Тема: Своєрідність японської літератури ххст. Життєвий І творчий шлях відомого письменника, лауреата Нобелівської премії Ясунарі Кавабата – «красою Японії народженого» Мета уроку



Скачати 146.56 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір146.56 Kb.
Тема:  Своєрідність японської літератури ХХст. Життєвий і творчий шлях

відомого письменника, лауреата Нобелівської премії Ясунарі

Кавабата – «красою Японії народженого»

Мета уроку: ознайомити учнів із представником японської культури Ясунарі Кавабатою; сприяти входженню у світ, що оточує героїв повісті «Тисяча журавлів»; виховувати естетичне сприйняття специфіки культури та художнього слова Японії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу: ознайомлення з біографією письменника; вивчення художнього твору.

Обладнання: портрет Я.Кавабата, мультимедійні додатки, текст Нобелівської промови, опорні схеми.

Епіграф: Захоплюючись сучасною літературою Заходу,

я часом намагався наслідувати її зразкам.

Але по суті я -- східна людина і ніколи не

втрачав з уваги свого власного шляху.

З промови Ясунарі Кавабати

під час вручення Нобелівської премії
Зміст уроку
І. Організаційний момент

Перевірка готовності до уроку. Встановлення психологічного клімату



Слово вчителя

Кожна людина прагне стати щасливою.Одна з умов для відчуття людиною щастя-це здійснення мрій. Загадайте бажання і відішліть його до чарівного світу, де все можливо. Я бажаю вам всім відчути себе щасливими на сьогоднішньому уроці.


ІІ. Актуалізація опорних знань

- Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте слова «японська культура»?


ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Відеосюжет про Японію, її культуру. Індивідуадьні виступи учнів супроводжують відео

    • Культура Японії, яка відома сьогодні , «може розумітися перш за все як культура деталі, а не цілого. Не ліс ,а дерево; не дерево, а гілка; не гілка, а листок,;не листок, а прожилки на ньому – так влаштовано «зір» класичної « японської культури». Японці люблять висловлюватися стисло, але значимо.

    • У різних видах японського мистецтва, зокрема в літературі, використовуються деталі – натяки, слова – символи. Це так звані «сезонні слова» - своєрідні символи конкретних понять, образів, настроїв: Весна – це туман, соловей, цвіт сакури. Літо – цикада, дощ, злива, цвіт апельсина, вечірня прохолода. Осінь – кумкання жаб, дикі качки, роза, хризантема. Зима – сніг, квітуча слива, пелюстки сливи рожево – білі, що опадають немов сніг.

    • Традиційне вбрання кімоно багато людей одягають в святкові дні. Воно носиться цілком оберненим навколо тіла і підв’язується широким поясом (обі). На весілля чоловіки одягають широкі штани ( хакама)і вільний жилет (хаорі), який одягається поверх кімоно. Наречена вбирається в кімоно та головний убір.

    • Японці- найкращі у світі квітникарі. Японське мистецтво аранжування квітів(ікебана) датується 15ст. Слово ікебана з японської означає «нове життя квітів). В ікебані існує багато стилів. Кожен з них спирається на свою філософію. Аранжування квітів підкорюється строгим правилам символіки неба, землі і людей. Сьогодні в країні більше ніж 3000 шкіл ікебан. У нас в Україні діти теж займаються цим видом мистецтва. Ікебани японці не продають і не дарують , її виготовляють для себе, щоб прикрасити своє житло.

    • Орігамі – це традиційне японське рукоділля: з квадратного аркуша паперу шляхом простого складання виготовляють фігурки різних тварин і птахів. Найчастіше тут виготовляють паперові журавлики. Які здавна символізували чистоту почуттів і щастя. Нині цей образ асоціюється з образом хіросімської дівчинки Садако, яка була вражена променевою хворобою. Лікар на питання дівчинки, коли вона одужає, відповів: «Ти маєш зробити тисячу журавликів». Дівчинка вірила – журавлики її врятують. Але не судилося: Садако померла, тримаючи в руках журавлика, в якого не вистачало одного крила. Орігамі стає популярним по всьому світі. І на уроках трудового навчання ми теж займаємось цим мистецтвом.

    • Особливу увагу заслуговують маленькі різьблені фігурки. Так звані нецке. Зроблені в основному зі слонової кістки або з дерева. Їх використовували в якості брилка на традиційному японському одязі. В Японії нецке з’явилися в другій половині 16ст. на початку 17ст.

    • У японському місті Кіото на подвір’ї монастиря Рьоандзі є сад каміння. Складається він із 15 кам’яних брил. Розміщенні вони так, що ченці, які в задумі рухаються по веранді будинку настоятеля вздовж саду, з будь – якого місця можуть побачити тільки 14. А 15 – тий лишається невидимим. Це символ істини, яку вони шукають. Щоб пізнати істину, треба вдосконалюватись, звільнити серце від суєти, треба стати людиною неземною, що ось – ось добереться істини. Вчитися потрібно у природи. Природа – це натхнення, це незрівнянна ні з чим краса, це – сама досконалість.

Навіть лицар – герой

Біля розквітлої сакури

Стає звичайнісіньким вояком.

Мацуо Басьо


Слово учителя: А ще доповню ваші знання:

Ханамі – японська національна традиція милування квітами.

Бонсай – мистецтво вирощування точної копії дерева в мініатюрі.

Про Японію можна розмовляти годинами, адже це країна дійсно викликає інтерес. Японці надзвичайні люди, вони вбачають прекрасне в усьому. Все їхнє життя грунтується на філософії, правилах життя, і тому це розумна, душевно багата нація.

Головна ідея японського мистецтва, літератури – передати через дрібниці важливі речі. Японська культура надто відрізняється від загальноєвропейської.

Змістом їхньої культури є сама природа з її почуттями, людина зі своїм світосприйняттям, оскільки вона – частина цієї природи.

Японці говорять: «Любіть природу, любіть квіти, любіть дерева, небо, красу у великому й малому – і всі навчитеся любити життя, берегти людину!»

2. Робота з епіграфом.

Письменник в своєму духовному розвитку залишався вірним традиціям національної культури – джерелу його творчого натхнення.


ІV. Оголошення теми, мети уроку
V. Вивчення нового матеріалу

1. Вступне слово вчителя.

Японія – країна з давніми культурними традиціями. Протягом багатьох століть її література розвивалася, майже не взаємодіючи з європейською, виробляючи свої власні оригінальні форми. Ясунарі Кавабата - один з найбільших японських письменників, чия творчість яскраво виділяється своєю прихильністю традиціям багатовікової національної літератури.


2. Прес - конференція з автором
Журналіст 1: Кавабата Ясунарі, коли і в якій сім’ї ви народились?
Кавабата: Я народився 11 червня 1899року в місті Осака в освіченній і

багатій родині . Мій батько був лікарем ,помер, коли мені

виповнилось лише два роки. Після смерті матері, яка пішла з

життя, через рік після батька, я виховувався дідусем та

бабусею по лінії матері. Згодом помирає і бабуся , і сестра, то

ж я залишився з дудусем.


Журналіст 2: Ким ви мріяли стати в дитинстві?

Кавабата: Я мріяв стати художником.Але дванадцятирічним юнаком

вирішив стати письменником. І вже у 15 років починаю

писати автобіографічну повість, яка була опублікована в

1925році під назвою «Щоденник шістнадцятирічного».
Журналіст 3: Яку освіту ви здобули?
Кавабата: Живучи далі у родичів, я вступив у токійську середню

школу, почав вивчати європейську культуру, захопився

скандинавською літературою, живописом. Познайомився з

творами Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандта.

У 1920 році вступив до Токійського університету на факультет

англійської літератури. Однак на другому курсі взявся за

вивчення японської літератури.
Журналіст 4: Ясунарі Кавабата, вас по праву можна назвати журналістом?
Кавабата: Звичайно. Кан Кикуті, будучи вже відомим письменником,

запропонував мені стати членом редакції літературного

журналу «Бунгей сюнджю»(«Література епохи»). А згодом я

з товаришами заснував свій журнал «Сучасна література».


Журналіст 1: Що ви можете розповісти про свою сім’ю?
Кавабата: Я зустрів Хидеко і зразу ж запропонував їй руку і серце. У

1931році ми одружились і поселились в древній

самурайській столиці Японії – Камакура, на півночі від

Токіо, де у нас народилась донька.


Журналіст 2: Нам відомо, що при підтримці департаменту США, ви

здійснили турне по декількох американських університетах.


Кавабата: Так.Здійснюючи турне, я читав лекції про безперервність

розвитку японської літератури з 11 по 19ст., про сильний

вплив західних побратимів по перу на японських

письменників. Також я проводив семінари .


Журналіст 3: Ви перший японський письменник, який був нагороджений

Нобелівською премією «за майстерність, яка пристрасно

виражає суть японського способу мислення, втілює дух

національної культури.


Кавабата: « Усе своє життя я прагнув до прекрасного, і буду прагнути

до самої смерті. І не зовсім розумію, чому обрали саме мене,

адже для письменника слава стає тягарем».
Журналіст 4: Чи були у вас нагороди, окрім Нобелівської премії?
Кавабата: Я здобув премію «За розвиток літератури», Літературну

премію Академії мистецтв.У 1954 році був прийнятий в

Японську академію мистецтв. Нагороджений

Франкфуртською медаллю імені Гете. У 1960р. отримав

французький орден Мистецтва і літератури, премію Франції

«За кращу іноземну книгу» і орден Культури від японського

уряду.
Журналіст 1: Які свої твори ви вважаєте найвдалішими?
Кавабата: «Танцівниця з Ідзу» (1925) – перша моя повість , «Сніжна

країна» ( над якою я працював 13 років) «Стогін гори»

(1954), повісті «Тисяча журавлів», «Голос гір» (1954), «Давня столиця» (1962) та інші , в яких я порушив проблеми моралі і краси, намагаючись врятувати суспільство XX століття від бездуховності. Для мене завжди були дорогими і духовні традиції світової літератури, і цінності японського народу. Я впевнений, що минуле знищити неможливо, воно продовжує існувати, в «давно покинутих місцях ми зустрічаємо втрачений час. І я спробував відтворювати цей ланцюг часів, відчуваючи світ у всіх трьох часових вимірах: у минулому, теперішньому і майбутньому. Головною проблемою моїх творів є пошук гармонії людини і природи.
Учитель: 16 квітня 1972року, будучи важкохворим, Я.Кавабата вийшов із лікарні. Невдовзі він кінчає життя самогубством - труїться газом у себе вдома в Дзуси. Цей вчинок приголомшив всю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив посмертної записки, мотиви самогубства залишилися неясними, хоч висловлювалися припущення, що, можливо, самогубство викликане аналогічним вчинком його друга, що глибоко приголомшив письменника.

По іронії долі, в своїй Нобелівській лекції Ясунарі Кавабата говорив: «Яка б не була міра відчуженості людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною не була людина, якщо вона здійснює самогубство, їй далеко до святості».

Цветы – весной,

Кукушка – летом,

И осенью – луна.

Холодный чистый

Снег – зимой.

Такими словами дзенського поета Догена (1200-1253) Ясунарі Кавабата розпочинав свою Нобелівську проповідь, яку він назвав «Красою Японії народжений». Ці рядки вражали його тонкістю, глибиною і теплом почуттів, у них «суть японської душі».

«Японська душа» була присутньою у всіх творах письменника.

Зі сторінок його творів віє ностальгія за колишнім національним устроєм. Усе змінюється — Японія також намагається стати цивілізованою державою західного зразка. Головною проблемою творів є пошук гармонії людини і природи. Повість «Тисяча журавлів» є вершиною творчості Кавабати Ясунарі.


3. Презентація «Творча самобутність Я.Кавабата»
Традиційний тип мислення японців передбачає цілісне сприйняття світу, тобто погляд на речі «зовні» і «зсередини» одночасно.

Згідно з вченням школи «дзен», до якої належав і Кавабата, кінцева мета «споглядання» - відчуття єдності зі світом, подолання свого маленького «я», що повинно «розчинитися в атмосфері дійсності». Велике значення тут мають інтуїція, внутрішнє пробудження, відмова від традиційної логіки. Тому у поетиці японського мистецтва центральне місце посідає прийом натяку (йодзю), який допомагає відчути те, що не можна побачити зором і осягнути розумом, а лише «зрозуміти серцем».

У всіх своїх творах («Снігова країна», «Тисяча журавлів», «Стогін гори», «Стара столиця» та ін.) Кавабата кожного разу здійснює нове відкриття світу, звертаючись при цьому до витоків японського мистецтва, до першоджерел національної культури, поєднуючи її самобутні риси із власними шуканнями та творчими прагненнями. Талант Ясунарі Кавабата відображає і традиційне, і нове у житті японського народу одночасно, знаходячи для відтворення цього синтезу найбільш природні й виразні форми. У художнім досвіді письменника простежується вплив естетичних поглядів дзен - споглядання, відчуття, думка. За японським словником, дзен - оволодіння усіма своїми духовними силами, входження в світ «не-я», тобто вміння зануритися у споглядання, сконцентрувати увагу на пошуках вічних людських цінностей. У такий спосіб створюється емоційне враження - відтворення почуття. Саме тут прихований сенс людського існування з усіма його радощами і печалями.
VІ. Входження у світ тексту


  1. Слово вчителя

На церемонії вручення Нобелівської премії Кавабата говорив про чайну церемонію і відношення до неї японців.

«Шлях чаю» («тядо») японці здавна звуть «дорогою життя», шляхом чистоти і досягнення єдності, гармонії зі світом людей і природи. Суть цього мистецтва полягає в тому, що учасники дійства ніби звільняються від буденних клопотів і турбот, поринають в атмосферу високої духовності. Здавна великого значення надавали місцю, де відбувався обряд. Найкращим вважалися затишні альтанки, обсаджені густим бамбуком чи приховані вітами прадавніх сосоню

У чайній кімнаті не було нічого зайвого – лише чайне начиння та предмет милування – картина чи ікебана у стародавній вазі. Найчастіше то був пуп’янок або біла квітка. Така витончена простота у поєднанні з навколишньою природою створює естетичну атмосферу, яку японці називали «вабі-сабі» («печальна зваба буденного»).


  1. Перегляд відео про чайну церемонію




  1. Бесіда на основі побаченого

- В чому полягає сутність обряду чаювання на Сході?

(Сутність чайного обряду - старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, - полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми).



  • Які правила чайної церемонії ви запам’ятали?


Існують 4 правила чайної церемонії :

1 - гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії - призначення традиційного мистецтва японців;

2 - чемність. Вона передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, «зустріч почуттів» не за правилами поведінки, а через те, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихильна до добра. Чайний дім - це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям з поганими думками;

3 - чистота. Вона повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні;

4 - спокій. Головне у чайному домі - тиша та спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди «серцями».

Як неодноразово підкреслював сам Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. Небезпека духовного знецінення давньої традиції у повісті йде від Тікако Курімото, яка «здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії». Із нею пов’язані всі життєві труднощі головних героїв повісті.


4. Бесіда з учнями на виявлення первинного сприйняття твору.

- Яке враження справив на вас твір Ясунарі Кавабати?

- Де і коли ми знайомимось з головними героями?

- Це єдиний епізод, коли події відбуваються під час чайної церемонії?

- Що лежить в основі композиції повісті?

(Композиційна побудова повісті «Тисяча журавлів» пов’язана із традицією чайної церемонії. Саме з цього ритуалу в храмі древнього міста Камакура (де сам Кавабата жив тривалий час) і починається знайомство читачів з головними героями: Кікудзі і Юкіко, долі яких і становлять основу сюжету. Чайна церемонія - загальний фон, а точніше, художня тканина, переплетіння «ниток» якої з’єднує минуле і теперішнє всіх персонажів.)


5. Бесіда за змістом повісті:

- Скільки сюжетних ліній можна виділити у творі?

(Повість має традиційну для японської літератури «лінійну» побудову: її сюжетні лінії майже не перетинаються, паралельнодо основної долі юнака Кікудзі та чарівної дівчини Юкіко. Вчителька чайної церемонії Тікако хоче познайомити молодих людей і в майбутньому поєднати їхні долі. Більшу частину повісті присвячено опису стосунків головних персонажів: Кікудзі з пані Оота, дівчатами Фуміко та Юкіко).



- Що можна сказати про сюжет повісті?

(Образ Юкіко заполонив уяву Кікудзі із самого початку повісті. Він закохується в Юкіко, шукаючи в ній втілення своїх мрій. Іншу сюжетну лінію повісті складають досить складні стосунки (у тому числі й любовні) Кікудзі з пані Оота та її дочкою Фуміко. Із пані Оота його пов’язують спогади про батька, який зближується з нею після стосунків з Тікако. Оота-сан шукає у синові риси батька, люблячи його і шануючи пам’ять про нього. Зближення з Кікудзі викликає в неї почуття провини, а сам Кікудзі відкриває в Оота невідомі раніше її привабливі риси і краще розуміє тепер почуття свого батька. Оота не чинить перешкод запланованому шлюбу Кікудзі з Юкіко. Однак піклування і співчуття самого Кікудзі до дочки Оота - Фуміко (після раптової смерті її матері від паралічу серця) і зближення з нею, а також наполеглива «турбота» Тікако про Кікудзі роблять дівчину з літаючими журавлями на фуросікі недосяжною мрією для хлопця).



- Яку роль у житті героя відіграла Тікако? Чи можна вважати цю жінку берегинею чайної церемонії?

(Згідно з філософією дзен-буддизму, що певною мірою формувала «тядо», зміст чайної церемонії -- у відчутті свободи духу, у незалежності духовної сутності від часу і простору. «Тядо» дає змогу піднестися над буттям, осягнути незриме і прилучитися до нього. Чайна церемонія не має нічого спільного з практицизмом, брутальністю чи насильством. А це і властиво Тікако. Її вульгарність, нетактовність, душевна глухість контрастують із древнім звичаєм. Саме Тікако зганьбила цей обряд, надавши йому модернової утилітарної функції. Спершу вона перетворила його на оглядини, тоді на засіб диктату на кікудзі («в ім’я пам’яті про вашого батька»), приниження Фуміко тощо).

Колись Тікако була коханкою батька Кікудзі, котрий вже по-дорослому осмислює свої дитячі спогади про неї. Пізніше ця жінка змогла увійти в довіру до його матері, ставши незамінною помічницею в родині Кікудзі, допомагаючи влаштовувати чайні церемонії і навіть прислуговуючи на кухні, коли збиралися гості. Тікако опікає і вже дорослого Кікудзі, котрий втратив батьків. Вона впливає на розвиток його стосунків з нареченою Юкіко Інамурі і чинить перешкоди його контактам з пані Оота та її дочкою Фуміко. Тікако пересуває людей та їхні долі, як чашки: спочатку вона підсуває Кікудзі Юкіко і відсуває пані Оота, потім відсуває її дочку Фуміко, врешті-решт відсуває і Юкіко, кажучи, що обидві дівчини вийшли заміж.
VІІ. Закріплення матеріалу.

- З якою метою використав Ясунарі Кавабата чайну церемонію у композиційній побудові повісті "Тисяча журавлів»?

( У зображеному сюжеті твору порушена гармонія, чистота,чемність і спокій, що мають бути в чайній церемонії. Тікако, хазяйка чайного павільйону, берегиня чайної церемонії. Ця жінка була коханкою пана Мітані, батька Кікудзі. Вона мала не лише жахливу пляму на грудях, а й брутальність, черству душу. «З Тікако відбувалися певні зміни. Вже роки два-три після того, як він побачив її вроджену пляму, вона ніби стала більш схожа на чоловіка, а не на жінку, а останнім часом зовсім перетворилася в істоту невизначеного роду». Не один раз вона ще буде відвідувати будинок його батька - тепер вона слідкує за паном Мітані, оскільки той опікується панною Оотою, допомагаючи їй після смерті чоловіка спродати чайний посуд. Тікако принижує гідність Ооти, навіть мати Кікудзі просить її тримати свої емоції при собі і не пускати в хід свій отруйний язик. Тепер вона намагається бути корисною хоча б Кікудзі: знайомить його з донькою Інамура Юкіко. Вона нахабно, жахливо, цинічно переслідує Ооту, і коли та накладає на себе руки, не може стриматися й тут від перемивання кісток. Здивований її словами Кікудзі запитує: «Виходить, це ви її убили?» І дістає відповідь: «Вважайте, що я. Я звикла грати роль шахрайки. Ваш батько й цінував у мені саме те, що я вміла завжди прекрасно виконувати цю роль...»

Поступово герой звільнився від її впливу на своє життя. «Тільки згадки про пані Ооту та Фуміко... забирали в нього сили. Вони спливали в його голові й починали порхати, ніби мерехтливий метелик. Здавалось, він бачить, ніби з темних глибин підсвідомості піднімається тінь із легкими крилами метелика. Певне, ці спогади були не привидом пані Ооти, а привидом його власної совісті». Остаточно ж допомагає йому відродитися Юкіко, яка, незважаючи ні на що, плекає їхні почуття).


VІІІ. Підсумки уроку

1. Інтерактивна гра»Мікрофон»

Продовжити речення:

- Найбільше мені сподобалось …

- Мене вразило…

- Я запам’ятав…

- Я почув…

- Я відчув…

- Я побачив..

IХ. Домашнє завдання

Підготувати відповіді на питання:

1. Використання контрасту у зображенні Тікако та Фусіко і Юкако.

2. Якою показана природа у повісті?

3. Яку роль відіграє символіка у творі? Назвіть символи і розкрийте їх значення.

4. Схарактеризуйте образи жінок у повісті «Тисяча журавлів». Яка героїня вам найбільше сподобалась?



5. Ваше ставлення до образу Кікудзі?

6. Які філософські проблеми вирішуються у повісті?


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка