Тема Макроекономічні показники в системі національних рахунків



Скачати 116.08 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір116.08 Kb.
Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

  1. Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва

  2. Методи розрахунку ВВП

  3. Основні показники системи національних рахунків

  4. Номінальний та реальний ВВП


1. Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва

Узагальнюючі показники функціонування національної економіки за певний період формують систему національних рахунків (СНР)

СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції і визначення передбачають, що економіка, описана з її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів і інститутів.


У плановій економіці переважала система балансів народного господарства (СБНГ). Вона ґрунтувалася на марксистській методології підрахунку показників і носила витратний характер.
Відповідно до цієї концепції, валовий суспільний продукт, чистий суспільний продукт, кінцевий суспільний продукт, національний доход, як основні макроекономічні показники СБНГ, створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки, не брався до розрахунку.
Вилучення послуг із сфери економічного виробництва в радянській статистиці відбивало низький рівень економічного розвитку, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.
З травня 1992 року Указом Президента в Україні також упроваджується СНР, тобто статистика й облік переходять на міжнародні стандарти.
Слід також зауважити, що в СНР доход охоплює результати всіх видів виробничої діяльності у визначений проміжок часу, передусім, за рік. Річ, створену в попередньому році, але не продану в поточному, не включають у доход цього року.
В доход в СНР не включають:

  • перепродаж речей, незалежно від року виробництва, також до доходу не входить;

  • послуги фінансових посередників, біржових операцій з цінними паперами, оскільки тут не відбувається збільшення національного продукту, а має місце лише зміна форм власності;

  • діяльність із виробництва товарів і послуг для власного споживання, які не набувають грошової форми, домашнє господарство, виготовлення їжі, предметів господарського вжитку.

СНР обчислює обсяг виробництва країни за ринковою методологією, охоплює всі платні послуги і виключає подвійний рахунок (ситуації, коли одна й та ж сама операція може бути врахована двічі).


Щоб уникнути подвійного рахунку в СНР вирізняють наступні поняття:

  • проміжна продукція


  • кінцева продукція


  • додана вартість фірми

Основний показник обсягу виробництва для України – валовий внутрішній продукт – ВВП. Наприклад для США і Японії це ВНП.


ВВП

Економічна територія країни

На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні одиниці інших країн (посольства, консульства, військові бази), але містить такі одиниці, які розташовані на території інших країн.


В цілому фізичну або юридичну особу вважають резидентом тієї економіки, з якою вона пов'язана тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де міститься центр їхніх інтересів:

  • для підприємств (фірм) – центр інтересів знаходиться на території тієї країни, де вони здійснюють свою діяльність (навіть якщо вони перебувають у власності іноземців);

  • для фізичних осіб – резидентами вважаються всі ті, хто працює і проживає на території країни протягом року або більше, незалежно від громадянства та національності;

  • органи державного управління є резидентами своєї країни навіть у тих випадках, коли розглядається діяльність, що здійснюється за кордоном (наприклад, посольства іноземних держав і громадяни тієї ж країни, що працюють у них, є резидентами своєї економіки).

Щоб визначити доходи, що одержують резиденти даної країни у зв'язку з їхньою участю у виробництві ВВП даної країни і частково у зв'язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн, необхідно розрахувати показник валового національного продукту (ВНП, GNP) або валового національного доходу (ВНД).


полилиния 15полилиния 14 + 1 - 2 = ВНП (ВНД)

прямая соединительная линия 9

сальдо первинних доходів

1 доходи, отримані резидентами із-за кордону у зв'язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн (оплата праці, проценти, дивіденди).

2 – доходи, сплачені резидентам інших країн за участь у виробництві ВВП даної країни (оплата праці, проценти, дивіденди).
Для України різниця між показниками ВВП і ВНП незначна й знаходиться в межах від одного до декількох відсотків.
Первинні доходи не містять доходів, отриманих з-за кордону в порядку перерозподілу (наприклад, подарунки, гуманітарна допомога тощо). Якщо ці доходи (трансферти) додати до ВНП і відняти аналогічні доходи, сплачені за кордон, отримуємо валовий національний використовуваний доход (ВНВД):




скругленный прямоугольник 11овал 13овал 12


2. Методи розрахунку ВВП

Існують три методи розрахунку ВВП:

  1. за виробленою продукцією (виробничий метод);

  2. за витратами (метод кінцевого використання);

  3. за доходами (розподільчий метод).




  1. При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки:

валовий випуск - проміжне споживання =  додана вартість = = ВВП


Тобто за кожною галуззю економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання.


  1. ВВП за витратами (методом кінцевого використання) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, придбаних домогосподарствами, фірмами, державою і іноземцями, які експортують товари з даної країни.

ВВП за потоком витрат описується формулою:


ВВП = C + I + G + Xn
Скінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари та послуги (за винятком витрат на житло);

Івалові приватні внутрішні інвестиції:

  • будівництво будинків і споруд;

  • придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій;

  • створення товарно-матеріальних запасів;

  • амортизація;

  • витрати домогосподарств на придбання житла (будинків, квартир тощо).

Валові інвестиції можна також представити як суму валових чистих інвестицій і амортизації: I = In + A
Показник валових чистих інвестицій характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу.
G – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо.
Xnчистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом: Xn=X-M.

Наведене рівняння часто називають основною макроекономічною тотожністю.

Різниця між складовими ВВП за видатками - C, I, G, Xn – базується головним чином на різниці між типами покупців, які здійснюють ці витрати (домашні господарства, фірми, держава, іноземці), а не на різниці куплених благ і послуг.


Так, автомобіль, куплений домашнім господарством, включається до компоненту С; якщо ж він придбаний фірмою – це частина інвестицій в основні фонди. Виключання складають лише інвестиції у житлове будівництво, які включаються до ВВП без ділення на складові у залежності від того, хто здійснив ці інвестиції – домашні господарства, бізнес або держава.


  1. При розрахунку ВВП за доходами (розподільчим методом) підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й не­прямі податки на бізнес), які не є доходами:

  1. амортизаційні витрати;

  2. чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відраху­ванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та цінами реалізації фірми;

  3. винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);

  4. рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухо­мості;

  5. чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;

  6. доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;

  7. прибуток корпорацій (що залишається після оплати праці і відсотків за кредит) – містить три скла­дові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій.

ВВП = винагорода за працю (основна і додаткова) + рента + чисті проценти + доходи від власності + прибуток корпорацій (включає податок на прибуток, дивіденди і чистий прибуток) + чисті непрямі податки на бізнес + амортизація основного капіталу.


3. Основні показники системи національних рахунків

1. Чистий внутрішній продукт (ЧВП):

ЧВП = ВВП – Амортизаційні відрахування



2. Національний доход (НД) – сукупний доход в економіці, який отри­мують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі):

НД = ЧВП – Чисті непрямі податки на бізнес

НД є сумою факторних доходів (c-g)

3. Показник особистого доходу (ОД):

ОД = НД – внески на соц. страх. – нерозподілений прибуток корпорацій – податки на прибуток корпорацій – чисті проценти + особисті доходи, отримані у вигляді процента + трансфертні платежі



4. Використовуваний доход (ВД):

ВД = ОД – Прибутковий податок – Неподаткові платежі державі.

Це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.



4. Номінальний та реальний ВВП

Розрізняють номінальний і реальний обсяг виробництва.
Номінальний ВВП


де Yn – номінальний обяг виробництва;



– ціна одиниці i-ой продукції в поточному періоді;

– фізичний обсяг i-го товару в поточному періоді.
Для порівняння в динаміці використовується показник реального обсягу виробництва.
Реальний ВВП

де Yр – показує обсяг виробництва в порівняльних або базисних цінах;



– ціна одиниці i-ої продукції в базисному періоді.
Ступінь зміни загального рівня цін можна виразити за допомогою індексу цін:

Ір = Yn / YP

Можливі 3 варіанти значень індекса цін:



Ip > 1 (якщо у відсотках, то Ip >100%) – спостерігається інфляція реального обсягу виробництва, номінальний необхідно дефлювати, тобто зменшити на значення індексу цін. При цьому Ip називається дефлятором ВВП.

Ip < 1 спостерігається дефляція, для одержання реального ВВП номінальний необхідно збільшити на цінову складову, тобто інфлювати, при цьому Ip називається інфлятором ВВП.

Ip = 1 – ціни незмінні (Yn=Yp).
Таким чином, реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін:

Для здійснення макроекономічного аналізу використовують такі цінові індекси як:



  • індекс Ласпейреса;

  • індекс Пааше;

  • індекс Фішера .


Індекс Ласпейреса (або агрегативний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.
Індекс має вигляд:


Цей індекс дещо завищує темп зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.
Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року. Індекс має вигляд:

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП.


Між індексами дефлятора ВВП та індексом споживчих цін існує три суттєві відмінності:

  1. дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін — тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

  2. дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

  3. третя, найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що дефлятор ВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса).

На відміну від індексу Ласпейреса, індекс Пааше дещо занижує ріст рівня цін в економіці, оскільки не враховує динаміку структури важелів, проте фіксує її вже в поточному періоді. Якщо за його допомогою оцінювати зростання вартості життя, то не буде враховано вплив на споживачів підвищення цін на блага, які були присутні в наборі базисного року.


Індекс Фішера ліквідує недоліки індексів Ласпейреса і Пааше, усереднюючи їх значення.:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка