Тема 14 організація соціологічних досліджень, методи збирання та аналізу соціологічної інформації



Сторінка1/3
Дата конвертації10.09.2017
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3
ТЕМА 14

ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, МЕТОДИ ЗБИРАННЯ ТА АНАЛІЗУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
У попередніх розділах йшлося в основному про загальносоціологічні, спеціальні і галузеві соціологічні теорії. Третім важливим рівнем у структурі соціологічних знань є знання, які одержують у наслідок первинного узагальнення даних конкретно-соціалогічних досліджень (КСД). Усі три рівня і доповнюють один одного, що дає змогу одержати під час вивчення соціальних явищ і процесів науково обґрунтовані результати.

Про те, у чому полягає конкретно-соціологічне дослідження, як його краще підготувати, організувати і провести, а зібравши об'єктивний емпіричний матеріал, правильно обробити, проаналізувати його і оформити отримані результати у відповідних документах, і йдеться у цьому розділі.
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

14.1. Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, етапи, види.

14.2. Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження. Вибірка.

14.3. Методи збору та аналізу соціологічної інформації.
14.1. Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, етапи, види
Під КСД зазвичай розуміють систему логічно послідовних методологічних методичних і організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні об'єктивні дані про соціальне явище чи процес.

Поняття " конкретно-соціологічне дослідження" недоречно пов'язувати лише з прикладною соціологією, наприклад, з вивченням #ціннісних орієнтацій особистості, проблем сім'ї, споживання або Сформування громадської думки. Такий підхід, на наш погляд, звужує можливість соціологічного пізнання, залишає в тіні його теоретико-методологічну спрямованість, апріорі обмежує можливості соціологи як науки, ігнорує одну з важливих сторін емпіричного пізнання - роль теоретичних концепцій у прикладних дослідженнях які визначають не лише якість соціологічного аналізу, а й висновки самих конкретно-соціологічних досліджень. У конкретно-соціологічному дослідженні не повинно бути суворої дихотомії: теорія і емпірія. Формальний поділ може спричинити розрив між теорією і прикладними дослідженнями в соціології, завадити соціологам-практикам теоретично осмислити власні дані, примушуючи представників теоретичного напряму "працювати" на рівні абстракції, ідеалізованих об'єктів, що віддаляє їх від соціальної реальності.



Увага!

У 1949 р. побачила світ книга відомого американського соціолога-теоретика Роберта Мертона "Соціальна теорія і соціальна структура" де її автор виступив із заявою про необхідність взаємодії емпірії з теорією і зазначав, що кінець 40-х років є етапом реалізації цього побажання.

Отже, КСД - це процес, який охоплює теоретико-методологічні й емпіричні рівні пізнання, тобто йдеться про діалектичний процес, у якому поєднуються дедуктивний індуктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища.

Не треба ототожнювати і протиставляти одне одному такі різновиди соціологічного дослідження, як теоретичне й емпіричне, кожне з яких має свій гносеологічний статус і методологічну роль у структурі соціологічного дослідження:



для теоретичного соціологічного дослідження вирішальне значення має глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя;

в центрі емпіричних соціологічних досліджень знаходиться само нагромадження, збір фактичного матеріалу у вказаній галузі (на підставі опитування, аналізу документів, спостереження, даних статистики і т. д.) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.

Що стосується відмінностей між фундаментальними і прикладними соціологічними дослідженнями, то основою для такого поділу є відмінність у цілях і завданнях, які ставлять перед ними: одні спрямовані на побудову і вдосконалення теорії та методології, на збагачення основ самої соціологічної науки, інші - на вивчення практичних рекомендацій у цій галузі. І ту й іншу спрямованість можуть мати як теоретичні, так і емпіричні дослідження.

Соціологічне дослідження треба відрізняти від соціального дослідження. Соціологічні дослідження складають "ядро" більш широких соціальних досліджень - суспільствознавчих досліджень.

Соціальними є дослідження, які проводяться і в інших суспільних науках - в економічній науці, політології» правознавстві, етнографії, демографії, культурології, психології і т. д.

Соціологія ніколи не була і не є монополістом на такі дослідження, в тому числі і на конкретно-соціальні, емпіричні. На рівні емпіричних, конкретно-соціальних досліджень в інших суспільних науках і емпіричних соціологічних студій виявляється тісний зв'язок і взаємодія цих наук і соціології (передусім, безпосередньо зі спеціальними і галузевими соціологічними теоріями).

Конкретно-соціологічне дослідження має ряд етапів свого здійснення, які різняться один від одного характером і змістом, формами і процедурами дослідницької діяльності.



Етапи конкретно-соціологічного дослідження

1. Розробка програми і робочого плану. Визначення предмета і завдань дослідження, робочої гіпотези, методів дослідження, виконавців і строків.

2. Підготовка до збору інформації. Розробка документів програмового збору інформації, пілотажне дослідження.

3. Збір інформації. Спостереження, опитування, експеримент, вивчення документів

4. Обробка інформації. Перевірка, групування, зведення, обчислення відносних величин, побудова статистичних рядів, складання таблиць тощо.

5. Оцінка результатів. Інтерпретація даних, формулювання висновків, оформлення звіту про дослідження, розробка пропозицій.

6. Реалізація результатів дослідження.

Розрізняють такі основні види конкретно-соціологічного дослідження:



за метою їх проведення - теоретичні й емпіричні;

за частотою проведення - разове, повторні (останнє може бути когортним, панельним і моніторинговим);

за глибиною вивчення проблеми - розвідувальні, описові, аналітичні;

за способом забезпечення репрезентативності - суцільне, локальне,вибіркове;

за масштабом проведення - міжнародне, загальнонаціональне, регіональне, галузеве.

Вид конкретно-соціологічного дослідження визначається характером поставлених мети й завдань, глибиною аналізу соціального процесу і т.д.

За умов суцільного дослідження об'єктом є вся сукупність респондентів, яка належить до якоїсь спільноти або групи. Найкрупніша з таких спільнот - населення країни. Але є і більш дрібні, наприклад: персонал підприємства, мешканці невеликого міста, села тощо. Різновидом суцільного дослідження є перепис населення. До речі останній перепис в Україні проводився у грудні 2001 р.



Монографічним є дослідження, спрямоване на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об'єкті, який є представником цілого класу подібних об'єктів. При вибірковому дослідженні описується лише репрезентативна група.

Теоретичні дослідження спрямовані на глибоке узагальнення зібраного фактичного матеріалу та отримання на цій основі нового знання про об'єкт пізнання.

Емпіричні дослідження спрямовані на розв'язання конкретної соціальної проблеми.

Розвідувальне (або пілотажне, зондажне) дослідження - найпростіший вид "соціологічного аналізу. Йде випробування інструментарію, тобто методичних документів: анкети, бланк-інтерв'ю, опитувального листа, карток спостереження, карток вивчення документів та ін. Програма та інструментарій такого дослідження спрощений. Сукупності, що обстежуються, невеликі: від 20 до 80-100 чоловік.

Розвідувальне дослідження, як правило, випереджає глибоке вивчення проблеми. Уточнюються мета, гіпотези, завдання, питання, їх формулювання. Проводити таке дослідження особливо потрібно у тих випадках, коли проблема вивчена недостатньо або ж взагалі постає вперше. Розвідувальне дослідження дає змогу отримати оперативну соціологічну інформацію.

Найвагомішим видом соціологічного дослідження є аналітичне дослідження. Воно не лише описує елементи явища або процеса, що вивчається, але й дозволяє виявити причини, які лежать в його основі. Пошук причинно-наслідкових зв'язків - головне призначення цього дослідження. Якщо в описовому дослідженні встановлюється зв'язок між характеристиками явища, що вивчається, то в аналітичному з'ясовується, чи мас цей зв'язок причинний характер і що є основною причиною, яка визначає те або інше соціальне явище, В аналітичному дослідженні вивчається сукупність багатьох чинників, що обумовлюють те або інше явище. Зазвичай їх класифікують як основні і неосновні, постійні і тимчасові, контрольовані і неконтрольовані і т. д.

Аналітичне дослідження неможливе без детально розробленої програми і відпрацьованого інструментарію. Воно переважно завершує розвідувальне й описове дослідження, в ході яких збирають відомості, які дають попереднє уявлення про певні елементи соціального явища або процесу. Аналітичне дослідження найчастіше має комплексний характер. За методами, які використовують, це дослідження багатше, різноманітніше, ніж розвідувальне й описове дослідження.



Описове дослідження - більш складний вид соціологічного аналізу. З його допомогою отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про соціальне явище, що вивчається. До описового дослідження відносяться у тому випадку, якщо об'єкт аналізу - відносно велика сукупність, яка відрізняється різними характеристиками, наприклад, трудовий колектив великого підприємства, де працюють люди різних професій, статі, віку, стажу праці і т. д. Виділення в структурі об'єкта вивчення відносно однорідних груп (наприклад, за рівнем освіти, віку, професій) дає змогу оцінити, порівняти характеристики, що цікавлять дослідника, виявити наявність або відсутність зв'язків між ними. В описовому дослідженні може бути застосовано один або декілька методів збору емпіричних даних. Поєднання методів підвищує достовірність інформації, дає змогу зробити більш глибокі висновки і обґрунтовані рекомендації.

Для визначення видів КОД використовуються й інші критерії, пов'язані з формою і характером проведення дослідження. Залежно від того у статиці чи в динаміці вивчається соціальне явище, виділяють два види соціологічного дослідження: разове і повторне.



Разове дослідження дає інформацію про стан об'єкта аналізу, про кількісні характеристики якогось явища або процеса в момент його вивчення. Таку інформацію називають статичною, оскільки віддзеркалює нібито моментальний "зріз" характеристик об'єкта і не дає відповіді на питання про тенденції його змін у часі.

Повторне дослідження - це дослідження одного й того ж або різних контингентів, які проводять декілька разів, через певні проміжки часу, в однакових або відмінних соціальних умовах.

Розділяють когортні, панельні і лонгітюдні повторні дослідження.

Об'єктом когортного дослідження є певна вікова група (когорта), яка залишається постійною в часі повторних досліджень.

За умов панельного дослідження обстежуються одні й ті ж люди через однакові часові інтервали (через певну кількість років, за умов здійснення якогось соціального заходу тощо).

Лонгітюдним називають дослідження, момент повторення якого визначається з врахуванням генези сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку.

Новою і перспективною формою організації соціальної інформації є Асоціальний моніторинг-цілісна система, яка дає змогу фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз одержаних даних про динаміку соціальних процесів, що відбуваються у конкретному пункті, регіоні, країні в цілому. Збір даних у формі моніторингу передбачає наявність теоретичної бази і технічних засобів його здійснення.



Теоретичною базою моніторингу слугує програма збору інформації, розробка форм представлення і збереження цієї інформації, технічною - розгалужена мережа каналів зв'язку, яка охоплює всі об'єкти спостереження, головний обчислювальний центр та інші (обласні, районні, міські) обчислювальні центри.

Як правило, в системі моніторингу виділяють дві підсистеми: соціологічний і статистичний моніторинг. Соціологічний моніторинг є цілісною системою визначення змін у суспільстві на підставі аналізу масових уявлень про них. Для цього проводяться щомісячні і щоквартальні експрес-опитування з найбільш актуальних проблем. Статистичний моніторинг - це система одержання кількісних характеристик - статистичних показників і коефіцієнтів про різні сфері! суспільного життя. Йдеться про збір показників соціальної, моральної і економічної статистики, необхідної для ефективного аналізу явищ в економічній, соціальній, політичній та інших сферах.

Основні риси соціального моніторингу: охоплення найбільш значиш соціальних явищ в суспільстві; наявність певного постійного складу показників та індикаторів (соціологічних і статистичних); наявність тимчасових показників, які доповнюють основну систему І які змінюються залежно від потреб користувача, що забезпечує гнучкість системи моніторингу, передача даних каналами зв'язку на центральний обчислювальний центр, їх обробка і збереження; проведення моніторингу з єдиного організаційного центру; організація доступу споживачів до наявної інформації.

Основні правила проведення соціального моніторингу: проведення соціологічних опитувань і статистичного спостереження на одних і тих же територіях або адміністративних одиницях, узгодженість термінів збору соціологічних і статистичних даних; одноманітність висхідних фори для одержання даних, відпрацювання критеріїв кореляції соціологічних і статистичних даних, наявність, збереження і поповнення єдиного банку соціальної інформації

Зазначимо, що в Україні з 1996 р. центром "Соціальний моніторинг" при Українському інституті соціальних досліджень видається інформаційний бюлетень, в якому публікують дані моніторингу громадської думки.

Моніторинг громадської думки торкається соціально-політичних орієнтацій населення, його ставлення до різних суспільно-політичних інституцій, рівня життя та соціального самопочуття громадян України, їхньої думки щодо різних соціальних проблем та окремих подій суспільного життя, електоральної поведінки, рівня соціальної напруги та виміру конфліктного потенціалу населення України тощо. Матеріали інформаційного бюлетеня готують за підсумками щомісячного масового репрезентативного опитування населення України, яке проводять у дванадцяти регіонах, або в усіх областях, м. Києві та АР Крим. Загальна кількість опитаних складає від 1800 до 3000 респондентів. Інформація подається у вигляді графіків і таблиць, які супроводжуються коментарем на підставі аналізу розбіжностей за статтю, віковими групами, рівнем освіти та регіональним розподілом населення. Деякі з видань були присвячені, наприклад, проблемам дитинства, жінок, молоді Матеріали, вміщені в інформаційному бюлетені, широко використовують працівники державних структур, громадських організацій, політичні лідери, науковці-суспільствознавці, журналісти різних засобів масової інформації, широкий загал.


14.2. Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження. Вибірка
Програма конкретно-соціологічного дослідження В практиці КОД надається особливо важлива увага складанню програми досліджень. Саме з неї, а не із складання питальника (анкети) починається підготовка соціологічного дослідження.

Під програмою КСД розуміють документ, що вміщує методологічні та процедурні передумови наукового пошуку. В ній викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації. У програмі КСД реалізується зв'язок між: соціологічними методами; загальносоціологічною теорією та соціальними фактами, що вивчаються; суб'єктом та об'єктом соціологічного пізнання; структурними елементами, що складають програму; дослідницькими групами та окремими виконавцями, що взаємодіють у процесі вивчення об'єкту; дослідниками та практичними працівниками, що відпрацьовують рекомендації соціологів.

Увага!

Розробка програми - обов'язкова умова соціологічного дослідження. У ній відображена структурна організація соціологічних знань та навичок, необхідних для проведення дослідження, закладається механізм отримання теоретичних висновків дослідження та розробки практичних рекомендацій. Якщо соціолог, приступаючи до польового дослідження, має готову програму, то і йот дії, і контроль за цими діями будуть логічними, послідовними. Програма соціологічного Дослідження створює можливість оптимального зв'язку соціолога, як суб'єкта пізнання, з людьми, яких він вивчає, та має значення при аналізі та корегуванні їх дій.

Програма КСД складається з двох части (розділів): методологічної та процедурної. Методологічна частина починається з опису проблемної ситуації, де відбивається важливе завдання складання програми - визначення об'єкта та предмета дослідження. Потім формулюються цілі та завдання дослідження. Не зважаючи на ілюзію суб'єктивності, мета завжди є об'єктивною, тобто тісно пов'язаною з суспільною практикою, та виражає потреби людей. Розробка системи основних та неосновних завдань забезпечує комплексний характер дослідження, чергування його теоретичних та практичних аспектів. Постановка завдань надає систематичності всьому дослідженню, дисциплінує дослідницький колектив. З метою використання єдиного понятійного апарату в програмі визначаються основні поняття, їх емпірична інтерпретація та операціоналізація, тобто відбувається їх теоретичне уточнення, знаходження їх аналогів у соціальній дійсності (емпіричних індикаторів) та засобів заміру чи фіксації індикаторів (індексів). Цей етап дослідження неможливий без попереднього визначення та системного аналізу об'єкта. Важливе місце в розробці програми дослідження займає формулювання гіпотез, які конкретизують ціль дослідження та є його головним методологічним інструментом. Окрім формулювання гіпотез, програма включає вказівку способів їх підтвердження та перевірки. Зупинимось детально на окремих структурних елементах цього розділу.



Проблема і проблемна ситуація. Ці поняття не є тотожними, хоча й тісно пов'язані між собою. Іноді проблема є ширшою за проблемну ситуацію, а може бути й так, що проблемна ситуація включає декілька проблем. Проблемна ситуація може розглядатися в межах однієї проблеми, але може бути вужчою або ширшою за неї. Якщо проблема - це якесь нерозв'язане завдання, то проблемна ситуація - це квінтесенції проблеми (однієї чи декількох), протиріччя, яке підлягає емпіричному дослідженню. Розрізняють проблеми соціальні і наукові.

Соціальна проблема - життєве суспільне протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій на його усунення. Наукова проблема-це стан "знання про незнання ", коли фіксується протиріччя між знаннями про потреби суспільства в певних діях і незнанням способів і засобів здійснення цих дій. Постановка наукової проблеми - це завжди вихід за межі вивченого у сферу недослідженого. Соціальні проблеми мають різні масштаби: проблеми невеликих соціальних груп (навчальних, професійних колективів); проблеми локальних територій (нарівні мікрорайону або невеликого поселення); проблеми, що торкаються інтересів великих соціальних груп (наприклад, професійних конфесійних, етнічних, вікових); проблеми соціальних інститутів (сім’ї, освіти, армії, релігії і т. д.); проблеми цілих регіонів (західних областей України, автономної республіки Крим і т. д.); проблеми, що торкаються потреб та інтересів «сього суспільства (соціально-економічні соціально-політичні та iн.).

Програма конкретно-соціологічного дослідження

Теоретико-методологічний розділ обґрунтування проблеми, визначення об'єкта та предмету дослідження; визначення мети дослідження; логічний аналіз основних понять дослідження (теоретична, структурна та факторна інтерпретація, операціоналізація);формулювання робочих гіпотез та постановка завдань дослідження.

Процедурний розділ: обґрунтування системи одиниць обстеження, побудова вибірки; обґрунтування методів збору первинної соціологічної інформації; розробка логічної структури інструментарію; розробка логічних схем обробки та аналізу інформації.

Формулювання, розробка соціальної проблеми потребує міждисциплінарного підходу (це визначальна риса емпіричного соціологічного дослідження), використання соціологом знань інших дисциплін (соціальної філософії, економіки, політології, психології, права, педагогіки і т. д.), здійснення аналізу проблеми (системного і функціонального). Лише після логічного аналізу проблеми дослідник може сформулювати проблемну ситуацію.



Елементи теоретико-методологічного розділу програми КСД

Проблема - це реальна життєва ситуація, що містить соціальне протиріччя, яке вимагає розв'язання.

Об'єкт - це частина об'єктивної реальності, на яку безпосередньо спрямований процес пізнання (соціальний процес, сфера соціального життя, трудовий колектив, певні суспільні відносини та ін.).

Предмет дослідження - ідеї, властивості, характеристики, притаманні об'єкту (наприклад: об'єкт - колектив, предмет – соціально-психологічний клімат колективу), які потребують вивчення.

Мета дослідження - те, заради чого проводиться дослідження.

Задачі - логічні етапи досягнення мети дослідження.

Логічний аналіз понять - структурно-логічне впорядкування основних понять дослідження, яке включає:

теоретичну інтерпретацію, що дає змогу з'ясувати зміст понять;

структурну інтерпретацію, завдяки якій можна визначити сукупність елементів того чи іншого поняття;

факторну інтерпретацію, яка дає змогу з'ясувати систему зв'язків поняття із зовнішніми об'єктивними та внутрішніми суб’єктивними умовами, що впливають на основну властивість об’єкту дослідження;

емпіричну інтерпретацію (операціоналізація), що дає змогу зафіксувати та заміряти емпірично якості та властивості об'єкта за допомогою сукупності об'єктивних та суб'єктивних показників-індикаторів.

Гіпотеза - очікуваний результат дослідження, наукове припущення, що висувається для пояснення фактів, явищ та процесів, пов'язаних з досліджуваним протиріччям реальної дійсності. У ході дослідження гіпотеза має бути або підтвердженою, або спростованою. Гіпотеза формулюється з використанням понять, які попередньо були інтерпретовані та операціоналізовані.

Об'єкт дослідження. Під об'єктом в соціологічному дослідженні розуміється галузь соціальної дійсності: соціальні групи, інститути, процеси, відношення, які містять певні соціальні протиріччя, породжують проблемну ситуацію і на які спрямований процес наукового пізнання (В. А, Ядов). В широкому розумінні слова об'єктом соціологічного дослідження є люди, об'єднані в різні спільності, групи, організації або тягнуті у різні соціальні процеси. Саме люди є носіями певно? соціальної проблеми. Визначення об'єкта соціологічного дослідження передбачає фіксацію його основних ознак: просторової (країна, регіон, місто, підприємство і т. д.); часової (період і строки проведення дослідження); галузевої (вид діяльності, що вивчається, - промисловість, комерція, освіта, медицина і т. д.).

Важливо також зробити опис об'єкта дослідження як частини цілого (у цьому випадку здійснюється його функціональний аналіз) і як якогось автономного цілого, яке складається із частіш (тобто проводиться аналіз внутрішньої будови об'єкта. Наприклад, студентська молодь як соціальний об'єкт може бути розглянута як цілісність, яка складається з чоловічої і жіночої статі, різних вікових груп» різного соціального походження і т. д, Під час аналізу об'єкта визначається хоча б приблизна величина генеральної сукупності.



Предмет дослідження - найбільш суттєві сторони об'єкта дослідження, які характеризують протиріччя, що в ньому виникли; ті або інші ідеї, властивості, характеристики об'єкта, пізнання яких необхідно для розв'язання проблемної ситуації. Один і той же об'єкт (наприклад, студентська молодь) може вивчатися з позицій різних молодіжних проблем і, отже, передбачає багато предметів. Якщо дослідника цікавлять лише форми дозвільної діяльності студентів якогось вищого навчального закладу, тоді об'єкт дослідження - студентський колектив, а предмет - форми дозвільної діяльності. Предмет соціологічного дослідження передбачає, але, як правило, не збігається з об'єктом. Об'єкт і предмет лише тоді можуть збігатися, якщо необхідно пізнати всю сукупність закономірностей розвитку і функціонування конкретного соціального об'єкта. Наприклад, вивчити основні закономірності формування студентства як соціальної верстви. Але це вже виходить за межі прикладного соціологічного дослідження, це компетенція спеціальної теорії.

Як і об'єкт, предмет також вимагає обмеженості в просторовому і часовому відношенні. Предмет емпіричного дослідження е частиною предмета теоретичного дослідження. Перехід від теоретичного до емпіричного, і навпаки, здійснюється за допомогою операціоналізації виділених понять.



Мета і завдання дослідження. Аналіз будь-якої проблемної ситуації можна провести в теоретичному або прикладному напрямах залежно від метя дослідження. Мета дослідження може бути сформульована як теоретична. Тоді при підготовці програми основна увага приділяється теоретичним і методологічним питанням: вивченню наукової літератури з проблеми, що цікавить, побудові концепції предмета дослідження і т. п. У цьому випадку об'єкт дослідження визначається після того, як виконана попередня теоретична робота.

При постановці прикладних практичних завдань, перш за все. визначається, які конкретні цілі ставляться перед дослідником, після чого за допомогою наукової літератури з'ясовується: чи немає типового розв'язання цих завдань, віднаходяться варіанти типових рішень стосовно до конкретних умов.

Отже, мета -- це загальна спрямованість дослідження, очікуваний кінцевий результат. Для більш чіткого з'ясування мети її деталізують, і в програмі на основі мети розробляється система основних і неосновних завдань дослідження. Головним може бути як теоретичне, так і практичне завдання. Це залежить від замовлення да дослідження, але головне завдання обов'язково повинно бути центральним питанням дослідження. Отже, завдання дослідження - це сукупність конкретних цільових установок, в яких формулюються вимоги до аналізу і розв'язання проблеми, це свого роду сходинки для сходження до мети.

Гіпотези дослідження. Базою наукових узагальнень є факти, які соціолог може одержати в результати соціологічного дослідження. Розвиток наукових знань свідчить, що одного лише опису того чи іншого об'єкта недостатньо для отримання достовірних даних і формулювання теоретичних висновків. Потрібне ширше бачення його у перспективі, а то і наукове передбачення, прогноз на майбутнє. Першою сходинкою до такого прогнозу є гіпотеза, яка висувається у будь-якій науці.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні - це науково обґрунтована уява про структуру соціальних об'єктів, характер елементів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, про механізм їх функціонування і розвитку.

Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта. Вона повинна:



По-перше, узгоджуватися з новими теоріями, істинність яких підтверджена соціальною практикою.

По-друге, важливою вимогою є відповідність гіпотези існуючим і перевіреним фактам. Іноді останні вступають у суперечність з висунутою гіпотезою, що є сигналом щодо її переосмислення і висунення нової гіпотези.

По-третє, гіпотезу треба формулювати так, щоб її можна було легка перевірити у процесі соціологічного дослідження. Перевірити її можна за допомогою спеціально розробленої методики, якою соціолог повинен вміло користуватися. Гіпотези відображують досліджуваний об'єкт у цілому, його структуру і механізм функціонування, які недоступні прямому спостереженню. Таку загальну гіпотезу отримують при попередньому аналізі досліджуваного об'єкта.

По-четверте, гіпотеза повинна піддаватися логічному аналізу, який встановлює її несуперечливість. До операцій, що встановлюють несуперечливість гіпотези, належать не тільки логічні правила, а й операційні визначення. Останні дають змогу соціологу позбутися довільного тлумачення термінів висунутої ним гіпотези.

В окремих випадках одна й та ж наукова гіпотеза підтверджується одними фактами і заперечується іншими. Тому факти потрібно правильно й однозначно пояснювати. Лише за цієї умови вони можуть бути засобом перевірки гіпотези. Використання фактів з метою перевірки адекватності гіпотези передбачає активну розумову діяльність і не зводиться до пасивного спостереження, простого сприйняття чуттєво даного. Якщо виведені з гіпотези висновки підтверджуються результатами дослідження І самою соціальною практикою, це свідчить про істинність запропонованої гіпотези, в іншому випадку гіпотезу відхиляють. Для підвищення підтверджуваності гіпотези рекомендується керуватися таким правилом: висувати кілька взаємопов'язаних гіпотез. Хоча таким шляхом не розв'язати проблему істинності гіпотези, однак підвищується ймовірність її обґрунтування.

Розрізняють описові та пояснювальні гіпотези. Описові гіпотези ~ це уявлення про структурні і функціональні зв'язки досліджуваного об'єкта. Вони можуть стосуватися і класифікації характеристик соціального об'єкта. Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно-наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і потребують експериментальної перевірки.

Логічний аналіз основних понять (їх інтерпретація і операціоналізація). При розробці програми важливо виділити основні поняття. Логічний аналіз понять потребує глибокого і точного пояснення їх змісту і структури. Потім визначається співвідношення елементів, властивостей соціального явища, що досліджується. Аналіз цих елементів і властивості дає досліднику реальну уявлення про стан (статику, динаміку) соціологічного явища, що досліджується. Наприклад, необхідно вивчити соціальну активність студентів (вузу, міста, регіону і т. д.). Логічний аналіз категорії "соціальна активність " потребує виділення більш дрібних понять, які є її складовими: активність навчальна, політична, культурна і т. д. Деталізуючи, розшифровуючи ці поняття, ми підходимо до визначення сутності окремих елементів дослідження. Ці поняття все більше наближаються до показників, які можна "закладати" в анкету у вигляді конкретних запитань.

Як правило, розчленування абстрактного поняття, що фігурує в дослідженні, здійснюється поетапно. Спочатку здійснюємо інтерпретацію, тобто розкриваємо зміст основного поняття, враховуючи різні варіанти його теоретичного трактування в різних наукових джерелах. Потім з основною поняті вичленовуємо часткові поняття, які мають менший рівень абстрактності. Наступний етап - операціоналізаїця понять, тобто подальше членування і деталізація понять до рівня конкретних термінів, знаходження їх аналогів в реальному житті (іншими словами, емпіричних індикаторів).

У аналітичному дослідженні здійснюється два види операціоналізації (в описовому - лише структурна): структурна І факторна.

Структурна операціоналізація - це розчленування основного поняты на складові елементи -половні ознаки предмета дослідження, факторна - це вияв і аналіз причин, які визначають характер явища, що вивчається.

Процедурна частина програми включає методику та техніку дослідження, тобто опис прийомів збору, обробки та аналізу соціологічної інформації.

Особливість соціологічних досліджень полягає в тому, що більшість висновків ґрунтується на Інформації, отриманій у наслідок вибіркового обстеження. Це е можливим лише при дотриманні вимог репрезентативності. В програмі ці питання вирішуються шляхом визначення обсягу та характеру вибірки. Співвідношення вибіркової сукупності, яка є своєрідною моделлю об'єкта, з самим об'єктом (генеральною сукупністю) визначається в програмі за допомогою дослідно статистичних та математично-статистичних методів.

Залежно від специфіки об'єкта, а також характеру інформації, про об'єкт, що досліджується, відбувається вибір методів збору соціологічної інформації - спостереження, анкетування, інтерв'ювання т.п. і на цій основі розробляється інструментарій дослідження (анкети, аркуші для опитування, картки спостереження та ін.). У програмі відзначаються також методи обробки та аналізу отриманої інформації, що передбачає визначення, як це буде здійснюватися, з використанням яких пакетів прикладних програм для ЕОМ.

Отже, переконуємось, що складання програми - це складний процес, який потребує високої професійної кваліфікації, творчого ставлення і чималих витрат часу. Ретельно підготовлена програма-гарантія успіху прикладного соціологічного дослідження, обґрунтованості його результатів, їх теоретичної і практичної цінності,

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка