Тема 4 невідкладна допомога при нещасних випадках
Скачати 299.19 Kb.
|
- Навігація по даній сторінці:
- 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРШОЇ МедиЧНОЇ допомоги
- 1. Медичні засоби для надання невідкладної допомоги
- 2. Порядок проведення реанімаційних заходів
- Штучна вентиляція легень способом рот до рота
- 3. Перша допомога при кровотечах
- 4. Перша допомога при отруєннях
- 5. Перша допомога при переломах та вивихах
- 6. Перша допомога при опіках та обмороженнях
1 ТЕМА 1Error: Reference source not foundError: Reference source not found7 
ТЕМА 4НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХПрограмна анотація1.Види медичної допомоги2.Медичні засоби для надання невідкладної допомоги.3.Правила надання ПМД.4.Організація та надання пмд при масових ураженнях.ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Рекомендована література: 6, 20, 61  1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРШОЇ МедиЧНОЇ допомогиНині виділяються такі види медичної допомоги:
Перші три види медичної допомоги надаються безпосередньо в осередках катастроф або поблизу них, вони належать до догоспітальних видів допомоги. Відсутність допомоги важко потерпілим протягом 1 години після ушкодження збільшує кількість смертельних наслідків на 30 %, до 3 годин — на 60 %, до 6 годин — на 90 %. Перша медична допомога — це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці одержання ушкоджень, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку катастрофи. Основна мета першої медичної допомоги — врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи. Оптимальний термін надання першої медичної допомоги — до 30 хвилин після отримання ушкодження. У разі зупинення дихання та ураження СДОР цей час скорочується до 5-10 хвилин. Важливість чинника часу підкреслюється тим, що в осіб, які отримали першу медичну допомогу протягом 30 хвилин після травми, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги був наданий пізніше зазначеного терміну. Перша медична допомога – це комплекс термінових медичних заходів, котрі проводиться з раптово захворілим або потерпілим на місці Перша медична допомога включає виконає таких основних заходів:
Кожен повинен уміти:
Щорічно на проведення екстрених рятівних заходів витрачається більше ніж 1 000 000 000 доларів. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 343 було створено державну службу медицини катастроф (ДСМК), яка повинна забезпечувати надання медичної допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях.
За низкою показників ці чинники аналогічні або майже ідентичні впливу на людей сучасної зброї, в тому числі масового ураження. Ці чинники можуть діяти одночасно або послідовно, зумовлюючи численні, поєднані. комбіновані ураження різної ступені важкості. Під час землетрусу 22,5-45 % травм виникають від конструкцій будинків, які падають, і 55 % — від неправильної поведінки людей, зумовленої панікою, страхом, невмінням сховатися, падінням з висоти. Привертає увагу високий ступінь важкості одержаних черепно-мозкових травм у разі механічного чинника ураження. У разі дорожно-транспортних аварій травми голови складають 50,9 %, травми кінцівок — 20, 4%. У структурі втрат населення у разі катастроф висока питома вага належить поєднаним і множинним травмам. Як відомо, такі травми найчастіше ускладнюються шоком, кровотечею, нагноєнням, потребують тривалого лікування. Їх наслідки менш сприятливі. Значний відсоток у структурі травм належить синдрому тривалого здавлювання. У Вірменії внаслідок землетрусу 1988 року він спостерігався у 23,4 % потерпілих. Рани частіше рвані, забруднені землею, з великою кількістю сторонніх тіл, які глибоко проникають у м’язову тканину. Серед потерпілих частка дітей коливається від 13,4 до 24,4 %. Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму необхідно враховувати під час надання медичної допомоги потерпілим. Серед осіб, які опинилися в осередках катастроф, збільшується частота нападів гострої серцевої недостатності, інфарктів міокарда, гіпертонічних кризів, гострих порушень мозкового кровообігу тощо. У структурі втрат серед населення під час катастроф великого значення набувають нервово-психічні і реактивні стани, що виникають у результаті стресових ситуацій і створюють додаткові труднощі під час надання медичної допомоги потерпілим. Серед осіб, які опинилися в осередках катастроф, збільшується частота нападів гострої серцевої недостатності, інфарктів міокарда, гіпертонічних кризів, гострих порушень мозкового кровообігу тощо. Величина санітарних втрат у разі землетрусів залежить від сили і площі району стихійного лиха, щільності населення в осередку землетрусу, ступеня руйнування будівель, раптовості виникнення та низки інших чинників. За існуючими даними, до 10 % населення в зоні землетрусу буде потребувати невідкладної психоневрологічної допомоги та стаціонарного лікування і майже все населення — вживання седативних та інших заспокійливих засобів. Відповідно до міжнародної статистики, якщо рятівники прибудуть в зону землетрусу в перші три години, вони можуть врятувати до 90 % людей, які залишилися живими, через шість годин — 50 %. У подальшому шанси на порятунок зменшується, і через 10 днів ведення рятівних робіт втрачає сенс. За даними ООН, повені складають 40 % усіх природних катастроф. В Україні повені є найпоширенішими стихійними бідами. Розміри втрат серед населення, яке мешкає в зоні затоплення, залежить від низки причин. Це насамперед характер і масштаби повені, щільність населення на території, що затоплюється, відстань населених пунктів від джерела повені
1. Медичні засоби для надання невідкладної допомогиМедична аптечка Рекомендований склад медичної аптечки:
Перелік лікарських засобів, які повинні бути у медичних аптечках першої медичної допомоги для пасажирських легкових (до 9 осіб) та вантажних транспортних засобів", затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.07. 98 р. № 187 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.07.98 р. за № 465/2905.
Склад медичної аптечки (домашньої):
Правила користування аптечкою:
Місце зберігання аптечки:
Аптечка повинна бути пофарбована у білий колір. На дверцятах малюють червоний хрест. Використання підручних матеріалів при наданні першої долікарської допомоги. 2. Порядок проведення реанімаційних заходівКлінічна смерть - це стан організму, що передує справжній, біологічній, смерті. Триває вона 3—5 хв. Зовнішні ознаки життя (дихання, серцебиття) при клінічній смерті відсутні. Оживлення слід провести на місці події негайно, тобто протягом 4 хв, оскільки клітини головного мозку гинуть вже через 4—5 хв після припинення кровообігу. Єдиним способом недопущення біологічної смерті є негайне відновлення у потерпілого функції дихання і серцевої діяльності. До способів реанімації належить звільнення дихальних шляхів при їх закупорці від сторонніх речовин, штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця.
Порушення прохідності дихальних шляхів проявляється погіршенням або зупиненням дихання. Це може статися внаслідок механічного стиснення шиї або грудної клітки, або ж коли в рот та ніс потрапляють сторонні предмети, а також при утопленні, ураженні електричним струмом, западанні язика. Першу допомогу потерпілому подають у цьому разі так. Передусім встановлюють і усувають причину порушення дихання. Якщо потерпілий засипаний уламками будівлі чи землею, треба його звільнити від них. Після цього потрібно послабити пояс, розстебнути ,одяг, який перешкоджає диханню, усунути з рота та носа землю, пісок або воду. Якщо непритомний потерпілий лежить на спині, язик в нього може опуститися і закрити гортань: відбувається так зване западання язика. Під час видиху струмінь повітря відштовхує язик вперед, потім він знову западає, щільно прилягаючи до задньої стінки глотки, і перешкоджає вдихові, у потерпілого з'являється шумне дихання. При западанні язика потрібно. Спочатку треба висунути нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього великі пальці обох рук ставлять на щелепну ділянку, вказівні та середні пальці заводять за кут нижньої щелепи. Різким рухом нижню щелепу висо-. вують так, щоб нижні зуби порівняно з верхніми виступили наперед. Якщо ж цього зробити не вдається, а в потерпілого утруднилося дихання, що супроводиться, посинінням шкіри обличчя і набряканням шийних .вен, необхідно повернути його голову набік і ввести між корінними зубами роторозширювач. Це можна зробити за допомогою столової ложки або плоскогубців, обмотаних бинтом, марлею або іншою тканиною. Після того, як рота розкрито, рукою, обмотаною марлевою серветкою, захоплюють язик і таким чином забезпечують доступ повітря в дихальні шляхи. Більш ефективним способом усунення западання язика є застосування ротового повітроводу, проте здійснити цей спосіб може тільки лікар.
П У людей літніх і повних з малорухливою грудною кліткою видих треба активізувати, натискуючи нагрудну клітку з обох боків або тільки на верхню її частину. Вдувати повітря в рот потерпілого треба через марлю, носову хусточку чи якусь тканину. У той час, коли людина, яка робить потерпілому штучну вентиляцію легень, відхиляється для чергового вдиху, потерпілий робить пасивний видих.
Про зупинку серця у потерпілого свідчить розширення його зіниць і відсутність пульсу на сонній артерії (щоб це визначити, кінчики пальців ставлять на кивальні м'язи). Іноді при раптовій зупинці серця (внаслідок удару блискавки, учадіння тощо) механічне 'подразнення стисканням грудної клітки в ритмі 60—70 разів на хвилину сприяє відновленню діяльності серця. До головного мозку і судин починає надходити кров, і організм уже сам стає здатним справлятися з травмою. Суть непрямого, або зовнішнього, масажу серця полягає в насильному стисканні його, щоб примусити кров рухатися судинами. Для проведення масажу потерпілого кладуть на рівну тверду поверхню (підлогу, стіл, широку лаву, землю) і оголюють груди. Місце натискання обирають на 2—-3 см вище ділянки грудини. Той, хто робить масаж, кладе руку на це місце долонею донизу, а другу — вверху навхрест. Для кращої опори пальці можна розвести (рис. 4). Сила тиску на грудину повинна бути такою, щоб нижня частина грудної клітки прогиналася на 4—6 см. Тиск передається на серце, переповнене кров'ю, внаслідок чого воно здавлюється між грудиною та хребтом. Натискають протягом 0,5 с, після чого руки розслаблюють, не знімаючи з грудини потерпілого. Натискання треба повторювати щосекунди, а то й частіше. Н При поданні допомоги двома особами після одного глибокого вдування повітря роблять 5 натискань на грудну клітку. В момент вдування повітря масаж серця слід затримати, бо інакше повітря не потраплятиме до легень. Через кожні 2 хв. масаж серця на 2—3 с припиняють, щоб перевірити, чи з'явився на сонній артерії пульс. Нормалізація пульсу свідчить про відновлення серцевої діяльності. Після цього масаж можна припинити. Штучну вентиляцію легень треба продовжувати до появи самостійного дихання. При зникненні пульсу необхідно негайно відновити масаж серця. Діагностика відновлення життєдіяльності організму. 3. Перша допомога при кровотечахРана виникає внаслідок порушення цілісності шкіри, слизових оболонок чи внутрішніх органів людини. Важливою функцією шкіри є захист глибоко розташованих тканин тіла від механічного ушкодження, ураження електричним струмом, від потрапляння в них мікроорганізмів, які зумовлюють нагноєння, проникають у кров, розносяться по всьому організму, що досить часто призводить до смерті. При забрудненні рани землею або гноєм виникає загроза газової гангрени, правцю. П  одаючи першу допомогу потерпілому, треба пам'ятати про те, що поверхні рани не можна торкатися руками й одягом. Тому одяг у місці травми не знімають, а розрізають і розсовують. Промивати рану водою також не можна. Шкіру навколо рани слід змазати розчином йоду, етиловим спиртом, одекояоном розчином брильянтового зеленого чи горілкою. Той, хто подає допомогу, повинен попередньо помити руки водою з милом і протерти їх якимось з перерахованих антисептиків.
. Кожному, хто дістав поранення, треба обов'язково ввести протиправцеву сироватку. Під час подання долікарської допомоги слід дотримуватись таких правил: — весь бинт тримати у правій руці, а його кінець—-у лівій; — закріплювати бинт нижче місця поранення трьома-чотирма витками; — при бинтуванні кожен наступний виток повинен на дві третини закривати попередній; — закінчувати бинтування трьома-чотирма витками вище місця поранення Кровотеча буває внутрішня і зовнішня. Інтенсивність кровотечі залежить від розміру ушкодженої судини (капіляр, вена, артерія). У зв'язку з цим розрізняють капілярну, венозну, артеріальну кровотечу. При ушкодженні печінки, селезінки та інших органів виникає паренхіматозна (за назвою тканини цих органів) кровотеча. Капілярна кровотеча, що виникає при незначних пораненнях і саднах, найчастіше припиняється самостійно завдяки властивості крові зсідатися, її можна легко спинити, наклавши стерильну марлево-ватну пов'язку. Якщо немає спеціального матеріалу, рану можна перев'язати смужкою чистої тканини, краще попередньо попрасованої. І У разі венозної кровотечі з рани йде темно-червона кров. У цьому випадку після обробки шкіри навколо рани розчином йоду на це місце накладають дві подушечки з індивідуального перев'язного пакету і прибинтовують їх, дещо натискуючи на рану. Найбільш небезпечна для життя потерпілого артеріальна кровотеча, при якій з рани під великим тиском струмує яскраво-червона кров. Щоб ЇЇ спинити, артерію затискають пальцем або кулаком вище місця ушкодження, сильно згинають кінцівку у суглобі, наклавши джгут чи закрутку. Дуже важливо при цьому не розгубитися, відрзу вжити необхідних заходів. При ушкодженні м'яких тканин кінцівок руку або ногу звільняють від одягу і якомога сильніше згинають у суглобі. У заглиблення, що утворилося, кладуть згорток будь-якої тканини. Таким чином перетискається артерія по якій до рани надходить кров. Зігнуту кінцівку у такому положенні прибинтовують до тулуба (рис. 8). У всіх інших випадках механічних ушкоджень накладається джгут. Для цього можна використовувати все, що є під рукою: пружну .еластичну тканину, гумову трубку, навіть підтяжки, шлейки. Зрештою можна скористатися галстуком, рушником, ременем (рис. 9). Кровоспинний джгут накладають лише тоді, коли інші засоби спинення кровотечі .виявилися неефективними. Правила накладання джгута Найчастіше користуються еластичним гумовим джгутом (рис. 10). Спочатку кінцівку піднімають і тримають у такому положенні2—-3 хв. Джгут обгортають будь-якою м'якою тканиною (бинтом, рушником) або ж накладають його поверх рукава чи брюк. Перед накладанням джгут необхідно розтягти, а потім туго забинтувати ним кінцівку таким чином, щоб між його витками не лишалося проміжків (рис. II). У руці чи нозі, стиснутій джгутом, повинен зникнути пульс. Проте надмірно туре накладання джгута може спричинити перетиснення нервів, а слабке — посилити венозну кровотечу з рани. При ушкодженні передпліччя та гомілки джгут треба накладати відповідно на верхню третину плеча та нижню третину стегна. Взимку джгут можна накладати на 1,5, а влітку — на 2 год. Час накладання джгута треба записувати хімічним олівцем чи авторучкою на шкірі біля рани, білизні або одязі. Через зазначений проміжок часу джгут необхідно послабити на 5— 10 хв, тому що тривале стискання кінцівки може призвести до її змертвіння і навіть до смерті потерпілого. Перед тим, як зняти джгут, потрібно пальцями затиснути артерію, якою кров підходить до рани. Через 5—10 хв джгут накладають за тими ж правилами, але дещо вище. Артеріальна, венозна, капілярна та внутрішня кровотечі. Основні точки пальцевого притискання артерій. Правила накладення джгута, терміни його накладання у різних температурних умовах. Особливості надання першої допомоги при внутрішній кровотечі. Допомога при саднах і тривалому здавленні м'якнх тканин Садно — це пошкодження тканини без порушення цілісності шкіри. Для садна характерний біль, викликаний пошкодженням нервових стовбурів та їх закінчень. На місці садна з'являється припухлість з синьо-ліловим забарвленням шкіри (синяк). Подаючи у цьому випадку допомогу, перш за все треба зменшити біль. Для цього на ушкоджену частину тіла накладають тугу пов'язку, тобто забезпечують її нерухомість. Протягом першої доби після травмування на садно кладуть лід або грілку з холодною водою. Зігрівання місця травми протягом перших 3—4 діб недопустиме. Потерпілому слід звернутися до лікаря, щоб перевірити, чи немає тріщин, переломів. При здавленні м'яких тканин травмуюча сила діє значно повільніше, ніж при формуванні садна. Це відбувається під час обвалів стін споруд, грунту (піску, глини, землі), при потраплянні частин тіла під важкі предмети. Змертвіння м'язів, больовий шок і надходження в кров продуктів розпаду тканин може призвести до гострої ниркової недостатності. Ці явища розвиваються» через 3—5 год після усунення причини здавлення. При поданні першої допомоги на місці нещасного випадку, після того як потерпілого вийняли з-під важких предметів, слід накласти йому джгут вище межі здавлення і навіть 'при відсутності помітних ушкоджень тіла транспортувати його на носилках у лікувальний заклад. Незалежно від того, є перелом чи нема, на місце травми накладають шину. Якщо травмовано руку, можна прибинтувати її до неушкодженої ноги. Придавлену кінцівку слід по можливості охолоджувати гумовими пузирями з льодом чи снігом або пляшками з холодною водою. 4. Перша допомога при отруєнняхВиди отруєнь. Отруєння у побуті та на виробництві. Шляхи надходження отруйних речовин до організму людини. Методика надання першої допомоги при отруєнні через органи дихання та через кишково-шлунковий тракт. 5. Перша допомога при переломах та вивихахДопомога при вивихах При вивихах відбувається розрив суглобової сумки. Вивихнуті кінці кісток зміщуються, не торкаючись один одного. Потерпілий відчуває різкий біль. Змінюється форма суглоба, вивихнута частина тіла набуває неприродного положення. Так, при вивихові плечового суглоба. потерпілий нахиляється в його бік, тримає руку на відстані від тулуба, зігнувши в лікті, суглоб пружинить при найменшому русі руки. Вивихнуту руку треба зафіксувати в тому положенні, якого вона набула після травми, її необхідно підвісити на косинці або накласти на неї шину від пальців до протилеж-ного здорового суглоба. Не слід самостійно вправляти ви-вих, бо це викличе у потерпілого різкий біль. При вивиху тазостегнового суглоба нога в місці травми зігнута в коліні, її необхідно закріпити в нерухомому положенні транспортними шинами і потерпілого відправити в лікарню. Допомога при переломах рук і ніг Переломи бувають відкритими (з пошкодженням шкіри) і закритими (із збереженням цілісності шкіри). - При відкритому переломі уламки кісток можуть проривати шкіру. При закритому переломі в місці травми змінюється форма кінцівки, нею стає неможливо рухати, дотик до місця перелому викликає гострий біль. Щонайперше при переломі треба закріпити ушкоджену кінцівку в положенні нерухомості. Це виключає больовий шок, сприяє припиненню кровотечі з м'яких тканин навколо місця перелому. На місці події іммобілізувати кінцівку можна за допомогою палиці, дошки, лопати, парасольки, одягу потерпілого тощо. За відсутності таких засобів ушкоджену руку можна прив'язати до тулуба потерпілого подолом його сорочки, а ушкоджену ногу прибинтувати до здорової. До комплекту санітарної сумки необхідно включати стандартні шини. Існує кілька видів стандартних шин: дротяні шини Крамера, .фанерні й дерев'яні, зокрема шини Дітеріхса. При накладанні шин слід дотримувати таких вимог: — шина повинна захоплювати не менше двох суглобів (нижче і вище від місця ушкодження). У разі перелому кісток плеча чи передпліччя її слід накладати на всю руку, зігнуту під прямим кутом (рис.). При переломі кісток ноги закріплюють всі її суглоби в положенні нерухомості. — під уламки, що виступають в рану, підкладати подушечки або вату; — при відкритих переломах кінцівку іммобілізувати піс--ля обробки рани і накладання тугої захисної пов'язки. Уламки кісток, що виступають в рану, ні в якому разі не можна вправляти. П Якщо стався вивих стегна чи колінного суглоба, закріплювати ноги в положенні нерухомості потрібно особливо надійно, тому що при цих видах травм часто розвивається шок. Найкраще користуватися дерев'яними дошками. Довшу з них кладуть із зовнішнього боку, впираючи один кінець у підпахвову ямку, другий кінець при цьому виступає за п'яту. Другу кладуть з внутрішнього боку від паху до п'яти. Знизу під ушкоджену ногу підкладають третю дошку. Всі дошки прибинтовують до ушкодженої ноги в кількох місцях. Найкращим способом іммобілізації при переломі стегна є застосування шини Дітеріхса. Допомога при ушкодженні живота Ушкодження живота також бувають відкритими й закритими. Особливо складні для розпізнання закриті травми. Тому потрібно знати характерні ознаки ушкодження живота. Так, при цих травмах часто ушкоджуються печінка, селезінка, нирки, сечовий міхур внаслідок крововиливів. Таким чином, внутрішня кровотеча є однією із Ознак такої травми. Для неї характерна сильна блідість шкіри та слизових оболонок, знепритомнення при зміні положення тіла. Шкіра у таких хворих холодна на дотик, пульс прискорений і слабкий. Потерпілий стає байдужим до свого стану, сонливим, що пов'язано із значною втратою крові {•недостатнім надходженням її до головного мозку. Якщо хворий дуже блідий, але не просить допомоги, це свідчить про те, що із нього продовжується внутрішня кровотеча. Ушкодження шлунка, кишок, жовчного міхура призво- дить до виливу вмісту цих органів у черевну порожнину. Це зумовлює гнійне запалення її, так званий перитоніт. При цьому розвивається різкий біль у животі, який посилюється при зміні положення тіла. Хворий у таких випадках, як правило, лежить на спині з підтягнутими до живота ногами. Він скаржиться на нудоту, запаморочення, спрагу. Пульс у нього прискорений, риси обличчя загострені, живіт твердий, болісний. Часто такі хворі кричать від нестерпного болю. Потерпілого треба покласти на спину, дещо підвівши тулуб і зігнувши ноги. Ні в якому разі не можна давати йому пити, їсти та вживати ліки. Потерпілого необхідно негайно доставити в лікувальний заклад. ' При відкритих ушкодженнях живота, коли в рану випадають петлі кишок, застосовують пов'язку «калач». Готують її на місці події. Згорнуту у вигляді канату вату завтовшки 5 см обгортають витками бинта. Внутрішні органи, що випали, не вправляють, не промивають, а лише прикривають внутрішнім боком індивідуального перев'язного пакета, попередньо змастивши його стерильним вазеліновим-маслом із шприц-тюбика. Шкіру навколо рани обробляють дезинфікуючим розчином і на неї накладають пов'язку «калач», яка охоплює нутрощі, що випали. Допомога при переломах кісток таза і ушкодженні органів таза При ушкодженні кісток таза потерпілий скаржиться на різкий біль при натисканні на них з боків, неможливість підняти випрямлену ногу. Допомогу такому потерпілому подають так. Під спину підкладають широку дошку, надають тілу положення' жаби. Для цього 'під коліна підставляють валик з одягу або ковдри і розводять їх в сторони. Піднімати і ставити на ноги такого хворого категорично заборонено, щоб не змістити поламані кістки таза. Поява у сечі потерпілого крові може бути наслідком розриву сечового міхура. Часті позиви до сечовипускання, неможливість самостійно помочитися, різкий біль над лобком, витікання замість сечі краплин крові свідчать про розрив сечовивідного каналу. Такого потерпілого слід негайно транспортувати до лікувального закладу. -
Опіки бувають внаслідок дії на шкіру високої температури (термічні) або хімічних речовин (кислот, лугів тощо). Наслідки лікування потерпілих від опіків значною мірою визначаються своєчасністю і правильністю подання їм першої допомоги. При термічних опіках потерпілого необхідно вивести із зони вогню, зняти з нього одяг І погасити. Можна накинути на одяг, що горить, мокре пальто чи щільну тканину (брезент, мішковину і т. ін.), облити його водою із шланга або занурити у бак з водою чи водойму. Збити вогонь з нескинутого одягу можна, качаючись по. землі. Якщо є вогнегасник, ним також можна погасити палаючий одяг на потерпілому. Після того, як вогонь погашено, одяг необхідно зняти. Спочатку звільняють від нього здорову кінцівку, а потім ушкоджену. Для цього одяг краще розрізати. Інколи він прилипає до опікової рани, але відривати його не можна. У такому разі тканину обрізають навколо місця опіку, а на це місце накладають пов'язку з індивідуального перев'язного пакета, марлі) рушника чи чистої тканини. Ні в якому разі не можна підрізати та проколювати пухирі, оскільки через них може проникнути інфекція в кров. Не слід змащувати рану вазеліном, мазями, присипати порошком, а також прикладати до неї тампони, просякнуті риб'ячим жиром, терту картоплю, яєчний білок. Опікову рану не рекомендується змазувати барвними речовинами — розчином брильянтового зеленого, концентрованим розчином марганцевокислого калію. Це утруднює визначення глибини опікової рани. На рану треба накласти стерильну пов'язку, змочену розчином спирту, горілкою або одеколоном. Якщо немає стерильного матеріалу, рану можна прикрити чистою ганчіркою, простирадлом, рушником. Великі за розміром опіки викликають шок у потерпілого — різке рухове і емоційне збудження, яке згодом змінюється загальмованістю. Опіковий шок триває близько 2—3 діб. Це тяжкий стан, який потребує негайного лікування. Потерпілого необхідно загорнути у чисте простирадло (краще, коли його перед цим попрасувати), найбільш глибокі рани покрити стерильними пов'язками, змоченими холодним розчином питної соди. Зверху потерпілого треба вкрити теплою ковдрою, дати йому гарячого чаю або кави. Доставляти такого хворого .у лікувальний заклад потрібно на носилках, санітарним транспортом. Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру та слизові оболонки кислот, лугів, фосфору, розчину йоду, лізолу, соку отруйних рослин при необережному .з ними поводженні. Хімічні елементи викликають зсідання клітинного білка. При потраплянні кислот на шкіру на ній з'являються різко окреслені, сухі, чорного чи жовто-зеленого кольору струпи. Під впливом лугів утворюються струпи з нерівними контурами — вологі, драглистоподібні, сірого кольору. Щоб подати правильну першу допомогу при опіках кислотами і лугами, необхідно чітко розрізняти їх. Ті, хто подає допомогу потерпілим від опіків хімічними речовинами, повинні осгерігатись, щоб ці речовини не потрапили їм на шкіру. З потерпілих якомога швидше знімають одяг чи білизну і протягом 10—15 хв ретельно промивають водою місця ураження. Глибина ран при хімічних опіках залежить від тривалості дії речовин і їх концентрацій. Тому з промиванням опіків водою зволікати не можна. Після цього необхідно нейтралізувати хімічну активність речовини, що викликала опік. Рану, спричинену дією кислоти, промивають лужним розчином (мильною водою чи розчином 1 чайної ложки питної соди, взятої на склянку води), розчином аміаку, засипають питною содою і накладають суху пов'язку. При опіках лугами використовують 2% розчин оцту, цитринової або борної кислоти. Після промивання опікову рану засипають сухою цитриновою кислотою і перев'язують бинтом. Бувають опіки фосфором, який має і термічну, і хімічну дію. У такому випадку ушкоджену частину тіла треба опустити під воду, -щоб горіння фосфору припинилося, і там зняти з щкіри його шматочки пінцетом чи підручними засобами. Найкраще обпечену фосфором шкіру обробити 5 % розчином мідного купоросу і закрити чистою пов'язкою. Слід пам'ятати, їдо .будь-яка опікова рана забруднена. Тому при опіках II, III, IV ступенів потерпілому необхідно негайно ввести протиправцеву сироватку. Незалежно від ступеня опіків, навіть при неглибоких і обмежених опікових ранах, після першої допомоги потрібно обов'язково звернутися до лікаря. Відмороження бувають внаслідок дії холоду, вітру, вологого повітря. Нерідко вони трапляються при температурі повітря не вищій О °С. Відмороженню сприяють втома, сп'яніння, втрата крові, мокрі одяг і взуття. Відмороження бувають чотирьох ступенів. При 1 ступені з'являються блідість шкіри, набряки, паління, втрачається чутливість. II ступінь відмороження супроводиться утворенням пухирів, набряків і більш вираженою болісністю шкіри. При III ступені відмирають шкіра та підшкірна основа. Пухирі наповнюються кров'янистою рідиною, на дні вони стають синьо-лілового кольору. IV ступінь відмороження характеризується відмиранням кісток і суглобів кінцівок. При відмороженнях 1 ступеня виконують масаж ушкодженої ділянки тіла. Розтирання роблять клаптем м'якої тканини чи долонею. Напрямок рухів при розтиранні кінці- вок повинен бути від пальців до тулуба. Потім на ушкоджену ділянку накладають пов'язку із борним вазеліном. При відмороженнях II, III, IV ступенів потерпілого необхідно помістити у помірно тепле приміщення і зігрівати ушкоджену кінцівку у воді кімнатної температури, поступово доводячи ЇЇ до 40 °С. У процесі зігрівання потерпілий увесь час повинен рухати кінцівками. Ознаками відновлення кровообігу є почервоніння шкіри і поява чутливості її. Після цього на рану накладають стерильну пов'язку. Потерпілого необхідно напоїти теплими чаєм, кавою або водою, його необхідно достачити -в лікувальний заклад.
Замерзання розвивається внаслідок тривалої дії на організм низької температури і підвищеної вологості повітря. Йому також сприяють втома і алкогольне сп'яніння. У перші хвилини замерзання людина відчуває слабкість, що поступово переходить у сонливість і байдужість до свого стану. Згодом втрачається свідомість, дихання стає рідким, зіниці перестають реагувати на світло, пульс уповільнюється. Смерть настає від припинення серцевої діяльності. Потерпілого необхідно якомога швидше доставити у тепле приміщення. Якщо є можливість, його необхідно занурити у ванну з водою по саму голову. При цьому треба стежити, щоб він не захлинувся. Температуру води слід поступово підвищувати від 36 °С до 40 °С. Зразу ж необхідно викликати медпрацівника. У ванні постраждалому потрібно робити масаж тіла за допомогою намилених мочалок. Коли до нього повернеться свідомість, йому треба дати гаряче питво. У ванні потерпілого слід тримати від 20 хв до 1 год, а після цього, витерши насухо, вкласти у нагріту постіль. Визначити подальше лікування повинен лікар. Види опіків. Застосування медичних та народних засобів при опіках. Обмороження, переохолодження організму. Звернути увагу на недопустимість використання: жиру при наданні першої допомоги при опіках; снігу для розтирання обморожених частин тіла при обмороженнях. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УКУСАХ ОТРУЙНИХ ТВАРИН І КОМАХ Ймовірність дістати укус змії, отруйного павука чи скорпіона під час сільськогосподарських робіт у середній смузі нашої країни невелика, проте оскільки вона все ж таки є, кожний трудівник поля повинен уміти подати собі й іншим допомогу при такому укусі. Уявлення про те, що висмоктування крові, випускання її з, місця укусу шляхом нанесення додаткових розрізів на шкіру, припалювання ранки розпеченим залізом чи підпалювання у ранці пороху, сірникових голівок, накладання джгута тощо є ефективними заходами, — хибне. Усе це не допомагає, оскільки отрута досить швидко проникає в кров. Життя людини, яку укусила отруйна тварина чи комаха, може врятувати лише лікар, ввівши специфічну імунну сироватку. Отже, єдине, що можна зробити у такому випадку для потерпілого, — це терміново доставити його в лікарню. Деяку користь на долікарняному етапі може дати вживання міцного чаю чи кави. Укуси бджіл, ос, джмелів зустрічаються набагато частіше і звичайно не викликають серйозних розладів здоров'я. Але в деяких людей буває підвищена чутливість до отрут цих комах. Досить швидко після укусу у них з'являється слабкість, серцебиття, утруднене дихання і навіть непритомність. Якщо з'явилися ці ознаки, потерпілого необхідно терміново доставити в лікувальний заклад. Однак укушену руку чи ногу треба попередньо закріпити в стані нерухомості, надавши їй зручного положення. Окремо слід зупинитися на розвитку так званого алер-гійного набряку гортані внаслідок укусу бджоли, оси, джмеля. Через 10—15 хв після укусу у людей з різко підвищеною чутливістю організму до отрут цих комах з'являються ознаки утрудненого дихання. Це пов'язано із звуженням гортані через її набряк, що посилюється. Повітря ніби проходить через вузьку щілину. Дихання стає свистячим, грудна клітка в момент дихальних рухів різко розширюється. У цій ситуації рятівним заходом є екстрена доставка потерпілого в лікарню. Положення потерпілого під час .транспортування має бути напівсидячим. Внаслідок укусу скаженої тварини чи навіть попадання на пошкоджену шкіру її слини (собаки, кота, свині, крота тощо) Людина заражається такою хворобою, як сказ. Тому не можна проходити спокійно повз факт навіть найнезначнішого укусу тварини. Першої ж доби необхідно звернутися до лікаря для того, щоб одержати профілактичні щеплення проти сказу. Адже ніколи не можна бути впевненим у тому, що вас укусила здорова тварина, хоч вона й на перший погляд такою здається. Тварину, яка вкусила, вбивати не можна її треба взя-ти під нагляд. Якщо протягом 10 днів від моменту укусу у неї не проявилися ознаки захворювання, то щеплення можна припинити. Коли ж за поведінкою тварини не вдалося поспостерігати у вказаний проміжок часу або вона захворіла, потерпілому доводиться провадити місячний курс щеплень. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕГРІВАННІ Під час виконання польових робіт у жарку пору року рільники і механізатори нерідко зазнають несприятливої дії пекучого сонця, внаслідок чого в них може підвищуватися температура внутрішніх органів. Якщо людина при цьому виділяє багато поту, то їй вдається протистояти перегріванню організму. Якщо ж ні, то виникає тепловий удар. Перегрівання голови сонячним промінням називається сонячним ударом. При сонячному ударї з'являються сильний біль, шум у вухах, загальна слабкість, спрага, блювання. Далі дихання стає поверхневим, пульс—слабким, виникають повторне блювання, судоми, непритомність. При тепловому ударі всі перераховані ознаки розвиваються значно швидше. Потерпілого від сонячного чи теплового удару необхідно віднести в тінь, розстебнути йому одяг, збризнути обличчя і голову холодною водою, на голову і ділянку серця покласти мокрий рушник, напоїти його холодною водою, забезпечити вільний доступ до нього повітря. Можна дати 15—20 валер'янових крапель. Якщо є -ознаки порушення дихання, слід провести штучну вентиляцію легень. Негайно треба викликати лікаря або фельдшера.
Для одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур на полях колгоспів і радгоспів широко застосовуються хімічні засоби, так звані пестициди. При недотриманні правил використання 'пестицидів можливі гострі отруєння працюючих цими препаратам». Пестициди потрапляють в організм людей через органи дихання, шкіру і слизові оболонки. Тому треба суворо виконувати застережні заходи, спрямовані на профілактику потрапляння їх в організм. Асортимент пестицидів, застосовуваних у сільському господарстві, .постійно розширюється. Вони поділяються на кілька груп: 1) хлорорганічні сполуки (гексахлорциклогексан, по-ліхлорпінен та ін.). Ці речовини негативно діють на нервову систему, викликаючи спочатку збудження, а потім пригнічення її функції. Починається отруєння хлорорганічними сполуками загальною слабкістю, швидкою втомлюваністю, головним болем, запамороченням, онімінням пальців рук, нудотою, втратою апетиту, появою гіркого присмаку в роті, сильним слиновиділенням, пітливістю. Часто виникають біль у животі, в ділянці серця, ядуха, серцебиття, можуть розвинутися судоми; 2) фосфорорганічні сполуки (метафос, метилмеркайто-фос, карбофос, хлорофос, фосфамід). Передусім ці препарати впливають на вегетативну нервову систему, що регулює роботу серця та інших внутрішніх органів. 'При отруєнні цими речовинами можуть спостерігатися ознаки порушення вищої нервової діяльності: утрудненість мови, сплутаність думок, втрата орієнтації. Це супроводиться сильним головним болем, різким звуженням зіниць, палінням в очах, загальною слабкістю, запамороченням, нудотою, тремтінням пальців рук. Далі порушується дихання, уповільнюєть-. ся пульс, розвивається різка блідість шкіри обличчя; 3) ртутьорганічні сполуки (гранозан та ін.). Вони порушують процес ферментації в організмі, викликають численні розлади діяльності нервової системи та системи травлення, функцій нирок, печінки; 4) галозиропохідні аніліди аліфатичних карбонових кислот (пропанід, солан та ін.). Отруєння ними супроводиться пригніченням нервової системи, тремтінням рук і ніг, ослабленням м'язового тонусу, непритомністю. У випадках гострого отруєння пестицидами дуже важливо визначити, з якою речовиною працював потерпілий, бо від швидкості дії отрути залежить порядок подання 'першої допомоги. ' Насамперед із потерпілого необхідно зняти забруднений одяг і вивести його на свіже повітря. Якщо шкіра забруднена, треба помити її струменем води (краще з милом) або ретельно зняти з неї отруту тампоном, після чого обмити водою чи слабким розчином питної соди. Якщо речовина потрапила на слизову оболонку повіки, її необхідно промити водою, 2 % розчином питної соди чи борної кислоти. При проникненні отруйного препарату в організм через рот потрібно негайно видалити його з травного каналу. Цього досягають промиванням шлунка, вживанням активованого вугілля, проносного. Щоб промити шлунок, необхідно випити кілька склянок води (краще теплої). Бажано прийняти 20 % розчин питної соди (при отруєнні хлорофосом вживання розчину соди протипоказане!). Після цього треба викликати блювання, подразнюючи корінь язика (пальцем, ложкою). Так роблять двічі-тричі з метою повного видалення отрути із шлунка. Поширена думка, що при отруєнні пестицидами корисно пити молоко. Проте молоко і молочні продукти дуже швид- ко з шлунка потрапляють у кишки, де зразу ж розщеплюються. Ось чому при більшості видів отруєння молока вжи-вати не слід (виняток складає лише отруєння пекучими речовинами). Для зв'язування отрути у травному каналі слід прийняти 2—3 столові ложки (8—10 таблеток) активованого вугілля, взятих на півсклянки води. Щоб видалити його із кишок, приймають проносне — англійську, або глауберову, сіль (20—ЗО г на півсклянки води). Рицинову олію не можна використовувати як проносне при отруєнні. У випадках тяжких отруєнь,-які характеризуються різкою блідістю шкіри, частим і слабким пульсом, ослабленням дихання, постраждалому слід дати міцного чаю чи кави, понюхати розчину аміаку, розтерти шкіру. При судомах рекомендується розтирати кінцівки, зігріти їх грілками. Якщо дихання погіршується або зупиняється, треба зробити штучну вентиляцію легень. У всіх випадках появи перших ознак отруєння пестицидами необхідно негайно звернутися до лікаря чи фельдшера. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ:
Каталог: files -> doc doc -> Розділ Інженерна психологія як наука дисципліни doc -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка doc -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено doc -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 02 методологія та методи соціологічних досліджень Затверджено doc -> Дослідження психічних процесів І властивостей оператора за допомогою тестів: пізнавання фігур та тест на темперамент doc -> Звіт директора щодо роботи Кругляківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп’янської районної ради Харківської області за минулий 2014-2015 навчальний рік та завдання на новий 2015-2016 навчальний рік doc -> Вероятностная теория смыслов и смысловая архитектоника личности doc -> В. П. Введение в историографию отечественной истории ХХ в.: Учебное пособие doc -> Две методологические традиции в психологии рекламы Скачати 299.19 Kb. Поділіться з Вашими друзьями:
|
ід чай видиху ніс потерпілого затуляють пальцями або щокою. Вдуваючи повітря, весь час стежать за рухом грудної клітки потерпілого. В момент максимального її розширення треба відхилитися і вдихнути повітря. Потерпілий в цей час робить пасивний видих. Вдих і видих не повинні бути максимальними, щоб у того, хто подає допомогу, не настало запаморочення внаслідок посиленої вентиляції легень. Спочатку виконують 8—10 швидких вдихів, потім збільшують кількість їх до 12—14 на хвилину для дорослих, 20— 24—для дітей старшого віку і 30—40—для новонароджених.
е слід тиснути на верхню частину грудини та на закінчення нижніх ребер, щоб не поламати їх і не пошкодити внутрішніх органів, зокрема печінки. Якщо масаж робить одна людина, то після кожних двох глибоких вдувань повітря в рот або ніс потерпілому потрібно робити 15 натискань на грудну клітку.
Розчинами йоду, брильянтового зеленого, спиртом рану промивати не слід, тому що ці засоби викликають різкий біль, а також призводять до змертвіння тканин у рані. Не можна виймати з рани згустків крові, сторонніх тіл, бо може виникнути або посилитись кровотеча.
ноді для спинення кровотечі досить підняти ушкоджену кінцівку і так потримати 4—5. хв, притиснувши до ушкодженого місця перев'язний матеріал. При цьому не можна торкатися пальцями поверхні рани. Якщо кровотеча припинилася, на пов'язку накладають ще одну (ватно-марлеву) або подушечку з індивідуального перев'язного пакету і обережно бинтують ушкоджене місце. При бинтуванні руки чи ноги виток бинта повинен іти знизу догори — від пальців до тулуба.
ри переломах плеча і доліктьового суглоба накладають шину Крамера від основи пальців уздовж задньої поверхні ушкодженої кінцівки до протилежного здорового суглоба.