат. їетіпа жінка) соціальний рух, що закликає до ліквідації патріархату (концентрації влади чоловіків, їх привілейо­ваного становища у суспільстві).

Феноменологія (грец. ргіаіпотепоп те, що з'являється) вчення про духовну цінність свідомості, яка не залежить від ЇЇ реаль­ного існування і чуттєвого досвіду.

Філософія екзистенціалізму (лат. ехізіепііа існування) ірра­ціональне вчення, яке зосереджується на пізнанні існування людини, як правило, у ситуаціях боротьби, страждання, смерті.

Філософія постмодернізму — філософія, яка виходить із рівно­правності різних уподобань, стилів мислення, плюралізму стандартів, унікальності кожного людського життя, неповторності життєвих подій, множинності істин.

Формування реакцій — механізм психологічного захисту, який передбачає переорієнтацію неприйнятного ставлення або бажання на протилежне (наприклад, садистичних імпульсів — на бажання до­помогти і захищати інших).

Фрустрація (лат. їгизігаїіо обман, руйнування планів) — стан розпачу, відчаю, люті.

Хепенінг (англ. парреппіп£ подія, випадок) символічна пуб­лічна акція.

Хесед (івр. доброта, доброчинність) — благодійна соціальна служба єврейської громади, орієнтована на надання послуг людям похилого віку.

Холістичний (англ, мпоіе цілий, цілісний) підхід — підхід, який передбачає ставлення до користувачів соціальних послуг не як до па­тологічних суб'єктів, а передусім як до особистостей. Відповідно оці­нювання, складання і реалізація плану втручання мають враховувати різні особистісні потреби (фізіологічні, когнітивні, потреби у самоакту-алізації та ін.).

Цілеспрямованість діяльності — спрямування енергії для опти­мального функціонування, досягнення мети діяльності.

Цінності соціальної роботи ідеї та переконання, на які спира­ються соціальні працівники під час прийняття фахових рішень.

Юридичне представництво — методи і дії, які адвокати та інші особи, котрі мають юридичну освіту, використовують, щоб допомогти людям реалізовувати свої права відповідно до чинного законодавства.

Я-концепція — уявлення людини про себе, яке формується у про­цесі її взаємодії із зовнішнім світом.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка