Технічне обслуговування та налагодження зерносушильного обладнання у вп нубіп україни «агрономічна дослідна станція», С. Пшеничне, васильківського району київської області



Сторінка3/9
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Особливості сушки зерна круп’яних і насіння масляних культур. При сушці риса і сої в шахтних зерносушарках зниження вологості за один пропуск не повинне перевищувати 3%, проса і гречки – 2…3, гороху і ячменя 3,5…4, кукурудзи 4,5…5,5, в останніх випадках і при сушці інших культур 6%. Якщо за один пропуск неможна висушити зерно до заданої вологості, його сушать за декілька пропусків. Після першого пропуску зерно направляють в другу сушарню або на склад, який обладнаний установками для вентилювання. До наступного пропуску через сушарню ретельно контролюють стан і якість зерна.

При виборі режимів сушки гречки і проса враховують їх значення. Наприклад, вживання підвищених температур агента сушарні може підвищити якість гречки, як промислового сировини: отримана крупа не потребує тривалої варки. Втрата схожості і денатурації білків при цьому не можуть слугувати перешкодою для підвищення температури нагріву зерна при сушці, так як при кулінарної обробці крупи процес денатурації білків неминучій.

Суттєва перешкода застосуванню високих температур – змінення міцності плодових оболонок і тканей ядра, що викликає збільшення зернових домішок при сушці і зменшенні виходу ядриці при переробці. Це відноситься до сирого зерна гречки і проса, ядро яких під впливом вологості і стає крихким. Інша перешкода для застосування високих температур викликано тим, що зберігання зерном життєдіяльності підвищує стійкість його при зберіганні. Отже, зберігання просушеним зерном гречки і проса життєдіяльності – один з показників, який характеризує процес сушки цих культур. Іншим показником може слугувати вміст лущених і битих зерен, у яких рівно вісна вологість вище і вони в більшої мірі піддані впливу мікроорганізмів.

Вихід крупи при переробці гречки і просу – найважливіший технологічний показник: при збільшенні температури нагріву зерна вихід ядриці зменшується, а кількість поділа зростає. Основна маса зерна цих культур після сушки тривалий час залишається в зерносушарнях. Тому за обґрунтуванням режимів сушки насамперед враховують змінення показників якості, які характеризують гречку і просо з точки зору технології зберігання.

Зерно риса володіє рядом специфічних особливостями. Основна з них – схильність розтріскуванню, яке спостерігається ще в польових умовах і при зберіганні. Підвищення температури при сушці риса збільшує виникнення тріщин.

Для забезпечення товарної якості насіння соняшника при сушці в шахтах зерносушарках встановлені границі температурного режиму. Швидкісна сушка цього насіння при підвищених температурах агента сушки соняшника застосовується дво- або одно ступеневі режими сушки. Особливо сприятливо на якість масла в насінні соняшника впливає попередній конвективний підігрів.

Насіння рапсу сушать пристосованих для цих цілей шахтних і барабанних зерносушарках невеликої продуктивності, дотримуючись режимів, які вказані в інструкції по експлуатації. При цьому зменшується зазор поміж полками рухомої рами і випускними лотками затвору під шахтою і перекривають дросель-клапаном отвори вентиляторів так, щоб насіння не витікало через затвор у зачиненому стані і не виносилися з коробів, що відводять.

Сушка сім’яного зерна. На початку сушки випускний пристрій шахтних і рециркуляційних зерносушарок регулюють на пропуск сім’яного зерна в кількості біля 50% продуктивності при сушці цієї же культури продуктивного призначення. Потім випуск зерна з сушарки збільшують в залежності від температури нагріву насіння, що допускається і від його вологості при виході із зерносушарок. При сушці насінного зерна створюють умови, які виключають погіршення посівної якості. Гранична температура нагріву зерна в коробках нижнього ряду сушильної шахти не повинна перевищувати максимально доступну.

Для сушки сім’яного при початковій вологості до 19% в сушарках шахтного типу встановлені визначені режими. Якщо вологість вище 19%, застосовують ступінчаті режими сушки, і знижують температуру зерна на 5°С, а температуру агента сушки в першій зоні – на 10°С проти вказаної. Якщо конструкція зерносушарок не дозволяє використовувати ступінчасті режими сушки, то насіннєве зерно сушать за два-три пропуску.(табл.1.5)

Таблиця 1.5

Режими сушки сім’яного зерна

Культура

Температура, °С

нагрівання зерна

Агента сушки

Пшениця, жито, ячмінь, овес, соняшник, гречка, просо

40

70

Горох, віка, чечевиця, квасоля, люпин, рис

35

60

Відомі три основних метода сушки сім’яної кукурудзи: в початках; в зерні; з попередньою підсушкою в початках до вологості 20…24% і подальшою підсушкою в зерні після обмолоту початків зниженою вологості. В зерні сім’яну кукурудзу сушать в зерносушарках шахтного типу при одно-, двох- і триступінчатих режимах або два, три рази пропускають через два здвоєних сушильних агрегату.(табл.1.6), (табл..1.7, 1.8)

Таблиця 1.6



Режими сушки сім’яного зерна в рециркуляційних зерносушарках з

камерою для нагріву зерна в протитечії агента сушки

Вологість сім’ян до сушки, %

Режим сушки

Гранична температура

агента сушки для ступені

нагріву зерна для ступені

першої

другої

третьої

першої

другої

третьої

До 20

Одноступеневий

60

-

-

35

-

-

20…25

Двохступеневий

50

60

-

30

35

-

20…25

Триступеневий

50

55

60

25

30

35

Вище 25

Двохступеневий

50

55

-

25

30

-

Вище 25

Триступеневий

50

55

60

25

30

35

Таблиця 1.7

Режими сушки сім’яної кукурудзи в одинарних шахтних сушарках

Вологість зерна до сушки, %

Пропуск через сушку

Температура агента сушки, °С

Гранична температура нагріву зерна, °С

18

1

60

45

20

1

55

43

20

2

55

45

23

1

50

40

23

2

55

43

23

3

55

45

Таблиця 1.8



Тривалість періоду охолодження (хв.) в залежності від відносної вологості атмосферного повітря


Температура навколишнього середовища

Відносна вологість атмосферного повітря, %

50

60

70

80

90

100

0

1,28

1,30

1,32

1,34

1,35

1,37

5

1,31

1,33

1,37

1,40

1,42

1,44

10

1,38

1,40

1,46

1,51

1,54

1,58

15

1,48

1,52

1,59

2,08

2,16

2,23

20

2,02

2,10

2,18

2,33

2,47

2,56

25

2,20

2,34

2,44

3,04

3,14

3,30


Обеззаражування зерна. В зерносушарках можна знезаражувати зерно, яке призначене на продовольчі, кормові або технічні цілі. Причина можливого неповного знищення шкідників хлібних запасів при сушці – недостатній прогрів всієї маси або окремих її шарів.

Для термічного обеззаражування найбільш доцільно застосовувати рециркуляційні зерносушарка з камерою для нагріву зерна в протитечії агента сушки. Можна використовувати також шахтні і шахтні рециркуляційні зерносушарки. Для повного обеззаражування зерна виконують наступні заходи:

Таблиця 9

Режим сушки насіння сорго в вентиляційних бункерах

Шкідники хлібних запасів

Тривалість життя (хв.) за найбільш стійкими стадіями при температурі, °С

50

55

60

Довгоносик:

амбарний


рисовий

55

60


10

20


-

-


Малий борошневий хрущак

-

10

-

Мукоїд:

рудий


сурінамський

борошневий кліщ



190

40

20



25

10

10



10

7

5


перед сушкою очищують заражене зерно (що гріє, крім того, охолоджують);

сушать його в режимі повної рециркуляції при максимально допустимих режимах;

забезпечують рівномірність нагріву зерна;

припиняють подачу агента сушки після досягнення максимально допустимої температури нагріву зерна;

нагріте зерно витримують в сушильній шахті на протязі часу вказаному;

через кожні 5…7 хв. продувають зерно агентом сушки 1…2 хв. (уникнення запарювання і зниження температури) (1.9).

У зерносушарках, де подовженість сушки недостатня для повного обеззаражування зерна, застосовують переривисту сушку: зерно просушують в шахті почті без перемішування і витримують в неї до тих пір, поки воно не буде повністю просушено і обеззаражене.

До випуску із зерносушарні зерно перевіряють на зараженість і при необхідності додатково піддають термічної обробці.

Після сушки зерносушарку, сепаратор, ваги і останнє обладнання ретельно очищують і при необхідності знезаражують.



    1. -Заходи по зниженню енерговитрат на сушіння зерна

У сумі витрат на сушку зерна на долю енерговитрат у зерносушарках різних типів приходиться від 35 до 55%, причому на долю палива – біля 90% від загальних енерговитрат.

У зв’язку з цим вельми актуальна робота по виявленню і використанню резервів економіки палива і електроенергії, що проводиться хлібоприймальними підприємствами.



Заходи по зниженню витрат палива. Витрати тепла в зерносушарні можна представити в вигляді суми Q. У її включають витрати тепла на випарювання вологи Q1 і нагрів зерна Q2, відвід його з відпрацьованим агентом сушки Q3 і в навколишнє середовище через нагріті поверхні Q4; неповне згоряння палива (від механічного і хімічного недопалювання) Q5є

Ступень досконалості тепловикористовуємих установок прийнято характеризувати тепловим КПД - с. Для зерносушарень с = тQ/Q. Таким чином, для збільшення с і, отже, зменшення питомих витрат тепла на сушку необхідно зменшити непродуктивні витрати тепла.

У рециркуляційних зерносушарках втрати тепла на нагрів зерна можна понизити при ізотермічному режимі сушки. При цьому виключаються необхідність багатократного нагріву (після проміжного охолодження) рециркуляційного зерна. Оскільки охолодження просушеного зерна супроводжується само випарюванням, цей процес організують так, щоб різниця температур між охолодженим зерном і його початковою температурою (при подачі на сушку) була мінімальною.

У результаті більш досконалої організації процесу охолодження можна додатково випарити до 0,5 % вологи. А це підвищує продуктивність сушарки приблизно на 0,8% і одночасно знижує питому витрату палива на сушку на 7%.

Втрати тепла з відпрацьованим агентом сушки також залежать від конструктивних особливостей зерносушарні і режимів процесу. Щоб зменшити величину Q3 необхідно максимально зменшити температуру відпрацьованого агента сушки.

Температура відпрацьованого агента сушки може підвищиться внаслідок нерівномірного розподілу його у шарі зерна, неправильного підводу або відводу, наявності застійних зон і т. д.

Щоб зерно рівномірно розподілилося по перетину камери нагріву, в рециркуляційних зерносушарках підтримують необхідний зерновий шар у надсушільному бункері над камерою нагріву. Крім того, під завантажувальними отворами і під зливними трубами обов’язково монтують роз сікачі.

У шахтних рециркуляційних зерносушарках для ліквідації застійних зон усувають само сортування при подачі зерна в надсушильний бункер, замінюють періодичний спосіб випуску комбінованим. Крім того, періодично захищають шахти шляхом повного їх опорожнення.

На рівномірний розподіл агента сушки і повітря по перетину шахти значно впливає швидкість останніх на вході в розподільчу камеру. При великій швидкості повітряного потоку на вході в розподільчі камери прямокутної форми зерносушарок типу ДСП зерно виноситься в розподільчу камеру із коробів, які розташовані в міста введення в неї агента сушки (повітря). Причина цього – виникнення зони розрядження у отворів підходящих коробів.

Отже, для рівномірного розподілу агента сушки по перетину шахти необхідно збільшити (наскільки це можливо) перетин дифузора в місті підводу агента сушки в напірну камеру. Позитивний ефект дає і рециркуляція (повернення в змішувальну камеру топки) агента сушки і повітря з невеликим волого утриманням, які відпрацювали.

Втрати тепла в атмосферне повітря залежать від конструктивних особливостей зерносушарні і режимів сушки.

Втрати тепла в навколишнє середовище залежить від конструктивних особливостей зерносушарні і режимів сушки. В рециркуляційних зерносушарках «Цилінна – 50» самі великі втрати тепла в навколишнє середовище відбуваються на дільниці газопроводу, який з’єднує топку з камерою нагріву. Осіню температура по довжині газопроводу може знизитися на 40…60°С, що вельми суттєво, якщо врахувати витрату агента сушки. Основна причина таких втрат тепла – теплоізоляція, а також зрівняльна велика протяжність газопроводу.

Якщо в шахтах і деяких рециркуляційних зерносушарнях використовують агент сушки порівняно низької температури (до 150…160°С), то в зерносушарках «Цилінна – 50» температура газів на виході із топки може досягати 400°С. Отже, необхідна не велика товщина шару теплоізоляції. Не менш важливо зменшити площу, через яку відбуваються втрати тепла. Для цього зменшують довжину газопроводу, наближаючи топку до робочої зоні сушарки.

У зв’язку з тим, що в процесі спалювання паливо втрачається на недопалювання, а також у навколишнє середовище через нагріті поверхні топки, фактичні його витрати В (кг/год) на сушку визначають за формулою



В = , (1.8)

де – нижча теплота згоряння палива, кДж/кг; т – КПД топки.

Отже, величина питомих витрат палива на сушку в значній мірі залежить від КПД топки. При проектуванні зерносушарок величину КПД топки, яка працює на рідкому і газоподібному паливі, звичайно приймають рівною 0,90…0,95, менші значення – для зимових умов.

У зерносушарках деяких підприємств верхні цегляні зведення горизонтально розташованих топок перегорають на протязі одного заготівельного сезону. Це відбувається у разі сильного випромінювання і конвекції тепла в верхню частину топки і відсутності належного розрідження в її робочій зоні.

Щоб правильно організувати спалювання палива і зменшити його втрати недопал і викид у навколишнє середовище через стіни дотримуються необхідних умов. Наприклад, для нормального горіння потрібен притік певної кількості атмосферного повітря в топку. Підвід зайвої кількості повітря знижує температуру топкового простору, що погіршує процес горіння і призводить до перевитрат палива.

У стінках топки не повинно бути щілин. Повітря, яке необхідне для горіння, а також температури, що потрібна для отримання агента сушки, в топковий простір або у змішувальну камеру подають через спеціальні повітропроводи або канали, у яких він попередньо нагрівається. Такий підвід атмосферного повітря виключає виникнення вакууму і протягів у перед топковому приміщенні.

Воду з резервуарів з рідким паливом періодично зливають через спеціальний спусковий кран. Наявність води у рідкому паливі погіршує процес горіння і збільшує витрату палива, сприяє пульсації факела і можливості його відриву. Крім того, відбуваються додаткові витрати тепла на пароутворення.

Система подачі палива до форсунок обов’язково включає паливний фільтр. У осоружному випадку може порушитися процес утворення горючої суміші і її згорання (підтікання форсунки, заїдання голки розпилювача, забруднення розпилювача форсунки і т. д.). Витрати палива суттєво знижують вертикально розташовані топки.



Заходи по зниженню витрат електроенергії. Основні затрати електроенергії при сушці – слідство необхідності транспортування зерна (яке подається на сушку, просушеного, рециркулюємого) і подача до зерносушарні агента сушки і повітря. Суттєво знизити витрати електроенергії можна скороченням витрат на холості пробіги обладнання, яке транспортують (норій, конвеєрів), на пуск вентиляторів і наладку режимів сушки.

Покращують ці показники як втіленням більш досконалої системи управління, так і проведенням заходів по освоєнню більш досконалих форм організації праці. У разі переходу з місцевого на автоматизоване управління витрати електроенергії на один запуск норії зменшується у три рази, а час холостого ходу на запуск обладнання і вентиляторів, які транспортуються – в десять разів.

Витрати електроенергії суттєво скорочують більш досконала технологія сушки. Наприклад, при використанні псевдо термічного режиму сушки створюються передумови для різкого скорочення циклів рециркуляції, а це дає можливість зменшити затрати електроенергії на транспортування рециркулюючого зерна.

Використання агента сушки більш високої температури дозволяє при його меншій питомій витраті підводити до зерна більшу кількість тепла. Це (внаслідок зменшення витрати агента сушки) також дозволяє скоротити витрати електроенергії, яка споживається електродвигунами приводу вентиляторів.

Витрати електроенергії на привід вентиляторів додатково зменшується, якщо:

замінюють старі вентилятори (з низьким ККД) новими;

використовують економні способи регулювання продуктивності вентиляторів (регулювання витрат повітря шиберами на дільниці всмоктування, а не на дільниці нагнітання дає економію електроенергії до 15%);

ліквідують дефекти монтажу.

Наприклад, збільшення зазору між робочим колесом і всмоктувальним патрубком до 3% довжини лопатки (нормальний зазор повинен не перевищувати 1,5% її довжини) знижує КПД вентилятора на 5…10%; відсутність обтікання перед входом повітря в робоче колесо – 10; укорочений дифузор або його відсутність в осьових вентиляторів – на 6; робота осьового вентилятора з перевернутим колесом – на 20…40%. Неякісне виготовлення і монтаж повітря- і газопроводів, трійників, колін, наявність всіляких вм’ятин значно збільшують гідравлічний опір системи і відповідно витрати електроенергії. Нещільність в фланцевих з’єднаннях, негерметичність під’єднування повітря- і газопроводів до вентиляторів і інші джерела підсосу повітря також викликає перевищення витрат електроенергії.


    1. Контроль і автоматизація сушіння

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка