Тема14. Облік власного капіталу питання, що розглядаються у темі



Сторінка1/3
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.49 Mb.
  1   2   3


downribbonsharp

Тема14.

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
Питання, що розглядаються у темі:



14.1 Економічна сутність власного

капіталу підприємства

14.2 Документування та облік операцій

формування і використання власного

капіталу

14.3 Порядок утворення, використання й

обліку цільових джерел


    1. 14.1 Економічна сутність власного капіталу підприємства

Поняття “капітал” природно асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула:


А = З + К, (14.1)
де А – вартість майна підприємства;

З – боргові зобов'язання;

К – власний капітал, що набуває виду А = К, оскільки З = 0.
Саме так трактують початковий статутний капітал національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку - статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства використовують залучені кошти, тобто утворюють борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредитів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:


К = А – З (14.2)
Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в акти­вах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджу­ється також і характеристикою елементів власного капіта­лу, яка міститься у П(С)БО 1. Згідно з цим стандартом власний капітал знаходить відображення у першому розділі пасиву бухгалтерського балансу і склада­ється з:

- зареєстрованого статутного або пайового капіталу;

- капіталу у дооцінках;

- додаткового капіталу;

- резервного капіталу;

- нерозподіленого прибутку;

- неоплаченого капіталу;

- вилученого капіталу.

Визначення й оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визначення і оцінки його складових – активів і зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталуце абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відбиває поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Власний капітал неоднорідний. Його склад наданий на рис. 14.1.



Статутний капітал являє собою вартісну оцінку внесків, спочатку інвестованих у підприємство його засновниками.Його можна визначити і як суму грошових внесків або вартість відповідних видів майна, які власник надає в повне господарське володіння, використання й розпорядження створюваному суб'єктові підприємницької діяльності.

Засновники в рахунок внесків у статутний капітал можуть вносити:



  • грошові кошти;

  • основні кошти, нематеріальні активи й інші види необоротних активів;

- запаси й інші види майна.

Оцінюється майно, внесене засновниками в статутний капітал, за домовленістю, але обов'язково з урахуванням вимог відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. У більшості випадків для його оцінки використовується справедлива вартість. Сума заявленого на момент реєстрації статутного капіталу, але ще не внесеного засновниками, являє собою неоплачений капітал. При визначенні загальної суми власного капіталу підприємства неоплачений капітал віднімається від суми зареєстрованого статутного капіталу. При цьому варто мати на увазі, що законодавством встановлено строк внесення установчих внесків у статутний капітал один рік. Конкретний порядок формування статутного капіталу залежить від: форми власності;організаційно-правової форми створюваного підприємства.






Рис. 14.1 - Склад власних джерел




У державних підприємствах статутний капітал формується в момент створення підприємства за рахунок державних коштів, виділених у його постійне користування й розпорядження. Це може відбуватися шляхом:


- виділення в розпорядження підприємства необхідних коштів з бюджету й інших державних фондів;

- безоплатного одержання активів від інших державних підприємств;

- об'єднання декількох раніше існуючих державних підприємств із метою створення нового суб'єкта господарювання.

В установчих документах вказується загальна сума сформованого статутного капіталу. На основі цих документів здійснюється реєстрація створеного підприємства в державному реєстрі господарюючих суб'єктів.

Надалі зміни зареєстрованого статутного капіталу можуть відбуватися тільки за рішенням відповідних державних органів. При цьому обов'язкова перереєстрація в державному реєстрі господарюючих суб'єктів. Збільшення статутного капіталу відбувається за рахунок капітальних інвестицій, дооцінки необоротних активів, безкоштовного одержання ТМЦ і т.п. Зменшується статутний капітал внаслідок безкоштовної передачі майна й деяких інших операцій. У недержавних підприємствах статутний капітал формується за рахунок внесків засновників (учасників). Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Велике значення у формуванні статутного капіталу має форма господарювання.

У сучасних умовах часто використовується акціонерна форма власності. В акціонерних товариствах весь статутний капітал поділяється на певну кількість акцій, що і визначає їхню номінальну вартість. Отже, статутний капітал акціонерних товариств рівняється вартості їхніх акцій. Акція являє собою безстроковий цінний папір, що свідчить про внесення вкладу в майно акціонерного товариства. Вона надає право на участь у керуванні підприємством (крім привілейованих акцій) і одержання частини його доходу.

При створенні АТ (акціонерного товариства) установлюється строк, протягом якого акціонери повинні оплатити свої акції, тобто внести свою частину в статутний капітал. Не оплачені протягом цього строку (звичайно року) акції вважаються нерозміщеними, і на їхню вартість зменшується статутний капітал. Дивіденди на нерозміщені акції не нараховуються. Розпоряджається нерозміщеними акціями Рада директорів АТ. Якщо АТ створюється на базі приватизованого державного (муніципального) підприємства, то обов'язково проводиться повна інвентаризація й оцінка майна. За результатами інвентаризації й оцінки майна складається остаточний баланс підприємства, що підлягає акціонуванню й визначається його статутний капітал. У певних випадках може бути ухвалено рішення про викуп акцій в окремих акціонерів. Викуп акцій приводить до зменшення статутного капіталу АТ. Статутний капітал АТ може змінюватися як убік збільшення, так і убік зменшення, що обов'язково викликає його перереєстрацію в загальнодержавному реєстрі господарських суб'єктів.

Збільшуватися статутний капітал ВАТ може в результаті:



  • збільшення номінальної вартості акцій;

  • додаткової емісії акцій (що можливо тільки в тому випадку, якщо раніше випущені акції оплачені за вартістю не нижче номінальної);

  • дооцінки вартості основних засобів і т.п.

Зменшення статутного капіталу відбувається, якщо:

  • зменшується номінальна вартість акцій;

  • зменшується кількість акцій шляхом їхнього викупу й анулювання;

  • зменшується вартість основних засобів й т.п.

До моменту ліквідації або реорганізації АТ акціонери не можуть вимагати повернення внесеного капіталу, але мають право продати свої акції іншим особам. Тому що в АТ право власності на все майно мають не окремі акціонери, а товариство, зареєстроване як юридична особа, то зміна власника окремого внеску не вимагає перереєстрації й не викликає припинення діяльності.

У період становлення ринкових відносин значне поширення одержали товариства з обмеженою відповідальністю. У товариствах з обмеженою відповідальністю (ТОВ) статутний капітал також формується за рахунок внесків засновників. Вихід одного з учасників ТОВ може відбутися: за його заявою, завіренню нотаріусом; по одностайній ухвалі інших учасників про його виключення зі складу засновників.

При цьому йому повинні бути виплачені:


  • сума його внеску в статутний капітал;

  • вартість майна ТОВ пропорційно його внеску в статутний капітал;

  • відповідна частина прибутку, отриманого у звітному році (за період з початку року до моменту його виходу).

Діяльність товариств із обмеженою відповідальністю може припинятися:

- після закінчення строку, на який воно було організовано;

- при реорганізації;

- за рішенням суду.

У кожному разі створюється за рішенням загальних зборів засновників спеціальна ліквідаційна комісія. Вона відповідає за здійснення операцій, пов'язаних з ліквідацією. При цьому необхідно в триденний строк опублікувати в газеті повідомлення про ліквідацію товариства й про строк прийняття претензій. Потім оцінюється й продається майно. Одержані кошти направляються на:



  • розрахунки із працівниками за заробітною платою;

  • розрахунки із кредиторами;

  • виконання зобов'язань перед бюджетом;

- розподіл між засновниками.

До складу власного капіталу, крім статутного капіталу, входять пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток. Пайовий капітал, як і статутний, є початковим капіталом для суб'єктів господарської діяльності в сфері кооперації. Інші види капіталу формуються в процесі діяльності. У значній мірі їхнє формування засноване на єдиних принципах, але є й розходження. Тому розглянемо кожний з них.



Пайовий капітал формується за рахунок пайових внесків членів споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних союзів і інших аналогічних підприємств. Він являє собою аналог статутного капіталу добровільних об'єднань, заснованих на кооперативних початках. Пайовий капітал - це сукупність внесків фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Спільно пайовики формують юридичну особу – споживче товариство, кооператив або союз. Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові й додаткові пайові внески. Розміри обов'язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків, виходячи з потреб у власних коштах. На відміну від статутного капіталу пайовий формується в міру фактичного внесення пайовиками своїх паїв і не підлягає державній реєстрації. Обов'язкові паї повинні бути внесені пайовиками в пайовий капітал протягом року. Вони можуть вноситися коштами або будь-якими іншими видами майна, якщо це не суперечить вимогам статуту. Майно, внесене пайовиками, оцінюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку по відповідних видах активів. На добровільних основах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності можуть вноситися додаткові пайові внески.

Пайовики відповідають за результати діяльності товариства, кооперативу в межах своїх пайових внесків. У колективних сільськогосподарських підприємствах у пайовий капітал включається як вартість майна, розподіленого між його членами, так і вартість нерозподіленого майна, що є загальною власністю. Кожний пайовик має право на: участь у загальних зборах; одержання частини прибутку, що залишилася в товаристві після сплати податку на прибуток; одержання частини майна у випадку ліквідації товариства.

Прибуток розподіляється пропорційно сумі обов'язкового й додаткового паю кожного члена товариства. Нараховані дивіденди можуть за рішенням пайовика приєднуватися до паю. Якщо товариство за результатами діяльності має збитки, то вони покриваються за рахунок пайового капіталу, тобто внесків пайовиків. Вищим органом керування товариства є збори пайовиків. Вони скликаються щорічно для обговорення результатів роботи за минулий рік. У перервах між зборами діяльністю товариства керує вибране на зборах пайовиків правління.

Капітал у дооцінках формується за рахунок дооцінки (уцінки) основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інструментів.

Збільшення додаткового капіталу відбувається в результаті: внесення засновниками (учасниками) додаткових вкладень у розмірах, що перевищують їхню частку в оголошеному статутному капіталі. При цьому не здійснюється перереєстрація підприємства в державному реєстрі господарюючих суб'єктів: продажу спочатку розміщених акцій за цінами вище номінальних. Різниця між реальною вартістю реалізації й номінальної є емісійним доходом, що направляється на формування додаткового капіталу; утворення курсових різниць при одержанні внесків у статутний капітал від нерезидентів в іноземній валюті; безкоштовного одержання необоротних активів.

На збільшення додаткового капіталу відноситься залишкова вартість отриманих необоротних активів; надходження коштів на поповнення оборотного капіталу. Зменшення додаткового капіталу відбувається в результаті: анулювання акцій, викуплених в акціонерів за цінами вище номінальної вартості; приєднання частини додаткового капіталу до статутного, пайового, резервного капіталу й т.д.

Резервний капітал являє собою суму відрахувань від чистого прибутку і створюється відповідно до законодавства й установчих документів. Він створюється в АТ, ТОВ і командитних товариствах у розмірі, передбаченому установчими документами, але не менш 25% статутного капіталу. На його поповнення щорічно повинне направлятися не менш 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших передбачених законодавством платежів. Для всіх інших підприємств створення резервного капіталу є добровільним. Метою створення резервного капіталу є забезпечення безперебійної роботи підприємств, особливо в умовах виникаючих складностей. Крім того, резервний капітал може використатися на покриття збитків, на покриття премій за випущеними облігаціями, на оплату боргів підприємства при його ліквідації.

До складу власного капіталу входить і нерозподілений прибуток. Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує ефективність діяльності господарюючих суб'єктів. Насамперед, за рахунок отриманого прибутку нараховуються зобов'язання бюджету з податку на прибуток. Крім того, він може використовуватись на покриття збитків минулого років, виплату дивідендів, формування резервного капіталу. Порядок використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, визначають власники або уповноважені ними органи відповідно до статуту.


14.2 Документування та облік операцій формування і використання власного капіталу
Організація бухгалтерського обліку власного капіталу повинна забезпечити правильність і законність формування власного капіталу, правильне і своєчасне відображення всіх операцій з власним капіталом, ведення необхідного аналітичного обліку, надання необхідної інформації користувачам про формування і зміни видів власного капіталу. При організації обліку власного капіталу необхідно враховувати такі фактори, як форму власності, організаційно-правову форму господарювання, кількість і склад засновників і т.д. Необхідно визначити порядок оцінки внесків і збільшення статутного капіталу, встановити порядок вибуття учасників.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі господарюючих суб’єктів України та закінчується в день вибуття підприємства з державного реєстру у зв’язку з припиненням діяльності, банкрутством, реорганізацією. Основним завданням обліку статутного капіталу є забезпечення правильного обліку і узагальнення інформації про стан і зміни статутного капіталу підприємства, контроль за законністю його формування. Відображення в обліку операцій по формуванню, збільшенню, зменшенню, ліквідації статутного капіталу відбувається на основі первинних документів:



- статуту;

- засновницького договору;

- прибуткових і видаткових касових ордерів;

- засновницького опису майна;

- банківських документів;

- наказів;

- довідок і розрахунків бухгалтерії.

Облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал». Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, що зафіксовано в засновницьких документах і зареєстровано у державному реєстрі господарюючих суб’єктів. За рішенням власників, також зафіксованому в установчих документах і зареєстрованому у встановленому порядку, розмір статутного капіталу може змінюватися. Записи на рахунку 40 здійснюють тільки у випадку збільшення або зменшення статутного капіталу у встановленому законодавством порядку, після внесення відповідних змін у засновницькі документи та їхньої перереєстрації. Формування статутного капіталу і збільшення його розміру відображають за кредитом рахунку 40, за дебетом – зменшення розміру і вилучення частини статутного капіталу. Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в розмірі внесків засновників, що передбачені засновницькими документами, відображається за кредитом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» в кореспонденції з рахунком 46 «Неоплачений капітал». Фактичні внески засновників повинні відображатись за кредитом рахунку 46 «Неоплачений капітал» в кореспонденції з рахунками грошових коштів або інших активів.

Згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків аналітичний облік статутного капіталу необхідно вести за видами капіталу.

На підставі регістрів аналітичного обліку складається журнал-ордер за рахунком 40 або зведений журнал-ордер, що відображає всі операції з видами власного капіталу. Методичними рекомендаціями щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356, для ведення обліку власного капіталу передбачено Журнал 7, а також Відомості 7.1, 7.2 для аналітичного обліку за рахунками 42, 44 відповідно. Сальдо рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» відображається у першому розділі пасиву балансу. Інформація про розмір і зміни статутного капіталу наводиться у Звіті про власний капітал.

Порядок формування статутного капіталу залежить від форми власності та організаційно-правової форми створеного підприємства. Статутний капітал підприємств різних форм власності (державної, колективної, приватної) має свої особливості.

Найбільш розповсюдженими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності є господарські товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, акціонерні товариства). Особливості формування і змін статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю обумовлені тим, що учасники такого товариства несуть обмежену відповідальність за діяльність підприємства, у межах свого вкладу. Як зазначалося в розділі 1 дипломної роботи, внески засновників можуть бути представлені грошовими коштами, основними засобами, запасами та іншими матеріальними і нематеріальними активами. Внески оцінюються в грошовому вимірнику. Відображення в обліку майна, що отримано в натуральній формі як вклад в статутний капітал, здійснюється за вартістю, яка визначається за домовленістю між учасниками або за результатами експертної оцінки. Надходження внесків учасників оформлюється прибутковими касовими ордерами, квитанціями банківських установ. У випадку надходження майна складаються опис майна, що вноситься учасниками, та акти приймання-передачі. На суму зафіксованого в засновницьких документах і зареєстрованого статутного капіталу здійснюється запис за кредитом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» та дебетом рахунку 46 «Неоплачений капітал». За кредитом рахунку 46 «Неоплачений капітал» записують надходження внесків у вигляді грошових коштів, основних засобів, нематеріальних активів, запасів і інших активів у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків: 30 «Каса», 31 «Рахунки у банках», 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси» та ін.

За дебетом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» у товариствах з обмеженою відповідальністю відображають повернення внесків у випадку виходу учасника з товариства або припинення діяльності підприємства. Всі зміни розміру статутного капіталу обов’язково вносяться до засновницьких документів та підлягають державної реєстрації. Тільки після цього вони мають бути відображені у бухгалтерському обліку.

У випадку збільшення або зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю до органу державної реєстрації надаються нотаріально завірені зміни до засновницьких документів, протокол загальних зборів учасників, реєстраційна картка, документ про оплату державної реєстрації. Якщо один чи кілька учасників виходять з товариства надається також нотаріально завірена заява учасника або рішення засновників. Крім того, учаснику, який вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю, виплачується вартість або видається частина майна товариства, пропорційна його частині у статутному капіталі. Організація і ведення бухгалтерського обліку статутного капіталу товариств з додатковою відповідальністю, повних і командитних товариств здійснюється аналогічно обліку товариств з обмеженою відповідальністю.

Акціонерні товариства формують статутний капітал, який розділено на акції, що мають номінальну вартість. Для створення акціонерного товариства засновники повинні заявити про намір створити акціонерне товариство, відкрити підписку на акції, провести засновницькі збори і здійснити державну реєстрацію згідно з діючим законодавством. Проводячи підписку на акції, засновники надають інформації про назву акціонерного товариства, мету його діяльності, склад засновників, розмір статутного капіталу, номінальну вартість акцій та ін. Строк відкритої підписки на акції може продовжуватись до 6 місяців. За цей час особи, що підписались на акції, вносять на тимчасовий банківський рахунок не менш 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписались.

Для реєстрації і випуску акцій акціонерне товариство повинно надати заяву, протокол зборів засновників, на якому було прийнято рішення про випуск акцій, нотаріально завірені копії засновницьких документів та свідоцтва про державну реєстрацію акціонерного товариства. Після реєстрації та отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій акціонерне товариство має право на випуск акцій в документарній або бездокументарній формі. Загальна сума емісії, кількість простих і привілейованих акцій, номінальна вартість акцій, порядок виплати дивідендів, права власників акцій та інша інформація обговорюється і приймається на засновницьких зборах та зафіксується у рішенні про випуск акцій. На протязі 6 місяців після реєстрації акціонерне товариство видає акціонерам сертифікати акцій. Після державної реєстрації акціонерного товариства його статутний капітал в розмірі об’явленого капіталу відображається за кредитом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» і дебетом рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Для контролю за процесом підписки та сплати акцій в акціонерних товариствах необхідно розмежувати інформацію про статутний капітал за видами акцій, що передбачено установчими документами. Для цього необхідно до рахунку 40 відкрити рахунки другого порядку залежно від специфіки товариства та видів акцій.

В акціонерному товаристві слід окремо відображати на відповідних субрахунках суми об’явленого капіталу (що записані в засновницьких документах), вартість акцій, за якими проведено підписку, суму внесених засновниками коштів, вартість акцій, що вилучені з обігу. Це дозволить в будь-який момент одержати інформацію про розмір і склад статутного капіталу.

По закінченні терміну підписки на акції в обліку відображається вартість акцій, за якими проведено підписку, і на рахунок товариства вноситься не менш 10 відсотків суми акцій. Фактичне надходження внесків акціонерів відображається за кредитом рахунку 46 «Неоплачений капітал» і дебетом рахунків грошових коштів: 30 «Каса», 31 «Рахунки у банку».

У випадку створення акціонерного товариства на базі державного підприємства статутний капітал формується на основі акта оцінки майна, що складено за результатами інвентаризації. Майно оцінюється за його балансовою вартістю. Зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства обговорюються на зборах акціонерів. Рішення про зміни обов’язково вносяться в засновницькі документи, реєструються у державних установах і тільки потім відображаються в бухгалтерському обліку. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства може бути проведено після повної оплати акцій, що випущено раніше, шляхом додаткових внесків засновників, випуску нових акцій, збільшення номінальної вартості акцій. Зменшення статутного капіталу може здійснюватись за рахунок вилучення капіталу, зменшення номінальної вартості акцій і анулювання акцій, що викуплені у акціонерів.

Для перереєстрації статутного капіталу акціонерних товариств необхідно документально підтвердити, що попередньо оголошений капітал було повністю сформовано. Також надаються зміни до засновницьких документів, протокол зборів учасників про зміни розміру статутного капіталу, реєстраційна картка та документ про оплату державної реєстрації.

Акціонерні товариства можуть викупати акції у акціонерів для їх перепродажу, розповсюдження серед учасників або анулювання. Облік викуплених акцій ведеться на рахунку 45 «Вилучений капітал». Вартість акцій, що викуплені у акціонерів, відображається за дебетом рахунку 45 і кредитом рахунків 30 «Каса» и 31 «Рахунки у банках». У випадку анулювання викуплених акцій проводиться запис за дебетом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» і кредитом рахунку 45 «Вилучений капітал». Різниця між номінальною вартістю і ціною придбання акцій відноситься на збільшення або зменшення додаткового капіталу (субрахунок 421 «Емісійний дохід»).

Акції, що були викуплені та повторно випущені у обіг, відображаються в обліку записами: за дебетом рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки у банках» і кредитом рахунку 45 «Вилучений капітал» на суму номінальної вартості акцій; за дебетом рахунків 30 «Каса» и 31 «Рахунки у банках» і кредитом рахунку 421 «Емісійний дохід» на суму перевищення ціни продажу акцій над їхньою номінальною вартістю.

На державних підприємствах статутний капітал формується державою в момент створення підприємства, за рахунок державних коштів. Засновницькі документи повинні містити інформацію про суму коштів, що виділені підприємству для здійснення його діяльності. Зміни статутного капіталу державного підприємства проводяться тільки за рішенням відповідного державного органу та перереєструються. За кредитом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» на державних підприємствах відображаються кошти, що виділені державою в розпорядження підприємства з бюджету або отримані від інших підприємств, а також в результаті об’єднання кількох державних підприємств. Зміни статутного капіталу показуються за дебетом рахунку 40 як вилучення коштів після перереєстрації у випадку ліквідації підприємства, передачі коштів чи майна іншому підприємству.

Приватні підприємства формують майно у відповідності до засновницьких документів. При цьому законодавство не встановлює розмір статутного капіталу – власник визначає його самостійно. Джерелом формування статутного капіталу є грошові кошти і майно, що знаходиться у власності засновника. Облік статутного капіталу приватних підприємств також слід вести на рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал». Кошти, що надходять від засновника, відображаються за кредитом рахунку 40 і дебетом рахунків грошових коштів або матеріальних цінностей, але рахунок 46 «Неоплачений капітал» приватними підприємствами може не використовуватись. Внесення грошових коштів чи майна у статутний капітал приватного підприємства підтверджується:

- прибутковими касовими ордерами;

- накладними;

- актами приймання-передачі тощо.

Зміни у статутному капіталі приватних підприємств здійснюються за рахунок відрахувань від прибутку у статутний капітал, що відображається записом за кредитом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» і дебетом рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», або додаткових внесків засновника.

Пайовий капітал формується за рахунок внесків членів споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, кредитних спілок. Пайовий капітал, як і статутний капітал, є первісним капіталом для деяких суб’єктів господарської діяльності. Свій пай член кооперативу, товариства може вносити грошовими коштами, майном, що указується у статуті. Облік пайового капіталу ведеться на основі виписок банку, касових документів, накладних, наказів, довідок бухгалтерії. З отриманого прибутку члени кооперативу, товариства мають право на його частину, яка може бути приєднана до паю.

Облік пайового капіталу ведеться на рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал». Відображення в обліку операцій з формування і змін пайового капіталу здійснюється аналогічно статутному капіталу.

Збільшення суми пайового капіталу відображається за кредитом рахунку, а зменшення і повернення пайових внесків власникам – за дебетом. Збільшення розміру пайового капіталу за рахунок прибутку відображається записом: дебет 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” та кредит 40 “Зареєстрований (пайовий) капітал”. Аналітичний облік пайового капіталу, який складається з внесків членів товариств, кооперативів, спілок, відповідно до інструкції про застосування плану рахунків необхідно організувати за видами капіталу, а також у розрізі членів товариства, кооперативу, спілки. При цьому треба звернути увагу на відповідну побудову регістрів аналітичного обліку.

На відміну від статутного і пайового капіталу, формування капіталу у дооцінках і додаткового капіталу здійснюється в процесі діяльності підприємства. Операції з формування капіталу у дооцінках і додаткового капіталу документуються оформленням:



- виписок банку;

- прибуткових касових ордерів;

- накладних;

- актів приймання-передачі;

- наказів;

- протоколів зборів учасників;

- довідок та розрахунків бухгалтерії.

Зменшення додаткового капіталу може відбуватись в результаті анулювання акцій, що викуплені за ціною вище номінальної вартості, уцінки раніше дооцінених активів, направлення частини додаткового капіталу на поповнення статутного, резервного капіталу та в інших випадках.

Необхідно контролювати, щоб балансова вартість основних засобів і нематеріальних активів істотно не відрізнялась від їх справедливої вартості, для чого слід регулярно проводити переоцінку активів. Справедливою вартістю основних засобів та нематеріальних активів є їх ринкова вартість, визначена за допомогою експертних оцінок. У випадку незначних змінах ринкової вартості достатньо проводити переоцінку один раз у 3-5 років. Якщо підприємство отримує безплатно основні засоби або нематеріальні активи, їх оцінку слід здійснювати на підставі документів, за якими вони отримуються, а при відсутності таких документів – за допомогою експертних оцінок.

Для узагальнення інформації про додатковий капітал використовуються рахунки 41 «Капітал у дооцінках» і 42 «Додатковий капітал».

Рахунок 41 «Капітал у дооцінках» має такі субрахунки:

411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів»;

412 «Дооцінка (уцінка) нематеріальних активів»;

413 «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів»;

414 «Інший капітал у дооцінках».

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має субрахунки:

421 «Емісійний дохід», на якому ведеться облік різниць між ціною продажу розміщених акцій та їхньою номінальною вартістю;

422 «Інший вкладений капітал», який використовується для відображення суми внесків засновників, що перевищують статутний капітал, не вказані в засновницьких документах та не зареєстровані;

423 «Накопичені курсові різниці», на якому відображаються суми накопичених курсових різниць, по операціям в іноземній валюті, які впливають на структуру власного капіталу;

424 «Безоплатно отримані необоротні активи», що використовується для обліку вартості необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб;

425 «Інший додатковий капітал», який передбачає ведення обліку інших видів додаткового капіталу, що не знайшов відображення на вказаних вище субрахунках.

Аналітичний облік додаткового капіталу ведеться за видами, за кожним засновником, учасником.



Резервний капіталце один з видів капіталу, який не підлягає реєстрації. Організація обліку резервного капіталу повинна забезпечити узагальнення інформації про стан і рух цього виду капіталу, який створюється згідно з чинним законодавством, засновницькими документами. Основні документи, що фіксують операції формування та руху резервного капіталу та є підставою для ведення його обліку:

- засновницькі документи;

- протоколи зборів учасників;

- накази;

- довідки бухгалтерії та ін.

Інформація про стан і зміни резервного капіталу відображається на рахунку 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунку показується створення, збільшення резерву, за дебетом – використання резервного капіталу.

Аналітичний облік резервного капіталу необхідно вести за його видами, способами формування та напрямами використання.

Облік нерозподіленого прибутку або непокритих збитків поточного року і минулих років, а також використаного в поточному році прибутку ведеться на рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» і субрахунках 441-443. Для обліку нерозподіленого прибутку передбачено рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», який має такі субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений»,

442 «Непокриті збитки»,

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

По закінченні звітного періоду на підставі розрахунків і довідок бухгалтерії результат діяльності підприємства, що визначено на рахунку 79 «Фінансові результати», списується на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)»:



  • сума отриманого прибутку записується за дебетом рахунку 79 і кредитом субрахунку 441;

  • сума збитків – за дебетом субрахунку 442 і кредитом рахунку 79.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено розподіляти прибуток за напрямками майбутнього використання. За напрямками використання нерозподіленого прибутку необхідно вести аналітичний облік на рахунку.

Використання прибутку підприємствами відповідно до П(С)БО та Інструкції №291 можливо за такими напрямками:



  • збільшення розміру статутного, пайового капіталу,

  • формування резервного капіталу,

  • виплата премій за облігаціями,

  • виплата дивідендів учасникам.

За рахунок нерозподіленого прибутку не слід проводити нарахування податку на прибуток підприємства. Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку податок на прибуток відноситься на витрати звітного періоду, у якому здійснено нарахування цього податку.

Використання прибутку відображається в обліку такими записами:



  • направлення частини прибутку на збільшення статутного, пайового або резервного капіталу відображається за дебетом субрахунку 441 і кредитом рахунків 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», 43 «Резервний капітал»;

  • нарахування дивідендів учасникам показується за дебетом субрахунків 441, 443 і кредитом субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;

  • покриття збитків минулих звітних періодів – за дебетом субрахунку 441 і кредиту субрахунку 442.

У випадку покриття збитків за рахунок статутного, пайового, додаткового або резервного капіталу відповідно дебетуються рахунки 40, 41, 42, 43.

Вилучений капіталце фактична вартість акцій власної емісії, що викуплені акціонерним товариством у його акціонерів. Законодавством про господарчі товариства акціонерним товариствам надано право викупати в акціонерів оплачені ними акції для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані протягом одного року. У випадку викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їхнього перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) суми вилученого капіталу відображають на рахунку 45 «Вилучений капітал» і його субрахунках:

451 “Вилучені акції”;

452 “Вилучені внески та паї”;

453 “Інший вилучений капітал”.

За дебетом рахунку показують фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарчим товариством у його учасників. Оплата отриманих акцій може бути зроблена коштами, векселями, а також за рахунок довгострокових або короткострокових кредитів банків. За кредитом відображають вартість анульованих і перепроданих акцій (часток). Якщо акції анульовані, то на цю суму зменшується статутний капітал, у випадку перепродажу - показують зменшення вилученого капіталу і збільшення відповідних активів. Підставою для ведення обліку вилученого капіталу є:

- прибуткові та видаткові касові ордери;

- виписки банку;

- розрахунки і довідки бухгалтерії та ін.

Викуп акцій показують за дебетом рахунку 45 «Вилучений капітал» і кредиту рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки у банках».

Бухгалтерські записи у випадку анулювання викуплених акцій: дебет рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» і кредит рахунку 45 «Вилучений капітал». Різницю між номінальною вартістю і ціною придбання акцій відносять на збільшення або зменшення додаткового капіталу (субрахунок 421 «Емісійний дохід»).

Викуплені акції, що повторно випускаються у обіг, відображаються в обліку записами:



  • дебет рахунку 30 «Каса», 31 «Рахунки у банках» і кредит рахунку 45 «Вилучений капітал» на суму номінальної вартості акцій;

  • дебет рахунків 30 «Каса» и 31 «Рахунки у банках» і кредит субрахунку 421 «Емісійний дохід» на суму перевищення ціни реалізації акцій над номінальною вартістю.

Аналітичний облік вилученого капіталу необхідно вести за видами акцій.

Неоплачений капіталце сума заборгованості засновників (учасників) за внесками у статутний капітал.

Відображення операцій з виникнення і погашення заборгованості за внесками у статутний капітал відбувається на підставі первинних документів:



- статуту;

- довідок бухгалтерії;

- прибуткових і видаткових касових ордерів;

- накладних і т.д.

Для узагальнення інформації про зміни в складі неоплаченого капіталу підприємства, обліку розрахунків з учасниками за внесками у статутний капітал призначено рахунок 46 “Неоплачений капітал”.



За дебетом рахунку показуються суми статутного капіталу, які заявлені і зареєстровані, але не внесені засновниками, а за кредитом – погашення заборгованості за внесками у статутний капітал. На суму зареєстрованого і вказаного у засновницьких документах статутного капіталу проводиться запис: кредит рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», дебет рахунку 46 «Неоплачений капітал». Подальші внески засновників (учасників) зменшують сальдо рахунку 46. За кредитом рахунку 46 записують надходження грошових коштів і внесків у вигляді основних засобів, нематеріальних активів, запасів та інших активів у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків: 30 «Каса», 31 «Рахунки у банках», 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» та ін. Згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків аналітичний облік неоплаченого капіталу необхідно вести за видами капіталу.

Таблиця 14.1 - Бухгалтерські записи з формування і руху власного капіталу


Документ

Зміст запису

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

Облік зареєстрованого статутного капіталу

Засновницькі документи, довідка бухгалтерії

1. Сформований статутний капітал згідно з чинним законодавством


46


40

Довідка бухгалтерії

2. Спрямовано на збільшення статутного капіталу:

  • пайовий капітал;

  • додатковий капітал;

  • резервний капітал;

  • нерозподілений прибуток



41

42

43

441



40

40

40

40

ПКО, платіжні доручення, накладні,

акти приймання - передачі

3. Надійшли від засновників внески до статутного капіталу:

- грошові кошти;

  • виробничі запаси;

  • основні засоби;

- нематеріальні активи


301, 311

20

10

12



46

46

46

46

Протокол зборів засновників (акціонерів), довідка бухгалтерії

4. Зменшена сума статутного капіталу у зв’язку з:

  • відмовою засновника здійснювати внесок;

  • анулюванням раніше викуплених акцій


40

40


46

45

Довідка бухгалтерії

5. Списані за рахунок статутного капіталу збитки


40


442

Облік зареєстрованого пайового капіталу

Прибуткові касові ордери, платіжні доручення, накладні тощо

1. Оприбутковано пайові внески:

- грошовими коштами

- основними засобами

- нематеріальними активами

- виробничими запасами

  • товарами

301, 311

10

12

20

28

40

Довідка бухгалтерії

2. Спрямовано на збільшення пайового капіталу:

- додатковий капітал

- нерозподілений прибуток



42

441



40

40

Продовження таблиці 14.1

1

2

3

4

Видаткові касові ордери, накладні, довідка бухгалтерії

3. Зменшено пайовий капітал у наслідок:

- повернення паїв
- списання непокритих збитків


40
40


301,
311

Облік резервного капіталу

Довідка бухгалтерії

1. Створено резервний капітал за рахунок:

- додаткового капіталу

- нерозподіленого прибутку


42

441


43

43

Довідка бухгалтерії

2. Використано резервний капітал на:

- поповнення статутного капіталу

- погашення збитків


43

43


40

442

Облік нерозподіленого прибутку та інших видів капіталу

Розрахунок бухгалтерії

1. В кінці звітного періоду відображено нерозподілений прибуток

79

441

Довідка бухгалтерії

2. Списано збиток за рахунок нерозподіленого прибутку


441


442

Прибуткові касові ордери, платіжні доручення

1. Оприбутковані додаткові вкладення засновників (учасников), що внесені:




422

- коштами;

30, 31

Акт приймання- передачі

- основними засобами;

10

- нематеріальними активами;

12

Накладні

- іншими видами майна;

20,22,26,28 і т.ін.

422

Прибуткові касові ордери, платіжні доручення

2. Відбито емісійний доход отриманий при реалізації акцій по вартості вище номінальної

30 31

421

Акт переоцінки

3. Відбито результат дооцінки основних засобів (чи інших видів необоротних активів):







- на різницю у вартості об'єктів після і до переоцінки;

10, 12


411

- одночасно на різницю суми зносу

411

13

Продовження таблиці 14.1


1

2

3

4

Акт приймання - передачі

4. Оприбутковані безоплатно отримані необоротні активи (по справедливій вартості)



10,12



424

Довідка бухгалтерії

5. Списано емісійний доход по анульованих акціях

421


451

6. Спрямовано додатковий капітал на збільшення:

42





- статутного капіталу;

40

- пайового капіталу;

40

- резервного капіталу.

43

7. Списано непокриті збитки за рахунок додаткового капіталу


442

Акт переоцінки

8. Відбито уцінку необоротних активів і дооцінених раніше.


414


10,12

Розрахунок бухгалтерії

9. Нараховано амортизацію на безкоштовно отримані необоротні активи


424


745

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка