Тема Судово-психологічна експертиза



Скачати 293.1 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір293.1 Kb.

Тема 6. Судово-психологічна експертиза.

1. Використання психолога як консультант і фахівця на попередньому слідстві.

2. Судово-психологічна експертиза: цілі і завдання.

3. Судово-психологічна експертиза емоційних станів.

4. Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи.

5. Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповнолітнього правопорушника усвідомлювати значення вчинених ним дій.

6. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних особливостей особистості.

7. Посмертна судово-психологічна експертиза.

8. Психолінгвістична експертиза.

9. Судово-психологічна експертиза по справах про події, пов'язаних з керуванням технікою.

10. Психологічна експертиза в складі комплексних експертиз по справах про дорожньо-транспортні випадки (ДТП).

11. Судово-психологічна експертиза в цивільному процесі.

12. Судово-психологічна експертиза по справах про моральну шкоду.

13. Судово-психологічна експертиза по кримінальних справах про створення фінансових пірамід.



Семінарське заняття № 5.

  1. Цілі, завдання та питання що вирішує судово-психологічна експертиза.

  2. Загальні підстави призначення судово-психологічної експертизи в кримінальному процесі.

  3. Судово-психологічна експертиза емоційних станів.

  4. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних властивостей членів злочинних груп

  5. Судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексуальні злочини

  6. Визначення здатності неповнолітнього правопорушника усвідомлювати значення власних дій

Межі компетенції судово-психологічної експертизи в цивільному судочинстві.

1. Використання психолога як консультант і фахівця на попередньому слідстві.

Використання психолога в процесі попереднього слідства здійснюється в ролі:

- консультанта в справі;

- фахівця;

- експерта.

В практиці роботи найбільш досвідчених слідчих при розкритті складних кримінальних справ є чимало ситуацій, успішному розв’язанню яких сприяла допомога психолога як фахівця-консультант або експерта. У ряді випадків (розкриття серійних вбивств на сексуальному ґрунті, планування первісного етапу розкриття злочинної діяльності організованого злочинного угруповання) така допомога з'явилася головним фактором, що визначив успіх у розкритті цих злочинів. Можна відзначити, що чим вище професійна компетентність слідчого, тим з більшим успіхом здійснюється його співробітництво з психологом.

Використання психолога як консультанта носить позапроцесуальний характер. Така форма співробітництва може бути встановлена для одержання слідчим інформації довідкового характеру, що відома фахівцеві-психологу (дані про типові особливості сприйняття, пам'яті й мислення дітей певного віку або людей похилого віку, про характерний вплив на психічні процеси й поведінку людини різних психічних станів - алкогольного або наркотичного сп'яніння, стресу, сильного страху, дефіциту часу). Консультації можуть бути і по конкретних кримінальних справах: психолог може задати напрямок вивчення особистості обвинувачуваного залежно від виду скоєного злочину, підказати можливі джерела інформації про людину, дати рекомендації з установлення з ним психологічного контакту та ін.

Психолог сприяє виявленню внутрішньої структури групи (розкриття групових злочинів), характеру взаємозв'язків між її учасниками, сформований розподіл ролей у групі, її лідерів, пошук уразливої ланки й ефективного способу впливу на неї в процесі розкриття злочину.

Співробітництво "слідчого з психологом не обмежується взаємодією в слідчому процесі. Специфіка діяльності слідчого висуває підвищені вимоги до його стресостійкості, саморегуляції психічного стану, працездатності. Грамотний психолог може допомогти слідчому виробити оптимальний індивідуальний ритм діяльності, перебороти негативні емоційні стани, попередити розвиток професійної деформації.

Роль психолога як фахівця регламентується статтями законодавства. У цьому випадку психолог може бути притягнутий до участі у слідчих діях - допит, обшук, огляд місця події.

Результати діяльності фахівця фіксуються в протоколі слідчої дії, завдання слідчого - надати їм доказовості.

Закон передбачає участь педагога в допиті малолітніх і неповнолітніх. Цю функцію може виконувати дитячий психолог, що володіє професійними практичними навичками і знаннями в спілкуванні з дітьми. Тут психолог може скорегувати формулювання питань слідчого для їхнього адекватного сприйняття дитиною, дати відомості, які слідчий може використати для оцінки показань малолітнього свідка. Психолог може підказати тактику проведення допиту, допомогти створити неофіційну атмосферу, попередити можливий стан скутості, сторожкості, недовіри дитини, негативізм підлітка, соромливість і незручність неповнолітньої потерпілої від сексуального зазіхання.

Подібні завдання вирішує участь психолога у виробництві слідчих дій відносно осіб з ознаками розумової відсталості. Сприяння психолога покликане сприяти встановленню контакту, диференціювати питання, тематику допиту з урахуванням особливостей пізнавальної сфери такого допитуваного.

2. Судово-психологічна експертиза: цілі і завдання.

Судово-психологічна експертиза являє собою дослідження, проведене - експертом - на основі спеціальних знань в області психології з метою формулювання висновку, який після відповідної його перевірки й оцінки слідчим або судом стане доказом по кримінальній справі. Предметом судово-психологічної експертизи є вивчення конкретних процесів, властивостей, станів і механізмів психічної діяльності людини, що мають значення для встановлення істини по кримінальній справі.

Об'єктом судово-психологічної експертизи є психічна діяльність здорової людини.

У центрі дослідження завжди перебуває особистість під експертного (обвинувачуваного, потерпілого, свідка).

До компетенції судово-психологічної експертизи відноситься:

- встановлення здатності неповнолітніх обвинувачуваних, що мають ознаки відставання в психічному розвитку, повністю усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними;

- встановлення здатності обвинувачуваних, потерпілих і свідків адекватно сприймати значимі для справи обставини й давати про них правильні показання;

- встановлення здатності потерпілих по справах про зґвалтування (у тому числі малолітніх і неповнолітніх) правильно розуміти характер і значення вчинених з ними дій і чинити опір;

- встановлення наявності або відсутності в піекспертного в момент здійснення злочину стану афекту або інших непатологічних емоційних станів (сильного страху, депресії, емоційного стресу, фрустрації), здатних істотно впливати на його свідомість і діяльність;

- встановлення наявності в особи, що можливо закінчила життя самогубством, у період, що передував його смерті, психічного стану, що призвів до самогубства. А також визначення можливих причин виникнення цього стану;

- встановлення провідних мотивів в поведінці людини й мотивації окремих вчинків як важливих психологічних обставин, що характеризують особистість;

- встановлення індивідуально-психологічних особливостей підекспертного, здатних істотно вплинути на його поведінку й на формування в нього наміру вчинити злочин;

- встановлення структури злочинної групи на основі наявних даних про психологічні особливості особистості її учасників, які дозволяють займати лідируюче або яке-небудь інше положення в групі.

Крім того, проводяться судово-психологічні експертизи (СПЭ), спрямована на визначення наявності або відсутності в особи, що управляла технічним пристроєм, психічного стану, що істотно вплинув на її здатність управляти ним (на транспорті, на виробництві).

Нове застосування одержала останнім часом СПЭ соціально-психологічної структури злочинної групи, цю експертизу використають відносно учасників організованих злочинних формувань.

При призначенні судово-психологічної експертизи повинні бути правильно сформульовані питання, що ставляться перед експертом. Вони не повинні виходити за рамки його професійної компетенції, зокрема носити правовий характер.

Перед експертом-психологом не можуть бути поставлені питання щодо вірогідності показань допитуваних осіб.

Будь-які психологічні дослідження в рамках судово-психологічної експертизи складаються з наступних етапів:

- вивчення експертом поставлених перед ним питань і з'ясування предмета судово-психологічної експертизи;

- постановка завдань дослідницького характеру;

- підбір методів дослідження відповідно до поставлених завдань;

- безпосереднє проведення дослідження;

а) психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи;

б) спостереження за підекспертним;

в) бесіди з підекспертним;

г) застосування інструментальних методів дослідження індивідуально психологічних особливостей підекспертного;

- аналіз й обробка отриманої інформації;

- робота зі спеціальною літературою;

- складання висновку експерта.

Висновок експерта поряд з іншими фактичними даними є доказом по кримінальній справі.

По деяких справах практично відсутні прямі докази мотиву злочину. Для їхнього встановлення недостатньо звичайних, традиційних доказів. Такі злочини часто відносять до без мотивованих. Але оскільки повністю без мотивних злочинів не буває, для з'ясування мотиву злочину варто використати спеціальні пізнання в області психології.

Судово-психологічна експертиза допомагає повніше пізнати особистість обвинувачуваного й мотиви його криміногенної поведінки. З метою зменшення помилок, що допускають іноді судами при кваліфікації злочинів, доцільно обов'язкове проведення такої експертизи по справах про злочини неповнолітніх, при неусвідомлюваних мотивах дорослих злочинців і при наявності даних, що дають підставу думати, що злочин був обумовлений афектогенним мотивом.



3. Судово-психологічна експертиза емоційних станів.

Даний вид експертизи призначається працівниками слідчих або судових органів у тих випадках, коли виникає питання про можливості кваліфікувати дії обвинувачуваного (підсудного) як зроблені в стані сильного щиросердечного хвилювання (фізіологічного афекту). Цей стан передбачений законодавцем у якості зм'якшуючу провину обставини по справах про вбивства й нанесення тяжких тілесних ушкоджень.



Судово-психологічна експертиза потерпілих по справах про сексуальні злочини.

Об'єктом даного виду СПЭ можуть бути особи жіночої й чоловічої статі, що постраждали від сексуального насильства. На практиці цей вид експертизи проводиться, як правило, відносно малолітніх і неповнолітніх потерпілих - жертв статевих злочинів.

Одним із кваліфікуючих ознак зґвалтування і насильницьких дій сексуального характеру є використання винним безпомічного стану жертви. Безпомічний стан - неможливість жертви злочину розуміти характер і значення чинених з нею дій або неможливість чинити опір винному через свій фізичний або психічний стан: малолітнього віку, фізичних недоліків або іншого хворобливого або несвідомого стану і т.п..

У компетенцію психологічної експертизи входить оцінка здатності психічно здорової потерпілої (потерпілого) розуміти характер і значення злочинних дій винного й оцінка здатності чинити опір залежно від рівня психічного розвитку, зокрема рівня інтелектуальних здібностей, від індивідуально-психологічних особливостей і психічного стану в момент делікту.

Підставами для призначення даної експертизи можуть бути малолітній вік (до 14 років) або неповноліття (14-18 років) потерпілої. А також відомості про її "неправильне" або провокуюче поводженні, непослідовність і суперечливість її показань, відомості про пасивне й неоднозначне поведінка потерпілої під час відсутності явного насильства й погроз із боку винного і т.п. Оскільки слідчий не є фахівцем з оцінки психічного здоров'я, варто призначати комплексну психолого-психіатричну експертизу.

На розгляд судово-психологічної експертизи рекомендується ставити наступні питання.

1.Які основні індивідуально-психологічні особливості потерпілої і як вони відбилися при здійсненні у відношенні її протиправних дій?

2.З огляду на вікові особливості й рівень інтелектуального розвитку, чи могла вона розуміти характер і значення чинених з нею дій?

3.У якому психічному стані перебувала потерпіла до, під час і після здійснення у відношенні її протиправних дій, яка динаміка розвитку цих станів?

4. Чи могла вона, з урахуванням відповідей на 1-й, 2-й й 3-й питання, чинити опір?

Здатність розуміти характер і значення чинених дій означає досягнення потерпілого такого рівня психічного розвитку, що дозволяє їй на основі своїх знань і досвіду вчасно й правильно розкрити наміри злочинця, оцінити кримінальність ситуації, зрозуміти морально-етичну сутність того що відбувається і його можливих наслідків.

Залежно від рівня психічного розвитку, тих або інших його особливостей можливо:

- нерозуміння потерпілою ні характеру, ні значення дій винного;

- розуміння характеру, але нерозуміння значення дій винного;

- розуміння й характеру, і значення дій винного.

Перші два висновки означають і нездатність потерпілої чинити опір, в останньому випадку питання про здатності пручатися вимагає спеціального вивчення.

Однієї з важливих складових, визначальне поведінка потерпілих у кримінальній ситуації, є рівень їх психосексуального розвитку.

Вік до 7 років відповідає першому етапу психосексуального розвитку. У цей час відбувається формування статевої самосвідомості - у першу чергу складається правильне розуміння своєї статевої приналежність, до 3-4 років діти можуть диференціювати навколишніх по зовнішніх статевих ознаках (одягу, зовнішньому вигляду, будові тіла й статевих органів, тембру голосу й ін.). Потім з'являється цікавість, спрямоване на статеві органи, на поведінку тварин і людей з констатацією елементів сексуальної взаємодії, вони запитують у дорослих про будову тіла, дітородінні, шлюбі, грають в ігри, що імітують сексуальну взаємодію - "у родину", "у доктора", нерідко подібні ігри супроводжуються роздяганням, демонстрацією й розгляданням статевих органів. Кримінальну ситуацію в цьому віці діти можуть оцінювати як гру або покарання. Будучи потерпілими, вони здатні сприймати лише зовнішню, формальну сторону подій і не розуміють ні характеру, ні значення чинених з ними дій.

Віковий період 7-13 років відповідає другому етапу психосексуального розвитку, стрижневою характеристикою якого є формування стереотипу статево-рольової поведінки дитини на основі її психофізіологічних особливостей і стереотипів мужності й жіночності, що панують у мікросоціальному оточенні. У цей час біля половини дітей одержують інформацію про статевий акт, не менш третини беруть участь у сексуальних іграх з дітьми протилежної статі, спостерігається поділ дітей за статевою ознакою, у такий спосіб виробляється, диференціюється й засвоюється чоловічий і жіночий статево-рольові стереотипи.

Залежно від ступеня сформованості полоролевого поведінка потерпілої можна зробити висновок про її здатності розуміти характер і значення чинених з нею дій. Незавершеність формування другого етапу приводить до висновку про здатності такої потерпілої розуміти тільки характер, фактичну сторону чинених з нею дій, розуміння значення дій винного для неї недоступно.

Третій етап психосексуального розвитку характеризується формуванням психосексуальної орієнтації й супроводжується послідовною зміною стадій платонічного, еротичного й фізичного потяга.

Сформованість перших двох етапів психосексуального розвитку потерпілої й перехід на третій етап найчастіше свідчить про її потенційну здатність розуміти й характер і значення чинених з нею дій.

Важливим етапом експертного дослідження є аналіз ситуації здійснення злочину. Залежно від раптовості розвитку, новизни умов, складності ситуації, особистості винного виявляється й можливість потерпілої до усвідомлення загрозливого характеру ситуації, і здатність протистояти діям винного. Аналіз ситуації делікту вимагає співвіднесення поведінки потерпілої з її характерологічними особливостями. Якщо вона в достатній мері була здатна до розуміння характеру й значення чинених з нею дій, встає питання про здатності чинити опір, що багато в чому залежить від індивідуально-психологічних властивостей потерпілої, типу й рис характеру, особливостей емоційного реагування.

Дослідники виділяють дві групи, залежно від характерологічних особливостей, що найчастіше зустрічаються серед потерпілих. У першу групу входять потерпілі з рисами астенічного, психастенічного, сенситивного типів характеру, у яких переважають гальмові реакції. Їм властиві такі загальні риси, як боязкість, лякливість, подкореність, довірливість, несамостійність, емоційна нестійкість, сугестивність, низька стресостійкість, легкість емоційної дезорганізації розумової діяльності. У ситуації делікту для них характерно пасивне підпорядкування волі ґвалтівника, виконання його вимог, стан страху й розгубленості, що позбавляє їхньої здатності до активного опору, адекватного вибору вірного поведінка. При цьому часто не самі агресивні дії винних, а тільки погрози побиття, фізичної розправи паралізують волю таких потерпілих, вони сприймають їх як досить реальні. Почасти це пояснюється тим, що потерпілим даної групи властива позитивна соціальна спрямованість, вони позитивно характеризуються в школі й раніше не мали випадків побиття, не випробовували фізичного болю від побоїв.

Другу групу становлять потерпілі з рисами збудливого, істероідного, нестійкого типів характеру. Їхніми загальними рисами є збудливість, вразливість, розгальмування, слабкий вольовий контроль поведінки. Нерідко їм властиві асоціальність, педагогічна занедбаність, перекручене подання про морально-етичні норми, раннє прилучення до паління, уживанню алкогольних напоїв, ранній початок статевого життя, вживання наркотиків. Ці потерпілі іноді виявляються залученими в злочин через власну провокуючу поведінку, самовпевненості, переоцінки власних можливостей під впливом імпульсивних спонукань. Слабість сформованості вольового контролю поведінка, прогностичних здатностей не дозволяє їм вчасно усвідомити справжню небезпеку ситуації й здійснити необхідні міри, а коли стан стає критичним, воля таких потерпілих, здатність пручатися виявляються зломленими активними й грубими діями винного. .

Для рішення питань по даному виду психологічної експертизи від насильства потрібен ретельний збір матеріалів, що відбивають поведінку потерпілої й винного на всьому протязі делікту. Під час відсутності прямих свідків злочину, що нерідко зустрічається в такого роду справах, необхідно зібрати максимум інформації про поведінка потерпілої до злочину й після нього, про стан потерпілої, її зовнішній вигляд, висловлення безпосередньо після делікту, при проведенні первісних слідчих дій, медичного огляду. Важливо при цьому пам'ятати про додатковий вплив цих процедур, що травмують, на психіку потерпілої й при необхідності вдатися до консультативної допомоги психолога або фахівця антикризової служби. При призначенні експертизи рекомендовано запрошувати психолога-жінку.



4. Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи.

Даний вид експертизи, як правило, призначається в період попереднього слідства, коли злочин зроблений в умовах сформованої неформальної групи з асоціальною й кримінальною спрямованістю. Виникають питання про групові ролі обвинувачуваних. Психологічна структура групи в значній мірі визначає індивідуальну поведінку.

Структура злочинної групи строго організована. Очолює злочинну групу лідер, у функції якого входить організація й керівництво злочином. У групі можна виділити активних членів; це, як правило, "авторитети" - особи, що користуються повагою в лідера й інших членів злочинної групи й звичайно що вже мають деякий кримінальний досвід. Третя категорія - це учасники групи (рядові виконавці) злочину. У злочинній групі може існувати також опозиціонер, що перебуває в схованій конфронтації з лідером або в опозиції.

При аналізі злочинної групи необхідно враховувати наступні фактори:

1. Причини об'єднання в дану групу або ціль групової взаємодії. Ці причини можуть бути різноманітні й залежать як від зовнішніх факторів, наприклад неможливості вчинити злочин без об'єднання, так і від внутрішніх факторів - особистої симпатії й психологічної залежності.

2. Особливості міжособистісної взаємодії. Повинні враховуватися специфіка особистісних контактів у групі, специфіка конфліктів, рольові функції членів групи. Злочинні групи діляться на три категорії залежно від твердості функціональної структури й специфіки міжособистісних відносин.

3. Випадкова злочинна група. Відмітною ознакою випадкової злочинної групи є нестабільність її особового складу, відсутність чіткої мети й предмета злочинної діяльності. Це в значній мірі утрудняє слідчий процес, і психологічне дослідження членів цієї випадкової групи подає потрібну інформацію про мотиви й специфіку поведінка її членів.

4. Компанія, на відміну від випадкової групи, більше організована, більше стабілізований її особовий склад, більше виражений антигромадська установка, злочинна діяльність займає в цій групі провідну роль. На відміну від більше організованих груп, компанія не має чітких планів діяльності. Психологічна й функціональна структура в компанії ще не зложилася, відсутня керівна ланка. Соціально-психологічна структура компанії відрізняється тим, що важливе значення мають сформовані емоційні зв'язки, почуття прихильності її членів. Психологічний аналіз специфіки емоційних контактів усередині компанії допоможе слідству розібратися в мотиваційній лінії поведінка її членів, визначити роль кожного з них у злочині.

Більші труднощі в рішенні питання про диференціації конкретної ролі кожного учасника в злочинних епізодах, особливо в убивствах, зроблених членами злочинної групи спільно. Експерт-психолог здатен дати висновок про ступінь впливу групи на окремого учасника, установити найбільш типові форми взаємодії між членами групи як при здійсненні злочинів, так й у процесі розслідування. Психолог може встановити неформальних лідерів, які часто намагаються завуалювати, принизити свою щиру роль, активно протидіють розслідуванню.

При психологічному аналізі організованої злочинної групи необхідно визначити ступінь її антигромадської спрямованості, мети й мотиви, а також специфіку емоційних зв'язків між членами групи. При аналізі емоційних зв'язків необхідно ретельне вивчення індивідуально-психологічних характеристик кожного члена групи. Причому дуже важливим є виявлення не тільки лідерських позицій серед підозрюваних, але також позиції конформістів, які обов'язково присутні в будь-якій злочинній групі. У зв'язку з цим перед експертом-психологом доцільно поставити питання: "У кого з підозрюваних членів групи є такі особливості особистості, як підвищена сугестивність, боязкість, підкорюємість, слабкі вольові якості?"

Дана експертиза спрямована на встановлення внутрішньої структури групи, членами якої можуть бути як неповнолітні, так і повнолітні особи.

Перед експертами можуть бути поставлені наступні питання:

- Які індивідуально-психологічні особливості особистості підслідних?

- І хто з підслідних має психологічні особливості особистості, що дозволяють йому займати лідируюче положення в групі?

- Кому з підслідних властиві такі особливості особистості, як підвищена сугестивність, боязкість, залежність або підвищена агресивність, жорстокість (залежно від того що цікавить слідство)? Чи є в групі соціально-психологічні ознаки високої організованості, згуртованості і якщо є, то в чому вони конкретно виражаються?

5. Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповнолітнього правопорушника усвідомлювати значення вчинених ним дій.

Практичні працівники правоохоронної системи по справах неповнолітніх нерідко зіштовхуються з фактами, коли підліток, що зробив правопорушення, проявляє різні ознаки відставання в психічному розвитку. При аналізі вчиненого може відзначатися неспівпадіння об'єктивного змісту дій підлітка суб'єктивно поставленим цілям.

Перед судово-психологічною експертизою стоять завдання: визначити рівень інтелектуального розвитку й рівень розвитку емоційно-вольової сфери підекспертного, а також індивідуально-типологічні особливості особистості, які можуть мати значення при розгляді даної справи. Наприклад, експертиза може визначити схильність підлітка до фантазування, його підвищену сугестивність і т.п.

У процесі судово-психологічної експертизи визначається, чи здатний даний підліток повністю усвідомлювати характер і значення вчинених ним дій, а також регулювати свою діяльність у процесі правопорушення. Вирішуючи це питання, психолог може відповісти на нього позитивно, негативно, а в деяких випадках може прийти до висновку те, що підекспертний не повною мірою усвідомлював і розумів значення своїх дій або, усвідомлюючи їхній зміст, не міг повною мірою керувати своїми діями в процесі вчиненого злочину.

Знання основних мотиваційних ліній поведінки підслідного дозволяє розкрити внутрішню картину злочину, простежити ступінь усвідомлення вчинку, передбачення наслідків вчиненого. Якщо підслідний не міг повною мірою усвідомлювати фактичний зміст свого поведінка або здатність до вольової регуляції в нього була деформована, то він не може повною мірою відповідати за свої вчинки. Юридичній оцінці піддаються тільки свідомі дії суб'єкта, якими він може управляти.

Проблема усвідомлення своїх дій і здатності керувати ними є стрижневою проблемою судово-психологічної експертизи неповнолітніх і малолітніх правопорушників.

Повне усвідомлення людиною значення своїх дій містить у собі: а) правильне розуміння об'єктивного змісту власного поведінка; б) розуміння цілей чинених дій; в) передбачення результатів своїх діянь; г) оцінка своїх дій з погляду діючих моральних і правових норм.

Експертна оцінка здатності злочинця або потерпілого усвідомлювати значення чинених їм дій вимагає ретельного аналізу розумового розвитку суб'єкта злочину, особливостей його особистості, самосвідомості.

Далі необхідно досліджувати способи прийняття підлітком злочинного рішення. Ухвалення рішення розглядається як процес взаємодії особистісних рис суб'єкта, його установок, ціннісних орієнтації з особливостями об'єктивної зовнішньої ситуації, у якій підліток діяв. У процесі ухвалення рішення визначальне значення роблять індивідуальні властивості особистості. Одержавши інформацію від психолога про індивідуальні особливості особистості підслідного, слідчий повинен співвіднести їх з об'єктивною зовнішньою реальністю, зі специфікою антигромадського вчинку.

З метою аналізу ступеня деліквентності й деморалізації неповнолітнього доцільно використати класифікацію Г. М. Миньковського, що пропонує виділити три типи деліквентності.

1.Послідовно-криміногенний тип, коли злочин випливає зі звичного стилю життя підлітка, обумовлено його специфічними поглядами, установками, орієнтаціями. Такі підлітки самі формують ситуацію злочину. Як правило, вони мають деякий злочинний досвід, досвід спілкування із судово-слідчими органами.

2.Ситуативно-криміногенний тип, де злочин у значній мірі обумовлено несприятливою ситуацією. Підлітки цього типу, як правило, не усвідомлюють ситуації злочину, тобто не є його ініціаторами, а роблять його під впливом групи або в стані алкогольного сп'яніння.

3.Ситуативний тип характеризується незначною виразністю негативного поведінки. Злочин відбувається під вирішальним впливом ситуації, що виникла не з вини підлітка.

Особливе місце в експертній оцінці займає аналіз особистісної значимості мети дій підлітка.

При призначенні судово-психологічної експертизи на предмет усвідомлення підлітками своїх дій й уміння керувати ними слідчий, аналізуючи матеріали кримінальної справи, повинен звернути увагу на наступні моменти:

- ціль зробленого злочину;

- співвідношення мети й засобів її досягнення;

- визначеність і стійкість мети;

- відповідність способів досягнення мети особистісним характеристикам підслідного.

Для оцінки здатності усвідомлювати значення чинених дій і керувати ними рекомендуються наступні типові питання:

1.Які інтелектуальні й індивідуально-психологічні характеристики підлітка?

2.Якщо враховувати особливості його психічного розвитку, чи міг він повністю усвідомлювати значення чинених їм дій?

3.Які особливості психічного стану підекспертного в період інкримінованих йому дій?

4.Якщо взяти до уваги особливості психічного розвитку підекспертного й особливості його психічного стану, якою мірою він міг керувати своїми діями? Додатково можна уточнити, чи є в структурі особистості підекспертного властивості, що зробили істотний вплив на особливості його поведінка в ситуації делікту й на особливості його показань (наприклад, агресивність, сугестивність, облудність як стійка особистісна характеристика, гіперсексуальність й ін.).



6. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Даний вид СПЭ проводиться в тих випадках, коли: а) викликають сумніву наявні в справі дані про особистість обвинувачуваного або підсудного; б) є суперечливі оцінки індивідуальних особливостей; в) потрібно встановити особливості провідних мотивів поведінки і мотивації конкретних вчинків як важливих обставин, що характеризують особистість; г) необхідно досліджувати окремі психологічні особливості особистості обвинувачуваного або підсудного (такі, наприклад, як підвищена сугестивність, імпульсивність, ригідність, настрій, темп й характер рішення розумових завдань і т.д. ), здатних істотно вплинути на поведінка суб'єкта, у тому числі на формування в нього наміру вчинити злочин; д) необхідно дати психологічну інтерпретацію окремих дій суб'єкта з обліком його індивідуально-психологічних особливостей.

Об'єктом цього виду СПЭ можуть бути обвинувачувані й підсудні, у відношенні яких виникають зазначені сумніви. Практика показує, що якщо попередні види СПЭ проводяться в основному в період попереднього розслідування, те СПЭ індивідуально-психологічних особливостей - головним чином по ходу судового розгляду. Це зрозуміло, тому що суддя буває вкрай зацікавлений в одержанні кваліфіковано складеного "психологічного портрета" підсудного, завдяки якому з'являється можливість глибше зрозуміти психологічний механізм здійснення злочину й, отже, більш тонко й правильно ухвалити рішення щодо справи. Питання до психологів-експертів при проведенні даного виду СПЭ можуть бути різними.

- Які основні індивідуально-психологічні особливості особистості підекспертного (темпераменту, характеру, інтелекту, емоційно-вольової й мотиваційної сфер)?

- Які основні особливості мотивації поведінка підекспертного?

- Чи володіє підекспертний підвищеною сугестивністю (або якою-небудь іншою якістю особистості, що цікавить суд, наприклад ригідністю, імпульсивністю, емоційною нестійкістю й т.д. )?

- Чи володіє підекспертний такими індивідуально-психологічними особливостями, які могли вплинути на формування в нього мотиву до здійснення даного злочину?

7. Посмертна судово-психологічна експертиза.

Насамперед вона проводиться відносно осіб, що скоїли самогубство, коли виникає питання про застосування статті (про доведення до самогубства). Посмертна психологічна експертиза може бути призначена при перевірці фактів насильницької смерті, коли слідство розробляє версії про можливе вбивство, замаскованому під самогубство або, навпаки, про самогубство, замасковане під вбивство. Висновок даної експертизи може також у необхідних випадках допомогти розмежувати самогубство й смерть у результаті нещасного випадку.

При всій розмаїтості умов, які роблять необхідною посмертну психологічну експертизу, об'єктом її завжди є загибла людина, і експерти вирішують ті самі завдання:

- дослідження особистості, індивідуально-психологічних особливостей загиблого;

- дослідження психічного стану загиблого, у якому він перебував у період, що передував його смерті; рішення питання про те, чи спонукало воно до самогубства;

- дослідження причин й умов розвитку в загиблого психічного стану, що спровокував його самогубство.

Питання експертам-психологам найкраще сформулювати в такий спосіб:

1. Які були індивідуально-психологічні особливості загиблого і як вони проявились в обставинах його смерті?

2. Чи не перебував загиблий у період, що передував його смерті, в психічному стані, що призвів до самогубства, і якщо так, то чим цей стан міг бути викликаний?

Даний вид експертизи фахівці відносять до числа найбільш складних й відповідальних, оскільки експерти не мають змоги проводити очного експериментально-психологічного обстеження.

Матеріали кримінальної справи, підготовлені до виробництва даної експертизи, повинні містити не тільки показання осіб, що знали загиблого, але і його листа, записні книжки, особисті щоденники, записки, а також, якщо є, зразки творчості загиблого - малюнки, вірші, прозу й т.п. Важлива інформація може втримуватися на магнітних носіях, у пам'яті комп'ютера.

На думку дослідників, суїцид (самогубство) є наслідком психологічною-психологічній-соціально-психологічної дезадаптації особистості, коли людина не бачить для себе можливості подальшого існування в сформованих умовах.

Самогубства розрізняються за своїм значенням і психологічними мотивами. У їхній основі часто усвідомлено або неусвідомлено втримується мотив-апеляція до почуттів близьких людей або до суспільної думки, прагнення одержати від навколишню допомогу й підтримку. У такому випадку суіцидальні дії можуть приймати демонстративне зафарбування, бути щирими або бути імітацією, шантажем. Вони нерідко відбуваються на очах або за кілька хвилин до приходу кого-небудь, їхній спосіб часто не представляє серйозної погрози - приймається невелика кількість таблеток, робиться неглибокий надріз шкіри, використається гінка або стара мотузка, двері залишаються відкритими.

Суїцид може приймати парадоксальний характер вчинку, виходу з конфліктної ситуації (як останній, незаперечний аргумент у суперечці), побічно означаючи включеність самогубця в життя, на відміну від повної відчуженості від життя людини, що чинить самогубство внаслідок самітності, важкої втрати і т.п. В останньому випадку обираються грубі й надійні способи, що не залишають шансів вижити.

У генезисі суїциду не можна не враховувати ролі родини - найближчого соціального оточення людини. Характер сімейних взаємин між чоловіками, між батьками й дітьми має виняткове значення в розвитку соціально-психологічної дезадаптації особистості. Внутрішньосімейна атмосфера здатна успішно компенсувати, суіцидальні прояву особистості, але може й підсилювати або навіть провокувати їх.

8. Психолінгвістична експертиза.

Цікавими й важливими об'єктами дослідження в карному процесі є письмові документи. Для встановлення їхнього авторства слідчий і суд прибігають, як правило, до допомоги експертів-криміналістів, призначаючи судову почепкознавчу експертизу. Така експертиза виявляє ознаки, особливості й деталі, характерні для листа конкретної особи. Інші моменти, що ставляться до змісту тексту документів (логіка, характер, зміст, тема й ідея викладу), вона не аналізує.

Аналіз письмової мови з метою встановлення її автора, проведений фахівцями в новій галузі психологічної науки - психолінгвістиці, дає набагато більше повні й цікаві дані. На відміну від почеркознавців, які встановлюють ідентичність почерків виконавця досліджуваного документа й підозрюваного, обвинувачуваного і т.д. , експерти-психолінгвісти можуть встановити автора письмового документа (у тому числі й друкованого), позицію того хто писав, його емоційний стан, особистісні й інші особливості.

Установлювані ознаки мови психолінгвисти групують у такий спосіб:

- звукові особливості (для усного мовлення);

- семантико-граматичний характер виконання фраз, вибір слів і конструкцій, міра виразності, правильності, організованості тексту;

- категоріальні ознаки (вікові, соціальні, професійні, територіальні, національні).

Зазначені особливості можуть проявлятися як в усної, так й у письмовій мові. Вони свідчать не тільки про розлад певної сфери психічної діяльності обвинувачуваного, підозрюваного, свідка, але можуть указувати на недугу, якою страждає людина. Так, для хвороби Корсакова характерне вживання одних термінів замість інших; для епілепсії - сповільненість, неясність, в'язкість, зменшувальні форми; для шизофренії - резонерство, заміна конкретних понять абстрактними, і навпаки, для маніакально-депресивного психозу - стрибки ідей, відволікаємість, "телеграфний" стиль. Психолінгвістична експертиза, досліджуючи мову як основний об'єкт, може в такий спосіб підтвердити й дані судово-психіатричної експертизи.



9. Судово-психологічна експертиза по справах про події, пов'язаних з керуванням технікою.

Основним об'єктом даного виду СПЭ є люди, які в силу своєї професії або інших причин є операторами різного профілю: водіями автомобілів, поїздів , льотчиками, операторами енергетичних установок і т.д. , з вини або при участі яких відбулися які-небудь події (аварії, поломка техніки й т.п. ), а в слідчого або суду виникають при цьому сумніву в психофізіологічних можливостях, які забезпечують виконання ними функцій керування технікою.

У ролі експертів по даному виді СПЭ виступають фахівці в області психології праці й інженерної психології.

Перед експертами-психологами насамперед ставиться питання про те, чи міг водій (обвинувачуваний або потерпілий), виходячи з його індивідуальних психологічних і психофізіологічних особливостей, правильно сприймати, запам'ятовувати й відтворювати обставини ДТП у своїх показаннях. Крім того, можуть бути поставлені питання, пов'язані із установленням психофізіологічних особливостей водія, а також питання про оцінку його дій (із психологічних позицій) у нормальних умовах й у тих умовах, у яких відбулося ДТП.

Відносно інших учасників автодорожньої події експерт може встановити (у випадку наїзду) імовірну швидкість руху пішохода з обліком його фізичних можливостей, особливостей і конкретної обстановки наїзду.

Особливий інтерес представляють висновки психологів щодо психічного стану водія в момент ДТП, оскільки поряд зі стійкими індивідуально-психологічними особливостями психічний стан впливає на плин всіх процесів, що беруть участь у забезпеченні діяльності водія. У зв'язку із цим перед експертами можуть бути поставлені питання про те, чи не є дана ситуація екстремальної і якщо є, то якими ознаками вона характеризується; чи не перебував водій у якому-небудь особливому психічному стані в момент ДТП (стресу, фрустрації, напруги, тривоги, страху, стомлення й т.д.).



10. Психологічна експертиза в складі комплексних експертиз по справах про дорожньо-транспортні випадки (ДТП).

Комплексна медико-психологічна експертиза проводиться за участю фахівців в області автодорожньої медицини й медичної психології. Вона призначається для оцінки дій учасників ДТП, їхньої працездатності до й після події, а також їхньої здатності давати правильні показання про обставини ДТП із урахуванням впливу психофізіологічних факторів, що змінюють параметри психічної діяльності людини убік їхнього погіршення, зокрема під впливом так називаного "емоційного шоку", що виникає в результаті, емоційного перевантаження, потрясіння або фізичних травм, отриманих при наїзді або зіткненні.

Комплексна психолого-автотехнічна експертиза проводиться в складних випадках для встановлення науково обґрунтованих характеристик механізму ДТП у всіх його фазах, визначення його причин, у тому числі й тих, які визначаються індивідуально-психологічними особливостями водія, інших учасників ДТП. Даний вид експертизи проводиться спільно спеціалистами-автотехніками й інженерними психологами. У ході її проведення психологи дають відповіді на питання, що розкривають ступінь інженерно-психологічної відповідності дорожньої обстановки індивідуальним психофізіологічним можливостям водія й інших учасників ДТП..

11. Судово-психологічна експертиза в цивільному процесі.

Судово-психологічна експертиза проводиться по справах про визнання недійсними угод, висновок яких пов'язане з послабленням волі; про заподіяння шкоди громадянами, не здатними розуміти значення своїх дій або керувати ними; про відшкодування шкоди, заподіяного по грубій або простій необережності як потерпілого, так і самого злочинця. У випадку, якщо учасниками даних справ є неповнолітні й особи із сенсорними порушеннями, суди в обов'язковому порядку призначають судово-психологічну експертизу. Судово-психологічна експертиза призначається також по спорах про право на виховання дітей, а також по інших справах, пов'язаним з особистими й сімейними відносинами.



12. Судово-психологічна експертиза по справах про моральну шкоду.

Даний вид експертизи проводиться як у карному, так й у цивільному процесі.

Під моральною шкодою розуміються моральні або фізичні страждання, заподіяні діями, що зазіхають на приналежні громадянинові від народження або в силу закону нематеріальні блага (життя, здоров'я, достоїнство особистості, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста або сімейна таємниця і т.п. ) при порушенні його особистісних немайнових прав (право на користування своїм ім'ям, право авторства й інші немайнові права відповідно до законів про охорону прав на результати інтелектуальної діяльності), або порушуючим майнові права громадянина.

Моральна шкода, зокрема, може полягати в моральних переживаннях у зв'язку із втратою родичів, неможливістю продовжувати активне громадське життя, втратою роботи, розкриттям сімейної або лікарської таємниці, поширенням не відповідаючих дійсності відомостей, що ганьблять честь, достоїнство або ділову репутацію громадянина, тимчасовим обмеженням або позбавленням яких-небудь прав, фізичною болем, пов'язаної із заподіяним каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку із захворюванням, перенесеним у результаті моральних страждань, і ін.



13. Судово-психологічна експертиза по кримінальних справах про створення фінансових пірамід.

Головне завдання полягає в розкритті психологічних механізмів впливу на потерпілих з боку організаторів фінансових пірамід. У ряді випадків ставилося питання про розкриття психологічного механізму блокування особистісного контролю й захисту особистості потерпілих у результаті зазначеного вище впливу.



Нижче буде даний аналіз результатів судово-психологічних експертиз, проведеним у Санкт-Петербурзі по справах цієї категорії.

У ході наслідку було встановлено, що фактична діяльність вищевказаних організацій полягала в залученні громадян у члени клубу, розподілі по їхніх дорученнях прийнятих від них коштів (так званих "вступних внесків") серед інших членів структури по відповідному ієрархічному ланцюжку, з наступним залученням членів (за умови залучення ними осіб, інших осіб) у відповідний ланцюжок розподілу коштів .

З метою набору нових членів клубу й одержання від них коштів у вихідні дні в орендованих залах найбільших готелів і бізнес-центрів міста вищезгаданими організаціями проводяться презентації (інформаційні семінари), на яких виступають керівники філій, обіцяючи знову вступає успішний бізнес, пов'язаний з можливістю заробити до 26 тисяч доларів США, у ході виконання "високоінтелектуальної роботи", надаваної клубом, суть якої зводиться до залучення в діяльність клубу нових осіб. Згідно розробленим у даних організаціях методикам (правилам) запрошення, з якими новий член може ознайомитися тільки на навчальних семінарах, проведених у будні дні (понеділок, середовище, п'ятниця), за умови внесення їм більшої частини суми внеску, "запрошувач" привозить своїх "гостей" (кандидатів у члени організації) на машині до місця проведення презентації, за годину до її початку, За цю годину, з показань свідків й потерпілих по дійсній кримінальній справі, у фойє "гостя" оточують так звані "підставні" особи, які розповідають про свої придбання предметів розкоші, які нібито стали можливими у зв'язку з їхньою роботою в даній організації. При цьому "запрошувач" увесь час перебуває поруч з "гостем", супроводжуючи його всюди. Підкреслюється, що тільки у випадку залучення їм нового члена він може одержати винагороду, що виплачується в доларах США.

Після презентації (семінару) проводиться персональна співбесіда "гостя" з "менеджером" ("провідним бізнесменом", "експертом"), на якому обговорюється питання внесення грошової суми. При цьому підкреслюється, що частину суми (як правило, не менш 500 доларів США) "гість" повинен внести в цей же день до певного часу, в іншому випадку він більше не зможе стати членом даної організації й втратиться шансу заробити. У момент співбесіди продовжує звучати музика. Гучність музики встановлюється так, щоб, що сидять за сусідніми столами люди, не могли чути, про що йде розмова.

З показань у справі випливає, що обстановка, у яку вони потрапили - велика кількість людей, їхній респектабельний вид, голосна музика, постійна "опіка", розповіді про матеріальні блага, нібито отриманих за рахунок роботи в даній організації, манера виступу ведучого, робили на них психологічний вплив, і до моменту внесення грошових сум вони перебували в стані гіпнозу (ейфорії), що тривало в них протягом одного дня після презентації.

У результаті більшість потерпілих переживали стан депресії, деяких з них охоплювало почуття безвихідності, що сприяло загостренню в них соматичних захворювань, а в ряді випадків провокувало психічні розлади.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка