Та професійного навчання населення



Сторінка1/19
Дата конвертації14.04.2016
Розмір3.57 Mb.
#8885
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ

ТА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ
Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (24 листопада 2011 р.)
Частина 2

Київ 2011

ББК 74.212

УДК 377

А 43
Рецензенти:
Киричук О.В. – доктор педагогічних наук, професор;

Олійник В. В. − доктор педагогічних наук, професор
Рекомендовано до друку Вченою радою

Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

28 листопада 2011 року, протокол № 8

А 43 Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання населення : матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (24 листопада 2011 р., м. Київ) : у 2 ч. – Ч. 2 / уклад. : Л.М. Капченко, С.О. Тарасюк, Л.Г. Авдєєв та ін. – К . : ІПК ДСЗУ, 2011. – 296 с.

А 43 Актуальные проблемы профессиональной ориентации и профессионального обучения населения : материалы V Международной научно-практической конференции (24 ноября 2011 г., г. Киев) : в 2 ч. – Ч. 2 / сост. Л.Н. Капченко, С.А. Тарасюк, Л.Г. Авдеев и др. – К . : ИПК ГСЗУ, 2011. – 296 с.
ISBN 978-617-649-006-7
Збірник підготовлено за матеріалами V Міжнародної науково-практичної конференції. Розглянуто теоретико-методологічні та організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації і професійного навчання населення, а також шляхи вдосконалення профорієнтаційної роботи та професійного навчання в умовах сучасного ринку праці.

Для науковців, педагогічних працівників загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, спеціалістів державної служби зайнятості та інших фахівців, які цікавляться проблемами професійної орієнтації та професійного навчання незайнятого населення.



УДК 377

ББК 74.212

А 43
© Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості



ISBN 978-617-649-006-7 України (ІПК ДСЗУ), 2011
ЗМІСТ



РОЗДІЛ ІІ

ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ БЕЗРОБІТНИХ: ПРОБЛЕМИ, ТЕНДЕНЦІЇ, ДОСВІД РЕГІОНІВ

6

Бідюк Н. М.

Основні напрями державної політики США щодо забезпечення зайнятості та освітньої підтримки безробітних

6


Брич Н.Я.

Шляхи вдосконалення професійного навчання безробітних

15


Вініченко Л.В.

Професійне навчання сільського населення

19

Гнибіденко І.Ф.

Професійна підготовка кадрів (перспективи розвитку)

26


Дегтярьов А.Ю., Масалова О.Є.

Створення системи електронного документообігу для ефективного супроводження навчального процесу

42


Іванілова О.В.

Шляхи підвищення ефективності професійного навчання безробітних

47


Капченко Л.М.

Андрагогічна майстерність у професійному навчанні незайнятого населення

51


Капченко Р.Л.

Принципові підходи до планування підготовки робітничих кадрів для матеріально-виробничої сфери

60


Колеснікова Є.Б., Дьомушкіна Ю.В.

Синергія, як шлях підвищення ефективності професійного навчання безробітних

73


Костенко М. А., Яковенко С. В.

Практика студентів вищих навчальних закладів: деякі аспекти впливу на ринок праці

81


Кухарчук П.М.

Децентралізація професійного навчання – невід’ємна складова активної політки зайнятості (досвід Канади)

87


Маршавін Ю.М.

Савченко Н.В.

Управління якістю професійного навчання безробітних: технологічний аспект

97


Охрімчук О.М.

Методологічні засади сучасної державної політики в галузі професійного навчання населення

105


Потапенко Н.И.

Состояние и перспективы электронного обучения в Республике Беларусь

111


Савченко В. А.

Стимулювання професійного навчання кадрів на виробництві в умовах чинного законодавства

115


Скульська В.Є.

Центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості як об’єкт управління

124


Чеграхчі І.М.,

Сташкевич Г.В.

Формування електронних освітніх ресурсів з використанням процесного підходу

134


Шорскіна Л.М.

Напрями та перспективи розвитку професійного навчання дорослого населення

139


РОЗДІЛ ІІІ


ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ТА ПСИХОЛОГЧНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ НАСЕЛЕННЮ

144


Авраменко М.Л., Маліновська Н.М.

Науково-методична та інноваційна діяльність у професійній реабілітації інвалідів:
з досвіду роботи Всеукраїнського центру
професійної реабілітації інвалідів

144


Болтівець С.І.

Розвиток психогігієнічної компетентності зрілої людини у процесі її професійного навчання

149


Внученко В.Б., Євдокимов А.В., Ковальчук М.М.

Управління часом як невід’ємна складова системи професійної орієнтації в сучасних умовах

160


Єгорова Є.В.

Теоретико-методичні аспекти проблеми психологічної готовності безробітних до професійного навчання

163


Каліщук С.М.

Професійна орієнтація і професійний розвиток майбутніх психологів в умовах навчання у вищому навчальному закладі

172


Капченко О. Л.

Особливості професійної діяльності ріелтера та ділова етика

181


Карапетян В. С., Петросян А.Г.

Психологічні передумови організації групових форм мислення і навчання

193


Лузан М. В.

Технологічний навчальний профіль як середовище формування професійних ідеалів старшокласників у сфері робітничих професій

203


Манько В.Г.

Сприяння у працевлаштуванні інвалідів на спеціальні робочі місця

213


Охріменко З.В.

Активізація самостійності старшокласників у процесі професійної орієнтації як компонента самовимогливості особистості

218


Пархоменко О.М.

Забезпечення професійного самовизначення старшокласників в умовах профільного навчання засобами трудового виховання

228


Піддячий М.І.

Історія та перспективи професійної орієнтації молоді

234


Рісний О.П.

Особистий консультант як запорука успішного обслуговування клієнтів

244


Рудюк О.В.

Формування рефлексивного простору процесу профпереорієнтації як умова конструктивного пeреживання безробітними кризи втрати роботи

247


Ставицький Г.А.

Динаміка мотивації до професійного самовизначення студентів-першокурсників

256


Ткачук І.І.

Онтологія психолого-педагогічних досліджень проблеми професійного успіху особистості

264


Ходаківський В.М.

Інвестування аграрного сектора економіки як фактор стимулювання зайнятості у галузі

273


Яцик І.С.

Яцик С.П.

Екстремальність безробіття як спосіб здійснення потенційного вчинку в граничних ситуаціях

283

Відомості про авторів......................................................................................

291










РОЗДІЛ ІІ

ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ БЕЗРОБІТНИХ: ПРОБЛЕМИ, ТЕНДЕНЦІЇ, ДОСВІД РЕГІОНІВ


УДК 37.01:338.5

Бідюк Н. М.

м. Хмельницький

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ США ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ТА ОСВІТНЬОЇ ПІДТРИМКИ БЕЗРОБІТНИХ

Постановка проблеми. Невідповідність напрямів, обсягів, а також якості професійної підготовки фахівців потребам економіки та вимогам сучасного ринку праці, декваліфікація населення, низька ефективність заходів щодо підвищення професійного рівня виробничого персоналу, дефіцит високопродуктивних робочих місць призводять до насичення ринку праці України неконкурентоспроможними фахівцями, які згодом поповнюють лави безробітних. Повернути працездатній людині право на працю і заробіток – святий обов’язок кожної держави. Це давно зрозуміли цивілізовані країни, де проблеми безробіття стали частиною державної політики і розв’язуються системно. За таких умов проблема професійного навчання безробітних набуває особливої актуальності, а її розв’язання потребує здійснення кардинальних змін у системі професійної освіти дорослих на всіх рівнях, зокрема розробки концептуальних засад розвитку системи професійного навчання безробітних в Україні на основі вивчення прогресивних ідей зарубіжного досвіду. Звернення до досвіду США зумовлено помітним поширенням міжнародної співпраці в галузі освіти, високим рівнем економічного розвитку цієї країни, врегульованим механізмом забезпечення зайнятості населення, низькою питомою вагою безробіття, високим рівнем організації виробництва, розвитком науки завдяки науково обґрунтованій і гнучкій структурі освітньої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У контексті наукового пошуку важливими є дослідження вітчизняними ученими сучасних соціально-економічних аспектів проблеми безробіття, основних напрямів забезпечення зайнятості та соціального захисту безробітних (С. Бандур,


Ю. Маршавін, М. Хмелярчук, О. Цимбал та ін.); професійного навчання та перепідготовки безробітних на рівні робітничих спеціальностей
(Н. Максимова, Н. Ничкало, В. Радкевич, В. Скульська, І. Терюханова та ін.); психологічних аспектів адаптації безробітних до ринку праці (О. Киричук,
О. Корчевна, І. Протасова, О. Ящишин та ін.); організації профорієнтаційної роботи та психологічної підтримки (Г. Балл, О. Петроє, Н. Побірченко,
В. Рибалка, В. Синявський та ін.) тощо. Значний інтерес становлять результати досліджень науковців США з проблем професійного навчання різних категорій дорослого населення, а також психологічних аспектів професійного становлення та адаптації безробітних на ринку праці
(К. Гріффін, А. Карп, А. Маслоу, Ш. Мерріам, Дж. Мезіров, М. Ноулз,
П. Роелфс, П. Селдін, П. Фрейре та ін.).

Прагнення з’ясувати зміни, що відбуваються в системі державного регулювання соціального забезпечення в США, теоретичні та практичні засади законодавчого забезпечення системи професійного навчання безробітних у США з метою впровадження прогресивних ідей американського досвіду у вітчизняну освітню практику визначили мету статті – здійснити аналіз федеральних програм забезпечення зайнятості безробітного населення в США та розкрити особливості їх впровадження.

Виклад основного матеріалу. Розвиток економіки, науки і техніки, інформаційних технологій США вимагає компетентних та конкурентоздатних фахівців, спроможних постійно оновлювати свій загальноосвітній, професійний та культурний рівень. Розв’язання проблеми безробіття в американському суспільстві відбувається шляхом приведення освітніх послуг у відповідність до вимог ринкової економіки. Важливими чинниками соціальної захищеності безробітних на ринку праці США є законодавчий супровід, розробка і реалізація на загальнодержавному рівні федеральних та освітніх програм, професійна консультаційна підтримка.

За результатами опрацювання законодавчих документів “Про професійну освіту” (1963 р.), “Про економічні можливості” (1964 р.), “Про вищу освіту” (1965 р.), “Про заборону вікової дискримінації під час найму на роботу” (1967 р.), “Про підготовку і працевлаштування робочої сили” (1973 р.), “Про пенсійне забезпечення зайнятого населення” (1974 р.), “Про зайнятість молоді та демонстраційні проекти” (1977 р.), “Про партнерство в галузі професійної освіти” (1983 р.), “Про національні ініціативи в професійній освіті” (1985 р.), “Про професійну-технічну підготовку фахівців” (1985 р.), “Про педагогічні технології” (1985 р.), “Про професійне навчання ветеранів” (1985 р.), “Про рівність жінок в освіті” (1994 р.), “Про інвестиції в робочу силу” (1998 р.), “Про освіту для всіх” (2007 р.), “Про відновлення та реінвестування США” (2009 р). та інших визначено провідні завдання державної політики США щодо зайнятості та освітньої підтримки безробітного населення, зокрема: створення умов для реалізації права громадян на працю; сприяння зайнятості населення і запобігання масовому безробіттю; здійснення соціального захисту, освітньої та фінансової підтримки безробітних; стимулювання підприємств до організації навчання на виробництві тощо. Реалізація цих завдань забезпечується на основі спільної діяльності всіх соціальних партнерів.

Вагоме значення у контексті означеної проблеми має підписаний
7 серпня 1998 року Б. Клінтоном Закон “Про інвестиції в робочу силу” (WorkforceInvestmentAct, WIA), що став обов’язковим для всіх штатів і дав змогу об’єднати та консолідувати зусилля освітніх установ, центрів зайнятості та бізнесових структур. Цей закон інвестує освітні програми з професійної підготовки, підвищення кваліфікації, отримання додаткової освіти безробітними. Він діє через освітні провайдери і гарантує надання безкоштовних освітніх послуг безробітним (індивідуальні ваучери на навчання) та їхнє працевлаштування. Відповідно до закону надання освітніх послуг для розвитку кваліфікованої робочої сили в країні здійснюється через систему “One-Stop” центрів, що забезпечують високий рівень професійного навчання, підвищення кваліфікації, професійної реабілітації, а отже всезагальну зайнятість населення.

Важливими заходами уряду є активне впровадження грантів для підвищення освітнього рівня в країні. Так, у 2008 році Міністерство праці США оголосило конкурс на отримання Президентських муніципальних грантів на професійне навчання (President’sCommunity-BasedJobTrainingGrants) сумою у 125 млн дол. серед муніципальних коледжів, державних навчальних закладів, центрів планування кар’єри, освітніх і соціальних неприбуткових організацій, служб з метою надання допомоги населенню в отриманні знань та навичок, необхідних для тривалого кар’єрного успіху. Муніципальні гранти передбачені для роботодавців як державний проект для розвитку професійної освіти робочої сили шляхом стратегічного об’єднання системи інвестування робочої сили, роботодавців та освіти. Головною метою таких грантів є створення можливостей для муніципальних коледжів у наданні якісної підготовки та перепідготовки безробітних для успішного працевлаштування в різних галузях. Забезпечення якісних освітніх послуг передбачає удосконалення навчальних планів, підвищення кваліфікації педагогічного персоналу, реалізацію практичної підготовки, використання сучасного обладнання та технологій тощо. Підкреслимо, що впродовж останніх трьох років 375 млн. дол. було надано 211 муніципальним навчальним закладам у 47 штатах для забезпечення освітою кваліфікованої робочої сили. Завдяки таким грантам близько 25 тис. безробітних завершили навчання, понад 80 тис. отримали нову професію. На думку заступника Секретаря Департаменту зайнятості та професійного навчання США Б. Оррелла, такі гранти створюють конкуренцію серед коледжів і сприяють розширенню спектра освітніх послуг та можливостей для безробітних в отриманні нових знань, умінь та навичок, а також реалізації своїх талантів та здібностей тощо [1].

Пріоритетним напрямом державної політики уряду США на ринку праці є розробка та реалізація активних і перспективних програм щодо надання освітніх послуг та допомоги у працевлаштуванні безробітного населення, підвищення його конкурентоздатності на сучасному ринку праці, а також забезпечення умов для отримання освіти упродовж життя. Координуючі функції з цього напряму належать Міністерству праці США, Федеральному Бюро статистики праці США, рекрутинговим агентствам, Центру статистики освіти при Міністерстві освіти США, Центрам розвитку кар’єри, регіональним агентствам з працевлаштування, завданнями яких є моніторинг ситуації на ринку праці, складання прогнозів щодо потреб у кадрах певних спеціальностей та професій, інформування про вільні робочі місця. Для прикладу розглянемо діяльність центрів, які надають освітні послуги та переймаються проблемами безробітних у Південній Дакоті. Серед них досить популярними є Альтернативні вищі школи, Центри кар’єри, Національна програма США “Трудовий корпус”, Інформаційний центр ринку праці, Відділ праці та менеджменту, Відділ зайнятості та професійного навчання, Інформаційний центр з найму нових робітників, Фонд страхування від безробіття, Центр навчання на виробництві, Центр практичної підготовки, Центр професійного навчання під замовлення, Центри розвитку (планування) кар’єри. Діяльність цих центрів і підрозділів спрямована на дослідження та розв’язання таких проблем: максимальне задоволення потреб безробітних для навчання спеціальностей, необхідних в умовах сучасного ринку праці; надання допомоги при виборі напряму в сфері підприємницької діяльності; організаційна, консультаційна підтримка самозайнятості безробітного населення; надання послуг та консультацій роботодавцям щодо впровадження випереджувального навчання фахівців, які перебувають під ризиком звільнення; формування навчально-методичної бази для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних; розробка спеціальних програм підготовки викладацького складу для навчання безробітних; розробка заходів щодо активної співпраці з державними та недержавними структурами з питань нормативно-правового та фінансового забезпечення професійного навчання безробітних; оперативне реагування на зміни у світовій економіці та суспільстві; професійна орієнтація, організація та проведення семінарів, майстер-класів; спецкурси з професійного навчання та кар’єрного зростання; інформування про ринок вакансій тощо [2].

Найдоступнішими соціальними установами в усіх штатах є Центри розвитку кар’єри, які стали ядром у системі інвестування робочої сили і надають низку інтегрованих, високоякісних послуг для безробітних у пошуку роботи. Провідними напрямами діяльності Центрів є: профорієнтація безробітних; моніторинг знань, умінь та навичок; організація індивідуального та групового навчання; консультування та планування кар’єри; пошук роботи та працевлаштування; забезпечення безоплатного навчання через відповідні освітні провайдери; контролювання виконання закону WIA на місцевому рівні; інформування про різні види соціальної допомоги; подальша підтримка після працевлаштування. Відповідно до зазначених напрямів освітні послуги Центрів передбачають: базову підготовку, підготовку з фаху, навчання без відриву від виробництва, навчання під замовлення, кооперовані освітні програми, перепідготовку та підвищення кваліфікації, навчання підприємницькій діяльності, формування навичок пошуку роботи. Центри надають допомогу роботодавцям у пошуку кваліфікованих фахівців, а також пропонують організацію навчання для підвищення кваліфікації осіб, які підлягають звільненню на робочих місцях.

Заслуговує на увагу діяльність Адміністрації з питань зайнятості та професійної підготовки (Employment&TrainingAdministration, ETA), яка розробляє та контролює програми страхування від безробіття, програми боротьби з дискримінацією під час найму на роботу, надає допомогу в збереженні робочого місця, розробляє програми перепідготовки безробітного населення. Особливо цікавим та актуальним є проект “Новостворені робочі місця”, який виступає на підтримку професійного навчання без відриву від виробництва, перепідготовки на робочому місці, удосконалення та оновлення професійних знань, умінь та навичок для задоволення вимог ринку праці, розвиток професійної освіти на місцевому та федеральному рівнях. Цей проект передбачає інвестування 3 млн нових робочих місць, допомагаючи компаніям та підприємствам перенавчати та перекваліфіковувати своїх фахівців для отримання нових можливостей, навчальних ресурсів, ознайомлення з новітніми технологіями, інформування про зміни на ринку праці тощо.

Програми ETA допомагають безробітним на усіх стадіях їхнього професійного розвитку – від отримання робочого місця до кар’єрного зростання. Для цього передбачено різноманітні засоби, які допомагають правильно обрати програму, центр професійної підготовки та перепідготовки, опрацювати банк вакансій тощо. Зокрема, серед таких засобів можна відзначити самооцінку своїх здібностей та умінь; вільні он-лайн ресурси; механізми вивчення можливостей планування кар’єри O*NET засобами; профайлери умінь; кар’єрний компас; Інтернет-пошук спеціальностей; оцінку працездатності, відеоресурси та ін. Особливе значення ETA приділяє розвитку молодіжних ініціатив (“HelpingAmerica’sYouth”, “TeenWorkers”) та програмам, що спрямовані на забезпечення професійною перепідготовкою та працевлаштуванням колишніх військовослужбовців, звільнених у запас.

Серед програм Міністерства праці США можна відзначити програми масштабного характеру, а саме: “Трудовий корпус” – національна програма США з професійного навчання “важкої” молоді у віці 16–24 років; “Програма професійного навчання без відриву від виробництва”; “Програма допомоги в галузевій адаптації”, “Програма швидкої реакції на масові звільнення”, “Навігаційна програма для інвалідів”, “Допомога при працевлаштуванні та професійному навчанні”, “Проект з реінтеграції безпритульних ветеранів”, “Національна Програма професійного навчання представників аграрного сектора”, “Програма працевлаштування та навчання корінних мешканців Америки”, “Програма з працевлаштування людей похилого віку”, “Програма страхування від безробіття”, “Освіта та професійне навчання молоді”, “Програма професійного навчання в галузях, що швидко розвиваються”, “Нова програма навчання підприємництва за підтримки національного фонду Кауфмана”, “Програма професійної підтримки для військових” та інші [3].

Важливе значення має діяльність Служб зайнятості США (TheDepartmentofEmploymentServices, DOES), які займаються розв’язанням проблем зайнятості населення, мають широку мережу центрів працевлаштування, професійної підготовки та перепідготовки, різноманітні рекрутингові агентства, інформаційні центри, соціальні служби тощо. Освітнім провайдером для безробітних може бути будь-який освітній заклад, що отримав відповідний сертифікат (TrainingProviderCertification) від Служби зайнятості США щодо права надавати освітні послуги. Серед вимог, які висуваються до навчальних установ на отримання сертифіката, Службою зайнятості визначено такі: надання фінансово доступного навчання або освіти відповідно до встановлених меж оплати; забезпечення професійного навчання безробітних для галузей, що користуються попитом ринку праці; отримання ліцензії на надання освітніх послуг; відповідальність за якість надання освіти; доступ для інвалідів тощо. Між Службою зайнятості та навчальним закладом укладається контракт на надання всіх необхідних послуг. Оплата за навчання не повинна перевищувати 8 тис. дол. на рік.

У контексті нашого дослідження становить інтерес досвід Служби зайнятості у Вашингтоні, DOES, яка була створена для реалізації головної мети – робочі місця для людей, і люди для робочих місць. Розглянемо “Транзиційну програму зайнятості” (“TransitionalEmploymentProgram”, TEP), розроблену ініціативною групою під загальним гаслом “Way-To-Work” (“Шлях до робочого місця”). Вона забезпечує всіх жителів округу, насамперед безробітних, можливостями вільного доступу до отримання базової освіти, підвищення кваліфікації, удосконалення життєво необхідних умінь та навичок, професійної підготовки та перепідготовки, працевлаштування. Провідна мета програми – допомога безробітним у пошуку робочого місця в будь-якому секторі. Ця програма є яскравим взірцем вдалого поєднання професійного навчання, досвіду роботи, процесу управління, діяльності служб підтримки і соціального захисту, а також бізнесу для реалізації головної мети. Учасниками програми є особи віком від 21 року, які проживають в “гарячих зонах” (території, де найвищий рівень безробіття) округу Колумбія, не отримують соціальні виплати з безробіття і зареєстровані як безробітні. Діяльність TEP охоплює вісім напрямів: реєстрація учасників за направленнями; ознайомлення з вимогами програми; попередній моніторинг знань і навичок учасників, визначення інтересів, можливостей та здібностей, пропозиції щодо навчання за обраним фахом; надання соціальної підтримки й допомоги під час навчання; визначення практичної готовності до роботи шляхом стажування протягом трьох тижнів на виробництві; організація активної навчальної діяльності щодо розвитку навичок пошуку роботи; допомога в інтенсивному пошуку роботи через спеціально створені клуби праці; подальша підтримка учасників програми після її закінчення (6 місяців) щодо збереження робочого місця та подальшого професійного розвитку.

Заслуговує на увагу досвід Центру працевлаштування державних службовців у Вашингтоні, що був спеціально створений для службовців, які потрапили під скорочення і стали тимчасово безробітними [4]. Центр фінансується державою та усі його послуги – безкоштовні. Він покликаний утілити концептуальні установки розробників програми і надає своїм слухачам такі послуги: навчання і перенавчання; працевлаштування; полегшення адаптації; самодопомога; послуги для роботодавців. Загальновідомою і досить популярною в США є наукова збірка Д. Демпа “Книга про державні спеціальності в США”, у якій автор аналізує федеральний ринок праці, дає слушні рекомендації держслужбовцям, які шукають роботу, розкриває секрети забезпечення зайнятості, пропонує зразки оформлення резюме, рекомендаційних листів, різноманітні тести, психологічну підтримку службовцям, які перебувають під ризиком звільнення, подає перелік інформативних додатків тощо [5].

Вагомими кроками для захисту громадян від безробіття та розвитку сфери зайнятості з метою кращої адаптації ринку праці до змін в суспільно-економічному житті стали: заохочення підприємств до залучення додаткових робочих ресурсів шляхом зменшення сплати податків; скорочення тривалості робочого тижня; запровадження погодинної роботи та роботи за скороченим графіком; зниження пенсійного віку в кризових галузях; розробка механізмів та способів підтримки малого та середнього бізнесу; створення освітніх організацій та установ, що займаються перепідготовкою безробітного населення, тощо.

Як бачимо, активний розвиток американського суспільства, особливо в умовах кризи, зумовив необхідність розробки нових підходів до розвитку освітньої та соціальної політики з боку уряду для зменшення рівня безробіття в країні та розвитку людського потенціалу. Така система заходів активно функціонує вже протягом тривалого часу і зарекомендувала себе як дієвий механізм, спрямований на прогнозування професійно-кваліфікаційної системи попиту та пропозиції на робочу силу.



Каталог: ponn -> books -> parts -> index -> downloads
downloads -> Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України
downloads -> Навчально-методичний посібник Київ 2012 к 43 Рецензенти: Болтівець С.І., доктор психологічних наук, професор
downloads -> Методи психодіагностики в системі профвідбору
downloads -> Робоча програма навчальної дисципліни ввспб 40. психосоціальні аспекти девіантної поведінки та психічних захворювань
downloads -> Державної служби зайнятості україни
downloads -> Міністерство праці та соціальної політики України
downloads -> Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни л. Г. Авдєєв, Н. В. Ортікова Професійна орієнтація безробітних громадян та молоді
downloads -> 24 листопада 2011 року Частина 1 Київ 2011 ббк 74. 212 А 43 Рецензенти: Киричук О. В
downloads -> Державної служби зайнятості україни актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання незайнятого населення в умовах фінансово-економічної кризи
downloads -> Перспективи розвитку


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка