Теоретичні основи практики соціальної роботи



Сторінка25/27
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

Запитання. Завдання

.*


  1. Охарактеризуйте найефективніші стратегії представництва.

  1. Які рівні змін виокремлюють у представництві інтересів соці­­альне вразливих груп?

  2. Уявіть себе представником громадської організації людей із­особливими потребами. У Вашому місті немає державного центру­професійно-трудової реабілітації для інвалідів. Ви хочете домогтися­від міської влади стабільного фінансування денного центру соціаль­­но-трудової реабілітації для підлітків із розумовою відсталістю, ство­­реного Вашою організацією за грант від міжнародної організації. Які­стратегії і форми роботи Ви оберете для досягнення своєї мети?

  3. Чому лобіювання вважають елементом громадянського сус­­пільства?

  1. Розробіть лобістську кампанію благодійної організації родичів­людей із проблемами психічного здоров'я та розумовою відсталістю.­Ідея організації полягає в тому, щоб домогтися від міської влади за­­провадження знижок для дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства на­оплату послуг громадських закладів (зоопарку, парку атракціонів, му­­зеїв, кінотеатрів та ін.), які перебувають у комунальній власності.

  2. Які етичні проблеми пов'язані з проведенням лобістської ді­­яльності?

  3. Яким може бути наслідок масових акцій?

  4. Ваша організація обстоює ідею створення денного реабіліта­­ційного центру для молодих людей із особливими потребами. Спроби­досягти домовленості з управлінням соціального захисту, центром со­­ціальних служб для молоді не принесли успіху. Тому Ви вирішили про­­вести публічні масові заходи. Яка акція буде найдоцільніша і як її ор­­ганізувати?

  5. Хто може бути лідером думок під час міської інформаційної­кампанії стосовно розв'язання проблеми дитячої бездоглядності?

Теми рефератів

  1. Форми та методи колективного представництва інтересів у­громаді.

  2. Лобіювання інтересів соціальне вразливих груп у громаді.

  3. Проведення представницьких та інформаційних кампаній:­спільне й відмінне.

  4. Масові заходи як засіб тиску на владу: цивілізовані форми про­­ведення.

Література

Броули Э. Средства массовой информации. В 3-х т. // Энциклопе­дия социальной работы: Пер. с англ. — М.: Центр обещечеловеческих ценностей, 1994. — Т. 3. ;

Гилберт Н., Спехт Г. Социальное планирование и организация в местных общинах. В 3-х томах. // Энциклопедия социальной работы. — М., 1994. — Т. 3.

Громади України: на шляху відродження. — К., 2002.

Жовніренко П. Діяльність громадських організацій: корисні пора­ди // Соціальна політика і соціальна робота. — 1999. — № 3, 4.

З людьми і для людей: Приклади успішних соціальних проектів в Україні / Упор. О. Чередайко. — К.: КМ Академія, 2002.

Залучення громадян до діяльності органів місцевого самовряду­вання: Нёвч. посібник / За ред. І. Бураковського. — К.: УН1СЕРВ, 2004.

Ілько І. Фонди розвитку громад як інструмент місцевої філантро­пії // Соціальна політика і соціальна робота. — 2003. — № 1.

Кравченко Р. І. Соціальна робота з розумове відсталими. — К.: Віпол, 2001.

Луцишин Г. Дев'ята тренінгова сесія з розвитку громади // Гро­мадські ініціативи. — 2001. — № 4.

Майо М. К. Работа в сообществе // Практика социальной рабо­ты / Под ред. К. Ханвея, Т. Филпота. — К.— Амстердам, 1996.

Пейн М. Сообщество как основа социальной политики и социаль­ного действия// Взаимосвязь социальной работы и социальной по­литики. — М.: Аспект Пресс, 1997.

Пінчук І. Програма соціально-економічного розвитку та комплекс­ного удосконалення психіатричної допомоги населенню Донецької об­ласті на 2004 рік (проект) // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 1.

Почепцов Г. Паблик рилейшнз, или Как успешно управлять об­щественным мнением. — М., 1998.

Представництво інтересів соціальне вразливих дітей та сімей: Навч. посібник / За ред. Семигіної Т. В. — К.: Четверта хвиля, 2004.

Рамон Ш. Західна і Східна Європа: соціальна політика і соціальна робота // Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. І. Пол­тавця. — К.: КМ Академія, 2000.

Ротман Дж: Территориальная община: теория и исследования. В 3-х томах. // Энциклопедия социальной работы. — М., 1994. — Т. 3.

Сегал П. Деинституализация. В 3-х томах. // Энциклопедия соци­альной работы. — М., 1993. — Т. 1.

Семигіна Т. Інформаційне забезпечення діяльності соціальних служб та організацій // Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. І. Полтавця. — К.: КМ Академія, 2000.

Семигіна Т. Місцеве самоврядування в Україні: можливості для громади // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 3.

Семигіна Т. Робота в громаді: практика й політика. — К.: КМ Ака­демія, 2004.

Семигіна Т. Сучасні підходи до розуміння громади та роботи в ній // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2003. — № 4.

Симпкин М. Холистическое здравоохранение и профессиональ­ные ценности // Динамика ценностей в социальной работе / Под ред. С. Шардлоу. — К. — Амстердам, 1996.

Соціальна робота. В 3-х ч. / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. — К.: Ки-єво-Могилянська академія, 2004. — Ч. 2. Теорії та методи соціальної роботи.

Соціальна робота. В 3-х ч. / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. — К.^Ки-єво-Могилянська академія, 2004. — Ч. 3. Робота з конкретними гру­пами клієнтів.

Спергел И. Территориальная община: эволюция. В 3-х томах. // Энциклопедия социальной работы. — М., 1994. — Т. 3.

Ткаченко М., Король І., Ткаченко Л. Формування громадської думки в галузі прав дітей з психіатричними діагнозами. — К.: Арктур-А, 1999.

Чейнен Г. Із тіней. — Амстердам — Київ, 1997.

Як стати відомим: Практичний посібник із зв'язків з громадськіс­тю для представників громадських та благодійних організацій /Упор. О. Чередайко. — К.: КМ Академія, 2003.

Короткий термінологічний словник

Агент змін — суб'єкт, який стимулює, забезпечує необхідні зміни в житті клієнтів соціальної роботи.

Адаптація (лат. абаріо пристосовую) — пристосування людини або групи людей до нового соціального середовища, а також часткове пристосування до них цього середовища з метою співіснування та вза­ємодії.

Адиктивна (лат. ас/с//с£ — психічно залежний) поведінка — форма деструктивної поведінки, яка проявляється в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану через приймання пев­них речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або ви­дах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій.

Актуалізація особистості — досягнення конгруентності (відповід­ності) аспектів реального, організмічного Я і Я-концепції.

Акції громадянської непокори — умисне й відкрите недотриман­ня певних законів, розпоряджень, інструкцій, наказів правоохорон­них, військових та інших урядових органів як незаконних, аморальних або таких, що символізують політику, проти якої спрямовано протест.

Альтруїзм — моральний принцип, який полягає у безкорисливо­му піклуванні про благо інших людей.

Антидискримінаційна (грец. апіі префікс на позначення проти­лежності і лат. Шзсгітіпаїіо розрізнення) практика соціальної ро­боти — комплекс настанов і реальних заходів щодо подолання пору­шення прав клієнтів у здійсненні соціальної роботи, передусім за кла­совими, національними, релігійними, статевими, віковими та іншими ознаками.

Арттерапія — використання творів мистецтва (музики, скульпту­ри, живопису та ін.) для корекції поведінки людей із емоційними проб­лемами, стимулювання їх активності.

Асертивність (англ. аззе/тЛсепезз — впевненість у собі, від лат. аз-5е/т.и5 — приєднувати) — впевнений вияв думок і почуттів; відкритість у міжособистісних стосунках.

Бездомність — відсутність постійного житла в індивідів, сімей, що унеможливлює осілий спосіб життя, повноцінне соціальне функціону­вання.

Безпека — відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливою шкодою для життя, здоров'я, майна людини, навколишньо­го природного середовища.

Безпритульні діти — діти, покинуті батьками, які залишили сім'ю, дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця про­живання.

Бесіда — метод отримання інформації, надання емоційної, психо­логічної, психіатричної допомоги у процесі вербальної комунікації.

Бібліотерапія — розділ психотерапії, який з допомогою спеціаль­но дібраної літератури (переважно художньої) надає лікувальну і про­філактичну допомогу людям із соматичними (тілесними) і психічними захворюваннями.

Бідність — неможливість людини через нестачу коштів підтримува­ти притаманний конкретному суспільству в конкретний час спосіб життя.

Біхевіоризм (англ. оепауіо(и)г поведінка) напрям у психоло­гії, послідовники якого виходили з того, що предметом психології є не свідомість, а поведінка людини як сукупність фізіологічних реакцій на зовнішні фактори.

Біхевіористська модель соціальної роботи — модель соціальної роботи, прихильники якої вважають, що поведінка людини детерміно­вана впливами зовнішнього середовища, і тому спрямовують свої зусилля на подолання небажаних або підсилення бажаних форм пове­дінки за допомогою підкріплення і соціального научіння.

Брокер (англ. Ьгоскег посередник) соціальних послуг — орга­нізатор контактів клієнтів, які потребують допомоги і не володіють ін­формацією, не знають, де її шукати, із соціальними службами.

Будинок на півдорозі — медико-соціальний заклад тимчасового проживання, де людина проходить соціальну реабілітацію після поси­леного медичного лікування.

Ведення випадку (робота з випадками) — метод соціальної ро­боти, який полягає у забезпеченні представникам вразливих груп на­селення (людям похилого віку із функціональними обмеженнями, проблемами психічного здоров'я тощо) необхідної індивідуальної під­тримки для продовження життя у громаді.

Вербальні (словесні) засоби спілкування — засоби мови; те, що виражається у словах.

Вигорання — стан вираженої втоми та емоційного виснаження, який характеризується негативним або байдужим ставленням до ко­лег і клієнтів, зниженням продуктивності внаслідок хронічного стресу та внутрішньоособистісного конфлікту під час виконання професійних обов'язків.

Випадок у соціальній роботі — ситуація особи чи родини, які звернулися до соціальної служби і мають право на отримання допо­моги від неї.

Витіснення — механізм психологічного захисту, який передбачає усунення зі свідомості неприємних, травмуючих або несумісних із са­мооцінкою особистості спогадів і думок.

Вихідні дані системи — характеристика того, наскільки результа­ти відповідають меті.

Віктимна (лат. уісііта жертва) поведінка — поведінка потен­ційної жертви насильства, яка провокує його вчинення.

Волонтер (лат. уоіипіагіив —доброволець) фізична особа^яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову і вмотивовану діяль­ність, що має суспільне корисний характер.

Вразливі групи — групи людей, що зазнають чи можуть зазнати негативних впливів соціальних, економічних, екологічних чинників або захворіти.

Втручання — переведення плану в практичні дії із застосуванням різноманітних стратегій і теоретичних моделей діяльності.

Вулична соціальна робота — інноваційний метод соціальної ро­боти, суть якого полягає в наданні соціальними службами послуг своїм клієнтам на вулиці. Вхідні дані системи — ресурси, якими повинна володіти система або які необхідно ввести в неї для досягнення мети її функціонування.

Вчитель навичок — соціальний працівник, який допомагає клі­єнтові набути чи відновити практичні і соціальні навички.

Тендерна (англ. £епс!ег рід) демократія — законодавче закріп­лена рівність прав і можливостей чоловіків і жінок щодо участі в діяль­ності суспільних і державних структур.

Гетерогенна (грец. пеіегоз інший і£епез народжений) група — неоднорідна група, що складається з людей, різних за віком, статтю, інтересами, проблемами та ін.

Гештальт (нім. СезїаІІ цілісна форма, структура) цілісний об­раз людини, конфігурація її відносин зі світом, її світосприйняття.

Гомеостаз (грец. потоіоз подібний, зіаіоз нерухомий) — стан внутрішньої динамічної рівноваги системи, який забезпечується регулярним відновленням основи их її структур, речовинно-енергетич­ного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх Планках.

Гомогенна (грец. ґіотоз рівний, однаковий і £епез народже­ний) група — група, утворена з людей, об'єднаних спільною ознакою.

Горизонтальне насильство — насильство, спрямоване не на гно­бителя, а на інші жертви (подружжя, дітей, близьких тощо).

Громада (община, спільнота) — населення певної географічної місцевості, яке має спільні органи самоврядування; будь-яка соціаль­на група, об'єднана спільною належністю до території, релігії, культу­ри, етносу тощо.

Громада за інтересами — громада, що об'єднує людей, які мають спільні запити, проблеми, зв'язки і характеристики.

Громадське представництво — діяльність спеціально підготов­леного волонтера щодо захисту, забезпечення прав і гідності інвалі­дів або людей, які з певних причин не можуть повноцінно себе пред­ставляти.

Громадянське суспільство — структуроване суспільство, яке є механізмом неформального соціального партнерства, спрямованим на забезпечення балансу суперечливих інтересів різних груп сус­пільства.

Група — відносно стійка сукупність людей, об'єднаних спільними цінностями, нормами, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і включених до типових для них різновидів та форм діяльності.

Група зустрічей — група, мета учасників якої полягає у пізнанні себе, налагодженні тісніших стосунків, усуненні перешкод, які зава­жають у реалізації власних можливостей у житті.

Група ризику — категорія людей, чиє соціальне становище за певними критеріями не є стабільним, які не можуть самостійно подо­лати власні труднощі, що може спричинити втрату соціальної опори в житті або навіть життя.

Група самодопомоги (взаємодопомоги) — група, учасники якої, поділяючи певні особисті інтереси, маючи подібний досвід, об'єднують­ся для співпраці з метою реалізації власних потреб чи потреб громади через обмін інформацією, взаємопідтримку, іноді — представництво.

Група, орієнтована на дію — група, учасники якої співпрацюють задля розв'язання певних соціальних проблем, проведення політич­них і соціальних кампаній з метою досягнення соціальних змін і ко­лективного наснаження. Ними можуть бути групи мешканців мікрора­йону, групи людей, які відчувають дискримінацію за якоюсь ознакою.

Група, орієнтована на процес — зосереджена на завданні група, яка дотримується структурного підходу до конкретних завдань і ре­зультатів.

Групність — почуття солідарності, почуття «ми».

Групова динаміка — зміни структури групи, розподілу влади в ній, позицій, ролей, групових норм, моделей поведінки, спілкування, міжособистісних стосунків, зумовлені впливом її учасників і зовнішні­ми умовами.

Групова дискусія — керована дискусія у групі, предметом якої можуть бути біографія клієнта, міжособистісні стосунки та ін.

Групова згуртованість — утворення зв'язків у групі, які забезпе­чують перетворення її на цілісний психологічний організм, що живе за своїми нормами, правилами відповідно до її цілей і цінностей.

Групова соціальна робота — форма соціальної роботи, під час якої відбувається допоміжна діяльність через групові форми взаємо­дії, її метою є надання допомоги клієнтові завдяки передаванню гру­пового досвіду для розвитку його фізичних і духовних сил, формуван­ню соціальної поведінки.

Груповий будинок — постійне житло для 10—12 осіб, кожна з яких має власну кімнату.

Гуманізм (лат. питапиз, від лото — людина, від ґїитиз зем­ля) — людяність, почуття любові до людини, повага до її гідності. У со­ціальній роботі реалізується в процесі спілкування і діяльності через сприяння, допомогу, співучасть, підтримку, повагу до людської осо­бистості.

Гуманістична модель соціальної роботи — модель соціальної ро­боти, спрямована на пробудження резервів особистості людини, її сил добра, психічного здоров'я і бажання до самовдосконалення. Клієнтам відводиться при цьому роль активних творців власного життя, стиль яко­го може бути обмежений тільки фізичними або соціальними впливами.

Девіант (лат. сіеуіаііо відхилення) — особа, яка не дотримуєть­ся існуючих у суспільстві норм поведінки.

Девіантна поведінка — дії і вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним шаблонам і стандартам поведінки.

Дезадаптація особистості — порушення процесу пристосування індивіда до соціального середовища внаслідок хибного або недостат­ньо розвиненого уявлення про себе, свої соціальні можливості і зв'язки. Проявляється у девіантній поведінці (алкоголізм, наркома­нія, суїцид), неадекватних психологічних станах особистості (депресія, гіперактивність тощо).

Деінституціалізація — звуження сфери впливу соціальних інс­титутів.

Делінквентна (лат. с1еIіп^иеп5 (сIеIіп^иепі:із) — той, що вчиняє провину) поведінка — сукупність протиправних вчинків, злочинів, які не відповідають юридичним нормам. Є різновидом девіантної пове­дінки, за яку несуть карну відповідальність.

Денний центр — заклад, у якому клієнти перебувають впродовж певної частини дня і дотримуються певного розпорядку.

Депривація (лат. сіергмаїіо втрата) відчуття, усвідомлення обмеження чи позбавлення можливості задоволення основних жит­тєвих потреб.

Дерефлексія (лаг. геЯех/о — відображення) — розкриття нових цінностей, які перебувають поза слабким Я.

Дестигматизація — процес зняття стигми (тавра суспільного від­торгнення) з представників соціальне вразливих груп (людей похило­го віку, людей з інтелектуальною недостатністю, людей із функціо­нальними обмеженнями, людей, які живуть з ВІЛ, тощо).

Директива (лат. сіігесіїуиз скерований) чітка вказівка клієн­тові, які дії він повинен зробити.

Директивний підхід — побудова такого сценарію взаємодії, в якому фахівець грає роль учителя, наставника, знавця, ведучого, а клієнт — учня, підопічного, веденого.

Дискримінація (лат. сІІБСгітіпаїіо розрізнення) — упереджене і негативне ставлення, яке грунтується на певних стереотипних харак­теристиках (раса, стать, релігія, етнічна належність).

Дитина — особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із за­коном вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Диференціація (лат. сШїегепііа відмінність, різниця) — збере­ження власної ідентичності у процесі розширення чи звуження її меж.

«Діти вулиці» — діти, які законом не визнані позбавленими бать­ківського піклування, але можуть бути визнані сиротами, оскільки батьки з певних причин не займаються їхнім вихованням.

Догляд у громаді — метод соціальної роботи, спрямований на за­безпечення людям, які мають проблеми фізичного, психічного здо­ров'я або особливості, спричинені їх віком, можливості жити неза­лежно у своєму помешканні чи в наближених до домашніх умовах.

Ейджизм — дискримінація за віком.

Еквіфінальність — можливість досягнення результату різними способами.

Екзистенційна модель соціальної роботи — модель, яка перед­бачає допомогу у розкритті й усуненні страху перед усвідомленням ко­нечних даностей існування, а також у встановленні контролю над власним життям, подоланні екзистенційних тривог шляхом налаго­дження близьких стосунків, пошуку сенсу життя та ін.

Екологічна модель соціальної роботи — модель, зміст якої поля­гає у використанні активних методів адаптації і соціалізації клієнта задля досягнення ним особистісних змін, рівень яких відповідав би вимогам навколишнього середовища, а також у впливі на соціальне і фізичне середовище для того, щоб воно якомога більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям особистості.

Екологія (грец. о/Коз — середовище / Іо£оз — слово, вчення) лю­дини (соціальна екологія) — наука, предметом якої є вивчення зако­нів і закономірностей взаємодії суспільства і навколишнього середо­вища (природи), розвитку системи «суспільство — природа», проблем збереження і охорони людини.

Екомапа — графічна схема (діаграма) стосунків у родині, яка ві­дображає взаємовпливи між клієнтом і людьми, з якими він пов'яза­ний, соціальними інституціями, оточенням.

Екстеріоризація (лат. ехґег/ог — зовнішній) — процес переходу від внутрішньої (психічної) до зовнішньої (суспільної та ін.) діяльності.

Емпатія (англ. етраіпу співчуття, співпереживання) — здат­ність особи осягнути емоційний стан іншої людини, проникнути в її пе­реживання шляхом внутрішнього відчуття.

Ентропія (грец. еп — в, (горе — поворот, зміна) соціальних сис­тем — виснаження, розпад, руйнування.

Етичні принципи — положення етики, які дають загальний на­прям діяльності, є основою для часткових норм поведінки.

Жертва — особа, яка зазнала насильства, жорстокого поводження внаслідок дій іншої людини або втрат через стихійне лихо чи аварію.

Завдання втручання — обсяг майбутньої роботи і способи її здійс­нення.

Завершення стосунків — з'ясування ресурсів, завдяки яким клі­єнт обходитиметься без допомоги соціального працівника.

Залучення громадян — процес, який забезпечує безпосередню участь громадян у виробленні і прийнятті суспільне значущих рішень, що позначаються на їхньому житті.

Заміщувальне навчання — можливість учасника групи обирати доступні для нього моделі для навчання.

Захисник прав та інтересів клієнта — соціальний працівник, який представляє права та інтереси клієнта, веде переговори від йо­го імені, захищає його юридичні права, в тому числі у суді. Відбуваєть­ся це, якщо існуючі служби або інституції не зацікавлені у наданні по­слуг, вирішенні проблем клієнтів або демонструють відверто негатив­не ставлення до них.

Зворотний зв'язок — отримання від інших людей об'єктивної ін­формації про себе, свою проблему і шляхи її розв'язання.

Здоровий спосіб життя — спосіб життя, який передбачає уникне-ня чинників ризику, порушення фізичного і психологічного здоров'я, сприяє його зміцненню.

Зосереджена на завданні модель соціальної роботи — комп­лексний підхід у соціальній роботі, основою якого є чітка послідовність процедур діагностування проблеми, роботи над її подоланням. Охоплює вивчення проблем, узгодження мети і часових меж, виконання завдань.

Ігрова терапія — вільна або керована гра, яка терапев/ично впливає на клієнта.

Ідентифікація (лат. ісіепііп'со ототожнюю) процес і результат ототожнення, уподібнення себе з іншою людиною. Людина намагаєть­ся уподібнитися іншій, ставлячи себе на її місце, прагнучи зрозуміти, як би вона вчинила в подібній ситуації.

Імпринтінг (англ, ітргіпі відбиватися) — фіксування людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей об'єктів, що впли­вають на неї.

Інвалід — людина, яка не може самостійно забезпечити потреби нормального особистого та (або) соціального життя внаслідок фізичної або розумової вади. Інвалідністю є втрата або обмеження здатності брати участь у житті громади разом з іншими. Інші назви — «люди з функціональними обмеженнями», «людина з обмеженими можливос­тями», «людина з особливими потребами», «неповносправна».



Індивідуальна робота — метод соціальної роботи, спрямований на надання допомоги індивідам і сім'ям у розв'язанні їх психологічних, міжособистісних, соціоекономічних проблем шляхом безпосередньої взаємодії з ними. Найпоширенішими стратегіями втручання є кон­сультування, втручання в кризу, представництво інтересів, брокер­ство соціальних послуг.

Індивідуальна терапія — надання соціально-психологічної до­помоги індивідам, сім'ям у розв'язанні їх проблем шляхом взаємодії з ними.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка