«Технологія вирощування кукурудзи на зерно в умовах лісостепу»



Скачати 379.43 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації14.04.2016
Розмір379.43 Kb.
1   2   3

Суцвіття у кукурудзи

двох типів - волоть з чоловічими квітками і качан - з жіночими.

 Волоть складається з центральної осі і бічних гілочок. Колоски двоквіткові, розташовані попарно. У волоті формується 4-10 млн. пилкових зерен, які розносяться вітром.  Плід - зернівка. Маса 1000 зерен у дрібнонасінних сортів 100-150 г, у крупнонасінних – 300-400 г. В середньому один качан має 500-600 зерен.

 

Підвиди кукурудзи



. За зовнішньою і внутрішньою будовою зерна, кукурудза поділяється на сім основних підвидів.

Основні різновиди (vаг.) підвидів кукурудзи

Колір зерна

білий

жовтий

строкатий**

червоний

Кукурудза зубоподібна - subsp.indentata (Sturt.) Zhuk.

Leucodon Alef.*

Xanthodon Alef.

Poikilodon



Alborubra Koern.

Flavorubra Koern.



Pyrodon Alef.

Кукурудза кремениста subsp.indurata (Sturt.) Zhuk.

Alba Alef.

Vulgata Koern.

Multicolor

Latericia

Erylhrolepis Bonaf.

Rubropaleata Koern.



Rubra Bonaf.

Кукурудза цукрова - subsp.saccharata (Sturt.) Zhuk.

Dulcis Koern.

Flavodulcis Koern.

Variodulcis



Subdulcis Kulesh.et Kozhuch.

Subjlavodulcis







Кукурудза розлусна - subsp.everta (Sturt.) Zhuk.; група рисова

Orizoides Koern.

Xanthornis Koern.

Noncicornis

Purpuornis Schmar.

Alborubroornis Schmar.





* Oxyornis Koern.

Кукурудза розлусна - subsp.everta (Sturt.) Zhuk.; група перлова

Leucornis Alef.

Gracillima Koern.











Haematornis Alef.

Сорти і гібриди зубовидної кукурудзи відносно пізньостиглі. Кремениста кукурудза відзначається найвищою холодостійкістю, може мати як дуже ранні, так і дуже пізні гібриди. Крохмалиста кукурудза більш теплолюбна. Цукровакукурудза виникла як мутант зубовидних і кременистих сортів, її посіви розширюються. Містить більшу кількість цукру, жиру, білка ніж інші підвиди.Розпусна- найбільш давній підвид. При смаженні зерно розтріскується, утворюючи білі пластівці; має дві форми: рисова із загостреними зернівками і перлова з округлими зернівками. Підвид восковидноїкукурудзи порівняно недавно в культурі. Зовнішня частина ендосперму непрозора і за зовнішніми ознаками через свій матовий відтінок схожа на віск. Вирощується для отримання декстрину.

1.2. Фенофази, етапи органогенезу

Фаза – це стан рослин, який характеризує наявність певних зовнішніх ознак, відрізняється кількістю органів, кольором, консистенцією. Визначають візуально і якщо 75% увійшло у ту фазу, то фаза наступила.

Кукурудза суттєво відрізняеться від інших злаків не тільки за морфологічною будовою,а й за фазами росту та розвитку:


c:\users\ваня\downloads\4826842 (1).png

1. Проростання – Поява шильця,початок розвитку зародкового пагона,гетеротрофне живлення.

2. Сходи – Поява першого-шостого листка,завершення розвитку зародкового пагона,повний перехід на автотрофне живлення.

3. Кущіння – Поява сьомого-десятого листків головного пагона та перших листків бічних пагонів.

4. Вихід у трубку – Поява одинадцятого-чотирнадцятого листків,активний ріст волоті

5. Викидання волоті – Вихід не менше ½ стрижня волоті із піхви верхнього листка,початок активного росту стебла.

6. Стеблування – Активний ріст стебла,повний віхід волоті.

7. Цвітіння волоті – Поява пиляків у серединій тритині стрижня;активний ріст качанів.

8. Цвітіння качана – Поява стовпчиків,запилення,запліднення.

9. Водяниста передмолочна – Фомування зернівок.Зернівки дрібні,їхній вміст водянистий,безбарвний або білуватий,оболонки тонкі;формування зародка.

10. Молочна стиглість – Зернівки соковиті,пружні,виповнені;при натискуваннівиділяеться молокоподібна рідина.Інтенсивний налив.

11. Молочно- воскова стиглість – Верхня частина зернівок соскоподібна.Затухання наливу,вологість зерна 54-40%

12. Воскова і технічна стиглість – Верхня частина зернівок тверда,нижня- соскоподібна.Завершення наливу,волгість 39-35%

13. Тверда(збиральна)стиглість – Зернівки тверді,сухі,з усіма характерними сортовими ознаками;вологість не менше 35 %



1.3. Режим живлення і життя

Біологічні особливості кукурудзи

Вимоги до тепла.

Кукурудза - теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння - 8-10°С, сходи з'являються за 10-12°С. При висіванні в холодний ґрунт (< 8°С) насіння проростає дуже повільно, набубнявіле насіння не сходить, різко знижується польова схожість. У фазі 2-3 листків витримує приморозки до -2°С. Сходи кукурудзи гинуть за -3°С. Небезпека повернення весняних приморозків в Україні існує і припадає один раз на 5-6 років. Якщо зниження температури (нижче -5°С) триває кілька годин, то кукурудза вимерзає незалежно від фази розвитку. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, що здатні проростати за температури 5-6°С. Найменші ранні осінні приморозки пошкоджують листки і рослину в цілому. Необхідно зазначити, що в останні роки, в зв'язку з поширенням кукурудзи у північні регіони, створено нові ранньостиглі гібриди. Вони відзначаються високою холодостійкістю. При зниженні температури інкрустоване насіння може лежати в ґрунті 25-30 днів і здатне прорости після потепління. У літній період вегетації за температури 14-15°С ріст рослин сповільнюється, а за 10°С вони не ростуть.

У фазах сходи - викидання волотей оптимальна температура для росту і розвитку - 20-23°С. До появи генеративних органів підвищення температури до 25-30°С не шкодить кукурудзі. У фазі цвітіння підвищення температури понад 25°С негативно впливає на запліднення рослин. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45-47°С. Сума активних температур, за яких достигають ранньостиглі гібриди, становить 2100-2200°, середньоранні і середньостиглі -2400-2600° і пізньостиглі - 2800-3200°. Є декілька варіантів поділу гібридів за групами стиглості. Один з них подано в табл. 4.

 Таблиця .3. - Поділ гібридів за групами стиглості за класифікацією ФАО



Група стиглості

Сума

активних


температур

Сумаефективних температур*

Число ФАО

Вегетаційний

період,


днів

Кількість листків

Дуже ранньостиглі

Ранньостиглі

Середньоранні

Середньостиглі

Середньопізні

Пізньостиглі

Дуже пізньостиглі


2100

2200


2400

2600


2800

2900-3000

більше 3000


850-900

900-1000


1100

1150


1200

1250-1300

більше 1350


100-149

150-199


200-299

300-399


400-499

500-599


більше 600

80-90

90-100


100-115

15-120


120-130

135-140


більше 140

10-12

12-14


14-16

17-18


19-20

21-23


більше 23

 

Вимоги до вологи

Кукурудза належить до посухостійких культур. Завдяки сильному розвиткові кореневої системи, вона використовує вологу з більшої площі і глибших горизонтів ґрунту. На формування одиниці сухої речовини вона витрачає води в два рази менше, ніж пшениця. Транспіраційний коефіцієнт 250. Проте високі врожаї зеленої маси і зерна, спричинюють більшу потребу у воді, ніж у зернових культур. За вегетаційний період кукурудза потребує 450-600 мм опадів. 1 мм опадів дає можливість одержати 20 кг зерна на 1 га.

Кукурудза менш вимоглива до вологи у першій половині вегетації. До формування 7-8-го листка випадки нестачі вологи для росту кукурудзи майже не спостерігаються. Найбільше вологи для рослин потрібно за 10 днів до викидання волотей, коли йде інтенсивний ріст стебла (добовий приріст може досягати 10-14 см) і нагромаджуються сухі речовини. На цей критичний період припадає 40-50% загального водоспоживання. Через 20 днів після викидання волотей потреба у волозі зменшується.

Багато води кукурудза використовує під час наливання зерна. Вона ефективно використовує опади у другій половині літа.

Кукурудза погано переносить перезволоження ґрунту, різко зменшуючи врожайність. Через нестачу кисню у перезволоженому ґрунті сповільнюється надходження фосфору в корені, що погіршує білковий обмін.

Вимоги до світла.

Кукурудза - світлолюбна рослина короткого дня. Погано переносить затінення. У надмірно загущених посівах розвиток рослин затримується, зернова продуктивність зменшується. Рослини швидше вегетують при 8-9-годинному світловому дні. При тривалості дня 12-14 год. затягуються строки дозрівання кукурудзи. Вона потребує більше сонячної енергії, ніж інші зернові.



Вимоги до ґрунту.

Високі врожаї кукурудза дає на чистих,добре аерованих ґрунтах з глибоким гумусним шаром. Вона середньовимоглива до родючості ґрунту, за правильного обробітку ґрунту та удобрення добре росте на більшості типів ґрунтів. Оптимальна реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабо-кисла (рН 5,5-7,0). Малопридатні для вирощування кукурудзи холодні, заболочені, кислі, важкі глинисті, засолені та торфові (де часто не вистачає міді) ґрунти.

На Поліссі і в західних районах Лісостепу на достатньо зволожних ґрунтах легкого механічного складу восени вносять фосфорно-калійні добрива, а навесні — азотні. У рядки дають фосфорні добрива (Р10-15), а на Поліссі — складні гранульовані (нітрофоски, нітроамофоски) також у нормі за фосфором 10 - 15 кг/га. Рідкі азотні добрива (аміачну воду) можна вносити разом з базовими гербіцидами.

Кукурудзу за інтенсивної технології впрошування здебільшого не підживлюють. П роте в разі потреби вносять азотні добрива у фазі 5-6 листків, а на Поліссі — повне мінеральне добриво з розрахунку N30P10K30.

Орієнтовні норми мінеральних добрив для одержання врожаю зерна 50-80 ц/га на фоні гною становлять: на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся — N10P100K120, дерново-підзолистих ґрунтах Закарпаття — N120P120K120, чорноземах глибоких правобережного Лісостепу — N90P80K80,на чорноземах глибоких опідзолених, сірих лісових ґрунтах правобережного Лісостепу — N90P90K90,на чорноземах опідзолених, сірих лісових ґрунтах лівобережного Лісостепу — N70P70K70, і на чорноземах звичайних Степу — N60P60K60, на чорноземах південних N60P60K30.

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОНИ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ

2.1. Основні типи грунтів та їх характеристика

Грунтовий покрив представлений сильним, слабколужним чорноземом на пилеватосуглинистому лесі, з товщиною гумусного шару 75 см і більше при вмісту гумусу 3,5-7,3% Гідролітична кислотність 0,76-0,99мм на 100 г грунту.

Чорноземи — найродючіші ґрунти в Україні. Вони характеризуються диференціацією профілю (через відсутність розподілу колоїдів, як це спостерігається в підзолистих ґрунтах), сприятливою для розвитку рослин слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину, добрими фізичними властивостями, високим вмістом поживних поживні речовини. За вмістом гумусу в зоні лісо-степу чорноземні ґрунти бувають поділяють на малогумусні (3-5%) і середньогумусні (понад 6%). У південній смузі переважають чорноземи типові. Чим важчий гранулометричний склад ґрунту, тим вищий вміст гумусу. Отже, характерною ознакою чорноземних ґрунтів є нагромадження великої кількості стійких гумусових сполук. У метровому шарі ґрунту їх міститься 400-600 т/га. Вміст валового азоту в чорноземах становить 0,2-0,5%, Р2О5 — 0,15-0,30 і К20 — близько 2,0-2,5%. Глибокий гумусовий горизонт із зернисто-грудкуватою структурою обумовлює сприятливі водно-повітряні властивості чорноземних ґрунтів — добру водопроникність, високі вологоємність і аерацію. Чорноземи мають також високу вбирну здатність (30-40 мг·екв/100 г ґрунту). Чорноземи типові мало- і середньогумусні добре насичені кальцієм і магнієм, реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН =6,0...6,7), в карбонатних рН=6,8...7,0. У вилугованих відмінах кислотність водної витяжки дещо вища.

2.2. Температурний режим, режим вологості та інші особливості сорту «Лелека МВ»

Грунтовий покрив зони лісо-степу представлений сильним, слабколужним чорноземом на пилеватосуглинистому лесі, з товщиною гумусного шару 75 см і більше при вмісту гумусу 3,5-7,3% Гідролітична кислотність 0,76-0,99мм на 100 г грунту. Клімат в зоні проведення досліджень помірно-континентальний. Середня багаторічна сума додатніх температур (>+10с), складає 2700с. Середньорічна температура повітря складає +6,7с. Середня тривалість безморозного періода складає 155 днів. Сніготаяння починаеться на початку березня і закінчуеться в 1-й декаді квітня. Прогрівання грунту до +10с на глубині 10 см починаеться в 3-й декаді квітня. Весінні заморозки припиняються в 3-й декаді квітня,а в деякі роки спостерігаються і в травні. Опади в весінній період випадають у вигляді короткочасних дощів. Середня норма опадів для області дорівнює 537 мм з великими відхиленнями по рокам. Середньорічна кількість опадів, по багаторічним данним метеорологічного посту Інститута рослинництва складає 485,8 мм. Середня відносна вологість повітря в 13 годин 65%,сама низька в травні 43%. Літні місяця характеризуються високою температурою повітря. Середньорічна температура повітря на цей період дорівнює в червні +18,9с і в липні +20,9с , а в серпні +19,6. Максимальна температура на поверхні грунту сягає +50с. Опади літом випадають у вигляді сильних короткочасних дощів,що супроводжуються сильними вітрами. Восени спостерігається поступове зниження температури. В вересні середньодобова температура повітря дорівнює +14,1с. Опадів спостерігається в 2 рази меньше (34мм), ніж в літні місяця. Заморозки починаються в 2-й декаді жовтня, а найбільш ранні – в кінці серпня. Зими малосніжні з частими та глибокими відлигами. На протязі зими переважають вітри східного та південно- східного, а літом західного та північно-західного напрямку. Кількість опадів в окремі роки різко відхиляються від норми. Коливання температури повітря та грунту теж значні.



РОЗДІЛ 3. Технологія вирощування

3.1. Попередники, їх характеристика та обгрунтування

Попередники

У Лісостепу кукурудза найкраще росте після озимини, зернобобових, цукрового і кормового буряка, гречки, картоплі. В зоні Полісся кукурудзу розміщують після люпину, багаторічних трав, льону, зернобобових, озимих, картоплі. Кукурудза не належить до культур, дуже вимогливих до попередників.

Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. На чорноземах беззмінне вирощування, за умови щорічного внесення органічних добрив, можливе впродовж 6-10 років, а на менш родючих ґрунтах - 3-5 років. У районах достатнього зволоження лісостепової та поліської зон кукурудза на силос більше реагує на добрива, ніж на попередники.

У районах недостатнього зволоження не рекомендується висівати кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну глибину, зокрема після цукрового буряку, суданської трави, соняшнику. Не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника - кукурудзяного метелика.Кукурудза у сівозміні є добрим попередником для ярих зернових культур,а при своєчасному збиранні – для озимих.



3.3. Система удобрення кукурудзи

Кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. З органічних добрив найчастіше використовують підстилковий гній, який вносять під оранку. Норма внесення залежить від зони і родючості ґрунту. У західному Лісостепу вона становить 30-40 т/га, на Поліссі - 40-60 т/га. Рідкий гній слід вносити до 80-100 т/га і негайно заробляти в ґрунт.

У світовому рослинництві і, зокрема, найширше у країнах Західної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід використовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну та ін. Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна прирівняти до внесення 20-30 т/га гною. На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя використовується 24-30 кг азоту, 10-12 кг фосфору, 25-30 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію. Залежно від рівня врожайності засвоюється різна кількість поживних речовин.

При нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло-зеленими листками. Критичний період засвоєння азоту цвітіння і формування зерна.

Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі росту. При його нестачі листки набувають фіолетово-вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо враховувати, що нестачу фосфору в ранні фази росту не можливо компенсувати внесенням його у пізніші строки.

Якщо в ґрунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях, а потім жовтими. Верхівки і краї листків засихають, ніби від опіків. Калій підвищує стійкість до вилягання і до стеблової гнилі, важливий для формування качанів.

Норма мінеральних добрив розраховується на запланований урожай і змінюється залежно від типу ґрунту, попередника, наявності органічних добрив. Для Лісостепу вона становить N80-140P80-100K70-120. Всю норму фосфорних і калійних добрив необхідно внести восени під оранку, азотні вносять під весняну культивацію (80-90%), решту використовують для підживлення під час вегетації. Кукурудзу за інтенсивної технології вирощування здебільшого не підживлюють. Для забезпечення рослин кукурудзи магнієм рекомендується використовувати калійне добриво калімагнезію, в якому міститься 6-8% магнію і 28% калію. Складні добрива (нітроамофоска) вносять навесні під культивацію. Рослини кукурудзи потребують для свого живлення мікроелементи. У процесі вегетації вони поглинають до 800 г/га марганцю, 350-400 г/га цинку, 70 г/га бору, 50-60 г/га міді. Найкраще застосовувати мікроелементи при проведенні інкрустації насіння.

3.4. Система основного обробітку грунту

При безгербіцидній технології вирощування кукурудзи велике значення має основний обробіток ґрунту. Його проводять з урахуванням попередника, типу ґрунту, рельєфу, ступеня і особливості забур'янення поля.

У зоні достатнього зволоження на забур'янених полях ефективний напівпаровий обробіток ґрунту. Після ранніх попередників (зернових, зернобобових) ґрунт слідом за збиранням дискують на глибину 6-8 см. Вносять мінеральні і органічні добрива і проводять оранку на глибину 27-30 см, щоб забезпечити добрий розвиток кореневої системи. Краще орати оборотними плугами.

Через два-три тижні проводять поверхневий обробіток для знищення сходів бур'янів за допомогою культиватора, дискової борони, важких борін чи інших знарядь. Обробітки повторюють в міру появи другої, третьої хвиль сходів бур'янів.

Після пізніх попередників (буряк, багаторічні трави, кукурудза) важливо задискувати поля важкими боронами БДТ-7,0 для доброго подрібнення рослинних решток. Потім вносять добрива і орють ярусними плугами ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40 на глибину 27-30 см. За умов достатнього зволоження у другій половині літа зяблевий, зокрема напівпаровий, обробіток ґрунту можна замінити сівбою післяжнивних сидеральних культур - гірчиці білої, редьки олійної. В жовтні зелену масу їх заорюють на глибину 27-30 см. Після пізніх попередників, як сидеральну культуру можна висівати озиму суріпицю і приорювати її зелену масу навесні.

Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є збереження вологи в ґрунті, очищення від бур'янів, створення сприятливих умов для проростання насіння і одержання своєчасних сходів. Загальноприйнятим обов'язковим прийомом є ранньовесняне боронування і вирівнювання поверхні фізично стиглого і ґрунту за допомогою важких борін і волокуш-вирівнювачів, які рухаються по полю під кутом 45° до напряму оранки. Після появи сходів бур'янів проводять першу культивацію на глибину 10-12 см. Другу хвилю пророслих бур'янів знищують передпосівним обробітком, який найкраще провести за допомогою комбінованих агрегатів типу РВК-3,6, Європак, ЛК-4. Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння. Якщо строки сівби пізніші, проводять 2-3 культивації, знищуючи при цьому нові хвилі пророслих бур'янів. Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою повинен бути мінімальним – не більше півгодини.

.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка