Теоретичні основи практики соціальної роботи



Сторінка26/27
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

Інсайт — миттєве, цілісне розуміння проблеми, ситуації загалом.

Інституціалізація соціальної роботи — процес формування сис­теми установ для осіб, які потребують спеціального нагляду чи догля­ду. Інституціональна допомога є противагою допомозі сімейній, догля­ду в громаді тощо. Характерними ЇЇ ознаками є розташування установ за містом, що забезпечує ізоляцію від суспільства; наявність примусу, жорсткий режим і контроль з боку персоналу; передача функцій об­слуговування, які під силу клієнтам, спеціальному обслуговуючому персоналу; велика кількість (200—300) осіб, які перебувають у закла­ді одночасно, тощо.

Інтенсивний догляд (опіка) — стратегія втручання, яка передба­чає перенесення відповідальності за стан клієнта на професіоналів, які здійснюють догляд, організацію розв'язання його проблем, вилу­чення клієнта із стресогенного оточення, зниження рівня збудження і стресу, налагодження відповідних стосунків з ним, вияв турботи, теп­лого ставлення.

Інтерв'ю (англ, іпіеп/іем — зустріч, побачення) — вербальна соці­ально-психологічна взаємодія між дослідником (інтерв'юером) і рес­пондентом з метою одержання актуальної для дослідження інформації.

Інтеріоризація (лат. іпіегіог — внутрішній) — перенесення сус­пільних уявлень у свідомість окремої людини.

Інтерпретація (лат. іпіегргеїаііо — пояснення, трактування) — за­безпечення клієнта альтернативною системою координат, в якій мож­на розглядати життєві ситуації.

Інформаційна кампанія — цілеспрямований інформаційний вплив на громадську думку..з метою переконання, зміни ставлення і поведінки громадськості або певних ЇЇ кіл.

Інформована згода — процедура одержання від клієнта чи його законного представника згоди на отримання послуг після роз'яснен­ня йому особливостей їх надання.

Ірраціоналізм (лат. іггаїіопаїіз несвідомий, нерозумовий) вчення, згідно з яким основою світу є воля, інстинкт, а джерелом пі­знання — інтуїція, чуття.

Кампанія з представництва інтересів групові зусилля щодо переконання системи, на яку спрямовані зміни, в необхідності цих змін і виділенні потрібних ресурсів.

Карта соціальних мереж — перелік організацій, які діють на те­риторії району, міста, із зазначенням конкретних осіб, до яких можна звернутися по допомогу чи залучити їх до роботи з клієнтом.

Каузальна (лат. саиза причина) атрибуція (лат. аіїгіЬио на­даю, постачаю; приписую) — приписування людині причин її поведін­ки внаслідок виникнення припущень, чому вона поводить себе так, а не інакше.



Класичне обумовлення — біхевіористська концепція, яка дово­дить, що поведінку людини можна описати за схемою «стимул — ре­акція» (5 — Р), а тому завдання фахівця полягає в конструюванні спе­цифічних стимулів для отримання потрібної поведінки клієнта або створення умов для згасання небажаної поведінки (контробумовлю-вання).

Клієнт соціальної роботи — особа, група людей, їхніх родичів, сім'ї, громади, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, ви­йти з життєвої кризи, функціонувати самостійно і тому є адресатами соціальної роботи.

Клієнтцентрований підхід — консультування, особливістю якого є провідна роль клієнта, з яким емпатично взаємодіє терапевт, вико­ристовуючи прийоми активного слухання. Це допомагає клієнтові прийняти свої досвід і почуття, стати більш цілісним.

Клубний будинок — різновид організації діяльності групи само­допомоги людей з проблемами психічного здоров'я, із надмірною ва­гою, які зазнали насилля, втратили близьких родичів та ін.

Коаліція (лат. соаІШо — союз,) — добровільне формальне або не­формальне об'єднання організацій, створене на певний період і спря­моване на досягнення спільної мети на основі спільних інтересів та ресурсів шляхом прийняття певних правил і методів управління при збереженні кожною організацією своєї автономності.

Когнітивна (лат. со§піІіо знання, пізнання) модель соціальної роботи — модель соціальної роботи, яка грунтується на тому, що біль­шість емоцій і форм поведінки людей зумовлені їх думками, уявлення­ми, переконаннями, тобто когнітивними процесами («мислення фор­мує поведінку»).

Когнітивно-біхевіористська (лат. со£піїіо пізнання, англ. Ьепа-уіоигповедінка) модель — модель, яка передбачає врахування при наданні допомоги клієнтові особливостей його мислення, установок, які спрямовують його дії, а також набуття клієнтом адекватних соці­альним умовам навичок поведінки.

Колективне наснаження (імпаурмент) — розвиток у спільній ді­­яльності почуття належності до громади, яке посилює відчуття безпе­­ки й актуалізує взаємні зобов'язання. ->

Колективне представництво-— представництво інтересіа осіб (іноді в межах певної організації) з метою на політичному рівні відсто­ювати розв'язання проблем конкретної соціальне вразливої групи.

Команда — відносно невелика група однодумців, які об'єднані спільними цілями і мають високий рівень взаємозалежності.



Кондуктивна (лат. сопсіисіог супровідний) педагогіка — педа­гогічна діяльність із дітьми з обмеженими можливостями, переважно з порушеннями опорно-рухового апарату, спрямована на формування самостійної активності і незалежності дитини, що прагне адаптувати­ся до навколишнього середовища.

Конкретне консультування — взаємодія консультанта з клієнта­ми в конкретних випадках.

Консультація соціально-психологічна (каунселінг) — процес, під час якого спеціаліст дає рекомендації з розв'язання соціальних і психологічних проблем клієнта. Допомагає людині обирати рішення і діяти на власний розсуд, опановувати нові моделі поведінки, сприяє розвитку особистості.

Контакт (лаг. сопіасіив —дотик) — стан гармонії, сумісності, який сприяє взаєморозумінню, довірі, щирості, встановленню робочих сто­сунків між клієнтом і соціальним працівником.

Контрперенесення — внутрішній (емоційний, ментальний) відгук на перенесення з боку клієнта. Може бути і проявом власних реакцій перенесення соціального працівника на клієнта як на фігуру зі свого минулого.

Конфлікт (лат. сопПісїиз зіткнення) взаємодія двох або біль­ше суб'єктів, які мають взаємовиключні цілі і реалізують їх на шкоду один одному; зіткнення протилежних елементів.

Криза (грец. КГІ5І5 переломний момент) — стан особистості, спричинений її зіткненням з нездоланними перешкодами на шляху досягнення важливих для неї цілей. Далі настає період дезоргані­зації і вибуху, впродовж якого людина намагається розв'язати проблему.

Кризове втручання — модель соціальної роботи, до якої вдають­ся у роботі з клієнтом, який перебуває у стані глибокої психологічної кризи, що вимагає оперативного втручання. Спирається на викорис­тання елементів психодинамічної моделі, короткострокової когнітив-ної терапії, біхевіористських підходів (теорії соціального научіння), а також соціологічних підходів, зокрема теорії систем.

Кризове консультування — консультування, спрямоване на по­легшення вираження афекту (сильної негативної емоції), налагоджен­ня спілкування, досягнення розуміння клієнтом його проблем і відчут­тів, демонстрацію турботи й емпатії, підвищення самооцінки, підтрим­ку поведінки, зорієнтованої на подолання його проблем.

Лібідо (лат. НЬісІо бажання) — енергія сексуальних інстинктів, основної енергії життя.

Лобіювання (англ. Іоору — приймальня, вестибюль, кулуари) — діяльність соціальних груп, які відстоюють свої особливі політичні ін­тереси, груп тиску на органи законодавчої та виконавчої влади. Спря­мована на зміни в законодавстві, нормативно-правовому регулюван­ні, на ініціювання нового закону чи рішення місцевого органу влади, пришвидшення процесу розв'язання певної проблеми.

Лобіювання у соціальній роботі — діяльність соціальних груп, які відстоюють свої особливі політичні інтереси, намагаються впливати на органи законодавчої та виконавчої влади.

Логотерапія (грец. /о£оз — слово, вчення) спосіб аналізу ситу­ацій і метод консультування з метою допомогти людині знайти сенс і мету життя, подолати сумніви та відчай. При цьому особливе місце на­лежить формуванню уявлень про майбутнє.

Локальна соціальна система — мережа взаємопов'язаних соці­альних установ, що охоплюють усі властиві географічній місцевості аспекти соціального життя (сімейного, релігійного, правового тощо).

Люди похилого віку — згідно з українським законодавством, чо­ловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення пенсійного віку залишилося не більше півтора року; гене­рація осіб старшого віку: літні (55—64 роки), люди похилого віку (65— 74 роки), старі люди (75—84 роки), престарілі (85 років і старші), дов­гожителі (понад 100 років).

Мала група — нечисельна (до 20 осіб) сукупність об'єднаних спіль­ною діяльністю людей, які мають безпосередні зв'язки між собою.

Маргінали (лаг. таг£о — край, межа) — окремі особи, соціальні верстви, групи, які опинилися поза межами характерних для суспільс­тва структур, соціокультурних норм, політичних традицій.

Масові акції — публічні заходи (пікети, маніфестації, мітинги, де­монстрації, марші та ін.), учасники яких виявляють свій протест проти «несправедливих законів», невмотивованих, незаконних дій, консер­ватизму органів влади, байдужості, упередженості чиновників.

Медіація (лат. ліесі/ай'о — посередництво) посередництво, мирний спосіб вирішення суперечок за сприяння третьої сторони (ме­діатора), яка безпосередньо не бере участі у суперечці.

Мережа — формальний або неформальний зв'язок людей чи ор­ганізацій, які можуть поділяти між собою ресурси, обмінюватися на­вичками, інформацією, знаннями тощо.

Мета (ціль) втручання — узгоджений результат взаємодії соці­ального працівника і клієнта.

Методи соціальної роботи — сукупність прийомів, способів ді­яльності соціальних працівників, використовуваних для розв'язання соціальних проблем клієнтів, стимулювання розвитку їхніх сил, конс­труктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації.

Міжрольовий конфлікт — конфлікт, який виникає внаслідок не­сумісності різних ролей, що належать одній людині.

Місцева ініціатива — ініціювання територіальною громадою ви­рішення в місцевих органах влади питань, що належать до їх компе­тенції, але з різних причин не вирішуються.

Мозковий штурм — техніка групової дискусії, яка заохочує учас­ників до активного обміну інформацією та досвідом.

Моніторинг (англ, топііогіпе) постійне спостереження за об'єктом, процесом з метою з'ясування відповідності їх станів очіку­ваним результатам (у соціальній роботі — передбаченим змінам).

Моральні кодекси — сукупність моральних норм, які необхідно виконувати в певній сфері життєдіяльності.

Мотив (франц. тоШ, від лат. тоїиз РУ*) матеріальний або ідеальний предмет, що спонукає до діяльності або вчинку і заради яко­го вони здійснюються.

Мотивація — система мотивів, яка визначає конкретні форми ді­яльності, поведінки людини.

Мультидисциплінарна команда (багатопрофільна бригада) — форма організації роботи в соціальних службах, за якої експерти з різних галузей знань працюють скоординовано над наданням послуг клієнтові.

Мультифінальність — ймовірність отримання за одних і тих самих умов різних результатів, оскільки елементи системи взаємодіють по-різному.

Набір ролей — сукупність ролей, які людина опановує з набуттям певної соціальної позиції чи статусу.

Набута безпорадність — психологічний стан людини, за якого вона, не маючи впливу на події і процеси свого життя, починає віри­ти, що жодна діяльність не матиме для неї корисних результатів, унас­лідок чого втрачає здатність засвоювати корисні моделі поведінки. Втративши мотивацію, людина стає стурбованою, пригніченою тощо.

Навичка — дія, яку людина виконує автоматично (продумування операції «згорнутої» в часі).

Навичка розпитування — вміння використовувати закриті та відкриті запитання.

Напруженість —«-надмірна руйнівна збудженість.

Наркоманія (залежність від психоактивних речовин) — хвороб­ливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами.

Насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї сто­совно іншого, які порушують конституційні права і свободи людини та громадянина, завдають моральної шкоди, а також шкоди фізичному, психічному здоров'ю.

Наслідування — копіювання певних зразків діяльності у поведінці.

Неблагополучна сім'я — сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єк­тивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній склалися несприятливі умови для виховання дітей.

Невербальні засоби спілкування — елементи спілкування, які мають не вимовну, не словесну, а семіотичну (знакову) природу і ра­зом із мовними засобами служать передаванню інформації. До них належать кінесика (міміка, постава, жести, хода), проксеміка (просто­рове розміщення співбесідників), графеміка (почерк), такесика (по­тиски рук, дотики), екстралінгвістика (паузи, кашель, зітхання, сміх, плач) та ін.

Недирективний підхід — вміння вести консультативну бесіду так, щоб стимулювати клієнта до самостійного пошуку розв'язання проб­леми, прийняття рішення, а також покладання на себе відповідаль­ності за реалізацію задуманого.

Неформальна група — група, яка не має у своєму складі визна­ного лідера.

Нормативна потреба — потреба, визначена на основі суджень професіоналів, котрі вираховують і встановлюють певні норми, стан­дарти, рівні.

Нусогенний (грец. пиз — розум, думка) невроз — невротична симптенатива через докори сумління, ціннісні конфлікти, екзистен-ційний вакуум.

Об'єкт лобіювання — орган законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також особи, які мають владні повноваження, здатні задовольнити потреби лобістських груп і спрямувати процес у потрібному їм напрямі.

Оперантне обумовлення — біхевіористська концепція, яка вихо­дить з того, що поведінка, здійснюючись у певному середовищі, спри­чинює відповідні наслідки, які називають підкріпленням і які можуть посилювати, робити стійкою певну реакцію або послаблювати, руйну­вати її. Саме вони формують поведінку.

Опіка (піклування) — особлива форма державної турботи про не­повнолітніх дітей, які залишились без піклування батьків, а також про повнолітніх осіб, які потребують допомоги у забезпеченні їхніх прав та інтересів.

Організована група — група, що має професіонала або лідера, який визрів у ЇЇ складі і якого можуть називати ведучим, керівником, директором, фасилітатором, тренером, експертом.

Особиста мережа — система індивідуальних ділових, міжособис-тісних та інших зв'язків.

Особистість — набуття соціального досвіду, опанування соціаль­них ролей, норм, цінностей.

Паблік рілейшнз (англ. риЬІІс геїаііопз — зв'язки з громадськіс­тю) — системи дій із встановлення взаємовигідних відносин між орга­нізацією і громадськістю, від позиції якої залежить успіх організації.

Патери (англ, раїіегп модель, керівництво до дії} усталені зразки поведінки.

Патріархат — концентрація влади у чоловіків, їх привілейоване становище у суспільстві.

Перевизначення ситуацій — етап структурної сімейної терапії, який передбачає створення можливостей для членів сім'ї оцінити свої стосунки в новому ракурсі.

Перенесення — особливий тип об'єктних стосунків, якому влас­тиве переживання клієнтом певних почуттів стосовно особистості со­ціального працівника, однак за своєю природою ці переживання стосуються іншої людини. Воно є повторенням, новим «виданням» по­передніх об'єктних стосунків.

План втручання — документ, який складає у соціальних службах соціальний працівник разом із клієнтом з урахуванням проблем, по­треб, переваг та обмежень клієнта. Відображає основні потреби клієн­та, цілі та завдання роботи, конкретні дії для досягнення мети, графік їх здійснення, відповідальність соціального працівника і клієнта, фор­ми моніторингу та оцінки. Може мати, різну робочу назву — план до­гляду, програма реабілітації, індивідуальний план роботи, план-угода співпраці з сім'єю тощо.

Порада — пропозиція, як діяти в конкретній ситуації.

Посередництво — співробітництво представника клієнта з ін­шою стороною (опонентом).

Потреби — те, що необхідне для підтримання життєдіяльності ор­ганізму особи, соціальної групи, суспільства в цілому; внутрішня спо­нука активності; стан людини, соціальної групи, суспільства, що вира­жає залежність від об'єктивного змісту умов їхнього існування та роз­витку; умови, що змушують до чогось, спричиняють щось; ситуації, що вимагають державного регулювання.

Почуття ідентичності — уявлення про себе як унікальну індивіду­альність, яке формується у підлітковому віці (переважно у групах од­нолітків).

Права людини — визначальні засади правового статусу особи: соціальні можливості особистості в економічній, політичній, культур­ній та інших сферах, які належать їй від народження, без яких вона не може існувати як суспільна істота і які повинна гарантувати держава.

Практика соціальної роботи — діяльність соціальних служб і пра­цівників щодо вивчення потреб клієнтів, груп і громад, узгодження плану спільних дій, надання необхідних послуг і консультування, роз­витку їхньої самостійності тощо.

Превентивна (профілактична) допомога — вид соціальної допо­моги, що полягає у попередженні негативних явищ, проблем профе­сійної діяльності чи особистого життя індивіда, які можуть призвести до кризової ситуації чи критичного загострення проблеми.

Представництво (адвокатування) — процес захисту прав, реалі­зації інтересів індивідів, груп людей уповноваженими особами з ме­тою отримання ними доступу до послуг установ, на які вони мають право, але не можуть їх мати; взаємодія від імені клієнта з юридични­ми і фізичними особами.

Представництво рівних — діяльність організацій самодопомоги, в яких люди працюють разом, представляючи особисті проблеми.

Принцип активізації (імпаурменту, наснаження) — складова су­часної філософії соціальної роботи, яка полягає в підтримці клієнтів, підвищенні їхньої впевненості, самооцінки, компетентності для того, щоб вони могли сказати більше від себе та своєї родини в існуючих службах та об'єднатися з іншими для створення служб, які їм потрібні.

Принцип нормалізації («соціальної валоризації») — підхід в ор­ганізації соціальної роботи, який грунтується на переконанні, що пе­ребування в установах закритого типу небажане для людей із будь-яким типом патології; майже всі особи, навіть зі стійкими вадами, мо­жуть і повинні мати якомога нормальніше і повноцінніше життя у спільноті, отримувати необхідну для цього індивідуальну підтримку.

Принцип реципрокного (лат. гесіргосиз взаємний) гальмуван­­ня — формування в індивіда конкуруючої реакції, яка поступово галь­­мує (пригнічує) небажану реакцію (наприклад, тривоги або страху).­Гальмування має відбуватися за наявності стимулів, що зумовлюють­небажану реакцію. •

Притулок — 1) місце, де можна знайти порятунок або відпочити; 2) соціальний заклад, у якому людей забезпечують харчуванням і не­обхідною допомогою. Розрізняють притулки загального (індивід сам визначає час і термін свого перебування) і діагностичного (його зав­дання — діагностика ситуації, в якій перебуває особа, і визначення ЇЇ подальшої долі) типу.

Проблема (грец. ргоЫёта завдання) ситуація, яка стає пе­решкодою для бажаних дій і цілей.

Програма втручання — структурне втручання задля поліпшення добробуту людей, груп, організацій або громад.

Програмне консультування — допомога консультанта соціаль­ним організаціям та їх працівникам у налагодженні роботи.

Проекція — механізм психологічного захисту, який передбачає приписування іншим людям або об'єктам неприйнятних для себе якостей, видів поведінки та її мотивів.

Професійне представництво — діяльність найманого працівни­ка незалежної організації від імені клієнта з метою отримання ним необхідних послуг.

Процес соціальної роботи — послідовність, за якої відбувається втручання соціального працівника в ситуацію клієнта.

Психічний гомеостаз (збереження енергії) — рухома рівновага психічної системи, яка забезпечується протидією зовнішнім і внутріш­нім деструктивним чинникам.

Психодинамічна модель соціальної роботи — модель соціальної роботи, яка фокусується на внутрішньому житті індивіда і послугову­ється психічним детермінізмом, згідно з яким дії та поведінка людини породжуються її мисленням, а не впливами міжособистісних відносин або навколишньої ситуації.

Психодрама — ігрова методика, що передбачає створення умов, за яких індивіди, виконуючи ролі, можуть творчо працювати над осо-бистісними проблемами та конфліктами.

Психологія — наука, яка досліджує пізнавальні, орієнтаційні структури психіки (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам'ять).

Психосоціальна терапія — комплексний підхід у соціальній робо­ті, який передбачає тривалий соціальний супровід клієнта соціальним працівником і приділяє особливу увагу оцінці та взаємостосункам. Ос­новою моделі є прагнення вичленити проблеми із середовища, зміц­нюючи при цьому сильні сторони Я клієнта та механізми, за допомо­гою яких він може подолати проблеми самостійно за достатньої під­тримки соціального працівника.

Психотерапевтичні групи — консультативні групи, для роботи з якими використовують певні психологічні (психоаналітичні, трансакт-ного аналізу), когнітивні (нейролінгвістичне програмування, арттера-пія) теорії. Вони зосереджені на стосунках, почуттях, досягненні осо-бистісних змін завдяки груповій взаємодії.

Психотерапія — комплексний лікувальний вербальний і невер-бальний вплив на емоції, думки, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях.

Радикальний фемінізм (лат. (етіпа — жінка) — теорія рівності­статей, яка є основою руху жінок за свої права; громадський рух за­визнання рівних прав жінок і чоловіків у всіх сферах сімейного і сус­­пільного життя. ->

Расизм — дискримінація за етнічною ознакою.

Раціоналізація (лат. гаііопаїіз розумний) — механізм психоло­гічного захисту, який передбачає псевдологічне пояснення причин власних дій, що начебто усуває існуючі протиріччя.

Реверберація (лаг. геуегЬего відбиваю, відкидаю) повільне зниження рівня соціального функціонування клієнта.

Реєстр контактів — перелік осіб, здатних і готових сприяти у про­веденні лобістської кампанії.

Резидентний заклад — стаціонарний соціальний заклад, у якому клієнти проживають тимчасово або тривалий час і де здійснюється груповий догляд.

Релаксація (лат. геіахаііо зменшення, ослаблення) — стан спо­кою, розслаблення.

Ресоціалізація — комплекс заходів, спрямований на відновлення соціального статусу особистості, втрачених чи несформованих соціаль­них навичок, зміну соціальних орієнтацій девіанта за рахунок включен­ня його у нові, позитивно орієнтовані відносини та види діяльності.

Ресурси — джерело й арсенал засобів, можливостей, до яких можна звертатися для виконання завдання або удосконалення дій.

Рефлексія (лат. геЛєхіо відображення) процес самопізнан­ня, споглядання і розуміння власного внутрішнього світу, а також сприйняття і розуміння психічного стану, можливого перебігу думок ін­шої людини у спілкуванні, усвідомлення того, як партнер сприймає та оцінює співрозмовника.

Ризик — ступінь імовірності негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин.

1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка