Тема 13: ринок капіталу капітал як фактор виробництва. Ринок фізичного капіталу



Скачати 164.8 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір164.8 Kb.




ТЕМА 13: РИНОК КАПІТАЛУ


    1. Капітал як фактор виробництва. Ринок фізичного капіталу.

    2. Ринок фінансового капіталу його рівновага. Міжчасовий вибір домогосподарств.


13.1 Капітал як фактор виробництва. Ринок фізичного капіталу
На ринку факторів виробництва або економічних ресурсів під капіталом розуміють фізичний (реальний) капітал, або виробничі фонди, які ще називають благами виробничого призначення, капітальними благами (ресурсом тривалого користування), тобто це засоби, які дають змогу збільшити ефективність людської праці (машини, обладнання, виробничі споруди, будівлі).

В більш широкому тлумаченні капітал – це все, що приносить дохід (виробничі фонди, цінні папери, депозити в комерційних банках, людський капітал як нагромаджені професійні знання).

Розрізняють наступні сегменти ринку капіталу:


  • ринок капітальних благ, де продаються і купуються засоби виробництва;

  • ринок послуг капіталу, де ці засоби можуть надаватися в оренду за певну плату;

  • оскільки для купівлі і продажу капітальних благ суб’єктам потрібні грошові засоби, то можна виділити ще один сегмент ринку капіталу – ринок позичкових коштів, або позичкового капіталу.

Фізичний капітал представлений у вигляді фондів.

Фонди – це величина капіталу у даний момент часу. Мета аналізу капіталу – з'ясування процесу створення та зміни фондів.

Фізичний капітал користується попитом тому, що він продуктивний.



Елементами продуктивного капіталу є:

  • основний капітал – це засоби праці (верстати, обладнання, які приймають участь у виробництві тривалий час);

  • оборотний капітал – це предмети праці (сировина, матеріали, паливо) робоча сила.

Основний капітал може бути об’єктом продажу, а може бути об’єктом оренди (надання послуг).

Оборотний капітал тільки продається.

Капітал являє собою запас, а його послуги – потік. Тому розрізняють ціну капітальних благ і орендну плату.

Капітал як запас – це нагромадженні блага виробничого призначення на певний проміжок часу.

Інвестиції (капіталовкладення) ж являють собою потік завдяки якому відбувається збільшення запасу фізичного капіталу за певний проміжок часу. Потік капіталу – показник ділової активності підприємця (фірми).

Інвестиційний процес – фінансування капіталовкладень.

Інвестиційний процес поповнення і збільшення основного капіталу.

Ці інвестиції не треба змішувати з інвестиціями як категорією фінансового ринку, де відбувається обіг фінансових активів (цінних паперів).

Продуктивний капітал як форму реального капіталу (є ще грошові і товарні форми) треба відрізняти від фіктивного капіталу.

Фіктивний капітал – це капітал який існує у вигляді цінних паперів.

Він фіктивний тому, що цінні папери хоча для свого власника й виступають капіталом, бо приносять йому дохід, насправді реальної власності не мають. Вони є лише титулами власності, які дають право на отримання доходу (дивіденду, проценту), самі ж у процесі створення цього доходу ( у виробництві) участі не беруть. Виникнувши на основі реального капіталу, фіктивний капітал відривається від нього, потрапляє на фондову біржу, де і стає об’єктом купівлі – продажу.

У сучасних умовах фіктивний капітал зростає швидше, ніж реальний (дійсний), що зумовлено рядом причин:

1. Загальною тенденцією норми прибутку за пониження. Чим нижча норма банківського процента, тим вищий курс акцій і облігацій, тим більший фіктивний капітал.

2. Перетворенням все більшої кількості підприємств на акціонерні, що означає випуск нових акцій і збільшенням фіктивного капіталу без збільшення дійсного капіталу.

3. Зростанням державних боргів, інтенсивним випуском облігацій державних позик.

Домашні господарства пропонують капітал не у вигляді реальних будівель, обладнання, а у вигляді кредитних ресурсів (своїх заощаджень) для здійснення інвестицій у ці блага.

Спільне між ринком оборотного капіталу і ринком праці:


  • попит на оборотний капітал є похідним.

  • однакові умови максимізації прибутку:



  • типи ринкових структур:

а) досконала конкуренція, монополія, монопсонія (на певній території – це заводи по переробці сільхозпродукції), олігополія.

Якщо ринок оборотного капіталу передбачає тільки соціальне відчуження, то основного капіталу – ще й функціональне відчуження (оренду).

Пропозиція послуг капіталу формується фірмами, що здають в оренду власне обладнання.

Значну частину послуг фірми отримують за рахунок використання власного основного капіталу (вони ніби самі у себе його орендують).

В короткостроковому періоді пропозиція послуг капіталу є нееластичною, оскільки не можливо збільшити обсяг послуг обладнання. В довгостроковому періоді стає еластичною.

Ціною капітальних послуг є оренда плата, яка ще називається рентною оцінкою капіталу (R).

Крива пропозиції послуг капіталу є функцією від рентної оцінки капіталу і відображає граничні витрати втрачених можливостей використання капіталу (рис. 13.1).

Величина орендної плати визначається за формулою:



де R – орендна плата;

к – мінімальна величина рентної оцінки основного капіталу (мінімальна величина доходу на власний основний капітал);

К – ціна основного капіталу;

і – річна норма банківського процента;

а – річна норма амортизації зданого в оренду капіталу.

Рентна оцінка капіталу (орендна плата) має велике значення для прийняття інвестиційних рішень. На ринку капітальних послуг к визначається співвідношенням попиту і пропозиції послуг основного капіталу.



Рис. 13.1 Короткострокова крива пропозиції послуг основного капіталу (а) і довгострокова крива (б)


Оскільки основний капітал є ресурсом довгострокового використання, на функціонування цього сегмента ринку впливає фактор часу. Приймаючи рішення про придбання основного капіталу, інвестор має зробити значні витрати сьогодні, а віддачу (дохід) від них від отримуватиме частинами протягом тривалого періоду. Однак вартість грошей у часі не є однаковою. Гривня, витрачена сьогодні, коштує більше, ніж через рік чи п’ять років.

Для цього є три причини:



  • процент, який можна заробити на заощадженні. Якщо покласти в банк на депозит 1 грн., то через рік вклад зросте до 1,25 грн. ( за процентної ставки 25%). Якщо хтось повинен повернути нам 1000 грн. через рік, то сьогодні йому потрібно покласти під проценти 800;

  • ризик. Якщо комусь надати в позику гроші, то завжди існує небезпека того, що з певних причин їх можуть не повернути (банкрутство і т.д);

  • інфляція. Якщо сьогодні певний товарний набір коштує 1000 грн., то через рік може коштувати 1300 грн.

Для порівняння вартості грошей у часі економісти використовують поняття поточної, або нинішньої, вартості.

Поточна вартість майбутнього доходу – це та сума грошей сьогодні, яка створить указаний майбутній дохід за наявних процентних ставок.

Для зіставлення сьогоднішніх витрат у купівлю основного капіталу з майбутніми доходами від нього у зв’язку з їх різним часовим виміром, застосовується метод дисконтування.

Термін «дисконт» означає «знижка».



Дисконтування – це зведення майбутнього доходу до поточної вартості, тобто це встановлення сьогоднішнього еквівалента майбутньої суми.

Щоб зрозуміти процес дисконтування спочатку знайдемо майбутню вартість вкладу в банк, яку обчислюють за допомогою нарахування складного відсотку: до основної суми вкладу додають нагромаджений відсоток.

Припустимо, що ми поклали в банк 100 грн. і відсоткова ставка становить 10% за рік. Через рік вклад зросте до 110 грн., що можна записати так:

110 = 100 + 100  0,1 = 100 (1 + 0,1)

Через два роки вкладена сума становитиме 121 грн.:



121 =110 + 110 0,1 = 110 (1 + 0,1)= 100(1+ 0,1) (1+ 0,1) = 100 (1 + 0,1)2

Через три роки вклад зросте до 133,1 грн.:



133,1 = 121 + 121  0,1 = 121 (1 + 0,1) = 100 (1+ 0,1)3

Через t років наш вклад у 100 грн. становитиме:



100 (1+ 0,1)t

Майбутню вартість будь – якого нинішнього вкладу знаходять так:



де FV – майбутня вартість нинішнього вкладу;



PV – величина нинішнього вкладу;

iвідсоткова ставка за депозитами;

t – кількість років, що виділяють майбутній період від нинішнього.

Звідси визначення поточної вартості майбутнього доходу або платежу здійснюється за допомогою формули дисконтування:



Коефіцієнти (1+і)t і (1+і)-t називають відповідно множником нарощування і дисконтним множником.

Для визначення майбутнього доходу теперішніх інвестицій потрібно поточну вартість помножити на множник нарощування.

Для визначення теперішньої вартості майбутніх сум потрібно майбутні суми помножити на дисконтний множник.



Формула дисконтування показує: чим нижча ставка відсотку і менший період часу, тим вища дисконтована величина майбутніх доходів, тим вигідніший проект.

Була розглянута ситуація, коли інвестування робиться на декілька років, а дохід отримується одноразово в кінці інвестиційного проекту.

Насправді, в основному доходи надходять до інвестора щорічно у міру реалізації інвестиційного проекту. Тоді формула дисконтованої вартості інвестиційного проекту, розрахованого на n років, має вигляд

Поточна дисконтована вартість проектів з необмеженим строком виплати незмінного за величиною доходу розраховується за формулою:



В цю формулу модифікується формула дисконтування, яка за умов безстрокового проекту набуває форми спадної геометричної прогресії. Формула застосовується для розрахунку орендної плати за приміщення, якщо воно здається в довгострокову оренду, ціни земельної ділянки, ціни безстрокової акції і набуває відповідно вигляд:



де R – земельна рента.



де D – дивіденд.

Розрахунок дисконтованої вартості використовується для визначення економічної ефективності інвестиційного проекту.

Критерієм доцільності інвестиційного проекту є чиста дисконтована вартість (NPV), яка визначається як різниця між поточною дисконтованою вартістю проекту (PVпр.) та величиною інвестицій (І):



Інвестиційний проект буде тим вигіднішим, чим більша чиста дисконтова на вартість.



Наприклад, фірма розглядає проект інвестування у нове обладнання вартістю 1 млн. грн.. Строк амортизації обладнання 7 років. Експлуатація обладнання щорічно буде приносити відповідно 100 тис. грн., 300 тис. грн., 300 тис. грн., 300 тис. грн., 200 тис. грн., 200 тис. грн., 100 тис. грн. доходу (із урахуванням амортизації). Чи варто фірмі робити ці інвестиції, якщо відсоткова ставка за депозитами складає 10%.

Розв’язок задачі: поточна дисконтова на вартість інвестиційного проекту становить:

Чиста дисконтована вартість проекту:

,

тобто інвестиційний проект прийнятний але додатна величина NPV невелика, тому фірмі перед тим, як приймати остаточне рішення можна розглянути альтернативні проекти (якщо вони є).

Щодо послуг основного капіталу, то фірма буде збільшувати попит на них, доки граничний дохід від цих послуг не урівноважиться з рентною оцінкою капіталу.

За цієї умови фірма максимізує прибуток.



Рис. 13.2 Крива попиту на послуги основного капіталу


За незмінної ціни кінцевого продукту, вироблено за допомогою орендованого основного капіталу, спадний характер кривої попиту на послуги основного капіталу зумовлений дією закону спадної граничної продуктивності ресурсів (рис. 13.2).

13.2 Ринок фінансового капіталу його рівновага. Міжчасовий вибір домогосподарств.
В економічній теорії гроші не вважаються економічними ресурсами, але оскільки для придбання фізичного капіталу потрібний фінансовий капітал, розглянемо фінансовий ринок.

Фінансовий ринок - це ринок, де здійснюють рух цінні папери та кредитні ресурси.

Ринок кредитних ресурсів (кредитний ринок) як складова фінансового ринку – це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між фірмами (підприємствами) і домогосподарствами, які мають потребу у фінансових ресурсах, та фірмами і домогосподарствами, які мають тимчасово вільні кошти і можуть надати їх у позику на певних умовах.

Заощадження здійснюють домогосподарства і фірми (заощаджують частину перерозподіленого прибутку). Заощадження домогосподарств перевищують їхні потреби у кредитних ресурсах, а підприємств – навпаки.

Тому в основному суб’єктами пропозиції позичкового капіталу є домашні господарства, а попиту – фірми (придбання капітальних благ). При аналізі будемо абстрагуватися від наявності фінансових посередників (комерційних банків, страхових компаній, пенсійних та інвестиційних фондів), які зменшують операційні витрати, знижують ризик, зменшують асиметричність інформації у взаєминах кредитора і позичальника на ринку позичкового капіталу.



Процентна ставка це ціна позичкового капіталу. Як і будь – яка ринкова ціна вона визначається співвідношенням попиту і пропозиції позики.

Розрізняють номінальну процентну ставку (оголошену банками з урахуванням темпів інфляції) і реальну (номінальну без врахування темпів інфляції).

Річна номінальна процентна ставка обчислюється за формулою:

де R – грошова сума позичкового процента;



К – величина позики.

Взаємозв’язок між номінальною (ін) та реального(ір) ставками показує формула



де – δ – очікуваний рівень інфляції.

Якщо номінальна ставка проценту не покриває рівня інфляції, то робити заощадження взагалі безглуздо. Вигідно брати позики, щоб в майбутньому розраховуватися знеціненими грошима.

Ставка процента залежить від:


  • ступіню ризику. Чим більший ризик проекту, тим вища ставка;

  • терміну надання кредиту. Для довгострокових позик процентна ставка вища, ніж для короткострокових, оскільки у довгостроковому періоді ймовірність непередбачених подій вища і кредитор підстраховується . До того ж кредитор на довший строк втрачає можливість альтернативного використання суми, наданої в позику;

  • державна політика оподаткування. Неоподаткований або оподаткований на пільгових умовах процент на кредити зменшує ставку процента;

  • розмір кредиту. Витрати на обслуговування різних за величиною кредитів майже однакові, тому з невеликих кредитів стягується більший процент.

Пропозиція кредитних ресурсів (S) здійснюється завдяки заощадженням домогосподарств.

Заощадження (S) – це неспроможний доход. За кейнсіанською теорією заощадження (пропозиція кредитних ресурсів) перебувають в прямій залежності від процентної ставки ( рис. 13.3)



Рис. 13.3 Попит і пропозиція кредитних ресурсів

За кейнсіанською теорією заощадження нееластичні до зміни процентної ставки. Основним фактором, який істотно впливає на величину заощаджень (S) є рівень реального доходу домашніх господарств (У).



Домогосподарства здійснюють заощадження з інших мотивів, ніж одержання процентного доходу (купівля житла, автомобіля, освіта дітей та ін.) Тому навряд чи людина перестане заощаджувати при зниженні ставки процента.

Основним джерелом інвестицій є заощадження домогосподарств.

При збільшенні процентної ставки знижується чиста дисконтована вартість проекту (NPV), а значить і інвестиційна активність, тобто попит фірм на кредитні ресурси знаходиться в оберненій залежності від процентної ставки (крива D на рис. 13.3 ).

Ставка процента – альтернативна вартість капіталу або ціна відмови від сьогоднішнього (поточного) споживання благ.

Споживач має можливість переміщувати доходи у часі. Так, через заощадження він може перемістити свій поточний дохід для майбутнього споживання. І навпаки, за допомогою позики переміщувати свій майбутній дохід для поточного споживання.

Тобто заощадження зменшують поточне споживання з метою збільшити споживання у майбутньому. Домогосподарство мусить зробити свій міжчасовий вибір щодо споживання.

Розглянемо теорію міжчасового вибору, запропоновану в 1930 р. американським економістом Ірвіном Фішером. Міжчасовий вибір домогосподарства (індивіда) залежить від його уподобання між споживанням поточного періоду і більшим споживанням в наступному періоді за рахунок поточних заощаджень.

Поточний дохід споживача (І1) розподіляється між споживанням і заощадженням поточного періоду (відповідно С1 і S1).

З урахуванням процентної ставки і сума заощадження через рік, яка перетвориться у споживання складе



(13.1)

де С2 – обсяг споживання у наступному періоді (році).

Виходячи з особистої корисності поточного і майбутнього споживання індивід робе вибір між поточним і майбутнім споживанням за допомогою функції корисності.

Графічне зображення функції корисності – крива байдужості, що показує міжчасові уподобання людини.



Крива байдужості (U) – це геометричне місце точок, кожна з яких являє собою комбінацію поточного і майбутнього рівнів споживання, що приносить споживачеві однакову корисність (лінія рівної корисності).

Зобразимо карту кривих байдужості індивіда U1,U2,U3 (рис. 13.4).

Нахил кривих байдужості в кожній точці вимірюється граничною нормою часової переваги.

Гранична норма часової переваги (MRTР)показує, заради скількох додаткових одиниць майбутнього споживання домогосподарства погоджуються відмовитися від однієї одиниці поточного споживання або показує додаткове майбутнє споживання при зменшенні поточного споживання на одну одиницю



U – const,

де ΔС 2 – обсяг споживання в майбутньому періоді, що стимулює суб’єкта відкласти споживання в поточному періоді ΔС1.

Міжчаслвий вибір щодо споживання обмежується міжчасовою бюджетною лінією, що задається рівнянням ( 13.1).

Міжчасова бюджетна лінія (І) – це лінія рівного бюджету, доходу споживача. Вона показує комбінації поточного і майбутнього споживання, що потребують однакового бюджету людини.

Точки перетину цієї прямої з осями кординат:


  • при С1 = 0, С2 = І1 (1+i), тобто весь поточний дохід заощаджується і споживається у поточному періоді;

  • при С2 = 0, С1 = І1( весь поточний дохід споживається в поточному періоді).

Нахил бюджетної лінії (tgα) дорівнює:

Побудуємо між часову бюджетну лінію І (рис. 13.4). Оптимальний міжчасовий вибір домогосподарства (міжчасова рівновага) досягається в точці Е (рис. 13.4). Це точка дотику між часової бюджетної лінії І відповідної U2 кривої байдужості:



Отже, оптимальний вибір домогосподарства (індивіда) досягається за рівності майбутньої цінності заощадженої гривні згідно з його уподобаннями (MRTP) майбутній ринковій цінності заощадженої гривні за існуючої процентної ставки і(1 + і).



Рис.13.4 Міжчасова рівновага домогосподарства (Е)


Чим крутіші криві байдужості суб’єкта тим вища процентна ставка , необхідна для стимулювання його до заощадження.

Підвищення ставки проценту повертає міжчасове бюджетне обмеження вверх. При зміні поточного доходу нахил бюджетної лінії не зменшується, а відбувається лише її паралельне зміщення у бік зміни доходу. Підвищення процентної ставки означає зростання альтернативної вартості поточного споживання. Людина заміщує поточне споживання (С) заощадженнями (S), тобто майбутнім додатковим доходом, майбутнім додатковим споживанням (ефект заміщення). Зміна співвідношення між поточним і майбутнім споживанням у відповідь на збільшення загального (поточного і майбутнього) доходу внаслідок зростання процентної ставки є проявом ефекту доходу.

Збільшення процентної ставки збільшує реальний дохід індивіда в майбутньому періоді, а значить і споживання в поточному і майбутньому періодах.

Заощадження поточного періоду зменшується, оскільки їх кінцева мета – збільшити споживання в майбутньому ( а це вже відбулося за рахунок збільшення реального доходу).

Таким чином, за умов підвищення процентної ставки дія ефекту заміщення проявляється в скороченні поточного споживання і збільшенні заощаджень доходу в підвищення поточного споживання і зменшенні заощаджень, а дія ефекту доходу – в підвищенні поточного споживання і зменшенні заощаджень.

Реакція домогосподарства на підвищення процентної ставки залежить від того, який з двох ефектів протилежного спрямування переважає для нього.


Контрольні питання:

  1. Наведіть визначення капіталу та його види.

  2. Поясність сутність процесу дисконтування та його економічне значення.

  3. Охарактеризуйте інвестиційний процес в сучасній українській економіці.

  4. Розкрийте сутність фіктивного капіталу?

  5. Наведіть формулу розрахунку величини орендної плати.

  6. Побудуйте криві пропозиції послуг капіталу в короткостроковому і довгостроковому періодах.

  7. Що є ціною позичкового капіталу?

  8. Дайте визначення фінансового ринку.


Завдання для самостійної роботи

Тести:

  1. Ціна послуг капіталу виступає у формі:

а) ціни капітального блага;

б) амортизації;

в) орендної плати;

г) правильні відповіді (а) і (в).




  1. На ринку фінансового капіталу купують і продають:

а) фізичний капітал;

б) капітальні послуги;

в) грошові кредитні ресурси та цінні папери;

г) всі відповіді правильні.




  1. Фірма є монопсонією на ринку праці, але не має монопольної влади на ринку готової продукції. Порівняно із конкурентними фірмами вона буде:

  1. наймати більше робітників і встановлювати більш високу заробітну плату;

  2. наймати менше робітників і встановлювати більш низьку заробітну плату;

  3. наймати менше робітників і встановлювати більш високу заробітну плату;

  4. наймати більше робітників і встановлювати більш низьку заробітну плату.




  1. Поточна дисконтована вартість тим вище, чим:

  1. нижче ставка банківського відсотку і менше строк виплати майбутніх доходів;

  2. вище ставка банківського відсотку;

  3. більше строк виплати майбутніх доходів;

  4. нижче ставка банківського відсотку і більше строк виплати майбутніх доходів.




  1. В даному виробничому процесі капітал і праця виступають субститутами. При зростанні ціни капіталу крива попиту на працю:

  1. зміщується праворуч;

  2. залишається без змін;

  3. зміщується ліворуч;

  4. стає горизонтальною лінією.




  1. Ставка процента по облігації буде тим вищою, чим:

а) коротший строк, на який вони були випущені;

б) більше можливий ризик;

в) нижча ліквідність;

г) більша очікувана інфляція;

д) більша номінальна ціна у відношенні до ринкової.
Задачі:

Задача 1

Фірма є монополістом на ринку благ і досконалим конкурентом на ринку капіталу. За умови максимізації прибутку гранична доходність капіталу дорівнює 20. Чому дорівнює ціна капіталу?


Задача 2

Фірма вирішує купити ще один комп’ютер вартістю 5000 грн. Очікуваний дохід від його використання – 9000 грн. Через 3 роки фірма зможе продати його за 1000 грн. Банківський відсоток:



а) 20%;

б) 30%.


Чи вигідна фірмі така покупка? Розв’язати задачу двома методами.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка