Технічне обслуговування та налагодження зерносушильного обладнання у вп нубіп україни «агрономічна дослідна станція», С. Пшеничне, васильківського району київської області



Сторінка8/9
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1.Однією з головних вимог до сушильних агрегатів є їх здатність обробляти широкий асортимент зерна за високої продуктивності та низьких енерговитрат. Окрім цього, конструкція обладнання має бути надійною, довговічною, повністю відповідати конструктивно-технологічним рішенням підприємства щодо очищення та зберігання продукції.

2. Купуючи зерносушарку, по перше, необхідно визначитися з виробником обладнання. Доцільніше надавати перевагу відомим торговельним маркам, що мають досвід роботи на вітчизняному ринку. Від цього залежить не лише термін служби устаткування, а й якість його роботи. По-друге, потрібно з’ясувати обсяг сушіння зерна. Продуктивність сушарки має бути в 1,5-2 рази більшою від запланованого обсягу сушіння. По-третє, слід визначитися з енерговитратністю, тобто, видом палива та його витратами. Наразі більш оптимальним паливом для сушарок є природний газ, оскільки він удвічі дешевший за дизельне пальне і має вищу ефективність порівняно з твердим паливом.

3.По-четверте, мають значення спосіб завантаження і вивантаження та конструкція сушарки. Сушарка має бути зручною в користуванні й обслуговуванні, за потреби мати додаткові пристрої для завантаження і вивантаження. Необхідно, щоб все зерно просушувалось рівномірно, не пересихало і не пошкоджувалось.

4.Оптимальним технологічним рішенням у сушінні зерна для ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» може бути вертикальна прямопливна сушарка шахтного типу. Правильно сконструйована і змонтована шахтна сушарка є дуже енергоощадною і надійною, а почергове розміщення шахт у колоні дає змогу максимально рівномірно просушувати продукт без зайвих втрат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. І.С. Гулий, М.М. Пушанко, Л.О. Орлов та ін. Обладнання підприємств переробної і харчової промисловості /за ред. акад. Гулого І. С. – Вінниця: Нова книга, 2001.-576 с.

  2. Козулин Н.А., Соколов В Н., Шапиро А.Я. Примеры и задачи по курсу оборудования заводов химической промышленности.-М.-Л.: Машиностроение, 1966.-491 с.

  3. Чернобыльский И.И., Бондарь А.Г. Гаевский Б.А. и др. Машины и аппараты химической промышленности. - М. – Киев.: Машгиз, 1962. – 521 с.

  4. Лісовенко О.Т., Руденко-Грицюк О.А., Літовченко І.М., Дудко С.Д., Зірініс І.В., Сидоренко С.І., Ковальов О.В., Лісовенко І.О., Чернов М.Є., Котенко А.Г. Технологічне обладнання хлібопекарських і макаронних виробництв. – К.: наукова думка, 2000, 282 с.

  5. Малежик І.Ф., Циганко П.С., Немирович В.Г., Пушанко М.М., Таран В.М., Лісовенко О.Т. Процеси і апарати харчових виробництв. – К.:НУХТ, 2003. – 400 с.

  6. Монтаж, ремонт, наладка обладнання харчових виробництв: практикум /Гурський П.В., перцевий Ф.В., гулий І.С., Тіщенко Л.М., Міцкевич Т., Богомолов О.В., Полевич В.В. – Харків: ХДАТОК, 2001. – 234 с.

  7. Пераработка продукции растительного и животного происхождения /Богомолов А.В., Перцовой Ф.В., Сафонова О.Н, Тищенко Л.Н., Верешко Н.В., Фомина И.Н., Денисенко С.А., Машкин Н.И., Гринченко О.А., Федак Н.В., Крайнюк Л.Н., Заика В.П., Токолов Ю.И. – Санкт-Петербург: Гиорд, 2001. – 356 с.

  8. Способ разделения зернистых материалов №1690864. Опубл. В Б.И. 1991. №42.- 4с /Заика П.М., Козаченко А.В., Завгородний А.И., Богомолов А.В., Михайлов А.Д., Жмай Л.Д.

  9. Технологія переробки продукції тваринництва /Богомолов О.В., Перцевий Ф.В., Сафонова О.М., Тіщенко Л.М., ГринченкоО.О., Крайнюк Л.М., Федак Н.В., Фоміна І.М., Верешко Н.В., Токолов Ю.І., Гурський П.В.- Харків: Видавництво Навчально-методичного центру заочного навчання с.г. вузів України, 2001 – 241 с.

10. С.Д. Птицын / Сушка зерна / М., Высшая школа. 1965.

11. С.А. Цветков / Контроль процесса сушки зерна / М., Колос. 1968.

12. А.П. Гержой, В. Ф. Самочетов /Зерносушение и зерносушилки/М, Колос. 1967.

13. Г.Т. Павловский, С.Д. Птицын / Очистка, сушка и активное вентилирование зерна / М., высшая школа. 1972.

14. А. С. Гинзбург и др. / Влага в зерне / М., Колос. 1969.

15. Б. Е. Мельник, Н.И. Малин І Справочник по сушке и активному вентилированию зерна/М., Колос. 1980.

16.А.Е. Баум, В.А. Резчиков / Сушка зерна /М., Колос. 1983.

17. Б.Е. Мельник / Активное вентилирование зерна: Справочник /М., Агроиздат. 1986,

18. В. Ф. Самочетов, Г.А. Джорогян /Зерносушение/ М., Колос. 1964. Ю.Н.И. Малин /Справочник по сушке зерна/М., Агроиздат. 1986.

19. В. Мальтри и др. /Сушильные установки сельскохозяйственного назначения /М., Машиностроение. 1979.

20. А.В. Голубкович, А.Г Чижиков /Сушка высоковлажных семян и зерна, М., Росагропромиздат. 1991.

21. В.И. Атаназевич и др. /Сушка семян кукурузы/ М., Агропромиздат, 1986.

22. В.И. Жидко и др. /Зерносушение и зерносушилки/М., Колос. 1982. 15.Л.Д. 23. Камышник, А.П. Журавлев /Сушка риса в рециркуляционных сушилках. М., Колос. 1978.

24. В.А. Сакун /Сушка и активное вентилирование зерна и зеленых кормов/ М., Колос. 1974.

25. Л.Д. Комышник /Сушка й хранение семян подсолнечника/М., Агропромиздат: 1988.

26. М.А. Казанина и др. /Справочник по хранению семян и зерна /Минск, Урожай. 1991.

27. Н.С. Беркутова, И.А. Швецова /Технологические свойства пшеницы и качество продуктов её переработки/ М., Колос. 1984.

28. В. Н. Ремесло и др. /Пшеница/ Киев, Урожай. 1977.

29. Пшеница в СССР /Под ред. П.М. Жуковского /М-Л. Сельхозгиз. 1957.

30. Я.В. Губанов Н.И. Иванов І Озимая пшеница /М., Агропромиздат. 1988.

31. А.И. Моисеева/Технологические свойства пшеницы/М., Колос. 1975.

32. У.П. Кемпбелл и др. /Рожь. Производство, химия и технология/М., Колос. 1980.

33. Т.Л. Райнер и др. /Озимая рожь/ М., Колос. 1983.

34. А.А. Зиганшин, Л.Р. Шарифуллин /Озимая рожь/ М., Россельхозиздат. 1981. А.Н. Тиунов и др. /Рожь/М., Колос. 1972.

35. АС Митрофанов К.С. Митрофанова / Овес /М., Колос. 1972.

36. А. Ф. Якименко/Просо /М, Россельхозиздат. 1975.

37. В.Н. Лысов /Просо/Я., Колос, Лен. отд. 1968.302

З8. Д.Я. Ефименко, Г.И. Барабан /Гречиха/М., Агропромиздат. 1990.

39. Ю.В. Каргальцев, Ф.М. Пруцков /Гречиха/М., Агропромиздат. 1990.

40. А.Ф. Якименко/Гречиха/М., Колос. 1982.

41. Г.В. Боднар, Г.Т. Лавриненко /Зернобобовые культуры/М., Колос. 1977.

42. А.П. Пылов /Зерновые бобовые культуры/М., Знание. 1975.

43. Зернобобові культури /Под. ред. А.О. Бабича/Киев, Урожай. 1987.

44. Р.Х. Макашева /Горох/ Л., Колос. Лен. отд. 1973.

45. М С. Шульга /Горох/ Киев, Урожай. 1971.

46. В.А. Яковенко /Прием, хранение й обработка кукурузы/ М., Колос. 1972.

47. В.В. Хохлачев /Древнейший злак/Киев, Урожай. 1970.

48. Д.П. Томашевский /Кукуруза/ Киев, Урожай. 1970.

49. Я. Прушка /Монография о кукурузе / М., Колос. 1965.

50. Г.М. Ковальчук /Ріпак озимий — цінна олійна і кормова культура/ Киев, Урожай. 1987.

51. Д. С. Васильев /Подсолнечник/ М. Агропромиздат. 1990.

52. Подсолнечник /Под ред. З.Б. Борисоника/ Киев, Урожай. 1985.

53. В.Г. Вольф /Соняшник /Киев, Урожай. 1972.

54. Ю.П. Макушок и др. /Соя/ М., Колос. 1984.

55. С.Д. Арабаджиев и др. /Соя/ М., Колос. 1981.

56. А.К. Лещенко, А.О. Бабич /Соя/ Киев, Урожай. 1977.

57. Г.В. Джонсон и др. /Соя/ М., Колос, 1970.

58. Руководство по технологии получения й переработки растительных масел, том 1, книга 11 Под. ред. А.Г. Сергеева/Л., изд-во ВНИИЖ. 1974.

59. А.М. Голдовский /Теоретические основы производства растительных масел /М., Пищепромиздат. 1958.

60. П.Г. Романков, Н.Б. Рашковская /Сушка в кипящем слое/ Л.-М., Химия. 1964.

61. М.П. Калинушкин /Вентиляторные установки, 7-е издание /М., Высшая школа, 1979.

62. А.Е. Юкиш, Н.И. Рибалка, И.Е. Селицкий /Справочник по оборудованию вентиляторов и складов/ М., Колос. 1970.

63. Г.М. Бардышев и др. /Справочник работника элеваторной промышленности /М., Колос. 1975.

64. А.Я. Соколов /Технологическое оборудование предприятий по хранению и переработке зерна/М., Хлебиздат. 1958.

ДОДАТКИ

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОБОТИ ЗЕРНОСУШАРОК
1. Призначення, сфера застосування і класифікація

У харчовій промисловості для висушування різноманітних продуктів застосовуються контактні сушарки, які за способом підготовки і руху в них повітря можна поділити на:

1) прямоточні, у яких повітря, що подається в установку, спершу надходить у паровий, вогневий чи електричний калорифер, у ньому підігрівається і далі йде в сушарку, де випарює вологу з матеріалу, що висушується, при цьому воно охолоджується, насичується вологою і викидається в атмосферу;

2) з частковою рециркуляцією відпрацьованого повітря;

3) з багатоступінчастим підігріванням повітря;

4) із замкнутою циркуляцією;

5) з двоступінчастим випарюванням.

Сушарки, що працюють за прямоточним способом подачі повітря, застосовують для сушіння розпиленням, в установках камерного і тунельного типу.

Сушарки з частковою рециркуляцією використовуються при обробці матеріалів, які не допускають інтенсивного випарювання, що спричиняє утворення на їхній поверхні скоринки, яка перешкоджає дифузії вологи з товщі матеріалу (наприклад, при сушінні кишкової сировини), чи для матеріалів, що вимагають плавного ходу процесу і низької температури сушіння.

Сушарки з багатоступінчастим підігріванням застосовуються в тих випадках, коли висушується матеріал, що не допускає контакту з повітрям підвищеної температури, а одноступінчасте використання повітря призводить до значних питомих витрат тепла.

Сушарки із замкнутою циркуляцією, як найбільш дорогі щодо капітальних і експлуатаційних витрат, застосовуються винятково для сушіння стерильних матеріалів, якщо інші способи сушіння менш економічні.

Спосіб сушіння з двоступінчастим випарюванням використовується з метою зменшення витрат тепла і рекомендується для таких матеріалів, дворазовий контакт яких з гарячим повітрям з погляду збереження якості продукції та її цінностей цілком припустимий.

До неконтактних сушарок належать вальцьові, шафові, шнекові і барабанні сушарки. Залежно від тиску повітря в робочій зоні вони можуть бути атмосферними чи вакуумними. Останні застосовують у тих випадках, коли продукція, що висушується ними, не припускає підвищеної температури випарювання при зіткненні з повітрям. Залежно від глибини вакууму, досягнутого в процесі сушіння, розрізняють сушарки звичайного вакууму і сушарки глибокого вакууму. Останні називаються сублімаційними сушарками. Вони забезпечують максимальне зберігання вихідних якостей продукції.

Вальцьові сушарки. Вони застосовуються для сушіння рідких, тісто- чи пастоподібних матеріалів, що накладаються тонким шаром (0,1...1 мм) на гарячі зовнішні поверхні валиків, усередину яких подається пара, гаряча вода чи гаряча олія. Сушильні установки, що працюють при атмосферному тиску і використовують повітря як сушильний агент, складаються із сушильної камери, калориферної станції і вентилятора.

2. Розрахунок сушарок

Основними даними для розрахунку сушарки є: найменування матеріалу, що висушується, його температура і відносна вологість на вході в сушильну камеру, теплоємність абсолютно сухого матеріалу, припустима температура сушіння, тривалість сушіння; тип сушарки і форма організації процесу висушування, продуктивність (наприклад, по сирому матеріалу), температура і відносна вологість продукту на виході із сушильної камери, температура і відносна вологість повітря на виході із сушильної камери; порядок розміщення матеріалу в камері; район і місто, де монтується чи працює сушильна установка, температура і відносна вологість зовнішнього повітря в цьому районі чи місті в зимову й у літню пору; параметри пари, що подається в калорифер (тиск і ступінь сухості). Рекомендується така послідовність розрахунку сушарок:

- визначаються геометричні розміри сушильної камери, виходячи з продуктивності та прийнятої конструкції транспортних засобів;

- складається матеріальний баланс і визначається кількість випаровуваної вологи;

- обчислюються втрати тепла і розраховується ізоляція;

- розраховується нормальний сушильний процес, у якому визначають вологовміст зовнішнього (взимку і влітку) і відпрацьованого повітря, відносні витрати повітря, необхідну температуру підігрівання зовнішнього повітря в калорифері, витрати тепла на 1 кг вологи, яка випаровується;

- розраховують варіант сушильного процесу (наприклад, сушильного процесу з частковою рециркуляцією відпрацьованого повітря);

- розраховуються характеристики процесу сушіння;

- розраховуються і підбирається калорифер при найменшій вартості експлуатації калориферної станції;

- розраховують і підбирають вентилятор.

Продуктивність (кг/с) стрічкової сушарки для пастили

П = dhvk1 k2, (1)

де b — ширина транспортерної стрічки, м;



h — висота шару продукту на стрічці, м;

— швидкість руху стрічки, м/с;

 -- щільність сухого продукту, кг/м3;



k1 — коефіцієнт, що враховує використання площі сушильних стрічок (k1, = 0,9);

k2, — коефіцієнт, що враховує нерівномірність завантаження сушарки (k2,= 0,95).

Продуктивність (кг/с) тунельної сушарки для пастили



П = , (2)

де G — маса готових виробів на одній вагонетці, кг;

L — довжина сушильної камери, м;

z — кількість сушильних камер;

 — тривалість сушіння пастили, с;



t — крок установки вагонеток, м.

Продуктивність сушарки (кг/с) за кількістю вологи, що видаляється з продукту при сушінні



W = П1 = П2 = П1П2, (3)

де П1 — продуктивність сушарки по вологому продукту, кг/с;



П2 — продуктивність сушарки по висушеному продукту, кг/с;

W1, — початкова вологість продукту, %;

W2, — кінцева вологість продукту, %.

Продуктивність сушарки (кг/с) по висушеному продукту



П2 = П1 = П2 = П1W. (4)

Тепло- і вологоносієм у контактних сушарках є повітря чи повітряно-газова суміш, одержувана в результаті змішування повітря з продуктами горіння твердого чи газоподібного палива. Враховуючи те, що продукти горіння в основній масі складаються з повітря і водяної пари, для полегшення відповідних розрахунків цю суміш треба вважати вологим повітрям. Таке припущення рекомендує проф. М. Ю. Лур'є. Для спрощення підрахунку витрат тепла і повітря в сушарках, що працюють з гарячим повітрям, а також для того, щоб розрахунок був більш наочним, потрібно користуватися і-d-діаграмою для вологого повітря, запропонованою проф. Л. К. Рамзіним.



3. Побудова сушильного процесу при підігріванні повітря в калориферах

Для прямоточної сушарки (рис. 1) маємо параметри:



d — вологовміст повітря сухого повітря (г/кг);

 — відносна вологість повітря в %;



t — температура повітря, град;

i — тепломісткість повітря сухого повітря (Дж/кг).

Індекси відносяться:

0 — до свіжого повітря, що надходить у сушильну установку;

1 — до повітря, що надходить у сушарку;

2 — до повітря, що залишає сушарку;

с — до повітря, після камери змішування.

Вологе свіже повітря з параметрами tо, 0, d0, i0 надходить у калорифер, де підігрівається до температури t1.

Повітря в парових, вогневих і електричних калориферах нагрівається при d = соnst. Оскільки в таких калориферах нагрівання повітря не супроводжується збільшенням вологовмісту, процес підігрівання повітря йде по лінії d — соnst до перетинання з лінією заданої температури t1

Точка 1 характеризує параметри повітря, що залишає калорифер і надходить у сушарку.

У теоретичній сушарці, коли втрати тепла в навколишнє середовище компенсуються теплом, внесеним із висушуваним матеріалом, процес сушіння іде по лінії постійної тепломісткості повітря (i= соnst). Лінія 12 проводиться похило (під кутом 45°) до перетину з лінією температури t2 Таким чином, кількість вологи, випаровуваної 1 кг сухого повітря, що проходить через сушарку, дорівнює d2 d0; витрата тепла на підігрівання вологого повітря буде дорівнювати i1i0.

Витрати свіжого (у розрахунку на сухе) повітря в кг, необхідного для випарювання 1 кг води, складе:



l = (5)


c:\users\денисенко\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\image0001.jpg
Рис. 1 Схема технічної організації і побудови процесу сушіння в діаграмі:

а, б – прямоточних; в, г – з частковою рециркуляцією повітря; д, е - з багатоступінчастим підігріванням повітря; ж, з - з замкненою циркуляцією;

і, к – з двоступінчастим випарюванням
Витрати тепла в Дж для випарювання 1 кг води

q = l(i1і0) = . (6)

Що нижче і правіше положення точки 2 при постійному рівні точки 1 (рис. 1,б), то менші питомі витрати тепла.

Для сушіння з частковою рециркуляцією відпрацьованого повітря (рис. 1,в, г) точки 1 і 2 характеризують параметри повітря:

l — що надходить у сушарку;

2 — що залишає сушарку.

Точка С характеризує параметри повітря після змішувача.

Питомі витрати (кг/кг) свіжого повітря



lс = . (7)

Кількість (кг/кг) циркулюючого в системі повітря



lu = . (8)

Витрати (кг/кг) рециркулюючого повітря



lрц = lцlс = 1000 . (9)

Питомі витрати тепла (Дж/кг) на підігрівання повітря в калорифері



q = lц(i1іс) = . (10)

Для сушарки з багатоступінчастим (проміжним) підігріванням повітря (рис. 1 д е): tl — температура повітря, що надходить у сушарку; t2 — температура повітря, що залишає сушарку; t0, 0, d0, i0 — параметри свіжого повітря, що надходить у калорифер.

Витрати повітря (кг/кг)

l = , (8")

де d2k - вологовміст повітря, що залишає останню зону сушарки, г/кг.

Питомі витрати (Дж/кг) тепла

ql(iikі0) (11)

де ііk — тепломісткість повітря, що надходить в останню зону сушарки, Дж/кг.

З рис. 1 видно, що можна визначити теплове навантаження на кожен калорифер окремо.

Для сушарки із замкнутою циркуляцією (рис. 1,ж, з) побудова процесу сушіння залежить від типу холодильника -конденсатора (конденсатор змішування або поверхневий). Розрахунок ведемо для роботи з поверхневим конденсатором. У цьому випадку задаються параметрами для точки 2 (t2, 2) і температурою t1, і t00 — температура повітря, що залишає конденсатор і надходить у калорифер). Для теоретичного випадку вважають, що 0= 100%.

Після побудови знаходимо, що витрати повітря (кг/кг)

l = (12)

Питоме теплове навантаження (Дж/кг) на калорифер



q = l(),

де — тепломісткість повітря, що залишає калорифер і надходить у сушарку, Дж/кг.

Питоме теплове навантаження (Дж/кг) на конденсатор

q = l() (13)

де — тепломісткість повітря, що залишає сушарку і надходить у конденсатор, Дж/кг;



i0 — тепломісткість повітря, що залишає конденсатор, Дж/кг.

Але для теоретичного процесу i2 = i1.

Для сушарки з двоступінчастим випарюванням (рис. 20.1,i, к) розрахунок здійснюється в такий спосіб. Задаються параметрами повітря для І ступеня: t0, t1, t2, 2. Параметри повітря, що надходить у ІІ ступень сушарки, будемо вважати, як і в сушарці (при i = const), дорівнюватимуть t2k, 2k (причому 2k = 90…95%).

4. Побудова в ід-діаграмах сушильного процесу при роботі з димовим газом

Підігрівання повітря шляхом змішування його з продуктами горіння супроводжується збільшенням d і t у порівнянні з їхніми значеннями у свіжому повітрі. Отже, точка 0, що відповідає параметрам свіжого повітря, виходить з даними t0, 0 Для одержання точки l, що відповідає параметрам суміші, яка надходить у сушарку, рекомендуються два способи: шляхом проведення променя АБ (рис. 20.2,а) під кутом, зумовленим параметрами газової суміші при заданих t0 і 0, обчисленими за відповідними формулами; за заданою температурою суміші t1, і вологовмістом суміші d1 що залежить від роду палива і пори року. З рис. 2,б видно, що при спалюванні генераторного газу з вугілля в продуктах горіння міститься досить мало водяних парів і газова суміш, одержувана після спалювання такого палива за рівних умов, буде більш вологоємною, ніж суміш димових газів, одержуваних у результаті спалювання природного газу.

Маючи дані М. Ю. Лур'є для розрахунку сушарок, що працюють на димових газах, необхідно знати температуру суміші, яка надходить у сушарку (t1), значення якої залежить від технологічних умов і умов сушіння. Для прикладу беремо, що параметри свіжого повітря d0, 0 і температура повітряногазової суміші, одержуваної в результаті спалювання природного газу і змішування зі свіжим повітрям у літніх умовах, t1 = 300 °С.

Тоді вологовміст такої суміші, що надходить у сушарку, буде d1 = 23 г/кг. Тепер вносимо здобуті дані в іd-діаграму (рис. 2,а), причому точка l буде визначена параметрами t1 = 300 °С і d1 = 23 г/кг, а точка 0 — параметрами t0 і 0. Для визначення точки 2 проводимо лінію 1—2, що відповідає процесу сушіння в теоретичному циклі по лінії і = соnst до перетинання з лінією заданої кінцевої температури t2.

Питомі витрати (кг/кг) газової суміші

l = (14)
Питомі витрати (Дж/кг) тепла

q = l().
c:\users\денисенко\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\image.jpg

Рис. 2. Схеми:



а — побудова процесу сушіння в іd-діаграмі при роботі з димовими газами; б — визначення вологовмісту суміші при роботі на газовому паливі в, г — побудова процесу сушіння для прямоточної теоретичної сушарки.
Втрати тепла (Дж/год) при продуктивності сушарки W кг/год складуть

Q = qW. (15)

Дійсні втрати тепла в сушарках перевищують теоретичні на 15... 20%.

Витрати палива (м3/год) при цьому (у нормальних фізичних умовах)



G = (16)

де — робоча теплотворна здатність газового палива (у нормальних фізичних умовах), Дж/м3;

 — к.к.д. топки.

Тепло (Дж/кг), яке сприймається матеріалом при сушінні, орієнтовно можна визначити за формулою:



Q = W[2,48∙106 + 1,97∙103 (t2t0)] + с2G2 ( - ), (17)

де W — кількість води, що випаровується, кг/год;



t0, t2, — температура повітря відповідно перед калорифером і після сушарки, °С;

, — температура продукту до і після сушіння, °С;

G2 — маса готової продукції в кг;

с2 — теплоємність готової продукції в Дж/(кг∙град).

Теплову ефективність сушильного процесу визначають подвійно: за допомогою кута нахилу лінії 0—2 до горизонту, який називається кутом теплової ефективності, і позначається  (кут Молье), причому що менший цей кут, то вища теплова ефективність сушильного процесу; за коефіцієнтом корисної дії сушарки . Перший спосіб застосовується для сушарок, що працюють з поверхневими калориферами, другий — для всіх сушарок, що працюють на повітряногазових сумішах. Для збільшення теплової ефективності процесу, тобто для зменшення значення , необхідно: при постійній t2, збільшити t1 (рис. 2, в процес 0—1—2); при постійних t1 і t2, вдаватися до багатоступінчастого нагрівання повітря, якщо немає можливості одержати необхідну температуру t1 за один прийом (через паровий калорифер). Можна ввести багаторазове підігрівання (у багатоступінчастих сушарках) чи застосовувати дворазове підігрівання повітря парою і газом чи парою та електроенергією в сушарках одноступінчастих; за постійної t1, використовувати можливості зниження /, введенням двоступінчастого випарювання (рис. 2, г, процес 0—1—2—2') чи завдяки використанню тепла відпрацьованого повітря для підігрівання свіжого повітря (рис. 2, г, процес 0'—1—2) та ін.

Чисельне значення к.к.д. сушарки можна визначити за формулою Левіна:
 = (18)
де r — схована теплота пароутворення за деякої умовно обраної температури (t =15 °С), Дж/кг;

d0, d2 — вологовміст повітря і повітряногазової суміші до і після сушарки, г/кг;

i0, i1 - тепломісткість повітря чи повітряногазової суміші до і після калорифера, Дж/кг.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка