Тема: Актуальні питання роботи соціального педагога в навчальному закладі Викладач: Романовська Д. Д



Скачати 156.41 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір156.41 Kb.
Електроний навчально-методичний комплекс до фахового модуля програми курсової підготовки підвищення кваліфікації соціальних педагогів

Тема: Актуальні питання роботи соціального педагога

в навчальному закладі
Викладач: Романовська Д.Д.,

завідувач науково-методичного центру

практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО,

кандидат психологічних наук


Основні поняття: соціальна педагогіка, захист прав дитини, соціально-педагогічний супровід, соціально-психологічна ситуація розвитку, складна життєва ситуація.

Короткий зміст: Нормативно-правові основи діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі. Професійна діяльність соціального педагога. Складові професіоналізму соціального педагога. Соціальний паспорт: вивчення особливостей особистості учня, соціально-психологічної ситуації розвитку та умов життєдіяльності. Аналіз нормативно-правового забезпечення прав дитини в системі освіти: ст. 18, ст. 52, ст. 53 Конституції України, Закони України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти», «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад», «Положення про психологічну службу системи освіти України». Типові проблеми щодо захисту прав дитини, надання соціальної допомоги дітям, сім'ї яких потрапили в складну життєву ситуацію. Оформлення робочої документації соціального педагога.
Нормативно-правові основи діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

Психологічна служба в системі освіти - це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що складають єдину систему, основу якої становлять фахівці у сфері практичної психології і соціальної педагогіки: практичні психологи, соціальні педагоги, методисти, директори (завідувачі) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби.

Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Соціально-педагогічний патронаж спрямований на надання соціально-педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям вихованців, учнів і студентів з метою подолання ними життєвих труднощів та підвищення їхнього соціального статусу.



Соціальний педагог навчального закладу:

  • вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку вихованців, учнів і студентів, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних та дитячих громадських організацій; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела негативного впливу на вихованців, учнів і студентів;

  • прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості вихованця, учня, студента чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

  • дає рекомендації вихованцям, учням, студентам, батькам або особам, які їх замінюють, вчителям, викладачам та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим і молодіжним громадським
    організаціям, вихованцям, учням, студентам, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

  • сприяє захисту прав вихованців, учнів і студентів, представляє їхні інтереси у службі у справах дітей, у правоохоронних та судових органах;

  • бере участь у формуванні навичок дотримання норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню негативних явищ серед вихованців, учнів, студентів;

  • надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб вихованців,учнів і студентів; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій
    вихованців, учнів і студентів; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.

Соціальний педагог повинен:

  • керуватися етичним кодексом психолога;

  • дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність вихованців, учнів, студентів, захищати їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

  • будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

  • пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків або осіб, які їх замінюють;

  • зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди вихованцеві, учню, студенту чи їх оточенню;

  • постійно підвищувати свій професійний рівень; знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку вихованців, учнів, студентів, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психолого педагогічної науки.



Професійна діяльність соціального педагога.

Складові професіоналізму соціального педагога.

Соціальний педагог виступає посередником у відносинах сім'ї і школи, вивчає ставлення до дитини в сім'ї, в школі, в класі, у дворі, знаходить шляхи вирішення та ліквідації конфлікту з батьками, вчителями та однолітками . Він виступає посередником, «третьою особою» між вихованцями, вихованцями і дорослими, радить, допомагає, співчуває своїм підопічним, будує з ними відносини взаєморозуміння.

Соціальний педагог повинен бути в курсі державної соціальної політики в галузі захисту сім'ї і дитинства, повинен знати основи законодавства, без чого неможливий успіх в його роботі. Соціальний педагог повинен постійно вдосконалювати свою майстерність, займатися самоосвітою, поповнювати знання. Він повинен бути включений у систему безперервної освіти.

Практична діяльність соціального педагога починається з дослідної роботи, аналізу, вивчення дитини (підлітка), сім'ї, психологічних і вікових особливостей всіх, з ким йому необхідно працювати. Він вивчає задатки та здібності дитини, її інтереси, умови життя, моральний клімат його найближчого оточення, його позитивні і негативні якості, обстановку в сім'ї, в школі, у дворі, його фізичне і психічне здоров'я. Якісне виконання педагогом своїх професійних обов'язків залежить від його педагогічного досвіду.

У професійній діяльності соціального педагога слід виділити головні напрямки: практична, освітня та дослідна діяльність.

Практична діяльність зводиться до вирішення проблем дитини (підлітка), а також до координації діяльності різних відомчих служб в наданні йому допомоги.

Він має проаналізувати особливості соціального розвитку учнів школи, та визначити осіб, сім'ї, дітей, які потребують соціально-педагогічної, соціально-психологічної та медичної допомоги. Він встановлює причини кризи, в якій опинилась дитина, координує участь різних державних установ у допомозі дитині, клопочеться про допомогу родині, організовує громадський захист неповнолітньому правопорушнику, виступає захисником в суді, допомагає в організації та відкритті різних реабілітаційних

Специфіка сучасної соціальної роботи вимагає високого рівня професіоналізму, який формується за допомогою професійної підготовки фахівців у даній галузі практичної діяльності.

Професіоналізм конкретного працівника є результатом його самореалізації в ході тривалого процесу професійного становлення, для якого характерні індивідуальне своєрідність і унікальність умов протікання.

Професійне становлення фахівця з соціальної педагогіки – це цілісний і безперервний процес розвитку практичної, освітньої та дослідницької діяльності особистості, орієнтований на формування професійних знань, умінь, навичок і особистісних якостей, адекватних кваліфікаційним та етичним стандартам професії. В основу даного процесу може бути покладено інтегральний методологічний підхід у руслі теорії соціальних змін.

Дії фахівця в його професійних ролях являють собою сукупність конкретних операцій, необхідних для реалізації цілого ряду професійних функцій. За змістом його діяльності виділяють:


  • посередницьку функцію (забезпечення сприяння та участі у вирішенні проблеми органів влади, інших соціальних установ);

  • правозахисну функцію (використання законів та інших правових актів для захисту прав клієнта і надання йому допомоги);

  • інформаційну функцію (забезпечення потребують соціальної допомоги інформацією про соціальні послуги);

  • психологічну, педагогічну, соціально-медичну, соціально-побутову функції (виявлення необхідності та сприяння в наданні відповідної допомоги різним категоріям населення) та ін.

За використовуваним технологіям виділяють:

  • діагностичну функцію (постановка соціального діагнозу, визначення змісту проблеми групи або індивіда);

  • прогностичну функцію (прогнозування розвитку соціальних процесів і вироблення моделей соціальної поведінки);

  • профілактичну функцію (приведення в дію механізмів попередження негативних соціальних явищ);

  • реабілітаційну функцію (організація роботи з соціальної адаптації та реабілітації).

Професійно-орієнтовані особистісні якості:

а) інтелектуальні: соціальний інтелект, ерудиція, інтелектуальна гнучкість та ін;

б) етичні: чуйність, милосердя, ввічливість та ін;

в) психологічні: стриманість, наполегливість, стрессо - стійкість і ін 

Професійно важливі психологічні якості:


  1. психічні: особливості психічних процесів (пам’яті, мислення, сприймання, відчуття, уяви); увага, як стан свідомості та умова виконання діяльності; психічні стани (працездатність, енергійність, ініціативність, стресостійкість, низький рівень тривожності); емоційно-вольові прояви (стриманість, наполегливість, послідовність, імпульсивність та ін.

  2. інтелектуальні: соціальний інтелект (здатність аналізувати стани інших людей, передбачати розвиток подій); творче мислення (здатність приймати нестандартні рішення, діяти у невизначених ситуаціях); аналітичність, реалістичність, інтуїтивність, прогностичність, критичність, гнучкість мислення; ерудиція та кругозір; достатній освітній рівень та ін.;

  3. професійна самосвідомість: самоконтроль, самокритичність, адекватна самооцінка, прагнення до самовдосконалення й самоосвіти, самонавіюваність, уміння керувати власними емоціями та поведінкою, змінювати власні стани. 

Професійно важливі морально-етичні та вольові якості: 

- емпатійність (здатність до співчуття, співпереживання, відчуття настрою людини, розуміння її внутрішнього світу); 

- делікатність, тактовність, уважність до клієнта (звернення уваги на настрій клієнта, його самопочуття, дотримання принципу «не зашкодь»); 

- терпимість (повага до інтересів, переконань, ідеалів, потреб, звичок інших людей, сприймання людини такою якою вона є, з її правом на обраний спосіб життя); 


- витримка і терплячість (контроль над власними емоціями на виклики роздратованості, агресивності та ін.); 

- висока духовна культура й моральність, етична поведінка, гуманність, милосердя, чуйність, безкорисливість (спрямованість на інтереси, потреби і захист людської гідності клієнта, бажання допомогти, симпатія до інших); 

- чесність (правдивість у поясненні становища клієнта, можливостей вирішення його проблем, можливих труднощів); 

- об’єктивність та справедливість (рівне ставлення до клієнта, не зважаючи на власні симпатії, адекватне оцінювання його проблем); 

- моральна чистота в професійних справах, конфіденційність (уміння зберігати таємницю, якщо вона не несе загрозу іншим людям); 
- порядність, відповідальність (моральна відповідальність за свою поведінку і наслідки власних дій),;

- емоційно-позитивне ставлення до людей: доброзичливість, доброта, любов до людей, оптимізм (уміння сприймати людину як самоцінність, формувати позитивні почуття до неї, вселяти надію на краще).  

Професійно-операційні якості та здібності: 


  1. професійні знання: теоретичні (з психології, педагогіки, соціології, медицини, права, геронтології та ін.) та практичні (володіння технологіями соціальної роботи), уміння застосовувати теоретичні знання на практиці, навички роботи з різними категоріями клієнтів, що знаходяться в різних умовах і ситуаціях; 

  2. організаторсько-комунікативні здібності: уміння швидко встановлювати контакт з людьми, виявляти їх установки, очікування; атрактивність (привабливість особистості, уміння вислухати клієнта та спрямувати бесіду в конструктивне русло); уміння викликати симпатію і довіру співрозмовника й створювати сприятливу атмосферу у взаємовідносинах з ним; красномовство (уміння впливати і переконувати). 

Сукупність особистісних якостей, що змінюються в процесі професійного становлення, утворюють комплекс професійних здатностей фахівця із соціальної роботи, які виступають операційними механізмами рішення проблем клієнтів. 
Нормою регулювання професійної діяльності та результатом самореалізації особистості в цій діяльності виступає професіоналізм, що характеризується стійким рівнем знань, умінь і навичок, який дозволяє досягати ефективності й успіху.

Професіоналізм фахівця із соціальної роботи включає: здатність аналізувати ситуацію, правильно її сприймати, брати до уваги всі існуючі альтернативи та робити необхідний вибір; уміння встановлювати контакт з людьми, здійснювати диференційований підхід до клієнтів; здібність управляти діяльністю соціальної служби, використовувати в соціальної роботі технології проектування, моделювання та інші. 

Серед компонентів професіоналізму особливе значення має його комунікативна складова. Оскільки різноманіття форм взаємодії в соціальній роботі проявляє себе через численні форм соціальної комунікації, вона пронизує всі сторони професійної діяльності фахівця. Через комунікативні акти встановлюється контакт та вибудовується система відносин з клієнтом, відбувається спілкування, здійснюється розуміння й пізнання його проблем. 
Соціальна комунікація – це двосторонній процес обміну інформацією та спосіб дії в суспільстві, що веде до взаєморозуміння його учасників.
Соціальний паспорт: вивчення особливостей особистості учня, соціально-психологічної ситуації розвитку та умов життєдіяльності.
Вітчизняні науковці (Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік) пропонують з метою ефективного забезпечення функціональних обов'язків соціального педагога такий метод аналізу соціуму, як складання соціального паспорта класу. Соціальна паспортизація класних шкільних колективів здійснюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у результаті вивчення біографічних даних учнів, індивідуальних бесід з ними, а також батьками і класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні у соціально-педагогічній практиці немає стандартизованої форми соціального паспорта класу. Це пояснюється наявністю широкого спектра різних типів навчальних закладів, що у свою чергу зумовлює специфіку певного контингенту учнів. Орієнтовна структура соціального паспорта класу може мати такі блоки.

1. Гендерна характеристика класу: кількість хлопців; кількість дівчат.

2. Вікові характеристики учнів класу (кількість учнів певного року народження).

3. Стан здоров'я вихованців: здорові; мають тимчасові розлади здоров'я; мають хронічні соматичні хвороби; мають психосоматичні захворювання; мають інвалідність.

4. Види поза навчальної діяльності вихованців:

— кількість дітей, які навчаються у музичних школах;

— що відвідують спортивні секції;

— що займаються в гуртках і клубах за інтересами;

— які не відвідують позашкільні заклади.

5. Соціальна поведінка учнів класу:

— кількість учнів, що скоїли різні правопорушення;

— що стоять на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх;

— з різними видами активної поведінки;

— які систематично порушують дисципліну, мають стійкі конфлікти з вчителями.

6. Інформація про соціальне середовище розвитку учнів:

— кількість учнів з повних сімей;

— з неповних сімей;

— яких виховують опікуни або прийомні батьки;

— що проживають з алкогольно залежними батьками;

— які проживають з наркозалежними батьками;

— з матеріально забезпечених сімей;

— з малозабезпечених сімей;

— з багатодітних родин.

Оскільки сім'я вважається найважливішим соціальним інститутом виховання підростаючогопокоління, то саме вона має бути під пильним наглядом соціального педагога.

Аналіз наукової та педагогічної літератури з проблем сімейного виховання свідчить, що від умов означеного середовища залежить майбутній життєвий шлях особистості. Взаємини між батьками і дітьми часто загострюються, стають драматичними. На жаль, класний керівник або інші вчителі не завжди можуть надати кваліфіковану допомогу батькам. Тому саме робота соціального педагога з сім'ями вихованців сприяє створенню педагогічно доцільних стосунків у сім'ї. Батьків найбільше хвилюють труднощі в поведінці, спілкуванні, навчанні дитини, конфлікти з вчителями, тяжка сімейна атмосфера, бездуховність, гіперактивність, неврози, суїцидальні спроби, проблеми, пов'язані з сексуальною поведінкою і статевим вихованням дітей. Робота шкільного соціального педагога з сім'єю проводиться в кілька етапів: інформаційно-теоретичний (лекції, семінари для батьків); тренінговнй; консультативний.

Варто зазначити, що саме останні два етапи роботи соціального педагога з батьками відносно недавно увійшли у соціально-педагогічну практику школи. Однією з ефективних інноваційних форм роботи соціального педагога можна вважати тренінги, в яких разом з батьками беруть участь і діти. Сумісне виконання різноманітних вправ, програвання та розбір певних ситуацій допомагають їм краще зрозуміти потреби, почуття і причини емоційних реакцій одне одного. Ставлення батьків до дитини під час тренінгу як до рівноправної особистості дає змогу останній показати своє бачення життя та суспільно значущих норм.



Рекомендована література

  1. Безпалько О. Б. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. Посіб / О.Б.Безпалько. — К. : Центр навч. л-ри, 2003. — 134 с.

  2. Городнова Н. М. Кабінет психолога в системі освіти / Н. М. Городнова. – К.: Шк.. світ, 2009. – 128 с.

  3. Капська А. Й. Соціально-педагогічна робота з проблемними сім’ями: Посібник / А.Й.Капська, Н. С. Олексюк, З. З. Фалинська. – Тернопіль: Астон, 2010. – 304 с.

  4. Корекційна робота соціального педагога. Ігри та вправи/уклад. Л. В. Туріщева. – Х.:Вид. група «Основа», 2012. – 127 с.

  5. Робота з сім’ями, які потребують професійної соціально-педагогічної підтримки / За заг. ред. Т.Ф. Алєксєєнко. – К., 2007.

  6. Робота психолога та соціального педагога з різними категоріями сімей: Методичний дайджест / Укладач І.А.Серова. – Луганськ: Знання, 2006.- 184 с.

  7. Настільна книга соціального педагогаґ/Авт.-уклад.:О. Є. Марінушкіна, І. М. Вишнева, В. В. Носенко. – Х.: Видавництво «Ранок», 2010. – 272 .

  8. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю. – К., 2002.


Додаткова література

  1. Коробка Л.М., Данильченко Н.О. Самопізнання та саморозвиток майбутніх соціальних педагогів у процесі формування психологічної готовності до професійної діяльності // Вісник Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна. – №599, 2003. – С. 169.

  2. Лист МОН України № 1/9-413 від 06.06.2013 «Про впровадження факультативних курсів працівниками психологічної служби системи освіти»

  3. Лист МОН від 11.03.14 № 1/9-135 «Про надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу»

  4. Лист МОНУ від 05.02.2015 № 1/9-54«Щодо профілактичної роботи з запобігання правопорушенням та злочинності серед дітей та учнівської молоді»

  5. Лист департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНУ від 07.08.2015 № 2/3-14-1572-15 «Щодо профілактики учинення дітьми навмисних само ушкоджень»

  6. Лист МОНУ від 17.09.2015 №1/9-422 «Про оптимізацію діяльності працівників психологічної служби»

  7. Лист Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПНУ від 01.10.2015 №115 «Роз'яснення щодо оформлення та ведення документації працівниками психологічної служби»

  8. Наказ МОН України від 02.07.2009 № 616 «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України»

  9. Наказ МОН України від 14.06.2013 № 768 «Про затвердження плану заходів, щодо забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів»

  10. Наказ МОН України від 06.08.2013 № 1106 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року»

  11. Наказ МОН України від 21.03.2013 № 176 «Про затвердження плану заходів щодо запобігання правопорушенням серед дітей, попередження жорстокого поводження з ними»


Питання для самоконтролю

1. Перерахуйте складові професіоналізму соціального педагога.

2. Яку робочу документацію веде соціальний педагог?

3. Назвіть форми і методи роботи соціального педагога у навчальному закладі.



4. Перелічіть професійно важливі якості соціального педагога.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка