Тема: Відлітають птахи з рідного гнізда



Скачати 90.91 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір90.91 Kb.

Година спілкування

Підготувала Тимощук Н.Л.

Година спілкування, 11 клас.

Тема: Відлітають птахи з рідного гнізда


Мета: допомогти учням зрозуміти смисл людського життя, визначити

своє місце в ньому, прищепити почуття вдячності батькам,педагогам; сприяти вихованню в них людяності, чесності, відповідальності, любові до людей;створити настрій доброзичливості, творчості, урочистості.



Тип заняття: година спілкування

Форма проведення: усний журнал.

Методи і прийоми: робота в групах, робота в парах, метод проекту, розповідь, вправа «Серце нашого класу», комп’ютерна презентація.

Обладнання: вислови видатних людей, кольорові стрічки, аркуші паперу, олівці.

Епіграфи :

«Живи так, щоб сильніші

за тебе не кривдили тебе,

а ти не ображав слабших за себе»

«Наше життя - це те,

що ми думаємо про нього»

Марк Аврелій.
«Коли людина не знає,

до якої пристані прямує,

для неї жоден вітер не буде попутним». Сенека

«Хто хоче жити гідно під старість,

повинен навчатися цього замолоду».

Спенсер
Хід заняття



Сторінка I «Перший раз у перший клас. Спогади»

Учитель .Тема нашого заняття « Відлітають птахи з рідного гнізда». Сьогодні ми спробуємо подивитися на себе збоку, почути про інших, навчитися міркувати й відповісти на запитання: «17 років. Багато це чи мало? Чи можна жити так, щоб юність була для мене пам'ятною?»

Вправа на створення емоційного позитивного настрою(I частина).

Робота в парах. Учні по черзі звертаються один до одного зі словами: « Я твій товариш».

Учитель. Народилася людина... Її життя починається світанком душі - дитинством. Залишається воно у пам’яті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам’яті.


Дитинство... Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Є на планеті дороге серцю місце - рідна школа. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. І так багато років. Обличчя... обличчя.. Але , школо, ти пам’ятаєш усіх.: скуйовджених і охайних, бешкетників і сором’язливих, веселих і сумних!

Промайнули дитячі роки, ви вже ніби дорослі.

Сьогодні закінчується ваше шкільне життя, ваше дитинство.

А пам”ятаєте, якими ви були, коли 11років тому стояли на святковій лінійці?

Тоді кожного з вас узяли під своє крило перші вчителі Тетяна Михайлівна та Неля Вікторівна. Ніжні і щирі, вони для вас, як мами.

Ви виросли і залишили у початковій школі своє дитинство, а забрали

назавжди з собою їхні усмішки, погляди, лагідні і трохи суворі голоси.

Все починається в житті з малого: із зернинки - хліб, з промінчика - зоря. ...Перші кроки маленької людини у світ пізнання. Пригадаймо, якими вони були...



Перегляд ком'ютерної презентації.

Вправа «Серце нашого класу».

На дошці вивішується малюнок – велике червоне «Серце нашого класу», на якому під іменами дітей прикріплені маленьки сердечка, куди учні заздалегідь ( ще в 4 класі) вписали свою найкращу рису характеру.

Учням пропонується написати на аркуші паперу найкращі свої якості і тепер порівняти із попередньою.

Учні( за бажанням) озвучують написане.

Під звуки мінорної музики до класу заходить маленька дівчинка з повітряними кульками та іграшкою в руці. Вона зупиняється перед партою однією з випускниць:


  • Ти впізнала мене?

  • Здається, так… Ти – моє дитинство…

  • Сьогодні я покидаю тебе.

  • Не поспішай, побудь ще мить.

  • Я буду приходити у сни, а ти згадуй мене. Пам”ятаєш, як вперше закохалась в русявого хлопчину, що смикав тебе за кіски?

  • Пам”ятаю.

  • А пам”ятаєш те Новорічне свято, де ти була Снігуркою?

  • Пам”ятаю.

  • А той день, коли до тебе, змученої хворобою, прийшов майже весь клас?

  • І це пам”ятаю. Дякую тобі за все.

  • Прощавай…

  • Прощавай, моє дитинство!

Сторінка II « Сподівання»

Учитель. Всі пам'ятаєте цю мить? Були ви тоді смішними п'ятикласниками, які міцно тримались за руки мам. І ось промайнуло сім років, ви - випускники, ви йдете в доросле життя, але тут залишаються ті, хто навчав, наставляв, хвалив, радів разом з вами, хто навчив не зупинятись на досягнутому, хто, не жаліючи себе, вкладав у вас не тільки знання, а й душу, хто зустрічав вас тут.

Учениця .Які терплячі все-таки

Оті класні керівники.

Вони нас то в похід водили,

То на екскурсію возили,

Завжди ідею подавали,

Ходити в школу заставляли,

А ще до пізньої пори

Робили з нами вечори.

І непомітно вчили нас добру,

Порядку кожен раз,

І скільки вистачало сили,

Людей порядних з нас ліпили,

І до дверей нас провели,

Щоб ми в життя іти могли

Дорослі, добрі, повні сили,

Щоб вже самі добро творили.

Та ми в житті вас не забудем

І пам'ятати завжди будем.

І слово, й посмішку ласкаву,

То хитрувату, то лукаву,

І ту любов, що віддавали,

За все ми вдячні вам без ліку,

Спасибі ніжне і велике!

Перегляд комп’ютерної презентації (продовження)

Учитель .«Перед вами відкриті всі шляхи» — цю фразу кожен із вас чув неодноразово. Ви вже звикли до рожевого оптимізму цих слів і не часто над ними замислюєтеся. А варто було б!

Безглуздо вважати, що свою біографію людина починає писати лише після того, як напише екза­менаційну роботу. Ні, цю «контрольну» за всіх часів справжні люди починали виконувати набагато раніше. Слід лише пам'ятати, що робота ця не на 45 хвилин -і що списати нема в кого, навіть чернеток на ній не дозволяється.

Потрібно знати й пам'ятати, що в кожної людини: і дорослої, і підлітка — обов'язково, нехай неявно, під­свідомо, але живе в душі мрія. Ця чудова можливість мріяти, звичайно, більшою мірою властива юності, підростаючому поколінню, коли все життя попереду, коли так хочеться досягти в ній досконалості й висот.

Над утіленням у життя цих справді чудових мрій слід потрудитися. І починати це потрібно вже сьогодні та із самого себе.



Вправа «Незакінчене речення»(Учні об'єднуються у три групи)

Продовжіть речення:

-«Якби я був директором школи, я б….»

- «Якби я був класним керівником, я б…»

«Якби я був вихователем, я б…»



Сторінка III «Побажання»

Перегляд комп’ютерної презентації (продовження)

Учитель. Сьогодні ви тримаєте у своїх руках власне майбутнє. І лише ви самі відповідаєте за нього. Вже від вас залежить, якими буде завтрашнє і майбутнє.

Звичайно, ніхто не може з цілковитою точністю визначити своє майбутнє.

Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так як вона хоче?(Відповіді учнів)


  • А що складніше і важливіше - будувати життя чи пристосовуватися до нього? (Відповіді учнів)

Вправа «Життєві цінності»

Учитель.Та ось настає час задати собі питання: Який же я? Хто я? Чи знаю я себе?

Кожен з вас отримає аркуш з переліком цінностей. З цього переліку слід спочатку вибрати п`ять , а з вибраних п'яти залишити три найважливіших і



проранжувати їх.

свобода


наполегливість

відвертість скромність


здатність розуміти інших самоповага

довіра терпимість

сила вірність

любов ніжність

щирість здоровий глузд

життєрадісність зосередженість

надія акуратність

уява винахідливість

честь достоїнство

прагнення до знань логічність

уміння спілкуватись совість

уважність дипломатичність

допитливість стриманість

неординарність дружба

чесність стабільність

здоров'я користь

гармонія в сім'ї ретельність

воля ризик

добробут відповідальність

досягнення мети освіта

комфорт терплячість


Після презентації обраних цінностей проходить обговорення.

Вчитель. Ви молоді, завзяті, кмітливі, сповнені енергії. Маєте багато мрій, бажань, задумів і планів на майбутнє.

Щодня ви пізнаєте життя, відкриваєте для себе світ. Ви хочете все спробувати, випробувати себе і свої сили, утвердитись як людина і як особистість. Ви рухаєтесь вперед, наближаючи власне майбутнє .Ви мрієте про успіх, кохання і щастя, бо ви молоді.



Представлення учнівських проектів (домашнє завдання)

Майбутнє України .

Майбутнє рідної школи.

Моє майбутнє.



Учитель. Юність—справді найкраща пора життя. І вона проходить у школі. Юність захоплює мріями, дружбою, першим коханням. Дружба однокласників залишається назавжди. Школа зібрала вас, поєднала, подружила. Одинадцять років ми прожили єдиними надіями, турботами, радощами і печалями. І сьогодні ми разом — не востаннє. Шкільний дзвінок скликатиме наші серця на зустрічі . Ми будемо допомагати один одному, бо ми — однокласники.

II Вправа на створення емоційного позитивного настрою( II частина).

Побажання батькам.


Рідна матусю, я додав сивини у волосся твоє

І не раз спричиняв тобі болі.

Ти сьогодні прийми покаяння моє,

Побажай мені доброї долі.

Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди.

Про це знають всі близькі нам люди.

Ти матусю мою від біди збережи,

Якщо мене поряд не буде.


Побажання педагогам.


Дай Вам, Боже, днів щасливих,

Дай добра, здоров'я, сили.

Дай любові, згоди, втіхи,

Змоги дай - життю радіти

Хай буде здоров"я міцне, мов граніт,

І з ним Вам прожити не меньше ста літ.

Хай горе обходить Вас стороною,

А щастя приходить і ллється рікою!

Хай кожен день до Вас приходить радість,

І дового десь блукає старість,

Щоб ніколи не старіли,

А душею молоділи.

Пощастило тій людині, яка зустріла на своєму життєвому шляху справжнього вчителя… Щасливі і ми бо наше шкільне життя пройшло поруч з чудовими вихователями – педагогами життя. Які навчили нас самостійності, акуратності, чесності... А найголовніше  - навчили бути сім’єю!

Пані Вчителько»! – хоче щось серце сказати,

Безрозмірне «спасибі» на Всесвіт увесь розтягнути!

Ми Вам вдячні за те, що змогли для нас справжнім Учителем стати,

І за те, що Ви завжди для нас ним зумієте бути!

Побажання однокласникам.

Нехай вам небо безхмарне сміється,

Нехай вам усе у житті удається,

Бажаємо щастя на кожній стежині,

Вірних друзів завжди на путі.

І нехай усе, що потрібно людині

Супутником буде у вашім житті.

Стелиться шлях непростий, та ясний,

Для тебе між добрії люди.

Все добре зі школи візьми у життя,

І вчительську мудрість, і шану від друзів,

Хай легкою буде доля твоя,

Хай люблять тебе і шанують усюди.


Учитель. Цей дім навіки залишиться вам дорогим, близьким. А всі педагоги— мов рідня. Минатимуть літа — колись сивина торкнеться і ваших скронь. Але навіть через багато літ, коли пригадається школа, дивний промінь торкнеться наших вуст і очей. Ви скажете: Спасибі тобі, наша альма-матір».

Ось і настав цей день - день прощання зі школою. Попереду - незвідана даль. Позаду - батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежина у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці. Знайти себе, своє місце в житті, вирости й вижити, бути завжди людиною - що є святішого і дорожчого? Де б не були ви, куди б не закинула вас доля, але отой "солодкий, коханий дим" рідного краю, рідної школи завжди буде з вами.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка