Теоретичні основи практики соціальної роботи



Сторінка17/27
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   27

Переговори і узгодження діяльності

На цьому етапі соціальної роботи формують групу і визначають, якою вона буде: відкритою чи закритою; го­могенною чи гетерогенною; довготривалою чи короткочас­ною; великою чи малою; спрямованою на розв'язання внутрішніх чи зовнішніх проблем; з добровільною чи обов'язковою участю.

Іноді напередодні зібрання групи соціальні працівники проводять індивідуальні зустрічі з потенційними її учас­никами, що допомагає в налагодженні особистих стосун­ків, вивченні очікувань і турбот клієнтів, мотивуванні їх до активної участі в роботі групи. Інформація, отримана під час індивідуальних розмов, дає змогу спрогнозувати соціально-психологічний портрет групи, її позитивні ха­рактеристики і ймовірні проблеми у груповій взаємодії, особливо коли участь у групі є примусовою (групи молодих людей із делінквентною поведінкою, в'язнів та ін.).

Важливим аспектом підготовки до групової роботи є визначення основних правил групи. Традиційно їх обгово­рюють усі учасники групи і приймають за згодою. Кожна група залежно від особливостей її учасників, завдань, які доведеться вирішувати, формулює свої правила взаємодії, які охоплюють, крім ексклюзивних, і такі універсальні положення, як конфіденційність; розв'язання конкретних проблем; необхідність говорити від власного імені («Я хо­чу..., можу..., думаю...»); звертання до інших членів гру­пи на «ти», вживання імені замість «він/вона»; активність учасників у розв'язанні проблем; дотримання принципу «тут і тепер» (перевагу надають розгляду актуальних проблем, аналізу думок і почуттів, які виникають під час роботи групи, навіть якщо ці думки і почуття стосуються минулих подій); активність усіх учасників; добровільність участі й висловлювань; правило «стоп»; недопустимість критики ін­ших; демонстрація поваги до інших тощо.

Група, безумовно, є соціальним мікрокосмом. У ній ві­дображені соціальні установки, відносини влади і форми дискримінації (наприклад, сексизм і расизм), котрі домі­нують у суспільстві загалом. З огляду на це соціальні пра­цівники повинні постійно протидіяти упередженому став­ленню людей одне до одного, бути однаково відкритими і доступними для всіх.
Проведення групових занять і зустрічей

Організація і проведення занять групи залежать від ме­ти і призначення групи, ситуацій, які виникають у проце­сі групового розвитку. Проте чи не найсуттєвішим їх еле­ментом є організація комунікації між учасниками групи. Для цього організатори групових занять можуть застосо­вувати такі засоби і техніки:



  • аудіовізуальні засоби (перегляд навчальних відео-­фільмів, прослуховування тематичних аудіопрограм);

  • друковані матеріали (опитувальники, звіти);

  • емпіричні методи (вправи, ігри, рольові ігри; на­­приклад, під час групової роботи для людей із проблемами­психічного здоров'я на тему «Активна участь у лікувальній­терапії» один клієнт бере на себе роль лікаря та пояснює ін­­шому клієнту, як треба приймати ліки, яка їх побічна дія,­якими можуть бути наслідки, якщо їх не прийняти, тощо;­переконуючи під час заняття когось, він переконує себе);

  • графічні матеріали (діаграми, фотографії, записи на­фліпчарті тощо, наприклад, під час групової роботи із нар-­козалежними можна скласти діаграму «Але чому?», яка­демонструє причинно-наслідкові зв'язки вживання нарко­­тиків, ставлення оточуючих до наркозалежних осіб, що до­­помагає у виборі стратегії подолання проблеми);

  • зміна складу (робота в парах, трійках, малих групах).

Одним з найпростіших і найпопулярніших методів ро­боти з групою є «мозковий штурм» — техніка групової дискусії, яка заохочує учасників до активного обміну ін­формацією та досвідом. Для цього учасники сідають за за­гальний стіл обличчям один до одного. Ведучий у коротко­му виступі розкриває суть проблеми, причини її виникнення, результати, на які можна сподіватися від її розв'язан­ня. При цьому важливо правильно і чітко сформулювати проблему (найчастіше — у формі запитання, що дає змогу учасникам дискусії генерувати свої пропозиції, відповіда­ючи на нього).

На першому етапі дискусії триває індивідуальне обмір­ковування ідей і безсистемне їх перелічування. Оскільки на початку дискусії кількість висловлювань є значно важ­ливішою за їх змістову наповненість, фахівець стимулює участь кожного у дискусії, даючи змогу оприлюднювати різноманітні, навіть безглузді на перший погляд, думки. Будь-яка ідея сприймається з увагою, схваленням, оскіль­ки вона може містити раціональне зерно. Виступати мож­на багдто разів, але не поспіль. Забороняється радитися, сперечатися, критикувати, оцінювати, звертатися по під­тримку до керівника. Висловлені ідеї занотовують на вели­кому аркуші паперу. При цьому ведучий дискусії, дбаючи про лаконічність нотаток, може уточнювати формулюван­ня, однак він не має права змінювати його суть або наполя­гати на власному трактуванні.

Далі відбувається обговорення, з'ясування, класифіка­ція ідей, їх оцінюють, ранжують, послуговуючись різними критеріями (обирають найцікавіші і ті, від яких можна відмовитися; ідеї, що набрали при голосуванні найбільше чи найменше балів тощо).

Ведучий повинен ретельно стежити за регламентом, дбати, щоб кожен, хто виявляє намір висловитися, отри­мав слово. За необхідності він ставить питання, привертає увагу до окремих положень, комбінує й систематизує вису­нуті ідеї, складає перелік, підсумовує їх.

Зазвичай «мозковий штурм» проводять динамічно, не витрачаючи на нього багато часу. Ефективність цієї техні­ки обумовлена тим, що думка одного учасника групи не­рідко стимулює думки інших, а ідеї виникають одна за од­ною. Його підсумки можуть стати основою для подальших дискусій і обговорень. Наприклад, на тренінгах щодо заіго-бігання домашньому насильству над жінками учасники «мозкового штурму» дискутували питання «Які дії ви вва­жаєте домашнім насильством? ». Після обговорення ідей їм було запропоновано відповісти на запитання «Чи зале­жить визначення домашнього насильства від фаху люди­ни? Як тлумачитимуть насилля юристи, психологи, соці­альні працівники, потерпіла жінка? Чим зумовлені від­мінності у їх визначеннях?». Завдяки такому керованому обговоренню ведучий групи отримав змогу глибше зрозуміти ставлення групи та окремих її учасників до проблеми домашнього насильства. Маючи таку інформацію, йому легше буде вирішити, на чому зосередитися у наступних вправах і як зробити процес групової роботи ефективні­шим, зважаючи на те, що деякі теми можуть об'єднати учасників, стимулювати груповий розвиток або деструк­тивно позначитися на групових процесах, настроях і пове­дінці їх учасників.

Кожна зустріч учасників групи може відбуватися за заздалегідь визначеним сценарієм або зосереджуватися на певній проблемі, запропонованій для обговорення учасни­ком групи. Однак вибір теми не може бути спонтанним, він має підпорядковуватися головній меті соціальної роботи. Саме узгодження теми із загальною стратегією є одним із завдань соціального працівника. Наприклад, вибір тема­тики для групових занять із клієнтами, які вживають пси-хоактивні речовини, залежить від етапу реабілітації, на якому вони перебувають. Зібрання новачків мають моти­вуючий характер, спрямовані на те, щоб допомогти клієн­там глибше усвідомити власні проблеми. Групові зустрічі з ними відбуваються за такою тематикою: «У чому проявля­ється моя залежність і як я її долаю»; «Що можуть розповіс­ти про мене мої вчинки»; «Як бути чесним»; «Як змінювати власну поведінку»; «Які правила допоможуть у реабіліта­ції»; «Чим відрізняється залежна людина від "незалеж­ної"»; «Що означає любити себе і як це робити»; «Що для мене є цінним у житті»; «Як приймати допомогу»; «Мій ідеал. Роль ідеалу в житті залежної людини»; «Як бути другом»; «Моя система покарань і заохочень» тощо. Тих, хто успішно подолав випробувальний термін, переводять до основного складу реабілітаційної програми. Групову ро­боту для них здійснюють за такими напрямами: залеж­ність, її формування^ характерні ознаки захворювання; тренінг запобігання рецидивам; тренінг із розв'язання конфліктів; тренінг із управління емоціями; комунікатив­ний тренінг; тренінг із зняття стресів; тренінг протистоян­ня соціальному тиску; самооцінка, способи підвищення са­мооцінки; сімейні сесії; тренінг самопізнання; навички ко­ристування системою підтримки; навички пошуку роботи.

Ключові моменти в організації групової роботи у соці­альній службі можна простежити на прикладі проведення тренінгу асертивності (впевненості у собі) для жінок, які мають чоловіків, залежних від психоактивних речовин, і зазнають насильства в сім'ї. Його мета і завдання поляга­ють у подоланні стану тривоги у жінок, позбавленні почуття неповноцінності, підвищенні рівня самооцінки і оволо­дінні навичками впевненої поведінки.

| На підготовчому етапі до групової роботи відбулись по­передні зустрічі з потенційними її учасницями для обгово­рення цілей, принципів, методів роботи, правил поведін-^си, взаємодії в групі, очікувань, фантазій, надій, страхів іучасниць, пов'язаних з участю в роботі групи. Як свідчить досвід, такі зустрічі сприяють зниженню рівня тривожнос­ті, поліпшенню самопочуття, налаштованості на активну участь у роботі групи.



| Тренінг асертивності був розрахований на п'ять занять іпротягом одного тижня, тривалістю по півтори-дві години. Вони відбувалися за заздалегідь спланованим сценарієм (табл. а.2).

Таблиця 3.2

Сценарій тренінгу асертивності


Трива­лість

Методи роботи

Ресурси

1

2

3

* -; ,- Перший день

5 хв.

1. Привітання




20 хв.

2. Знайомство «Мій партнер»




5 хв.

3. Ознайомлення з цілями тренінгу

Фліпчарт

10хв.

4. Правила роботи групи

Фліпчарт

15 хв.

5. Очікування

Стікери (наклейки)

35 хв.

6. Робота в підгрупах. Завдання: «Типові помилки жінок у сім'ї залежного»

Папір для записів, маркери

15 хв.

7. Конфронтація «Невпевнена людина»

Папір для нота­ток, маркери

10 хв.

8. Релаксація

Записи мелодій

10 хв.

9. Зворотний зв'язок

^

5 хв.

10. Домашнє завдання




8-'- Другий день

10хв.

1. Тест САН (оцінка самопочуття, активності, настрою)




'10 хв.

2. Релаксація

Записи мелодій

10 хв.

3. Обговорення домашнього завдання




15 хв.

4. Дискусія «Способи вираження впевненості»

Фліпчарт

35 хв.

5. Рольова гра / моделююча ситуація




Закінчення таблиці 3.2


1

2

3

5хв.

6. Вправа «Дзеркало»




10хв.

7. Творча робота «Образ впевненої людини»

Папір, маркери

15хв.

8. Медитація «Політ до сонця»

Записи мелодій

15хв.

9. Зворотний зв'язок




5 хв.

10. Домашнє завдання




Третій день - -,,,'•

5 хв.

1. Релаксація




10хв.

2. Обговорення домашнього завдання




15хв.

3. Групова дискусія «Міфи щодо насильства в сім'ї»

Роздатковий матеріал

15хв.

4. Інформування. Роль сімейного фактора і виховання у становленні особистості

Роздатковий матеріал

7 хв.

5. Автотренінг «Я люблю себе»

Записи мелодій

15хв.

6. Індивідуальна робота: « Співзалежність »

Папір, ручки

15хв.

7. Зворотний зв'язок




Четвертий день

5 хв.

1. Тест САН (оцінка самопочуття, активності, настрою)




5 хв.

2. Релаксація

Записи мелодій

15хв.

3. Вправа «Дотики»

Записи мелодій

15хв.

4. Дискусія «Асертивні права»

Роздатковий матеріал

60 хв.

5. Релаксаційний тренінг (прийоми почергового напруження/ розслаблення; дихальні вправи; активно-рухові вправи)

Записи мелодій

15 хв.

6. Зворотний зв'язок




5 хв.

7. Домашнє завдання




П'ятий день

5 хв.

1. Релаксація

Записи мелодій

10хв.

2. Обговорення домашнього завдання




15хв.

3, Вправа. «Рівновага»




10хв.

4. Інформування «Тендерні аспекти впевненості»

Роздатковий матеріал

20 хв.

5. Медитація «Квітка»

Записи мелодій

ЗО хв.

6. Зворотний зв'язок

Стікери, маркери

10хв.

7. Рольова гра. Подарунки




Одним із головних прийомів моделі тренінгу асертив-ності була репетиція поведінки за допомогою таких біхе-віористських принципів, як моделювання поведінки, інструктаж і підкріплення. Моделювання адекватних Патернів (стилів) поведінки відбувалося у процесі ситуа-тшвно-рольових ігор і вправ, а корекція реакцій — під час групового обговорення. При цьому думки щодо адек­ватності певної поведінки висловлювали учасниці гру­пи, а не тренер.

Оскільки жінки відчували подвійну стигматизацію, Зумовлену співзалежністю і родинним насильством, крім рольових ігор, було використано методи групової дискусії, самостійної роботи і виконання домашніх завдань. Групо­ві дискусії стосувалися таких проблем, як «способи вира­ження впевненості», «асертивні права», «типові помилки жінки в сім'ї залежного», «причини насильства», «міфи щодо насильства». Обговорення їх давало змогу через са-морефлексію (самопізнання) простежити вплив стереоти­пів, які існують в суспільстві, настанов батьківської сім'ї на формування власного ставлення до цих проблем. Як правило, жінки, які добре засвоїли тендерні стереотипи, недостатньо знають свої права, не вміють і не готові захи­щати їх.

Під час тренінгу значну увагу було приділено самостій­ній роботі, спрямованій на аналіз внутрішніх детермінант (причин) поведінки жінок, які частіше є неусвідомлени-ми. Метод когнітивного реструктурування отриманого досвіду (насильство з боку чоловіка, стан співзалежності) відкривав можливості для впливу на ставлення жінок до своїх проблем, вироблення патернів асертивної поведінки. Для перенесення отриманого під час групової роботи досві­ду в реальне життя учасниці виконували домашні завдан­ня («опис ситуації із застосуванням різних патернів пове­дінки»), творчі роботи («написання прощального листа», «ідентифікація ознак власної впевненості»). Важливим ас­пектом групової роботи була вербалізація отриманого дос­віду у групі, якою учасниці займалися під час кожної нас­тупної зустрічі.

З огляду на те, що співзалежні жінки, які зазнають насильства в сім'ї, часто переживають стан дискомфорту, підвищеної напруги та агресії, активно використовува­лись медитаційні вправи, прийоми релаксації, автотренін­гу, активних танцювальних рухів і технік тілесно орієнто­ваної терапії (вправа «Дотики», «тренування емоційної стійкості»). Отже, для ефективного проведення групової роботи со­ціальним працівникам — фасилітаторам групи необхідні такі ж навички (навички активного слухання, перефразо­вування, пояснення, узагальнення, відображення чи до­слідження почуттів, емпатії, невербального спілкування тощо), що і для індивідуального консультування. Не менш важливими є вміння дотримуватися балансу між завдан­ням групи і груповим процесом, врахування індивідуаль­них і групових потреб, раціональне використання власної влади, здатність кинути виклик.

Ефективна соціальна групова робота неможлива без отримання фахівцем зворотного зв'язку від учасників гру­пи, який дає змогу відстежувати внутрігрупові процеси, коригувати діяльність групи. З огляду на це фахівцю необ­хідно подбати про умови для конструктивної критики, вільного висловлювання всіма учасниками тверджень, оцінок конкретних подій, що відбуваються у групі.

Для стимулювання висловлювання учасниками групи своїх оцінок використовують різні техніки: малюнки, що віддзеркалюють настрій; діаграми настрою (термометр, ба­рометр); опитувальники, відкриті запитання («Що, на Ваш погляд, було найкориснішим сьогодні?», «Чи заважа­ло Вам щось сьогодні?», «Які фрагменти зустрічі були для Вас найбільш і найменш вдалими?», «Якою мірою було за­лучено кожного до обговорення?», «Наскільки ми навчи­лися краще чути один одного?», «Що Ви можете порадити ведучим групи для подальшої роботи?» та ін.).

Зворотний зв'язок повинен сприяти підкріпленню по­зитивної поведінки клієнтів. При цьому неприпустимо, щоб він пробуджував у них почуття провини, невдоволен­ня собою, невпевненості в собі. Тому позитивні оцінки ма­ють завжди передувати негативним, домінувати над ними. Критикувати можна лише певні прояви поведінки, а не особистість. З цього погляду соціальні працівники повин­ні вчити учасників групи висловлювати критику від пер­шої особи (не «Ти ігнорував мене!», а «Я почував себе так, ніби Андрій весь час ігнорував мене, бо він не промовив до мене жодного слова»). Дбаючи про постійність зворотного зв'язку, зацікавленість у ньому усіх сторін взаємодії, до­свідчені соціальні працівники постійно нагадують учасни­кам групи про складність і поступовість змін, важливість урахування у груповій роботі їхніх сподівань, думок, вра­жень, оцінок, побажань. Без зворотного зв'язку неможли­ве утвердження довірливої атмосфери у групі. Досвід свід­чить, що без налагодження адекватного механізму зворот­ного зв'язку мети досягнути важко.

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   27


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка