Тема: Основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX початку XX ст. «Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена



Сторінка14/28
Дата конвертації29.04.2016
Розмір6.17 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28
Тема: боротьба людської спільноти проти конкретного зла (за словами автора, «явний зміст «Чуми» — це боротьба європейського Опору проти фашизму»).

Проблематика: зло, абсурд у житті людини і добро; активне протистояння злу; відповідальність за власний вибір; моральність та аморальність; життя і смерть.


  • Охарактеризуйте жанр твору.

Сюжет твору — роман-хроніка, про це зазначає сам автор на по­чатку твору. Насправді — роман-притча, роман-міф, тому що має загальнолюдський і «позачасовий» підтекст; він багатозначний і як міф стає «надкультурним» явищем, бо не належить до однієї якоїсь культури; як притча має на меті моральне повчання.

Підтекст сюжету про боротьбу із чумою — алегоричне зображен­ня французького руху Опору, боротьби з «коричневою чумою».

Камю писав: «Я поширив значення цього образу [чуми] на бут­тя загалом». Тому у творі переплітаються світи — реальний (епіде­мія), алегоричний (боротьба з фашизмом) і філософський (боротьба із всесвітнім злом).


  • Дайте цитатну назву кожній частині роману.

І. «Місто вважати закритим».

  1. «Чума... стала спільною справою».

  2. «Тепер уже не стало окремих, індивідуальних доль — була тіль­ки наша колективна історія, точніше, чума, і породжені нею почуття поділяли всі».

  3. «Хвороба відступила».

  4. «Ця хроніка не може стати історією остаточної перемоги» (або: «...Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу»).




  1. Робота із словником літературних термінів

Абсурд — безглуздя, нісенітниця (одне з основних понять екзіс- тенціалізму).

Стоїцизм — мужнє долання життєвих труднощів, страху, страждань.

Учитель.

Камю визначав абсурд як метафізичний стан люди­ни у світі, отже, як фундаментальну проблему людського буття. Але головне в тому, як до цього ставитися. Ще 1938 року, рецен­зуючи в алжирській газеті роман Сартра «Нудота», Камю писав: «Виявити абсурдність життя — аж ніяк не завершення, а тільки початок... Нас цікавить не це відкриття як таке, а його наслідки й правила поведінки, що з нього випливають». У згаданому творі Сартра герой «підкреслює все те, що відштовхує в людині», а Камю закликає побачити в людині трагічну велич, породжену непоправ­ним розладом зі світом.

А. Камю говорить, що «абсурд має сенс лише настільки, на­скільки з ним не погоджуються». Письменник не задовольнявся констатацією абсурдності буття, а прагнув знайти позитивні вирі­шення, дати відповідь на кардинальні питання: як і для чого жити. Важливим кроком на цьому шляху став його роман «Чума», у яко­му відбувається перехід від «естетики абсурду» до «естетики бун­ту». Чума в Камю — це не тільки фашизм, а й зло взагалі, так би мовити, метафізичне зло. Чума — це й абсурд, який тут осмислю­ється і як форма існування зла, і як трагічна доля людини, бо зло нездоланне. Для Ріє і Тарру, устами яких говорить автор, чума — це щось невіддільне від людини; найнебезпечніша вона тим, що навіть той, хто не хворий, усе одно носить хворобу у своєму серці. Письменника непокоїла позиція людини в цій невблаганній реаль­ності буття. Усвідомлення того, що отримати остаточну перемогу над злом неможливо, не паралізує розум і волю головних героїв ро­ману, їхню готовність боротися з чумою. Автор шукає в людині ті сили, які піднімають її на бій проти зла, і знаходить їх у моральній природі людини.

Більшість людей зрозуміла, що не можна стояти осторонь за­гальнолюдських проблем, слід активно протистояти чумі (фашиз­му), боротися з нею, щоб вона не стала основою існування для лю­дей, а нормальне життя не перетворилося на абсурд, хаос. А. Камю визнавав право кожної людини по-своєму сприймати оточення, ситуацію, яка склалася, але не визнавав байдужості й нігілізму. Кожний із героїв роману має свої погляди на події, але практично всі герої ведуть спільну боротьбу проти чуми.


  1. Закріплення знань, умінь і навичок

Поміркуйте!

  • Прочитайте й прокоментуйте висловлювання Ж. П. Сартра про Камю. З якими його положеннями можна погодитися, а з яки­ми — ні?

«Камю представляв у нашому столітті — й у суперечці з тепе­рішньою історією — сьогоднішнього спадкоємця старовинної по­роди тих моралістів, чия творчість є, напевне, найсамобутнішою лінією розвитку у французькій літературі. Його впертий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну у своєму фіналі боротьбу проти нищівних і потворних виявів доби».


  1. Домашнє завдання

Знати зміст роману, уміти його аналізувати.

Виписати цитати до характеристики героїв.


  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • Філософські ідеї роману А. Камю “Чума” навели мене на роз­думи про...


11 клас

ТЕМА: Проблема вибору людини в межовій ситуації та осо­бистої відповідальності за

цей вибір у романі Альбера Камю «Чума»
МЕТА: допомогти учням з’ясувати різні можливості мораль­ного вибору людини в межовій ситуації; розвивати навички філософського прочитання твору; характе­ристики героїв; виховувати почуття відповідальності за свій моральний вибір, прагнення до самопізнання та самовдосконалення.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.
ХІД УРОКУ

  1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

«З несправедливістю або співпрацюють, або бо­рються»,— сказав колись А. Камю. Слова ці не втратили своєї ак­туальності й донині. Бо й тепер людині часто доводиться робити моральний вибір між добром і злом, чесністю та нечесністю, бай­дужістю й активною позицією. Про моральний вибір героїв роману А. Камю «Чума» та наше власне ставлення до цього подискутуємо на уроці.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Формування вмінь і навичок школярів

1. Слово вчителя

  • За певних умов кожна людина опиняється в ситуації вибору. Одна намагатиметься перехитрити долю, друга удаватиме, що вза­галі не помічає проблем, третя почне шукати оптимальні виходи зі складної ситуації. Кожний із цих виборів буде, за філософією екзистенціалістів, свідчити про рівень самосвідомості, моральної чистоти.

А. Камю в романі «Чума» зіставляє різні типи людської психі­ки. Для кожного з героїв твору настає час прозріння, коли оголю­ється справжня цінність людського буття, коли вже не залишаєть­ся жодних ілюзій. Якими ж є герої роману? Який моральний вибір вони роблять? Це ми з’ясуємо, попрацювавши в групах.


  1. Робота над темою уроку

  1. Характеристика героїв твору А. Камю «Чума» (у групах)

Завдання групам

І група. Дослідіть образ лікаря Бернара Ріє.

Робочі матеріали

«На вигляд років тридцяти п’яти. Зріст середній. Плечистий. Обличчя майже квадратне. Очі темні, погляд прямий, вилиці ви­пнуті. Ніс великий, правильної форми. Волосся темне, стрижеть­ся дуже коротко. Рот різко окреслений, губи повні, майже завжди стиснені. Скидається чимось на сицилійського селянина — такий самий засмаглий, із синясто-чорною щетиною і до того ж завжди ходить у темному, а втім, це йому пасує».

Син робітника, з дитинства пройшов школу злиднів, присвятив себе служінню людям. Часто бачить смерть, але не ховається, а діє: «Потрібно бути безумцем, сліпим чи негідником, щоб примирити­ся із чумою».

Чума мало що змінює в думках і способі життя Ріє — він як за­вше обходить хворих, страждає, коли помирають пацієнти. Лікар стійко й послідовно організовує лікарні, налагоджує карантин, ке­рує санітарними дружинами.

Ріє дуже скромний, його дратують похвали на свою адресу в пре­сі, по радіо: «У всій цій історії мова йде не про героїзм... Мова йде про чесність... У моєму випадку вона полягає в тому, щоб займати­ся моїм ремеслом»; «Я не знаю, що мене чекає, що буде по всьому цьому. Зараз є хворі, і треба їх лікувати. Роздумувати вони будуть потім, і я з ними також. Але найпильніша справа — лікувати їх. Я бороню їх як умію, та й усе».

Автор звеличує щоденну, виснажливу, непоказну, негероїчну, скоріше, буденну боротьбу лікаря із чумою. Але в цій щоденній праці — боротьбі за кожну людину — справжній трагічний стої­цизм та героїзм.


  1. група. Дослідіть образ заїжджого журналіста Раймона Рамбера.

Робочі матеріали

Паризький репортер Рамбер, який мав за плечима багато пере­житого, включаючи громадянську війну в Іспанії, опинився в епі­центрі чуми випадково. З Ораном його нічого не пов’язувало, десь далеко за морем на нього чекала кохана жінка, спокій, ніжність. «Вибратися будь-що, вибратися із цих чужих стін, із цієї пастки, поставленої долею», — розмірковує Рамбер, одержимий думкою тікати, незважаючи на карантин. Хоч лікар Ріє і розуміє Рамбера, говорячи, що «немає на світі таких речей, заради яких варто було б відвернутися від того, кого любиш», але не допомагає йому. Коли Рамбер усе-таки знаходить можливість вибратися з міста, він рап­тово відмовляється від наміру втекти й приєднується до роботи са­нітарних дружин, бо «соромно бути щасливому одному». «Я колись думав, що чужий у цьому місті і що мені у вас нічого робити. Але тепер, коли я бачив те, що бачив, я відчуваю, що я теж тутешній, хочу я того чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх», — зізнається Рамбер наприкінці твору. Автор підводить нас до висно­вку, що людина відповідальна за все, що відбувається навкруги, навіть якщо безпосередньо її це не стосується.




  1. група. Дослідіть образ Тарру.

Робочі матеріали

Син прокурора, Тарру відрікається від благополуччя, сімейного затишку, чудової кар’єри заради пошуку правди й справедливості. Спочатку він активно втручався в політику, і «не було такої країни в Європі», де б він не брався за зброю на захист знедолених: «Я ду­мав, що те саме суспільство, де я живу, ґрунтується на смертних присудах, отже, борючись проти нього, я борюся з убивством». Але, приєднавшись до революціонерів і втягнувшись у громадян­ську війну, Тарру стикається з невблаганною жорстокістю. Одного разу йому доводиться бути присутнім під час розстрілу контррево­люціонера. «Ось тоді я й зрозумів, що принаймні протягом усіх цих довгих літ як був, так і зостався «зачумленим», а сам відчайдушно вірив, ніби саме із чумою і борюся. Зрозумів, що я, хай не безпосе­редньо, але засудив на смерть тисячі людей, що я навіть сам сприяв тим смертям, схвалюючи їх і принципи, які неминуче тягли їх за собою». Юнак запитує себе: «Коли поступитись хоч раз, то де межа дозволеного?» Чи припустимо в ім’я будь-яких благ, нехай найбез- корисливіших і піднесених, що дають усім порятунок від страш­них бід, переступати біблійну заповідь «не вбий»?

Ставши свідком жахливої епідемії й поведінки людей, що по­трапляють в межову ситуацію, Тарру з’ясовує для себе, що «кож­ний носить її, чуму, у собі», і ніхто не може зробити й кроку, не ризикуючи приректи ближнього на загибель. Тому «здоров’я, не­підкупність, чистота — усе це продукт волі, волі, що не повинна да­вати собі перепочинку», — такого висновку доходить Жан Тарру, який разом із лікарем Ріє виконує роль оповідача.

Інші персонажі роману про Тарру говорять як про людину неви­черпно сердечну: «З ним можна говорити, бо він справжня людина. Все завжди розуміє». Характеризує Тарру і його діалог з Ріє, який запитав:



  • А вас що спонукає вплутуватися в цю історію?

  • Не знаю. Очевидно, міркування морального характеру.

  • А на чому вони ґрунтуються?

  • На розумінні.

«Наступного дня Тарру взявся до роботи і зібрав першу добро­вільну дружину, за прикладом якої мали створюватися інші».


  1. група. Дослідіть образ священика Панлю.

Робочі матеріали

Учений-єзуїт отець Панлю постає в романі не просто служите­лем церкви, а й утіленням християнського світорозуміння. Для нього Творець воістину всевидящий та всеблагий, і, якщо він до­пустив чумну біду, то на те була Його воля. У своїх проповідях Пан­лю закликав заблуд лих овець Господніх покаятися: чуму наслано на нечестивий град, що потонув у гріхах, це покарання, що очи­щає, перст, що вказує шлях до порятунку. «Божий перст відокре­мить чистих від нечистих, праведних від винних, він — зло, що веде в царство доброти. Від нього не захистить мирська медицина, обранцям слід довіритися провидінню».

Але чума ніби знущається з його тлумачень. Вона милує пороч­них і вражає безгрішних. Смерть безневинної дитини ставить під сумнів усю теологічну премудрість отця Панлю.

Панлю великодушно жаліє «гріховних» смертних. Він долуча­ється до боротьби з епідемією, самовіддано виконує найнебезпечніші доручення.

«Ми працюємо разом в ім’я того, що поєднує нас, — визнає ате­їст доктор Ріє. — Я ненавиджу смерть і хворобу, ви це знаєте. І хо­чете чи ні, ми разом від них страждаємо і разом з ними боремося».

У другій проповіді святий отець наполягає на невблаганнос­ті одного з двох крайніх виходів: «Брати мої, час настав. Треба в усе увірувати чи все відкинути. Але хто серед вас зважиться все відкинути?» Він переконує і себе, і своїх парафіян, що «страждан­ня дитини — гіркий хліб наш, але без цього хліба наші душі заги­нули б від духовного голоду».

Коли в самого Панлю з’являються ознаки зараження чумою, від відмовляється від лікування й гине.


  • група. Дослідіть образ Жозефа Грана.

Робочі матеріали

Грана постійно переслідують невдачі, він до них уже звик. Він, коли це потрібно, береться до справи: «Чума тут, треба за­хищатися». Гран добровільно береться вести статистику епідемії і старанно виконує цю нескладну справу, оскільки за віком уже не був здатен на щось важче. І як не дивно, «Гран навіть більшою мірою, ніж Ріє, чи, скажімо, Тарру, утілював ту спокійну муд­рість, що надихала дружини в їхній праці»; «Гран — і справді особа не геройська — став у ці дні ніби адміністративним серцем дружини».

Гран — недорікуватий дивак: не вміє скласти прохання, щоб просунутися по службі; не знаходить слів, щоб утримати дружину, і вона йде від нього, утомившись від убогого життя.

Гран пробує себе в царині художньої творчості, але витрачає де­кілька місяців на те, щоб удосконалити одну-єдину, першу фразу рукопису. Позаштатний працівник мерії Гран уособлює образ «ма­ленької людини» — дивакуватої, але чесної, що самовіддано вико­нує свою справу.




  1. група. Дослідіть образ контрабандиста Коттара.

Робочі матеріали

Коттар — темна особа, контрабандист, коли б не чума, його б за­арештували. Під час епідемії Коттар розбагатів. Коли епідемія чуми йде на спад, Коттар, передчуваючи погане, дедалі віддаляється від людей і «замикається у своїй дивакуватості»; одного разу ним ці­кавляться два чиновника, і він утікає від них. Отже, цей персонаж уособлює світ асоціальності, злочинності, бездуховності.




  1. Повідомлення про результати роботи в групах, коментар учителя




  1. Домашнє завдання

Скласти характеристику героїв твору, висловлювати про них свою думку.


  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • 3 героїв роману «Чума» найбільше враження справив на мене...



11 клас

ТЕМА: Композиція і стиль, художні особливості, значення роману Альбера Камю «Чума»
МЕТА: допомогти учням визначити особливості композиції, індивідуального стилю письменника, ідейно-художні особливості твору та його значення; розвивати нави­чки аналізу прозових творів, висловлення власних думок та їх аргументування, уміння вести дискусію; виховувати активну гуманістичну життєву позицію.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору й ілюстрації до нього.

ХІД УРОКУ



  1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

«...Дослухаючись до радісних криків, що долинали з центру міста, Ріє згадав, що будь-яка радість — під загрозою. Бо він знав те, чого не відала ця щаслива юрма і про що можна прочи­тати в книжках: бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, у підвалі, у валізі, у хустинках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста», — такими словами закінчується ро­ман А. Камю «Чума». Що таке «чума», у чому притчевість роману, його особливості та значення, про це подискутуємо на уроці.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Формування вмінь і навичок

  1. Інтерактивній прийом «Мозковий штурм»

  • Визначте символічне значення образу чуми.

Очікувані відповіді

  • Фашизм,

  • війна,

  • беззаконня,

  • фанатизм,

  • трагічна людська доля,

  • зло,

  • абсурд,

  • стихіине лихо,

  • смерть,

  • нескінченна поразка,

  • абстракція.



  1. Коментар учителя

  • Чума у творі Камю — багатоплановий і багатозначний образ, який символізує не тільки фашизм: це і хвороба, і війна, і жорсто­кість судових вироків, і несправедливе суспільство, і фанатизм церкви, і розстріл переможених, і смерть дитини — це зло взагалі, зло, невіддільне від буття. Чума — це і абсурд, і трагічна людська доля. У контексті роману чума є універсальною метафорою зла в усій його багатоликості й нездоланності.

«Зачумленістю» Камю вважає також невігластво й брехню. Люди не знають або роблять вигляд, ніби не розуміють, що баци­ли в будь-яку мить можуть перетворити їхнє існування на пекло. Люди живуть брехнею, «бо важко жити лише тим, що знаєш, і тим, що пам’ятаєш, і не мати надії», а брехня заспокоює. Жити ілю­зією часто стає потребою, тому люди бояться назвати чуму чумою, а зло — злом.


  1. Евристична бесіда

  • У чому особливості будови роману «Чума»? (Роман створено у формі хроніки, яка об’єктивно фіксує події. Здебільшого це опис подій та роздуми про них лікаря Ріє. Це його монолог, який поде­куди переривається словами й думками Тарру тазначно рід­шероздумами інших персонажів. Інтелектуали Ріє й Тарру часто говорять від імені автора, їм він доручає право формулю­вати ключові думки, їхніми устами описує найважливіші події).

  • Які особливості стилю ви помітили в романі? (Жанр роману-хроніки визначив особливості твору. Підкреслена об’єктив­ність, що зумовила добір лексики, позбавленої яскравого емоцій­но-експресивного забарвлення, стриманий виклад подій та ко­ментарів до нихтакі особливості мови й стилю роману. Але це ще й роман-притча, тому має глибший, ніж хроніка, зміст, загальнолюдський і «позачасовий» підтекст. Роман «Чума» з його філософсько-інтелектуальним змістомсвоєрідний ав­торський монолог, розбитий на окремі частини, озвучити які доручено різним персонажам, які по-різному висловлюють пози­ції авторського світогляду. При цьому персонажі мають індиві­дуальні риси, їхні вчинки глибоко мотивовані. «Чума» алегорич­на, як стародавні міфи, як Біблія, але, на відміну від них, вона наповнена смисловою багатозначністю й належить до надкультурних явищ (таких, що не належать до жодної з культур)).

  • Яке значення має роман А. Камю для розвитку світової літера­тури, світового прогресу загалом? (У романі викладена давня й вічно нова «трагічна мудрість»: потрібно мати добру волю, щоб і в безнадійній ситуації, усупереч розуму, не зломитися під натиском лиха і не тільки вистояти, а й підтримати в біді своїх близьких і далеких людей-братів.

Твір «Чума» А. Камюодин із найвизначніших у цьому жан­рі поряд із «Мобі Діком» Г. Мелвілла, «Процесом» Ф. Кафки, «Котлованом» А. Платонова.

«Чума»роман-попередження, роман-пересторога і це також робить його явищем загальнолюдським і надчасовим.)


  1. Міні-диспут «Суспільне добро — це й є щастя кожної окремої людини»

Теми для диспуту:

«Соромно бути щасливому одному»;

«Немає на світі таких речей, заради яких варто було б відвернутися від того, кого лю­биш»; «Кожний носить її, чуму, у собі» та ін.

Коментар

Диспут можна провести у формі інтерактивної вправи «Прес».

Побудова відповіді

  1. Висловте свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору. Починати потрібно зі слів «Я вважаю, що...»

  2. Зазначте причину появи цієї думки, використовуючи слова «...тому, що...»

  3. Наведіть аргументи на підтримку вашої позиції, факти, які де­монструють ваші докази, вживаючи слово «наприклад».

  4. Узагальніть свою думку. Зробіть висновок, починаючи словами «отже...», «таким чином...»




  1. Розв’язання проблемного питання

  • Хто, на вашу думку, переміг в екзистенційному двобої: люди чи чума?

  1. Домашнє завдання

Підготуватися до написання твору за романом А. Камю «Чума»: дібрати цитати із роману, епіграфи.

  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • 3 думкою, що кожен із нас носить у собі бацили чуми, я...


11 клас

ТЕМА: Розвиток мовлення. Написання твору за романом Альбера Камю «Чума»
МЕТА: допомогти учням глибше усвідомити філософський, загальнолюдський зміст роману, його ідеї, художні особливості; розвивати зв’язне писемне мовлення учнів, уміння висловлювати думки й аргументувати їх, наводячи цитати з тексту; виховувати повагу до загальнолюдських цінностей.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, тексти твору, ілюстрації до нього.
ТИП УРОКУ: розвиток зв’язного мовлення.
ХІД УРОКУ

  1. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів

  1. Розвиток зв’язного мовлення

  1. Ознайомлення з темами твору

  2. Коментар учителя до тем.

  3. Повторення основних вимог до написання твору (обсяг, аргументація, оформлення цитат тощо)

  4. Написання твору


Пропоновані теми

  • «...Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу» (А. Камю);

«Провідні ідеї й постаті роману А. Камю “Чума”: погляд із ХХІ століття»;

  • «Зіткнення людини зі світовим абсурдом у романі А. Камю “Чума”»;

  • «Суспільне добро — це і є щастя кожної окремої людини?»;

  • «Соромно бути щасливим одному» (А. Камю);

  • «Будь-яка радість — під загрозою» (А. Камю);

  • «Вияви “чуми” XX століття — сталінський терор, аварія на Чорнобильській АЕС, розповсюдження СНІДу, наркоманія, ігроманія».


МОТИВИ ПЕРЕСТОРОГИ В РОМАНІ А. КАМЮ «ЧУМА»

Тема чуми вже давно й широко використовується письменника­ми. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». Ми вживаємо вислів «СНІД — чума XX століття», кажемо: «Та ти чумний, чи що?» І мало хто при цьо­му згадує справжнє значення слова «чума». Але А. Камю вирішив звернутися до тієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію з дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». Та чи зникла?

Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. То чому ж тоді не просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Твір Камю глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума — це не тільки жорстокість. Чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Найстрашніше те, що чума заразна. Будь-яка людина, що торкається, відчуває її дихання, наближаючись до неї, ризикує заразитися. Твір А. Камю «Чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.

Зберегти в собі внутрішній стрижень за будь-яких обставин — ось засіб боротьби із чумою. Лікар Ріє щодня поспішає до хворих, він усвідомлює, що кожен день може стати для нього останнім, що всі його намагання врятувати хоч когось можуть бути марними. Для чого тоді все це? Ріє говорить: «Для мене такі слова, як «уря­тування людини», звучать надто гучно. Мене цікавить здоров’я лю­дини, у першу чергу здоров’я». Адже колись він присягався допо­магати людині. І тепер просто виконує свій обов’язок.

Журналіст Рамбер чужий у цьому місті. В іншому місці на нього чекає справжнє кохання й щастя. Він не розуміє, чому має страждати, і хоче будь-що виїхати з міста. Та коли така можли­вість з’являється, залишається. Чому? Якщо поїхав би, то перестав би бути Рамбером, гідним свого кохання, став би таким самим зачумленим, як і багато мешканців міста.

Адже вони були «зачумлені» ще до того, як прийшла справжня чума. Сірі вулиці, сірі будинки, сірі розваги, такі ж сірі душі в лю­дей. Звичайне коло обов’язків щодня. «Місто без голубів, без дерев, без садів, де не почуєш ані хлопання крил, ані шелесту трави,— словом, без особливих прикмет». І люди теж «без особливих при­кмет», люди, мертві ще до того, як захворіли на чуму...

Але чума жахлива не тільки тоді, коли вона сіє навколо трупи, найстрашніша вона, коли захоплює розум і серце людей. Таких, як Коттар, якому байдужі усі моральні цінності, взяті разом. Це такі, як він, улаштовують «бенкет під час чуми».

Чума багатогранна. І коли релігійні фанатики стають до зброї, вбивають безвинних людей — це чума. І коли отець Панлю з пафо­сом, урочисто промовляє: «Брати мої, до вас прийшло лихо, і ви заслуговуєте на нього! — усе більше запалюючись, запевняє: — Праведним нема чого боятись, але грішні справедливо тремтять від жаху»,— це теж чума, піднесення понад усе ідеї сліпої віри. Але «людина — це не ідея»,— каже Ріє. І Панлю із жахом перекону­ється в тому, коли бачить свою абстракцію в житті — смерть сина Отона. «У цього, сподіваюсь не було гріхів»,— кидає Ріє в обличчя Панлю.

І друг Ріє Тарру теж усе про чуму зрозумів. Він став проти без­глуздя смертних вироків, вирішив боротися із суспільством, яке базується на злі, із чумою. Його друзі виносили смертні вироки, й були щиро впевнені, що «ці кілька смертей необхідні, аби побуду­вати світ, де нікого не вбиватимуть». Знайомі слова... Адже Родіон Раскольников теж так уважав: «За одне життя — тисяча врятова­них... Та й що значить на загальних вагах життя цієї жалюгідної старої? Не більше як життя воші...» Так, але ж Тарру каже: «Якщо поступитися один раз, то де межа?» Хто її визначає? І взагалі, хто дав право одній людині засуджувати і вбивати іншу? Тарру гірко визнає, що «протягом років як був, так і залишився зачумленим, хоча свято вірив, що бореться із чумою». Чи ж можна на крові та насильстві збудувати новий, чистий світ? Мабуть, ні.

Чума — це зло, це ненависть. Тарру знає, що кожен носить її в собі, що не існує такої людини у світі, якої б вона не торкнула­ся. Чим більше людська ненависть, тим сильнішою стає чума. «Ця історія стосується однаково нас усіх»,— каже Рамбер. Не можна бути щасливим одному.

Кінець роману здається оптимістичним: чума відступає, люди радіють, усі щасливі... Так, справді, добро повинно перемагати. Але глибоко осмисливши написане, можемо помітити: чума не перемо­жена, а просто якимось дивом вона відійшла, як звір, знесилений у боротьбі, концентруючи свої сили для того, щоб завдати нового удару. Вона живиться людською ненавистю і заздрістю, і щасливі люди на вулицях міста не знають того, що знає Ріє: «Мікроб чуми ні­коли не вмирає, ніколи не зникає... він терпляче чекає своєї години

і, можливо, прийде на горе і повчання людям такий день, коли чума пробудить пацюків і відправить їх умирати на вулиці щасливого міста». Єдиним виходом із цього, на думку Ріє, є внутрішній стри­жень, який спонукає робити те, «що треба здійснити і мають робити всупереч страху, усупереч особистим ваганням, усі люди...»


ВІДЧУЖЕННЯ ЛЮДИНИ Й АБСУРДНІСТЬ БУТТЯ В РОМАНІ А. КАМЮ «ЧУМА»

Творчість А. Камю — французького прозаїка, публіциста, фі­лософа — мала значний вплив на розвиток європейської культури XX ст.

Одним із найкращих творів письменника є роман «Чума», на­писаний 1946 року. У цьому творі яскраво проявилася ідейна й творча еволюція митця.

За визначенням критики, роман має кілька змістових рівнів: «У цьому стрункому творі, зовні такому незворушливому, лунає багато різноманітних голосів...». Сам автор зауважував, що «явний зміст» роману — «боротьба європейського Опору проти фашизму», поданому в алегоричному образі чуми. Порівнюючи чуму з війною, автор зауважує, що обидві застають людство зненацька. У творі пе­ред нами постають страшна атмосфера міста в ізоляції, картини від­чуження людей, зумовленого карантином, що нагадує фашистську окупацію Європи в роки Другої світової війни. Художнє осягнення подій тих часів письменник пропонує нам у світлі екзистенціальної філософії, надаючи таким чином сюжетові глибшого значення.

Алегорично зображуючи французький рух Опору, письменник зображує не конфлікт окремих особистостей, характерів, суспіль­них або ідеологічних угруповань, а зіткнення людства з безособо­вою, страшною, руйнівною силою — чумою, чимось на зразок абсо­лютного зла. Несподіване й безжалісне втручання чуми розкриває абсурдність, ірраціональність світу, оманливість гармонії і логіч­ності життя. Залишаючись віч-на-віч із цією безглуздою і невбла­ганною силою, що несе смерть, персонажі роману мусять визначи­тися у своєму ставленні до світу й людей.

У «Чумі» розвинулися екзистенційні мотиви попередніх тво­рів Камю: абсурдність буття, свобода людини, її вибір перед лицем смерті. Свій вибір робить кожний. Доктор Ріє розуміє, що зло непе­реможне, але він продовжує виконувати свій обов’язок, допомагає недужим, наражаючись на небезпеку захворіти самому. Він не ге­рой, але в екстремальній ситуації зберігає людську гідність. Ріє не самотній, чимало людей разом із ним борються зі злом, навіть ро­зуміючи, що воно непереборне: Тарру, Рамбер, Гран, Панлю, мати Ріє, інші. Тому висновок, якого доходить Ріє, не здається читачеві надмірно пафосним: «...Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу». Роман Камю — це притча про людей, які «через неможливість бути святими, відмовляючись змиритись із лихом, намагаються бути цілителями».

Моральні проблеми, що постають на сторінках роману, автор теж вирішує з позицій екзистенціалізму. Світ абсурдний, говорить автор, і людина повинна мужньо це визнати. Але абсурдність світу не виправдовує небажання людини жити за законами совісті, честі, обов’язку. Зі злом треба боротися у будь-яких його проявах, навіть коли воно непереборне. У фіналі сказано: «бацила чуми ніколи не вмирає і ніколи не щезне», як ніколи не щезне зло у світі, тому кож­на людина повинна визначити свою життєву позицію. У боротьбі зі злом люди об’єднуються, тоді вони не почуваються такими само­тніми у світі. Любов — найважливіша людська цінність, вона додає людині сили жити в абсурдному світі.




  1. Підсумки уроку

11 клас


ТЕМА: Життєвий і творчий шлях американського письмен­ника Ернеста Хемінгуея.

Особливості його поетики й стилю
МЕТА: зацікавити учнів особистістю Е. Хемінгуея, окресли­ти особливості його творчої еволюції, новаторський характер прози; розвивати навички сприйняття ін­формації на слух, виділення головного, висловлення власної думки; виховувати прагнення до пізнання, до активної позиції в житті, отпимістичного світо­бачення.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії.
ХІД УРОКУ

  1. Аналіз письмових робіт (творів)




  1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

Відомий російський письменник К. Симонов писав: «Я не знав Хемінгуея, але Хемінгуей - людина для мене невідділь­ний від Хемінгуея - письменника, від його книг і героїв, точніше, від тих із них, у яких він, не криючись, любив те саме, що любив у самому собі,— силу, широту, хоробрість, готовність постояти за себе і за справу, яку вважаєш справжньою, справедливою, готов­ність ризикувати життям і впевненістю в тому, що є речі й гірші за війну. Боягузтво гірше, зрада гірша, егоїзм гірший». У спогадах су­часників вимальовується ще й такий образ: багатий, честолюбний, прямолінійний і мужній, упевнений, уособлення американського успіху. То який він, американський письменник, лауреат Нобелів­ської премії Ернест Міллер Хемінгуей, з’ясуємо на уроці.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу




  1. Лекція вчителя з елементами бесіди

Завдання для учнів

  • Знайти в розповіді вчителя чи повідомленні учня відповіді на питання:

  • Чому Е. Хемінгуея можна назвати «громадянином світу»?

  • Яку роль у вихованні майбутнього письменника зіграла сім’я?

  • Через що Е. Хемінгуей постійно потрапляв у небезпечні си­туації?

  • Що було основним принципом його творчості?

  • Американець за психологічним складом, Ернест Хемінгуей більшу частину життя прожив за межами батьківщини. І місцями подій його творів були рідний Мічиган, Італія, Іспанія, Франція, Швейцарія, Куба, Африка.

Про те, яким бурхливим, сповненим небезпек і трагедій було життя письменника, свідчать факти: під час Першої світової війни Е. Хемінгуей був тяжко поранений, із йо­го тіла вийняли близько двохсот залізних уламків. Упродовж свого життя він дві­чі потрапляв у автомобільні катастрофи й двічі — у авіакатастрофи; неодноразово газети різних країн, дезорієнтовані недо­стовірною інформацією, друкували не­крологи.

Сам письменник наголошував: «...Я знаю лише те, що бачив». А бачив він чимало, його пригод вистачило б на кілька людських життів.

Народився Ернест Міллер Хемінгуей 1899 року в містечку Оук Парк поблизу Чикаго у досить заможній родині при­ватного лікаря. Мати була музично обдарованою, гарно співала.

У родині зростало шестеро дітей, усім їм дідусі та бабусі приділяли багато уваги. Хлопчик ріс міцною, здоровою дитиною, змалку бага­то читав. Справжнім його другом був батько, який дуже любив при­роду, пікніки, полювання та рибальство. Він же інколи брав юно­го Ернеста на виклики до хворих, і той мав змогу познайомитися з простими людьми, мешканцями індіанських резервацій. Потім ці враження ляжуть в основу ранніх оповідань Хемінгуея.

Після закінчення Граматичної школи Хемінгуей вступив до старших класів школи «Рівер форест хай скул». Захоплювався спортом, став членом туристичного клубу, брав участь у шкільно­му оркестрі, працював репортером шкільної газети, постійно дру­кувався в шкільному журналі «Табула».

Після закінчення школи 1917 року він відмовився вступати до університету, як наполягали батьки, і поїхав до дядька в Канзас- Сіті працювати репортером газети. Через рік Хемінгуей записався у транспортний підрозділ американського Червоного Хреста. І це його перше знайомство з війною закінчилося тяжким поранен­ням. За порятунок італійського солдата отримав срібну зірку «За доблесть» та «Воєнний хрест». 1919 року повернувся в СІЛА, пра­цював у різних газетах, писав нариси про війну. 1929 року вийшов його роман «Прощавай, зброє!».



Двічі побував письменник в Іспанії: там, раз побачивши кори­ду, став її палким прихильником. Американський характер спо­нукав його до постійної дії, а американський індивідуалізм дик­тував спосіб реалізації: сафарі, риболовля, дружба з матадорами, подорожі, вічний рух, неспокій.

У 1937-38 роках він знову в Іспанії, тепер уже на війні. Ризику­ючи власним життям, бував на найнебезпечніших ділянках фрон­ту, написав серію репортажів, статей, оповідань. А 1944 року Хе­мінгуей взяв участь у воєнних діях після відкриття другого фронту під час Другої світової війни. Життя письменника було діяльне, організоване так, щоб постійно відчувати напруження, не втрачати відчуття істинності, яке загострюється під час зіткнення зі смер­тельною небезпекою.

На початку 50-х років Хемінгуей активно працював над повістю «Старий і море», якій передував нарис «На блакитній воді. Гольфстримський лист». Написавши твір, письменник не поспішав його друкувати, радився з друзями й літературознавцями. Отримавши схвальні відгуки, видав книгу (1951), а 1953 року його нагоро­джують престижною Пулітцерівською премією, визнавши повість «Старий і море» найкращим прозовим твором. Через рік отримав за неї ж Нобелівську премію.

Авіакатастрофа та отримані під час гасіння пожежі опіки дуже підірвали здоров’я письменника. Він, не звиклий до бездіяльності, не витримав і вчинив самогубство.

Похований Хемінгуей на Кубі, де жив останні роки, його буди­нок перетворено на музей.

  • Як ви думаєте, письменник свідомо наражався на небезпеки, чи його переслідувала зла доля?

Популярність творів Хемінгуея у світі величезна. Про це свід­чать такі цифри: з 1947 року по 1961-й вийшло 216 перекладів мо­вами світу, а твори ввійшли до 181 збірки та антології!


  • Як ви думаєте, чому твори Е. Хемінгуея такі популярні?

Сам митець відповідав так: «Якщо письменник знає те, про що він пише, він може опустити багато з того, що знає, і якщо він пише правдиво, читач зрозуміє все, що опущено, так добре, ніби автор сказав про це. Велич руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму здіймається над водою».

Нобелівський комітет присудив 1954 року Хемінгуею премію за створення «яскравого стилю, що становить майстерність мисте­цтва сучасної прози».

Письменник, розчарувавшись у найвищих ідеалах демократії, наблизився у власному світосприйнятті до французьких екзистен­ціалістів. Метафора айсберга, до якої він звертається, щоб відтво­рити правду життя, стає для нього надзвичайно важливою. Те, що «бачимо над поверхнею води», Хемінгуей позбавляє описовості, а точна фіксація подій стає основним принципом його прози.
Новаторські художні засоби зображення в Хемінгуея:

  • ідея «точки зору» — створював образ такого героя, який би сприймався дуже реалістично і за життєвими переконаннями був максимально наближений до автора;

  • створення власного «кодексу героя» (такими героями письмен­ник уважав професіональних тореро, боксерів, мисливців, що дотримувалися правил: «Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю, мовчи, бо найнебезпечніше — показати себе невпевненим і смішним: тоді тебе зневажатимуть і перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж ду­шевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. Тільки так ти, можливо, уцілієш фізично в страшному, крива­вому, беззаконному світі... — якщо щомиті будеш готовий до двобою з ним... Але будь і мужнім, чесним, справедливим. Не нападай — обороняйся. Не користуйся недосконалістю, підліс­тю навколишнього світу. Урешті-решт, відповідай супротивни­кові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся навіть шляхетним щодо нього, не заради нього — заради себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не дозволиш іншим розтлити, зруйнувати твою особистість, твою людську гідність — те єдине, що в тебе ще залишилося, без чого немож­ливо, та й немає сенсу жити» (За Д. Затонським);

  • звернення до образів-символів;

  • зближення жанрів роману й новели.

Хемінгуей також майстерно використовував здобутки поперед­ників та сучасників, зокрема психологізм прози ( «потік свідомо­сті», принцип асоціативності людської пам’яті, систему повторів і лейтмотивів).

  • Як, на ваш погляд, характеризує Хемінгуея обраний і виробле­ний ним стиль письма?

  1. Закріплення знань, умінь і навичок

  2. Прокоментуйте зізнання Е. Хемінгуея: «Найкраще пишеться, коли закоханий».

  3. Домашнє завдання

Розповідати про життя і творчість Е. Хемінгуея.

Прочитати повість «Старий і море».
VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • У біографії письменника найбільше вразив той факт...


11 клас

ТЕМА: «Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст твору Ернеста

Хемінгуея «Старий і море»
МЕТА: допомогти учням розкрити філософсько-символічне наповнення сюжету твору, окреслити його художню своєрідність; розвивати й удосконалювати навички проблемного аналізу твору, асоціативне й образне мислення; виховувати прагнення протистояти не­сприятливим обставинам життя, чинити мужній опір недосконалості світу й ніколи не втрачати людської гідності.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.
ХІД УРОКУ

  1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

«Сила книжок Хемінгуея в чуйній і вимогливій лю­дяності. У нього свій світ... Його книжки не розслаблюють, атмосфе­ру в них навіть не назвеш похмурою, бо їм притаманна напружена ра­дість боротьби, боротьби за людину, яку можна вбити, але не можна здолати»,— пише дослідник творчості письменника Д. Затонський.

Про героя, що залишається Людиною в межовій ситуації, і йти­меться на уроці.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Актуалізація опорних знань

  1. Розповіді учнів про життєвий і творчий шлях Е. Хемінгуея, складання його психологічного портрета

  2. Складання основних тез поетики й стилю письменника

  3. Обмін враженнями про прочитану повість «Старий і море», складання «сюжетного ланцюжка»


Старий рибалка Сантьяго рибалив на Гольфстрімі ----- 84 дні по­спіль повертався без здобичі ----- 40 днів із ним виходив у море хло­пець Маноліно, але батьки звеліли йому покинути нещасливого ри­балку ----- Маноліно провідував Сантьяго: годував його, розважав ----- старий вірив, що йому пощастить ------ удосвіта на 85 день Сантьяго вирушив у море ------ раптом клюнула величезна риба ----- три дні й ночі риба тягла човен, а Сантьяго, долаючи втому, голод і біль, у порі­заних долонях тримав жилку, на якій була риба, то натягуючи, то відпускаючи ------ нарешті риба втомилася й випірнула із води, вона була більшою за човен ------- Сантьяго подолав рибу і прив’язав до чов­на ----- на рибу напали акули — рибалка боронив здобич від них, але хижаки об’їли рибу до кісток ------ доплив до берега, знесилений, дій­шовши до халупи, заснув ------ рибалки зачудовано розглядали вели­чезний кістяк риби й розуміли, що старий переміг рибу небаченого розміру ------ старому снилися леви на березі моря ------ Маноліно пишав­ся своїм старшим другом.


  1. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

  1. Інтерактивний прийом «Мозговий штурм»

Визначте тематику й проблематику повісті «Старий і море».

Теми та проблеми: людина і природа; внутрішнє наповнення життя, що обумовлює почуття людської гідності, самовідчуття лю­дини; сенс життя; наступність поколінь; людина серед людей, люд­ські спільноти.


  1. Слово вчителя

  • У повісті йдеться про боротьбу старого рибалки з велетен­ською морською рибою — марліном. Така, здавалося б, проста іс­торія, але як зумів її розповісти Хемінгуей!

З побутової точки зору в повісті все логічно, причиново обумов­лено, і межі реального світу ніде не порушуються. Розміри марліна не перевищують меж можливого, у самій рибі немає нічого містич­ного чи «фатального». Підкреслено реальний характер мають і всі дії старого, хлопчика Маноліно та інших персонажів, усі деталі по­буту теж реальні.

Отже, сюжет твору досить «життєподібний». Але згадаймо про «теорію айсберга» Хемінгуея. Основний філософський зміст твору прихований, «під водою». І виражається він у тих проблемах, які ми щойно визначили.

Мова в повісті йде не тільки про старого чи хлопчика, але й про людину та людство. Те, що відбувається з рибалкою, виявляється важливим для людей загалом, незалежно від роду занять. Сама убогість «реквізиту» ніби підкреслює загальнолюдське значення повісті, що розкриває основи людського існування. Саме тому кож­не слово тут важливе, насичене значенням.

Письменник стежить за кожним порухом свого героя, за пли­ном кожної думки в його свідомості. Старий утілює долю людини серед стихії. Сантьяго оточують море, риби, зірки, небо. Усе на­повнене символами. Море для нього — жінка, а зорі — сестри. Та й риба — не просто реальна риба, у ній прихована сила, що прони­зує увесь світ. В образі Сантьяго символічно зливаються людина і світ.

Можливо, це перший твір Хемінгуея, у якому людина щаслива, бо відчуває примирення з життям. Те, що в самотнього Сантьяго є хлопчик, якого він любить, хлопчик, який буде продовжувати його справу, робить фінал повісті оптимістичним. Людина непе­реможна, вона здатна вистояти й подолати всі перешкоди. А тому символічним стає сновидіння старого: молоді леви — спогади про молодість, мандри до Африки. Його сон пильнує Маноліно. Юність поруч із ним — в образі хлопчика і в образі левів.

Повість-притча вимагала особливого художнього втілення. Тому її уривчастий, лаконічний ритм змінюється повільними, роз­горнутими пейзажними картинами, як, наприклад, описи нічного і вранішнього моря.



Характерні для повісті монологи старого сповнені мудрості та спокою. Завдяки незвичайній майстерності автора, ця історія - притча стала, за словами У. Фолкнера, «поезією, перекладеною мо­вою прози».


  1. Закріплення знань, умінь і навичок

Літературний диктант

  1. Скільки днів поспіль повертався старий рибалка без вилову? (84)

  2. Ким був Маноліно для Сантьяго? (Учнем, другом)

  3. Яку спортивну гру любили Сантьяго і хлопчик і вболівали за її лідерів? (Бейсбол)

  4. Як називався ресторанчик, у якому обідали рибалки, а Манолі­но носив із нього старому їжу? («Тераса»)

  5. Де жив старий рибалка?бідній халупці з пальмового ли­стя)

  6. Яку рибу використовували рибалки для приманювання вели­ких риб?(Сардини)

  7. Який сон часто снився старому? (.Африка, леви)

  8. Скільки днів тривав двобій із рибою? (Три)

  9. Із ким розмовляв старий Сантьяго в човні? (Із самим собою, із пташкою, рибою, акулами)

  10. Що їв рибалка в морі? (Сиру рибу)

  11. Хто постійно переслідував човен рибалки і як той на це реагу­вав? (Акули; бився, відганяв як міг)

  12. Що пообіцяв Маноліно старому й чому? (Що виходитиме з ним у море, щоб багато чого навчитися.)




  1. Домашнє завдання

Знати зміст твору, уміти його аналізувати, характеризувати ге­роїв.


  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • Повість Е. Хемінгуея “Старий і море” справила на мене...

11 клас

ТЕМА: « Старий і море » — повість-притча про людину. Вплив Е. Хемінгуея на

розвиток художньої прози XX ст.
МЕТА: допомогти учням глибше усвідомити притчевий ха­рактер твору, особливості стилю письменника та його вплив на розвиток світової художньої прози; розви­вати навички характеризування героїв, визначення ідей, особливостей стилю, уміння висловлювати осо­бисте ставлення до проблем, висвітлених у творі; ви­ховувати гуманістичне й оптимістичне світобачення, прагнення до гармонійного життя.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, схема-характеристика образу Сантьяго.
ХІД УРОКУ

  1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

«У класиків потрібно вчитися, але не наслідувати їх... У наш час потрібно... перевершити письменників минулого»,— гово­рив Е. Хемінгуей. І це йому певною мірою вдалося. Про те свідчать захоплені відгуки: «Перед своїм кінцем Хемінгуей був одним із най- відоміших і найпопулярніших письменників у світі» (Дж. Томпсон); «...Хемінгуей, можливо, найбільш американський серед американ­ських письменників XX ст. Як людина і як письменник він був най­тісніше пов’язаний із традиціями американських піонерів, із тими своїми предками, які сокирою прокладали шлях крізь праліс, які зі своїми грубо збитими фургонами простували безмежною прерією. Вони тяжко працювали, воюючи з дикою природою і ризикуючи на кожному кроці. Від тих піонерів — свідомо чи несвідомо — Хемінгу­ей запозичив усе найкраще, усе, що було справжньою, а не офіційною Америкою»,— зазначав відомий літературознавець Д. Затонський.

Про героїв Хемінгуея, особливості та значення повісті «Старий і море» й буде наша розмова на уроці.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Формування вмінь і навичок учнів

  1. Евристична бесіда

  • Чому Е. Хемінгуей більш ніж десять років «виношував» сюжет твору «Старий і море»?

  • Як розвивається тема внутрішньої перемоги героя повісті над собою, своїм страхом, безсиллям навіть тоді, коли все видається втраченим?

  • Що є головним у творі, про що він: про рибалку, звичайного трудівника, чи про людину взагалі?

  • Як розв’язується така суперечність у повісті: трагічне безсилля людини та її нездоланність?

  • Як Е. Хемінгуей утверджує тему життєвого призначення люди­ни? У чому виявляється людська велич?

  • У чому гуманістичний ідеал письменника?




  1. Творча робота

  • Складіть уявні діалоги за повістю «Старий і море» між:

  • старим і хлопчиком;

  • старим і морем;

  • старим і рибалками;

  • хлопчиком і туристкою.



  1. Складання схеми-характеристики образу Сантьяго






  1. Слово вчителя

  • У центрі повісті фігура старого рибалки Сантьяго. Це не звичайний старий. Так він сам говорить про себе, і далі ми мо­жемо переконатися у справедливості цієї самохарактеристики. Старий живе відповідно до власного трудового етичного кодексу, героїчно бореться за життя й людську гідність. Майже три місяці щодня він виходить у море і повертається без улову. На вісімдесят п’ятий день Сантьяго ловить величезного марліна. До речі, упій­мати таку рибину, як марлін, дуже важко, оскільки вона розви­ває швидкість до 140 км/год, а її маса сягає 1200 фунтів (близько 600 кг). Вона може легко повести за собою човен і навіть потопити його.

Рибу з’їдають акули. Здається, старий зазнає поразки. Сум, самотність, старість. Слабкість, згасання підкреслюються навіть в описі зовнішності рибалки.

Але згадаймо, як Сантьяго боровся з рибою. У вирішальний мо­мент, коли після триденних перегонів марлін утомився й випірнув із моря, старий відчув, як у нього «каламутиться в голові». Проте спинив себе: «Треба, щоб голова була ясна. Отже, збери докупи свої думки й навчися терпіти, як чоловік. Або як оця риба». Рибалка намагався максимально мобілізувати всі свої сили, щоб здобути перемогу й довести тим, хто вважав його невдахою, самому собі, морській істоті, що він ще чогось вартий! «Безглуздо втрачати на­дію,— думав він. — Безглуздо й, мабуть, гріх».



У боротьбі старого з акулами виражено оптимізм. Хемінгуей невтомно знову й знову підкреслює тему непереможності людини. По суті, повість учить, що поки людина жива, поки вона відчуває себе людиною, є надія на краще. Старий залишається без зброї, утома його перевищує межі можливого. Він знає, що вночі акули нападуть знову. Що він може? Битися, поки не помре. Трохи пізні­ше мріє, щоб йому не довелося більше боротися, але знову і знову вступає в боротьбу. Коли ж поразка здається безумовною, коли від риби нічого не залишається, у самій поразці вимальовується пере­мога. Старий знову, як на початку повісті, несе додому — навіть без допомоги хлопчика — щоглу зі згорнутим вітрилом. Засинає, і сняться йому леви молодості, а хлопчик оберігає його сон, чекаю­чи нових, щасливих днів передачі мудрості від старого йому, пред­ставникові молодого покоління.

«Якщо хочете,— стверджує Д. Затонський,— образ старого Сан­тьяго з повісті-притчі Хемінгуея «Старий і море» піднесений до рів­ня міфу, міфу про людину, переможену й водночас непереможну».


  1. Самостійна робота

  • Складіть тези за вивченими матеріалами про новаторство Е. Хе­мінгуея в літературі та значення його художньої творчості.

  • Поясніть, навіщо «вмонтований» у кінці повісті епізод із ту­ристкою? (У ньомусоціальний аспект твору. Багата жі­ночка навіть не підозрює, якими зусиллями здобувають засоби для життя прості рибалки, який щоденний подвиг здійснює кожен із них і що за історія криється за кістяком великої риби, прив’язаним до човна.)




  1. Підсумок учителя

  • Хемінгуея люблять і високо цінують у світі, про нього дуже багато пишуть. Його творчість суттєво вплинула на численних мит­ців Європи та Америки. Сам письменник до своєї літературної праці ставився надзвичайно серйозно: «Нема на світі справи важчої, ніж писати просту, чесну прозу про людину. Спочатку слід вивчити те, про що пишеш. А потім навчитися писати. На одне і на друге йде все життя». Видатний американський письменник У. Фолкнер писав про «Старого й море»: «Час, можливо, покаже, що це найкращий єдиний добуток кожного з нас». Так це чи ні, але твір Хемінгуея «Старий і море» гідно завершує творчий шлях людини, праця якої багато в чому визначила художній образ нашого часу.




  1. Домашнє завдання

Характеризувати образи повісті, висловлювати своє ставлення до проблем твору, визначати художні особливості та риси новатор­ства письменника.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Японію XX ст. та види прикладного мистецтва.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка