Та вчителю-батьку зокрема



Скачати 119.91 Kb.
Дата конвертації08.09.2017
Розмір119.91 Kb.
#35020


ПОРАДИ СТОМЛЕНОМУ БАТЬКОВІ ВЗАГАЛІ

ТА ВЧИТЕЛЮ-БАТЬКУ ЗОКРЕМА.
"Нас навчають бути вчителями, але не вчать бути успішними вчителями. На превеликий жаль, ніде та ніколи, ні за яких обставин не навчають працювати не багато й тяжче, а розумніше", - пише російський психолог і колишній учитель Аліна Бікеєва
Невеличкий урок біології й урок батьківства
У дельфінів своє життя, свій світ і навіть, як думають учені, своя мова. Дельфіни - теплокровні ссавці, що вигодовують своїх дитинчат молоком. Дельфіни незвичайні тим, що живуть у воді, а дихають повітрям. Ніс у воді в дельфіна інстинктивно закривається, і він перестає дихати. Цікаво, що дельфіни не можуть жити ні без води, ні без повітря. Малята в дельфінів народжуються у воді. У новонародженого дельфіна немає в легенях повітря, і він може потонути, якщо цього повітря не ковтне. Тому відразу після народження дитинчати його батьки чи родичі відразу починають своїми носами та головами виштовхувати малечу на поверхню води, на повітря, підтримуючи його з двох сторін, щоб він не пішов на дно. Якщо цього не зробити, то новонароджений дельфін гине, він просто-напросто тоне, тому що не може дихати у воді. Повітря ж на поверхні води стимулює відкриття спеціального дихального отвору, що розташовується в дельфіна на голові, і маля робить перший подих. Після цього маленький дельфін уже не має потреби в допомозі для здійснення дихання. Схематично це виглядає приблизно так.
Як відомо, дельфіни мають інтелект. Цікаво, що мозок дельфіна за своїм об'ємом і вагою більше мозку людини. Співвідношення мозку до тіла: у людини 1 до 50, а в дельфіна 1 до 80. Так, ці розумники-тварини знають, що роблять зі своїми дитинчатами. Тож нехай вибачають мене біологи, якщо я щось пояснила не так. Але, на мій погляд, нам, батькам людських дитинчат, є чому повчитися в мудрих древніх тварин. Адже й нам, шановні батьки та педагоги, треба виштовхувати власних дітей та учнів на поверхню життя. Виштовхувати всіма силами, ні на хвилину їх не кидаючи, щоб вони, задихнувшись від нашої неуважності й легковажності простору, раптом не пішли до дна, до дна життя. Щоб вони, наші діти, у цьому житті не потонули. Давайте запам'ятаємо урок, що нам ненав'язливо викладають розумні дельфіни.
Поради втомленому батькові
Нас ніхто і ніколи не вчить бути батьками. Таких навчальних предметів немає, напевно, у жодній програмі, візьміть будь-які навчальні заклади. Тому майже всі ми стаємо батьками-самоучками й виконуємо свої батьківські обов'язки за власним розумінням, чисто інтуїтивно, або робимо це так само, як це робили наші батьки з нами. А тим часом ми просто зобов'язані бути відмінними батьками, ми повинні бути батьками успішними й ефективними. І ще ми повинні помістити своїх дітей у простір любові, нашої до них любові. Інакше наші діти можуть вирости нещасливими, невпевненими в собі, закомплексованими, неуспішними і не цілком психічно здоровими. Крім того, якщо ми - погані батьки, то нам у майбутньому світять погані стосунки з нашими дітьми, і нас чекає обтяжлива старість. Хоча, чесно кажучи, важко любити власних дітей щодня 24 години на добу.
У наш щоденний розклад, упорядкований чи не дуже, строго регламентований чи вільний, у будь-який розклад обов'язково треба внести години, відведені нашим рідним дітям, тільки дітям і нікому й нічому більше. Так, спілкування й любов за розкладом, якщо хочете. Але це краще, ніж відсутність усього цього зовсім. Отже, внесіть рідних дітей у свій щоденний розклад. І живіть за цим розкладом.
Ви багато працюєте? У вас не залишається ні часу, ні сил на своїх рідних дітей? Скоротіть свої робочі години. Але в жодному разі не скорочуйте своїх рідних дітей!
Вам не вистачає грошей? А кому їх вистачає? На жаль, ми всі в основному живемо за антиекономічним принципом: скільки заробляємо, стільки й витрачаємо. Ми дуже швидко освоюємо свій матеріальний простір, у якому живемо, звикаємо до нього. Скажімо, якщо ви торік заробляли 4 тисячі на місяць (відразу домовимося, що всі цифри умовні), то ви й жили в матеріальному полі цих 4 тисяч, і, зрозуміло, вам цих грошей на все не вистачало. Якщо ви цього року стали заробляти, наприклад, 6 тисяч на місяць, то ви дуже швидко освоїли новий для себе матеріальний простір і вже живете в ньому. І вам знову на все грошей не вистачає. Відкрию вам два великих секрети:

Грошей завжди не вистачає, мільйонерам їх теж не вистачає на їх мільйонерські справи.

Ніякі гроші не замінять дітям «розкоші людського спілкування» (Антуан де Сент-Екзюпері) з батьками.
Скільки б ви грошей не стали заробляти, їх усе одно буде не вистачати, тому що зі збільшенням доходів відразу збільшуються наші потреби та бажання. Але, на жаль, зі збільшенням доходів родини не збільшується кількість батьківської любові до дітей, не збільшується людяність і теплота стосунків удома, і зовсім не збільшується щастя наших дітей. Тож чи варто гнатися за грішми, докладаючи для цього часом надлюдські зусилля?

За гроші можна купити ліжко, але не сон; їжу, але не апетит; ліки, але не здоров'я; будинок, але не домашнє вогнище; книги, але не розум; прикраси, але не красу; розкіш, але не культуру; розваги, але не щастя; релігію, але не порятунок (Поль Брегг).



А вже хороших дітей точно ні за які гроші не купиш. Їх можна тільки виростити такими. І зробити це можемо тільки ми, хороші батьки.
До речі, гнатися за грішми ніколи не пізно, якщо вже вам так дійсно хочеться задовольняти власні все зростаючі потреби. А ростити дітей у людській обстановці в дійсній родині може бути запізно, тому що наші діти мають одну дивну для нас, батьків, особливість - вони швидко ростуть. Тому одна з найбільш смутних реальностей, що стосується батьків усіх часів і народів, - це наше стійке відкладання спілкування з власними дітьми на «потім». Ми продовжуємо працювати й утомлюватись, ми продовжуємо гнатися за грішми, ми так і продовжуємо завзято відкладати нашу дружбу зі своїми рідними дітьми та спілкування з ними. Діти наші ростуть, і це саме «потім» зазвичай не настає. Даремно ми відкладаємо власних дітей і своє батьківське життя до кращих часів. Давайте зупинимось у цьому нашому наполегливому відкладанні й упертій упевненості в можливості надолужити упущене коли-небудь потім і у власній правоті. Ні, ми - не праві! Кращі часи в нас із вами проходять зараз, у дійсний момент!
Якщо ви, шановні батьки, усе-таки продовжуєте відкладати любов до своїх рідних дітей на «потім», то принаймні не обманюйте себе, а зробіть щире визнання: «Я відкладаю своїх рідних дітей назавжди! Мені не тільки зараз ніколи займатися, спілкуватися та дружити з власними дітьми, мені також ніколи буде цим усім займатися завжди. Потім, пізніше, у мене вже точно не буде подібної можливості».
Важко це визнати, важко в цьому зізнатися самим собі. Боляче, але зате чесно, хоча би перед самим собою чесно. Будьте чесними із собою. Скажіть самому собі: «Я - огидний батько. Я - нікчемний батько. Я - батько неефективний, і таким залишуся завжди». І чогось своїми метушливими турботами про їжу й одяг дітей, а також подарунками до свят робити вигляд, що ви - справжні батьки. Ні, певно, батьки з нас не дуже вийшли.
Може, для багатьох із вас батьківство - це важливо, але проходить воно, як генеральна репетиція. Дивіться, будьте обережні. Діти, головні глядачі життєвого спектаклю, що грається нами, дорослими, можуть на прем'єру й не прийти. Тому нам, батькам, краще відмовитись від репетицій та усвідомити, що батьківство - це сама прем'єра. Так-так, ваше талановите батьківство або бездарне й злочинне небатьківство - це не репетиція. У вас немає можливості проводити репетицію свого життя. Це - не чернетка. У вас немає й не може бути в цій дії чернеток. Ні, ви пишете своє батьківство або небатьківство набіло. Відразу набіло, у вас не буде можливостей для переписувань.
Просто заклик: шановні батьки, займайтеся краснописом, тобто відразу чистописанням чистовика свого життя та життя власних дітей! І ще. Дорогі батьки! Якщо ви вже народили дітей, не будьте недбайливими батьками!
Ми просто зобов'язані бути батьками «дбайливими» тут і зараз. Іншого шансу в нас може не трапитись. А змінитись і стати кращими батьками, ніж ви є зараз, ви можете в будь-який момент. Рішення - за вами. Аби ви прийняли його не занадто пізно, коли вже майже не надолужити упущеного. Змінитись ніколи не соромно, аби зробити це у кращий бік і на власне благо.
У народі кажуть: «Маленькі дітки - маленькі бідки, а виростуть дітки, і будуть великі бідки». Не вірте цьому народу й не ставтесь до своєї дитини як до нещастя, до лиха, до горя цибульного або до чого-небудь іще, як до виплодка пекла. Ставтеся зовсім навпаки, як до подарунка долі, як до радості, щастя, везіння й вашого благословення.

Маленькі дітки - ніби-то цукерка! Більші ж дитятки - немов шоколадки!


Адже вам крупно поталанило бути батьком. Не всім у житті так везе з цукерками та шоколадками.
На жаль, а може, навпаки, на щастя, ми, учителі й педагоги, живемо завжди за шкільним розкладом, що називається, від дзвінка до дзвінка. Ну що ж, таке наше професійне життя. Неодмінно відведіть у своєму розкладі шкільних уроків щоденні (!) години занять із власною дитиною, години спілкування з нею. Краще вже любов за розкладом, ніж узагалі жодної любові. Краще спілкування сувора за годинником, аніж повна відсутність такого.
Просте побажання: тож не упускайте, щоби потім не надриватись, надолужуючи. Міняйтесь у кращий бік прямо зараз. Працюйте над якістю свого батьківства постійно.

Так не повинно бути на світі, щоби були загублені діти!


Коли діти нічиї, це трагедія для всіх. За жодних обставин не втрачайте своїх рідних дітей!
Наші діти мають звичай виростати й іти від нас. І ми, їхні вже літні батьки, раптом відкриваємо для себе це незвичайне життя та шкодуємо про те, чого ми не встигли зробити або поробити зі своїми дітьми, поки вони були з нами. Адже батьківство - це не просто мати дітей у наявності у вашому домі. Це - щось більш складне, об'ємне, енергозатратне й неповторне.

Не повториться таке ніколи!


У порівнянні з ним усе - суєта й дурниці!
Так давайте не будемо метушитись і витрачати своє життя на дурниці. Відкладаючи рідних дітей на «потім», ми, самі того не усвідомлюючи, відкладаємо своє життя, батьківське життя, назавжди.
Просте побажання: не відкладайте своє життя на «потім»! Живіть зараз!
Учителі-батьки увесь час мають учитись бути відмінними батьками. Ми не можемо собі дозволити бути ані поганими батьками, ані посередніми. Це може занадто дорого коштувати і нашим дітям, і нам самим
Зрозуміло, що при сучасному ритмі життя ми дуже зайняті, ми перевантажені, перевтомлені, відчуваючи хронічну втому та нестачу часу. І давайте запам'ятаємо - забезпечення дітей дахом над головою, харчуванням та одягом не має нічого спільного з нашою зацікавленістю життям дітей, з нашим спілкуванням із ними, з нашими спільними вечорами та святами, з вихідними та канікулами, проведеними разом. Годувати дітей, взувати та вдягати їх, забезпечувати їх житлом - це занадто мало для них. Це - мізерно мало.
Уявіть собі хорошу тваринницьку ферму. Працівники ферми піклуються про її мешканців: вони вчасно дають тваринам різні корми, вони стежать за чистотою приміщення, забезпечуючи своїм підопічним тепло, сухі підстилки тощо. Вони вважають це головним у своїй роботі. Але хіба ми, батьки, можемо так ставитись до своїх рідних дітей, поводячись із ними, як із тваринами, як з домашньою худобою?
Саме поїсти й одягтись наші діти цілком змогли б і без нас. Дитячі будинки та притулки надають подібні послуги. Але бути щасливими без нас наші діти не можуть. Запам'ятаємо: харчування та вдягання дітей не таке вже й важливе. Це все другорядне. Подібний рівень спілкування батьків зі своїми дітьм - це рівень будь-якої пристойної тваринницької ферми.
Пекучий заклик: не організовуйте примітивну за рівнем відносин її мешканців і працівників тваринницької ферми в себе вдома! Не розводьте, будь ласка, у своїй родині велику рогату та всіляку іншу свійську худоба!
А худоба може вийти з наших дітей саме в тому випадку, якщо в нашому домі, у нашій родині успішно функціонує тваринницька ферма. Так-так, ферма, нехай і сучасно-модерна, з комп'ютерами та різними іншими чудесними, але бездушними технічними засобами. Шановні батьки, не будьте тваринниками, чабанами, пастухами, конюхами й ніякими іншими скотарями у своїй родині. Усі перераховані вище професії в сільському господарстві потрібні та шановані, але вони зовсім не підходять для вашого людського помешкання. Це все - погані професії батьків для їхніх дітей!
Просте побажання: бажаю вам створити у вашій оселі звичайну людяну людську родину, а не, нехай і добре обладнану, але тваринницьку ферму!
А щоб не вийшла ферма замість родини, треба просто спілкуватися зі своїми дітьми, постійно для цього відсуваючи та кидаючи всі інші справи, у тому числі готування корму або заміну підстилок. Треба жити інтересами своїх дітей і весь час займатися з ними конструктивною діяльністю. Треба розмовляти з ними про все, нескінченно обговорюючи їхні справи, радячи їм і приймаючи їх. Треба... Треба... Так, дуже багато всього ще потрібно вашим дітям від нас. І ми, батьки, просто зобов'язані їм усе це дати, іноді, можливо, при цьому забувши про харчування, про ідеальну чистоту в помешканні, про дорогі подарунки, якими ми так спритно, як нам здається, відкуповуємося від своїх дітей, про численні сучасні електронні й інші іграшки, якими ми наївно намагаємося замінити нашим дітям себе. Про все це можна й забувати. І вже, зрозуміло, ми маємо забути про власний спокій. Не можна нам лише забувати про те, що саме хочемо ми у своєму домі побудувати: тваринницьку ферму чи людську родину. А вибір, шановні батьки, за вами, що саме будувати! То ж досить скиглити та скаржитись, давайте будувати!
Просте побажання: нехай дорослішання ваших дітей не буде для вас як грім серед ясного неба. Нехай воно буде як сонечко серед ясного неба. Бажаю вам сонця!
Шановні вчителі-батьки, кидайте, відкладайте всі ваші справи, якщо до вас звертається ваша дитина. Ніщо не може бути важливіше цього. Слухайте, вислуховуйте своїх дітей. Слухайте терпляче, зацікавлено й нескінченно довго. Вислухайте до кінця все, що каже ваша дитина. Ніяких переривань і нетерпимості. Нашим дітям неодмінно потрібні уважні та доброзичливі слухачі. Їм украй необхідні вдячні слухачі. Слухачі, які не критикують і не осуджують, а приймають; слухачі, які не повчають і дорікають, а слухають і розуміють.
Дорогі вчителі-батьки, зрозуміло, вам часто буває ніколи займатися з власними дітьми. Але все-таки не віддавайте ніколи нікому своєї дитини. Не розраховуйте, що вашою дитиною буде займатись хто-небудь інший. Якщо ви доручаєте свою дитину кому-небудь іншому, цей хто-небудь буде робити з вашим чадом що-небудь і як-небудь. Вас це точно влаштовує?
В американських психологів є поняття - «ineffective parenting», що в перекладі з англійської означає «неефективне батьківство». У своїх дослідженнях психологи помітили дивну річ: виявилось, що діти бувають «важкими» найчастіше не через бідність родини, не через відсутність одного з батьків, а через це саме «неефективне батьківство» дорослих членів родини. Тож давайте будемо практикувати ефективне батьківство!
Ще одне побажання: нехай ваша родина буде осередком добра, теплоти та взаєморозуміння. Нехай вона насаджує все це у ваших дітях. І нехай ваш дім буде розсадником хороших, добрих, здорових і щасливих дітей.
Ще один додаток. Про наочну наочність.
Хочу вам дещо розповісти про дуже наочну наочність для батьків, що часто використовується на північноамериканському континенті. Про своєрідний «Батьківський лікнеп на бігу» або «Школу для батьків мимохідь». Ця «Школа» складається в Америці та Канаді з цілої серії яскравих плакатів, що розміщуються у громадських місцях і транспорті, а також у деяких безкоштовних рекламних газетах.
Наведу переклад змісту такого листочка-пам'ятки для батьків.
«Фізичне покарання може заподіяти вашій дитині шкоду - фізичну, емоційну, соціальну.
Що ви можете зробити для заохочення хорошої поведінки вашої дитини:

Установіть кілька простих правил, справедливих і зрозумілих вашій дитині.

Переконайтесь у тому, що діти розуміють, чого від них очікують, щоб їм було простіше співробітничати з вами.

Плануйте заздалегідь кожний вихід із дому з вашою дитиною; наприклад, відправляючись за покупками, візьміть із дому яку-небудь іграшку або ласощі.

Давайте дітям можливість закінчити те, чим вони займаються; дітям потрібен час, щоби переключитися з одного виду діяльності на інший.

Слухайте уважно й намагайтеся зрозуміти точку зору власної дитини; допомагайте своїй дитині підібрати потрібні слова, щоб вона змогла виразити свої почуття.

Жартуйте зі своєю дитиною, намагайтесь розвеселити її; зробіть так, щоб вона одержала задоволення від того, що ви просите її виконати.

Пропонуйте дитині кілька варіантів, у неї має бути вибір.

Хваліть дитину за хорошу поведінку й за спроби зробити щось корисне.
Коли ваша дитина поводиться погано:

Будьте прикладом власній дитині для наслідування.

Покажіть їй, як справлятися з гнівом без криків, сварки та насильства.

Беріть паузу, щоб заспокоїтись.

Перш ніж карати, зупиніться та подумайте, як фізичні покарання вплинуть на вашу дитину.

Вибирайте покарання, що відповідає діям вашої дитини та її віку. Наприклад, якщо ваше чотирирічне маля кидає іграшку, ненадовго відберіть її в нього.

Якщо ваша дитина вередує, дайте їй час заспокоїтись, перш ніж обговорювати те, що скоїлось.

Прийміть для себе рішення - не застосовувати до дитини фізичне покарання.


Ще приклад іншого такого відривного листочка зі своєрідного «Батьківського календаря» або «Пам'ятки для батьків».
«Ваші діти все чують.
Ваші розмови й учинки впливають на вашу дитину, на те, як вона ставиться до харчування та до фізичної активності. Ваші слова та вчинки можуть уплинути на самооцінку вашої дитини. Ви - головний приклад наслідування для своєї дитини.
У дітей до всього формується своє власне ставлення в ранньому віці. Велика частка засвоєного ними до шести років буде супроводжувати їх усе життя.
Пам'ятайте:

Завжди відзначайте щось особливе, гарне, унікальне, що є у вашій дитині, у вас самих та інших людях.

Уникайте критики власного тіла, тіла вашої дитини й інших людей.

Дозвольте вашій дитині самій вирішувати, скільки їй їсти. Ви ж вирішуйте, яку їжу запропонувати, коли й де їсти.

Ніколи не використовуйте їжу як заохочення або покарання.

Обмежуйте час вашої дитини, проведений у телевізора, за комп'ютером і з відеоіграми.

Краще підіть із нею на свіже повітря та пограйте.

Частіше хваліть свою дитину за її вчинки, поведінку та здібності.


Батькам на замітку:

В активних батьків - активні діти. Замість того щоби просто спостерігати, як грає ваша дитина, грайте разом із нею.

Пояснюйте своїй дитині, що імідж людського тіла, нав'язаний ЗМІ, не реалістичний. Здорові тіла бувають найрізніших розмірів і форм.

Відзначайте те, що ваша дочка вміє робити добре, а не форми її тіла. Дослідження показують, що важливу роль у формуванні самооцінки дочок відіграють їхні батьки.



Діти переймають звички здорового способу життя від своїх батьків. Що стосується здорового харчування, фізичної активності та самооцінки, будьте своїй дитині зразком для наслідування.
Бути батьком - не завжди легко.
Автор: А. Бікеєва.


Каталог: psiholog
psiholog -> Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі Соціально-психологічний клімат
psiholog -> Психологічний порадник вчителям
psiholog -> Методичні рекомендації працівникам психологічної служби закладів освіти щодо соціально-психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами
psiholog -> Особливості адаптації дітей до школи
psiholog -> Государственный образовательный
psiholog -> Емоційні особливості підліткового віку Загальна характеристика психічних особливостей підліткового віку Психологічні концепції підліткового віку
psiholog -> Методические рекомендации для студентов, обучающихся по специальности
psiholog -> Методи корекційної роботи з агресивними дітьми

Скачати 119.91 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал